Дефекти ринку та механізми їх усунення

Севастопольський інститут банківської справи Української академії банківської справи Національного банку України Кафедра фінансів і кредиту РЕФЕРАТ з дисципліни «Мікроекономіка»

на тему

«Дефекти ринку та механізми їх усунення»

Виконав студент 1 курсу групи МЕ-11

В.Л. Новаков Перевірив асистент кафедри фінансів і кредиту М.А. Ребрик

Севастополь — 2012г.

ЗМІСТ Вступ

1. Ринок як господарююча форма економічного життя суспільства

1.1 Визначення ринку

1.2 Переваги та позитивні сторони ринку

2. Недоліки та прорахунки у ринковій системі

2.1 Сутність циклічності у ринковій економіці

2.2 Визначення дефектів у ринковій економіці

3. Прийоми та засоби вирішення проблем ринкової системи ВИСНОВОК СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Вступ

З давніх часів існування людства ринок визначався як місце торгівлі товарами. Він і зараз існує у вигляді колгоспних ринків, де реалізуються, головним чином, продукти харчування. Є й речові ринки, де продаються товари народного споживання, але їх питома вага в загальному обсязі товарообігу порівняно невеликий.

У сучасній економіці України ринок відіграє важливу роль у розвитку підприємницької сфери діяльності. Ринок цікавить підприємця, перш за все за двома факторами:

1) положення товару, який він вже виробляє, і ситуація, що складається навколо нього;

2) можливості для розширення своєї частки ринку шляхом збільшення поставок товару або початку виробництва нового товару, в якому відчувається потреба на цьому ринку.

Отже, економічного ефекту можна досягти шляхом вивчення ринку.

Ринок також генерує еквівалентні, тобто економічно рівноправні відносини у всіх галузях виробництва, на всіх рівнях господарського життя, культивує знання, професійність, компетентність, творче ставлення до роботи.

Ринок, який базується на правових засадах, є економічною «технологією», за допомогою якої створюються умови для ефективного господарювання, динамізму виробництва. Такі конкретні прояви ефективності, як продуктивність праці, якість роботи, економічність виробництва, науково-технічний прогрес, значною мірою зумовлюються ринково-конкурентним середовищем.

Ринок є «вимірювальним пристроєм» людської праці. Вся гама якостей, які несе в собі енергія людської праці, в кінцевому підсумку знаходить своє вираження у формі числа (вартість товару, ціна товару) в ринковому середовищі. Елементами товарності є не тільки матеріальні речі, предмети і послуги, а й результати інтелектуальної праці - ідеї, управлінські рішення, винаходи, результати мистецької діяльності тощо Невідтворення унікальність «подарунків природи» (землі, повітря, води тощо) також є елементом товарності й тому також має свою цінову оцінку.

Крім того, ринок стабілізує грошовий обіг, підтримує авторитет національних грошових одиниць; створює діючий механізм мотивації роботи; підтримує «здоров'я» сфери споживання; стимулює різні форми бізнесу; стверджує повагу до писаних і неписаних правил людського співіснування.

Все вищесказане свідчить про те, що соціальний і економічний розвиток Україні неможливо без розвитку її ринкової системи. Саме цим і зумовлена актуальність даної наукової роботи.

За мету реферату взято необхідність демонстрації дефектів та недоліків ринкових систем та можливість показати шляхи поліпшення ситуації на ринку в Україні.

Об'єктом дослідження виступає ринок. Предметом дослідження є переваги та недоліки ринкової системи, розглянуті як у світлі одне одних, так і окремо.

Методи дослідження, обрані для даного реферату, полягають в аналізі і синтезі ринкової економічної системи, головним чином для виявлення позитивних та негативних сторін.

1. ринок як господарююча форма економічного життя суспільства

1.1 Визначення ринку

Ринок — сукупність економічних відносин, що базуються на регулярних обмінних операціях між виробниками товарів (послуг) і споживачами. Обмін зазвичай відбувається на добровільній основі у формі еквівалентного обміну на гроші (торгівля) або інші товари (бартер). При вільному доступі на ринок як виробників, так і споживачів обмін відбувається в умовах конкуренції.

