Аналіз діяльності фірми «ТІ-М-СІ» та розробка заходів з покращення діяльності

Зміст мале підприєство маркетинг

• ВСТУП
• РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ПИТАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ МАЛОГО ПІДПРИЄМСТВА НА УКРАЇНІ. ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРО ФІРМУ «ТІ-М-СІ»
• 1.1 Ринок послуг по гарячому та холодному водопостачанню та каналізації м. Харкова
• 1.2 Основні конкуренти
• 1.3 Переваги поліетиленових труб над сталевими.
• 1.4 Мале підприємство, як основа підприємницької діяльності
• 1.5 Характеристика підприємства. Види діяльності
• 1.6 Перелік об'єктів фірми «Ті-М-Сі»
• 1.7 Загальні положення про організаційну структуру
• 1.8 Виробничо-господарська діяльність.
• 1.9 Контроль і перевірка діяльності товариства.
• 1.10 Припинення діяльності фірми.
• 1.11 Кваліфікаційні вимоги до працівників фірми
• Висновок по розділу 1
• РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ДІЯЛЬНОСТІ ФІРМИ «ТІ-М-СІ» ТА РОЗРОБКА ЗАХОДІВ З ПОКРАЩЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ФІРМИ
• 2.1 Фінансовий стан підприємства
• 2.2 Робочий проект
• 2.3 Розрахунок кошториса
• 2.4 Договір підряду
• 2.5 Розробка заходів щодо поліпшення діяльності підприємства
• 2.6 Організація маркетингу на підприємстві
• 2.7 Розробка проекту по заміні труб
• 2.8 Рекомендації з безпеки життєдіяльності
• Висновок по розділу 2
• ВИСНОВОК
• Анотація
• Список використаної літератури

Вступ

Формування ринкової системи господарювання в Україні пов’язане зі зростанням підприємницької активності в усіх сферах економіки. Один із перспективних напрямків створення конкурентно-ринкового середовища — розвиток малого підприємництва.

Аналіз економічної природи малого підприємництва визначається двома обставинами: по-перше, воно об'єктивно існує і розвивається як певна цілісність, сектор економіки (національного, регіонального, місцевого рівнів); по-друге, воно є особливим типом підприємницької діяльності.

У даному дипломному проекті проведене дослідження діяльності малого підприємства фірми «Ті-М-Сі» за 2005;2006р. Проведений фінансовий аналіз темпів росту або зниження виробництва. Розглянуто технологічні процеси застосовувані на фірмі «Ті-М-Сі». Проведено аналіз ринку будівельних послуг і зокрема ринку пластикових труб у м. Харкові. На базі робочого проекту, у данному дипломі запропонована заміна пластикових труб «Wefatherm» на труби «Pipe life».

Розділ 1. Теоретичні питання діяльності малого підприємства на україні. Загальні відомості про фірму"ті-м-сі"

1.1 Ринок послуг по гарячому та холодному водопостачанню та каналізації м. Харкова

Стратегічний намір України стати повноправним членом Євросоюзу значною мірою зобовязує дбати про удосконалення і розвиток власної інфроструктури, в тому числі й екологічно надійних каналізаційних систем, мереж водоведведення і телекомунікацій. З рештою, до цього ж спонукає державу й обовязок забезпечити своїх громадян цивілізованими умовами проживання. А вони, на жаль, такими не є: загальна зношеність комунальної інфроструктури України складає нині 60%, тож фахівці галузі констатують пятикратне збільшення квлькості аварій на трубопровідному транспорті за останнє десятиріччя. Більше того: третина комунальних мереж країни перебуває в аварійному стані, тому лише втрати питної води у зовнішніх трубопроводах перевищують 30%, а подекуди 50%. Тому близько 150 фірм м. Харкова займаються рішенням цих проблем.

1.2 Основні конкуренти

а) Фірма «Трійка»

Основними конкурентами фірми «Ти-М-Си» по забезпеченню міста Харкова й області якісними й надійними водопровідно-каналізаційними трубами є фірма «Тепломаркет» і фірма «Трійка»

Фірма «Трійка» існує з 2005р. Основним напрямком діяльності фірми є використання своєї будівельної діяльності пластикових труб, фітингів і запірної арматур, вироблених у місті Бровари Київської області. Використання даних труб дозволяє підтримати вітчизняного виробника й дозволяє триматися на ринку представників послуг за рахунок низької собівартості використовуваних матеріалів. Однак, українські труби в даний момент по якості продукції й надійності з'єднання уступають трубам минулі світові стандарти.

б) Компанія ТЕПЛОМАРКЕТ

Утворена в 2004 році, компанія ТЕПЛОМАРКЕТ успішно працює на будівельному ринку, займаючись комплексним рішенням проблем водопостачання, водовідведення, опалення.

Сьогодні, до складу ТЕПЛОМАРКЕТ входить група відділень і фірм, розташованих по всій території України, у містах: Київ, Суми, Сімферополь, Хмельницький, Луганськ, Донецьк.

Є представництво й у Росії, м. Бєлгород. Центральний офіс компанії перебуває в м. Харкові.

ТЕПЛОМАРКЕТ — імпортер різноманітних асортиментів пластикових труб, які використаються як для власних потреб у будівництві, так і пропонуються для продажу приватним особам і підприємствам.

ТЕПЛОМАРКЕТ бере участь у конференціях і виставках, семінарах і консультативних заходах. Компанія планує щорічне розширення обсягів виконуваних робіт і послуг.

ТЕПЛОМАРКЕТ використає у своїй господарській діяльності продукцію фірм:

Вавін-Екопластик (Голландія)

КВХ Пайп (Фінляндія)

Магнапласт (Німеччина)

Вефатерм (Німеччина)

Вила (Німеччина)

Віссманн (Німеччина).

Компанія ТЕПЛОМАРКЕТ так само, як і фірма «Ти-М-Си» в основному для прокладки трубопроводів використає труби й фіттінги виробництва Німеччини й дорікань на якість виконаної роботи не має. Крім того, компанії «ТЕПЛОМАРКЕТ», на відміну від фірми «Ті-М-Сі» за минулий рік удалося знизити вартість своїх послуг. Відбулося це завдяки двом основним напрямкам:

Омолодження персоналу, привило до зниження рівня заробітної плати й відповідно зменшення витрат компанії.

