Регіональна інвестиційна програма як форма державного управління інвестиційною діяльністю у регіоні

Зміст

Вступ

1. Теоретико-методичні засади розроблення та реалізації регіональних інвестиційних програм

2. Регіональна інвестиційна програма як форма державного управління інвестиційною діяльністю у регіоні

3. Аналіз регіональних інвестиційних програм Висновки Список використаних джерел

Вступ

Інвестиційна діяльність відіграє важливу роль у регіональному розвитку продуктивних сил. Вихід української економіки з кризи пов’язаний передусім з відтворенням інвестиційного процесу. Державне регулювання інвестиційного процесу спрямоване на стимулювання джерел нагромадження всередині країни, широке залучення зарубіжного підприємницького капіталу.

Інвестиції в цілому — це витрати на розширення й оновлення виробництва, що пов’язані з запровадженням нових технологій, матеріалів та інших знарядь і предметів праці. Вони реалізуються у формі довгострокових вкладень капіталу в окремі підприємства і галузі. При цьому під капіталом у фінансовому значенні розуміють активи (кошти) фірми, підприємства. В економічному значенні він втілений у засобах виробництва, тобто основних і оборотних виробничих фондах.

Актуальність і мета. Нові соціально-економічні умови господарювання визначають і нові підходи до оцінювання інвестиційного потенціалу регіонів, ставлять завдання аналізу моніторингу та пошуку шляхів вирішення проблем, пов’язаних з інвестиційною діяльністю на всіх регіональних рівнях. Тепер організаційно відбувається процес формування диверсифікованої системи інвесторів. Вона складається з агентів різних функціональних і соціально-економічних структур — виробничих, посередницьких, біржових, чисто інвестиційних та інших підприємств, створення ринкового інфраструктурного середовища.

1. Теоретико-методичні засади розроблення та реалізації регіональних інвестиційних програм

У сучасних умовах господарювання важливу роль у соціально-економічному розвитку регіонів відіграє інвестиційна діяльність. Останнє десятиліття спостерігається значне підвищення інвестиційної активності держави, суб'єктів господарювання, населення. Проте цього на сьогодні недостатньо. В умовах певної обмеженості та нестабільності утворення інвестиційних ресурсів зростає необхідність їх ефективно використовувати.

Крім того, важливо враховувати зміни пріоритетів у сучасній державній регіональній інвестиційній політиці та у виробленні нових напрямів інвестиційної діяльності. Усі ці напрями закріплені у відповідних законодавчих актах (постанова Кабінету Міністрів України «Концепція регулювання інвестиційної діяльності в умовах ринкової трансформації економіки» (1995 р.), постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Програми розвитку інвестиційної діяльності на 2002;2010 рр.» (2001 р.), розпорядження Кабінету Міністрів України «Деякі питання оцінювання роботи центральних і місцевих органів виконавчої влади щодо залучення інвестицій…"(2003 р.), Закон України «Про стимулювання розвитку регіонів» (2005 р.), «Державна стратегія регіонального розвитку на період до 2015 року» (2006 р.) та ін. У зв’язку з цим підвищується роль державного регулювання інвестиційної діяльності як на рівні країни, так і на рівні регіонів.

Однією з важливих форм такого регулювання є розроблення та реалізація регіональних інвестиційних програм. Ці програми, з одного боку, є формою державного управління інвестиційною діяльністю у регіонах, з іншого — інструментом реалізації державної регіональної політики. Нетривала (з 2002 року) практика реалізації регіональних інвестиційних програм у областях України показала їх численні недоліки, які ускладнилися в останні роки через економічні, соціальні та політичні негаразди.

У цих умовах актуальною є проблема вдосконалення організаційно-управлінського механізму реалізації регіональних інвестиційних програм, головною метою яких є активізація соціально-економічного розвитку області. Важливо зробити їх більш гнучкими, сприятливими до сучасних і майбутніх інновацій і одночасно більш цілеспрямованим щодо виконання поставлених перед ними завдань. Необхідно підвищити організаційний потенціал регіональних інвестиційних програм та їх дієвість як чинника соціально-економічного розвитку областей України.

