Розробка дидактичного проекту з теми «Обробка верхнього зрізу спідниці пришивним поясом, обшивкою, корсажною стрічкою»
Упорядкування ввезення на митну територію України товарів «секонд-хенд» шляхом запровадження Міністерством охорони здоров’я та Державною прикордонною службою обов’язкової санітарно-епідеміологічної експертизи імпортованих в Україну товарів (одяг, інші вироби), що були у використанні («секонд-хенд»), відповідно до вимог статті 16 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного… Читати ще >
Розробка дидактичного проекту з теми «Обробка верхнього зрізу спідниці пришивним поясом, обшивкою, корсажною стрічкою» (реферат, курсова, диплом, контрольна)
УКРАЇНСЬКАІНЖЕНЕРНО-ПЕДАГОГІЧНА АКАДЕМІЯ Кафедра Педагогіки та методики професійного навчання КУРСОВИЙ ПРОЕКТ з дидактичних основ професійної освіти на тему: Розробка дидактичного проекту з теми «Обробка верхнього зрізу спідниці пришивним поясом, обшивкою, корсажною стрічкою.»
навчальної дисципліни: «Виробниче навчання» при підготовці кваліфікованих робітників з професії «Кравець» 3 розряду.
Студентки 3 курсу групи ДТ — Д + С 12 + 1
напряму підготовки Моделювання та конструювання одягу.
Спеціальності Проектування стилю людини та середовища.
Кульнєвої Л.М.
Керівник асистент Шабельник С.О.
м. Харків — 2014рік
Анотація
Методична розробка уроку виробничого навчання за темою програми «Виготовлення поясних швейних виробів», тема уроку «Обробка верхнього зрізу спідниці пришивним поясом, обшивкою, корсажною тасьмою» .
У розробці розглянуто характеристику галузі економіки (швейна промисловість), проблеми та напрямки модернізації технічних систем.
Проведено аналіз та коригування навчального плану підготування фахівця.
Окреслено групи трудових процесів та пояснено вибір системи виробничого навчання; поставлено навчально-методичні цілі з теми «Обробка верхнього зрізу спідниці поясом, обшивкою, корсажною стрічкою» дисципліни «Виробниче навчання» .
У даній методичній розробці надані рекомендації з проведення уроку виробничого навчання та послідовний план уроку за даною темою.
Розроблено інструкційно-технологічні карти, питання для контролю знань, умінь і навичок учнів.
Дана методична розробка містить практичні рекомендації викладачам виробничого навчання щодо планування, організації і проведення уроків на будь-якому етапі навчання професії за програмою Державного стандарту.
Методична розробка рекомендована для використання в навчально-виробничому процесі ПТНЗ.
Зміст
- Вступ
- 1. Характеристика галузі економіки. проблем та напрямків модернізації технічних систем
- 1.1 Галузь економіки та напрямків модернізації технічних систем або технологічних процесів
- 1.2 Актуальність оновлення програм підготовки певних фахівців
- 2. Вибір групи трудових процесів
- 2.1 Характеристика технологічної діяльності за групами трудових процесів кваліфікованого робітника
- 2.2 Критерії вибору груп трудових процесів
- 2.3 Обгрунтування групи трудових процесів конкретного фахівця
- 3. Аналіз та коригування навчального плану підготування кравця 3 розряду
- 3.1 Термін підготовки кваліфікованого робітника
- 3.2 Цикл дисциплін й дисципліни, що його скидають
- 3.3 Ключові поняття дисциплін і демонстрація взаємозв'язку між основними дисциплінами різних циклів у вигляді схеми
- 4. Вибір системи виробничого навчання
- 4.1 Визначення й обґрунтування відповідного виду системи виробничого навчання (СВН) на основі обраної групи трудових процесів
- 4.3 Тематичний план дисципліни «Виробниче навчання»
- 5. Постановка навчально-методичних цілей з теми «Обробка верхнього зрізу спідниці поясом, обшивкою, корсажною стрічкою» дисципліни «Виробниче навчання»
- 5.1 Формування загальної мети вивчення теми
- 5.2 Визначення кількості рівнів засвоєння навчального матеріалу для навчальної теми й формування мети за відповідними рівнями
- 6. Складання інструкційно-технологічної (інструкційної) карти «Обробка верхнього зрізу спідниці поясом, обшивкою, корсажною стрічкою»
- 7. Вибір форм, методів, засобів навчання з теми «Обробка верхнього зрізу спідниці поясом, обшивкою, корсажною стрічкою»
- 8. Вибір форм методів засобів контролю з теми «Обробка верхнього зрізу спідниці поясом, обшивкою, корсажною стрічкою»
- 8.1 Поняття та характеристики форм методів засобів контролю під час виробничого навчання
- 8.2 Зміст форм контролю при вивченні теми «Обробка верхнього зрізу спідниці поясом, обшивкою, корсажною стрічкою» в ході уроку
- 8.3 Зміст методів контролю при вивченні теми «Обробка верхнього зрізу спідниці поясом, обшивкою, корсажною стрічкою»
- 8.4 Зміст засобів контролю при вивченні теми «Обробка верхнього зрізу спідниці поясом, обшивкою, корсажною стрічкою»
- 9. Розробка сценарію з теми «Обробка верхнього зрізу спідниці поясом, обшивкою, корсажною стрічкою» дисципліни «Виробниче навчання»
- 9.1 Тема уроку, тип уроку, мета уроку перелік структурних елементів, характеристик способів навчання
- 9.2 Розробка сценарію уроку з теми «Обробка верхнього зрізу спідниці поясом, обшивкою, корсажною стрічкою» дисципліни «Виробниче навчання»
- Висновки
- Список використаних джерел
- Додатки
Вступ
Підготовка майбутніх кваліфікованих робітників високого рівня професійної компетентності, здатних до діяльності, сповненої інтелектуального і творчого змісту, спонукає до удосконалення виробничого навчання — невід'ємної складової цієї підготовки.
Мета роботи: теоретично обґрунтувати та перевірити методичне забезпечення навчальних занять, спрямованих на формування професійних здібностей майбутніх працівників сфери швейного виробництва.
Об'єктом роботи є підготовка майбутніх кваліфікованих робітників у професійно-технічних навчальних закладах.
Предметом роботи є організація та методичне забезпечення формування професійних здібностей учнів у ПТНЗ сфери швейного виробництва
Завдання роботи: розробити дидактичний проект з теми «Обробка верхнього зрізу спідниці пришивним поясом, обшивкою, корсажною стрічкою.» навчальної дисципліни «Виробниче навчання» при підготовці кваліфікованих робітників з професії «Кравець» 3 розряду.
Проблемам організації професійного навчання учнів ПТНЗ швейного профілю присвячено дослідження Л.Б. Соколової «Морально-естетична підготовка учнів ПТУ до праці в умовах бригадного підряду (на прикладі швейників)» (1987), Л.І. Денисенко «Розвиток професійних здібностей у майбутніх робітників швейного виробництва» (1995), О.Ю. Пінаєвої «Наступність у змісті трудового навчання в школі та професійної підготовки в ПТУ швейного профілю» (2001), І.О. Радченко «Педагогічні засоби ефективного вивчення предметів професійного циклу в процесі підготовки робітників швейного виробництва» (2002), І.П. Підласий «Практична педагогіка або три технології: Інтерактивний підручник для педагогів системи освіти»
1. Характеристика галузі економіки. проблем та напрямків модернізації технічних систем
1.1 Галузь економіки та напрямків модернізації технічних систем або технологічних процесів
Загальний огляд легкої промисловості України
Найбільше непродовольчих товарів виробляє легка промисловість, яка забезпечує населення тканинами, одягом, взуттям тощо, а інші галузі промисловості - кордом, технічними тканинами тощо.
Тут функціонує 2014 виробничих підприємств, в тому числі у швейній промисловості - 1218. У 2003 р.2/3 підприємств були акціонерними, а 9/10 належали до недержавного сектора.
Галузь має значні потенційні можливості, проте використовуються вони недостатньо через значні недопоставки сировини за міждержавними угодами, практичне припинення імпортних поставок, які щороку становили $ 500 млн. Нині щорічна закупівля бавовни становить 50−60 тис. т замість необхідних 250 тис. т. Менше за потрібну кількість поставляється хімічних ниток і волокна, шубно-хутрової сировини, каучуків, синтетичних латексів. барвників та ін. Підприємства частково працюють на давальницькій сировині, щоб не простоювати, а це призводить до збіднення українського ринку товарів. До того ж держави-постачальники основних видів сировини в Україну постійно підвищують ціни на них, внаслідок чого з початку 1993 р. до 2003 р. вартість продукції легкої промисловості зросла від 26 до 80 разів.
Пріоритетні завдання легкої промисловості - формування і розміщення державних замовлень та державних контрактів, координування діяльності підприємств, пов’язане з виконанням цього завдання, розробка цільових програм перспективного розвитку нових видів сировини, збалансованого розвитку підгалузей.
дидактичний проект швейний виріб Передбачається розширення сировинної бази, ліквідація диспропорцій в окремих підгалузях; розвиток машинобудування для легкої промисловості, механізму відновлення кооперативних зв’язків з країнами СНД.
Легка промисловість має тісні зв’язки з хімічними галузями. Вже нині Україна може використовувати власні потужності для виробництва синтетичної шкіри і клею, підошов, хімічних ниток і волокон, капролактаму, необхідного для виробництва хімічних ниток і пряжі. Заслуговує на увагу вітчизняне виробництво поліуретанових композицій для взуттєвої галузі, які досі імпортували.