Одним з головних критеріїв ринку є наявність конкуренції. Щоб ринок був конкурентоспроможним, має бути кілька незалежних один від одного покупців і продавців. Конкурентними вважаються ринки зі значним числом незалежних учасників. Ринок з одним продавцем і декількома покупцями — є монополія. Ринок одного покупця і декількох продавців — є монопсонія. Це крайнощі недосконалої конкуренції.

Іншими словами, ринок — місце взаємодії продавців і покупців для визначення ціни та необхідної кількості товару. Походження терміну пов’язують з німецьким словом «Ring», що означає кільце, оскільки ринок у сучасному визначенні має трохи інше значення. Зараз ринок може і не бути матеріальним, а раніше це виглядало так: центр середньовічного міста був площею з будинком магістрату (ратушею) в центрі та будинками довкола (кільцем), на площі збиралися міщани та влаштовували розпродажі та ярмарки, аби продати або виміняти одні блага на інші.

Виявляють наступні функції ринку:

· Регулююча: ринок, як регулятор виробництва, через механізм ринкових законів встановлює необхідні пропорції відтворення; завдяки цінам ринок стимулює впровадження досягнень науки та техніки у виробництво — це сприяє розширенню асортименту товарів та послуг;

· Стимулююча — ринок спонукає виробників товарів до зниження витрат, підвищення якості та споживчих властивостей товарів;

· Розподільча — доходи споживачів і виробників у ринковій економіці диференціюються через ціни, зумовлюючи соціальне розшарування суспільства за доходами.

· Алокаційна — ринок забезпечує виробництво оптимальної кількості товарів і послуг за допомогою найефективнішої комбінації ресурсів.

· Інтеграційна — ринок об'єднує суб'єктів економічної системи в одне, сприяючи формуванню єдиного економічного простору як у межах окремої держави, так і в межах світової економіки.

· Інформаційна: саме ринок дає об'єктивну інформацію про те, які товари мають попит; кожна фірма може регулювати власне виробництво.

· Посередницька — ринок виступає посередником між виробником і споживачем.

· Сануюча (оздоровча): ринок очищує суспільне виробництво від економічно слабких та не життєздатних господарських одиниць.

Таким чином, ринок є невід'ємною частиною економічного життя суспільства, з його регулятивними та сануючи-оздоровчими функціями.

1.2 Переваги та позитивні сторони ринку

Тривалість існування ринкової системи є доказом того, що така модель є більш привабливою та ефективною, ніж командно-адміністративна. Розглянемо деякі позитивні сторони ринків.

Ринок як певний механізм розподілу і використання обмежених ресурсів, заснований не на примусі та наказах, а на добровільному обміні має цілий ряд очевидних переваг і надає на економічне життя суспільства позитивний вплив. Можна відзначити наступні прояви цього впливу:

· Ринкова економіка в принципі не знає таких традиційних для командно-адміністративної системи явищ, як дефіцит, товарний голод, черги і т.д.

· Ефективний розподіл і використання ресурсів для виробництва необхідних суспільству товарів і послуг;

· Можливість успішного функціонування ринку при наявності досить обмеженої інформації: рівень цін і рівень витрат на різні ресурси;

· Висока ступінь його гнучкості та адаптації до умов виробництва;

· Оптимальне використання досягнень науки і техніки;

· Стимулює зростання виробництва, прискорює темпи його розвитку;

· У ринковій економіці не існує виробництва заради виробництва, в центрі ринку — споживач, на нього постійно орієнтоване виробництво;

· Свобода вибору і дій підприємців і споживачів;

· Здатність до задоволення різноманітних потреб, підвищення якості продукції;

· Відносно швидке відновлення порушеної рівноваги;

· Певною мірою створює саморегулюючу систему господарювання, в якій кожен займає свою нішу, яка ефективно функціонує без прямого втручання держави.

