Відображення в обліку готової продукції

Для обліку наявності та руху готової продукції, що має кількісні характеристики та складується, планом рахунків передбачено рахунок 26 «Готова продукція». Цей рахунок активний, балансовий, показує запаси виробів на складі, обробка яких закінчена та які пройшли випробування, приймання, укомплектовані згідно з умовами договорів із замовниками і відповідають технічним умовам і стандартам. Продукція, яка не відповідає наведеним вимогам (крім браку), та роботи, які не прийняті замовником, показуються у складі незавершеного виробництва. По дебету рахунка відображається надходження готової продукції з виробництва на склад за первісною вартістю, по кредиту — її відпуск. При списанні готової продукції з рахунка 26 «Готова продукція» сума відхилень фактичної виробничої собівартості від вартості за обліковими цінами, що відноситься до цієї продукції, визначається у відсотку, який обчислюється як відношення відхилень на залишок готової продукції на початок місяця та відхилень по продукції, яка здана на склад протягом місяця, до вартості продукції за обліковими цінами. Сума відхилень фактичної виробничої собівартості готової продукції від її вартості за обліковими цінами, що відноситься до реалізованої продукції, відображається за кредитом рахунку 26 «Готова продукція» і дебетом відповідних рахунків .

Залишок є тільки дебетовим і показує фактичну виробничу собівартість готової продукції на кінець звітного періоду. Якщо готова продукція даного виробництва повністю спрямовується для використання на самому підприємстві, то на рахунку 26 «Готова продукція» вона може не оприбутковуватися, а враховуватися на субрахунку 201 «Сировина і матеріали» або інших залежно від призначення цієї продукції.

В аналітичному обліку підприємства оцінюють готову продукцію за обліковими цінами, а саме — за плановою собівартістю, оптовими обліковими цінами. Надходження і відпуск готової продукції в синтетичному обліку відображаються за фактичною виробничою собівартістю. У зв’язку з цим підприємствам наприкінці звітного періоду необхідно розрахувати відхилення фактичної виробничої собівартості за обліковими цінами. Для відображення вартості готової продукції в облікових цінах і відхилень фактичної виробничої собівартості готової продукції від її вартості за обліковими цінами рекомендовано до рахунку 26 «Готова продукція» відкривати два субрахунки:

• 261 «Готова продукція в облікових цінах».
• 262 «Відхилення фактичної виробничої собівартості готової продукції від облікових цін»

На рахунках бухгалтерського обліку надходження на склад готової продукції відображатиметься за дебетом рахунку 261 «Готова продукція» в облікових цінах і кредитом рахунку 23 «Виробництво» за фактичною виробничою собівартістю. Сума відхилень фактичної виробничої собівартості готової продукції від облікових цін стосовно продукції, що надійшла, відображатиметься записом за дебетом рахунку 261 «Готова продукція в облікових цінах» і кредитом рахунку 262 «Відхилення фактичної виробничої собівартості готової продукції від облікових цін» при додатному результаті та зворотним записом — при від'ємному результаті.

Визначена розрахунковим шляхом фактична виробнича собівартість реалізованої готової продукції наприкінці місяця підлягає списанню з кредиту рахунка 901 «Собівартість реалізованої готової продукції» в дебет рахунка 79 «Фінансові результати».

При дослідженні даного питання роботи, проаналізовано відображення в обліку готової продукції ТзОВ СУАП «Термобуд» — підприємством м. Червонограда, яке виробляє будівельні матеріали, в т. ч. сандвіч-панелі. Зокрема проведено аналіз рахунка 23 «Виробництво» та 26 «Готова продукція», оборотно-сальдових відомостей по даних рахунках, попередньої та остаточної калькуляції вартості виробництва продукції за грудень 2014 року.

Для обліку й узагальнення інформації по наявність та рух сільськогосподарської продукції використовується рахунок 27 «Продукція сільськогосподарського виробництва». Продукція поточного року обліковується за плановою собівартістю, яку в кінці звітного періоду доводять до фактичної собівартості. Підприємства, які не обчислюють собівартість продукції, беруть її на облік за поточними (діючими на момент складання звітності) цінами. Різниця між фактичною і плановою собівартістю готової продукції, яка виявляється в кінці року, відноситься пропорційно на рахунок продукції і на інші рахунки, на які ця продукція була списана протягом року .

