Індивідуально-психологічні властивості людини як суб"єкта праці побутового обслуговування

Зміст

• Вступ
• 1. Теоретичний аналіз індивідуально-психологічних властивостей людини, як суб'єкта праці побутового обслуговування
• 1.1 Характеристика індивідуально-психологічних властивостей людини, як суб'єкта праці
• 1.2 Особливості прояву психологічних властивостей характеру та темпераменту суб'єкта праці в сфері побутового обслуговування
• 2. Діагностика індивідуально-психологічних властивостей суб'єкта праці в сфері побутового обслуговування
• 2.1 Виявлення психологічних властивостей темпераменту суб'єкта праці побутової сфери
• 2.2 Результати психологічних властивостей темпераменту суб'єкта праці побутової сфери
• Висновки
• Список джерел літератури

Вступ

Побутові послуги — платні послуги, що надаються фізичним особам, які класифікуються відповідно загальноукраїнським класифікатором послуг населенню. Побутові послуги забезпечують відновлення (зміну, збереження) споживчих властивостей виробів або виготовлення нових виробів за замовленнями громадян, а також переміщення вантажів і людей, створення умов для споживання. Зокрема, до них можуть бути віднесені послуги, пов’язані з ремонтом і виготовленням виробів, житлово-комунальні послуги, послуги громадського харчування, послуги транспорту і т.д.

Побутове обслуговування населення — частина сфери обслуговування, де населенню виявляються невиробничі та виробничі послуги. Побутове обслуговування характеризується суспільно — організованими способами і формами задоволення безпосередніх матеріальних і духовних потреб людей поза їх професійної та суспільно-політичної діяльності.

У сучасних умовах побутове обслуговування стало галуззю народного господарства з відповідною індустріальною матеріально-технічною базою — промисловими підприємствами, виробничими об'єднаннями і комбінатами побутового обслуговування, що мають високопродуктивні машини і механізми. Воно набуває все більш універсальний характер при спеціалізації окремих видів і типів обслуговування.

Актуальність дослідження полягає у тому, що інтенсивно розвивається організація побутового обслуговування. Цьому сприяє все зростаючий попит на побутові послуги, як з боку корпоративних клієнтів — банків, офісних і торгових центрів, так і з боку приватних осіб. На думку експертів попит на побутові послуги в останні роки збільшується на 25−30% щорічно і обумовлений головним чином прагненням заможних людей поліпшити якість свого життя і заощадити час на повсякденних справах. Дослідження на цю тему проводили Теплов Б. М., Климов Е. А., та багато інших.

Об'єкт дослідження — індивідуально-психологічні властивості робітника у сфері побуту.

Предмет — темперамент робітника у сфері побуту.

Метою роботи є дослідити особливості темпераменту, як прояв індивідуально-психологічної властивості робітників у сфері побуту.

Завдання дослідження:

1. Аналіз літератури;

2. Розглянути роль сфери побуту у житті людини;

3. Виявити індивідуально-психологічні особливості робітників у сфері побуту.

Методи, які використовувалися у роботі: аналіз наукової літератури, емпіричний метод: Г. Айзенка «тест на визначення темпераменту» .

побутовая сфера психологічний темперамент

1. Теоретичний аналіз індивідуально-психологічних властивостей людини, як суб'єкта праці побутового обслуговування

1.1 Характеристика індивідуально-психологічних властивостей людини, як суб'єкта праці

Основні характеристики нервових процесів впливають на професійну діяльність у будь-якій галузі, хоча різні професії мають вимоги до різних властивостей і їх категоричність різна.