Більша, ніж у фірми «Ті-М-Сі» клієнтура замовників, у зв’язку із цим більше використання труб і фітингів фірми Вефатерм й у зв’язку із цим одержання більших знижок від постачальників у Німеччині.

1.3 Переваги поліетиленових труб над сталевими

Загальна характеристика поліетиленових труб

У них значно нижча морозостійкість, висока еластичність, стійкість до дій агресивних хімічних сполук та до стирання, вони не бояться електрохімічної корозії та дії блукаючих струмів.

Поліетиленовим трубам властива хімічна стійкість не тільки до речовин, які транспортуються, але і до різних ґрунтів. Труби не руйнуються навіть в 40-градусні морози.

Поліетиленові труби укладають безпосередньо в ґрунт без спеціального захисту та ізоляції, їхня вага в 7 раз менше металевих аналогічного діаметру і поставляються в бухтах (до діаметру 110мм), намотані на котушки (діаметром від 63 мм і більше) довжиною 1200 м, або у відтинках.

Труби легко ріжуться та зварюються.

Трудомісткість їх монтажу у 2−3 рази нижче ніж сталевих.

Висока пластичність ПЕ труб і міцність на розрив дозволяють прокладати їх в сипучих ґрунтах і в регіонах з підвищеною сейсмічною активністю.

Проте найголовніше — гарантійний термін їх служби 50 років — при невеликих затратах на прокладку та експлуатацію.

Особливості використання поліетиленових труб для водяних і каналізаційних мереж

Гладка внутрішня поверхня труб зменшує опір потокові і запобігає наростам, що дуже властиво трубам із металу (коефіцієнт шороховатості ПЕ — К=0,007 мм, сталі - К=0,10 мм).

— За розрахунками Академії комунального господарства, заростання внутрішньої поверхні труб приводить до збільшення вартості 1 м? води до 50%;

— вони нетоксичні і фізіологічно нейтральні; труби мають низьку теплопровідність;

— забезпечується висока герметичність стиків в силу з'єднання на поліфузійному рівні методом розплаву кінців труб;

— труби мають надзвичайну хімічну стійкість, особливо щодо деяких органічних розчинників;

— висока еластичність труб дозволяє забезпечити відсутність гідроударів (за рахунок деформування коливань).

Особливості при використанні для газових мереж

— застосування більш дешевих матеріалів (ПЕ труби в 1,5 — дешевше сталевих ізольованих труб);

— без потреби застосування високої вартості ізоляційних робіт вартість яких в 1,5−2 рази дорожче металевої труби;

економії коштів внаслідок відмови від станції катодного захисту газопроводу із значним електроспоживанням;спрощення технології з'єднання труб і більш високої їх надійності;

— скорочення терміну будівництва ПЕ газопроводу порівняно зі сталевими в 3,7 рази;

— зникнення потреби використання тяжкої техніки для виконання земляних робіт;

— зменшення кількості робочих зайнятих на будівництві: земляних, ізоляційних, зварювальних, транспортних робіт, укладаннітруб;

підвищення надійності газопроводів, збільшення гарантійного терміну служби, спрощення технології та довговічності.

Підрахунки показали, що загальна вартість будівництва зменшиться приблизно на 20 — 30%.

Одним із найбільш вагомих факторів на користь поліетиленових труб є фактор безпеки. Експлуатація трубопроводів з ПЕ за останні 10 років довела їх високий рівень безпеки. Так, за період експлуатації 8,1 тисяч км цих трубопроводів зафіксовано тільки один випадок руйнації - розрив неякісно звареного стика.

Ще більше вагомі економічні переваги при застосуванні полімерних трубопроводів в системі житлово-комунальних господарств.

За даними Держкому ЖКГ, сьогодні, в аварійному стані перебувають 35,6% водопровідних мереж, 31% каналізаційних і більш як 20% теплових мереж.

Спеціалісти підрахували, що внаслідок катастрофічного стану інженерних мереж втрати води досягають 40%, тепла — 15−20% а електроенергії - взагалі підрахунку не підлягають.

Підраховано, що в Україні затрати на виробництво і реалізацію 1 куб. метра води на 30% вище середньоєвропейського рівня. Якщо врахувати, що в країні експлуатується понад 120 тисяч км трубопроводів, систем водопостачання та каналізації, із них тільки в комунальному господарстві 85,7 тис. км, то частка труб, яка підлягає заміні тільки в ЖКГ складає біля 30 тисяч кілометрів. Статистика свідчить: при річній подачі води тільки на питні потреби в обсязі 4,5 кубічних кілометра затрати складають понад 550 мільйонів гривень.

Такі невтішні економічні показники, на нашу думку, повинні заставити кожного фахівця, кожного інженера замислитись і віддати «свій голос» на користь полімерних труб.

1.4 Мале підприємство, як основа підприємницької діяльності

Формування ринкової системи господарювання в Україні пов’язане зі зростанням підприємницької активності в усіх сферах економіки. Один із перспективних напрямків створення конкурентно-ринкового середовища — розвиток малого підприємництва.

Відповідно до масштабів діяльності підприємництво поділяють на мале, середнє та велике. Найважливішою складової ринкової економіки має бути існування та взаємодія всіх видів підприємств, оптимальне співвідношення їх.

Аналіз економічної природи малого підприємництва визначається двома обставинами: по-перше, воно об'єктивно існує і розвивається як певна цілісність, сектор економіки (національного, регіонального, місцевого рівнів); по-друге, воно є особливим типом підприємницької діяльності.

Підхід до малого підприємництва як сектору економіки засновано на виявленні єдності двох сторін суспільного виробництва: соціально-економічної та організаційно-технічної. Перша сторона — це виробничі відносини, які утворюють суспільну форму виробництва. Друга — це продуктивні сили, тобто сукупність матеріально-речових елементів виробництва, робочої сили та форм організації виробництва, які є об'єктивною основою утворення підприємств різних розмірів.

Головними економічними рисами малого підприємництва є:

— відособленість (тобто господарювання на свій страх і ризик);

— спеціалізація на будь-якому виді діяльності;

— реалізація виробничих товарів (послуг) через купівлю-продаж на ринку.

