Метод сімейних розстановок у сімейному консультуванні

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ім. Тараса Шевченка

Інститут післядипломної освіти Контрольна робота з курсу: Сімейне консультування на тему: Метод сімейних розстановок у сімейному консультуванні

Студентки групи 210/32

Спеціальність «Психологія»

Горової Л.О.

Перевірив: кандидат психологічних наук, доцент Колесніченко Л.А.

Київ 2012

Зміст

Вступ

1. Про метод системних розстановок за Б. Хеллінгером

1.1 Види розстановок

1.2 Завдання, які вирішує метод системних розстановок

1.3 Як відбувається процес розстановок

1.4 Особливості методу

2. Практична робота

3. Ефект терапії

Висновок Література

Вступ

За останні 50 років у сімейному консультуванні панівним є системний підхід, який розглядає сім'ю як систему. Це означає, що сім'я розглядається як цілісна одиниця. Вона складається з частин, які в неї входять. Об'єктами впливу сім'ї вважаються не ті елементи, з яких вона складається, а вся родина в цілому. Сімейний консультант допомагає родині в цілому.

Найпоширеніші напрямки — системне сімейне консультування і системна сімейна терапія.

Системна сімейна психотерапія — одна з наймолодших психотерапевтичних шкіл, що розвиваються останнім часом. Цей підхід виник після Другої світової війни, він розвивався у тісному співробітництві з кібернетикою, і в цьому його суттєва відмінність від інших психотерапевтичних підходів.

Теоретичною основою системного погляду на сім'ю є загальна теорія систем, яка була розроблена в 40-і роки Людвігом фон Берталамфі. Він стверджував, що більшість об'єктів навколишнього світу являють собою доцільно організовані системи — організмічний погляд на світ. Таким же чином, як системи, функціонує людина і також різні соціальні утворення, в тому числі і сім'я.

Постулати цієї теорії систем:

1. Ціле більше, ніж сума складових його частин. Система описується тими складовими частинами, з яких вона складається. Сім'я не складається з мами, тата та дитини. Всі ці елементи присутні, але сім'я як система — щось більше.

2. Всі елементи і процеси, що відбуваються всередині сім'ї, взаємно впливають і взаємообумовлюють один одного. Відповідно зміни, які відбуваються в окремому елементі системи, можуть вдруге обумовлювати зміни в інших частинах системи або в системі в цілому. Впливаючи на дитину, можна викликати зміни у всіх інших учасників родини.

З точки зору теорії системи сім'я являє собою відкриту систему. Закриті системи — ті, які функціонують автономно. Відкриті - які для своєї життєдіяльності потребують обміну з навколишнім середовищем. Щось потрібно віддавати в навколишнє середовище і щось з нього брати. Щоб родині вижити — вона існує в соціумі - і вона повинна взаємодіяти з елементами соціуму. Якщо цього немає, системі починає чогось не вистачати. Функції сім'ї можуть порушуватися.

Крім цього, сім'я є системою, яка самоорганізується. Це означає, що сім'я як система побудована за принципом доцільності і вся поведінка сім'ї є доцільною. Джерело перетворення знаходиться всередині самої сім'ї. Якщо в сім'ї є мета, то вона визначає всю життєдіяльність сім'ї як системи.

Сім'я також є і первинної системою по відношенню до кожного елементу, який входить в неї. Це означає що закономірності, за якими існує сім'я, можуть відрізнятися і не відповідати тим закономірностям, по яких існують її елементи — члени родини. Те, що відбувається в родині, часто не залежить від намірів людей, а регулюється властивостями системи як такої. Батьки хочуть хорошого у вихованні дітей, а за фактом виходить інше. Наміри і вчинки людей в системі є вторинними (сім'я є первинною) і підкоряються правилу функціонування систем. Сім'я є первинною і знаходиться над елементами, які є її складовими. Це положення носить практичний характер. Психолог може багато часу приділити бажанням і намірам одного елементу системи, але так і не зрозуміти нічого, чому в цій системі виникають проблеми.