Індивідуально-типологічні особливості мало змінюються протягом професійного шляху і належать до найстабільніших властивостей. Треба пам’ятати, що та сама типологічна властивість може мати як позитивне, так і негативне (з погляду професійної успішності) виявлення: слабість нервових процесів визначає низьку межу працездатності й водночас високу чутливість; інертні нервові процеси виявляються малими показниками швидкості нервової діяльності й міцності тимчасових зв’язків. Отже, природна недостатність у галузі одної функції компенсується перевагою іншої не менш важливої. Різні типи вищої нервової діяльності треба розглядати не як різноманітні ступені її удосконалення, а як «різні способи урівноваження організму з середовищем». Зумовлена психологічними особливостями система способів, яка складається у людині, й прагне до найкращої діяльності, називається індивідуальним стилем діяльності.

За допомогою цих способів, прийомів людина свідомо або стихійно компенсує слабкі сторони своїх типологічних особливостей і найкращим чином використовує свої природні переваги. Наприклад, ткалі з високою рухливістю нервових процесів виконують термінову роботу в міру її виникнення, інертні намагались захистити себе від ривків у роботі підвищеною увагою до попереджувальної роботи. Продуктивність праці нервових та інертних працівників однакова, проте досягається вона різними шляхами. У поняття «індивідуальний стиль» входять не тільки зовнішні практичні способи дій, а й способи та прийоми організації психічної діяльності, наприклад, способи розумових дій, організації уваги тощо.

Найважливішим для цих способів і прийомів є своєрідне співвідношення орієнтовної та виконавчої діяльності. В одних випадках мисленнєвий план дій дуже деталізований і більше пов’язаний із процесом виконання, протягом якого змінюється дуже мало. В інших випадках мисленнєвий план дій, який складають до виконання, має схематичний характер, а в процесі виконання значно деталізується і вирізняється. У першому варіанті пізнавальна й орієнтувальна діяльність проводиться до виконання і лише потім поєднується з виконавчою. У другому — пізнавальна й орієнтувальна діяльність здебільшого відбувається одночасно і в зв’язку з виконавчою.

Залежно від основної ознаки індивідуального стилю співвідношення контрольної та виконаної діяльності є різне. Якщо пізнавальна й орієнтувальна діяльність переважно проводиться до виконання, то контролюючі дії мають важливе значення в процесі виконання. В іншому випадку їхня питома вага менша.

Обидва типи індивідуального стилю простежуються під час виконання як фізичної, так і розумової праці, в практичній і теоретичній діяльності, при виконанні завдань різної складності й у людей різного віку. Це пояснюється двома причинами. По-перше, будь-яка діяльність людини потребує органічного зв’язку й єдності орієнтувальної, контролюючої і виконавчої діяльності. По-друге, характер і форма цього зв’язку у будь-якій діяльності визначається найзагальнішими та типовими властивостями нервової системи — силою і рухливістю нервових процесів.

Наступна ознака індивідуального стилю полягає в тому, що характерні для нього способи і прийоми дії мають узагальнений характер. їх застосовує одна людина не в якій-небудь специфічній ситуації діяльності або при вирішенні яких-небудь специфічних завдань, а в різних ситуаціях і видах діяльності. Успішні індивідуальні прийоми та способи виконання формуються лише за умови активного позитивного ставлення до діяльності [3, с.17−20].

Клімов Е.А. зазначає, що не всі працівники можуть самостійно знайти свій індивідуальний стиль, унаслідок чого виникає «стихійний природний відбір» робітників. Завдання виробничого навчання — допомогти знайти найвигідніший зразок, стиль роботи, не прагнути зробити всіх, хто навчається однаковими, стандартизуючи майже всі прийоми та засоби роботи.

Індивідуальний стиль має обмежені можливості компенсації властивостей, які протидіють успіху діяльності або професійно значимі. Жоден індивідуальний стиль не може компенсувати відсутність певних задатків (музичних, художніх тощо). У деяких випадках використовувати індивідуальний стиль взагалі неможливо.

Формування індивідуального стилю вимагає осмислення вимог діяльності та доцільності застосування способів дій. Тільки за таких умов людина може свідомо вибрати способи та прийоми роботи, які відповідають її можливостям і разом з тим достатньо доцільні при цих вимогах діяльності.