Мале підприємство як тип підприємницької діяльності найбільш повно розкривається через характеристику її суб'єктів, тобто підприємця. Підприємець — це особистий фактор відтворення, здатний на інноваційній та ініціативній основі йти на ризик і раціонально поєднати інші фактори виробництва, так щоб у перспективі одержувався підприємницький дохід.

Власність, і це загальновідомо, є основою виробничих економічних відносин і відображає їхній глибинний рівень. Приватна власність — це наявність і відтворення господаря, без якого не відбувається боротьба за високий кінцевий результат, економічну ефективність, економію та якість продукції, всілякі інновації і в кінцевому підсумку — за прогрес. Вона створює психологію економічної активності та підприємництва, сприяє розвиткові ринкових відносин, підвищує зацікавленість в ефективнішому, ощадливішому веденні господарства. В основі малого підприємництва, особливістю якого є діалектична єдність власності, управління і контролю в особі суб'єкта підприємницької діяльності, лежить саме приватна власність на засоби виробництва та кінцеві результати виробничої діяльності.

Малий бізнес — це діяльність будь-яких малих підприємств та окремих громадян (фізичних осіб) з метою одержання прибутку. Практично це будь-яка діяльність зазначених суб'єктів господарювання, спрямована на реалізацію власного економічного інтересу.

Малі підприємства — це організаційно-економічний вид підприємств, які, згідно із ст. 2 Закону України «Про підприємства України», кваліфікуються за показником чисельності зайнятих працівників з градацією за сферами діяльності.

Українське законодавство до малих підприємств відносить підприємства з кількістю зайнятих від 15 до 200 осіб, залежно від галузі або виду діяльності.

Указом Президента України «Про державну підтримку малого підприємництва» № 456/98 від 12 травня 1998 р. суб'єктами малого підприємництва визначено зареєстровані у встановленому порядку фізичні особи, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи, а також юридичні особи — суб'єкти підприємництва будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, в яких середньо облікова чисельність за звітний період не перевищує 50 осіб і обсяг виручки від реалізації (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 1 000 000 грн. Середньо облікова чисельність працівників суб'єктів малого підприємництва визначається з урахуванням усіх його працівників, у тому числі тих, які працюють за договорами та за сумісництвом, а також працівників представництв, філій, відділень та інших відособлених підрозділів.

Мале підприємство може бути створено й фізичною особою, і підприємством, організацією, як державною так і суспільною. По-перше, воно може бути «однокартатим» і більше складним, мати філії, ділянки, представництва. По-друге, розмаїтістю цілей, заради яких може бути створене підприємство: художні й підсобні промисли, надання всіляких послуг населенню, запуску практично будь-якої діяльності, не забороненої законом. По-третє, залучає відносно проста процедура установи й реєстрації.

У промислово розвинених країнах малі підприємства дають значну частку сукупного валового продукту.

Життєздатність малих підприємств визначають воля й простота їхнього створення, відсутність адміністративного примуса, пільгова система оподатковування, ринковий механізм ціноутворення.

До малих підприємств ставляться знову створювані їм діючі підприємства чисельністю працюючих до 200 чоловік у промисловості або будівництві, до 100 чоловік у науці й науковому обслуговуванні, до 50 чоловік в інших галузях виробничої сфери, до 25 чоловік у галузях невиробничої сфери, до 15 чоловік у роздрібній торгівлі.

Малі підприємства можуть бути створені в результаті виділення зі складу діючого підприємства, об'єднання, організації. У цих випадках та організація (підприємство), з якого виділилося мале підприємство, виступає його засновником.

Для державної реєстрації малого підприємства місцевою Радою народних депутатів варто надати останньому наступні документи:

— наказ засновників;

— установчий договір;

— устав;

— квитанцію про сплату держмита за реєстрацію.

В установчому договорі визначаються відносини між підприємствами і його засновником, господарника, фінансові зв’язки, статутний капітал, відрахування із прибутку на користь засновника.

Уставом малого підприємства встановлюються мети його діяльності, порядок утворення майна підприємства, порядок керування, можливості викупу, розподіл прибутку, умовами реорганізації й припинення діяльності й інші найважливіші питання.

Підприємства самостійно здійснює свою діяльність, розпоряджається випускає продукцией, що, отриманою прибутком, що залишився в його розпорядженні після сплати податків й інших обов’язкових платежів.

Малі підприємства звітують про результати своєї господарської діяльності перед засновниками в порядку, певному установчим договором.

Керування підприємством здійснюється відповідно до Уставу. Керівник (директор) призначається власником при установі підприємства. Структура керування й штати визначаються трудовим колективом самостійно. З керівниками, фахівцями й іншими працівниками можуть бути укладені контракти, як особою форми трудового договору.

Процедурні питання ліквідації підприємства дозволяються власником майна через призначену їм ліквідаційну комісію. Обґрунтовані претензії кредиторів до ліквідованого малого підприємства задовольняються з його майна.

При реорганізації підприємства його права й обов’язки переходять до правонаступників.

Якщо розглядати організацію як якусь систему, то поряд з такими її властивостями, як відкритість, реальність, складність, цілісність, поліструктурність, мінливість, ієрархічність можна виділити те, що організація — це ще й «живуча» система. Організація має свої входи й виходи. Усередині її відбувається трансформація входів у виходи. Організація має свої границі, вона живе в навколишнім її середовищі, що впливає на неї.

Живою системою можна назвати рослина, тварина, людини, тобто будь-який об'єкт білкової форми існування. Зрозуміло, що організація не є таким об'єктом, отже, вона не живаючи система. Але будь-яка організація проявляє деякі властивості живого організму, такі як мінливість, адаптація, цілісність, відкритість, розвиваємість, виживаність і т.д. Отже, організація, як і живаючи система, є живучою системою. Менеджмент існує для того, щоб надавати організації властивості живучої системи, розвивати її.

Організації існують в оточенні, у середовищі, що складається з безлічі елементів: ринок, з його пропозиціями й запитами, акціонери з їхнім інтересами одержання дивідендів і реалізації прав власності, уряд з його податковими й законодавчими вимогами, партнери, стосовно яких організація має свої зобов’язання, що міняються технології, устаткування, вимоги до якості продукції, освітньому рівню виконавців, що зростають запити найманих робітників, діяльність конкурентів, наслідку економічних криз і т.п. Середовище впливає на організацію й накладають свої вимоги. Керівник повинен ураховувати цей значний вплив.