Розміщення легкої промисловості вигідно поєднується також з розміщенням важкої промисловості, оскільки у виробництві предметів споживання зайняті здебільшого жінки, а у важкій промисловості - чоловіки. При розміщенні галузей враховують забезпечення трудовими ресурсами, народногосподарські функції і територіальні особливості окремих економічних регіонів України При будівництві нових підприємств, крім капітальних витрат, слід обов’язково враховувати витрати на соціальну інфраструктуру Зміни в розміщенні легкої промисловості зумовлені ліквідацією розриву між сировинними районами і районами виробництва. Вовняне, бавовняне, шовкове, трикотажне виробництво орієнтується на сировину і споживача; взуттєве і швейне — на споживача, лляне — на сировину.
У легкій промисловості найбільшою підгалуззю є текстильна, до якої належать первинна обробка текстильної сировини, потім бавовняна, лляна, вовняна, шовкова, нетканих матеріалів, конопле-джутова, сітко-в'язальна, текстильно-галантерейна, трикотажна підгалузі.
Швейна промисловість:
Швейна промисловість розміщена здебільшого у великих населених пунктах. Тут функціонують такі відомі формування, як Київське виробниче об'єднання швейної промисловості «Україна», львівська фірма «Маяк», Харківська швейна фабрика ім. Ю. Д. Тинякова та ін. Швейна промисловість донедавна на 90% задовольняла попит населення України на готовий одяг, білизну та іншу продукцію.
У швейній промисловості налічується біля 600 підприємств. Обсяги її виробництва зменшилися проти 1990 р. на 75°о. Більше 100 підприємств країни працюють на давальницькій сировині.
Попит на швейну продукцію значно зменшився, що пов’язано з низькою купівельною спроможністю населення, зростанням цін на продукцію, конкуренцією іноземних товарів.
Спільні швейні підприємства в Києві, Чернівцях, Умані, забезпечені новими обладнанням і технологіями, значно розширили виробництво продукції, збільшили кількість працюючих Проте в Україні відчувається дефіцит багатьох товарів народного споживання власного виробництва. Відсутність реальної конкуренції спричиняє завищення цін на товари, призводить до створення низькоякісної продукції. Потреба в радикальному реформуванні економіки є очевидною. Слід рішуче згортати економічно неефективні для суспільства види діяльності. Доцільно переорієнтовувати підприємства на випуск продукції, потрібної споживачеві, збільшувати капітальні вкладення у виробництво нових, технічно складних товарів тривалого користування, формувати розвинену мережу обслуговування, нарощувати виробництво садових будиночків, розширювати продаж будівельних матеріалів, засобів механізації, що реально впливатиме на рівень життя населення України.
Основними завданнями галузі на найближчу перспективу мають стати:
розвиток сировинної бази за рахунок поглибленої переробки льону, шкірсировини та поступове скорочення й відмова від давальницьких схем сировинного забезпечення виробництва;
проведення реконструкції та технічного переоснащення підприємств зі створенням умов для вертикальної інтеграції виробництва, в тому числі із залученням іноземних інвестицій і технологій; створення умов для широкого впровадження ресурсозберігаючих технологій;
оптимізація структури великих і малих підприємств із метою посилення конкурентоспроможності й гнучкості виробництва; створення системи захисту внутрішнього ринку (в тому числі від контрабандного ввозу товарів і тіньового виробництва) й стимулювання вітчизняного виробника; розвиток мережі просування товарів на ринки" .
Аналіз тактичних заходів держави для покращення ситуації в галузі вказав на таку спрямованість державних нормативно-правових актів:
1. Захист національного виробника (Закони України «Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту» та «Про внесення змін до Закону України «Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту»). Запроваджена в 2009 р. цільова тимчасова надбавка до ставок ввізного мита в розмірі 13% стосовно готового одягу та взуття (крім її частин), що ввозяться на територію України в режимі імпорту, за винятком сировини. За станом на 2009 р. щодо товарів легкої промисловості для захисту національних товаровиробників:
встановлено антидемпінгове мито на штучне хутро та вироби з нього в розмірі 179,7% і полотно трикотажне ворсове (включаючи довговорсові полотна) й полотно махрове в розмірі 53,29% виробництва Республіки Білорусь;
встановлено антидемпінгове мито в розмірі 140% на полотно ворсове (включаючи довговорсове полотно) та полотно махрове, виготовлене в Китайській Народній Республіці та Республіці Корея;
встановлено спеціальне мито на інші трикотажні полотна: з бавовни, невибілені (сирові) або вибілені, пофарбовані, вибивні (незалежно від країни походження та експорту);
встановлено спеціальне мито на деякі види бавовняних тканин (незалежно від країни походження та експорту).
2. Детінізація внутрішнього ринку. З метою забезпечення рівних умов діяльності всіх підприємств стосовно оподаткування пропонується відновити постанову стосовно скасування можливостей суб'єктів підприємницької діяльності, які є фізичними особами, бути одночасно платниками єдиного податку та податку на додану вартість (ПДВ). Провадиться робота щодо зниження податкового навантаження на заробітну плату.
3. Виправлення недосконалості митної й податкової політики шляхом недопущення Державною митною службою й Державною прикордонною службою ввезення в Україну товарів легкої промисловості, що імпортуються із заниженням митної вартості, та контрабандних товарів легкої промисловості.
4. Упорядкування ввезення на митну територію України товарів «секонд-хенд» шляхом запровадження Міністерством охорони здоров’я та Державною прикордонною службою обов’язкової санітарно-епідеміологічної експертизи імпортованих в Україну товарів (одяг, інші вироби), що були у використанні («секонд-хенд»), відповідно до вимог статті 16 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення». Для обмеження ввезення товарів Мінпромполітики направлено пропозиції до Держмитслужби «Про затвердження переліку пунктів пропуску на митному кордоні України, через які здійснюється ввезення на митну територію України та переміщення транзитом суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності одягу та інших виробів, що використовувалися», а саме передбачити пунктом 2 проекту розпорядження безумовне виконання Міністерством охорони здоров’я статті 16 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення» стосовно запровадження обов’язкової санітарно-епідеміологічної експертизи імпортованих товарів легкої промисловості, що були у використанні.
Нижче наводимо результати порівняння напрямків проведення державного регулювання галузі із загальносвітовими.
Задекларовані заходи щодо підтримки та розвитку української галузі не містять пропозицій і розробленого механізму стимулювання попиту споживачів на вітчизняну продукцію. Зрозуміло, що ці питання більше стосуються не площини виробництва товарів легкої промисловості, а загальноекономічних категорій, а саме сукупних витрат сектору домогосподарств, рівня ВВП, економічного зростання та ін. Попит споживачів є комплексною категорією. І можливим є врахування та вплив на його складові на всіх рівнях.
Магістральним напрямком для виходу української легкої промисловості зі стадії рецесії та завоювання конкурентних переваг є запровадження інноваційних технологій, можливе шляхом забезпечення сприятливих умов інвестиційного середовища. []
1.2 Актуальність оновлення програм підготовки певних фахівців
Посилення вимог до професійно-практичної підготовки робітників усіх галузей зумовлено необхідністю її наближення до міжнародних стандартів якості, скороченням обсягів некваліфікованої та малокваліфікованої праці у багатьох галузях виробництва, постійним зростанням конкуренції на ринку праці.
Концептуальні положення щодо організації виробничого навчання у ПТНЗ знайшли відображення у Законах України «Про освіту» (1991), «Про професійно-технічну освіту» (1998), Національній доктрині розвитку освіти (2002), Концепції професійної освіти України (1991), Концепції розвитку професійно-технічної (професійної) освіти в Україні (2004), Концепції розвитку системи підвищення кваліфікації працівників на період до 2010 року (2006), Положенні про організацію навчально-виробничого процесу в професійно-технічних навчальних закладах (2006), Порядку надання робочих місць для проходження учнями, слухачами професійно-технічних навчальних закладів виробничого навчання та виробничої практики (1999). Водночас динамічна структура професійної діяльності кваліфікованих робітників і, зокрема, швейного профілю потребує підвищення рівня їх конкурентоспроможності й мобільності на ринку праці, а отже інноваційних підходів до організації виробничого навчання і виробничої практики у ПТНЗ.
Підготовка кваліфікованих робітників швейного профілю, починаючи з 90 років ХХ століття, набула масового характеру. Однак, з 2000 року, як свідчать статистичні дані МОН України, спостерігається її суттєве скорочення, особливо з професії «Кравець». Якщо у 2000 — 2001 навчальному році випуск в межах України становив 17 071 осіб, то випуск 2006 — 2007 становить уже 9728 осіб, що майже на 43% менше. Це явище можна пояснити об'єктивними й суб'єктивними причинами, а саме: низьким рівнем адаптації випускників ПТНЗ швейного профілю до вимог конкретного робочого місця, а також відсутністю у молоді мотивації до оволодіння робітничими професіями швейного профілю через складні умови праці, низьку заробітну плату.
Аналіз навчальних планів і програм з виробничого навчання засвідчив, що в 1996 — 2004 рр. його зміст не оновлювався, що також не сприяло зростанню престижності професії, мотивації молоді до оволодіння професіями швейного профілю.
Вивчення стану професійно-практичної підготовки майбутніх кваліфікованих робітників у ПТНЗ швейного профілю дало змогу виявити ряд суперечностей, усунувши які можна досягти суттєвого її поліпшення:
між сучасною структурою професійної діяльності фахівців швейного профілю та наявним тимчасовим переліком професій (видів робіт);
між зрослими вимогами виробництва до професійної компетентності робітників і чинними застарілими кваліфікаційними характеристиками;
між динамічним оновленням техніки, технологій швейного виробництва та низьким рівнем їх відтворення у змісті виробничого навчання;
між вимогами сучасних стандартів якості та застарілою системою оцінювання рівня професійно-практичної підготовки учнів ПТНЗ;
між сучасним рівнем оснащення швейного виробництва та наявною матеріально-технічною базою ПТНЗ швейного профілю (яка на 80% фізично і морально зношена).
