Диференціація розумової відсталості та подібних станів

Сформулювати наукове поняття означає не лише дати йому визначення та виявити його природу, а й відокремити його від понять, що належать разом з ним до однієї категорії. Отже, щоб зрозуміти сутність розумової відсталості, необхідно визначити, чим вона відрізняється від інших видів аномалій. розумовий відсталість рольовий ігра Важливість вивчення цього питання зумовлена ще й необхід ністю вирішувати проблеми диференційної діагностики. Спра ва в тому, що на перший погляд, діти з різними видами дизонтогенезу мають однакові труднощі у соціальній адаптації вза галі, і в навчальній діяльності зокрема. Вони погано засвоюють грамоту, вміння рахувати і розв’язувати задачі, недостатньо ро зуміють пояснення вчителя, мають проблеми у спілкуванні з дітьми та дорослими і, зрештою, стають неуспішними у школі.

З’ясувати причини, що лежать в основі таких проблем, буває не просто. Відомі випадки, коли через помилки у диференційній діагностиці діти з вадами слуху, зору, мовлення, з затримкою психічного розвитку потрапляли у заклади для розумово відста лих, і навпаки, — порушення інтелекту кваліфікувалось як розлади сенсорного характеру або як тимчасове явище, що під дається виправленню й усуненню.

Труднощі диференційної діагностики об'єктивно зумовлені складною структурою дефекту, тобто наявністю первинних відхилень, на основі яких через несприятливі соціальні умови формуються вади вторинного й третинного порядку. Незалеж, но від особливостей первинних порушень у дитини так чи інак ше страждає і пізнавальна, й емоційно-вольова сфери. Тому зро зуміло, що для правильного встановлення діагнозу слід від окремити первинний дефект від вторинних відхилень, а також визначити, яким чином ядерні порушення впливають на роз виток усієї психіки.

Розумова відсталість від інших видів дизонтогенезу від різняється за такими ознаками, які мають розглядатися в ком плексі:

звуженість зони найближчого розвитку, тоді як і при сенсорних вадах, і при затримці психічного розвитку та розладах емоційно-вольової сфери здатність до научуваності є збереженою або наближеною до норми. Це означає, що при розумовій відсталості діти є нечутливими до допомоги, не можуть перенести засвоєний спосіб дії в нові умови;

порушення як вербального, так і образного мислення, на відміну від інших видів аномалій, за яких зазвичай спостерігається розбіжність між можливостями оперування образами чи словами. У дітей з вадами зору, з ДЦП більш розвиненим може бути вербальний інтелект при труднощах оперування уявленнями, образами та просторовими відношеннями, а у дітейз вадами слуху, мовлення, з затримкою психічного розвитку більш збереженим виявляється наочно-образне мислення, а вербально — логічне може значно відставати;

труднощі формування як навчальної, так і ігрової діяльності, тоді як сенсорні розлади та затримка психічного розвитку на ігровій діяльності істотно не позначаються;

істотне зниження критичності мислення, на основі якогостає обмеженою здатність до усвідомлення власного дефекту, що, в свою чергу, знижує прагнення до компенсації;

обмеження можливостей компенсації через тотальність психічних порушень, яка зумовлена дифузним пошкодженням кори головного мозку;

залежність особливостей психічного реагування (зацікавленості, швидкості, виснажливості, втомлюваності, розумової та емоційної адекватності) від рівня складності ситуації: доступні розумово відсталій дитині ситуації актуалізують належну мотивацію, достатню працездатність, відповідний рівень інтелектуальних умінь та емоційної саморегуляції, а необхідність розв’язання складної ситуації викликає сповільненість, швидку втомлюваність, примітивні емоції, які перешкоджають досягненню мети;

завищена самооцінка часто у поєднанні з неусвідомленим, позначеним лише у переживаннях, комплексом неповноцінності;

безпосередність, відкритість, висока навіюваність, відсутність опору щодо втручань у власний внутрішній світ.

Складним діагностичним завданням є відокремлення легкої дебільності від затримки психічного розвитку та від алалії.

Затримка психічного розвитку — це зворотна недостатність пізнавальної діяльності внаслідок функціональних або невиразних органічних розладів у роботі кори головного мозку. Від розумової відсталості затримка психічного розвитку від різняється високими можливостями компенсації за умови спеціального навчання, завдяки відносно збереженій зоні най ближчого розвитку. При затримці психічного розвитку на пер ший план виступають знижена розумова працездатність, висо ка психічна виснажливість та емоційна вразливість.

Алалія — загальний недорозвиток мовлення внаслідок ло кального пошкодження мовленнєвих центрів кори головного мозку. Оскільки генезис мовлення і мислення тісно пов’язані між собою, то мовленнєві вади зумовлюють недорозвиток мис лення, особливо вербально-логічного. При розумовій відсталості — навпаки: порушення мислення зумовлює загальний недороз виток мовлення. Діти з алалією вирізняються збереженою здат ністю до навчання і високими компенсаторними можливостя ми. Рівень сформованості наочно-образного мислення у них є наближеним до норми.