Системне дослідження особливостей інтеграції туристського комплексу України в міжнародний ринок туристичних послуг

Системне дослідження особливостей інтеграції туристського комплексу України в міжнародний ринок туристичних послуг

ЗМІСТ

Вступ Розділ 1. Теоретико-методологічні засади дослідження інтеграції України до міжнародного ринку туристських послуг

1.1 Міжнародний ринок туристських послуг у розвитку світової економіки

1.2 Головні особливості розвитку міжнародного туризму

1.3 Роль та місце ЮНВТО як глобального координатора міжнародного туризму Висновки до розділу Розділ 2. Системне дослідження особливостей інтеграції туристського комплексу України в міжнародний ринок туристичних послуг

2.1 Динаміка та тенденції розвитку ринку туристських послуг України

2.2 Оцінка передумов і шляхів формування туристського ринку України

2.3 Державне регулювання сфери туризму в Україні

Висновки до розділу Розділ 3. Напрями вдосконалення туристського комплексу України на сучасному етапі

3.1 Економіко-соціальний аналіз проблем та суперечностей сучасного розвитку туризму в Україні

3.2 Роль Євро-2012 в інтеграції України до міжнародного туристського ринку

3.3 Потенціал та напрями розвитку туристського комплексу України в євроінтеграцію Висновки до розділу Висновки Список використаних джерел Додатки

ВСТУП

Актуальність теми. Шляхом критичного аналізу та дослідження літератури, використаної при написанні дипломної роботи дає можливість стверджувати про те, що характерною рисою сучасного міжнародного життя є стрімкий розвиток міжнародного ринку туристських послуг. Міжнародний туризм є не лише важливим фактором зміцнення взаємної довіри, але й вносить значний вклад у вирішення таких проблем, як підтримання миру, укріплення дружніх взаємовідносин між державами, окрім цього він сприяє економічному процвітанню країн. Оскільки туризм є однією з найдинамічніших та найприбутковіших галузей світової економіки, більшість країн світу сприяють розвитку власної туристичної індустрії та просуванню національного продукту на світовий ринок. Україна, як держава з величезним туристичним потенціалом, докладає багато зусиль задля організації та розвитку власного туристського комплексу, а також його інтеграції до сучасного міжнародного ринку туристських послуг.

Актуальність цієї теми обумовлена також тим, що враховуючи зростаюче зацікавлення Україною та її значний туристичний потенціал, важливим є розвиток стабільної та ефективної туристичної галузі, а також підвищення ролі та місця міжнародного туризму в Україні. Перспективи розвитку туризму в Україні визначаються дією широкого спектра природних, історико-культурних, соціальних, економічних та політичних чинників.

Необхідність пошуку раціональних шляхів стимулювання туристичних процесів диктується також перспективою отримання відчутної економічної вигоди від туристичної індустрії, яка може стати вагомим засобом оздоровлення всієї національної економіки. Таким чином, з огляду на нові геополітичні й геоекономічні зміни в світі, тема дослідження стає актуальною, а необхідність висвітлення та вдосконалення проблематики являється доцільною.

Вітчизняні та зарубіжні вчені, які в своїх працях поклали початок дослідженню питання про проблеми розвитку міжнародного туризму, формування ефективної політики туризму, підвищення економічної важливості туристичного комплексу варто відзначити: В. К. Федорченка, В. Д. Бакуменка, В. М. Вакуленка, В.Є. Воротіна, О.С. Ігнатенка, В.М. Князєва, О.Ю. Лебединської, Н. Р. Нижник, М. К. Орлатого, Ю.П. Сурміна, В. Г. Антоненка, О.І. Левицьку, Я. В. Любивого, В. С. Пазенка, Ф. М. Рудича, В.І. Цибуха, М. В. Цюрупу, Ю.І. Яковенка, П. Л. Яроцького та ін. Питання історії виникнення туризму, насамперед, досліджуються в працях В. Антонова-Саратовського, В.І. Бурчакова, В. Г. Герасименка, Т.А. Дьорової, О.В. Лугової, В. К. Федорченка та інших авторів.

Здійснений огляд літератури дозволяє зробити висновок про великий інтерес істориків та науковців до вивчення досліджуваної теми. Але при значній кількості монографій та науково-популярних публікацій про особливості розвитку міжнародного туризму у світі та Україні, в науковій літературі й досі немає спеціальної праці, яка б комплексно та поетапно розкривала проблему, яку ми взялися висвітлити.

Висвітлення цих непростих проблем вимагає глибшого наукового дослідження та більш системного аналізу. Отже, наукова і практична актуальність зазначених проблем зумовили вибір теми наукової роботи, визначили об'єкт і предмет, мету та основні завдання дослідження.

Зв’язок дипломної роботи з науковою темою випускової кафедри. Обрана тема для дослідження в дипломній роботи відповідає тематиці наукових досліджень випускової кафедри світового господарства і міжнародних економічних відносин «Проблеми розвитку міжнародного туризму».

Мета і завдання роботи. Мета роботи полягає у дослідженні стану і загальних тенденцій оптимізації туристського комплексу України в контексті інтеграції до міжнародного та європейського ринку туристичних послуг. Для досягнення мети дипломної роботи поставлені наступні завдання:

· оцінити відповідність нормативно-правової бази України потребам розвитку вітчизняного туризму;

· визначити напрямки інтеграції України в міжнародний ринок туристичних послуг;

· розкрити сутність та принципи регулювання туристичної сфери України з метою поліпшення іміджу України на міжнародній арені, запропонувати можливі шляхи їх удосконалення;

· показати доцільність проведення Євро-2012 в Україні та з’ясувати позитивні сторони від чемпіонату для нашої країни.

· на основі критичного аналізу з’ясувати значення міжнародного туризму в Україні та його безпосередній вплив на економічне зростання країни;

· окреслити основні завдання і напрями розвитку міжнародного туризму та дослідити його вплив на соціально-економічний розвиток регіонів України;

Об'єктом дослідження є туристська сфера України та її оптимізація в контексті перспектив євроінтеграції.

Предметом дослідження є місце та роль України в міжнародному туристському комплексі та економічні й організаційно-правові засади процесу формування та розвитку інтеграції туристського комплексу України до міжнародного ринку туристських послуг.

Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є системний підхід, що дозволяє представити комплексне бачення інтеграції України до сучасного міжнародного ринку туристських послуг як сукупності елементів формальної макроструктури, їх взаємозв'язків та загальних принципів організації. При аналізі джерел для виявлення загальних і особливих рис у процесах та явищах, пов’язаних з практичною діяльністю міжнародного туристського ринку.

При написанні першого розділу дипломної роботи використано принцип історизму, а також методи порівняння і узагальнення. Завдяки використанню принципу історизму, який передбачає розгляд минулого з урахуванням тих змін, які відбувалися не тільки з предметом/об'єктом дослідження, але й з усіма пов’язаними з ним процесами та явищами, вдалося розглянути процес формування зростання місця та ролі міжнародного туризму, а також співробітництва у цій сфері, насамперед в рамках ЮНВТО.

При написанні другого та третього розділів дипломної роботи автор керується принципами об'єктивності та всебічності, які, в першу чергу, зорієнтовані на виявлення внутрішніх і зовнішніх взаємозв'язків предмета дослідження, а також вимагають виявлення основних проблем та суперечностей розвитку туризму в Україні.

Інформаційною базою дослідження є оперативні дані Міністерства культури і туризму України, Державної туристичної адміністрації України, Державного комітету статистики України та їх регіональних структур, наукова і нормативно-довідкова література, система мережі Інтернет.

Наукова новизна дипломної роботи: Спираючись на роботи науковців, фахівців та вчених розглянуто туристський комплекс України та міжнародний туристський ринок. На основі широкої джерельної бази автор намагається комплексно та поетапно висвітлити основні тенденції розвитку міжнародного туризму та впровадження відповідних кроків для розширення участі України в міжнародному туризмі з урахуванням її реальних можливостей. Проаналізовані сучасні процеси інтеграції Украни до міжнародного ринку туристських послуг. Новизну роботи також складають висновки та пропозиції.

Практичне значення отриманих результатів дипломної зумовлюється її актуальністю та метою. Основні теоретичні положення дипломної роботи дають змогу об'єктивно оцінити сучасний стан розвитку туристичної сфери в Україні і на цій підставі визначити туристичну стратегію та особливості подальшої організації міжнародного туризму в Україні. Представлений у роботі фактологічний матеріал та узагальнення можуть бути використані у навчальному процесі: розроблення робочих програм, проведення лекцій, виступі на наукових конференціях та інше.

Особистий внесок автора в розробку даної теми полягає в тому, що ним були:

— розглянуто проблеми та перспективи інтеграції туристського комплексу України до сучасного міжнародного ринку туристських послуг;

— опрацьована велика кількість літературних джерел, які були проаналізовані та систематизовані, для об'єктивного та змістовного висвітлення досліджуваної проблеми;

— визначена специфіка розвитку туристського комплексу України в контексті інтеграції в міжнародний ринок туристських послуг

Структура роботи. Дипломна робота складається з вступу, трьох розділів, дев’яти підрозділів, висновків, списку використаних джерел (70 найменувань), 5 таблиць і 5 рисунків. Загальний обсяг роботи 103 сторінки.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ АСПЕКТИ ІНТЕГРАЦІЇ УКРАЇНИ ДО МІЖНАРОДНОГО РИНКУ ТУРИСТСЬКИХ ПОСЛУГ

1.1 Міжнародний ринок туристських послуг у розвитку світової економіки

всі можливості для ознайомлення з історією, культурою, звичаями, духовними і релігійними цінностями країни та її народу, являючись важливим джерелом підвищення добробуту держави. Окрім значної статті прибутку туризм є ще й одним з могутніх чинників посилення авторитету країни, зростання її значення в очах світової спільноти і пересічних громадян.

За своїм туристично-рекреаційним потенціалом Україна має всі можливості стати провідною туристичною державою, в якій індустрія туризму становитиме вагому складову бюджетних надходжень, відіграватиме провідну роль в покращенні економічного та соціального становища країни. Розширення міжнародних зв`язків відкриває нові шляхи для просування національного туристичного продукту на світових ринках, залучення до світового інформаційного простору, передового досвіду організації туристичної діяльності.

Формування оновленої України збіглося в часі з універсальними зв’язками між державами, одним із яких є інтеграція. Інтеграція є досить складним механізмом, ефективне функціонування якого неможливе без узгодження дій усіх його складових. Успішний розвиток інтеграції розглядається і вважається можливим лише за умов постійного вдосконалення інтеграційного механізму, поглиблення процесу співробітництва в різних галузях, у тому числі і в туризмі як одній із перспективних галузей взаємовідносин між країнами світу.

Сучасна туристська індустрія є одним з яскравих явищ нашого часу, яке реально проникає в усі сфери життя і змінює навколишній світ. Туризм перетворився на потужну індустрію, величезний комплекс, у якому пов’язані економічна та соціальна сфери. Саме туризм часто є тим каталізатором, що спричиняє активний розвиток як окремих галузей, так і соціально-економічний розвиток цілих країн. Але при цьому, міжнародний туризм є відносно молодою галуззю в світі, хоча свої корені бере з давніх часів, так як велика кількість людей відправлялися в подорожі з метою пізнання світу й відкриття нових територій, з торговельними, дипломатичними, військовими, релігійними місіями [1,c.20−21].

Один з експертів Всесвітньої туристичної організації Джафар Джафарі у своїй праці «Феноменологія туризму» зазначає, що люди подорожували завжди. Про це свідчать записи стародавніх народів, які населяли Середній і Далекий Схід та Середземномор’я. Ці історичні нариси показують, що з розширенням торговельної діяльності і завоювань в Греції, Римі та Китаї представники знаті все частіше відправлялися у поїздки. Поділ суспільства на вільних і рабів, поява товарно-грошових відносин, розподіл праці і виділення частини людей, не зайнятих у суспільному виробництві й управлінні, розвиток торгівлі, мистецтва і культури — ось головні фактори, які вплинули на посилення необхідності в здійсненні поїздок і подорожей [2, с.13−14].

Туристичні мандрівки потребували певних послуг з боку місцевого населення в плані розміщення, харчування й т.д. Історично першими підприємствами індустрії туризму стали таверни. В античні часи основними мотивами подорожей були торгівля, освіта, паломництво, лікування. У Древній Греції зародилися й спортивні поїздки (Олімпійські ігри). Розвиток торгівлі призвів до масового будівництва доріг, постоялих дворів, таверн.