Розв’язання зазначених суперечностей потребує розробки і впровадження нових підходів до організації виробничого навчання у професійно-технічних навчальних закладах швейного профілю, які ґрунтуються на досягненнях вітчизняної і зарубіжної теорії і практики. []
2. Вибір групи трудових процесів
2.1 Характеристика технологічної діяльності за групами трудових процесів кваліфікованого робітника
Трудовий процес — це сукупність методів і засобів впливу на предмет праці за допомогою знарядь праці або впливів контрольованого (керованого) людиною знаряддя праці на предмет праці з метою випуску матеріального або нематеріального продукту, що здійснюються в певних природних або штучних умовах. (див Додаток 1. Рис. 1. Схема трудового процесу)
За характером предмета праці та продукту праці виділяють три види трудових процесів:
речово-енергетичні, які характерні для робітників в яких предметом та продуктом праці є речовина (сировина, матеріали, деталі, машини) або енергія (електрична, теплова, гідравлічна тощо);
інформаційні, що притаманні службовцям і предметом та продуктом праці яких є інформація (економічна, конструкторська, технологічна і т.д.);
віртуальні, що пов’язані з інформаційним обслуговуванням робітників та службовців за допомогою комп’ютерних систем та мереж.
За функціями, що виконуються, трудові процеси поділяються на:
основні, які здійснюються робітниками основних цехів (виробництв) під час випуску продукції;
допоміжні, які спрямовані на випуск продукції (надання послуг) для забезпечення нормальної роботи основних цехів (виробництв);
обслуговуючі, притаманні робітникам, що створюють умови нормального функціонування устаткування та робочих місць в основних та допоміжних цехах (виробництвах).
За ступенем участі людини у впливах на предмет праці трудові процеси поділяються на:
ручні, під час яких робітники впливають на предмет праці без застосування додаткових джерел енергії або за допомогою ручного інструмента, який приводиться в рух додатковим джерелом енергії (електричної, пневматичної тощо);
машинно-ручні, за яких технологічний вплив на предмет праці здійснюється за допомогою механізмів, машин, але переміщення інструмента відносно предмета праці здійснюється робітником. Наприклад, обробка деталей на швейних машинах з ручним подаванням;
машинні, коли зміна форми, розмірів та інших характеристик предмета праці здійснюється машиною без фізичних зусиль робітника, функції якого полягають у встановленні та знятті предмета праці й управлінні роботою машини. Прикладом такого процесу є обробка деталі на розкрійному столі з автоматичним подаванням тканини, інструмента;
автоматизовані процеси характеризуються тим, що технологічний вплив на предмет праці, його установлення та зняття виконується без участі робітника. Залежно від ступеня автоматизації функції робітника полягають у контролі за роботою машини, усуненні відмов, налагодженні, зміні інструмента, забезпеченні необхідних запасів предметів праці та інструмента, складанні програми роботи машини.
2.2 Критерії вибору груп трудових процесів
Таблиця 1. Фактори. від яких залежить група трудового процес
Фактори. від яких залежить група трудового процесу | Групи трудових процесів | |||||||||
I група | II група | III група | ||||||||
Мод живість розділення трудового процесу на окремі його елементи. | ||||||||||
Можливість групування окремих елементів трудового процесу для вивчення їх в комплексі. | _ | _ | ||||||||
Повторюваність операцій в трудовому процесі. | _ | |||||||||
2.3 Обгрунтування групи трудових процесів конкретного фахівця
Після проведення аналізу професійної діяльності за спеціальністю «Кравець», можемо виділити такі групи трудових процесів робітника:
За характером предмета праці та продукту праці - речово-енергетичні (пошив виробу)
За ступенем участі людини у впливах на предмет праці - машинно-ручні та ручні (процес пошиву виробу виконується на обладнанні з використанням людського трудового ресурсу).
За функціями, що виконуються — основні (здійснюються робітниками основних цехів (виробництв) під час випуску продукції). []
3. Аналіз та коригування навчального плану підготування кравця 3 розряду
Типові навчальні план і програми з професійно-технічного навчання на базі закладів системи загальної середньої освіти для підготовки робітників з інтегрованої професії «Кравець» код — 7433.2, розроблено на основі ДС ПТО 8263.2 «Швачка» та 7433.2 «Кравець» і є обов’язкові для виконання всіма МНВК і загальноосвітніми навчальними закладами, які здійснюють підготовку кваліфікованих робітників з числа учнів 10−11 класів.
Типові навчальний план і програми професійно-технічної освіти містять:
освітньо-кваліфікаційну характеристику випускника професійно-технічного навчального закладу;
типовий навчальний план підготовки кваліфікованих робітників;
типові навчальні програми з навчальних предметів, виробничого навчання, передбачених типовим навчальним планом;
критерії кваліфікаційної атестації випускників;
перелік основних обов’язкових засобів навчання;
список рекомендованої літератури.
Освітньо-кваліфікаційні характеристики випускника складені на основі кваліфікаційної характеристики Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників (ДКХП Випуск 1, Розділ 1 «Професій керівників, професіоналів, фахівців та технічних службовців, які є загальними для всіх видів економічної діяльності»), досягнень науки і техніки, впровадження сучасних технологічних процесів, передових методів праці, врахування регіональних особливостей галузі, потреб роботодавців і містять вимоги до рівня знань, умінь та навичок.
Професійно-практична підготовка здійснюється у навчальних майстернях, лабораторіях, навчально-виробничих дільницях та безпосередньо на робочих місцях підприємств.
Заклади системи загальної середньої освіти мають право відповідно до змін у техніці, технологіях, організації праці тощо, самостійно визначати варіативний компонент змісту професійно-технічної освіти у робочих навчальних планах (до 20 відсотків у межах загального часу) та робочих навчальних програмах (до 20 відсотків навчального предмета і виробничого навчання). Зміни затверджуються згідно діючої нормативної бази.
Типовими навчальними планами передбачено тижневе навантаження учнів не більше 6 годин теоретичного навчання або 6 годин виробничого навчання. Під час проходження виробничої практики можливе навантаження учнів до 30 годин на тиждень.
Після завершення вивчення програмного матеріалу предметів 10 класу організовується виробнича практика на протязі 120 годин під керівництвом майстра.
Виробниче навчання проводиться за раніше складеними завданнями для учнів та у відповідності з укладеними договорами з підприємствами.
Виробниче навчання проводиться у відповідності до програми професійно-практичної підготовки. Перелік навчально-виробничих робіт з професії розробляється майстром виробничого навчання і визначає завдання, що виконують учні на заняттях виробничого навчання.
Після завершення навчання кожний учень повинен уміти самостійно виконувати всі роботи, передбачені освітньо-кваліфікаційною характеристикою, технологічними умовами і нормами, встановленими у відповідній галузі.
До самостійного виконання робіт учні допускаються лише після навчання і перевірки знань з охорони праці.
Кваліфікаційна пробна робота проводиться за рахунок часу, відведеного на професійно-практичну підготовку. Перелік кваліфікаційних пробних робіт розробляється відповідно до вимог освітньо-кваліфікаційних характеристик.
Критерії кваліфікаційної атестації випускників визначаються 12-ти бальною шкалою оцінювання навчальних досягнень учнів, слухачів. Присвоєння освітньо-кваліфікаційного рівня «кваліфікований робітник» відповідної категорії можливе за умови отримання учнем не менше чотирьох балів за критеріями кваліфікаційної атестації.
Особі, яка опанувала курс професійно-технічного навчання в МНВК і успішно пройшла кваліфікаційну атестацію, присвоюється освітньо-кваліфікаційний рівень «кваліфікований робітник» з набутої професії відповідної категорії та видається свідоцтво про присвоєння робітничої кваліфікації, зразок якого затверджено Кабінетом Міністрів України. []
3.1 Термін підготовки кваліфікованого робітника
У професійно-технічних навчальних закладах першого атестаційного рівня тривалість професійної підготовки з професії «Кравець» код — 7433.2, третій розряд — 924 години. У професійно-технічних навчальних закладах другого та третього атестаційних рівнів тривалість первинної професійної підготовки встановлюється відповідно до рівня кваліфікації, яку набуває учень, що визначається робочим навчальним планом.