У той час як завдання перетворення в життя розробленої й прийнятої до виконання стратегії коштує перед всіма підрозділами підприємства, що діють як єдине ціле, зовсім ясно, що керівництву (менеджменту) підприємства має бути ретельно продумати організаційний аспект — як правильно й найбільше ефективно скоординувати роботу всіх елементів такого складного механізму, як бізнес.

До поняття «організація» можна підходити із двох точок зору: структурної й поведінкової.

При структурному підході ми розглядаємо організацію як таку, способи розподілу виробничих обов’язків і те, яким образом передаються повноваження й відповідальність у рамках організації.

При поведінковому підході в центрі дослідження перебуває людина. Незалежно від того, наскільки ретельно продумана структура організації, діяльність буде визначатися в першу чергу людьми, що входять до складу цієї організації, їхніми здатностями й мотивацією до праці.

Перш ніж приступити до вивчення даного питання, визначимо, що ми розуміємо під словом «менеджмент». Це слово вживається нами в трьох значеннях: генеральний менеджмент; менеджмент на рівні відділу (підрозділу); процес менеджменту.

Генеральний менеджмент. Під генеральним менеджментом розуміються всі менеджери (керуючі), незалежно від того, є вони чи директорами ні, які відповідають за постановку завдань і формування політики, за питання, пов’язані із плануванням й організацією, контролем і керуванням компанією. Часто вживаються такі терміни, як «вище керівництво» або «вища адміністрація», під якими можуть матися на увазі президент, директор, директор-розпорядник або головний (генеральний) керуючий, а також інші вищі посадові особи, наприклад фінансовий директор або завідувач фінансовим відділом, які входять до складу Ради директорів (Правління) або безпосередньо перед ним звітують. Характер функцій генерального менеджменту міняється зі зміною розміру компанії, ступеня складності розв’язуваних нею завдань. Зовнішнє середовище також впливає. Виконувана ним роль у цілому однакова для більшості компаній і фірм.

Кожне підприємство, незалежно від характеру діяльності, повинне піклуватися про розвиток виробництва, повинне сьогодні думати про день завтрашньому, здійснювати свою поточну діяльність із думкою про забезпечення майбутніх успіхів на ринку товарів і послуг. Колектив, що живе тільки сьогоднішнім днем, прирікає підприємство на зів'янення.

Розвитком підприємства треба управляти: треба мати програму розвитку, систему спостереження за її виконанням, кошти на реалізацію.

1.5 Характеристика підприємства. Види діяльності

Підприємство «Ти-М-Си» працює на ринку кліматичної техніки, водопостачання й систем інженерного забезпечення з 1995р.

Фірма пропонує споживачеві високотехнологічне встаткування провідних світових виробників:

Системи центрального кондиціонування корпорацією «Trane», «York», «Carrier», «Daikin»,

Побутові й напівпромислові кондиціонери фірми «Fujitsu General»;

Приточно-витяжні системи вентиляції фірм «Remak», «Systemair»;

Казанове встаткування «Bosch», «Buderus», «Viessmann», «Protherm»;

Радіатори й конвектори «Kermi», «Універсал»;

Насоси для систем водопостачання, опалення й каналізації «Wilo», «Grundfos», «Pedrollo»;

Системи очищення води «Ecowater Systems»;

Труби й фітинги «Wefatherm» з поліпропілену, труби мідні «Sanco», фітинги мідні, бронзові «Sanha»;

Регулююча й запірна арматури «Herz», «Caleffi», «Danfoss»;

Комплексне встаткування для басейнів і саун «Wilo».

Комплексна програма створення мікроклімату й інженерних мереж приміщень містить у собі:

— Обстеження об'єкта;

— Розробку технічних концептуальних рішень;

— Проектування, комп’ютерний підбор устаткування;

— Комплексні поставки й інжиніринг;

— Монтаж і налагодження;

— Гарантійне й післягарантійне обслуговування.

Для реалізації програми фірмою «Ти-М-Си» створена потужна міжрегіональна виробничо-технічна база, укомплектована досвідченими технічними фахівцями, програмним забезпеченням і передовим комп’ютерним устаткуванням.

Проектна група фірми нараховує більшу групу інженерів, розвинена система комплексного проектування, при якій кожен технічний фахівець обробляє свою частину, після чого менеджер проекту програмно систематизує проектну документацію й видає комплексний продукт.

Даний підхід дозволяє здавати під ключ самі трудомісткі проекти в найкоротший термін.

Завдяки розгалуженій міжрегіональній структурі, монтажні і сервісні підрозділи фірми, загальна чисельність яких понад сорок досвідчених фахівців — здатні оперативно виконувати більший обсяг по інсталяційним і сервісним роботам на всій територі України.

Необхідний технічний рівень всіх підрозділів фірми підтверджується сертифікатами Держстандарту й ліцензіями Госстроя України на проведення проектних і монтажних робіт.

У своїх розробках і проектах при розрахунку систем опалення, водопостачання, каналізації, вентиляції й кондиціонування, інженери фірми використають сучасні комп’ютерні програми, а також широко застосовують високоякісні матеріали, що одержали визнання в усім світі. Науково-технічний підхід до проектування об'єктів і високоякісний монтаж, виконуваний кваліфікованими фахівцями, дозволив одержати визнання фірми в Україні.

Фахівці й інженери фірми постійно підвищують свою кваліфікацію, вивчаючи нові технології, сучасне будівельне встаткування, беручи участь в обробці схем монтажу й правил експлуатації економічних систем опалення й кондиціонування.

Досвід і знання застосовуються при розробці спільних проектів з такими організаціями, як архітектурно-будівельна група «МИР», проектними інститутами «Харків-реконструкція», «Харьківпроект», «Харьківводоканалпроект», «Крим-іиіпроект» й ін.

Застосовуване казанове встаткування оснащене сучасними системами автоматики, що не вимагають участі людини в роботі системи опалення. Їх відрізняє високий КПД (>92%), безпечна екологічна робота, простої обслуговування.

Поліпропіленові й мідні труби є найпоширенішим будівельним матеріалом для систем опалення, водопостачання й кондиціонування в країнах Європи. Їх приемущества — корозійна стійкість, надійність, довговічність.

Приточно-вытяжные системи вентиляції складаються із секційних приточных установок, шумоглушника, фільтра, теплообмінника, блоку автоматики. Продуктивність систем від 1000 до 10 000 кв.м. повітря.