1. Про метод системних розстановок за Б. Хеллінгером

Сімейні проблеми не виникають спонтанно. Зазвичай їх поява пов’язується з появою будь-яких нових завдань, що вимагають переосмислення і зміни існуючих взаємин між членами сім'ї. Для того щоб якщо не попередити, то хоча б бути підготовленими до потенційних загроз всередині сім'ї, використовують такий метод, як сімейні розстановки за Бертом Хеллінгером. Даний метод здатний виявляти можливі місця виникнення проблем не тільки в сім'ях, але і в організаціях, соціальних групах.

У збереженні повноцінного мікроклімату сім'ї важливу роль відіграє консультування сімейних пар. Слід зауважити, що в цьому випадку фахівець зобов’язаний дотримуватися принципів гуманного ставлення до кожного з її членів, так як його завдання аж ніяк не полягає в тому, щоб сім'ю якимось чином переробити, але зберегти її. В кінцевому рахунку, психоаналітик, який здійснює консультування подружніх пар, повинен приймати стан речей таким, який він є, і донести пацієнтам думку, що сім'я представляє цінність сама по собі і для кожного з них.

Таке поняття, як сімейні розстановки, пов’язане з низкою спеціальних психологічних методів, які допомагають вирішити, здавалося б, нерозв’язні досі проблеми. Те ж і з методом, основою якого є системні розстановки. Він покликаний допомогти людям в досягненні будь-якої мети, коли начебто все робиться так, як треба, але результат не такий, як очікувалося.

Таке поняття, як сімейні розстановки за Хеллінгером, дозволяє чітко відстежити, які емоції пригнічуються замість того, щоб бути вираженими відкрито. Причому славиться тим, що, будучи короткими в часі, він дозволяє визначити проблему досить точно. Взагалі, метод сімейних розстановок Берта Хеллінгера з’явився як засіб вирішення проблем всередині родини, але на сьогоднішній день він успішно застосовується і для вирішення проблем всередині робочого колективу, наприклад.

Метод покликаний допомогти учасникам процесу знайти і звільнити в собі сили, необхідні для вирішення конкретної конфліктної ситуації. Таким чином, метод хоч і є молодим напрямком у психології, вже неодноразово підтвердив свою значимість на практиці.

Отже, розстановки — це метод короткострокової сімейної терапії. Метод є трансгенераційним, тобто дозволяє працювати з проблемами, що йдуть своїм корінням в глибоке минуле роду. Це означає, що елементом дослідження або вивчення є не окрема людина, а взаємозв'язок, взаємини двох, трьох людей (і більше).

Ми всі включені у взаємозв'язок, і порушення в одній з ланок взаємозв'язку впливатиме на людину. Кожна людина належить до певного роду і несе через усе своє життя завдання, які з тих чи інших причин не змогли прожити і реалізувати пращури в роду, члени родової системи.

Народжуючись у певній сім'ї, людина несе в собі карму цієї сім'ї, всього роду: вона дозволяє ситуації, не дозволені пращурами; відчуває емоції, які не зміг висловити хтось із тих, хто належить до родової системі людини.

Основоположником методу сімейних розстановок є німецький психотерапевт Берт Хеллінгер, який довгий час був священиком.

Згодом, проходячи численні навчальні семінари, він акумулював досвід гештальт-підходу, первинної терапії Янова, сценарний аналіз Еріка Берна, підходи сімейної та провокативної терапії, НЛП і прийшов до власного системно-феноменологічниго підходу у психотерапії, орієнтованому на динаміку конкретної сімейної системи.

1.1 Види розстановок

Існує кілька видів розстановок для вирішення питань різного характеру: сімейні, організаційні та структурні розстановки. Важливим аспектом є те, що за бажанням клієнта для проведення будь-якого виду розстановки може використовуватися повна анонімність — аж до так званої «прихованої» розстановки, коли клієнт не озвучує свій запит в принципі.

Сімейні розстановки

Допомагають побачити з боку ті невидимі процеси і ситуації, які відбуваються всередині роду і сім'ї - між нами і людьми, з якими ми пов’язані в щоденному житті.

Методи розстановок дозволяють позбутися проблем, які іншими шляхами розв’язати буває практично неможливо, адже, як правило, коріння багатьох проблем криються в особливостях прожитих доль нашого роду.

Наприклад, в сімейну систему входять сімейна пара, їхні батьки, тітки, дядьки, бабусі, дідусі… Долі прабабусь і прадідусів, на думку Хеллінгера, впливають слабкіше. Але, як показує практика, нерідко корінь проблеми, яка існує в людини сьогодні, слід шукати до сьомого покоління предків. Так звані переплетіння з власними предками породжують важкі, які повторюються в кількох поколіннях роду, важкі долі.