Для підготовки кваліфікованих робітників з професії кравець третього розряду, з числа учнів, які мають базову середню освіту з отриманням повної загальної середньої з терміном навчання 3 роки, якщо попередній рівень кваліфікації: кравець 2 розряду — термін навчання — 7 місяців
Таблиця 2. Графік навчального процесу
Тижні | |||||||||||||||
ТВ | ТВ | ТВ | ТВ | ТВ | ТВ | ТВ | ТВ | ТВ | ТВ | ТВ | ТВ | ТВ | ТВ | ТВ | |
ТВ | ТВ | ТВ | ТВ | ТВ | П | П | П | П | П | П | П ДКА | ||||
Таблиця 3. Зведені відомості за бюджетом часу (в тижнях)
Професійно-теоретична підготовка | Професійно-практична підготовка | Всього навчального часу | |||||||
Виробниче навчання | Виробнича практика | ||||||||
в навчальному закладі | на виробництві | ||||||||
Тиж | Год | Тиж | Год | Тиж | Год | Тиж | Год | Тиж | |
-; | -; | ||||||||
Таблиця 4. План навчального процесу
№ з/п | Навчальні предмети за видами підготовки | Кількість годин | Розподіл годин (кількість тижнів) | ||||||||
Всього | З них ЛПР | ||||||||||
Загально-професійна підготовка | |||||||||||
1.1 | Основи галузевої економіки і підприємництва | ; | |||||||||
1.2 | Основи правових знань | ; | ; | ; | |||||||
1.3 | Інформаційні технології | ; | |||||||||
Професійно-теоретична підготовка | |||||||||||
2.1 | Технологія виготовлення швейних виробів | ||||||||||
2.2 | Обладнання швейного виробництва | ||||||||||
2.3 | Матеріалознавство | ||||||||||
2.4 | Спеціальне малювання | ||||||||||
2.5 | Основи конструювання одягу | ||||||||||
2.6 | Охорона праці | ; | ; | ||||||||
Професійно-практична підготовка | |||||||||||
3.1 | Виробниче навчання | ||||||||||
3.2 | Виробнича практика | ||||||||||
Консультації | |||||||||||
ДКА | |||||||||||
Загальний обсяг навчального часу (без п.4) | |||||||||||
3.2 Цикл дисциплін й дисципліни, що його скидають
Передбачена в ДС ПТО загально-професійна підготовка вивчається учнями МНВК та ЗНЗ при здобутті загальної середньої освіти (основи галузевої економіки і підприємництва — економіка, основи правових знань — основи правознавства, правила дорожнього руху — основи життєдіяльності, інформаційні технології - інформатика тощо)
Тому типові навчальні плани для закладів системи загальної середньої освіти мають 3 цикли дисциплін:
загально-професійна підготовка
професійно — теоретична підготовка
професійно-практична підготовка
Таблиця 5. Ціль вивчення кожної дисципліни, час на її вивчення та форму атестації з неї
Ціль підготовки кваліфікованого робітника (узагальнений перелік кваліфікаційних вимог) | Цикли дисципліни | Дисципліна (курс, вивчення) | Ціль вивчення дисципліни | Час | Форма атестації | |
Повинен знати: асортимент одягу; технологію виконання всіх видів ручних, машинних та волого-теплових робіт, технічні умови на їх виконання; термінологію ручних, машинних та волого-теплових робіт; відомості про текстильні волокна; призначення швейних машин, прасок; заправку швейних машин та догляд за ними; знати режими ВТО; виробничі (експлуатаційні) інструкції. Повинен уміти: виконувати строчки ручних, машинних стібків; виготовляти вироби постільного, столового асортименту, фартухів, чохлів, штор, мішків; з'єднувати деталі швейних виробів машинними строчками різної конфігурації; дублювати дрібні деталі; ремонтувати на швейних машинах або вручну вироби, виконувати штопання; пришивати фурнітуру вручну або на спецмашинах; чистити готовий виріб; упаковувати готовий виріб; заправляти швейні машини, регулювати натяг нитки. | Загально-професійної підготовки | Основи галузевої економіки і підприємства | Вивчити базові поняття та їх сутність, характеристику та значення в подальшому вивченні дисциплін. | залік | ||
Інформаційні технології | Вивчити та вміти застосовувати методи та прийоми на сучасних технічних устаткуваннях за допомогою набутих знань. | залік | ||||
Спеціальне малювання | Вивчити та вміти застосовувати методи та прийоми зображення фігури людини, тіні, та ін. | залік | ||||
Основи правових знань | Метою правового виховання є формування в правової культури громадянина України, що насамперед передбачає свідоме ставлення до своїх прав і обов’язків перед суспільством і державою, закріплених у Конституції України. Важливе значення мають глибока повага до законів і правил людського співіснування, готовність дотримуватися й виконувати закріплені в них вимоги, що виражають волю та інтереси | залік | ||||
Професійно-теоретичної підготовки | Технологія виготовлення одягу | Кваліфікаційний робітник повинен знати асортимент виробів для пошиття, способи їх обробки; технічні умови виконання відповідних операцій. | Державна атестація | |||
Матеріалознавство | Знати види матеріалу, пряжі та ниток. властивості тканини, способи їх підбору до вироба та обробку матеріалу | Державна атестація | ||||
Швейне обладнання | призначення, будову й принцип роботи швейних машин усіх систем та іншого обладнання, правила технічного обслуговування та нескладного ремонту швейних машин та іншого обладнання. | |||||
Охорона праці | Права і обов’язки працівників на охорону праці під час роботи на підприємстві. Охорона праці жінок і підлітків. Державний і громадський контроль за охороною праці. | залік | ||||
Професійно-практичної підготовки | Виробниче навчання | Обробляти по вузлову обробку, та складання технологічної послідовності. Складання специфікації деталей крою, вміти складати технічний опис моделі. | Державна атестація | |||
Виробнича практика | Учні повинні виконувати весь процес виготовлення виробів. Самостійна перевірка деталей крою, розмітку допоміжних ліній, послідовно виконують операції, настройку обладнання. Перевірку на контроль якості виробів. | |||||
Таблиця 6. Характеристика приміщень та технічного устаткування що сприяють реалізації навчальних цілей
Майстерні | Кабінети загально-професійної підготовки (ЗПП) | Кабінети профтехнічної підготовки (ПТП) | ||
Швейні | Основ галузевої економіки та підприємництва | Технологія виготовлення швейних виробів | Обладнання швейного виробництва | |
Основ правових знань | Охорони праці | Матеріалознавство | ||
Інформаційні технології | Спеціальне малювання | Основи конструювання одягу | ||
3.3 Ключові поняття дисциплін і демонстрація взаємозв'язку між основними дисциплінами різних циклів у вигляді схеми
Таблиця 7. Просторово-часові та змістовно-організаційні зв’язки виробничого навчання
Види зв’язків виробничого навчання | Характеристики | Зміст | ||
Організаційні | Курс вивчення | Виробниче навчання | ||
Тривалість навчальних занять | ||||
Форма атестації | Кваліфікаційна атестація | |||
Просторові | Види приміщень | Аудиторії, навчальні лабораторії | ||
Часові: | Кількість годин | на рік | ||
на семестр | ||||
на тиждень | ||||
на день | ||||
Змістовні: | Основні міжпредметні зв’язки | попередні | Історія України, іноземна мова, українська мова, інформаційні технології | |
супутні | Технологія виготовлення швейних виробів, матеріалознавство, спеціальне малювання, основи конструювання одягу | |||
перспективні | Практика на підприємстві | |||
Відсоток вивчення виробничого навчання у | циклі професійно-практичної підготовки | |||
професійній підготовці | ||||
всій підготовці | ||||
4. Вибір системи виробничого навчання
Загальні поняття професійно — практичної підготовки
Професія — рід або характер постійної трудової діяльності людини, яка охоплює широку область застосування знань, умінь та навичок в тій чи іншій галузі виробництва. (кравець)
Спеціальність — різновид професійної діяльності, що охоплює порівняно вузьке коло робіт в професійній праці.
Кваліфікація — здатність особистості виконувати надані обов язки та визначення роботи.
Кваліфікований робітник — це робітник, який має високий рівень свідомості, має базові загальноосвітні, загально технічні, професійні знання, володіє уміннями та стійкими навичками, досвідом творчої діяльності в області визначеної професії широкого профілю, має розвинене творче мислення, соціально і професійно активний, спроможній до самоосвіти і самовиховання.
Компетенція — здатність застосовувати знання, уміння, відносини й досвід у знайомих і незнайомих трудових ситуаціях. Ключовим аспект компетенції-здатність здійснювати будь-яку діяльність.
Система виробничого навчання — представляє структурну обробку відібраного навчального матеріалу: дидактичний аналіз, розчленування, спрощення, перегрупування, в разі потреби уведення додаткового матеріалу, якщо це не порушує цілісної єдності навчальної програми, послідовність оволодіння нею. Сутність системи виробничого навчання, виходячи з вищезазначеного, складає принципи аналізу змісту праці робочої професії і розміщення основних компонентів цього змісту для навчальних цілей практичного навчання.
Трудовий процес — дії людини, в результаті яких отримується готовий продукт.
Технологічний процес - це сукупність трудових дій, в результаті чого змінюється предмет праці (форма, склад, положення)
Трудова операція — закінчена частина технологічного процесу, яка здійснюється за допомогою однотипних інструментів, пристосувань і сполучень трудових прийомів.
Прийом — це елемент тільки трудового процесу, закінчена трудова дія, частина операції, що має самостійну мету.
Частиною трудового процесу можуть бути і більш дрібні - дії.
Трудова дія — закінчена сукупність рухів. Дія включає 2−3 рухи, наприклад, заправили нитку в голку.
Навик — це автоматизований компонент діяльності, що дозволяє виконувати дії на високому ступені досконалості без зусиль і спеціально спрямованої уваги, але під контролем свідомості.
Уміння — це здатність людини продуктивно, з належною якістю виконувати
дії, застосовуючи отриманні раніше знання та навички. Набуття умінь в елементарних діях відбувається в процесі самої діяльності. Сформувати ж складні професійні уміння неможливо без знання теорії, попередньої теоретичної підготовки. До чинників, які характеризують уміння, належать широта умінь, гнучкість, стійкість.
Формування умінь та навичок здійснюється через виконання вправ — найважливішого практичного методу професійно-практичної підготовки.
Вправи — це багатократне повторення трудових дій і прийомів з метою закріплення знань та виробітку умінь щодо застосування їх у навчальній роботі та практичній діяльності. Відповідно до операційно-комплексної системи навчання вправи можна кваліфікувати таким чином:
вправи у виконанні трудових прийомів;
вправи у виконанні трудових операцій;
вправи у виконанні комплексних робіт;
вправи у самостійному виконанні навчально-виробничих завдань. В дидактичному відношенні вправи класифікуються за ступенем їх повтору та наближення до умов, в яких вони виконуються:
тренувальні вправи;
навчально-виробничі вправи;
робочі вправи.
Тренувальні вправи — це робочі дії, прийоми, операції, які займають приблизно 5−10 відсотків навчального часу.
Навчально-виробничі вправи - вправи, за яких частина трудового процесу виконується не ізольовано, а в тому ж складі, що і на виробництві або з великим наближенням до нього. При цьому відбувається найбільше зростання знань, умінь та навичок учнів. Для навчально-виробничих вправ характерно виконання операцій і комплексів операцій, а також наявність корисного результату.
Робочі вправи характеризуються виконанням у реальних робочих умовах, тобто це період виробничої практики.
За ступенем самостійності вправи бувають: відтворювальні; тренувальні; творчі.
Урок виробничого навчання в ПТНЗ
Урок виробничого навчання як організаційна форма — логічно завершена цілісна частина навчально-виховного процесу, як забезпечує розв’язання єдиного дидактичного завдання всією групою учнів протягом певного часу.