Таким чином, ринок є доволі ефективною системою регулювання економічних відносин у суспільстві, також ринок може бути відмінною системою підвищення добробуту громадян та саморегулюватися без зовнішнього втручання, що є вирішальним фактором при нестабільності у державному апараті управління.

2. недоліки та прорахунки у ринковій системі

2.1 Сутність циклічності у ринковій економіці

Незважаючи на ті позитивні сторони, які зазначено вище, не варто ідеалізувати ринкову систему. Ринок має властивість існувати циклічно, за правилом так званого «магічного чотирикутника», де «кутами» виступають наступні елементи ринкового циклу:

· Криза — регулюючий елемент економіки в цілому і ринкової системи зокрема. Вважають, що криза — це різке погіршення економічного стану країни, що виявляється в значному спаді виробництва, порушенні виробничих зв’язків, що склалися, банкрутстві підприємств, зростанні безробіття, і у результаті — в зниженні життєвого рівня, добробуту населення. Але кризова економіка не означає погана економіка. У самому визначенні цього терміну закладена можливість його подолання. Криза насамперед усуває свою безпосередню причину — перенакопичення капіталу, оскільки у фазі кризи економіка позбавляється від частини основного капіталу шляхом його знецінення і навіть знищення. Це стимулює початок масового оновлення виробничого капіталу на новій технічній основі. В умовах кризи жоден підприємець не може чекати повного фізичного зносу машин і устаткування — криза змушує всіх здійснювати повсюдну заміну багатьох елементів основного капіталу. В результаті автоматично народжується новий попит.

· За кризою йде період депресії. Зовні вона проявляється в уповільненні темпів спаду, припиненні темпів банкрутства, зменшення товарних запасів і т. п. Її відтворювальна функція — пристосування до нових збудованих пропорцій. На фазі депресії мета, що стоїть перед фірмами (максимізація прибутку), знову стає привабливою, тому що у виробництві відбулося зниження витрат.

· Після депресії, що є очевидним, наступає період пожвавлення. При цьому, коли поступово зростають ціни, заробітна плата, зайнятість, процентні ставки тощо, здійснюються масові інвестиції, що забезпечують розширене відтворення. Таким чином, функція пожвавлення полягає у здійсненні розширеного відтворення і досягнення за рахунок цього докризового рівня виробництва.

· Період підйому завершує оберт циклу та переводить його до першої фази. При підйомі, коли динаміка виробництва цілком підпорядкована прагненню до прибутку (у той час як динаміка попиту задається головним чином динамікою заробітної плати), пропозиція все більше випереджає попит, створюючи передумови для майбутнього спаду. Це означає, що і підйом виконує відповідну відтворювальну функцію: виробництво напружує сили, виходячи за межі платоспроможного попиту, що підсилює суперечності в механізмі відтворення.

Слід зазначити, що цикли економіки лишають по собі двобічні роздуми. З одного боку, цикли залишають враження незахищеності виробників та нестабільності економічних відносин, що веде до недовіри сторін цих відносин та деструкції економіки. Але, і навпаки, саме через все, що сказано вище, не можна сказати, що циклічність та фазовість ринку є лише деструктивним фактором, який хаотизує систему економіки. Сенс ринку полягає у тому, що він, як зазначено у першій главі реферату, має регулятивну функцію, він санує та відтворює економіку країни шляхом поступової циклічності, аби не виникало великої диференціації між верствами населення. Тому не можна дати однозначної відповіді на питання, чи є циклічність ринку його дефектом, недоліком, прорахунком.