Сенсорні та перцептивні властивості. До природних властивостей індивіда належать сенсорні функції різних модальностей у порогових величинах, які становлять сенсорну організацію людини. У трудовій діяльності можна практично використовувати всі види чутливості - зорову, слухову, смакову, нюхову. Неправильно підходити до індивіда як до випадкового набору різних видів чутливості, ігноруючи структурний характер його сенсорної організації.

Як основну характеристику сенсорики людини Б.Г. Ананьєв пропонує розглядати загальний спосіб чутливості, який є властивістю сенсорної організації людини загалом. Загальна властивість у психології називається сенситивністю, яка входить до структури темпераменту. Незважаючи на різноманітні види і рівні чутливості однієї людини, сенситивність є загальною, досить стійкою особливістю особистості, яка проявляється в різних умовах при дії різних за своєю суттю зовнішніх подразників.

Тип нервової системи конкретної людини впливає на загальний характер чутливості всіх аналізаторів. Швидкість відчуття і розрізнення залежить від рухливості нервових процесів і рівноваги (у рухливих людей швидкість відчуття більша, у гальмівного типу диференціювання — точніша). Стійкість рівня чутливості залежить від сили нервових процесів, рухливості, рівноваги (найстійкіша у збудливого типу, інертна у гальмівного). Реальним засобом підвищення ефективності діяльності спеціалістів завдяки стабільному розгляду характеристики професій, де поставлено підвищені вимоги до таких якостей, як швидкість розрізнення, стійкість рівня чутливості, є професійний відбір.

Друга характеристика сенсорних процесів має більше значення для успішності професійної діяльності - рівнів чутливості аналізаторів. Загальна сенсорна людина має певні нерівномірності: може бути підвищена чутливість у напрямі просторового розрізнення або мовного відчуття, одночасно понижене сприйняття кольору зором або музичного слуху. Ці особливості можуть бути пов’язані з природним переважанням одного з аналізаторів або з домінуванням певної чутливості, яка сформувалась у результаті довготривалого професійного досвіду. Чутливість аналізаторів визначають не тільки індивідуальні особливості прийому інформації, а й перевага одного або іншого виду уявлення або уяви, пам’яті, образного мислення.

Яка стабільність такої характеристики? Численні дослідження свідчать про те, що ефективність розв’язання сенсорних і перцептивних завдань значно підвищується під впливом професійного досвіду або спеціального тренування. Психологами досліджувались зорові диференційні пороги працівників-шліфувальників. Розрізнювальна чутливість досвідчених шліфувальників виявилась у 20 разів більшою від звичайного рівня. Також виявили високу слухову чутливість у лікарів-терапевтів, які для визначення діагнозу хвороби прослуховували хворих, оцінюючи тон, шум серця, легень; висока чутливість у авто — й авіамеханіків, які визначають на слух стан двигуна. Було зауважено підвищення чутливості у спеціалістів-дегустаторів [3, с.91−93].

Вивчення сенсорних навиків засвідчило, що вони складаються із запасу сенсорних еталонів (уявлень) й оволодіння способами оперування образами, зокрема зіставлення з еталоном сигналу, який сприймаємо. Було виявлено цікавий факт: якщо досвідчений спеціаліст повинен знайти пошкодження в незнайомій апаратурі, то він використовує таку саму справну апаратуру, порівнюючи їхні характеристики (зорові, слухові, кінестатичні сигнали) на рівні первинних образів.

Ці, а також багато інших дослідження свідчать, що з ускладненням техніки вимоги до сенсорних і перцептивних властивостей спеціаліста не тільки не зменшуються, а й переростають у вимоги високої сенсорної культури. Найважливіший компонент сенсорної культури — культура спостереження, яка опосередкована знаннями та мисленням. Професійне вміння вести спостереження тісно пов’язане з спостережливістю як властивістю особистості: воно опирається на цю властивість і водночас розвиває її.