Сучасний урок виробничого навчання-це урок, який дає високий навчально-виховний результат, який піднімає учня та черговий ступінь в його розвитку, сприяє формуванню професійної зацікавленості, прищеплює навички висококваліфікованого компетентного робітника: прагнення працювати продуктивно; мати стійкі якісні та кількісні показники; творчо підходити до роботи; використовувати нову техніку, застосовувати передові технології; організацію праці; уміти застосовувати на практиці теоретичні знання.
4.1 Визначення й обґрунтування відповідного виду системи виробничого навчання (СВН) на основі обраної групи трудових процесів
Розроблено різноманітні типи систем виробничого навчання. Вони єдині для всіх спеціальностей, але застосовуються з урахуванням специфіки професії.
Оскільки розробка дидактичного проекту стосується урока виробничого навчання з теми «Обробка верхнього зрізу спідниці пришивним поясом, обшивкою, корсажною стрічкою.» то видом системи виробничого навчання є операційна, оскільки учні навчаються конкретній операції (обробка верхнього зрізу спідниці) але не конкретного виробу (спідниці будь-якого призначення, моделі, типової фігури).
У побудові уроку виробничого навчання за заданою темою використані форми виробничого навчання: групова та індивідуальна; методи: наочні, мовленнєві, практичні; засоби: друковані, звуко-екранні (презентація, фільм), моделі (зразки спідниць, поясів та інших деталей обробки верхнього зрізу спідниці)
Таблиця 8. Визначення змісту, форм, методів та засобів виробничого навчання
Складові системи виробничого навчання | Вид системи виробничого навчання | ||||
Зміст | Форми | Методи | Засоби | ||
Навчання проходить під керівництвом викладача. Головний елемент — оволодіння навичками. | Фронтальна, групова, індивідуальна | Наочні, практичні, мовленнєві | Друковані, звуко-екранні, об'ємні (манекени, моделі) | Предметна | |
Передбачає послідовне закріплення учнями прийомів виконання операцій, які входять у число професіональних робіт. Конкретно розглядаються окремі прийоми та операції. | Фронтальна, групова, індивідуальна | Наочні, практичні, мовленнєві | Друковані, звуко-екранні, об'ємні (манекени, моделі) | Операційна | |
Передбачає навчання та закріплення окремих операцій у процесі виготовлення конкретних виробів. | Фронтальна, групова, індивідуальна | Наочні, практичні, мовленнєві | Друковані, звуко-екранні, об'ємні (манекени, моделі) | Операційно-предметна | |
Кожна трудова операція поділена на окремі прийоми та дії. Відпрацювання кожного елементу досить чітке відповідно до праці механізму. | Фронтальна, групова, індивідуальна | Можуть бути виключені наглядні та словесні методи. | Друковані, звуко-екранні, об'ємні (манекени, моделі) | Моторотренувальна | |
4.3 Тематичний план дисципліни «Виробниче навчання»
Тематичний план — складається викладачем у відповідності до навчальної програми, розглядається на засіданні відповідної методичної комісії, затверджується заступником директора і є документом багаторазового використання. У тематичному плані записується назва теми та кількість годин на тему.
Таблиця 9. Тематичний план дисциплін «Виробниче навчання»
№ з/п | Розділ, тема | Кількість годин | |||
всього | теоретичні | практичні | |||
1. | Вступне заняття | ; | |||
І. Матеріалознавство | |||||
1.1 | Волокнисті матеріали та їх властивості | ||||
1.2 | Будова та технологія виготовлення тканин | ||||
1.3 | Додаткові матеріали, які використовуються в швейній справі | ||||
ІІ. Технологія виготовлення жіночого одягу | ; | ||||
2.1 | Ручні роботи | ; | |||
2.2 | Машинні роботи | ||||
2.3 | Технологія обробки окремих деталей та вузлів швейних виробів. Волого-теплова обробка (ВТО) | ||||
2.4 | Технологія виготовлення швейних виробів | ||||
ІІІ. Обладнання | |||||
3.1 | Будова та принцип дії швейних машин. Види швейних машин | ||||
3.2 | Електричні двигуни та пристосування малої механізації. Технічне обслуговування швейних машин | ||||
3.3 | Праски, преси і обладнання для волого-теплової обробки (ВТО) | ||||
ІV. Охорона праці | ; | ||||
4.1 | Основи безпеки праці в галузі | ; | |||
4.2 | Надання першої допомоги потерпілим при нещасних випадках | ; | |||
4.3 | Охорона навколишнього середовища | ; | |||
V. Спеціальне малювання | |||||
5.1 | Малювання драпувань з нескладними предметами | ||||
5.2 | Малювання фігури людини та моделей одягу | ||||
VІ. Виробниче навчання | |||||
VII. Виробнича практика | |||||
6.1 | Виконання ручних робіт | ; | |||
6.2 | Виконання машинних робіт | ; | |||
6.3 | Обробка окремих деталей і вузлів швейних виробів. Волого-теплова обробка (ВТО) | ; | |||
Екскурсії, конкурси, виставки | ; | ||||
Підсумкові заняття | ; | ||||
Всього за рік навчання | |||||
5. Постановка навчально-методичних цілей з теми «Обробка верхнього зрізу спідниці поясом, обшивкою, корсажною стрічкою» дисципліни «Виробниче навчання»
5.1 Формування загальної мети вивчення теми
Дидактична мета передбачає:
засвоєння міцного та усвідомленого обсягу загально-технічних та
спеціальних знань, умінь, навичок за обраним фахом шляхом практичних застосувань у виробничій діяльності;
формування, закріплення і розвиток умінь та навичок, планування і
здійснення виробничого процесу;
формування і розвиток умінь і навичок, застосування знань для розв’язання
навчально-виробничих завдань пошукового характеру;
формування готовності до оволодіння сучасними технікою та технологією виробництва.
Розвиваюча мета передбачає формування:
раціонального мислення та творчості;
пізнавальної активності та самостійності;
уваги, спостережливості;
критичного, аналітичного та логічного мислення;
умінь та навичок самовдосконалення за обраною професією;
звички планувати та контролювати власну працю.
Виховна мета спрямована на виховання:
культури навчального процесу;
поваги до праці, обраної професії;
моральних якостей учня як особистості;
дисципліни, сумлінності, відповідальності, ініціативи.
5.2 Визначення кількості рівнів засвоєння навчального матеріалу для навчальної теми й формування мети за відповідними рівнями
Для вивчення теми «Обробка верхнього зрізу спідниці пришивним поясом, обшивкою та корсажною тасьмою» на уроці виробничого навчання визначено 3 рівня засвоєння навчального матеріалу. 4 рівень засвоєння матеріалу притаманний тільки вищим учбовім закладам (академіям, інститутам, тощо)
Таблиця 10. Цілі вивчення навчального матеріалу
№ рівня | Цілі вивчення навчального матеріалу | |
Формування вміння розрізняти види обробки верхнього зрізу спідниці. Називати деталі, необхідні для обробки верхнього зрізу спідниц | ||
Формування вміння, проводити обробку верхнього зрізу спідниці пришивним поясом, обшивкою, корсажною стрічкою користуючись алгоритмом (підручник, допомога викладача). | ||
Формування вміння, проводити обробку верхнього зрізу спідниці пришивним поясом, обшивкою, корсажною стрічкою самостійно. Вибирати раціональні методики обробки верхнього зрізу, знаходити помилки та усувати їх. | ||
6. Складання інструкційно-технологічної (інструкційної) карти «Обробка верхнього зрізу спідниці поясом, обшивкою, корсажною стрічкою»
Таблиця 11. Інструкційно-технологічні карти
Послідовність виконання робіт | Вид робот | Обладнання | Схема | Вади, дефекти. | Причини виникнення дефектів. | Способи усунення дефектів | |
Інструкційно-технологічна карта на обробку верхнього зрізу спідниці пришивним поясом | |||||||
1. Скласти про дубльований пояс разом з верхнім зрізом спідниці лицьовими сторонами всередину | Р. | Неправильно пришитий пояс. | Переплутування ліцьових і внутрішніх сторін поясу. | Уважно перевірити деталі та перевернути пояс потрібною стороною. | |||
2. Приколоти булавками пояс до верхнього зрізу спідниці по довжині верхнього зрізу спідниці. | Р | Кравецькі булавки | Зайві защипи або складки на спідниці. | Нерівномірний розподіл тканини спідниці по довжині пояса. | Переколоти пояс до спідниці усуваючи зайві складки та защипи. | ||
3. Пришити пояс до спідниці. Ш. ш.10 мм | М. | Siruba L818D-H1. | Криво пришитий пояс. | Нерівна строчка пришивання пояса до спідниці. | Відпороти пояс та пришити його рівною строчкою до спідниці. | ||
Послідовність виконання робіт | Вид робот | Обладнання | Схема | Вади, дефекти. | Причини виникнення дефектів. | Способи усунення дефектів | |
