Шпори

смотреть на реферати схожі на «Шпори «.

01. Визначення функціонування всієї світової господарської системи. Світова економіка, чи світового господарства, — це сукупність національних господарств, що у постійної динаміці, рухається, які мають ростучими міжнародних зв’язків і надзвичайно складним взаимовлиянием, підпорядковується об'єктивним законам ринкової економіки, у результаті формується вкрай суперечлива, але з тим паче більш-менш цілісна світова економічна система. Основою функціонування Ем-Екс, як цілісної світової экон. Системи є МРТ і інтернаціоналізація виробництва, потребує матеріальних та духовних благ, їх розподіл, міна й потребление.

У основі об'єднання національних господарств у єдиний світовий господарство лежить МРТ, що було спеціалізацію країн з виробництва окремих видів продукції, якої, країни обмінюються між собою. Міжнародне РТ — об'єктивна основа міжнародного обміну товарами, послугами і знаннями, розвитку виробничого, науковотехнічного, торговельного і іншого співпраці між всіма країнами світу незалежно від рівня економічного розвитку та характеру суспільного устрою. Саме МРТ є важливим матеріальної передумовою налагодження плідного економічного взаємодії держав в масштабах всієї планети. Сутність МРТ проявляється у динамічному єдності двох процесів виробництва — його розчленування й об'єднання. Поділ праці є водночас спосіб сполуки труда.

Структура МХ.

Усі країни можна умовно підрозділити втричі группы.

У доповіді міжнародної практиці всі країни світу поділяються втричі основні групи: розвинених країн з ринковою економікою, країни з перехідною економікою й участі що розвиваються. Така розбивка на групи було обрано для зручності аналізу, у ЕКОСОС (Економічній і соціальному раді ООН) Група розвинутих країн з ринковою економікою включає 23 країни. Вона підрозділяється далі з метою аналізу частково збіжні класифікаційні підгрупи найбільших промислово розвинутих країн, (характеризуються високим рівнем экон. Розвитку, соціальної і політичною стабільністю) куди входять сім країн із найбільшими обсягами валового внутрішнього продукту (ВВП) групи розвинутих країн з ринковою економікою (РСРЭ). Це — Німеччина, Італія, Канада, Великобританія, США, Франція і навіть Японія, Європейський Союз — ЄС (Бельгія, Німеччина, Греція, Данія, Ірландія, Іспанія, Італія, Люксембург, Нідерланди, Португалія, Великобританія, Франція, Швеція, Фінляндія й Австрія), Європейська асоціація вільної торгівлі (ЄАВТ): Австрія, Ісландія, Ліхтенштейн, Норвегія, Швейцарія, Швеція, Бенілюкс (Бельгія, Нідерланди й Люксембург), Північноамериканську угоду про вільної торгівлі (НАФТА): США, Канада, Мексика. Група із перехідною економікою підрозділяється на країни Східної Європи, до яких належать Албанія, Болгарія, Угорщина, Польща, Румунія, Чехія, Словаччина і призначає нові держави, виниклі після розпаду СРСР: Росія, Україна, Білорусь, Казахстан, Узбекистан, Киргизія, Туркменія, Таджикистан, Вірменія, Молдова, Азербайджан, Грузія, Латвія, Литва й Естонія, і навіть нові країни, виниклі після розпаду Югославії. Ця група країн із середини1980;х років опинилася у центрі унікальних історичних перетворень практично у всіх галузях суспільнополітичної та економічної життя. Суть цих перетворень полягає у заміні авторитарних політичних режимів плюралістичної демократією та переході від централізованої планової соціалістичної економіки на ринкові умови господарювання. Практично в усіх країнах цієї групи початку 90-х проводяться економічних реформ, створені задля забезпечення сталого розвитку народного господарства з допомогою внутрішньої і до зовнішньої макроекономічну стабілізацію, створення конкурентних ринкових взаємин держави і проведення відповідної реформи цін, структурной.

02. Характеристика чинників, які впливають розвиток МХ.

1. Географічні чинники Сировинні ресурси, і почвенно-климатические условия.