1.2 Особливості прояву психологічних властивостей характеру та темпераменту суб'єкта праці в сфері побутового обслуговування

Психологи, досліджуючи проблеми ринку праці, розглядають як важливу складову професійної компетентності сучасного фахівця емоціональну інтелігентність особистості.

Все більшого значення на ринку сфери послуг надають психологічним характеристикам емоціональної інтелігентності працівника, яка розглядається як головний чинник конкурентоспроможності фахівця на сучасному ринку праці.

Зарубіжні психологи вважають, що емоційна інтелігентність особистості, його психіка та темперамент, на 83% забезпечує її професійний успіх.

Р. Кеттелл, один із найвидатніших американських психологів, писав, що інтелігенція є абстрактним і конкретним мисленням, вербальним умінням і здатністю маніпулювання пізнавальними процесами. Особистість, яка володіє емоціональною інтелігентністю завжди може знайти розв’язання будь-якої складної ситуації. Щодо виду професійної діяльності, то це завжди вдалий вибір професії. Багато чого залежить від темпераменту людини та її психологічних особливостей.

Аналізуючи вищезазначене можна стверджувати, що застосування компетентнісного підходу у професійній підготовці фахівця сфери послуг і туризму має передбачати:

формування здатності до розпізнавання власних і чужих відчуттів і настроїв;

забезпечення особистісної емоційної рівноваги;

усвідомлене сприйняття проблем і потреб споживача послуг;

уміння аналізувати і прогнозувати емоційні настрої споживача послуг за умови цілісного сприйняття його потреб та проблем;

володіння комунікативними уміннями щодо ефективної співпраці з колегами, партнерами та споживачами послуг.

Застосування компетентнісного підходу на таких засадах у підготовці фахівця сфери послуг сприятиме:

формуванню професійних знань і умінь щодо прогностичного бачення результатів праці у забезпеченні конкурентоспроможності туристичного продукту;

розвитку основних психологічних характеристик емоційної інтелігентності фахівця;

адекватному розумінню вимог та потреб сучасного споживача сфери послуг;

формуванню умінь щодо розв’язання типових і нетипових професійних проблем, пов’язаних із визначенням стратегії поведінки стосовно задоволення індивідуальних вимог та уподобань споживача;

особистому внеску у досягнення загальних цілей підприємства або фірми;

мобільності в опануванні додатковими знаннями та уміннями щодо надання додаткових послуг;

варіативності, гнучкості, готовності до постійного професійного саморозвитку і самовдосконалення.

Компетентнісний підхід у підготовці фахівця сфери послуг має передбачати створення оптимальних психолого-педагогічних умов щодо формування професійного мислення, спрямованого на:

адаптацію особистості до сучасних соціально-економічних умов праці;

формування комунікативності особистості, її здатності до відкритого спілкування, налагодження міжособистісних стосунків;

формування функціональних професійних знань і умінь;

оволодіння у професійній діяльності сучасними технологіями особистісного впливу на якість послуг і туристичного продукту.

Все вищевказане являє собою норму темпераменту та психологічних особливостей людини, яка може працювати у сфері послуг в наш час.

Аналізуючи усе, що було зауважено, можна стверджувати, що професійна підготовка фахівців сфери послуг в умовах ринкового середовища має здійснюватися на основі застосування компетентнісного підходу з обґрунтуванням відповідних освітніх цілей і мотивів. Це передбачає оновлення змісту, форм та методів професійно-зорієнтованого навчання, координацію навчально-виховної діяльності, що спрямована на формування ринкових цінностей, конкурентоспроможність фахівця на сучасному ринку праці, його адаптацію в сучасних умовах діяльності, готовність фахівця до розв’язання реальних професійних завдань і проблем, а також прояв необхідної моральної підготовки при екстремальних випадках.