У середні століття серед подорожей підсилився релігійний фактор — величезні маси людей спрямовувалися до християнських і мусульманських святинь. І тільки епоха Ренесансу послабила релігійні мотиви й підсилила індивідуальний характер і освітню спрямованість поїздок. Зародження спеціалізованих підприємств з виробництва туристичних послуг (XIX століття) і швидкий розвиток індустрії туризму (до 80-х рр. XX століття) сприяли появі етапу масового туризму [3, с.35−43].

Розширення торговельних і культурних зв’язків, географічні відкриття, що розширили межі відомого, зумовили збільшення мобільності населення, а це сприяло пізнанню людством навколишнього світу. Результатом численних подорожей людей у різні часи стало промислове та культурне освоєння багатьох територій, нагромадження численних наукових та літературних матеріалів. У багатьох людей з’явилася потреба у відвідуванні нових територій, в ознайомленні зі звичаями і побутом інших народів. Це зумовило виникнення особливої форми подорожей — туризму. Активізація господарських та культурних зв’язків істотно збільшувала не тільки рух населення, а й сприяла будівництву доріг, готелів, закладів громадського харчування, зон відпочинку та лікування. Науково-технічний прогрес активно сприяв розвитку туризму. Адже з появою нових видів транспорту подорожувати стало набагато зручніше. Революційний розвиток транспорту — поява пароплава, паровоза, розширення мережі доріг також зіграло важливу роль. Перші висококласні готелі з’явилися в Німеччині й Швейцарії на початку XIX століття, у другій половині століття — створюються бюро подорожей, які організовували туристичні поїздки й реалізовували споживачеві. Після економічного спаду, пов’язаного з Другою світовою війною, почався новий етап. З 60-х років XX століття почався активний розвиток туристичних фірм, масового будівництва готелів і різного роду розважальних закладів. Європейський туризм був орієнтований на прийом американських туристів, а з 70-х років, розпочався ріст і виїзного туризму. В СРСР розвивалася мережа профспілкових лікувально-профілактичних і курортних установ, дитячий сезонний і спортивний туризм. З 80-х років XX століття темпи росту туризму сповільнилися, а масовий туризм трансформувався в диференційований. Туризм стає стилем життя, підсилюється тенденція до розширення асортиментів послуг, появи нових об'єктів рекреації [4, c.41−57].

Отже, поняття «туризм» почало формуватися з початком масовості, тобто переміщень значної кількості людей з метою змістовного проведення дозвілля, хоча можна з впевненістю стверджувати, що подорожування завжди було властиве людині перш за все як біологічній істоті, для якої рух є невід'ємною потребою організму, а з часів посилення урбанізаційних процесів спілкування з природним середовищем все більшою мірою стає психофізіологічною потребою. По-друге, подорожування є формою пізнання середовища і розширення людських можливостей з адаптації до довкілля, а також одним з найдавніших засобів комунікації, культурного обміну, економічних контактів. Нарешті, подорожування є формою наукового пізнання світу і одним з етапів розвитку сучасної цивілізації. Тобто, мобільність людства є певною рушійною силою суспільного розвитку, спрямованою на інтенсифікацію господарювання, пом’якшення соціального і політичного напруження, поліпшення умов життя шляхом пізнання природного та соціокупьтурного середовища життєдіяльності [3, c.36−39]. Такими є об'єктивні передумови виникнення та поширення туризму як явища, яке охопило значну частину людства. Туризм спочатку розглядався як подорож. Заради більш детального розгляду поняття «туризм» слід визначити його економічні особливості, а зокрема:

· Міжнародний туристичний обмін є обміном живими людьми. Туристичні послуги не можуть пересуватися за своїм покупцем, їх не можна зберігати. Ринок міжнародного туризму є ринком покупця.

· Одною з характерних рис сучасного туризму являється його масовість. З предмета розкоші він став потребою для більшості населення багатьох країн світу. Масовий попит на туристичні послуги породив масове туристичне виробництво, а згодом і міцну туристичну індустрію зі своїми індивідами, своїм продуктом, виробничим циклом, методами організації і управління виробництвом.

· Туристичні послуги на світовому ринку виступають як «невидимий» товар, характерною рисою якого є те, що значна частина цих послуг робиться з мінімальними витратами на місці.

Туризм? різновид рекреації, один із видів активного відпочинку. Це галузь економіки, яка останнім часом розвивається досить швидкими темпами, випереджаючи за темпами розвитку навіть нафтовидобуток та автомобіле-будування. Основними групами чинників розвитку туризму є такі:

· мотиваційні (психологічні чинники, які впливають на вибір мети подорожі в ті чи інші періоди в певні регіони);

· географічні (особливості фізико-, економіко-, політико-географічного положення країн та регіонів, необхідність налагодження зв’язків між ними);

· політичні (стабільна політична ситуація);

· соціальні (демографічні та міграційні процеси);

· розвиток науково-технічного потенціалу;

· екологічні (збереження навколишнього середовища, придатного для проживання та відпочинку людей);

· економічні (розвиток економіки) (див. Рис. 1.1).

Рисунок 1.1 Фактори привабливості рекреаційно-туристичних ресурсів,% [5]

Увесь комплекс чинників, що впливають на розвиток міжнародного туристичного бізнесу, можна поділити на дві групи:

· чинники, що діють незалежно від діяльності організацій індустрії туризму (мотиваційні, економічні, політичні, географічні, соціальні, екологічні);

· чинники, що сприяють розвитку туризму, які активно використовують туристичні організації у своїй діяльності (науково-технічний потенціал).

До факторів, що викликали бурхливий розвиток туризму в останні роки, можна віднести такі:

· ріст суспільного багатства і доходів населення;

· скорочення робочого часу і збільшення вільного часу;

· розширене використання транспорту для туристичних поїздок (авіаційного, автомобільного та ін.);

· удосконалювання усіх видів транспорту зробило поїздки дешевшими;

· розвиток засобів комунікації та інформаційних технологій;

· ослаблення обмежень на вивіз валюти в багатьох країнах і спрощення прикордонних формальностей;

· туристичний бізнес захоплює підприємців по багатьох причинах (невеликі стартові інвестиції, зростаючий попит на туристичні послуги, високий рівень рентабельності і мінімальний період окупності витрат).

Туризм — це екскурсії, походи і подорожі, в яких відпочинок поєднується з пізнавальними і освітніми цілями. За призначенням і формами проведення туризм поділяється на плановий (екскурсійний) і самодіяльний.