4. Запрасувати шов пришивання пояса. Запрасовують в сторону пояса. | П. | SM/PSALM 2101A | Товстий шов пришиван ня | Погане запрасування шва пришиванняабо шов запрасований на спідницю. | Розпрасувати неправильно запрасований шов пришивання та запрасувати правильно. | ||
5. Перегнути пояс навпіл, настрочити його по лицьовій стороні спідниці поруч зі швом пришивання пояса або по нижньому краю пояса на відстані 1−2 мм від шва пришивання. | М. | Siruba L818D-H1. | Шов настрачування не застрочив виворітний край поясу. | Нерівний шов пришивання пояса до спідниці. Або нерівний шов настрачування. | Переробити операцію, вирівнюючи шви. | ||
6. Почистити виріб | Р. | Щипці для видалення ниток | Виріб має неохайний вигляд. | Операція чистки була виконана погано. | Почистити виріб ще раз. | ||
7. Заключна ВТО | П. | SM/PSALM 2101A | 1. Нерівні кінці вузла (поя су або спідниці). 2. Ласи | 1. Нерівномірно припрасований вузол. 2. Не витриманий температурний режим | 1. Змочити водою вузол та припрасувати рівномірно. 2. Змочити водою виріб та пропрасувати через пропрасувальник. | ||
Послідовність виконання робіт | Вид робот | Обладнання | Схема | Вади, дефекти. | Причини виникнення дефектів. | Способи усунення дефектів | |
Обробка верхнього зрізу спідниці обшивкою | |||||||
1. Продублювати частини обшивки клейовими прокладками | П | SM/PSALM 2101A | Клейова відпадає. | Не витриманий температурний режим при обробці обшивки клейовою | Налагодити потрібний температурний режим та знову обробити обшивку клейовою (можливо замінити клейову на іншу) | ||
2. Зшити частини обшивки. | М | Siruba L818D-H1. | Обшивка перекошена | Нерівний шов зшивання частин обшивки | Розпороти шов обшивки та зшити деталі рівним швом. | ||
3. Розпрасувати шов зшивання частин обшивки. | П | SM/PSALM 2101A | Обшивка перекошена | Розпрасування було із «витягуванням» тканини | Змочити водою виріб та пропрасувати через пропрасувальник. | ||
4. Обметати нижній зріз обшивки. | С/М | Строчка обметування розпускається | Не витриманий режим обробки. | Розпустити строчку обметування і обметати знову. | |||
5. Прифастригувати обшивку до верхнього краю обгинаючи нею краї застібки. | Р | Голка, никти. | Довжини обшивки не вистачає на довжину верхнього зрізу спідниці. | Обшивка прифастригована нерівномірно, перекошена. | Відпороти обшивку на прифастригувати рівномірно | ||
6. Обшити верхній край спідниці обшивкою. | М | Siruba L818D-H1. | |||||
Послідовність виконання робіт | Вид робот | Обладнання | Схема | Вади, дефекти. | Причини виникнення дефектів. | Способи усунення дефектів | |
7. Витягнути нитки прифастригування обшивки. | Р | Щипці для видалення ниток | |||||
8. Підрізати припуск шва обшивання в кутиках, надсікти в напружених місцях. | Р | Ножиці | Розійшовся шов з'єднання обшивки зі спідницею. | Багато вирізано тканини у кутах | Прокласти нову строчку з'єднання обшивки зі спідницею. | ||
9. Вивернути та виправити верхній край спідниці. | Р | Кілочок для виправлення кутів | Верхній край спідниці нерівний. | Не достатньо підрізаний припуск шва або погано вивернутий та виправлений верхній край спідниці. | Уважніше переробити операцію. | ||
.10. Настрочити обшивку на припуск шва обшивання верхнього краю. | М | Siruba L818D-H1. | Край обшивки нерівний | Шов настрочу вання прокладено нерівно. | Видалити ниткове з'єднання і переробити шов рівно | ||
11. Припрасувати верхній край спідниці. | П | SM/PSALM 2101A | 1. Ласи 2. Нерівні кінці вузла (обшивка стирчить, не прилягає до спідниці з виворітного боку) | 1. Не витриманий температурний режим 2. Нерівномір, но припрасова ний вузол. | 1. Змочити водою виріб та пропрасувати через пропрасувальник. 2. Змочити водою вузол та припрасувати рівномірно. | ||
12. Підшити внутрішній зріз обшивки над швами. | М | Siruba L818D-H1. | Шов підшивання внутрішнього зрізу набагато нижче або вище пришивного шва. | Нерівна строчка підшивання | Видалити нитки підшивання та підшити рівною строчкою | ||
Послідовність виконання робіт | Вид робот | Обладнання | Схема | Вади, дефекти. | Причини виникнення дефектів. | Способи усунення дефектів | |
13. Припрасувати готовий вузол | П | SM/PSALM 2101A | 1. Ласи 2. Нерівні кінці вузла (обшивка стирчить, не прилягає до спідниці з виворітного боку) | 1. Не витриманий температурний режим 2. Нерівномірно припрасований вузол. | 1. Змочити водою виріб та пропрасувати через пропрасувальник. 2. Змочити водою вузол та припрасувати рівномірно. | ||
Обробка верхнього зрізу спідниці корсажною тасьмою. | |||||||
1. Для визначення місця пришивання корсажної стрічки від розрізу відступити на 2 см і зробити надсічку (місце застібки корсажу). Довжина корсажної стрічки дорівнює обхвату талії + 2 см на підгин. | Р, | Ножиці, сантиметрова стрічка. | |||||
2. Корсажну стрічку перегнути по ширині так, щоб обрізаний край спідниці знаходився в середині корсажа. | Р | Линійка. | Корсажна стрічка нерівно прилягає до краю спідниці | Нерівно намічене місце пришивання. | Переробити 1 операцію | ||
Послідовність виконання робіт | Вид робот | Обладнання | Схема | Вади, дефекти. | Причини виникнення дефектів. | Способи усунення дефектів | |
3. Настрочити на відстані 0,1 см від згинів, не доходячи до країв по 2 см, щоб вкласти по одному гачку і одній петельці на кожен бік застібки корсажа. | М | Siruba L818D-H1. | Корсажна стрічка нерівно прилягає до краю спідниці | Нерівно намічене місце пришивання | Переробити 1 і 2 операції. | ||
4. Корсажну стрічку підгнати з вивороту від обрізаного краю спідниці на 0,5 см і настрочити на відстані 0,2 см від краю стрічки | Р, М | Siruba L818D-H1. | Корсажна стрічка нерівно прилягає до краю спідниці, машинна строчка не проходить по краю стрічки або спідниці. | Нерівно намічене місце пришивання Нерівномірно перегнута корсажна стрічка у 2 операції. | Переробити 1, 2 і 3 операції. | ||
5. Припрасувати готовий вузол з вивороту. | П | SM/PSALM 2101A | 1. Ласи 2. Нерівні кінці вузла (видно корсажну стрічку з лицьового боку) | 1. Не витриманий температурний режим 2. Нерівномірно припрасований вузол. | 1. Змочити водою виріб та пропрасувати через пропрасувальник. 2. Змочити водою вузол та припрасувати рівномірно. | ||
7. Вибір форм, методів, засобів навчання з теми «Обробка верхнього зрізу спідниці поясом, обшивкою, корсажною стрічкою»
Форма організації навчання — певна структурно-організаційна та управлінська конструкція навчального заняття залежно від його дидактичних цілей, змісту й особливостей діяльності суб'єктів та об'єктів навчання.
На сучасному етапі розвитку дидактичної науки є кілька варіантів класифікації форм організації навчання І.П. Підласий пропонує їхню класифікацію за такими ознаками:
за кількістю учнів — масові, колективні, групові, мікрогрупові, індивідуальні форми навчання;
місцем навчання — шкільні форми: урок, робота в майстерні, на пришкільній дослідній ділянці, в лабораторії тощо; позашкільні форми: екскурсія, домашня самостійна робота, заняття на підприємстві;
дидактичною метою — форми теоретичного навчання: лекція, факультатив, гурток, конференція; комбінованого або змішаного навчання: урок, семінар, домашня робота, консультація; практичного (практикуми) і трудового навчання: робота в майстернях, у спеціальних класах, на пришкільних ділянках тощо;
тривалістю навчання — класичний урок (45 хв.), спарені заняття (90 хв.), спарені скорочені заняття (70 хв.), а також уроки «без дзвінків». [7]
Методи навчання — основні способи спільної діяльності викладача та учнів, завдяки яким учні оволодівають знаннями, уміннями і навичками, професійною майстерністю, розвивають творчі, розумові і фізичні здібності.
Методи навчання:
Словесні:
а) пояснення — робота з документацією письмового інструктування.
б) бесіда — робота з технічною літературою і документацією.
Наочні:
а) демонстрація трудових процесів — застосування аудіовізуальних технічних засобів.
б) демонстрація наочних посібників — самостійне спостереження учнів.
Практичні:
а) вправи — вирішення виробничо-технічних завдань.
При організації форм і методів виробничого навчання необхідно керуватися основними принципами навчання.
Засоби навчання — це матеріальні або ідеальні об'єкти, які «розміщено» між учителем та учнем і використовуються для засвоєння знань, формування досвіду пізнавальної та практичної діяльності.