2. Розвиток продуктивних сил Істотне ускладнення виробленої фірмами продукції сприяє поглибленню МРТ, спеціалізації виробництва. Важливу роль розвитку продуктивних сил грає виробниче кооперування фірм різних країн, котра одержала найбільше поширення в таких галузях, як: автомобілебудування, тракторобудування, літако і ракетобудування, електротехніка, тобто. там, де настільки високий рівень предметної специализации.

3. Науково-технічний прогрес Надзвичайно швидкий НТП сприяє розвитку научно-техн. співробітництва країн У підставі цього співробітництва лежить обмін результатами наукових досліджень опытно-конструк. і технолог. розробок, передового досвіду, здійснюваний з урахуванням міжнародних торгових операцій. НТС (научно-техн. Співробітництво) сприяє швидкому використанню світових досягнень у сфері науку й техники.

4. Зовнішня торгівля Міжнародна торгівля є формою зв’язок між товаровиробниками різних країн з урахуванням МРТ Висловлює їх взаємну економічну залежність і складається із оплачуваної ввезення (тобто імпорту) і оплачуваної експорту товарів та послуг. ВТД (зовнішньоторговельна діяльність) підрозділяється по товарної спеціалізації на торгівлю готової продукцією, торгівлю автомобілями і устаткуванням, торгівлю сировиною і послугами. У процесі міжнародної торгівлі відбувається оплачуваний сукупний товарообіг між країнами світу. У процесі міжнародної торгівлі відбувається оплачуваний сукупний оборот між країнами світу Аукціони -цінні товари (чай, хутра, золото, квіти) Біржі -нафту, газ Торги — а/м тощо. Ціни, якими торгують між собою фірми орієнтуються ціни торгів, фирм-монополистов.

5. Розвиток міжконтинентальних транспортних засобів зв’язку. Перевезення вантажів між країнами й континентами здійснюється морським внутрішньо водним, залізничним, автомобільним, повітряним, трубопровідним транспортом і электропередаточными пристроями. Міжнародні транспортних комунікацій, створення нових транспортних коштів, технології перевезень і поргузочно-разгрузочных коштів сприяє розвитку зовнішньоторговельних відносин інших держав. На біржах продають лише контракти. 6. Розвиток глобальних комунікаційних коштів связи.

Ще один пріоритетний напрямок у сфері зовнішньоторговельних відносин засноване утворенні сучасних відносин інформаційнокомунікаційних систем, які забезпечують точність, швидкість, ефективність, укладання комерційної угоди, а як і збереження і передачі 7. Тенденції вивезенню та ввезення капіталу Активне рух капіталу є процес вилучення частини капіталу з національного обороту у країні переміщення їх у товарної чи грошової форми в виробничий процес і обіг інший країни. Міжнародне звернення капіталу впливає на інтернаціоналізацію виробництва, сприяє отриманню прибыли.

03. Основні макроекономічні показники. Щоб співаку визначити найповніший рівень економічного розвитку, її що у Ем-Екс необхідна система національних рахунків. Це система взаємозалежних показників розвитку на макроуровне.

Різноманітне поєднання факторів виробництва і умов розвитку різних країн Демшевського не дозволяє оцінювати рівень економічного розвитку з одній погляду. І тому використовують низку основних показників: 1. ВВП/ВНП чи НП душу населення. 2. Галузева структура національної економіки. 3. Виробництво основних видів своєї продукції одну особу (рівень розвитку окремих галузей). 4. Рівень і якість життя населення. 5. Показник економічну ефективність. Слід сказати, що справжній рівень економічного розвитку — це поняття історичне. Кожен етап розвитку національної економіки та усієї світової спільноти загалом вносить ті чи інші зміни до складу його основних показателей.