1.6 Перелік об'єктів фірми «Ті-М-Сі»

- Банк «Тавріка» («Інвест-Банк Україна»), м. Харків: дахова котельня, системи опалення, водопостачання, вентиляції й кондиціонування на базі фріонових систем чиллер-фанкойл, загальна площа будинку 2240 кв.м.

— Адміністративний корпус «Куп'янського молочно-консервного комбінату»: системи опалення й водопостачання, загальна площа 900 кв.м.

— Лабораторія контролю якості й очищення води («Дніпро-Донбас Водоканал»), м. Харків: системи вентиляції, кондиціонування, каналізації, водопостачання й опалення, загальна площа будинку 650 кв.м.

— ВАТ «Харківський верстатобудівний завод»: казанова, топкова, комплексна вентиляція виробничих цехів, загальна площа будинку 9500 кв.м.

— Центр косметологічної хірургії «Беатріс», м. Харків: системи вентиляції й кондиціонування, загальна площа будинку більше 1200 кв.м.

— Розважальний комплекс «Геліос», м. Харків: системи вентиляції, кондиціонування, каналізації, водопостачання й опалення, устаткування для басейнів (водонагрівачі, осушувачі), зал для глядачів, готельні номери, більярд, сауна, загальна площа будинку 700 кв.м.

— Більярдний клуб «Піраміда», м. Харків: системи кондиціонування, вентиляції, каналізації, водопостачання й опалення, загальна площа будинку 480 кв.м.; посів третє місце серед кращих архітектурних проектів Харків 2003

— Антикварний магазин «Стара колекція», м. Харків: системи кондиціонування, вентиляції, каналізації, водопостачання й опалення, загальна площа будинку 240 кв.м.

— Готельний комплекс «Альбатрос», м. Алушта: системи вентиляції, кондиціонування й опалення, загальна площа будинку 7000 кв.м.

— МДЦ «Артек» — табір «Морський»: комплексні системи вентиляції, кондиціонування й опалення, загальна площа будинку 5000 кв.м.

— Офіс «ДСС», м. Київ: комплексні системи вентиляції, каналізації, водопостачання, кондиціонування й опалення, загальна площа будинку 3000 кв.м.

— Спортивна база ФК «Шахтар», м. Донецьк: системи мульті-зонального кондиціонування, площа будинку більше 5000 кв.м.

— Котеджі пл. 400−2500 кв.м., Україна: системи вентиляції, каналізації, водопостачання, кондиціонування й опалення, теплі статі, сауна, басейни, під ключ.

1.7 Загальні положення про організаційну структуру

Фірма «Ти-М-Си» товариство з обмеженою відповідальністю (далі по тексту — «товариство» або «фірма») створено за згодою між громадянами, шляхом об'єднання їхнього майна і підприємницької діяльності з метою добування доходу на підставі закону України «Про господарчі товариства».

Назва товариства:

повне:

російською мовою:

Общество с ограниченной ответственностью фирма «Ти-М-Си»;

українською мовою:

Товариство з обмеженою вiдповiдальнiстю фірма «Ti-M-Ci «;

скорочене:

російською мовою: ООО «Ти-М-Си»;

українською мовою: ТОВ «Ti-M-Ci»;

англійською мовою: firm «Ti-M-Si».

Фірма створена на невизначений термін, з метою насичення ринку товарами народного споживання, побутовими послугами, задоволення попиту ринку на вироблену продукцію, проведення будівельних робіт і надання побутових послуг, у тому числі, комерційне посередництво, торгово-закупівельну, інноваційну, консультаційну та т.п. діяльність, включаючи операції із цінними паперами, а також добування прибутку учасниками і використання його з урахуванням інтересів трудового колективу відповідно до вимог закону і на умовах, визначених в даному Статуті.

Фірма є юридичною особою, має самостійний баланс, печатку, штамп зі своїм найменуванням, товарний знак і логотип, розрахункові та інші рахунки в установах банків, як на Україні, так і в інших державах, у т.ч. валютні.

Фірма здобуває права юридичної особи з моменту державної реєстрації.

Фірма у своїй діяльності керується законодавством України та дійсним Статутом.

Предмет діяльності

Предметом діяльності фірми є:

— розробка, виробництво й збут товарів народного споживання й промислового призначення;

— виробництво, переробка та збут продуктів харчування й сільгосппродукції;

— торгово-закупівельна й комерційно-посередницька діяльність; організація й експлуатація фірмових торгових магазинів, лотків, павільйонів;

— надання посередницьких і маркетингових послуг; інжиніринг, розробка та впровадження винаходів, раціоналізаторських пропозицій, «ноу-хау», нової техніки та технології; видавнича й рекламно-видавнича діяльність, побутове обслуговування населення;

— закупівля, зберігання та реалізація лікарських препаратів, медичної техніки, інструментів і предметів догляду;

— виготовлення та реалізація медичної техніки;

— туризм;

— розробка, виготовлення й реалізація спортивної техніки та інвентарю;

— зовнішньоекономічна діяльність;

— добродійна діяльність;

— маркетинг і аудит;

— здійснення інвестиційної діяльності:

— будівництво, ремонт, художнє оформлення об'єктів виробничого, житлового, культурно — побутового й соціального призначення, виробництво будматеріалів, прокладка газових магістралей та забезпечення газом будівельних споруд.

Фірма вправі здійснювати будь-яку наукову, виробничу, господарську, комерційну діяльність, за винятком тієї, котра заборонена законодавством України. Фірма вправі здійснювати будь-які види діяльності, як перераховані вище, так і не перераховані, але не суперечні цілям фірми й вимогам закону.

Для заняття тими видами діяльності, які вимагають спеціального дозволу (ліцензії), фірма вправі одержати його в порядку встановленому законодавством України.

Права фірми

Фірма вправі від свого імені укладати будь-які угоди, договори, крім заборонених законодавством України. Фірма в праві від свого імені в межах закону, здійснювати різного роду угоди, здобувати майнові й особисті немайнові права, приймати на себе зобов’язання, бути позивачем і відповідачем у суді, арбітражному суді, третейському суді, арбітражі аd hoc

Фірма діє на принципах повного господарського розрахунку, самоврядування, самофінансування та самооплатності.