При плановому туризмі учасники подорожують на автобусах, літаках, теплоходах, по наперед намічених маршрутах, зупиняються в готелях або на турбазах, де їм надається ночівля, харчування і екскурсовод.

При самодіяльному туризмі подорож будується повністю або частково на самообслуговуванні. Тут туристи самі намічають маршрути і спосіб пересування, забезпечують собі харчування, нічліг і місце відпочинку, намічають місця для екскурсій [6, c.154−158]. На даний час туризм класифікується:

· за цілями: маршрутно-пізнавальний; спортивно-оздоровчий; самодіяльний, у тому числі з активними способами пересування; діловий і конгрес-туризм; курортний, лікувальний; гірськолижний; фестивальний; мисливський; екологічний; шоп-туризм; релігійний; навчальний і ін.;

· за ступенем мобільності: пересувний; стаціонарний; змішаний;

· за формою участі: індивідуальний; груповий; сімейний;

· за віком: зрілий; молодіжний; дитячий; змішаний;

· за тривалістю: одноденний; багатоденний; транзитний;

· за видом використовуваного транспорту: автомобільний; залізничний; авіаційний; водний; велосипедний; кінний; комбінований;

· за сезонністю: активний туристський сезон, міжсезон (напівсезон), несезон;

· за географічним складом: міжконтинентальний; міжнародний (міжрегіональний); регіональний; місцевий; прикордонний;

· за способом пересування: пішохідний; з використанням традиційних транспортних засобів; з використанням екзотичних видів транспорту (канатна дорога, фунікулер, повітряна куля, дельтаплан).

Перелічити всі різновиди міжнародного туризму досить складно через їх багаточисельність, але серед основних напрямів, що активно розвиваються останнім часом, можна назвати:

1) Релігійний туризм, який, незважаючи на свою традиційність, виявився настільки прибутковим і перспективним (тільки в США в 2008 р. 25% туристів були зацікавлені в «духовних канікулах»), що для його координування була створена Всесвітня релігійна асоціація туризму (WRTA), загальний бюджет якої складає 18 млрд. дол. США. Асоціація повинна стати точкою опори для індустрії релігійного туризму, який за даними Всесвітньої організації туризму та Всесвітнього туристичної організації є одним з перспективних сегментів туристичного ринку у ХХІ столітті.

2) Космічний туризм, який розвивається у США з 2004 р. після того, як в космос вийшов перший приватний космічний корабель SpaceShipOne (раніше перший в світі турист був відправлений на орбіту російськими компаніями). В 2004 р. американський конгрес прийняв особливий закон з метою розвитку масового космічного туризму.

3) Круїзний туризм також набув великого розвитку. Прихильники круїзів — це, як правило, люди віком 60 років і більше, які шукають активного, оригінального і одночасно комфортабельного відпочинку. Крім них, 32% - це молодь, яка бажає відсвяткувати своє весілля на круїзному лайнері із сім'єю та друзями; 40% - це одружені пари, які святкують свій медовий місяць. Враховуючи зростаючий попит на круїзи та їх вартість (54% туристів (переважно сімейні пари) сплачують від 1000 до 3000 дол. США за круїз, інші 35% - від 3000 до 6000 дол. США), то від індустрії круїзного туризму очікуються рекордні доходи. Тому Міжнародна асоціація круїзних ліній (США) планує збільшити круїзний флот до 2010 р. на 30%, а фінансування проекту становить 15 млрд. дол. США.

4) Лікувальний туризм передбачає, крім відвідування традиційних курортів, досить оригінальні варіанти оздоровлення. Так, в Індію на лікування національними індійськими методами щорічно приїжджають близько 150 тис. іноземців. До 2012 р. Індія планує долю лікувального міжнародного туризму довести до 2 млрд. дол. США.

5) Пригодницький туризм (adventure travel) — є новим, але перспективним напрямом в туризмі:

· тільки в США за останні 5 років 91 млн. чоловік мали пригодницький відпочинок. За даними журналу «Wall Street» американські туроператори на цьому виді туризму тільки у 2003 р. заробили 245 млрд. дол.;

· в Африці справляє враження досвід організації сафарі, який перетворився в один з найпривабливіших для туристів і найприбутковіший для туроператорів видів відпочинку (сафарі для одного туриста коштує від 30 до 130 тис. дол. США. Досвід організації сафарі наслідує Туреччина, де близько 30% відпочиваючих щотижня хоча б один раз виїжджали на джип-сафарі; - в Єгипті, Ізраїлі, Тунісі, ОАЕ поширюється практика автопробігів квадрациклами по пустелі (але цю розвагу можуть дозволити собі тільки багаті туристи, тому що сам квадрацикл коштує 10−15 тис. дол. США);

· одним з різновидів пригодницького туризму є підводне занурення з подальшим проникненням у підводний човен, що затонув, або інші підводні мандрівки;

· особливою популярністю в усьому світі користуються повітряний пригодницький туризм (на повітряній кулі або парашутизм). Незважаючи на те, що це досить дорога розвага (вартість однієї повітряної кулі дорівнює 30 тис. дол. США; парашутна система коштує 3−5 тис. дол. США (без екіпіровки парашутиста), крім цього, потрібні кваліфіковані інструктори, пілоти, кілька літаків, аеродром, вертикальна аеродинамічна труба для тренувань парашутистів (їх в цілому світі тільки 9, а в Європі - одна (у Франції), цей вид спортивного туризму набуває розвитку і приносить чималий прибуток. Так, зараз у Німеччині - 6000 повітряних куль, у Голландії - 400, у Росії - 370, а політ на цій кулі коштує від 100 дол. США для однієї людини. Ціна ж польоту на парашуті протягом 2,5 хвилин коштує у США 36 дол., а у Франції - 59 дол. Отже, екстремальний або пригодницький туризм, незважаючи на те, що його організація коштує досить дорого, розвивається і приносить значні прибутки. Журнал «World Travel and Tourism» стверджує, що збільшення обсягів прибутку від цього різновиду туризму складає 20% щорічно.

Крім перелічених вище, активно розвиваються багато інших традиційних і нових напрямів міжнародного туризму (зелений або сільський; екологічний; мототуризм тощо). Специфіка сучасного туризму в тому, що він охопив майже всі види діяльності людини і перетворив їх на атракціони. Гори, ріки, історичні пам’ятники, народні звичаї, свята також перетворюються на туристичні атракціони. Таким чином, організатори туризму створюють нову реальність і, відповідно, нову філософію відпочиваючого класу (туристів). З одного боку, це добре, тому що сприяє більш повному задоволенню споживачів туристичних послуг. Але з іншого боку, туризм має певні негативні наслідки своєї діяльності - забруднення навколишнього середовища відпочиваючими під час екскурсій, нераціональне, з загальнолюдської точки зору, використання туристичних об'єктів.