Проблеми державного управління розвитком інвестиційної діяльності у регіонах розглядаються у працях В. Г. Бодрова, М. П. Бутка, А. М. Валюха, Л. В. Васюренко, Б. М. Данилишина, Н. П. Карлової, М. Х. Корецького, В. Ф. Мартиненка, Г Ю. Панікара, Т В. Покотило, Д М. Стеченка, О. В. Шевченка, І. В. Яковенко та інших науковців [4, 5, 6, 8, 9,11,13, 15, 16, 17]. Водночас залишаються недостатньо розробленими багато теоретичних і практичних питань удосконалення механізму розроблення та реалізації регіональних інвестиційних програм, і зокрема з позицій активізації соціально-економічного розвитку регіонів обласного рівня.

Важлива роль РІП була закладена у «Концепції регулювання інвестиційної діяльності в умовах ринкової трансформації економіки», «Програмі розвитку інвестиційної діяльності на 2002;2010 роки» та інших. Основною ідеєю цих документів є підвищення організуючої функції держави у соціально-економічному розвитку країни та регіонів через активізацію та якісно новий зміст інвестиційної діяльності і створення сприятливого інвестиційного клімату в Україні.

У контексті регіональної інвестиційної програми як інструмента управління соціально-економічним розвитком областей України, РІП, з одного боку, є важливою складовою Програми соціально-економічного розвитку області на певний період, з іншого — є одним із дієвих інструментів забезпечення, активізації та управління цим розвитком.

Визначення змісту поняття «регіональна інвестиційна програма» як категорії державного управління інвестиційною діяльністю у регіонах передбачає розгляд ряду важливих аспектів, як методологічний; цільовий (програмно-цільовий); структурно-функціональний; об'єктний (об'єктно-проблемний); ресурсно-реалізаційний; моніторинговий; результативний.

Методологічний аспект аналізу РІП пов’язаний з двома атрибутивними властивостями регіональних інвестиційних програм: комплексністю та управлінням.

Комплексність РІП зумовлена: по-перше, ефективністю комплексного підходу до управління та використання обмежених інвестиційних ресурсів регіону, результатом чого є зниження потреб у цих ресурсах; по-друге, складністю об'єкта інвестування — господарського комплексу регіону; по-третє, складністю компонентної структури РІП, яка, по суті, є інтегрованим поєднанням численних інвестиційних проектів.

Управління є одним із найважливіших властивостей РІП. Можна погодитися з думкою ряду науковців про існування двох типів управління: превентивного та наздоганяючого.

Превентивне управління — це комплекс упорядкованих заходів щодо усунення невизначеностей взаємодії господарських суб'єктів у процесі управлінського та інвестиційного циклів із метою забезпечення потреб простого та розширеного відтворення. Наздоганяюче управління — це управління, яке здійснюється за подіями, що вже сталися, спрямоване на усунення поточних проблем. На думку тих само авторів, самі інвестиційні програми є формою, в якій конкретизується концепція державного управління інвестиційним процесом, а державний вплив на процес вкладання капіталу набуває якісних і кількісних параметрів виробництва у часі та просторі.

2. Регіональна інвестиційна програма як форма державного управління інвестиційною діяльністю у регіоні

економічний регіональний інвестиційний У цілому ефективність управління інвестиційною діяльністю на регіональному рівні визначається адаптацією до пріоритетних напрямів соціально-економічної діяльності, визначених стратегією розвитку регіону, а самі РІП є формою прояву регіонально-галузевого принципу управління.

Цільовий (програмно-цільовий) аспект регіональної інвестиційної програми відображає високий рівень її цілеспрямованості. Цілеспрямованість РІП пов’язана з тим, що ця програма є одним із видів державних регіональних цільових програм і, згідно із Законом України «Про державні цільові програми», є «сукупністю взаємопов'язаних завдань і заходів, узгоджених за строками та ресурсним забезпеченням з усіма задіяними виконавцями, спрямованих на розв’язання найактуальніших проблем розвитку регіону або окремих галузей економіки чи соціально-культурної сфери регіону, реалізація яких здійснюється за рахунок коштів місцевого бюджету і є складовою щорічної програми соціально-економічного розвитку Автономної Республіки Крим, області, міст Києва та Севастополя на відповідний рік».

Метою РІП є розвиток інвестиційного потенціалу регіону, якісне покращання структури інвестування, створення сприятливого інвестиційного клімату та на цій основі отримання значного економічного та соціального ефекту. При розробленні РІП дуже важливим є застосування програмно-цільового підходу, що передбачає певні атрибути та алгоритм її реалізації. Цей підхід поєднує комплекс взаємопов'язаних завдань і заходів, спрямованих на розв’язання нагальних проблем регіону та активізацію його розвитку.