2.2 Визначення дефектів у ринковій економіці

Поверх циклів, ринок має ще декілька невизначеностей. Перш за все, слід сказати, що ринок при звичайних умовах функціонує при незначних та непомітних втручаннях зовнішніх факторів типу втручання держави та ін. Розглянемо найпоширеніші та найбільш погані проблеми системи ринкових відносин у економіці:

· Згасання конкуренції. Критичне твердження полягає в тому, що пристрій ринкової економіки допускає і навіть певною мірою стимулює згасання головного контрольного механізму — конкуренції. Існує два основних джерела ослаблення конкуренції як контрольного механізму:

o Хоча з суспільної точки зору конкуренція бажана, вона найбільше докучає індивідуальному виробнику своєю жорсткою формою діяльності. Вільному, індивідуалістичному осередку в ринковій економіці притаманне те, що підприємці в гонитві за прибутком і в прагненні поліпшити свої економічні позиції намагаються звільнитися від обмежувальних пут конкуренції. Злиття фірм, таємні змови компаній, нещадна «недосконала» конкуренція — все це сприяє ослабленню конкуренції чистої та ухиленню від її регулюючого впливу.

o Деякі економісти вважають, що сам технічний прогрес, який ринкова система заохочує, сприяє занепаду конкуренції. Новітня технологія, як правило, вимагає використання дуже великих кількостей реального капіталу, великих ринків, комплексного, централізованого і строго інтегрованого ринку і багатих і надійних джерел сировини. Такого роду технологія означає необхідність в існуванні фірм-виробників, які є великомасштабними не тільки в абсолютних величинах, але також і по відношенню до розмірів ринку. Іншими словами, досягнення максимальної ефективності виробництва на основі застосування новітньої технології часто вимагає існування малого числа щодо великих фірм, а не великого числа щодо дрібних.

o Зазначені економісти вважають, що в міру звуження конкуренції слабшає і ринкова система як механізм ефективного розподілу ресурсів. Постачальники і споживачі ресурсів менше піддаються волі споживачів, суверенітет виробників і власників ресурсів ставить під сумнів і підриває суверенітет споживачів. Процес ототожнення «невидимою рукою» особистих і суспільних інтересів починає втрачати свою силу. До того ж забезпечується ринковою системою захист від примусу при розвинутій конкуренції ґрунтується на широкому розсіюванні економічної влади. А концентрація економічної влади, якою супроводжується занепад конкуренції, дозволяє власникам цієї влади здійснювати заходи примусу.

· Нерівний розподіл доходу. В даному випадку наголошується, що ринок орієнтований не на виробництво соціально-необхідних товарів, а на задоволення запитів тих, хто має гроші. Ринкова система дозволяє найбільш здібним, або спритним, підприємцям накопичувати величезну кількість матеріальних ресурсів, причому право спадкування з часом підсилює цей процес нагромадження. Зазначений процес, крім кількісних і якісних відмінностей в людських ресурсах, що поставляються домогосподарствами, породжує в ринковій економіці надзвичайно нерівний розподіл грошових доходів. В результаті сім'ї різко різняться між собою за здатністю реалізувати свої потреби на ринку. Багаті мають можливість оперувати набагато більшою кількістю «доларових голосів», ніж бідні. Звідси можна зробити висновок, що ринкова система виділяє ресурси на виробництво предметів розкоші для багатих за рахунок ресурсів на виробництво предметів першої необхідності для бідних.

· Марнотратне та неефективне виробництво, нестабільність розвитку. Критики посилаються на два важливих прикладу порушення ринкового механізму. По-перше, ринкова система може не зуміти врахувати всі вигоди і витрати, пов’язані зі споживанням певних товарів і послуг. Справа в тому, що деякі вигоди і витрати представляються по відношенню до ринку зовнішніми в тому сенсі, що вони припадають на частку інших економічних агентів, які не є безпосередньо покупцями і продавцями. Такі вигоди і витрати називаються зовнішніми, або вигодами і витратами переливу. Наприклад, споживчий попит, що враховується ринком. Висловлює лише задоволення, одержуване індивідуальними споживачами, які купують товари та послуги; він не відображає того факту, що покупка таких послуг, як вакцинація і освіта, приносять вигоду або задоволення всьому суспільству в цілому. Так само і виробники приймають рішення про виробництво продукції, засновані лише на обліку тих витрат, які їм диктує ринок, і не відображають зовнішні витрати, тобто витрати, які припадають на частку суспільства в цілому, як, скажімо, різні форми забруднення навколишнього середовища. Проблема тут зводиться до наступного: там, де попит і пропозиція не відображають точно всі вигоди і всі витрати виробництва, тобто де існують зовнішні вигоди і витрати, ринкова система не здатна забезпечити такий розподіл ресурсів, яке найкращим чином задовольняє потреби суспільства.