Наиболее широко би в економічному аналізі застосовуються дві найважливіші показника: валовий продукт протягом і Львівський національний дохід. Центральним показником Системи національних рахунків є валовий внутрішній продукт (ВВП). Другий її макроекономічний показник — валовий національний продукт (ВНП). Обидва вони широко відбивають результати діяльність у двох сферах народного господарства — матеріального виробництва та послуг, обидва визначаються як вартість всього обсягу кінцевого виробництва товарів хороших і послуг у економіці протягом року (квартал, місяць). Підраховуються ці показники як і поточних (діючих) цінах, і у постійних (цінах будь-якого базового року). Різниця між ВНП і ВВП ось у чому: ВВП підраховується по так званому територіальному ознакою. Це сукупна вартість продукції сфери матеріального виробництва та сфери послуг, незалежно від національну приналежність підприємств, розташованих біля цієї країни, ВНП — це сукупна вартість всього обсягу продукції та послуг в національної економіці, незалежно від місцезнаходження національних підприємств (у своїй країні або там). Отже, ВНП відрізняється від ВВП у сумі про факторних доходов*(доход найманих працівників, рентний дохід, позичковий відсоток, прибуток корпорацій) від використання ресурсів цієї країни там (перекладена у країну прибуток за вкладеного там капіталу, наявної там власності, заробітна плат, громадян, які трудяться кордоном) за мінусом аналогічних вивезених із країни доходів іноземців. Зазвичай, щоб розрахувати ВНП, до показника ВВП додають різницю між прибутком та прибутками, отриманими підприємствами і фізичними особами даної за кордоном, з одного боку, і прибутком та прибутками, отриманими іноземними інвесторами і іноземними працівниками у цій країні, — з інший. Ця різницю невелика — до країн Заходу трохи більше плюсмінус 1% від ВВП. Щоб розрізняти типи витрат, які входять у ВВП, ААН його поділяють по 4 целям.

04. Чистий національний продукт, НП, Галузева структураКак вимірювач валового річного обсягу виробництва ВВП/ВНП має ще один важливий недолік: він завищує обсяги виробництва на вартість річних амортизаційних відрахувань на суму непрямих податків. Нас цікавить передусім величина, яку виробництво реально додало добробуту суспільства, а суми амортизаційних відрахувань, накопичуваних у спеціальних фондах, добробут суспільства не підвищують. У результаті, зменшивши величину ВВП/ВНП у сумі амортизаційних відрахувань, нарахованих протягом року, можна отримати роботу іще одна макроекономічний показник — чистий національний продукт (ЧНП). З допомогою цей показник вимірюється загальний обсяг виробництва товарів та послуг, котрий наша країна виготовила і спожила переважають у всіх секторах своєї національної господарства. Інакше кажучи, ЧНП показує розмір доходу постачальників економічних ресурсів за надані їм землю, робочої сили, капітал, підприємницькі здібності, з допомогою яких створено цей ЧНП. Єдиним компонентом, які відображають істинного вкладу економічних ресурсів у ЧНП, є непрямі податки. Отже, щоб визначити показник загального обсягу зарплати, й рентні платежі та одержання прибутку, необхідно вилучити з ЧНП суму непрямих податків. Отриманий показник називається «національний дохід », Національний дохід Національний дохід— це новостворена протягом року вартість, характеризує, що додало виробництво даного року добробуту суспільства. Тому його підрахунку, на відміну ВВП, до нього не включаються суми амортизації, непрямих податків, державних субсидий.

Це чистий «зароблений дохід «суспільства, цим правилом і визначається важливість НВ як макроекономічного показника та її широке застосування при порівняльному аналізі. У практиці розрізняють вироблений і використаний НВ. Вироблений НП — це обшир новоствореної вартості товарів та послуг. Використаний НВ — це вироблений НП за мінусом втрат (від стихійних лих, шкоди при зберіганні тощо.) і зовнішньоторговельного сальдо. У російської практиці досі застосовується розбивка на два фонду: фонд споживання — це частина НД,.