Професійна підготовка, зорієнтована на формування професійних ринкових цінностей, вимагає визначення нових форм навчально-пізнавальної діяльності, обґрунтування мотиваційних чинників, організації та проектування відповідних психолого-педагогічних умов навчального процесу, формування фахівця з сучасним типом професійного мислення, спрямованого на ефективне розв’язання типових і нетипових завдань щодо конкурентоспроможності продукту праці.

Слід зазначити, що специфічність професійного мислення пов’язана з орієнтуванням особистості у певній сфері діяльності, у тій чи іншій техніці та технології, що зумовлює вибір відповідного змісту й технології професійних дій.

Застосування компетентнісного підходу з аналізом особливостей професійної праці, урахуванням специфіки професійних задач і проблем, обґрунтуванням вибору стратегії їхнього розв’язання створює оптимальні психолого-педагогічні умови для формування професійного мислення фахівця. Причому засадовим у цьому є адекватне сприйняття майбутнім фахівцем вимог та потреб сучасного ринку, усвідомлене розуміння необхідності професійного удосконалення, формування додаткових знань і умінь відповідно до аналізу уподобань та потреб сучасного споживача.

Проаналізувавши літературні джерела розглянемо результати представлених нам досліджень, які свідчать, що у підготовці компетентного фахівця важливою формою навчальної роботи є проведення функціональних ділових ігор, що передбачає посилення його емоціональної витримки, розв’язання комплексу проблемних ситуацій та завдань, проектну розробку відповідних професійних рекомендацій і програм щодо майбутньої функціональної діяльності фахівця.

Слід наголосити, що суттєве значення у застосуванні компетентнісного підходу має обґрунтування форм та методів навчальної роботи з роботодавцями.

Тому, навіть людині емоціонально-неврівноваженій, із палким темпераментом, такого роду підхід може дати реальний шанс на переосмислення, та спонукати до вірних дій у тому чи іншому випадку.

Застосування компетентнісного підходу у підготовці майбутнього фахівця сфери послуг потребує:

діагностики та аналізу сучасного ринку сфери послуг і туризму;

моніторингу ринку праці;

оновлення змісту, форм та методів навчання з урахуванням складових професійної компетентності формуванням нових освітніх цілей і мотивів;

проектування психолого-педагогічних умов, сприятливих для формування сучасного професійного мислення, розвитку емоційної інтелігентності майбутнього фахівця;

володіння інтерактивними проектними технологіями професійного навчання.

Якщо підходити до проблеми з огляду педагогіки, то вважається, що організаційно-методичні засади професійної підготовки майбутнього фахівця сфери послуг мають ґрунтуватися на цілісному сприйнятті процесу формування продукту праці в контексті ефективної діяльності забезпечуючих інфраструктур.

Отже, зміна вимог до фахівця сфери послуг в умовах ринкового середовища формує нові цілі і мотиви, зумовлює перебудову структурних елементів підготовки із застосуванням компетентнісного підходу, необхідність формування відповідного рівня компетентності фахівця з дотриманням принципів системності і свідомості щодо формування професійного мислення фахівця. Причому професійна підготовка фахівця сфери послуг на таких засадах має передбачати аналіз соціально-економічних потреб та вимог суспільства, урахування особливостей сучасної професійної праці, системну організацію професійно-зорієнтованої проектної діяльності майбутнього фахівця із розв’язанням реальних професійних завдань і проблем. Таким чином можна зробити висновок, що застосування компетентнісного підходу у професійному навчанні фахівця сфери послуг на основі адекватного сприйняття вимог і потреб сучасного ринку, розвитку особистісних цінностей емоційної інтелігентності, системного моделювання функціональної професійної діяльності фахівця в умовах реального виробництва, забезпечує конкурентоспроможність фахівця на ринку праці, його готовність до розв’язання реальних професійних проблем і завдань.