Так, наприклад, на острові Балі в Індонезії при народженні дитини існує ритуал, за допомогою якого можна дізнатися, доля якого члена роду відроджується.

Організаційні розстановки

Призначені, як правило, для опрацювання питань рівня задач власників, власників бізнесу і управлінців. За допомогою організаційних розстановок можна розкрити як внутрішні проблеми організації, так і проблеми у взаємодії із зовнішнім середовищем, ринком в цілому. Також організаційна розстановка може допомогти опрацювати певний план чи стратегію просування компанії, виявити можливі причини невдач та інше.

Структурні розстановки

Найчастіше використовуються для роботи з абстрактними явищами і спрямовані на вирішення особистісних проблем клієнта. Серед них можуть бути страхи, негативні установки, хвороби, невпевненість в собі і т.д.

1.2 Завдання, які вирішує метод системних розстановок

За допомогою розстановок можна працювати з багатьма як глобальними, так і щоденними проблемами:

Взаємовідносини:

— Труднощі у відносинах з рідними, близькими, друзями, колегами, співробітниками, підлеглими, начальством і т.д.;

— Корекція життєвого сценарію;

— Відносини дітей і батьків;

— Відносини чоловіків і жінок;

— Невдачі в особистому житті, самотність, замкнутість, розлучення, вдівство;

— Робота з сімейними парами;

— Порушення ієрархії, меж та рольової відповідності в сім'ях;

— Любовні трикутники і незавершені стосунки;

— Проживання «чужого» життя (повторення долі родичів);

— Незавершені відносини з померлими людьми;

— Ненароджені і рано померлі діти, їх вплив на відносини в парі і сім'ї;

— Пошук оптимальних рішень для сімей з дітьми від різних партнерів;

Робота, гроші, кар'єра, бізнес:

— Проблеми, невдачі в роботі, кар'єрі та бізнесі;

— Невдалі партнерські відносини;

— Безгрошів'я, банкрутство та інші фінансові проблеми;

— Виявлення місця кожного з членів команди в компанії (організаційні розстановки);

— Розкриття внутрішніх ресурсів.

Особистісні проблеми:

— Страхи, тривоги і комплекси;

— Хвороби, травми;

— Образи, заздрість, негативні емоції;

— Робота з психологічним компонентом важких захворювань;

— Схильність до нещасних випадків; суїцидальні тенденції і т.д.

— Нереалізованість, відсутність курсу та невизначеність у житті.

1.3 Як відбувається процес розстановок

Процес розстановок дуже простий, і в той же час дивно ефективний у вирішенні питань і проблем людини.

Для розстановки необхідна група людей: терапевт, клієнт і люди, які є заступниками.

Спочатку терапевт дізнається від клієнта суть запиту: чому клієнт вирішив звернутися до нього, які проблеми турбують клієнта, які питання вимагають вирішення. Потім терапевт уточнює для себе додаткові деталі з життя клієнта, після чого починається сам процес розстановки.

Клієнт вибирає для своєї розстановки заступників — членів групи, які будуть грати ролі людей, почуттів, обставин, з якими пов’язаний запит клієнта. Кого він вибере, не має особливого значення, єдина умова: на ролі чоловіків вибирають чоловіків, а на жіночі ролі - жінок.

Потім кожного з заступників клієнт розставляє в поле розстановки — енергетично та інформаційно-насичене місце, за допомогою якого заступникам «приходить» несвідома інформація про ситуацію клієнта. При цьому добре, щоб клієнт тримав своїх заступників обома руками за плечі і таким чином, перебуваючи з ними в контакті, довільно ставив на місця в поле. Під час розстановки він перебуває в контакті не тільки із заступником і самим собою, але і з оточенням, звідки він теж сприймає сигнали, що дозволяють знайти вірне місце для того чи іншого заступника.

В процесі розстановки терапевт крок за кроком допомагає заступникам прояснити ситуацію клієнта настільки, наскільки це важливо для людини, і, врешті-решт, за допомогою певних фраз і дій, приводить цей процес до максимально позитивного вирішення. Часто на останньому етапі розстановки терапевт запрошує клієнта стати на місце свого заступника та опрацювати свою ситуацію через призму інформації, що оновилася.