Таблиця 12. Форми навчання використані для розробки дидактичного проекту за заданою темою
Підстави для вибору | Назва | Класифікаційні ознаки | Зміст | |
Дає змогу: збільшити свободу прийняття рішень; конкретизує відповідальність: за якість, управління матеріальними потоками, розподіл робіт між членами групи, за установлення режиму роботи | Групова | За кількістю учнів | Викладач займається зі стабільною групою учнів одночасно. | |
Дає змогу найбільш продуктивно отримати та примінити отримані знання | Урок, робота в майстерні. | За місцем навчання | Викладач займається зі групою учнів у спеціально обладнаному для виконання певних робіт приміщенні. | |
Урок виробничого навчання потребує багато часу для підготовки до роботи | Спарені заняття | За тривалістю навчання | Урок триває минимум півтори години. | |
За короткий час можна викласти необхідну учням інформацію. | Лекція, інструктаж. | За дидактичною метою | Викладач начитує потрібну інформацію, учні її сприймають, обробляють. | |
Таблиця 13. Методи навчання використані для розробки дидактичного проекту за заданою темою
Підстави для вибору | Назва | Класифікаційні ознаки | Зміст | |
Дані методи направлені на якнайкраще використання учбового часу для розв’язання практичних і теоретичних задач виробничого навчання. | 1. Словесні: | розповідь, пояснення, лекція, бесіда, інструктаж | Викладання педагогом матеріал, роз’яснює незрозумілі пункти, відповідає на питання учнів. | |
2. Наочні | показ трудових процесів, прийомів, операцій, аудіовізуальних технічних засобів. демонстрація наочних посібників | Самостійне спостереження учнів. | ||
3. Практичні | Вправи. | Вирішення виробничо-технічних завдань. | ||
Таблиця 14. Засоби навчання використані для розробки дидактичного проекту за заданою темою
Підстави для вибору | Назва | Класифікаційні ознаки | Зміст | |
Більш повна практична реалізація основих дидактичних принципів навчання, інтенсифікація та раціоналізація діяльності вчителя і учнів. | Друковані | Довідник. таблиці, картки, навчально-технічна документація. навчальний плакат. | Містять навчальний матеріал з навчальної дисципліни на папері. | |
Екранно-звукові | Електронна презентація, навчальний відеофільм. | Містять навчальний матеріал з навчальної дисципліни на аудіо-відео носіях. | ||
Об'ємні | Натуральні об'єкти, моделі, макети, макетно-графічна модель | Об'ємні «носії інформації» стосовно вивчаємої теми, передають основні (або дуже детально) зовнішні властивості та ознаки предмету, що вивчають. | ||
8. Вибір форм методів засобів контролю з теми «Обробка верхнього зрізу спідниці поясом, обшивкою, корсажною стрічкою»
Контроль — виявлення, вимір і оцінку результатів навчально-пізнавальної діяльності тих, хто навчається. Контроль містить у собі оцінювання (як процес) і оцінку (як результат) перевірки
8.1 Поняття та характеристики форм методів засобів контролю під час виробничого навчання
Оскільки уроки виробничого навчання носять практичний характер, то існують такі види контролю:
поточний контроль передбачає: поурочне опитування учнів, слухачів; контрольні і перевірочні роботи; тематичне тестування; інші форми контролю, що не суперечать етичним і методико-педагогічним нормам.
Проміжний контроль передбачає: семестрові заліки; семестрові іспити; річні підсумкові заліки; річні підсумкові іспити; кваліфікаційний іспит; індивідуальні завдання учнем, слухачам,
Вихідний контроль передбачає: кваліфікаційну спробну роботу; державний кваліфікаційний іспит чи захист дипломної роботи, проекту.
Самоконтроль, взаємоконтроль.
Способи організації діяльності учнів.
В основі лежать практичні заняття, рідше — лабораторні, написання творчих, проектних робіт, рефератів, виконання домашніх завдань, контрольних робіт.
Диференціація навчання.
У роботі використовують диференційований підхід у навчанні з кожним учнем.
Критерії і норми оцінювання знань учнів.
Контроль виконання даної програми здійснюється наступним параметрам:
ступінь самостійності учнів при виконанні трудових завдань;
характер діяльності (репродуктивна, творча);
якість виконуваних робіт та підсумкового продукту.
При оцінці виконання практичних завдань вчитель керується такими критеріями:
Таблиця 15. Рівні навчальних досягнень
Рівні навчальних досягнень | Бали | Загальні критерії оцінювання навчальних досягнень учнів | |
І. Початковий | Учень може розрізняти об'єкт вивчення і відтворити деякі його елементи | ||
Учень фрагментарно відтворює незначну частину навчального матеріалу, має нечіткі уявлення про об'єкт вивчення, виявляє здатність елементарно викласти думку | |||
Учень відтворює менше половини навчального матеріалу; з допомогою вчителя виконує елементарні завдання | |||
Учень знає майже половину навчального матеріалу, здатний відтворити його відповідно до тексту підручника або пояснення вчителя, повторити за зразком певну операцію, дію | |||
II. Середній | Учень розуміє основний навчальний матеріал, здатний з помилками й неточностями дати визначення понять, сформулювати правило | ||
Учень виявляє знання і розуміння основних положень навчального матеріалу. Відповідь його правильна, але недостатньо осмислена.3 допомогою вчителя здатний аналізувати, порівнювати, узагальнювати та робити висновки. Вміє застосовувати знання при розв’язуванні задач | |||
Учень правильно, логічно відтворює навчальний матеріал, розуміє основоположні теорії і факти, вміє наводити окремі власні приклади на підтвердження певних думок, застосовує вивчений матеріал у стандартних ситуаціях, частково контролює власні навчальні дії | |||
III. Достатній | Знання учня є достатньо повними, він вільно застосовує вивчений матеріал у стандартних ситуаціях, вміє аналізувати, встановлювати найсуттєвіші зв’язки і залежності між явищами, фактами, робити висновки, загалом контролює власну діяльність. Відповідь його повна, логічна, обґрунтована, але з деякими неточностями | ||
Учень вільно володіє вивченим матері - а лом, застосовує знання в дещо змінених ситуаціях, вміє аналізувати і систематизувати інформацію, використовує загальновідомі докази у власній аргументації | |||
IV. Високий | Учень володіє глибокими і міцними знаннями, здатний використовувати їх у нестандартних ситуаціях. Самостійно визначає цілі власної навчальної діяльності, критично оцінює окремі нові факти, явища, ідеї | ||
Учень володіє узагальненими знаннями з предмета, аргументовано використовує їх у нестандартних ситуаціях, уміє знаходити джерело інформації та аналізувати її, ставити і розв’язувати проблеми | |||
Визначає програму особистої пізнавальної діяльності; самостійно оцінює різноманітні життєві явища і факти, виявляючи особисту позицію щодо них Учень має системні, дієві знання, виявляє неординарні творчі здібності у навчальній діяльності, вміє ставити і розв’язувати проблеми, самостійно здобувати і використовувати інформацію, виявляє власне ставлення до неї. Розвиває свої обдаровання і нахили | |||
Для уроку виробничого навчання з теми «Обробка верхнього зрізу спідниці пришивним поясом, обшивкою, корсажною стрічкою.» використано такі види контролю: поточний контроль (поурочне опитування учнів).
8.2 Зміст форм контролю при вивченні теми «Обробка верхнього зрізу спідниці поясом, обшивкою, корсажною стрічкою» в ході уроку
Таблиця 16. Форми контролю
Підстави для вибору | Назва | Класифікаційні ознаки | Зміст | |
Ці форми було обрано оскільки вони найбільш ґрунтовніше зможуть оцінити знання учнів, процес розвитку умінь навичок та знань на протязі уроку і взагалі дисципліни. | Фронтальна | Питання для всього класу | Учитель ставить питання до всього класу з метою залучення його до обговорення | |
Індивідуальний контроль | Питання для одного учня. Здійснюється не уроці. | Звертається увага на осмислений характер відповіді учня, логічність його суджень, доказовість положень, уміння | ||
Самоконтроль | Самостійна робота учня. | Учень самостійно розбирається в тому, як він оволодів знаннями, перевіряє правильність виконання вправ. | ||
8.3 Зміст методів контролю при вивченні теми «Обробка верхнього зрізу спідниці поясом, обшивкою, корсажною стрічкою»
Таблиця 17. Методи контролю
Підстави для вибору | Назва | Класифікаційні ознаки | Зміст | |
Головною функцією цих методів є контрольно-регулювальна. Це означає, що контроль не повинен відокремлюватися від навчального процесу, а бути компонентом, який виконує навчальні, виховні, розвиваючі, спонукаючи функції. | Метод усного контролю. | Індивідуальне опитування Фронтальне опитування. | При індивідуальному опитуванні учитель ставить перед учнем декілька запитань. Правильність відповідей визначається учителем, коментується. За підсумками контролю виставляються оцінки. При фронтальному опитуванні викладач задає питання усій групі. | |
Метод спостереження | Спостереження за учнями. | Систематичне спостереження з боку педагога за учнем (учнями), за його прийомами роботи, розвитком в навчальному процесі. | ||
Для уроку виробничого навчання з теми «Обробка верхнього зрізу спідниці пришивним поясом, обшивкою, корсажною стрічкою.» використано такі методи контролю: метод усного контролю, метод спостереження
8.4 Зміст засобів контролю при вивченні теми «Обробка верхнього зрізу спідниці поясом, обшивкою, корсажною стрічкою»
Для уроку виробничого навчання з теми «Обробка верхнього зрізу спідниці пришивним поясом, обшивкою, корсажною стрічкою.» використано такі засоби контролю
Таблиця 18. Засоби контролю
Підстави для вибору | Назва | Класифікаційні ознаки | Зміст | |
Для перевірки знань учнів у групі з метою виявлення опанованих вмінь та навичок після пояснення та проходження теми найефективнішими є обрані засоби. | Безмашинний контроль | Групове опитування спрямоване на перевірку знань, умінь і навичок групи учнів. | Поточний контроль спрямований на оперативне виявлення якості засвоєння учнями знань, навичок і вмінь на всіх етапах процесу навчання. Картки з завданням наведення трьох питань за темою «методи обробки верхнього зрізу спідниці», логічно послідовному викладанню питань. | |
9. Розробка сценарію з теми «Обробка верхнього зрізу спідниці поясом, обшивкою, корсажною стрічкою» дисципліни «Виробниче навчання»
9.1 Тема уроку, тип уроку, мета уроку перелік структурних елементів, характеристик способів навчання
Тема уроку: " Обробка верхнього зрізу спідниці поясом, обшивкою, корсажною стрічкою"
Тип уроку: урок виробничого навчання в ПТУ (урок формування складних умінь).
Мета заняття:
1. Освітня:
Сформувати вміння обробляти верхній зріз спідниці: пришивним поясом, обшивкою. корсажною стрічкою.
Сформувати вміння вибору найбільш ефективного способу обробки верхнього зрізу спідниці.
2. Розвиваюча:
Розвивати навички використання інструкційно-технологічних карт у самостійній роботі.
Розвивати аналітичне мислення.
3. Виховна:
Виховувати в учнів інтерес до професії.
Виховувати в учнів почуття відповідальності за виконувану роботу, акуратність.