Реформування систем професійної підготовки фахівців у сучасних соціально-економічних умовах здійснюється з урахуванням реального попиту на робочу силу, її гнучкості, мобільності та професійної компетентності. Вважають, що основним капіталом підприємства є не його обладнання і процеси, а люди і їхні здібності, індивідуальні і колективні. Розвиток і мобілізація компетентності людських ресурсів стає найважливішою умовою росту продуктивності сучасних підприємств. Підготовка компетентних кадрів є головним напрямом в удосконаленні їх кваліфікації.

Компетентність розглядається як реальна здатність фахівця до досягнення мети чи результату в реальних умовах праці, тоді як кваліфікація є лише потенційною здатністю виконати задачу, що відноситься до певного виду професійної діяльності.

При підготовці кадрів, які являють собою діючу та впливову особистість з орієнтацією на компетентність, важливим є розробка відповідних стандартів. Провідну роль у розробці стандартів компетентності відіграють підприємства, фірми, корпорації, які визначають відповідні професійні вимоги. Єдиної структури стандартів не існує, однак принципи їхньої розробки і формулювання подібні в країнах, що реформують системи професійної підготовки. Вони повинні передбачати:

знання і уміння майбутнього фахівця;

критерії ефективності виконання професійних дій;

ситуації, що відтворюють реальні умови професійної діяльності.

емоціональна урівноваженість.

Типова структура стандарту, як правило, передбачає наявність:

найменування виду діяльності або основної професійної функції з переліком підфункцій, а також рівень кваліфікації;

перелік підфункцій (від 5 до 15), кожна з яких може бути атестована окремо. Кожна підфункція має відповідати певному виробничому завданню, суттєвому для даної галузі діяльності;

підфункція може бути поділена на структурні елементи, кожен з яких вказує вид діяльності і перелік відповідних умінь;

критеріїв ефективності виконання функціональних обов’язків фахівця;

галузь застосування, умови, за яких виконується професійна діяльність.

Майбутній фахівець має підтверджувати професійну компетентність за умови володіння:

теоретичною підготовкою з кожного виду професійної діяльності;

практичною підготовкою на конкретному робочому місці з демонстрацією умінь щодо здійснення певних професійних дій.

Головна вимога — уміння відкрито спілкуватися, обмінюватися інформацією з метою поліпшення діяльності і задоволення потреб споживачів.

Працівник вважається компетентним, якщо:

створив коло людей, які необхідні для виконання певного виду професійної роботи;

знає, як використовувати нетипові шляхи досягнення результату;

вміє налагоджувати міжособистісні контакти зі співробітниками;

винахідливий у використанні каналів впливу, необхідних для досягнення результату;

ініціює розвиток і підтримку професійних контактів зі співробітниками закладу праці.

Отже, компетентність — це здатність фахівця застосовувати професійні знання і уміння у розв’язанні реальних завдань діяльності. Найчастіше такі навики формуються у психології людей, оточення яких займається діловими зустрічами, тощо.

Найбільш характерними особливостями організації професійного навчання фахівця з урахуванням його професійної компетентності є:

інтеграція з реальним виробництвом, підвищення ролі підприємств у процесі підготовки кадрів;

гнучкість професійної підготовки з урахуванням індивідуального підходу до студентів;

розробка моделей професійної компетентності посад фахівця на основі виробничих завдань його діяльності;

формування професійних знань і умінь щодо вирішення виробничих ситуацій і проблем, розв’язання реальних виробничих завдань;

формування професійної самостійності у виборі рішень і пропозицій щодо ефективного розв’язання типових і нетипових виробничих задач, відповідальності за кінцевий результат праці.

Різноманітність сучасних галузевих підприємств обумовлює потребу у фахівцях різного рівня професійної компетентності. Значною мірою це стосується і фахівця, виробнича діяльність якого пов’язана з наданням певного виду послуг в умовах підприємств різного типу з різною формою власності.

Сьогодні ринок праці вимагає чіткого визначення професійної компетентності спеціалістів різного рівня, розкриття професійної значимості їх виробничих функцій, відображення шляхів формування відповідної системи знань та вмінь.