1.4 Особливості методу

сімейний розстановка хеллінгер подружній Ми хотіли б визначити характерні особливості методу системних сімейних розстановок, які роблять його застосування в контексті психологічного супроводу виправданим:

1. Цей метод є короткостроковим, що дозволяє значно заощадити час. Він швидко дозволяє виявити головну причину дисгармонії в сімейних взаєминах, дисфункціональну системну динаміку. Робота з одним запитом триває від 30 хвилин до 1.5 години і це не багато, якщо врахувати, що за цей час здійснюється прояснення і формулювання проблеми, діагностика, трансформація образу сім'ї та знаходження рішення.

2. Метод орієнтований на мету, тобто все, що здійснюється в роботі з клієнтом, має головну мету — знайти розв’язання важливої проблеми. Не встановити причину, не побачити помилки, а саме знайти рішення.

3. Відбувається зміна сприйняття образу сімейних відносин, своєї ролі в них і свого місця в сімейній системі. А якщо клієнт особисто поставлений в прості розстановки — в «новому» сімейному контексті відбувається зміна психоемоційного стану.

4. Досить одного представника сімейної системи для того, щоб можна було здійснити діагностичні та корекційні заходи. А дія проведеної з ним роботи здатна вплинути на всю сімейну систему в цілому.

5. Сім'я є чи була у всіх людей, тому група по сімейним розстановкам вже сама по собі є природною моделлю спілкування і кооперації в атмосфері поваги, взаємодопомоги і підтримки. А перебування в ролі заступників, яке дозволяє відчути контакт з важкою долею інших людей, сприяє формуванню толерантного, співчутливого ставлення до учасників групи. Ставлення стає більш важливим, коли учасники побачили, що у кожного з них є достатньо причин, щоб бути такими, якими вони є.

6. Метод дозволяє легко переходити від пошуку рішення в контексті системи професійних відносин в контекст системи сімейних взаємин, коли, наприклад з’ясовується, що конфлікт з керівником є відображенням прихованого конфлікту з власним батьком.

Факти про сімейної історії

Події в родині протягом кількох поколінь є центральними. Їх наслідки в проявляються в наступних поколіннях. Важливими фактами є:

— Хто помер рано (у віці до приблизно 25)?

— Чи є члени сім'ї, які винні в злочинах?

— У батьків були раніше значимі відносини з попередніми партнерами?

— Чи були в родині особливі долі - чи були ті, хто стали інвалідами, емігрували, мали дітей поза шлюбом, чи був хтось усиновлений, були забуті і т.д.

Порядки і принципи

У всіх сім'ях діють певні порядки і принципи. Практичне знання цих законів було отримано Хеллінгером в результаті багаторічної практики розстановок і було підтверджено практикою інших психотерапевтів. Ці закономірності регулярно повторюються, хоча існують і виключення.

Якщо клієнт зібрано і інтуїтивно розставляє заступників своєї сім'ї, то вони сприймають відчуття членів сім'ї, яких вони заміщують. Заступники отримують доступ до глибокого рівня або до глибокої правди про чужу сімейну систему — незрозумілий феномен. Під час роботи з розстановкою терапевт визнає існування цього феномену і дозволяє собі слідувати за ним. Цьому явищу, яке проявляється так само і в інших видах терапії (психодрама, скульптура сім'ї), до сих пір не було приділено належної уваги, яку воно заслуговує.

Ритуальні фрази в розстановках

Для доступу до більш глибокої правди використовується мова дуже ясна і проста. Часто ці фрази мають ритуальний характер. Наприклад: «Я визнаю твою смерть і долю», коли хтось рано помер. Заступник може завжди відчувати, чи правильні такі запропоновані заяви в цей момент. Також сильні емоції, які виникають у заступників, не переживаються як катарсис, а виражаються простими словами.

Деякі порядки і закономірності

Кожен член сім'ї однаковим чином належить до сімейної системи.

Кожна родина має міцні внутрішні зв’язки, якими б вони ні виглядали зовні. Всі, хто належить сім'ї, заслуговують на увагу. Якщо хтось буде виключений з родини, то він буде представлений пізніше народженим членом сім'ї, який повторює подібну долю.