Таблиця 19. Структурні елементи уроку
Структурні елементи уроку | Час, хвилини. | |
1. Організаційна частина | ||
2. Вводний інструктаж по обробці спідниці пришивним поясом, обшивкою, корсажною тасьмою. | ||
3. Перерва | ||
4. Поточний інструктаж и самостійна робота учнів. | ||
5. Заключний інструктаж | ||
Разом | ||
Матеріально-технічне та дидактичне забезпечення уроку:
Обладнання: промислова швейна машина «Gemsy», обметочний машина «Siruba», Праска SM / PSALM 2101A.
Інструменти і пристосування: ножиці, ручні голки, кравецькі булавки, см стрічка, крейда (мило), лінійка, лекала.
Наочні посібники: зразки готових поясів, спідниць, вже оброблених поясами, зразки деталей поясів, обшивок, плакати.
Роздатковий матеріал: зразки поясів, спідниць, оброблених вузлів, інструкційно-технологічні карти, лекала.
Методи проведення: — словесні (пояснення, інструктаж); наочно-демонстраційні.
Міжпредметні і внутрішньопредметні зв’язку: Технологія одягу, Матеріалознавство, Обладнання, Основи конструювання, виробниче навчання Література, яка використовується при підготовці заняття: М.А. Сілаева «Пошиття виробів за індивідуальними замовленнями»; А. Т. Труханова «Технологія жіночого і дитячого легкого одягу», А. Т. Труханова «Ілюстроване посібник з технології легкого одягу» ;
Література, рекомендована учням: М.А. Сілаева «Пошиття виробів за індивідуальними замовленнями»; А. Т. Труханова «Технологія жіночого і дитячого легкого одягу» .
9.2 Розробка сценарію уроку з теми «Обробка верхнього зрізу спідниці поясом, обшивкою, корсажною стрічкою» дисципліни «Виробниче навчання»
Таблиця 21. Сценарій уроку
Етапи організаційної структури | Етапи (елементи) дидактичної структури уроку | Зміст діяльності майстра | Зміст діяльності учня | |
Організаційна частина. | Підготовка викладача та учнів до проведення уроку. | 1. Привітання; 2. Перевіряє присутність учнів за рапортом чергового; заповняє класний журнал; 3. Перевіряє підготовленості учнів до заняття (зошит, підручник, спецодяг, тканина, нитки, інструменти); 4. Призначає чергових; | Готуються до уроку, чергові виконують свої обов’язки. (перевіряють наявність шпульних комплектів у швейних машинах). | |
Вступний інструктаж | Цільова настанова | Повідомляє тему: «Обробка верхнього зрізу спідниці пришивним поясом, обшивкою, корсажною тасьмою», роз’яснює мету уроку. Розповідає актуальність вивчаємої теми. Демонструє зразки наочного приладдя як-то готові пояси, спідниці, вже оброблені поясами, зразки деталей поясів, обшивок, плакати, кінофільмів «Види обробки верхнього зрізу спідниці», презентація «Обробка верхнього зрізу спідниці різними способами» Пояснює техніку безпеки під час виконання операцій з обробки верхнього зрізу спідниці. | Уважно слухають. роблять нотатки. | |
Актуалізація знань і досвіду учнів | Опитує учнів за матеріалом теми «З'єднувальні шви» : 1. Які з'єднувальні шви ми використовуємо при обробці верхнього зрізу спідниці? (Відповідь: зшивний, настрочний, відгин із закритим або відкритим зрізами) 2. Як ви гадаєте, навіщо верхній зріз спідниці обробляють багатьма способами? (Відповідь: через те, що різні моделі спідниць потребують різної обробки верхнього зрізу). 3). Чому деталі кроя обшивки та пришивного поясу дублюють, а корсажну стрічку ніяк не обробляють? (бо дублювання деталей потрібно для попередження деформування тканини при експлуатуванні, а корсажна стрічка жорстка, вона не дає тканині деформуватись). | Відповідають на питання майстра. | ||
Формування нових знань | Показує і пояснює прийоми і технології виконання з обробки верхнього зрізу спідниці: 1. Повідомляє нову навчальну інформацію: показує нові прийоми трудової діяльності; пояснює характер і послідовність роботи учнів на уроці; повідомляє про передовий досвід за темою уроку; опитує учнів і пробне виконання ними нових прийомів, показаних майстром. Відповідає на запитання учнів. 3. Підводить підсумки вступного інструктажу | Уважно слухають, роблять нотатки, в кінці виступу викладача задають питання, відповідають на питання викладача. | ||
Основна частина уроку: поточний інструктаж і вправи (самостійна робота учнів) | Відпрацьовування дій | Організовує і керує вправами під час виконання прийомів праці з обробки верхнього зрізу спідниці у такій послідовності як: обробка верхнього зрізу спідниці пришивним поясом; обробка верхнього зрізу спідниці обшивкою; обробка верхнього зрізу поясу корсажною тасьмою, використовуючи для роботи з лекалами такі інструменти як ножиці, мило (або крейда). Видає завдання для самостійної роботи учнів та пояснює порядок їх виконання; розподіляє учнів за робочими місцями; повідомляє про критерії оцінювання виконуваних робіт; Цільові обходи майстра робочих місць учнів: під час поточного інструктажу дає поради учням (індивідуальний інструктаж), якщо у них виникають певні проблеми. Якщо учень підходить з певними запитаннями то, відповідаючи на запитання, здійснює індивідуальний інструктаж виробничого навчання. Якщо це питання виникло у двох-трьох учнів, то здійснює груповий інструктаж. | Відпрацьовують окремі нові прийоми і способи виконання операції, способи самоконтролю ходу і результатів роботи | |
Застосування раніше освоєних способів дій | Організовує проведення і керівництво вправами учнів під час виконання трудових операцій з пошиву спідниці і вправами по керуванню технологічними процесами. Забезпечує якість й продуктивність навчально-виробничої праці учнів з виконання операції пришивання поясу, обшивки, корсажної тасьми; спонукає учнів до самостійності й самоконтролю в роботі; стимулює й заохочує до творчого підходу учнів до виконання навчально-виробничих завдань. | |||
Заключний інструктаж | Підведення підсумків | Приймає виконані роботи; Підводить навчально-виробничі підсумки уроку: Проводить оціночний виступ стосовно підготовленості учнів до заняття, їхньої організованості й дисциплінованості на занятті, якості навчальних дій, причин і наслідків помилок, шляхи коригування поведінки учнів на наступних заняттях, тощо. Аналізує діяльність учнів у процесі всього уроку; Оцінює роботи учнів і об'єктивно її обґрунтовує; Аналізує причини помилок учнів та засоби їх усунення; Повідомляє та обґрунтовує оцінки; видає домашнє завдання. Слідкує за прибиранням робочих місць. | Самоаналізують підсумки уроку: здають роботу виладачу, слухають і аналізують зауваження вчителя. Прибирають робочі місця. | |
Висновки
Розробка дидактичного проекту з навчальної дисципліни «Виробниче навчання» при підготовці кваліфікованих робітників з професії «Кравець» 3 розряду показала, що для повноцінної розробки дидактичного проекту слід використати (водночас проаналізувавши) Освітньо-кваліфікаційну характеристику і Освітньо-професійну програму. Під час їх обробки були виявлені методи, типові форми та засоби що відповідають дисципліні «Виробниче навчання», що описана у курсовій роботі. Так сучасний педагог повинен вміти правильно донести матеріал до учнів, закріпити його на практичних заняттях, провести контроль за даною темою з ціллю виявлення рівня засвоєння знань.
Одним з найбільш важливих елементів підготовки до учбових занять є аналіз та вивчення методичної літератури і навчально-методичної документації з предмету, які дозволяють більш детально спланувати роботу, використовуючи накопичений і узагальнений досвід.
Виконання даної курсової роботи відіграє дуже важливу роль в подальшому навчанні, вона є показником успішного управління системою навчання, так як викладач повинен заздалегідь спроектувати весь процес, визначивши оптимальні дороги підходу до основної мети досягнення рівня професійної компетентності в учнів. В результаті виконання завдання даної роботи створюється проект управління учбовим процесом, який реалізується за допомогою взаємодії викладача і учня.
Список використаних джерел
1. «Педагогічні умови організації виробничого навчання учнів ПТНЗ швейного профілю» .
2. Л.Б. Соколової «Морально-естетична підготовка учнів ПТУ до праці в умовах бригадного підряду (на прикладі швейників)» (1987).
3. Л.І. Денисенко «Розвиток професійних здібностей у майбутніх робітників швейного виробництва» (1995).
4.О.Ю. Пінаєвої «Наступність у змісті трудового навчання в школі та професійної підготовки в ПТУ швейного профілю» (2001).
5.І.О. Радченко «Педагогічні засоби ефективного вивчення предметів професійного циклу в процесі підготовки робітників швейного виробництва» (2002).
6. http://www.lizej13.comСучасний урок виробничого навчання і роль майстра в його реалізації. Методичні рекомендації: Ролич І.М. 2011 рік.
7. Підласий, Іван Павлович. Практична педагогіка або три технології: Інтерактивний підручник для педагогів системи освіти / І.П. Підласий. — Київ: Слово, 2004. — 615 с.
8. Навчальний посібник для початкової професійної освіти [Тест] / М.А. Силаєва — М.: ІРПО: «Академія», 2002. — 528с.
9. Труханова, О. Т. Основи технології швейного виробництва [Текст]: Навчальний посібник. / А. Т. Труханова — М.: 2000. — 358с.
10.А. Т. Труханова «Технологія жіночого і дитячого легкого одягу» .
11.А. Т. Труханова «Ілюстрований посібник з технології легкого одягу» .
12. Реут, Т.М. Технологія виготовлення швейних виробів за індивідуальними замовленнями [Текст]: Навчальний посібник. / Т. М. Реут — М.: 1989. — 344с.
13. Скакун, В. А. Методика виробничого навчання [Текст] / В. А. Скакун — М.: АПО, 1992. — 204с.
14. Методична розробка уроку виробничого навчання. Кудлай О. В. Одеса 2013р.32 с.
Додатки
Рис. 1. Схема трудового процесу.