Сучасний фахівець сфери послуг — це професіонал, який володіє потрібним рівнем компетентності щодо надання якісних послуг, а саме володіє знаннями:

основ маркетингу, менеджменту, економіки;

основ психології;

сучасних технологій надання послуг;

іноземних мов;

умінням забезпечити якісне надання послуг відповідно до вітчизняних та міжнародних стандартів;

користуватися сучасними інформаційними технологіями, застосовуючи сучасні технології обслуговування;

здійснювати прогностичний аналіз кон’юнктури ринку послуг;

встановлювати причини невідповідності якості послуг;

попереджувати та усувати можливі конфліктні ситуації зі споживачами;

розробляти рекомендації щодо забезпечення конкурентоспроможності послуг, ефективного розв’язання реальних завдань та проблем, та ін.

Аналізуючи темпи розвитку сучасного суспільства можна зробити висновок, що у нинішній час розвинення та поширення сфери послуг набуває бурного росту. Це зумовлено тим, що у населення зростає попит на даний вид праці. Останнє, у свою чергу надає привід для формування високо кваліфікаційного персоналу, що наштовхує на створення норм та правил, які би передбачували виявлення рівня працівника.

Тому велике значення мають розумові та психічні характеристики людини, яка працює у цій сфері. Аналізуючи літературу можемо бачити, що зроблено багато висновків щодо того, які якості, та у якій мірі, повинен мати працівник даної галузі праці. З огляду на їх дослідження, краще для працівника сфери послуг мати високу комунікабельність, здатність розташовувати до себе людей, бути менш дратівливим, і звичайно, мати психічну рівновагу.

На нашу думку основними критеріями, яким повинен відповідати працівник у сфері послуг, являються такі критерії:

— Емоціональна рівновага;

— Комунікабельність;

— Вміння орієнтуватися у непередбачуваних обставинах.

У даній роботі у якості дослідження психологічних властивостей суб'єкта праці в сфері побутового обслуговування використовується тест на темперамент Г. Айзенка. Цей текст був обраний тому, що темперамент у соціального працівника являє собою важливу психічну інформацію, згідно з якою можна зробити висновки щодо того, якими якостями повинен володіти згаданий працівник.

2. Діагностика індивідуально-психологічних властивостей суб'єкта праці в сфері побутового обслуговування

2.1 Виявлення психологічних властивостей темпераменту суб'єкта праці побутової сфери

У даній роботі досліджувався темперамент за допомогою тесту Г. Айзенка. У якості вибірки було обрано 30 людей однієї професії сфери побутового обслуговування, а саме соціальних працівників.

У якості тесту був обраний тест Г. Айзенка на дослідження темпераменту, тому що темперамент являється психологічною властивістю людини.

Тест проходив наступним чином. Кожному працівнику окремо було видано по одному бланку з питаннями, на які він повинен був дати відповіді. Після цього він повертав бланк, який потім перевірявся. На основі тесту були отримані дані, по яким згідно із 2 шкалами (емоційна стабільність-нестабільністьекстраверсія-інтраверсія) було поділено вибірку на окремі групи відповідного темпераменту.

Схема 1.

2.2 Результати психологічних властивостей темпераменту суб'єкта праці побутової сфери

Таблиця 2.1 — Результати дослідження темпераменту

Аналізуючи таблицю 2.1 бачимо, що у даній вибірці людей однакової професії, а саме робітників побутового обслуговування, переважає темперамент Холерик-сангвінік. А темпераменту меланхолік та сангвінік, взагалі не опинилося у жодної людини.

По таблиці 2.1, для наочності результатів тесту Айзенка, була побудована гістограма, яка приведена на рисунку 2.2

Рисунок 2.2 — Гістограма результатів тесту на темперамент Таблиця 2.1, та гістограма 2.2 представляють собою числове та графічне відображення результатів дослідження за допомогою тесту Айзенка на темперамент, яке проводилося у даній вибірці із 30 чоловік.