Фірма вправі приймати будь-які рішення в господарській, комерційній, зовнішньоекономічній та іншій діяльності відповідно до діючого законодавства.

Фірма несе відповідальність по боргах всім своїм майном, на яке по законодавству може бути звернене стягнення.

Фірма може створювати дочірні підприємства, філії, представництва, як на території України, так і за рубежем. Філії та представництва фірми діють від її імені та на підставі положень про них.

Для здійснення статутних цілей та завдань фірма вправі:

— самостійно здійснювати експортно-імпортні операції, необхідні для її господарської діяльності, вести всі торговельні операції за участю закордонних партнерів, включаючи бартер;

— реалізовувати товари, виконувати послуги за цінами та тарифами, встановленими самостійно або на договірних засадах, а у випадках передбачених законодавством України, за державними розцінками;

— на договірних засадах вступати в господарські товариства, асоціації, концерни та інші об'єднання, залучати іноземних інвесторів до спільної діяльності;

— від свого імені користуватися та розпоряджатися майном відповідно до його призначення;

— укладати договори й інші юридичні угоди з іноземним юридичними й фізичними особами;

— купувати, будувати, експлуатувати об'єкти соціальної сфери, у тому числі житлові будинки, квартири, центри навчання, бази відпочинку, готелі для потреб фірми і її партнерів, у тому числі за рахунок коштів і лімітів останніх;

— виступати заявником і патентовласником на території України і за рубежем;

— відряджати працівників фірми по території України та за рубіж, приймати в себе іноземних фахівців для вирішення питань, пов’язаних з діяльністю фірми (у т.ч. взаємо обмін делегаціями);

— самостійно планувати свою діяльність;

— користуватися кредитами банків, одержувати від будь-яких фінансово-кредитних установ, у тому числі, що перебувають за межами України, кредити та позички на договірних засадах;

— самостійно визначати форми й системи оплати праці;

— залучати на договірній основі тимчасово вільні кошти українських, іноземних підприємств й приватних осіб і залучати їх у виробничий обіг;

— виступати на ринку цінних паперів, випускати акції й облігації;

— організовувати виробничі структури;

— видавати методичну, наукову, рекламну, інформаційну літературу;

— здійснювати експортно-імпортні операції, включаючи обладнання, товари соціально-культурного і споживчого призначення;

— будувати, купувати (у т.ч. на договірних засадах з державними, кооперативними й іншими організаціями), продавати й передавати іншим підприємствам, установам, організаціям і приватним особам, обмінювати й здавати в оренду, надавати в тимчасове користування або в борг будинки, спорудження, устаткування, транспортні засоби і інвентар, інші матеріальні цінності що належать фірмі, а також списувати їх з балансу, якщо інше не передбачено чинним законодавством;

— створювати пункти громадського харчування;

— надавати комерційні кредити за рахунок власних коштів юридичним і фізичним особам;

— будувати, купувати, відчужувати, як на території України, так і за рубежем усякого роду рухоме і нерухоме майно;

— створювати свої торговельні підприємства; здійснювати прямі зовнішньоекономічні зв’язки в усіх напрямках наукової й господарської діяльності фірми, визначеним дійсним статутом;

— зовнішньоекономічні операції здійснювати на основі безпосередніх платежів, а також на основі бартеру, лізингу, факторингу;

— вступати в міжнародні асоціації, організовувати спільні підприємства разом з іноземними юридичними й фізичними особами, у т.ч. на території іноземних держав;

— здійснювати фінансові операції з наявною валютою, здійснювати купівлю — продаж валюти

— самостійно визначати порядок формування й витрати валютних коштів;

— отримувати майно, кошти й інші матеріальні цінності у формі добровільних і благодійних внесків від юридичних і фізичних осіб, як вітчизняних, так і іноземних;

— дійснювати інші види діяльності, які відповідають цілям і завданням фірми, прямо не заборонені законодавством України, і сприяючому виконанню поставлених завдань.

Фірма вправі:

а) володіти, користуватися, розпоряджатися будь-яким майном, не вилученим із цивільного, торговельного обороту, включаючи нерухоме, інтелектуальною власністю, промисловою власністю й інші.

б) мати одне або кілька підприємств (підрозділів) які не є юридичними особами, застосовуючи до них назви: завод, фабрика, цех, майстерня, лабораторія, відділ, підрозділ, торговий дім, банк, біржа, інформаційна центр, друкарень, склад, база, сервіс-центр, дослідне господарство, експериментальна дільниця, ін.

в) утворювати філії, представництва, у т.ч. в інших державах;

г) утворювати дочірні підприємства (юридичні особи) з передачею їм частини свого майна в повне господарське ведення;

д) брати участь у діяльності інших суспільств, товариств, асоціацій і ін.

е) здійснювати зовнішньоекономічну діяльність;

ж) утворювати спільні підприємства, як з українськими юридичними особами, так і з іноземними юридичними особами й громадянами інших держав;

з) мати інші права, що не суперечать чинному законодавству й Уставу Фірми;

і) на основі договору доручення мати торговельні представництва, посередників, комівояжерів, торговельних агентів, ін., які мають право крім заробітної плати на відшкодування витрат, викликаних роз'їздами, одержувати готівку за товари й встановлювати строки платежів;

к) мати будь-яке майно, необхідне їй для досягнення статутних цілей і завдань, самостійно визначати напрямки своєї діяльності, її планування, організацію, а також розподіл отриманих доходів.

Фірма здійснює свою діяльність на основі наступних основних принципів:

а) вільний вибір видів діяльності;

б) самостійне формування програм видів діяльності та вільний вибір замовників і споживачів продукції, робіт, послуг, встановлення цін у відповідності з попитом і чинним законодавством;

в) законності та порядності;

г) вільний найм співробітників;

д) вільне розпорядження прибутком Товариства після сплати податків і обов’язкових платежів, установлених законодавством України;

е) самостійне здійснення зовнішньоекономічної діяльності в порядку, передбаченому чинним законодавством;

ж) інші принципи, що не суперечать законодавству та статуту Фірми.