· Другий приклад порушення ринкового механізму зумовлений тим, що ринкова система враховує лише індивідуальні потреби. Існує багато потреб у таких товарах і послугах, виробництво яких не може фінансуватися індивідами через посередництво ринку. Наприклад, такі товари і послуги, як автомагістралі, боротьба з повенями, національна оборона, не можуть бути куплені в бажаному кількості домогосподарствами на індивідуальній основі. Ринкова система, як стверджують, не здатна враховувати такі суспільні або колективні потреби.

· Ринкова економіка не сприяє збереженню невідтворюваних ресурсів, не має економічного механізму захисту навколишнього середовища. Тільки законодавчі акти можуть змусити підприємців вкладати кошти у створення різного роду екологічно чистих виробництв, регулювати використання ресурсів, що належать усьому людству, наприклад рибних багатств океану.

· Нарешті, багато економістів вважають, що ринкова система являє собою недосконалий механізм забезпечення повної зайнятості і стабільного рівня цін.

· Нестабільність: інфляція і безробіття. В ідеальній економіці ВНП зростав би швидкими стійкими темпами. Крім того, рівень цін, який вимірюється за допомогою дефлятора ВНП або індексу споживчих цін, залишався б незмінним або підвищувався дуже повільно. Але досвід наочно показує, що повна зайнятість і стабільний рівень цін не досягаються автоматично.

Економічне зростання відрізняється нерівномірністю, переривається періодами економічної нестабільності, періоди швидкого росту економіки іноді затьмарює інфляція, тобто підвищення рівня цін, є періоди, коли зростання поступається місцем спаду і депресії, тобто низькому рівню зайнятості і виробництва. Незважаючи на множинність точок зору на причини коливань економічної активності, більшість економістів вважає, що фактором, що безпосередньо визначає рівні виробництва і зайнятості, є рівень загальних, чи сукупних, витрат. Попросту кажучи, якщо загальні витрати невеликі, багатьом підприємствам невигідно виробляти товари і послуги у великих обсягах. Звідси низький рівень виробництва, зайнятості і доходів.

В даний час вважається, що повна зайнятість, або природний рівень безробіття становить 5−6%. Головна «ціна» безробіття — неопублікованих продукція. Коли економіка не в змозі створити достатню кількість робочих місць для всіх, хто хоче і може працювати, потенційне виробництво товарів і послуг втрачається безповоротно. Закон Оукена встановлює, що один відсоток приросту безробіття понад природного рівня призводить до 2.5% збільшенню відставання ВНП. Проте циклічне безробіття — це щось більше, ніж економічне лихо, це також і соціальна катастрофа. Депресія призводить до бездіяльності, а бездіяльність до втрати кваліфікації, втрати самоповаги, занепаду моральних підвалин, розпаду сім'ї, а також до громадських та політичних заворушень.

· Інфляція — це підвищення загального рівня цін. Це, звичайно, не означає, що підвищуються обов’язково всі ціни. Навіть у періоди досить швидкого зростання інфляції деякі ціни можуть залишатися відносно стабільними, а інші падати. Економісти відрізняють інфляцію попиту від інфляції, зумовленої зростанням витрат (інфляції пропозиції). Є два різновиди інфляції, зумовленої зростанням витрат: інфляція, викликана зростанням заробітної плати, і інфляція, яка виникає в результаті порушення механізму економіки пропозиції.

Непередбачена інфляція довільно перерозподіляє доходи на шкоду одержувачам фіксованого доходу, кредиторам і власникам заощаджень. Концепція інфляції попиту передбачає, що якщо економіка прагне до високого рівня виробництва і зайнятості, то помірна інфляція необхідна. Однак прихильники концепції інфляції, зумовленої зростанням витрат, стверджують, що інфляція може супроводжуватися скороченням реального обсягу національного виробництва і зайнятості. Гіперінфляція, яка звичайно пов’язана з нерозумною політикою держави, може підірвати фінансову систему і прискорити крах.