Отже, туризм за часи свого існування перетворився з розваги для багатих людей у масову індустрію відпочинку і оздоровлення для представників всіх прошарків населення всіх країн світу. Міжнародний туризм став складовою концепцією економічного і соціального розвитку та одним з найбільш характерних проявів глобалізації. Сучасна міжнародна економічна криза безперечно вплинула і на туристичну галузь. За версією Всесвітньої туристичної організації зростання туризму хоча і не досягне рівня 2004;2007 рр. (коли він дорівнював 7% щорічно), але до 2020 р. цей показник повинен скласти приблизно 4%.

Аналіз розвитку сучасного міжнародного бізнесу дозволяє зробити висновки, що туризм:

· перетворився в перспективну галузь міжнародного бізнесу з багатьма напрямами свого розвитку, індустрією курортів, особливими фінансовими інструментами (наприклад, дорожними чеками), системою комунікацій;

· став складовою частиною стратегічних, економічних і соціальних концепцій розвитку країн світу;

· сприяє розвитку багатьох пов’язаних з ним галузей економіки (готельної, транспортної, харчової, торговельної ін.);

· допомагає створювати робочі місця і, таким чином, вирішує проблему зайнятості працездатного населення;

· потребує державної підтримки для свого подальшого розвитку як індустрії, яка ефективно організує не тільки відпочинок, але й оздоровлення людей.

В той же час вважаємо принципово важливим запропонувати більш уважний підхід до методів і шляхів організації туризму з метою запобігання його підчас забруднюючого впливу на довкілля, більш обережного ставлення до історичних пам’яток культури різних країн, а також раціонального використання вже існуючих закладів лікувально-оздоровчого характеру для ефективної організації відпочинку різних верств населення.

Беручи до увагу значний вплив туризму на економічний розвиток країн доречно розглянути функції міжнародного туризму, які він виконує в економіці окремої країни:

1. Міжнародний туризм являється джерелом валютних надходжень для країни та дієвим засобом для забезпечення зайнятості.

Туризм є однією з небагатьох галузей світового господарства, де постійно зростає кількість робочих місць, що у 1,5 раза перевищує цей середньогалузевий показник в інших сферах економічної діяльності. Робочі місця та туристичні підприємства зазвичай створюються в менш розвинутих регіонах країн базування, що сприяє поліпшенню економічної ситуації та заохочує місцевих жителів не полишати традиційні зони мешкання у пошуках економічно привабливіших місць проживання. Активно розвивається так званий сільський туризм, який у країнах Європи розглядають як найефективніший шлях соціального розвитку депресивних регіонів, шлях до забезпечення зайнятості сільського населення, яке витісняється зі сфери матеріального виробництва внаслідок науково-технічного прогресу. За даними звіту Міжнародної ради з подорожей і туризму (World Travel and Tourism Council) очікується, що зайнятість у сфері подорожей та туризму до 2014 р. сягне 8,6% працездатного населення Землі. [7]

Міжнародний туризм являється активним джерелом надходжень іноземної валюти. Наприклад, велика частина доходів від міжнародного туризму в загальній сумі надходжень від експорту товарів і послуг складає: в Іспанії - 35%, Австралії і Греції - по 36%, Швейцарії - 12%, Італії - 11%, Португалії - 21% і на Кіпрі - 52%. В більшості країн, що розвиваються, на долю іноземного туризму припадає 10−15% доходів від експорту товарів і послуг. Проте в деяких країнах цей показник значно вище, наприклад, в Колумбії він складає 20%, Ямайці - 30%, Панамі - 55% і на Гаїті - 73%. [8, c. 65- 68]

2. Міжнародний туризм розширює внески в платіжний баланс і ВНП країни. Так у таких країнах, як Угорщина, Чехія, Австрія, Швейцарія, Італія, Франція, Іспанія, Португалія туризм являється одною з пріоритетних галузей, внесок у валовий національний дохід яких складає 15−35%.

3. Міжнародний туризм сприяє диверсифікації економіки, створюючи галузі, обслуговуючі сфери туризму: будівництва, торгівлі, сільського господарства, виробництво товарів народного споживання і т.д.

4. З зростанням зайнятості в сфері туризму ростуть прибутки населення і підвищується рівень добробуту нації.

5. Часто завдяки міжнародному туризму у віддалених територій з’являється стимул до розвитку. Зокрема, там відроджуються забуті ремесла й окремі галузі народної творчості.

6. Надання туристичних послуг є вигідним для держави з точки зору використання рекреаційних ресурсів. Таким чином, іноземний турист платить за туристичні послуги, при цьому не вивозячи рекреаційні ресурси за межі країни. Країна отримує прибутки, зберігаючи свої природні та культурно-історичні цінності.

7. Для деяких слаборозвинутих країн туризм є єдиним рушієм економічного зростання. Кенія, Танзанія, Єгипет, Марокко, Туніс, Мадагаскар — це ті країни, уряди яких стимулюють розвиток туристичної галузі, так як туризм — це єдине джерело надходження капіталу, та іноземних інвестицій.

Однак поряд із позитивними чинниками за останні півсторіччя туризм відчув негативний вплив низки різнорідних чинників, серед яких? природні катастрофи, соціальні потрясіння, війни, економічні кризи, терористичні акти. Отже, незважаючи на значну кількість позитивних сторін, індустрія туризму несе з собою і певні небезпеки та недоліки:

· Екологічні небезпеки. Насамперед туризм впливає на навколишнє середовище надмірною концентрацією виробництва й людей у туристичних центрах, освоєння територій, що раніше не використовувалися тощо.

· Втрата культурних цінностей. Комерціалізація життя й розвиток туризму в окремих регіонах приводить до знецінення традицій і падіння престижу національних культур. Особливу заклопотаність у світової громадськості викликає секс-туризм і вивіз туристами витворів мистецтв.

· Негативний вплив навколишнього середовища. Природне середовище постійно загрожує людині різними стихійними лихами. Соціальне середовище має такі проблеми як епідемії, злочинність, поширення наркотиків, насильство, тероризм, піратство, військові ускладнення.