.Фірма користується загальною правоздатністю й має весь комплекс повноважень, необхідних їй для виконання своїх завдань та цілей діяльності й може бути обмежена в наданих правах лише у випадках і в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Фірма несе відповідальність по зобов’язаннях всім своїм майном, на яке відповідно до закону може бути звернене стягнення на вимогу кредиторів. Учасники фірми несуть відповідальність у межах своїх внесків. Учасники, які не повністю внесли свій внесок, відповідають також і в межах невнесеної частини внеску. Звернення стягнення на частку учасника у фірмі по його особистих зобов’язаннях не допускається. При недостатності майна учасника для покриття його боргів, кредитори вправі вимагати виділення частки учасника — боржника в порядку, передбаченому ст. 55 Закону України «Про господарські товариства»

Зовнішньоекономічна діяльність

Відповідно до Закону України про зовнішньоекономічну діяльність, фірма є самостійним суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності й має право здійснювати будь-які види зовнішньоекономічної діяльності, прямо не заборонені чинним законодавством України.

Для здійснення статутних завдань і реалізації права самостійного ведення зовнішньоекономічної діяльність фірма має право:

— займатися експортом і імпортом товарів, капіталів, робочої сили;

— здійснювати іноземним суб'єктам господарської діяльності виробничі, транспортно — експедиційні, страхові, консультаційні, маркетингові, експортні, посередницькі, брокерські, агентські, консигнаційні, управлінські, облікові, аудиторські, юридичні, туристичні й інші послуги, не заборонені чинним законодавством України. Вищевказані послуги для фірми — можуть виконувати іноземні суб'єкти господарчої діяльності;

— здійснювати технічну, виробничу, навчальну та іншу кооперацію з іноземними суб'єктами господарчої діяльності, навчання та підготовку фахівців на комерційній основі;

— здійснювати міжнародні фінансові операції та операції із цінними паперами;

— здійснювати кредитні та розрахункові операції між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності й іноземними суб'єктами господарської діяльності;

— створювати банківські, кредитні й страхові установи на території та за межами України за участю іноземних юридичних та фізичних осіб;

— здійснювати з іноземними суб'єктами господарської діяльності спільну підприємницьку діяльність, що включає в себе створення спільних підприємств різних видів і форм, проведення спільних господарських операцій, спільне володіння майном як на території України, так і за її межами;

— організовувати та здійснювати діяльність в області проведення виставок, аукціонів, торгів, семінарів і інших подібних заходів на комерційній основі за участю фірми;

— організовувати та здійснювати оптову, консигнаційну й роздрібну торгівлю на території України;

— здійснювати товарообмінні (бартерні) операції й іншу діяльність, побудовані на формах зустрічної торгівлі між фірмою та іноземними юридичними і фізичними особами;

— здійснювати орендні, у т.ч. лізингові, операції між фірмою та її іноземними партнерами;

— здійснювати операції по придбанню, продажу та обміну валюти на валютних аукціонах, валютних біржах і на міжбанківському валютному ринку;

— здійснювати операції по найму для роботи на контрактній основі фізичних осіб України з іноземними суб'єктами господарської діяльності, як на території України, так і за її межами.

Фірма має право відкривати свої представництва на території інших держав, відповідно до законів цих держав.

Фірма одержавши від зовнішньоекономічної діяльності кошти, майно, майнові та немайнові права та інші результати, має право володіти, користуватися та розпоряджатися ними за своїм розсудом.

Для ведення розрахунків та кредитування фірма має право:

— самостійно визначати форму розрахунків по зовнішньоекономічних операціях, які не суперечать законам України та відповідають міжнародним правилам;

— безпосередньо брати та надавати комерційні кредити за рахунок власних коштів у вітчизняній та іноземній валюті, як у межах, так і за межами України. Самостійно ухвалювати рішення щодо зазначених питань;

— вільно вибирати банківсько-кредитні установи, які будуть вести валютні рахунки тата розрахунки з іноземними суб'єктами господарської діяльності, користуватися їхніми послугами з дотриманням при цьому вимог чинних законів України.

Відрахування валютних коштів державі відчисляється відповідно до Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», та іншими чинними законами України.

Органи управління фірмою та їх посадові особи

Вищим органом фірми є збори учасників, складені із всіх громадян — учасників або призначених ними представників. Представники учасників можуть бути постійними або призначеними на певний строк. Учасник вправі в будь-який момент замінити свого представника в зборах учасників, сповістивши про це інших учасників. Учасник товариства вправі передати свої повноваження на зборах іншому учасникові або представникові іншого учасника, оформивши доручення нотаріально. Учасник має кількість голосів на зборах пропорційно його частки (внеску) у статутному фонді Фірми (Товариства).

Збори Учасників на основі консенсусу обирають Голову зборів Учасників Товариства на невизначений строк.

До виняткової компетенції Зборів Учасників Товариства належить:

а) визначення основних напрямків діяльності, затвердження планів, звітів про діяльності;

б) внесення змін і доповнень в Статут Фірми (Товариства)

в) обрання та відкликання членів виконавчого комітету Товариства та ревізійної комісії; г) затвердження річних результатів діяльності, звітів ревізійної комісії; д) заснування, реорганізація або ліквідація дочірніх підприємств, філій, представництв, затвердження їхніх уставів і положень;

е) затвердження рішень про залучення до майнової відповідальності посадових осіб Фірми (Товариства)

ж) затвердження правил, процедур, актів внутрішнього правового регулювання, визначення внутрішньої організаційної структури;

з) визначення умов праці, оплати праці посадових осіб Фірми (Товариства), його дочірніх підприємств, філій, представництв

и) затвердження договорів, угод, контрактів на суму понад обумовлену щорічно Зборами Учасників суми;

к) ухвалення рішення про припинення діяльності Фірми (Товариства) призначення ліквідаційної комісії, затвердження ліквідаційного балансу;

л) визначення розміру, порядку внесення Учасникам додаткових фондів у статутний фонд;

м) рішення питань про придбання Товариством частки Учасника в статутному фонді, а також право передачі частки третім особам;

н) рішення питання про виключення Учасника із Товариства.

Одностайність на зборах Учасників Товариства необхідна при рішенні питань зазначених у п.п. а), 'б), 'н).

По інших питаннях рішення приймаються простою більшістю голосів.

Збори Учасників товариства визнаються правочинними, якщо в них беруть участь Учасники, які володіють у своїй сукупності більш 60% голосів, а при вирішенні питань, що вимагають консенсусу — присутні всі Учасники або їхні представники.

