Інноваційний потенціал як спосіб ефективної реалізації наявних і перспективних ринкових можливостей

ІННОВАЦІЙНИЙ ПОТЕНЦІАЛ — ЯК СПОСІБ ЕФЕКТИВНОЇ РЕАЛІЗАЦІЇ НАЯВНИХ І ПЕРСПЕКТИВНИХ РИНКОВИХ МОЖЛИВОСТЕЙ

У сучасному геоекономічному просторі єдиний реальний шлях поступального розвитку України — інновація. Актуальність інноваційної моделі розвитку зумовлюється стрімким зростанням впливу науки та нових технологій на розвиток світової економіки. Нові технології докорінно і в стислі терміни змінили її структуру.

Здійснення інноваційного процесу, як і будь-якого іншого, зумовлено складною взаємодією багатьох факторів. Так, результати діяльності в інноваційній сфері не лише впливають на суспільство й НТП, а й відчувають на собі зворотний його вплив, причому у будь-яких аспектах: науково-технічному, організаційному, соціальному, виробничому, економічному.

Нинішній технологічний рівень економіки України не може розраховувати на масштабний вихід своєї продукції на світові ринки якщо врахувати, що розвинені країни не поспішатимуть створювати нових конкурентів. Тому лише вміле господарське використання науково-технічного та освітнього потенціалу є безальтернативним реальним шляхом інтегрування до європейського співтовариства, забезпечення суспільного добробуту європейського рівня. З цією метою держава повинна використати такий дієвий механізм впливу на забезпечення інноваційної перебудови структури економіки, як законодавче стимулювання інноваційної діяльності на всіх її етапах та створення такого нормативно-правового середовища, яке б найбільш сприяло розвитку високотехнічних галузей виробництва, стабілізації діяльності окремих підприємств.

Інноваційний розвиток передбачає безупинну розробку, освоєння виробництва і виведення на ринок різних нововведень. Інноваційний процес потребує єдності технологічних, організаційних і соціальних нововведень, формування нових моделей використання наявних ресурсів.

З цього випливає, що підприємство, яке робить опору на інновації, повинне мати певний потенціал, достатній для його реалізації. Як критерії оцінки потенціалу інноваційного розвитку можна виділити такі:

енергійне, гнучке керівництво, здатне йти на ризик;

прогресивна організаційна структура управління, орієнтована на роботу в ринкових умовах;

висока репутація підприємства і його продукції у споживачів і ділових партнерів;

наявність інформації про тенденції змін потреб і запитів споживачів, уміння виявляти і прогнозувати приховані (майбутні) потреби і запити;

добре знання можливостей і потенціалу конкурентів;

наявність досвіду розробки інновацій і їх просування на ринку, у тому числі досвіду формування збутової мережі;

наявність патентів на технічні рішення і технології в обраній галузі діяльності;

доступ до останніх досягнень науки і техніки в обраній галузі діяльності і суміжних галузях;

кадровий потенціал (науковий, інженерний і робітничий);

конкурентоспроможні технології і прогресивне устаткування;

висока якість продукції і висока культура виробництва;

резерви виробничих площ і потужностей тощо.

Потенціал інноваційного розвитку підприємства це комплекс взаємопов'язаних ресурсів і здатності до їх реалізації, що визначає його спроможність (інтелектуальну, технологічну, інформаційну, науково-дослідницьку, економічну тощо) приводити у відповідність до зовнішніх внутрішніх можливостей розвитку на основі постійного пошуку, використання і розвитку нових сфер і способів ефективної реалізації наявних і перспективних ринкових можливостей.

Його оцінку слід вести за такими складовими (рис. 1).

— ринкова. Відображає ступінь відповідності внутрішніх можливостей розвитку підприємства зовнішнім, які генеруються ринковим середовищем. Тобто ступінь відповідності інноваційних розробок підприємства (існуючих і перспективних) потребам і запитам споживачів;

інноваційний управлінський ринковий.

інтелектуальна. Визначає можливості генерації і сприйняття ідей і задумів новацій і доведення їх до рівня нових технологій конструкцій, організаційних і управлінських рішень (ідея — це найбільш загальне уявлення про новацію, а задум — варіант ідеї виражений у зрозумілій для споживачів формі). Це передбачає наявність на підприємстві фахівців з творчим складом розуму, не лише з високою фаховою підготовкою, а здатних застосовувати свої знання і вміння для продукування нових практично-орієнтованих знань, втілювати їх в інновації конкретної спрямованості, які відповідають потребам ринку;

кадрова. Характеризує можливості персоналу підприємства застосувати нові технології, реалізувати нові організаційні й управлінські рішення, розробити і виготовити нові товари. Тобто, фахову підготовку персоналу підприємства у відповідності з профілем його діяльності, яка відповідає сучасному рівню розвитку науки і техніки. Окрім того, значною мірою, ця складова характеризує управлінський апарат і систему управління підприємства, її гнучкість, адаптивність;

технологічна. Відображає здатність оперативно перебудуватися, переорієнтувати виробничі потужності і налагодити економічно ефективне виробництво нових продуктів, що відповідають запитам споживачів. По суті вона характеризує матеріально-технічний і технологічний стан підприємства, наявність резервів чи можливості їх швидкого отримання, гнучкість обладнання і технологій, оперативність роботи конструкторських і технологічних служб;

інформаційна. Відображає інформаційну оснащеність (забезпеченість) підприємства, ступінь повноти, точності і суперечливості інформації, необхідної для прийняття ефективних інноваційних рішень;

інтерфейсна. Характеризує можливість приведення у відповідність і узгодження різноспрямованих інтересів суб'єктів інноваційного процесу: розробників інновацій; виробників нових товарів; інвесторів; постачальників вихідних сировини, матеріалів і комплектуючих; торгових і збутових посередників; споживачів; суспільство у цілому тощо;

науково-дослідна. Характеризує наявність заділу результатів науково-дослідних робіт, достатнього для генерації нових знань, здатність проведення досліджень з метою перевірки ідей новацій і можливості використання новацій у виробництві нової продукт. Це передбачає існування на підприємстві підрозділів, які систематично виконують науково-дослідні роботи, а також наявність відповідного обладнання, що потребує систематичного і у достатніх обсягах фінансування, як з власних, так і сторонніх джерел;

• — фінансова. Характеризує можливість забезпечити фінансовими ресурсами проекти інноваційного розвитку, а також фінансову стійкість підприємства у процесі їхньої реалізації;
• — організаційно-управлінська. Характеризує наявність сприятливих організаційно-управлінських умов забезпечення інноваційної діяльності: організаційні структури, систему управління, механізми мотивації, інноваційну культуру.

Необхідно зазначити, що практично всі процвітаючі підприємства зобов’язані своїм успіхам інноваціям, але далеко не всі підприємства, що займаються інноваційною діяльністю, домагаються успіху (в основному з причин високого ризику внаслідок невизначеності поведінки споживачів, непередбачуваності дій конкурентів тощо). Відповідно, інноваційна стратегія підприємства повинна відображати особливості даного шляху розвитку.