У цьому розділі, який передбачував експериментальні дослідження, які представляли собою проведення тесту для вибірки людей однакової професії працівників побутової сфери, а саме соціальних працівників, використовувався тест на темперамент Г. Айзенка.

Результати цього тесту були оброблені, і за допомогою них були створені відповідно таблиця та гістограма, які наочно їх ілюструють.

Висновки

У нинішній час сфера послуг у цілому, та побутова сфера зокрема, набуває дедалі широкого розвитку, а робітники у цій сфері повинні відповідати критеріям сучасного працівника.

У курсовій роботі був проведений тест на темперамент серед тридцяти соціальних робітників. На основі результатів цього тесту можна зробити наступні висновки:

1. Серед працівників побутової сфери переважають комунікабельні, та енергійні люди. Ці якості відповідають темпераменту холерик-сангвінік, який налічувався у більшості згаданих працівників, яким було представлено пройти тест.

2. Ні в одного працівника не було виявлено чистого темпераменту сангвініка та меланхоліка. Відсутність другого типу темпераменту у вибірці пояснюється тим, що людина, яка працює у даній галузі праці часто контактує з різними людьми, піддається психологічному тиску. Тому стриманим, закритим, та ранимим людям із темпераментом меланхолік буде важко працювати при таких умовах.

3. Тест на темперамент Г. Айзенка відкриває картину психічної та емоційної поведінки, якій відповідає робота соціального працівника.

Список джерел літератури

1. Теплов Б. М. Проблеми індивідуальних відмінностей. / Теплов Б. М — М., 1961.

2. Душков Б. А. Індустріально-педагогічна психологія (праця, організація, управління). / Душков Б. А. — М.: Просвітництво, 1981. — 208с.

3. Климов Е. О. Індивідуальний стиль діяльності в залежності від типологічних властивостей нервової системи. / Климов Е. О. — Казань, 1969. — 278с.

4. Ананьєв Б.Г. Теорії відчуттів. / Ананьєв Б.Г. — Л.: Вид-во ЛДУ, 1961. — 452 с.

5. Дмитрієва М.О., Крилов О. А., Нафтульєв А.И. Психологія праці та інженерна психологія. — Л.: Вид-во Ленінград, ун-та, 1979.

6.В. Т. Лозовецька, Л.Б. Лук’я-нова, Л. В. Козак та ін. За заг. ред. Лозовецької В. Т. Формування професійної компетентності фахівця сфери послуг і туризму/ В. Т. Лозовецька, Л.Б. Лук’я-нова, Л. В. Козак та ін. За заг. ред. Лозовецької В.Т. навчально-методичний посібник. — Київ, 2010. — 382 с.

7. Самоукіна Н.В. Психологія та педагогіка професійної діяльності. / Самоукіна Н.В. — Москва, 1999. — 351 с.

8. Коваленко О. Є. Аналіз професійної діяльності фахівця як основапобудови змісту освіти / О. Є. Коваленко // Актуальні проблеми соціальної педагогіки і психології: Зб. наук. пр. / М-во освіти і науки України. — Х., 1999, — С.33−37.

9. Чабан О. С. Підвищення професійної компетентності: їде тенденція розвитку підготовки робітничих кадрів на сучасному етапі // Проблеми Розробка та упровадження модульної системи професійного навчання: Зб. наук. праць. — Харків, 1999. — С.9−15.

10. Виготський Л. С. Збір. творів: В 6 Т. / Виготський Л. С. — М.: Педагогіка, 1982. — Т.2. — 504 с.

11. Леонтьєв О.М. Діяльність. Свідомість. особистість. / Леонтьєв О.М. — М.: Політвидавн-во, 1975. — 304с.

12. Леонтьєв О. М. Проблеми розвитку психіки. / Леонтьєв О.М. — М.: МДУ, 981, 4-е вид. — 584 с.