Рання смерть члена сім'ї має сильні наслідки на всю сімейну систему.

Смерть молодих членів сім'ї надає особливо сильний вплив на всю сімейну систему. Сиблінги покійного висловлюють схильність померти, яка виражається твердженням: «Я піду за тобою». Якщо хтось обтяжений таким чином і в нього пізніше народжуються діти, то діти відчувають цей тягар і хочуть звільнити батька від нього, беручи його на себе («Краще я, ніж ти»). Схильність померти показує себе через хворобу або за допомогою ризикованих дій або руйнівної поведінки — таких, наприклад, як заняття небезпечними видами спорту або вживання наркотиків.

Діти лояльні до своїх батьків, матері і батька.

Діти рідко сміють бути більш щасливими або більш успішними в житті, ніж батьки. З лояльності до своїх батьків діти повторюють їх помилки і невдачі.

Діти переймають почуття інших членів сім'ї.

Це відбувається двома способами: або вони поділяють сильні почуття з членом сім'ї, так би мовити, допомагають нести їх, або вони переймають невисловлені почуття. Наприклад, покірну бабусю бив її чоловік. У неї є онука, яка часто розсерджена на свого чоловіка без будь-якої очевидної вагомої причини. У розстановці видно, що онука несе гнів бабусі.

Існують порядки, на які також потрібно звернути увагу. Той, хто прийшов в систему раніше, партнер або сиблінг, займає перше місце. Решта йдуть в хронологічному порядку. Ця послідовність має бути прийнята без осуду або оцінки. Хороший основний порядок, в якому всі відчувають себе задоволеними, випливає з такого розміщення після того, як існуючі негативні зв’язки були вирішені. При цьому батьки зазвичай стоять навпроти дітей, батько на першому місці, мати ліворуч від нього (від центру системи за годинниковою стрілкою). Діти стоять навпроти, відповідно до віку, від самого старшого до самого молодшого.

2. Практична робота

Найбільш ефективним є використання цього методу в групі. У клієнта має бути певний ясний запит, який буде представлений в розстановці (наприклад, він хоче знати причини своєї депресії або почуттів провини). Спочатку він називає істотні факти про свою родину щодо минулих двох-трьох поколінь. Потім він вибирає членів групи, які будуть «представниками», заступниками, наприклад, його батьків, сиблінгів (братів чи сестер), його самого, та інших відповідних членів його сім'ї. Заступники вибираються і для померлих членів родини. Клієнт спонтанно, але з концентрацією на процесі, має заступників у вільному просторі. Він дає їм місце, напрям погляду, і таким чином налаштовує їх один щодо одного. Після цього клієнт стає спостерігачем.

Терапевт питає заступників про їхні почуття і сприйняття. Після цього він часто пропонує заступникам ті чи інші фрази для повторення або нове розташування в просторі. У заступників є хороше відчуття того, чи точна заява, і того, чи змінилися їхні почуття, коли вони знаходяться на новому місці.

Найчастіше в розстановку вводяться заступники інших членів сімейної системи, і від цього спостерігається ефект.

Розстановка зазвичай триває від 15 хвилин до однієї години, іноді трохи менше або більше. Терапевт закінчує розстановку в той момент, коли всі відчувають себе добре на своїх місцях або коли емоційно напружена ситуація розкрита.

3. Ефект терапії

За допомогою ясного сприйняття заступників відкривається ясність для клієнта — швидко і точно — від кого з членів системи переймаються почуття чи сценарії. Дивно, але часто вони сприймаються від давно померлих членів сім'ї з попередніх поколінь, на яких до сих пір мало звертали увагу. Клієнт тоді усвідомлює, звідки до нього приходять до сих пір колишні незрозумілі почуття (депресія, почуття провини і т.п.) або чому відносини в його родині були порушені.

Зв’язки, у яких раніше були негативні наслідки, виходять на світло, усвідомлюються, і часто знаходять свій дозвіл або змінюються. Вихідна розстановка заступників один щодо одного змінюється, і виникає новий, менш напружений, образ сім'ї. Клієнт сприймає його, включаючи в свій погляд на сім'ю, і це дозволяє цілющому ефекту розвертатися.