Допускається прийняття рішень методом опитування, для чого проект рішення Зборів або обговорюване питання висилається Учасникам Товариства, які зобов’язані в п’ятиденний строк після одержання, свою думку письмово повідомити Голові Зборів Учасників. Про ухвалене рішення Голова Зборів Учасників повідомляє Учасникам протягом 10 днів. Рішення методом опитування вважається прийнятим, якщо відсутнє заперечення всіх Учасників.

Питання, розглянуті на Зборах Учасників відображаються в протоколі. Книга протоколів надається в будь-який час на першу вимогу будь-якому Учасникові, у т.ч. Вкладнику на першу вимогу або заяву, а рівно як і виписки з них.

Збори Учасників Товариства скликаються не менш разу в рік. Позачергові Збори учасників скликаються Головою, якщо це необхідно в інтересах Товариства, а також на вимогу виконавчого органу Фірми, ревізійної комісії.

Учасники Фірми (Товариства), що володіють у сукупності 20% голосів, вправі зажадати скликання позачергових зборів у будь-який час і по будь-якому питанню. Якщо протягом 20 днів голова не виконає зазначення Учасників, вони вправі самі скликати Збори Учасників Товариства.

Збори учасників не вправі ухвалювати рішення щодо питань, не включеним до порядку денного. Порядок денний розсилається за 20 днів до початку зборів.

Голова Зборів Учасників Товариства:

а) здійснює загальне керівництво діяльністю Товариства;

б) представляє та захищає інтереси Фірми в органах влади, управління, інших органах, громадських організаціях;

в) визначає економічну, кадрову, комерційну політику в Товаристві, здійснює інші функції, що забезпечують рішення статутних завдань і цілей Товариства.

При виході учасника із товариства йому виплачується вартість частини майна Товариства, пропорційно його частці в статутному фонді. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, у якому він вийшов із товариства й у строк до 12 місяців від дня виходу. На вимогу Учасника й за згодою Товариства внесок може бути повернутий повністю або частково в натуральній формі. Вибулому учасникові виплачується приналежна йому частина прибутку, отриманого Товариством у даному році до моменту його виходу. Майно, передане Учасником Товариству тільки в користування, повертається в натуральній формі без винагороди.

Учасники Товариства вправі:

а) брати участь у керуванні справами Товариства безпосередньо або через представників;

б) брати участь у діяльності виконавчих органів, вимагати розгляду питань на Зборах Учасників

в) вимагати скликання позачергових Зборів Товариства, якщо він володіє більш ніж 20% голосів і скликати Збори, якщо протягом 20 днів Голова Збори Учасників Товариства не виконав цю вимогу;

г) володіти кількістю голосів пропорційно розмірам долі, внеску в статутному фонді Товариства;

д) отримувати повну інформацію про діяльність Товариства, включаючи право особистого доступу до документації Фірми;

е) передавати свої повноваження в Зборах іншому Учасникові або представникові, у будь-який час замінити представника;

ж) внести вклад у статутний фонд Товариства та одержати Свідоцтво встановленого зразка, що не є цінним папером;

з) брати участь у розподілі та отримувати свою частину прибутку відповідно до внесеної частки капіталу в статутний фонд;

и) обирати та бути обраним у число вповноважені Товариства;

к) одержати в грошовому або натуральному вираженні свою частку в майні Фірми (Товариства) у випадку вибуття з нього;

л) вийти зі складу Учасників Товариства в порядку, встановленому дійсним Статутом;

м) мати інші права, що не суперечать Статуту Фірми.

Учасник Товариства зобов’язаний:

а) внести до моменту реєстрації Фірми (Товариства) не менш 30% долі в статутний фонд;

б) не пізніше року після реєстрації Фірми (Товариства) внести повністю свою частку в статутний фонд Товариства;

в) вносити додаткові внески в порядку, передбаченому установчими документами Товариства;

г) дотримувати положень установчих документів Товариства;

д) виконувати прийняті на себе зобов’язання стосовно Товариства;

е) брати участь у керуванні справами Фірми (Товариства) безпосередньо або через представників;

ж) сприяти Товариству в досягненні поставлені завдання цілей;

з) не розголошувати комерційну таємницю та конфіденційну інформацію про діяльність Товариства;

и) нести інші обов’язки, передбачені установчими документами, законодавством України.

Виконавчим органом фірми є дирекція, що здійснює керівництво поточною діяльністю фірми. Члени виконавчого органа (дирекції) обираються й відзиваються зборами учасників фірми. Членами дирекції можуть бути також особи, які не є учасниками товариства, дирекцію очолює Генеральний директор.

Дирекція вправі вирішувати будь-які питання діяльності фірми, крім тих, які входять у виняткову компетенцію Зборів учасників Товариства. Генеральний директор, що уповноважений окремим рішенням Зборів Учасників, вирішує питання, віднесені до його компетенції.

Дирекція підзвітна Зборам Учасників, вона організує практичне виконання прийнятих Зборами Учасників рішень. Дирекція не вправі приймати рішення, обов’язкові для учасників Товариства.

Дирекція вирішує всі питання діяльності фірми, за винятком тих, які віднесені до виняткової компетенції зборів учасників.

Фірма самостійно визначає свою організаційну структуру керування, затверджену директором, встановлює штати.

Генеральний директор вправі без доручення здійснювати дії від імені фірми, зокрема:

— відкривати й закривати розрахункові й інші рахунки в кредитних установах;

— укладати договори, включаючи трудові;

— давати вказівки, обов’язкові для всіх працівників товариства;

— підписувати документи товариства;

— видавати в межах своєї компетенції накази;

— видавати доручення;

— представляти товариство на всіх підприємствах, в установах і організаціях;

— наймати й звільняти працівників;

— одержувати всякого роду кореспонденцію;

— затверджувати штати, визначати загальну чисельність штатних працівників товариства, їхній професійний склад;

— вирішувати інші питання, віднесені документами товариства до компетенції директора.

Генеральний директор не може бути одночасно головою зборів товариства.

Директор фірми, або її філії підчиняється генеральному директору та діє на підставі генеральної довіреності, статуту або положення про філію.

Дирекція приймає рішення на своїх засіданнях. Засідання дирекції вважається правочинним, якщо на ньому присутні не менше половини членів дирекції. Рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало більше половини із присутніх назасіданні членів дирекції. Рішення приймаються відкритим голосуванням.