перебудови виробництва та підприємств з урахуванням чіткого законодавчого визначення прав власності — державної влади і приватної, обмеження панування монополій і втручання у діяльність суб'єктів господарювання ринкової економіки, розширення й поглиблення міжнародної економічної інтеграції. Найбільших б у проведенні економічних реформ у цій групі країн до кінця 90-х домоглися Польща, Чехія, Угорщина. Результатом цих реформ у державах було те обставина, після відомих трьох років кризового стану економіки початку проведення реформ (1991—1993 рр.) становище початок стабілізуватися 1994 р., а в 1995—1996 рр. національний дохід у цих країнах зростав щорічно у середньому становив 6%. З 1995 р. розпочалося економічне зростання та інших країнах Східної Європи — Румунії, Болгарії та Словаччини. Разом із цим у нові держави, що виникли після розпаду СРСР та Соціалістичній Федеративної Республіки Югославія, проведені економічних реформ можуть похвалитися суттєвих позитивних результатів з погляду внутрішньої і до зовнішньої макроекономічну стабілізацію. У цих країнах, ще доведеться вирішувати складний комплекс нижченаведених проблем зі створення реальної ринкової економіки та забезпечення сталого економічного зростання. Він дотримувався думки зазвичай групуються у регіонах з урахуванням їхньої географічне розташування. Для цілей аналізу окремо виділяються також країн з активним платіжним балансом і страны—импортеры капіталу. В своє чергу поділяються на страны—экспортеры і страны—импортеры енергоресурсів. Країна вважається експортером енергоресурсів, якщо вона водночас задовольняє наступним двом критеріям: та її виробництво первинних енергоресурсів (включаючи кам’яне вугілля, лигнит, сиру нафту, природного газу, гідроенергію і атомну енергію) перевищує власне споживання по меншою мірою на 20%, б) експорт енергоресурсів становить принаймні 20% від загального обсягу експорту. Серед стран—импортеров енергоресурсів виділяються країни знайомилися з недавно сформованим активним платіжним балансом, до яких належать чотири азіатські країни, вважаються першим поколінням успішних експортерів готових виробів (Сянган, Республіка Корея, Сінгапур і Тайвань). Серед країн сучасних умовах іде процес подальшої економічної диференціації. Нині вони виявилися по крайнього заходу на різних рівнях господарського розвитку. Найрозвинутіші в промисловому відношенні що розвиваються утворили групу «нових індустріальних країн «(НІС). До них віднести Аргентину, Бразилію, Сянган, Республіку Корея, Мексику, Сінгапур, Тайвань, Туреччину. Проміжну групу утворили країни, істотно відсталі від НІС як у загальним обсяги виробництва, і з виробництва товарів і рівнем послуг душу населення. Ця група, зокрема країни Близького Сходу, характеризується великий диференціацією галузевих структур, соціальних верств населення Криму і їх становищем у суспільстві. До групи «найменш розвинутих країн «ставляться близько 50 країн. Зазвичай, вони теж мають вузьку, навіть монокультурную структуру господарства, високий рівень залежність від зовнішніх джерела фінансування заходів у соціально-економічної сфері. У ООН використовуються три критерію для віднесення країн до цієї групі: частка валового внутрішнього продукту (ВВП) надушу населення перевищує 350 дол. США, частка дорослого населення, вміє читати, — трохи більше 20%, обробна промисловість у ВВП не перевищує 10%. У цю групу входять 8 країн Азії, 28 — Африки, 5 — Латинська Америка і Океанії і др.

Кредиты банків, фин органи інвестиції (у товарній та їх грошової формі Трансферти -односторонні переклади, матеріальна допомогу 8. Міграція робочої сили в Відбувається з причин як економічного, і неекономічного характеру До неэконом. ставляться — політичні, національні, расові, сімейні Причини економічного характеру криються у рівні економічного розвитку країн. Зазвичай раб. сила переміщається їх країн із низькому рівні у країни з вищий рівень Використання іноземної робочої сили в є однією з важливих елементів нормально функціонувати світового господарства (дешевизна) 9. Інтеграційні процеси Освіта інтеграційних угруповань НАФТА, МЕРКОСУР, АТЕС створює умови для інтернаціоналізації капіталу і виробництва між країнами учасниками цього процесу. Крупн. Экон об'єднання усувають перешкоди заважають вільному руху товарів, послуг, капіталу шляхом скасування мит, ліквідації кількісних та інших обмежень координації торгів, валют і соц. Політики ЄС — Європейський Союз НАФТА -Канада, Америка, Союз Північних країн — Мексика АТЕС — азиатскотихоокеанский блок Сингапур, Тайланд, Філіппіни, Тайвань 10. Створення транснаціональних корпорацій (ТНК) Ділова активність ТНК здійснюється шляхом освіти дочірніх компаній у різних країнах. ТНК активним учасником МРТ і сприяє його розвитку Вони здійснюють динамічну політику області капіталовкладень і науководослідницьких робіт, виробництва й торгівлі в континентальномеждународном масштабі. Негативний момент: Монополісти не терплять конкурентів — скуповують нові відкриття і тримають їх, гальмують НТ прогрес. Використання дешевого сировини й дешевої раб сили, ведуть нечесну конкурентну конкурентну боротьбу. Метод боротьби — антимонопольне законодавство 11. Діяльність міжнародних економічних організацій Численні міжнародних організацій у своїй сукупності мають важливого значення як світової, так країн ООН і його підрозділи здійснює великі міжнародні програми з політичним, соціально-економічним, гуманітарним, науково-технічним, військовим, екологічним напрямам. Їхню діяльність є основою міжнародного співробітництва у сфері промислового розвитку соціально-трудових взаємовідносин реалізації НТ програм. Світову організацію торгівлі СОТ (колишня ГАТТ) регулює міжнародну торгівлю між країнами учасницями Міжнародні валютнофинансовые організації МВФ, Світового банку, та її підрозділи. Європейський банк європейського розвитку, Лондонський, Паризький банки і т.д.