Структурно-функціональний аспект пов’язаний з виокремленням і позиціюванням окремих функціональних блоків РІП, підпорядкованих реалізації певної мети. Вони є елементами структури механізму формування інвестиційної програми. Фактично регіональна інвестиційна програма є сукупністю послідовних етапів, що відображають певні стадії інвестиційного процесу.

На думку розробників «Методичних рекомендацій з формування інвестиційної програми розвитку регіону», такими етапами є:

1. Методологічні засади розробки інвестиційної програми регіону.

2. Підсистема аналізу господарського стану.

3. Підсистема визначення мети програми.

4. Підсистема прогнозування бажаних і можливих результатів реалізації програми.

5. Підсистема конкретизації повноважень і відповідальності учасників реалізації програми.

6. Підсистема інвентаризації наявних і встановлення необхідних інвестиційно-інноваційних ресурсів.

7. Підсистема прогнозування можливих проблем реалізації програми.

8. Розробка стратегії і тактики досягнення поставленої мети програми.

9. Формування механізмів реалізації стратегії і тактики досягнення поставленої мети.

10. Механізм техніко-технологічного забезпечення.

11. Фінансово-економічні механізми.

12. Соціальні механізми.

13. Механізми екологічного забезпечення.

14. Нормативно-правові механізми.

15. Організаційні механізми.

16. Інноваційно-інтелектуальні гарантії.

17. Механізми інформаційно-інноваційного забезпечення.

18. Оцінка ефективності інвестиційної програми.

Менш розгорнутою, але все-таки репрезентабельною є функціональна структура РІП, представлена у «Методиці розроблення цільових регіональних програм». Згідно з цією методикою, основними стадіями розроблення та виконання програми є: а) ініціювання розроблення регіональної цільової програми; б) підготовка проекту програми — визначення заходів і завдань, що пропонуються для включення до неї; обсягів і джерел фінансування; строків виконання заходів програми, а також головних виконавців; в) здійснення експертизи проекту програми, погодження та затвердження програми, визначення головного розпорядника коштів; г) затвердження бюджетних призначень на виконання програми, включення програми до щорічних програм соціально-економічного розвитку регіону; д) організація виконання програми, здійснення контролю за її виконанням; е) здійснення моніторингу та підготовка щорічних звітів (проміжних звітів) про результати виконання програми, внесення змін до програми.

Об'єктний (об'єктно-проблемний) аспект РІП пов’язаний з визначенням об'єктів дії програми: певних процесів, видів і сфер діяльності, регіонів, проблем тощо, на покращання або вирішення яких спрямована програма. Найбільш загальним об'єктом РІП є соціально-економічний розвиток регіону. Багатовекторність цього розвитку передбачає врахування численних його напрямів: економічного, соціального, екологічного, просторового та ін. З цим аспектом тісно пов’язано розроблення основних напрямів регіональної інвестиційної політики.

Ресурсно-реалізаційний аспект є одним із найважливіших у процесі розроблення та реалізації РІП. В умовах обмеженості, альтернативності та нестабільності інвестиційних ресурсів зростає актуальність підвищення та стабілізації інвестиційного потенціалу регіону. Це питання було розглянуто у ряді праць, зокрема у роботах Т. В. Покотило, Т. В. Романової, Д. М. Стеченка, І.В. Шкрабак та ін. [12, 14, 15, 18]. Зокрема, у «Методичних рекомендаціях з формування інвестиційної програми розвитку регіону» інвестиційний потенціал регіону розглядається як «синергетичний результат дії механізму управління інвестиційним процесом, основною функцією якої є упорядкування та структуризація у часі та просторі суб'єктів господарської діяльності, правових, соціальних, організаційних, природних, грошових, фінансових, виробничих, гуманітарних, духовно-моральних, інтелектуально-інформаційних, інноваційних, інфраструктурних, екологічних та інших ресурсів, у виробництві інвестиційних і споживчих товарів, коли результат взаємодії інтелектуальних та інвестиційних ресурсів утворює нову властивість, якої не було в окремо взятих ресурсах «.