· Техногенні небезпеки. Одними із самих серйозних ризиків у туризмі залишаються транспортні події, аварії і катастрофи. Багато проблем створюють великі аварії й пожежі на об'єктах туріндустрії щорічно призводять до травм і смертельних випадків серед туристів.

· Відплив валюти за кордон. З такою ситуацією зіштовхнулася низка країн, що розвиваються, які змушені купувати за кордоном продукти і товари для іноземних туристів та необхідне для інфраструктури туризму.

Фахівці ЮНВТО визначили п’ять найперспективніших видів туризму у ХХІ столітті [5]:

1. Круїзи? один із найперспективніших та бурхливо зростаючих видів туризму. Якщо на початку 1980 р. кількість «круїзних» туристів складала 1,5 млн. осіб, то нині? 10 млн, і їхня кількість постійно зростає.

2. Пригодницький туризм? для любителів гострих відчуттів. Постійно зростає попит на сходження на найвищі вершини світу та екскурсії по морських глибинах.

3. Культурно-пізнавальний туризм? активно розвиватиметься в Європі, Азії, Близькому Сході, відповідно, зросте значення охорони пам’яток культури.

4. Діловий туризм? набув активного розвитку нині і розвиватиметься і в майбутньому, що пов’язано зі швидкими темпами розвитку світової економіки, поглибленням політичних та економічних зв’язків між різними державами світу.

5. Космічний туризм? за даними американських фахівців, забезпечить щорічний дохід у розмірі 10 млрд. доларів США.

Вивчення основних етапів розвитку туристської галузі дозволяє зробити висновок про те, що туризм, як явище, має досить складний і багатовимірний характер, а шлях його трансформації до міжнародного рівня був досить довготривалим. Сучасні тенденції розвитку міжнародного туризму мають позитивний характер. Проаналізовані дані свідчать про те, що туристична галузь економіки активно розвивається: зростає кількість туристичних прибуттів у світі загалом і у всіх туристичних макрорегіонах зокрема, створюються нові робочі місця у сфері туризму, і їх кількість постійно зростає, збільшуються прибутки від туризму. Проте існує ряд проблем галузі, вирішення яких суттєво прискорить розвиток туристичної сфери. Тому подальші наукові пошуки в цьому напрямку будуть присвячені пошукам шляхів вирішення проблем розвитку туристичної галузі господарства. Але незважаючи на це та деякі негативні фактори, які нам вдалося визначити, безсумнівним є те, що в системі туризму тісно переплетені інтереси економіки і культури, безпеки і міжнародних відносин, екології і зайнятості населення, готельного бізнесу і транспортних організацій. Взагалі, на сучасному етапі розвиток туризму має велике значення як для держави в цілому, так і для кожної особи зокрема.

1.2 Визначальні характеристики динаміки розвитку міжнародного туризму

галузей світового господарства, а також одну з форм міжнародної торгівлі послугами, які найдинамічніше розвиваються. Туризм, як явище суспільного життя, є похідною суспільного розвитку. Своєю появою він завдячує індустріальній стадії розвитку людства, якій був притаманний прискорений розвиток продуктивних сил, поглиблення поділу праці, розвиток урбанізаційних процесів. Саме за цих умов, що докорінно змінювали суспільні моделі життєдіяльності людства, туризм перетворився у форму проведення дозвілля, забезпечену діяльністю міжгалузевого комплексу по задоволенню потреб населення у відпочинку та оздоровленні, у потужну комунікативну складову глобалізаційного процесу.

Туризм виступає засобом комунікації та саморозвитку, підвищення рівня освіти та загальної культури шляхом ознайомлення з культурою, побутом, традиціями та віруваннями, стилем та характером життя інших народів, з культурною спадщиною людства та перлинами природи. Безпосереднє спілкування різних народів і різних культур сприяє взаємозбагаченню та саморозвитку культури, відіграє значну роль в укріпленні миру та порозуміння на планеті, розширює культурні та ділові контакти.

Сьогодні найбільший розвиток міжнародного туризму зосередився в західноєвропейських країнах. На частку цього регіону приходиться понад 70% світового туристичного ринку і близько 60% валютних надходжень. Приблизно 20% припадає на Америку, менше 10% - на Азію, Африку й Австралію разом.

Всесвітня організація туризму, (далі - ЮНВТО) у своїй класифікації виділяє країни, що переважно являються основними постачальниками туристів (США, Бельгія, Данія, Німеччина, Голландія, Нова Зеландія, Швеція, Канада, Англія) і країни що є, в основному, реципієнтами (Австралія, Греція, Кіпр, Італія, Іспанія, Мексика, Туреччина, Франція, Швейцарія). Міжнародний туризм розвивається нерівномірно не лише в окремих регіонах, а й у межах певного регіону планети, що зумовлено ступенем розвитку туристичної інфраструктури, віддаленістю території та іншими чинниками.

Для сучасного міжнародного туризму характерна значна територіальна нерівномірність. У найзагальніший вигляді вона відбиває різні соціально-економічні рівні країн світу: на економічно розвинені країни припадає 57% туристських прибутків, на країни, що розвиваються,? 30%, на країни з перехідною економікою? 13%. При подібній регіональній структурі туристських прибутків і доходів виділяються п’ять туристичних макрорегіонів світу:

1. Європейський (країни Західної, Північної, Південної, Центральної, Східної Європи, а також держави Східного Середземномор’я? Ізраїль, Кіпр, Туреччину).

2. Американський (країни Північної, Південної, Центральної Америки, острівні держави і території Карибського басейну).

3. Азійсько-Тихоокеанський (країни Східної та Південно-Східної Азії, Австралію та Океанію).

4. Африканський (включає країни Африки, крім Єгипту та Лівії).

5. Близькосхідний (країни Західної та Південно-Західної Азії, Єгипет, Лівію).

Рисунок 1.2 Частка туристських прибутків туристичних макрорегіонів світу,%[3,с. 105]

Для цих макрорегіонів характерна поступова динаміка розвитку, проте темпи не однакові, як і не однакова кількість туристських прибутків (див. Рис. 1.2). Найбільша їх частка припадає на Європу (58%). Це пояснюється наявністю всіх видів рекреаційних ресурсів, стабільною економічною і політичною ситуацією в цьому макрорегіоні, наявністю розвиненої інфраструктури та вигідним географічним положенням. Проте відпочинок в Європі дорожчий, ніж в інших макрорегіонах, що негативно впливає на розвиток туризму в цьому регіоні.