Регулируют валюно-кредитные і зав’язуванні фінансових відносин, надають фінансову допомогу економічно відсталим країнам заохочують капіталовкладення на виробничі та інших. мети, стимулюють збалансований зростання міжнародної торгівлі шляхом міжнародних інвестицій у розвиток виробничих ресурсів держав учасниць цих організацій МВФ переважно дає кредити державі по б. % МБП -дає гос-ву Европ. банк — приватним територіальним органам использования:

1. споживання — кількість продукції, споживане жителями страны.

2. інвестиції - кількість продукції накапливаемое підприємствами на будівництво нових об'єктів і шляхом створення устаткування майбутнього производства.

3. держ закупівлі - кількість продукції що використовується потреб государства.

4. баланс поточних операційвеличина експорту -й імпорту, товарів та послуг. У дивовижній країні баланс мав відбутися о рівновазі приплив і відтік капіталу. У нашій країні перехід до нових показниками ВВП і ВНГ ведеться шляхом перерахунку валового суспільного продукту (ВОП і національної доходу (НВ), що становлять відповідно суми валової продукції і чистої продукції галузей матеріального виробництва. Показник ВОП був основним у радянській економічної статистики й був сукупну вартість всієї обсягу вироблених товарів хороших і послуг у сфері матеріальне провадження з включенням до неї витрат за сировину, матеріали паливо та інших., тобто. ні вільний від повторного рахунки. Показник національного доходу розраховувався у СРСР також з урахуванням матеріального виробництва. Корінні розбіжності у методології підрахунку цих показників з показників СНС, природно, призводять до того, що перелічені ВОП і НП колишнього СРСР й Росії можна лише приблизно характеризувати ВВП і ВНП СРСР і России.

забезпечує задоволення матеріальних й культурних потреб покупців, безліч потреб суспільства загалом (освіту, оборону тощо.), фонд накопичення — це частина НП, забезпечує розвиток виробництва. У СНС визначають зазвичай норму накопичення та частку споживання, але у відсотках від ВВП, а чи не від національного дохода.

Іншим показником, широко що застосовуються у міжнародній практиці, є галузева структура економіки. Її аналіз проводиться з урахуванням показника ВВП, підрахованого за галузями Насамперед враховується співвідношення між великими народногосподарськими галузями матеріального і нематеріального виробництва. Це співвідношення виявляється насамперед із питомій вазі обробній промисловості, у економіці страны.

Важливе значення і дослідження структури окремих галузей. Так, галузевої аналіз обробній промисловості показує, який питому вагу у ній займають машинобудування хімія, тобто. галузі, щоб забезпечити науково-технічний прогрес. Велика диверсифікація провідних галузей. Наприклад, кількість машинобудівних деяких галузей і виробництв в індустріально розвинених країн світу сягає 150—200 і більше, і тільки 10—15 — країни з щодо низькому рівні економічного розвитку. Аналізується також питому вагу великих господарських комплексів: топливноенергетичного, агропромислового, будівельного, військово-промислового й др.

Аналіз цей показник проводиться з урахуванням аналізу ВВП, просчит. по отраслям.

Наприклад, галузевої аналіз Паливно-енергетичний комплекс, військово-промисловий комплекс, З іншого боку враховує співвідношення між великими народними господарськими галузями матеріального і нематеріального производства.