Загалом погоджуючись із цим висновком, необхідно виділити певні принципові питання, які у цьому визначенні залишилися нерозкритими. По-перше, не показано, що інвестиційний потенціал є не тільки результатом, а й ресурсом для реалізації цілей програми; по-друге, чітко не виокремлені внутрішні та зовнішні (централізовані та іноземні) інвестиційні ресурси, співвідношення яких є принциповим з огляду на інвестиційну стратегію розвитку України; по-третє, не проаналізована роль інноваційноємних інвестицій, як найбільш якісної складової потенціалу; по-четверте, не звернута увага на те, що інвестиційний потенціал є не тільки потенціалом відтворення, а й потенціалом розвитку.

Моніторинговий аспект є атрибутивною складовою механізму формування та реалізації інвестиційної програми.

Здійснення моніторингу РІП передбачає:

— підготовку щорічних звітів про результати виконання програми, внесення змін до програми;

— аналіз ефективності виконання програми та надання пропозицій щодо доцільності продовження її фінансування та виконання;

— аналіз вказаних звітів та включення його результатів до щорічного звіту про виконання програми соціально-економічного розвитку регіону;

— оцінка результатів виконання програми та у разі потреби розроблення пропозиції щодо доцільності продовження тих чи інших заходів, включення додаткових заходів і завдань тощо;

— підготовка пропозиції щодо уточнення показників, обсягів і джерел фінансування, строків виконання програми та окремих заходів і завдань тощо на наступний етап програми.

Результативний аспект відображає насамперед завершальний етап регіональної інвестиційної програми. Оцінка результату впровадження РІП передбачає декілька етапів:

1) оцінка проміжних результатів, зокрема:

а) аналіз внутрішньопрограмних інвестиційних процесів, виникнення яких пов’язано з функціонуванням механізму реалізації РІП;

б) ідентифікація та вивчення окремих явищ і проблем соціально-економічного розвитку, що нерідко зумовлені етапністю здійснення певних господарських процесів у регіоні;

2) оцінка кінцевого результату впровадження РІП, яким є підвищення рівня соціально-економічного розвитку регіону.

Складність розглянутих вище інвестиційних процесів та питань управління ними, а також несприятливий інвестиційний клімат в Україні (пов'язаний з впливом світової фінансово-економічної кризи, політичною нестабільністю в країні, нерозвиненістю вітчизняного фондового ринку, недосконалістю та нестабільністю нормативно-правової бази інвестування тощо) зумовили існування численних теоретичних і господарських проблем реалізації РІП (рис. 2.1.).

Рис. 2.1. Найважливіші теоретичні та господарські проблеми реалізації РІП

3. Аналіз регіональних інвестиційних програм

Практика реалізації РІП в Україні, а також досвід Росії, свідчить про численні проблеми з виконанням поточних планів цих програм. Важливо зазначити, що це є характерним для регіональних інвестиційних програм не тільки у аграрно-промислових регіонах: у Тернопільській («Програма стимулювання розвитку інвестиційної діяльності в Тернопільській області на період до 2011 року»), Івано-Франківській («Програма розвитку інвестиційної діяльності в Івано-Франківській області на період до 2011 року»), Херсонській («Регіональна програма активізації інвестиційно-інноваційної діяльності на 2005;2007 роки») областях, але й у індустріально розвинених регіонах: Харківській (Регіональна програма розвитку інвестиційної діяльності «Харківщина інвестиційна — 2010»), Луганській («Програма розвитку інвестиційної діяльності в Луганській області на 2003;2004 роки»), Львівській («Концепція інвестиційної політики Львівської області на 2009;2015 роки») та інших. Подібні тенденції спостерігаються й при реалізації РІП на рівні міст: у Чернівцях, Кременчуці, Севастополі.

Спостерігається непропорційний розподіл обсягів залучення інвестицій у регіони України (рис. 3.1.).

До восьми регіонів: Дніпропетровської, Донецької, Харківської, Київської, Львівської, Одеської, Запорізької областей, Автономної Республіки Крим та до м. Київ надходить найбільше всього інвестицій — 87,9 відсотка всіх залучених прямих іноземних інвестицій. Це саме ті регіони, які на сьогодні вже є економічно розвинутими та найбільш привабливими для іноземних інвесторів. Таке спрямування прямих іноземних інвестицій та капітальних інвестицій в регіональному розрізі не сприяє рівномірному соціально-економічному розвитку регіонів та посилює подальше збільшення розриву у їх розвитку.