Роль терапевта

Терапевт розкриває і показує хороший порядок, такий, що кожен добре себе почуває на своєму місці. Роблячи це, він використовує свої знання про порядки, які керують сім'єю. За реакцій заступників він дізнається, чи на правильному шляху він знаходиться. Хоча зовні процес здається зосередженим у руках ведучого, якість роботи залежить від того, наскільки точно терапевт вловлює і враховує реакції заступників.

Висновок

Кожен з нас, хоче він того чи ні, вплетений в людські системи — сім'ю, в якій він живе, батьківську сім'ю, розширену сім'ю або рід, різні організації та т.д. Ми вступаємо у безліч взаємин, і згодом, якщо ми порушуємо їхні закони, наші відносини стають системними переплетіннями. Те, що допомагало раніше, тепер сковує нас, не дає зростати, призводить до криз у стосунках, криз любові.

Чи можна звільнитися від системних переплетінь? Так, можна. Метод сімейних розстановок допомагає це зробити. Під час розстановки вибудовується образ системи, в яку ми входимо. Він відображає наші відносини з іншими людьми. Через ряд проміжних кроків образ трансформується, і звичайно при цьому клієнти переживають інтенсивні почуття, відбуваються інсайти. Здається, що йдеш по темній кімнаті на дотик, але раптом включається світло, і все стає ясно. На завершення створюється образ-рішення, який використовується клієнтом як ресурс для бажаних змін. Він благотворно діє на людину дуже довгий час. За один сеанс можна виконати роботу, на яку у звичайній психотерапії йде багато сеансів. П’ятсот годин психоаналізу стискаються в одну.

Метод сімейної розстановки поки ще дуже молодий. Однак метод сімейної розстановки з незвичайною швидкістю поширився по світу і завоював широке визнання. Причому не тільки у психологів і психотерапевтів, а й у фахівців, що працюють в інших галузях, з іншими видами систем. І звичайно, у «користувачів» — людей, які за допомогою сімейної розстановки зуміли вирішити свої проблеми.

Шлях до одужання або поліпшення міжособистісних взаємин часто проходить не тільки через приємні, а й через важкі переживання, і увазі прийняття самих різних областей людського досвіду, в тому числі і негативних. Тому так важливо, щоб сам психотерапевт вмів поводитися з цими областями, був з ними в хорошому контакті. Для цього необхідний власний досвід, а також прийняття та опрацювання області власних особистих травм і системно-родових переплетінь. Адже резонанси почуттів, що виникають під час сімейної розстановки, діють на всіх учасників, в тому числі і на ведучого, і якщо у нього є власні страхи, наприклад, страх смерті, то навряд чи він зможе допомогти клієнтові прийняти смерть батька.

Тому, перш ніж робити розстановку своєї сім'ї, слід поцікавитися, де і в кого навчався ведучий, який досвід роботи і в яких областях у нього є, чи робив він свої особисті розстановки, де і в кого. Крім того, має сенс уважно прислухатися до відгуків інших людей про роботу цього фахівця.

Навчання фахівців для роботи з розстановкою проходить в першу чергу через особистий досвід. Адже скільки б ви ні розповідали співрозмовнику, який дивовижний аромат у лілії, він не зрозуміє цього, поки сам не понюхає квітку. Точно так же навчитися різноманіттю людських почуттів і тілесних відчуттів і зрозуміти їх значення можна лише безпосередньо, беручи участь у силовому полі сімейної розстановки.

Література

1. Варга А. Я., Драбкина Т. С. Системная семейная психотерапия. Краткий лекционный курс.? СПб.: Речь, 2001. — 144 с.

2. Вебер Г. Кризисы любви: Системная психотерапия Берта Хеллингера. — М.: Изд-во Ин-та Психотерапии, 2002. — 304 с.

3. Практика семейной расстановки: Системные решения по Берту Хеллингеру (Составитель Г. Вебер). / Пер. с нем. И. Д. Беляковой. — М.: Междунар. ин-т консультирования и системных решений, Высшая школа психологии, 2004. — 384 с.

4. Порядки любви: Разрешение семейно-системных конфликтов и противоречий. — М.: Изд-во Ин-та Психотерапии, 2003. — 400 с.

5. Хеллингер Б. Счастье, которое остается.? М.: Ин-т консультирования и системных решений, 2009.