· Негативний вплив монополій. Як уже зазначалося вище, розвитку ринкової економіки властива концентрація виробництва і капіталу, об'єктивно виникає внаслідок прагнення підприємця до посилення позицій підприємства щодо конкурентів. Таким шляхом можуть складатися дуже великі підприємства, відмінною рисою яких є закріплення за ними виключного права виробництва та продажу певного виду товару або послуги. Це виключне становище дозволяє даними монополіям диктувати ринку необ'єктивну ціну і одержувати, відповідно, вищий прибуток. З іншого боку, за рахунок жорсткої прив’язки до певного підприємства, монополія може диктувати низькі ціни постачальникам ресурсів.

· Не забезпечує фундаментальних досліджень в науці. При всьому прагненні підприємців підвищити ефективність існуючих технологій, забезпечити найбільш економне використання ресурсів, вони не можуть дозволити собі відволікати ресурси на проведення фундаментальних досліджень в науці. Віддалена і невизначена перспектива отримання економічної вигоди від цих досліджень призводить до розподілу ресурсів на користь більш швидкої і вірною можливості отримання прибутку в інших галузях.

Варто зазначити, що очевидним є наступний факт: проблеми ринкової системи не вирішуються самі собою (великою мірою). Втручання, як би його не хотілося уникнути, нікуди не може зникнути. У наступній частині буде розглянуто механізми регулювання відносин з метою мінімізації втрат від вище перелічених дефектів ринкової економічної системи.

ринковий економіка дефект ціна

3. Прийоми та засоби вирішення проблем ринкової системи

Держава виступає гарантом прав і свобод людини, держава регулює аспекти політичного, соціального та економічного життів усіх верств населення. Задля підвищення життєвого рівня та рівня добробуту громадян (а це теж має свої переваги) держава використовує безліч механізмів та важелів контролю систем, у тому числі і ринкових систем.

Вважається, що державне регулювання цін є основним із таких регуляторних заходів. Регулювання може мати дві основні форми: пряму і непряму. Пряме державне регулювання передбачає необхідність коригування ринку та доповнення ринкового механізму централізованої політикою держави шляхом контролю за важливими параметрами ринку, непряме — вплив на ціни за допомогою використання додаткових економічних важелів.

До основних методів непрямого регулювання цін відносяться:

· податкова система;

· політика державної інвестиції;

· регулювання грошового обігу та кредиту;

· регулювання державних видатків;

· встановлення норм амортизації і т. д.

Цими заходами держава намагається встановити рівновагу між попитом і пропозицією і тим самим сприяти більш повільному зростанню цін в масштабах всієї економіки. Непрямі методи регулювання цін проявляються у впливі не на самі ціни, а на фактори, що впливають на ціноутворення.

Державні витрати вважаються одним з важливих елементів економічної політики, що впливають на розподіл як доходу, так і ресурсів. Державні витрати складаються з державних закупівель та трансфертних платежів. Державні закупівлі являють собою, як правило, придбання громадських товарів (витрати на оборону, будівництво та утримання шкіл, автодоріг, наукових центрів і т. д.). Трансферні платежі - це виплати, що перерозподіляють податкові доходи, отримані від усіх платників податків, певним верствам населення у вигляді допомоги з безробіття, виплат у зв’язку з інвалідністю і т. д.

Іншим важливим інструментом державної політики є оподаткування. Податки — основне джерело бюджетних коштів. Одні з них носять видимий характер, наприклад прибутковий податок, інші не настільки очевидні і впливають на домогосподарства непрямим шляхом у вигляді більш високих цін на товари.

Податкова і кредитна форми регулювання — використання податків і кредитів для впливу на національний обсяг виробництва. Змінюючи податкові ставки та пільги, уряд впливає на звуження або розширення виробництва. При зміні умов кредитування держава впливає на зменшення або збільшення обсягу виробництва.