Рис. 3.1. Розподіл залучених прямих іноземних інвестицій за основними регіонами-рецепієнтами інвестицій України Слід зазначити, що структура за формами залучення іноземного капіталу за період 2002;І кварталу 2013 рр. значно змінилася. Так, у 2001;2004 рр. внески у вигляді рухомого і нерухомого майна займали від 28 до 36 відсотків. На сьогодні в структурі акціонерного капіталу нерезидентів домінують вкладення в грошових внесках.

Обсяги залучення капітальних інвестицій підприємств України у січні-березні 2013 року складають 51,9 млрд. грн., що становить 103,0 відсотка до відповідного періоду 2012 року.

Приросту капітальних інвестицій у січні - березні 2013 року досягнуто у 12 регіонах. Найбільш активно у січні - березні 2013 року освоювались капіталовкладення в Миколаївській області (342,2 відсотка у порівнянні з відповідним періодом попереднього року), Одеській (258,2 відсотка), Автономній Республіці Крим (197,2 відсотка), Луганській (153,8 відсотка), Чернігівській (152,3 відсотка), Вінницькій (150,8 відсотка), Рівненській (134,4 відсотка), Сумській (122,6 відсотка), Черкаській (114,0 відсотків), Житомирській (113,0 відсотків) та Чернівецькій областях (112,1 відсотка) та у м. Севастополь (118,7 відсотка).

Найбільший спад інвестиційної активності відбувався у Харківській області (60,7 відсотка).

Зазначене вище свідчить про загальний характер цих проблем та про необхідність розробити принципово нові підходи до змісту та спрямованості РІП. Одним із таких перспективних підходів, на нашу думку, є активізація уваги місцевих органів влади та інвесторів до розвитку нових форм територіальної організації господарства: інноваційних та індустріальних кластерів, територій із спеціальним режимом інвестування (СЕЗ і територій пріоритетного розвитку), індустріальних парків, транскордонних утворень тощо. Усі ці форми господарювання закріплені у відповідних законодавчих актах (проект Закону України «Про індустріальні (промислові) парки», постанова Кабінету Міністрів України «Про формування та функціонування інноваційних кластерів в Україні», проект Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності», проект Закону України «Про спеціальні (вільні) економічні зони» та інші).

Включення цих об'єктів до планів РІП відповідних регіонів дозволить не тільки збільшити міждержавні фінансово-інвестиційні потоки, але й активізувати вітчизняних інвесторів. З іншого боку, як показує світовий досвід, утворення та ефективне функціонування нових форм господарської діяльності сприяє економічному зростанню свого регіону, оптимізує фінансово-інвестиційний баланс і покращує якість інвестицій (робить їх більш інноваційно спрямованими). У цілому нові форми територіальної організації господарства повинні підвищити інвестиційний потенціал регіону — через появу нових джерел формування інвестиційних ресурсів: переважно інноваційно спрямованих.

У зв’язку з цим важливо зазначити, що саме руйнування існуючих форм територіальної організації господарства негативно вплинуло на відтворювальні процеси у регіонах і спричинили деградацію соціальної структури суспільства (на це вказується у роботі [16]).

Висновки

Отже, у сучасних умовах динамічної зміни соціально-економічної та фінансово-інвестиційної ситуації в Україні, яка характеризується появою нових форм територіальної організації господарства, обмеженістю інвестиційних ресурсів регіонів (яка загострилася у зв’язку з фінансово-економічною кризою), послабленням ролі вітчизняних інвесторів, невисоким рівнем інноваційної спрямованості інвестування тощо, важливим є посилення ролі держави у регіональних інвестиційних процесах, але не стільки як донора (інвестора), скільки як створювача умов для ефективного використання інвестиційного потенціалу регіону.

У цих умовах зростає потреба посилення місця регіональних інвестиційних програм у системі інших інструментів і форм управління інвестиційною діяльністю у регіоні (інвестиційні проекти, створення інвестиційного портрета регіону або міста, дорожня карта інвестора тощо). У свою чергу, це потребує вдосконалення змісту РІП як механізму реалізації регіональної інвестиційної політики. Розв’язання цього завдання потребує створення відповідних ефективних інструментів державного управління інвестиційною діяльністю, одним з яких є інвестиційні програми розвитку не тільки на рівні області, а й районів і міст.

Іншим перспективним напрямом державного управління інвестиційною діяльністю у регіоні, яке повинно посилити цільову спрямованість РІП на соціально-економічний розвиток регіонів, є активізація уваги місцевих органів влади та інвесторів до розвитку нових форм територіальної організації господарства. На нашу думку, за умови широкого використання позитивного досвіду розроблення РІП у розвинених країнах, такий напрям (і відповідний функціональний блок у структурі РІП) повинний сприяти вдалому поєднанню державного та приватного інвестування, що дуже важливо в умовах ринкової економіки.

Список використаних джерел

1. Про Концепцію регулювання інвестиційної діяльності в умовах ринкової трансформації економіки: Постанова Кабінету Міністрів України: від 1 червня 1995 р. J№ 384. [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.rada.kiev.ua

2. Про затвердження Програми розвитку інвестиційної діяльності на 2002;2010 роки: Постанова Кабінету Міністрів України від 28 груд. 2001 р. N° 1801. [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.kmu.gov.ua

3. Про державні цільові програми: Закон України: від 18 березня 2004 р. № 1621. [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://zakon.nau.ua/doc/?code=1621−15

4. Абрамова С. Ю. Основные принципы государственного регулирования инвестиционной деятельности региона [Электронный научный журнал] / С. Ю. Абрамова // Экономика региона. — 2007. — № 18. — декабрь. — Часть 2. — Режим доступа: http://journal.vlsu.ru/ index. php?id=93

5. Васюренко Л. В. Фінансове забезпечення інвестиційної програми (на прикладі Харківського регіону): автореф. дис… канд. екон. наук: 08.04.01 / Л. В. Васюренко. — Х., 2003. — 19 с.

6. Данилишин Б. Проблеми та пріоритети регіонального розвитку України / Б. Данилишин // Економіка України. — 2005. — № 12. — C. 89−90.

7. Данилишин Б. М. Інвестиційна політика в Україні: монографія / Данилишин Б. М., Корецький М. X., Дацій О. І. — Донецьк: «Юго-Восток, Лтд», 2006. — 292 с.

8. Карлова Н. П. Організаційно-економічний механізм підвищення інвестиційної активності в регіоні: автореф. дис… канд. екон наук: 08.10.01 / Карлова Н. П. — Донецьк, 2002. — 21 с.

9. Мартиненко В. Ф. Державне управління інвестиційним процесом в Україні: [монографія] / В. Ф. Мартиненко. — К.: Вид-во НАДУ 2005. — 296 с.

10. Методичні рекомендації щодо порядку розроблення регіональних цільових програм, моніторингу та звітності про їх виконання. Затверджено наказом Міністерства економіки України від 4 грудня 2006 року № 367. [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://zakon.nau.ua/doc/ ?code=v0367665−06

11. Панікар Г. Ю. Регіональна економічна політика залучення прямих іноземних інвестицій в країнах СНД: автореф. дис… канд. екон наук: 08.02.03 / Г. Ю. Панікар. — К., 2003. — 20 с.

12. Покотило Т. В. Форми, методи та інструментарій державного регулювання інвестиційної діяльності на регіональному рівні / Т В. Покотило. [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.kbuapa.kharkov.Ua/e-book/apdu/2009;2/doc/2/11.pdf

13. Регіональне управління: інноваційний підхід: [навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл.] / М. П. Бутко, О. О. Зеленська, С. М. Зеленський та ін.; за заг. ред. д.е.н., проф. М. П. Бутка. — К.: Знання України, 2006. — 560 с.

14. Романова Т. В. Формування державної регіональної економічної політики зростання інвестиційного потенціалу регіонів України / Ефективна економіка / Електронний ресурс / Т. В. Романова. — Режим доступу: http://www.economy.nayka.com.ua/index.php?operation=1&iid=316

15. Стеченко Д. М. Розміщення продуктивних сил і регіоналістика [Електронний ресурс]. / Д. М. Стеченко. — Режим доступу: http://polka-knig.com.ua/article.php?book=45&article=4136

16. Формування інвестиційної програми розвитку регіону: метод. рек. / [уклад.: В. Г Бодров, В. Ф. Мартиненко, В. О. Гусєв та ін.]; за заг. ред. В. Г Бодрова, В. Ф. Мартиненка. — К.: НАДУ 2008. — 52 с.

17. Шевченко О. В. Інвестиційна активність регіонів України: вплив на економічне зростання / О. В. Шевченко // Стратегічні пріоритети. — 2009. -№ 1(10). — С. 175−181.

18. Шкрабак І. В. Удосконалення державного механізму управління регіональними інвестиційними потоками: автореф. дис… канд. екон наук: 25.00.04 / І. В. Шкрабак. — Донецьк, 2002. — 19 с.