За дебетом рахунку 27 «Продукція сільськогосподарського виробництва» відображається надходження сільськогосподарської продукції, а за кредитом — вибуття сільськогосподарської продукції внаслідок продажу, безоплатної передачі. На цьому рахунку обліковують:

• — продукцію, одержану від власних рослинницьких, тваринницьких та промислових підрозділів підприємства, яка призначена для продажу на сторону та для іншого невиробничого споживання (видачі й продажу працівникам, передачі в невиробничу сферу);
• — продукцію, яка призначена для споживання в тваринницьких підрозділах або для виробництва кормів у кормоцехах;
• — продукцію, яка вирощена для годівлі худоби, а також побічну продукцію та відходи, одержані при доведенні товарної продукції та насіння до належних кондицій;
• — насіння та посадкового матеріалу, включаючи саджанці, призначені для закладання та ремонту власних насаджень .

Аналітичний облік продукції сільськогосподарського виробництва ведеться за видами продукції.

Вихід кожного виду готової продукції або напівфабрикатів з виробництва оформляється відповідною первинною документацією — частіше приймально-здавальними накладними. У них зазначається:

• — номер;
• — дата;
• — цех (відправник);
• — склад (одержувач);
• — найменування продукції;
• — номенклатура продукції;
• — одиниця вимірювання;
• — кількість місць (направлено і фактично прийнято: брутто, тара, нетто);
• — ціна .

Також відображається час прийняття, стан тари, підписи осіб, того, хто здав, і того, хто прийняв готову продукцію. Накладні надходять до бухгалтерії для обліку готової продукції. Крім накладних складають змінний звіт комірника у якому вказують, скільки і яких видів продукції прийнято від цеху, надходження від цеху за зміну, кількість реалізованої або переданої іншим цехам продукції.

На деяких підприємствах на кожний вид продукції складають виробничий акт, який використовують для складання нагромаджувальної відомості за місяць. Нагромаджувальна відомість потрібна для подальшого обліку готової продукції в бухгалтерії в натуральному і вартісному вираженні. Також на підприємствах надходження готової продукції з виробництва на склад оформлюють змінною відомістю (зі зазначенням дати, коробок, ящиків поліетиленових, пляшок та підписів особи, що здала, і особи, що прийняла) і вимогою (типова форма № М-1). Готову продукцію з виробництва на склад здають після прийняття відділом технічного контролю. Змінну відомість підписує начальник цеху, який здав продукцію, комірник, що прийняв її, а також представник відділу технічного контролю. Змінна відомість виписується у двох примірниках: один повертається цеху-здавальнику готової продукції, а другий — лишається на складі експедиції випуску готової продукції .

На підприємствах промисловості з масовим випуском готову продукцію передають із цеху на склад кілька разів за зміну, а інколи ці операції здійснюються безперервно. В таких випадках кожне надходження на склад фіксується і заноситься у змінну відомість. У кінці зміни старший майстер експедиції випуску готової продукції складає добовий звіт про її рух на складі. Цей звіт комірник щоденно передає до бухгалтерії. На основі вказаних первинних документів у бухгалтерії ведеться облік готової продукції на складі. Виготовлені вироби обліковуються у складі готової продукції після їх фактичної здачі на склад і оформлення діючими здавальними документами:

• — прийомо-здавальними накладними;
• — квитанціями;
• — нагромаджувальними відомостями на здачу готової продукції .

Аналітичний облік продукції на складах підприємств ведеться за назвою, видами, типами, сортами, розмірами. Для аналітичного обліку продукції на складах реєстрами є картки або книги складського обліку. На ряді підприємств для обліку руху готової продукції застосовують технічні засоби, що встановлені безпосередньо на складах АРМ комірника. При створення повністю автоматизованих складів в умовах використання ЕОМ для обробки економічної інформації облік продукції на складах у традиційній картковій формі здебільшого не ведуть, а необхідні для управління дані тримають як інформацію за вимогою. Картки складського обліку замінюють оперативні машинограми залишків і руху готової продукції за кожним найменуванням і видом.