Другу позицію займає Азійсько-Тихоокеанський макрорегіон, частка туристських прибутків у ньому складає 19%. Це пояснюється наявністю унікальних та екзотичних видів рекреаційних ресурсів, високим рівнем сервісу. І все це на фоні нижчих цін і менших витрат, ніж, наприклад, в Європі або Америці. Проте негативний вплив на розвиток цього макрорегіону та на кількість туристських прибутків чинить нестабільна політична ситуація, часті випадки природних катаклізмів, таких як землетруси, цунамі, повені.

Третю позицію займає Американський макрорегіон. Дещо нижча частка туристських прибутків у ньому пояснюється не зниженням туристичної привабливості Америки, а швидшим темпом розвитку туристичної індустрії в інших макрорегіонах. Цей регіон характеризується наявністю більшості видів рекреаційних ресурсів, розвиненою інфраструктурою. Проте нестабільна політична ситуація в країнах Південної Америки, природні катаклізми у США (урагани, повені) сприяють зниженню частки туристських прибутків.

На передостанньому місці, за часткою туристських прибутків, перебуває Африканський макрорегіон. Африка — найдешевше місце відпочинку у світі, де зосереджені багаті природні рекреаційні ресурси, що сприяє збільшенню кількості туристських прибуттів. Проте недостатньо розвинута інфраструктура, низький рівень туристичного сервісу, відсутність значних культурно-історичних рекреаційних ресурсів негативно впливають на розвиток туристичної галузі.

Близькосхідний туристичний макрорегіон характеризується найнижчою часткою туристських прибутків, яка складає 2%. Це пояснюється нестабільною політичною ситуацією в регіоні, відсутністю розвиненої туристичної інфраструктури. Проте тривалий туристичний сезон, наявність багатих рекреаційних ресурсів, як природних, так і культурно-історичних, близькість розвинутих Європейських держав позитивно впливають на розвиток туризму в регіоні і складають значну частку в його туристсько-рекреаційному потенціалі.

Сьогодні туризм став явищем, що увійшло у повсякденне життя майже третини населення планети. Більше того, на початку ХХІ ст. туризм, за обсягом доходу, справедливо посів третє місце серед провідних галузей світової економіки. У багатьох країнах світу туризм є однією з найбільш пріоритетних галузей, внесок у валовий національний дохід яких складає 20−45%, а надходження від іноземного туризму є основним джерелом отримання валюти. Туристичний бізнес стимулює розвиток інших галузей господарства, таких як будівництво, зв’язок, харчова промисловість, сільське господарство, торгівля, виробництво товарів народного споживання та ін. Цей бізнес приваблює підприємців із багатьох причин: невеликі стартові інвестиції, зростаючий попит на туристичні послуги, високий рівень рентабельності й мінімальний термін окупності витрат [9, c. 64−65].

Якщо проаналізувати діяльність туристичної сфери всіх країн світу і визначити лідерів із залучення туристів у свою країну, розташувавши їх по місцях за підсумками останніх років, то на першому місці упродовж 15 років залишається Франція, прийнявши близько 80 млн іноземних туристів, далі йдуть Іспанія, США та Італія, які в сукупності прийняли понад 150 млн туристів. Отже, визначивши лідерів із прийому іноземних туристів, можна впевнено констатувати той факт, що саме в цих країнах найбільший вплив на економіку мала сфера туризму. За чисельністю працівників сфера туризму також стала однією з найбільших у світі - у ній зайнято понад 260 млн осіб, тобто кожен 10-й працюючий. Туризм є вагомим джерелом утворення робочих місць, і, за прогнозами, протягом наступних 5-ти років у світі створюватиметься 2 500 нових робочих місць щодня. Це одна з небагатьох галузей економіки, де залучення нових технологій не призводить до скорочення працюючого персоналу. Це має важливе значення, оскільки, поглинаючи більше робочої сили, туризм зменшує соціальну напругу в суспільстві. Крім того, світовий досвід показує, що сферу туризму можна розвивати і в період економічних криз, що має важливе значення для країн Східної Європи. Витрати на створення одного робочого місця тут в 20 разів менші, ніж у промисловості, а оборотність інвестиційного капіталу в 4 рази вища, ніж в інших галузях господарства. Прикладом можуть бути такі країни, як Аргентина, Бразилія, Мексика, Єгипет, Туніс, Перу та інші.

І ще один дуже важливий фактор — вплив туристичної діяльності на навколишнє середовище, який може бути безпосереднім, опосередкованим, позитивним і негативним. Туризм не може розвиватися без взаємодії з навколишнім середовищем, але, управляючи цим розвитком, можна зменшити негативний вплив і збільшити позитивний. Позитивний вплив включає охорону й реставрацію пам’яток природи, історії, культури, створення національних парків і заповідників, збереження лісів, захист рослинного і тваринного світу.

Негативний вплив, на жаль, більший, зокрема? це вплив на якість води в річках, озерах, морях та на якість повітря, зростання викидів шкідливих речовин транспортними засобами, самовільне розміщення тимчасових баз відпочинку, забруднення відходами навколишнього середовища, самовільне розпалювання вогнищ, понівечення історичних пам’яток вандалами. Деякі види туристського відпочинку, як-от полювання, риболовля, збирання рослин, завдають негативного впливу живій природі й призводять до зменшення чисельності або навіть до повного зникнення фауни та флори певних територій. Зростання населення в туристських регіонах, будівництво нових туристичних потужностей потребує залучення якомога більшої кількості природних ресурсів, що, у свою чергу, збільшує навантаження на довкілля [10, c. 45−47].

За прогнозами Всесвітньої туристичної організації (ЮНВТО), сфера туризму активно розвиватиметься і в майбутньому. Кількість подорожуючих до 2020 року сягне 1,6 млрд. осіб на рік, що означає збільшення туристичних прибуттів у 2,4 раза порівняно з 2000 роком. При цьому доходи від туризму, за прогнозами ЮНВТО, у 2012 році складуть 1750 млрд. доларів США, тобто у 3,3 раза перевищать рівень 2000 року, а до 2020 року прогнозується збільшення доходів до 2000 млрд доларів США. Прогноз найбільш популярних туристичних напрямків до 2020 року наведено у Таблиці 1.1.

Таблиця 1.1.