Субвенційна форма регулювання — надання державних субсидій чи податкових пільг окремим галузям або підприємствам (галузі, що формують загальні умови для формування суспільного капіталу). На основі субсидій може надаватися підтримка і в сфері науки, освіти, підготовки кадрів і у вирішенні соціальних програм. Існують також і спеціальні, або цільові, субсидії, які передбачають витрачання коштів бюджету при умові дотримання умов планової програми розвитку певних елементів.

Можна зробити висновок: держава — найміцніший регулятор ринкової системи, завдяки вище переліченим методам та прийомам регуляції та санації, захисту та заохочення. Саме досконало вибудований державний апарат є найефективнішим методом вирішення проблем на ринку.

Висновок

У даному рефераті було розглянуто ринкову систему, а саме полюси її моделі, з акцентом на негативні, та шляхи подолання труднощів при проведенні ринкових відносин.

Згадаємо позитивні аспекти ринкової системи. Жителям України, як країни пострадянської орієнтації, мабуть, найпростіше буде назвати основні плюси ринку. По-перше, приватна власність, яка до цього вся була під контролем держави, почала більш ефективно працювати на своїх власників. По-друге, ціни стали встановлюватися відносно законів попиту і пропозиції (ідеальна ціна — це та, за якою виробник готовий продати продукцію, а покупець готовий її купити), з’явилася величезна кількість різноманітної продукції, в тому числі і іноземних виробників. По-третє, будь-яка людина може почати виробляти продукцію і продати її, тобто немає ніяких утисків з боку держави.

Але, звичайно ж, як і скрізь, є свої мінуси. Досконала конкуренція (та, в якої немає абсолютно ніякого втручання держави) не може застосовуватися в реальних умовах. Закон конкуренції має і негативний бік: поступово, один виробник може витіснити з ринку всіх інших, встановивши, в подальшому, свою ціну на даний вид продукції. І тут необхідне втручання держави, яка повинна створити антимонопольне законодавство, щоб такого не відбувалося. Крім цього, в умовах ринку, держава повинна піклуватися про незахищені верстви населення (пенсіонери, інваліди, діти-сироти), які не зможуть вижити без підтримки. Саме держава може вирішити будь-які проблеми ринкової економіки і максимізувати корисність від утримання вільних ринків, на відміну від тотального контролю економіки у стилі командно-адміністративних планувань. Держава покликана коригувати ті недоліки, які властиві ринковому механізму. Вона бере на себе відповідальність за створення відносно рівних для взаємного суперництва підприємницьких фірм, для ефективної конкуренції, за обмеження монополізованого виробництва. Державі потрібно направляти економічні ресурси на задоволення колективних потреб людей, створювати виробництво суспільних товарів і послуг. Участь держави в економічному житті диктується і тим, що йому належить піклуватися про інвалідів, дітей, старих, незаможних, регулювати ринок праці, вживати заходів щодо скорочення безробіття.

Список використаних джерел

1 Базілінська, О. Я. Мікроекономіка [Текст]: навч. посіб. / О. Я. Базілінська, О. В. Мініна; За ред. О.Я. Базілинської. Вид-ня 2-ге, перероб. та доп. — Київ: «Центр навчальної літератури» — 2005. — 352 с. ISBN 978−966−364−926−9В

2 Гальперин, В. М. Микроэкономика: в 2-х т. Текст] / В. М. Гальперин, С. М. Игнатьев, В. И. Моргунов; под общ. ред. В. М. Гальперина. — СП-б.: Экономическая школа. — 1999. — Т 1. — 349 с. — ISBN 5−900 428−16−8

3 Косік А.Ф. Мікроекономіка/ А. Ф. Косік. -2-ге вид. -К.: Центр навчальної літератури, 2011 = ел. опт. диск (CD-ROM)

4 Экономическая теория: Учебник. — Борисов Ф. — 3е изд., перераб. и доп. М.: Юрайт-Издат, 2005. — 399 с. — ІSBN 5−4879−217-Х