Для промислових підприємств, на яких виготовляється значна кількість невеликої за формою і об'ємом продукції, доцільно ввести мікропроцесорну техніку, здатну ідентифікувати окрему одиницю готової продукції. Використання такої техніки є необхідним, вважає О. Глогусь, оскільки це дає змогу отримати інформацію про всі операції в момент та в місці їх здійснення. Технологія автоматизації бухгалтерського обліку готової продукції та процесу її реалізації своїми процесами аналогічна до звичайного «паперового» обліку. Кожен комп’ютерний бухгалтерський компонент має зв’язки із синтетичними та аналітичними рахунками обліку готової продукції, іншими реєстрами господарських операцій. Основними загальними реквізитами комп’ютерних бухгалтерських реєстрів є: дата, код проведення, заповнені строки, сума проведень, номер синтетичного рахунка з дебету, його аналітичні рахунки, номер синтетичного рахунка з кредиту, його аналітичні рахунки.

В автоматизованих системах для відображення аналітичної інформації щодо готової продукції, запасів постачальників передбачено заповнення-ведення довідників. Дані із довідників переносять в облікові реєстри для проведення розрахунків за кожним етапом, обліковим періодом.

Саме застосування мікропроцесорної техніки для обліку готової продукції на підприємствах дає змогу:

• — повністю позбутися помилок, які виникають на етапі перенесення даних з одного первинного документа до іншого, а також при складанні різноманітних довідок і звітів;
• — ведення вхідної інформації проводиться тільки один раз і частково контролюється програмним забезпеченням, складання реєстрів, звітності - проводиться автоматично;
• — перевірити повноту, правильність заповнення реєстрів відповідно до нормативних актів, швидко виявити помилку і вказати способи її виправлення. Таким чином, перевірити достовірність та оперативність інформації;
• — формувати велику кількість звітів, розрахунків, проводити економічний, фінансовий аналіз діяльності підприємства. При цьому вартість і витрачений час на складання зазначених форм незначні, що дає змогу повністю задовольнити інформацією управлінський персонал, скласти прогнозні розрахунки для прийняття ефективних рішень у сфері реалізації готової продукції.

Особливу увагу слід приділити можливості автоматизації розрахункових операцій між підприємствами та реалізації готової продукції через Інтернет-мережу. Впровадження в обліковий процес комп’ютерної техніки зумовило заміну паперових носіїв інформації технічними з наданням їм, відповідно до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, юридичної сили .

Використання систем електронного документообігу при реалізації готової продукції спрямоване на спрощення та прискорення документообігу, пришвидшення процедури укладення господарських договорів, оформлення експортно-імпортних операцій, зменшення витрат підприємства. «Електронний документ — це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов’язкові реквізити документа». Обов’язковим реквізитом для електронного документа, що використовується для ідентифікації підписувача та підписання електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу, є електронний підпис, який є результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, що дають змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача.

Існує ряд проблем з автоматизації обліку, а саме: низький розвиток постачання реалізованої готової продукції через мережу; низька платоспроможність населення, недовіра до фінансово-кредитних нових технологій бізнесу, фізично і морально застарілі інформаційні системи, різноманітний набір програм та окремих автоматизованих робочих місць не в змозі забезпечити керівників оперативною й достовірною інформацією, яка необхідна для прийняття управлінських рішень.

Отже, актуальною залишається проблема дослідження можливостей програмного забезпечення для автоматизації бухгалтерського обліку і створення внутрішньої мережі з'єднаних між собою автоматизованих робочих місць для прийняття на підставі обробленої інформації ефективних управлінських рішень. При вирішені поетапного переходу до створення інформаційної системи потрібен цілеспрямований вибір програмного забезпечення, який повинен спиратися на системну комплексну оцінку. Система має бути досить функціональною, завершеною з погляду обліку, бути універсальною, тобто враховувати специфіку галузевих особливостей підприємств .

Документи на готову продукція щодня надходять до бухгалтерії, яка веде кількісно-натуральний облік випуску продукції за її видами, сортами. Оцінка продукції за «твердими» обліковими цінами дає змогу вести постійний поточний облік незалежно від калькуляції фактичної собівартості. Такі ціни є основою ведення бухгалтерського обліку готової продукції на складах оперативно-бухгалтерським методом.

Показники, які застосовуються в обліку готової продукції (а також при її відвантаженні і реалізації), поділяються на натурально-речові та умовно-натуральні. До перших показників належить продукція, яка вимірюється кілограмами, тоннами, літрами або декалітрами. У бухгалтерському обліку вони відображаються як у натуральному, так і у вартісному вираженні. До таких, що відображаються в обліку лише у вартісному вираженні, належать види робіт або послуг, що підлягають реалізації (ремонт агрегату, будівлі).

Облік готової продукції у вартісному вираженні ведуть за місцем її зберігання із зазначенням матеріально відповідальних осіб. У системі бухгалтерського обліку продукція відображається за видами і сортами, а також за ознакою місцезнаходження, тобто: готова продукція на складах; товари відвантажені; товари, що перебувають на відповідальному зберіганні.

Щомісяця звіряють дані облікових реєстрів з даними книги залишків готової продукції і напівфабрикатів свого виробництва, контролюють записи, стан запасів готової продукції на складі, своєчасне і правильне її оприбуткування, забезпечення зберігання, своєчасного відвантаження, а також виконання обов’язків за поставками продукції споживачам. Узагальнена інформація за операціями, пов’язаними з рухом готової продукції на підставі звітів виробничих підрозділів та звітів про рух матеріальних цінностей зі складу, знаходять своє відображення при журнально-ордерній формі обліку у журналах-ордерах № 3, № 5, № 6, а за умов використання спрощеної форми бухгалтерського обліку — у відомостях В — 2, В — 3, В — 6, В — 7.

Усі господарські операції вважаються такими, що відбулися, тільки тоді, коли вони оформлені документально. Жоден рух коштів, засобів виробництва, джерел утворення майна не може бути врахованим, якщо на їх надходження чи вибуття не вистачає відповідних документів. Але в діяльності підприємства відбуваються й невидимі процеси, що призводять до певної втрати товарно-матеріальних цінностей (ТМЦ), які документально зафіксувати не можна. Це так звані природні втрати цінностей під час доставки та зберігання — утруска, усушка, випаровування, розпорошення, розливання. Втрати можуть бути також із суб'єктивних причин: недостача, крадіжка. Ці втрати ТМЦ призводять до невідповідності даних поточного бухгалтерського обліку фактичній наявності майна. Щоб ліквідувати цю невідповідність та впевнитись у забезпеченні належного збереження майна, необхідно періодично проводити інвентаризацію.

Інвентаризація — це періодична перевірка наявності та стану ТМЦ в натурі, а також наявності коштів. Інвентаризувати — значить виконувати технічні дії зі складання опису інвентарю, майна. Проведення інвентаризації будь-якого виду майна відбувається з наказу керівника підприємства. У наказі обов’язково зазначаються об'єкт інвентаризації, склад робочої інвентаризаційної комісії, дата початку і закінчення інвентаризації. Підписання керівником підприємства наказу є актом надання повноважень робочій інвентаризаційній комісії. Під час проведення інвентаризації інколи виникають ситуації, коли треба терміново прийняти або відпустити ТМЦ. Такі операції здійснюються за обов’язкової участі інвентаризаційної комісії. Інвентаризацію проводить спеціальна комісія у складі не менше трьох осіб, включаючи матеріально відповідальну особу. Готуючись до проведення інвентаризації треба завжди дотримуватись принципу раптовості .

Проводячи інвентаризацію, комісія водночас виявляє не тільки наявність, але і якість ТМЦ, умови зберігання майна, що береться до уваги для розробки превентивних заходів із забезпечення збереження основних і оборотних засобів, коштів. Отже, результати інвентаризації використовують для підтвердження правильності і достовірності даних поточного бухгалтерського обліку. Проте, оскільки інвентаризація є складовим елементом методу бухгалтерського обліку, її здебільшого розуміють значно ширше — як засіб, за допомогою якого виявляють все те, що не підлягає щоденному обліку, тобто як засіб для приведення у відповідність даних поточного бухгалтерського обліку з фактичною наявністю майна, коштів, фінансових зобов’язань. Відтак можна визначити ціль та завдання інвентаризації. Цілями інвентаризації є виявлення фактичної наявності майна, коштів, фінансових зобов’язань і приведення даних поточного бухгалтерського обліку у відповідність із фактичним станом речей.

Завданнями інвентаризації є:

• 1. Виявлення фактичної наявності готової продукції.
• 2. Встановлення надлишків чи недостач цінностей і коштів через порівняння фактичної наявності з даними бухгалтерського обліку.
• 3. Виявлення ТМЦ, які частково втратили свою первісну якість чи застаріли, а також матеріальних цінностей та нематеріальних, що не використовуються.
• 4. Перевірка дотримання умов і порядку зберігання матеріальних цінностей та коштів, а також правил утримання і використання основних засобів.
• 5. Перевірка реальної вартості зарахованих на баланс основних засобів, нематеріальних активів, ТМЦ, фінансових вкладень, цінних паперів, дебіторської та кредиторської заборгованості, незавершеного виробництва, витрат майбутніх періодів, резервів, фондів, наступних витрат і платежів.

Відповідальність за організацію інвентаризації несе керівник підприємства, який повинен створити необхідні умови для її проведення в стислі строки, визначити об'єкти, кількість і термін проведення, крім випадків, коли інвентаризація є обов’язковою. Проведення інвентаризації є обов’язковим:

• — за реорганізації підприємства і змін форм власності;
• — перед складанням річної бухгалтерського звітності;
• — за зміни матеріально відповідальних осіб;
• — за виникнення підозри щодо можливості крадіжок, пограбувань чи зловживань, псування цінностей;
• — на вимогу судово-слідчих органів;
• — у разі аварії, пожежі, стихійного лиха;
• — за переоцінювання ТМЦ;
• — за ліквідації підприємства.

Інвентаризація може бути обов’язковою також за колективної матеріальної відповідальності, коли відбувається зміна керівника колективу, у разі вибуття з колективу понад половини його членів, а також на вимогу навіть одного члена колективу. Інвентаризаційна робота на підприємствах здійснюється постійно діючою інвентаризаційною комісією, склад якої затверджує керівник підприємства. До цієї комісії входять: керівник або заступник керівника підприємства — голова; головний бухгалтер, керівники окремих структурних підрозділів, провідні фахівці - члени комісії. Для безпосереднього проведення інвентаризації в місцях збереження виробничих запасів з рішення керівника підприємства створюються робочі інвентаризаційні комісії, до складу яких входять інженери-технологи, інженери-механіки, виконавці робіт, економісти, бухгалтери й інші досвідчені фахівці, які добре знають об'єкт інвентаризації, ціни та первинний облік. Робочі інвентаризаційні комісії очолюють представники керівника підприємства. Забороняється призначати головами робочих інвентаризаційних комісій тих самих матеріально відповідальних осіб та тих самих працівників 2 роки поспіль.

Результати контрольних перевірок інвентаризації оформлюються актами, які реєструються бухгалтерією в спеціальній книзі. Основні й додаткові інвентаризаційні описи, що надійшли в бухгалтерію, використовуються для виведення результату інвентаризації. Помарки і підчистки в інвентаризаційних описах не допускаються. Виправлення помилок оформляється у 2-х екземплярах описів шляхом закреслення неправильних записів і написання зверху правильних, а також оговорених і підписаних всіма членами інвентаризаційної комісії. Для визначення результатів інвентаризації бухгалтерія підприємства складає порівняльні відомості щодо тих цінностей, де зафіксовані розбіжності між даними бухгалтерського обліку і фактичною наявністю коштів, відображеною в інвентаризаційних описах. Вартість надлишків і нестач у порівняльних відомостях наводиться відповідно до їх оцінки, показаної в облікових регістрах. Перед складанням порівняльних відомостей та визначення результатів інвентаризації бухгалтерія підприємства проводить перевірку підрахунків в інвентаризаційних описах. Стосовно надлишків і нестач, а також втрат, пов’язаних із закінченням термінів позовної давності дебіторської заборгованості, інвентаризаційна комісія повинна отримати письмові пояснення матеріально-відповідальних і посадових осіб.

Взаємозалік недостач і надлишків можливий тільки як виняток у межах однієї товарної групи і однойменних ТМЦ за умови, що надлишки й недостачі виникли за той самий період і у тієї самої матеріально відповідальної особи. Непокриті недостачі і сумарні різниці відносять на винних осіб. Коли таких немає, то сумарні різниці розглядаються як недостача цінностей понад норми природної втрати і списуються за рахунок прибутку, що залишається у розпорядженні підприємства. Причини виникнення сумарних різниць ретельно з’ясовуються, уточнюються інвентаризаційною комісією та пояснюються в протоколі. Протокол інвентаризаційної комісії керівник підприємства має розглянути й затвердити в 5-денний строк .

Результати інвентаризації відображаються в бухгалтерському обліку підприємства в тому місяці, в якому було закінчено інвентаризацію, але не пізніше грудня звітного року. При цьому залишки ТМЦ та сумарні різниці понад недостачу цінностей відносять на збільшення прибутків від фінансово-господарської діяльності підприємства. Інвентаризація ТМЦ у складах, коморах, дільницях за своєю значущістю для збереження майна має величезну вагу. Невипадково все більше з’являється пропозицій щодо впровадження безперервних інвентаризацій, постійного пошуку ефективних заходів для збереження майна, підвищення ефективності використання матеріальних ресурсів на виробництві. Підприємства та організації повинні щорічно звітувати про результати проведених у звітному році інвентаризації. Ця інформація обов’язково висвітлюється у пояснювальній записці до річного звіту та спеціальній відомості.

Процес проведення інвентаризації готової продукції передбачає:

• — переважування, обмір, підрахунок комісією у порядку розміщення продукції у даному приміщенні, не допускаючи безладного переходу від одного виду продукції до іншого. Після перевірки вхід до приміщення опломбовується і комісія переходить у наступне приміщення;
• — інвентаризаційні описи складаються на товарно-матеріальні цінності, що перебувають в дорозі, на неоплачені в строк покупцями відвантажену продукцію, що перебуває на складах інших підприємств;
• — кількість продукції, що зберігається в непошкодженій упаковці постачальника, може визначитися на підставі документів при обов’язковій перевірці в натурі частини визнаних цінностей .

При проведенні інвентаризації продукції одночасно перевіряють наявність тари за видами. Порожня тара (ящики, мішки, балони) також повинна бути занесена в опис і оцінена. Залишки тари записують в окремий опис, де зазначається найменування тари, номенклатурний номер, шифр, одиниця виміру, ознаки, які визначають її призначення і якісний стан, кількість і ціну одиниці. На тару, яка прийшла в непридатність, складається окремий акт, де вказуються причини псування і відповідальні особи.

Продукція, яка з тих чи інших причин зберігається на складах інших підприємств, а також та, що перебуває на інших підприємствах, вноситься до інвентаризаційного опису на підставі підтверджуючих документів із зазначенням назви підприємства, що здійснює її переробку, найменування продукції, кількості, фактичної вартості за даними обліку, дати її передачі в переробку, номер і дати документів.

В окремих описах відображається зіпсована, непотрібна продукція, неліквідна готова продукція, а також готова продукція, яка надійшла або відпущена в ході інвентаризації. Готову продукція, що надійшла на підприємство під час проведення інвентаризації заносять до опису «Товарно-матеріальні цінності, які надійшли під час інвентаризації», а готову продукцію, яка вибула — «Товарно-матеріальні цінності, які вибули під час інвентаризації». Продукція, підготовлена до відправки чи відпуску згідно виписаних, але не оплачених документів, включається до загального інвентаризаційного опису як власна (нереалізована) .