Стан української культури, основні чинники розвитку у XIV — перша половина XVІI ст

Розвиток української культури після занепаду Галицько-Волинської держави розвивався у складних умовах: роз'єднання українських земель, спустошливі напади татар, польська експансія, падіння авторитету православної церкви, денаціоналізація української шляхти. Проте, з кінця XIV — початку XVІI ст. у культурі українців почали відбуватися якісні зміни, викликані насамперед такими чинниками:

Проникнення ідей гуманізму на наслідки Реформації сприяли розвитку освіти, науки, поширенню гуманістичних ідей, формування основ громадянського суспільства та української мови;

Діяльність братств, тобто об'єднань міщан, які легально захищали українську мову, культуру, духовні цінності українського народу; розвивали цінності громадянського суспільства. Перша братська школа відкрита у Львові у 1585 р., а у 1615 р. на кошти Гальшки Гулевичівни — у Києві. Об'єднань міщан та братських шкіл на початку XVІI ст. нараховувалося більше десятка;

Виникнення і розвиток закладів Вищої освіти: Острозька вища школа (академія), заснована князем Острозьким біля 1580 року — 1608 рік та Києво-Могилянський колегіум, заснований архімандритом православної церкви Петром Могилою на основі злиття лаврської та братської шкіл у 1631 році;

Зростання ролі і значення козацтва, яке з початку XVІI ст. стає головним оборонцем української землі та української культури.