Популярні туристичні напрямки

Із таблиці видно, що при щорічному зростанні на 8% кількість туристичних прибуттів у Китай досягне до 2020 року 137,1 млн. дол. Другим за популярністю туристичним напрямком стануть США (102,4 млн.), далі - Франція (93,3 млн.), Іспанія (71,0 млн), Гонконг (59,3 млн). Щоденні витрати туристів, за винятком коштів на авіаперевезення, збільшаться до 5 млрд. до-ларів у день. За прогнозами ЮНВТО, очікується бурхливий розвиток виїзного туризму. Найбільшими країнами-постачальниками туристичних потоків стануть Німеччина, Японія, США, Китай, Великобританія.

Економічна відсталість країн Східної Європи є реальним бар'єром для залучення населення цих країн у міжнародний туризм. Обсяги туризму між країнами Західної і Східної Європи будуть зростати в основному в напрямку зі Сходу на Захід. І все ж таки разом з економічним піднесенням країн Східної Європи, розбудовою туристичної інфраструктури, розвитком транспортних систем, міжнародний туризм для країн, що розвиваються, стане джерелом не тільки надходження іноземної валюти, а й створення нових робочих місць [11, c. 321].

Водночас туризм є однією з найприбутковіших галузей світової економіки і по своїй економічній віддачі вийшов на її провідні позиції: на нього припадає близько 10% виробленого у світі валового продукту та близько 30% світової торгівлі послугами. Також близько 7% світових капіталовкладень. Кількість міжнародних туристичних мандрівок постійно зростає, відповідно доходи від готельно-туристичних послуг також підвищуватимуться прискореними темпами і можуть зростати. В 2009 р. показники частки ВВП, зайнятості і інвестування набули такого вигляду. Сумарні вкладення в сферу туризму в 2009 році складають 7,08 млрд. дол. США (9,5% інвестицій в економіку всіх країн світу), а попит на туристичні послуги досягне 7 трлн. дол., при цьому через десять років ця сума подвоїться й складе 13,2 трлн. дол. В 2011 році темпи росту міжнародного туризму складуть 4,5% у рік. Цього року Євросоюз заробить 2,5 млрд. доларів, Північна Америка — 2 млрд. дол., а Північно-Східна Азія — 1,2 млрд. дол. США. Кількість економічно активного населення, зайнятого в туристичній індустрії, досягне 231 млн. чоловік. Лідером по кількості зайнятого населення стане Північна Азія — 83 млн. чоловік. З значним відставанням від лідера далі йтиме Південна Африка — 31 млн. чол.і Євросоюз — 26 млн. чол. В Азії спостерігаються темпи приросту 50,45%, в країні збільшення кількості надходжень було спричинено високими темпами зростання в Китаї [5,7].

Збільшення кількості надходжень до Тихоокеанії здебільшого спричинені інтересом туристів до мистецтва та побуту аборигенів. Азійсько-Тихоокеанський регіон приваблює туристів своєю унікальною природою, а нові індустріальні країни бізнес-турами. Розважальний туризм розвинений у Японії, Південній Кореї і в Тайвані. Японська індустрія посідає друге місце у світі після США. Гонконг і Сінгапур пропонує шоп-туризм. Таїланд освоює нові пляжі на південному узбережжі країни, організовує поїздки в північну частину.

Добре розвинений туризм в Австралії і Новій Зеландії, у Меланезії й Мікронезії (острови в Тихому океані). Відпочинок на островах Тихого океану виграє від відносної близькості австралійського ринку і має гарний імідж у Європі. В Африці темп приросту складає (64,1%). Теплий клімат, піщані пляжі, унікальні історичні та культурні пам’ятки, екзотична флора і фауна таких країн як Кенія, Замбія, Маврикій, Туніс та Алжир сприяли збільшенню туристів в Африканському регіоні. Проте число іноземних туристів, що відвідують Африку, і грошові надходження від них відносно невеликі і становлять приблизно 2−3% загальносвітових. Ріст міжнародного туризму в Африці стримувався через високі ціни африканського продукту на туристоутворюючих ринках. Однак, за останні роки регіон перекваліфікувався на недорогий масовий, пляжний туризм, особливо на півночі континенту біля берегів Середземного моря [12, c.195−204].

Найбільш популярні місця відпочинку туристів розташовані: на півночі - Туніс, Єгипет, Марокко; на сході - Кенія, Танзанія, Сейшельські острови, Мавританія, Зімбабве. Деякі з них спеціалізуються на елітному пляжному туризмі й розвивають висококласну готельну індустрію, одержуючи з кожного відпочиваючого до 900 дол. США. Однак, Африка в цілому відстає в міжнародному туризмі, тому що багато країн регіону економічно не розвинені і не мають політичної стабільності, а також у багатьох частинах континенту тривають військові конфлікти, епідемії.

Америка є другим після Європи регіоном за часткою надходжень до ВВП, темпи приросту (30,6%). Це Південна, Центральна та Північна Америка, острова Карибського басейну. США і Канада — величезний внутрішній туристичний ринок і високорозвинена інфраструктура з великою готельною мережею й транспортною індустрією. Основні види туризму — пляжний, спортивний, екскурсійний, бізнес-туризм (див. Рис. 1.2).

Рисунок 1.3 Розподіл прибутків від туризму у світі,% [5]

Доходи від міжнародного туризму досягають 10−20% від загальних доходів експорту. Такий високий рівень є наслідком конкурентоспроможності регіону й спеціалізацією деяких районів на туризмі - Канада, Карибські острови. Європа залишається лідером світового туризму, у 2009 році частка надходжень до ВВП склала (1,645 млн. дол. США), що є найбільшим показником серед всіх регіонів світу. Темпи приросту склали 53,93%. Європа вважається основним регіоном світу в сфері санаторно-курортного лікування, відпочинку та туризму. В європейському регіоні зосереджені джерела мінеральних вод, пляжі, гірські території. Більша частина регіону має всі умови для проведення відпочинку, санаторно-курортного лікування. На розвиток рекреації впливає і те, що в Європі найвищий рівень освіченості та культури. Традиційно тут проводяться різні міжнародні заходи: конгреси, з'їзди, конференції, семінари, симпозіуми, фестивалі, спортивні змагання та інше, що сприяє розвитку туризму [12; 32]. Проте частка Європи у світовому туризмі зменшується. Відносна втрата домінуючого положення Європи в туризмі викликана такими факторами: