Розробка шляхів удосконалення методики складання фінансової звітності на сільськогосподарському підприємстві

ЗМІСТ ВСТУП РОЗДІЛ1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИОБЛІКУ І АУДИТУ ФІНАНСОВОЇ ЗВІТНОСТІ

1.1 Фінансова звітність як заключний етап обліку

1.2 Нормативне регулювання методики та організації складання фінансової звітності

1.3 Теоретико-методологічні основи методики складання фінансової звітності

РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЯ ТА МЕТОДИКА СКЛАДАННЯ ОСНОВНИХ ФОРМ ФІНАНСОВОЇ ЗВІТНОСТІ

2.1 Організаційно-економічна характеристика підприємства

2.2 Організація інформаційної системи складання та аудиту фінансової звітності

2.3 Організація та методика складання форми фінансової звітності № 1 «Баланс»

2.4 Організація та методика складання форми фінансової звітності № 2 «Звіт про фінансові результати»

2.5 Вдосконалення облікової політики підприємства

2.6 Шляхи вдосконалення методики складання фінансової звітності

РОЗДІЛ 3. АУДИТ ФІНАНСОВОЇ ЗВІТНОСТІ

3.1 Методика проведення аудиторської перевірки

3.2 Аудит фінансової звітності

3.3 Документальне оформлення результатів перевірки

3.4Вдосконалення методичних аспектів аудиту фінансової звітності підприємства РОЗДІЛ 4. ОХОРОНА ПРАЦІ

РОЗДІЛ 5. ЕКОЛОГІЧНА ЕКСПЕРТИЗА ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

ВСТУП Кожне підприємство в процесі свого функціонування має на меті досягнення максимального ефекту від своєї діяльності, а це неможливо без ефективного управління ним. В свою чергу управління виступає творчим процесом керівника, що ґрунтується на виважених рішеннях прийнятих на основі даних, що відображають реальний стан речей на підприємстві. Дані, що є основою прийняття рішень, представляються у формі фінансових звітів відповідних звітних періодів. Тому неможливо переоцінити значення повної та достовірної інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства при вирішенні поточних та перспективних господарських проблем. Для прийняття правильних управлінських рішень на рівні підприємства повинні використовуватись дані, які відповідають певним правилам, вимогам і нормам, що є зрозумілими та прийнятними для користувачів. Як наслідок процес підготовки та складання фінансових звітів повинен бути організований відповідно до законодавства та забезпечувати користувачів повною, правдивою, неупередженою інформацією про фінансові результати діяльності і фінансовий стан підприємства. А так як є і зовнішні користувачі то фінансова звітність забезпечує у повній мірі їх потреби, пов’язані з інформацією про даний суб'єкт господарювання. Отже, фінансова звітність є провідною категорією, що покликана забезпечити користувачів в інформації і як наслідок створити умови для ефективної та цілеспрямованої роботи підприємства.

Цілями цієї роботи є висвітлення основних категорій фінансової звітності та особливостей складання її на підприємстві, тобто, розкриття значення і основних принципів фінансової звітності у відповідності з діючими нормативно-правовими актами; характеристика фінансово-господарської діяльності та постановка фінансового обліку на підприємстві, звітність якого є об'єктом дослідження.

Метою даної магістерської роботи є теоретико-методологічне обґрунтування та розробка шляхів удосконалення методики складання фінансової звітності на сільськогосподарському підприємстві та розробка елементів облікової політики з теми дослідження.

Об'єктом дослідження є фінансово-господарська діяльність Підліснівської філії Приватного акціонерного товариства «Райз-Максимко» Сумського району Сумської області.

Предметом дослідження є методологічні, теоретичні і практичні аспекти складання фінансової звітності.

При написанні магістерської роботи були використані інструктивні матеріали, реєстри бухгалтерського обліку, річні звіти підприємства за 2008;2010 рр., наукові статті, монографії вчених економістів і практиків з проблем удосконалення фінансової звітності та проведення аудиту цієї ділянки.

В роботі використано наступні методи: історико-економічний метод — при аналізі теоретичних та методологічних основ дослідження проблеми; розрахунковий метод — для визначення обсягів виробництва сільськогосподарської продукції; монографічний метод — для оцінки забезпечення розвитку агропромислового виробництва; абстрактно-логічний — для розробки рекомендацій щодо вдосконалення методики складання фінансової звітності.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ОБЛІКУ І АУДИТУ ФІНАНСОВОЇ ЗВІТНОСТІ

1.1 Фінансова звітність як заключний етап обліку Поточний бухгалтерський облік містить розрізнену інформацію про господарську діяльність підприємства. Для одержання інформації про результати такої діяльності дані поточного обліку необхідно узагальнити в певній системі показників. Це досягається складанням звітності, яка є завершальним етапом бухгалтерського обліку.

Звітність — це система узагальнених і взаємопов'язаних економічних показників поточного обліку, які характеризують результати діяльності підприємства за звітний період[2].

Правові основи регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності визначені Законом України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 № 996 XIV, а також прийнятими відповідними Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку в Україні. Зазначений Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов’язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно із законодавством.

Бухгалтерський облік є обов’язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Бухгалтерська звітність складається на підставі даних бухгалтерського обліку для задоволення потреб певних користувачів.

Фінансова звітність є складовою частиною бухгалтерської звітності, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період. Вона розрахована насамперед на таких користувачів інформації, як інвестори, кредитори та інших, які не можуть вимагати звітів з урахуванням їх конкретних потреб[4].

Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття обґрунтованих рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Для того щоб фінансова звітність була зрозумілою користувачам, вона повинна містити дані про:

· підприємство (назву, організаційно-правову форму, місцезнаходження, короткий опис діяльності; назва органу управління, якому підпорядковується підприємство, або назва його материнської (холдингової) компанії та ін.);

· дату звітності або звітного періоду. Якщо період, за який складено фінансовий звіт, відрізняється від звітного періоду, передбаченого Положенням (стандартом), то причини і наслідки цього повинні бути розкриті у примітках до фінансової звітності;

· валюту звітності й одиницю виміру. Якщо валюта звітності відрізняється від валюти, в якій ведеться бухгалтерський облік, то підприємство повинно розкрити причини цього і методи, які були використані для переведення фінансових звітів з однієї валюти в іншу;

· облікову політику підприємства і її зміни (тобто принципів оцінки статей звітності, методів обліку щодо окремих статей звітності);

· іншу інформацію, розкриття якої передбачено відповідними положеннями (стандартами).

Для того щоб звітність була дійовим засобом управління і контролю, вона повинна відповідати всім вимогам, що ставляться до обліку. Вона має достовірно відображати ресурси підприємства, їх використання і фінансові результати діяльності. Показники звітності повинні бути об'єктивними, обґрунтовані перевіреними даними поточного обліку і підтверджені відповідними документами. Своєчасність складання і подання звітності - невід'ємна умова її корисності. Сама достовірна інформація втрачає своє значення, якщо вона надана користувачам несвоєчасно. Тому звітність повинна складатися і подаватися відповідним органам в строки, встановлені нормативними актами, які забезпечують ефективне її використання для управління і контролю.

Вимога повноти звітності означає повне висвітлення всіх напрямів діяльності підприємства. Проте звітність має містити тільки корисну інформацію, без зайвої деталізації. Зайва деталізація ускладнює складання звітності й аналіз її показників, використання в управлінні. Тому державним і громадським органам забороняється вимагати, а підпорядкованим господарствам подавати звітність за незатвердженими формами[2].

Звітність має бути простою, зрозумілою і загальнодоступною для всіх заінтересованих користувачів інформації.

Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 1 «Вимоги до фінансової звітності» встановлені такі вимоги до її якості:

— дохідливість. Інформація, яка надається у фінансових звітах, повинна бути дохідлива і розрахована на однозначне тлумачення її користувачами за умови, що вони мають достатні знання та зацікавлені у сприйнятті цієї інформації;

— достовірність. Інформація, наведена у фінансовій звітності, повинна бути достовірною, не містити помилок та перекручень, які здатні вплинути на рішення користувачів звітності;

— порівнянність. Фінансова звітність повинна надавати можливість користувачам порівнювати: фінансові звіти підприємства за різні періоди і фінансові звіти різних підприємств. Таке порівняння дає змогу оцінити динаміку розвитку підприємства і його місце на ринку. Для забезпечення порівнянності у кожному фінансовому звіті необхідно наводити всю числову інформацію за попередній період способом, який дозволяє зіставляти її з даними за звітний період;

— доречність. Фінансова звітність повинна містити лише доречну інформацію, яка впливає на прийняття рішень користувачами, дає змогу вчасно оцінити минулі, теперішні та майбутні події, підтвердити та скоригувати їхні оцінки, зроблені у минулому[37].

Основними принципами, на яких ґрунтується бухгалтерський облік і фінансова звітність, є:

ь обачність — застосування в бухгалтерському обліку методів оцінки, які повинні запобігати заниженню оцінки зобов’язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства;

ь повне висвітлення — фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі;

ь автономність — кожне підприємство розглядається як юридична особа, відокремлена від її власників, у зв’язку з чим особисте майно та зобов’язання власників не повинні відображатися у фінансовій звітності підприємства;

ь послідовність — послідовне (із року в рік) застосування підприємством вибраної облікової політики, тобто сукупності принципів, методів і процедур, які використовуються підприємством для складання і подання фінансової звітності.

ь безперервність — оцінка активів та зобов’язань підприємства здійснюється виходячи з припущення, що його діяльність буде тривати далі;

ь нарахування та відповідність доходів і витрат — для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівнювати доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку і фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів;

ь превалювання сутності над формою — операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної норми. Так, взяті у фінансову оренду основні засоби відображаються в балансі орендаря, тобто по суті як власне майно, хоч за юридичною формою вони не перейшли у власність орендаря, але ним фактично прийняті на себе всі ризики і вигоди, пов’язані з правом власності на об'єкт оренди (лізингу);

ь історична (фактична) собівартість — пріоритетною є оцінка активів підприємства, виходячи з витрат на їх виробництво та придбання;

ь єдиний грошовий вимірник — вимірювання та узагальнення всіх господарських операцій підприємства у фінансовій звітності здійснюється в єдиній грошовій одиниці. Підприємства ведуть бухгалтерський облік і складають фінансову звітність у грошовій одиниці України;

ь періодичність — можливість розподілу діяльності підприємства на певні періоди часу з метою складання фінансової звітності[46].

Звітним періодом для складання фінансової звітності є календарний рік. Річна звітність підприємств (крім бюджетних установ, представництв іноземних суб'єктів господарської діяльності і суб'єктів малого підприємництва, визнаних такими відповідно до чинного законодавства) включає:

Ш Баланс підприємства (форма № 1);

Ш Звіт про фінансові результати (форма № 2);

Ш Звіт про рух грошових коштів (форма № 3);

Ш Звіт про власний капітал (форма № 4).

Ш Примітки до звітів (форма № 5)

Для суб'єктів малого підприємництва і представництв іноземних суб'єктів господарської діяльності національними Положеннями (стандартами) встановлена скорочена за показниками фінансова звітність у складі Балансу підприємства і Звіту про фінансові результати.

Квартальна звітність складається зростаючим підсумком з початку року у складі Балансу і Звіту про фінансові результати.

Звітність підприємств складається станом на кінець останнього дня звітного періоду — кварталу або року. Перший звітний період заново створеного підприємства може бути меншим ніж 12 місяців, але не більшим 15 місяців. Звітним періодом підприємства, яке ліквідується, є період з початку звітного року до дати прийняття рішення про його ліквідацію[9].

Підприємства, які мають дочірні підприємства (виділені на окремий баланс філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи), крім фінансової звітності про власні господарські операції, складають і подають консолідовану фінансову звітність. При цьому під дочірніми розуміють підприємства, що є юридичними особами, але над якими здійснюється постійне право на визначення стратегічної політики з питань поточної, інвестиційної та фінансової діяльності з боку материнського підприємства.

Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, до сфери управління яких належать підприємства, засновані на державній формі власності, і органи, які здійснюють управління майном підприємств, заснованих на комунальній власності, крім власних звітів складають і подають зведену фінансову звітність по всіх підприємствах, які входять до сфери їх управління.

Зазначені органи також складають зведену фінансову звітність по господарських товариствах, акції (частки, паї) яких знаходяться в державній і комунальній власності. Об'єднання підприємств, крім власної звітності, складають і подають Зведену фінансову звітність по всіх підприємствах, які належать до їх складу.

Форми фінансової звітності і порядок їх заповнення встановлюються: для підприємств (крім банків і бюджетних установ) — Міністерством фінансів України за погодженням з Держкомстатом України; для банків — Національним банком України; для бюджетних установ, органів Державного казначейства України по виконанню бюджетів всіх рівнів та кошторисів витрат — Державним казначейством України.

Заповнюються форми звітності в тисячах гривень з одним десятковим знаком, а зведені звіти (до яких включено дані звітів двох і більше юридичних осіб) — в тисячах гривень.

Однією із важливих вимог, що ставляться до звітності підприємств і організацій всіх форм власності, є повнота і достовірність її показників. Тому до початку складання звітності проводиться значна підготовча робота. Насамперед необхідно перевірити повноту відображення в поточному обліку господарських операцій, оформлених відповідними документами, і завершити облікові записи: уточнити розподіл витрат і доходів між суміжними звітними періодами; перевірити стан розрахунків і списати у встановленому порядку нереальну дебіторську заборгованість, а також кредиторську заборгованість, по якій минули строки задавнення позову; розподілити витрати по обслуговуванню виробництва й управлінню; визначити фактичну собівартість випущеної із виробництва та реалізованої продукції (робіт, послуг); визначити і списати фінансовий результат (прибутки, збитки) від реалізації та позареалізаційних операцій; списати (при складанні річного звіту) використаний протягом року прибуток.

Після цього перевіряють правильність облікових записів, взаємно звіряють дані синтетичного й аналітичного обліку і роблять виправні записи для усунення виявлених помилок (якщо вони мали місце) .

Перед складанням річного звіту обов’язково проводять повну інвентаризацію господарських засобів, їх джерел, стану розрахунків з дебіторами і кредиторами і відображають її результати в обліку. Суми статей балансу по розрахунках з фінансовими, податковими органами, установами банків повинні бути погоджені з ними і відрегульовані. За діючим положенням передбачено повну інвентаризацію проводити в максимально наближені до складання річного звіту строки (з 1 жовтня до 1 січня). Отже, якісна відмінність між квартальним і річним балансом полягає у тому, що перший складають в основному за даними поточного обліку, а показники річного балансу обов’язково підтверджуються результатами інвентаризації, що забезпечує їх достовірність.

Баланс та інші форми звітності підписуються керівником підприємства і головним бухгалтером, а у випадку відсутності на підприємстві бухгалтерської служби, — керівником спеціалізованої організації або спеціалістом, які за угодою виконували роботу з ведення бухгалтерського обліку і складання звітності. Особи, які підписали звітність, несуть повну відповідальність за достовірність звітних показників.

Підприємства зобов’язані подавати квартальну та річну фінансову звітність:

· органам, до сфери управління яких вони належать;

· трудовим колективам (на їх вимогу);

· власникам (засновникам) відповідно до установчих документів, якщо інше не передбачено законом;

· органам виконавчої влади та іншим користувачам відповідно до законодавства.

Строки подання фінансової звітності встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Фінансова звітність не становить комерційної таємниці, крім випадків, передбачених законодавством. Відкриті акціонерні товариства, підприємства-емітенти облігацій, банки, довірчі товариства, валютні і фондові біржі, кредитні спілки, недержавні пенсійні фонди, страхові компанії та інші фінансові установи зобов’язані не пізніше 1 липня наступного за звітним року оприлюднювати річну фінансову звітність і консолідовану звітність шляхом публікації у періодичних виданнях або розповсюдження її у вигляді окремих друкованих видань.

Контроль за дотриманням законодавства про бухгалтерський облік і звітність в Україні здійснюється відповідними органами в межах їх повноважень, передбачених законами.

Відповідні органи при перевірці поданої на їх адресу звітності встановлюють правильність оформлення звіту і звітних даних; наявність всіх звітних форм; взаємозв'язок і погодженість між окремими показниками.

Затвердження звітності підприємства відповідним органом оформляється актом (висновком), у якому дається також оцінка діяльності підприємства та пропозиції щодо підвищення ефективності його діяльності.

Виправлення показників, що відносяться до звітного періоду і які зумовлюють зміни окремих облікових записів підприємства, називається реформацією.

1.2 Нормативне регулювання методики та організації складання фінансової звітності

Методика складання фінансової звітності регулюється наступними нормативно — правовими документами:

— Закон України «Про Бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996−4 від 16.07.99 р. (зі змінами і доповненнями, внесеними Законами України № 1707-ІІІ від 11.05.2000 р., № 1807-ІІІ від 08.06.2000р., № 1829-ІІІ від 22.06.2000 р.). Цей Закон визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.

— Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку подання фінансової звітності № 419 від 28.02.2000 р. визначає, що фінансова звітність подається органам, до сфери управління яких належать підприємства, трудовим колективам на їх вимогу, власникам (засновникам) відповідно до установчих документів, а також згідно із законодавством — іншим органам та користувачам, зокрема органам державної статистики.

— Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності: Затверджено Міністерством фінансів України № 87 від 31.03.99 р. (Зареєстровано в Міністерстві фінансів України № 391/3684 від 21.06.99 р.). Цим Положенням (стандартом) визначаються мета, склад і принципи підготовки фінансової звітності та вимоги до визнання і розкриття її елементів.

— Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 «Баланс». Затверджено Міністерством фінансів України № 87 від 31.03.99 р. (Зареєстровано в Міністерстві фінансів України № 396/3689 від 21.06.99 р.) зі змінами та доповненнями Наказами Мінфіну України № 131 від 14.06.2000 р., № 304 від 30.11.2000 р[38]. Він визначає зміст і форма балансу та загальні вимоги до розкриття його статей.

— Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 «Звіт про фінансові результати». Затверджено Міністерством фінансів України № 87 від 31.03.99 р. (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України № 397/3690 від 21.06.99 р.).

— Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 4 «Звіт про рух грошових коштів». Затверджено Міністерством фінансів України № 87 від 31.03.99 р. (Зареєстровано Міністерством фінансів України № 398/3691 від 21.06.99 р.)

— Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 5 «Звіт про власний капітал». Затверджено Міністерством фінансів України № 87 від 31.03.99 р. (Зареєстровано Міністерством фінансів України № 399/3692 від 21.06.99 р.).

— Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 6 «Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах». Затверджено Міністерством фінансів України № 137 від 28.05.99 р. (Зареєстровано Наказом Міністерства фінансів України № 392/3685 від 21.06.99 р.) Цим Положенням (стандартом) визначається порядок виправлення помилок, внесення та розкриття інших змін у фінансовій звітності.

— Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 11 «Зобов'язання». Затверджена Наказом Міністерства фінансів України № 20 від 31.01.2000 р. (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України № 85/4306 від 11.02.2000 р.).

— Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 20 «Консолідована фінансова звітність». Затверджена Наказом Міністерства фінансів України № 176 від 30.07.99 р. (Зареєстровано в Міністерстві фінансів України № 553/3846 від 12.08.99 р.) Це Положення (стандарт) визначає порядок складання консолідованої фінансової звітності та загальні вимоги до розкриття інформації щодо складання консолідованої фінансової звітності[39].

— Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 25 «Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва». Затверджено Міністерством фінансів України № 39 від 25.02.2000 р. (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України № 164/4382 від 15.03.2000 р.).

— Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 29 «Фінансова звітність за сегментами». Затверджена Наказом Міністерства фінансів України № 412 від 19.05.2005 р. (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України № 621/10 901 від 03.06.2005 р.). Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 29 визначає методологічні засади формування інформації про доходи, витрати, фінансові результати, активи і зобов’язання звітних сегментів та її розкриття у фінансовій звітності.

— Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 30 «Біологічні активи» Затверджено Міністерством фінансів України № 790 від 18.11.2005 р. Зареєстровано в Міністерстві юстиції України № 1456/11 736 від 5 грудня 2005 р. (введено в дію з 1 січня 2007 р.). Це Положення (стандарт) 30 визначає методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про біологічні активи і про одержані в процесі їх біологічних перетворень додаткові біологічні активи й сільськогосподарську продукцію та розкриття інформації про них у фінансовій звітності.

— Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 31 «Фінансові витрати» Затверджене наказом Мінфіну України від 28.04.2006 р. № 415 Зареєстроване в Мін'юсті України 26.05.2006 р. за № 610/12 484[43]. Це Положення (стандарт) визначає методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про фінансові витрати та її розкриття у фінансовій звітності.

— Постанова № 419 «Про затвердження Порядку подання фінансової звітності» затверджена Кабінетом Міністрів України від 20.02.2000 р.

Головним нормативним документом, який регулює ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні є Закон України «Про Бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». В ньому зазначається наступне: підприємства зобов’язані подавати баланс разом з квартальною та річною фінансовою звітністю органам, до сфери управління яких вони відносяться, трудовим колективам на їх вимогу, власникам (засновникам) відповідно до установчих документів, якщо інше не передбачено цим Законом, органам виконавчої влади та іншим користувачам. Баланс підприємств не є комерційною таємницею, крім випадків, передбачених законодавством. Датою подання фінансової звітності для підприємства вважається день фактичної її передачі за належністю, а у разі надсилання її поштою — дата одержання адресатом звітності, зазначена на штемпелі підприємства зв’язку, що обслуговує адресата. У разі, коли дата подання звітності випадає на неробочий день, термін подання переноситься на перший після вихідного робочий день. Перед складанням річної фінансової звітності обов’язкове проведення інвентаризації активів та зобов’язань підприємства .

Відповідно до пункту 12 П (С)БО 1 звітним періодом для складання фінансової звітності є календарний рік. Проміжну звітність складають щоквартально або щомісяця наростаючим підсумком з початку звітного року, і вона для всіх підприємств включає тільки дві форми — баланс і звіт про фінансові результати.

У Порядку № 419 конкретно названо деяких інших користувачів фінансової звітності. Зокрема, у встановлених законодавством випадках підприємства зобов’язані звітувати перед: органами державної статистики;

органами Державного казначейства (щодо бюджетних асигнувань, одержаних з державного бюджету); фінансовими відділами райдержадміністрацій, міськвиконкомів; фінансовими управліннями обласних, Київської і Севастопольської міських держадміністрацій (щодо використання асигнувань, отриманих із місцевих бюджетів).

Згідно з п. 6 П © БО 2 у балансі відображаються активи, зобов’язання та власний капітал підприємства у тисячах гривень без десяткових знаків.

У випадках, передбачених нормативно-правовими актами, складається окремий баланс. Для складання окремого балансу дані первинних документів про господарські операції філій, представництв, відділень та інших відокремлених підрозділів, виділених підприємством (юридичною особою) на окремий баланс, а також про господарські операції, які відповідно до законодавства підлягають відображенню в окремому балансі, заносяться до окремих (відкритих для цього відокремленого підрозділу або для відображення господарських операцій з певної діяльності підприємства) регістрів бухгалтерського обліку. За даними окремих регістрів бухгалтерського обліку складаються окремий баланс і відповідні форми фінансової звітності щодо зазначених господарських операцій. Показники окремого балансу і відповідних форм фінансової звітності включаються до балансу підприємства і відповідних форм фінансової звітності юридичної особи.

Відповідно до п. 5 П © БО 3 метою складання звіту про фінансові результати є надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про доходи, витрати, прибутки і збитки від діяльності підприємства за звітний період.

Положення (стандарт) 25 установлює зміст і форму Фінансового звіту суб'єкта малого підприємництва в складі Балансу (форма N 1-м) і Звіту про фінансові результати (форма 2-м) та порядок заповнення його статей. Показники цього звіту наводяться у тисячах гривень з одним десятковим знаком. Норми Положення (стандарту) 25 застосовуються суб'єктами малого підприємництва, які визнані такими відповідно до чинного законодавства, і представництвами іноземних суб'єктів господарської діяльності.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 29 визначає методологічні засади формування інформації про доходи, витрати, фінансові результати, активи і зобов’язання звітних сегментів та її розкриття у фінансовій звітності.

1.3 Теоретико-методологічні основи методики складання фінансової звітності

Розкриваючи тему дипломної роботи «Удосконалення методики складання та аудит фінансової звітності «був вивчений великий обсяг літератури та розглянуті думки та пропозиції вчених. Серед них можна виділити такі.

Куценко В.А. вважає, що ринковому середовищі, де бухгалтерська фінансова звітність є об'єктом практичного спостереження, теоретичного аналізу і державного регулювання як для науковців, так і для практиків, рівень її аналітичності досить високий. Зокрема, недоліком П (С)БО 2 «Баланс», на думку аналізованого автора, є визначення класифікаційних ознак «оборотні» та «необоротні» активи. Автор вважає, що доцільно уточнити ознаку поділу активів відповідно швидкості обертання на довгострокові та короткострокові оборотні. Крім того, більш доречно визначати статтю «Довгострокова дебіторська заборгованість» як «Дебіторська заборгованістьвід неопераційної діяльності"[25].

Підлужна Н.М. вказує на те, що фінансова звітність, складена відповідно до П (С)БО 1−5, має значні аналітичні можливості, проте існує чимало питань, що залишились невирішеними[35]. Основним з них є, на думку автора, недостатність відображеної у звітності обліково-економічної інформації, внаслідок чого користувачі цієї інформації змушені приймати управлінські рішення в умовах, що, наприклад, посилює ризик втрати вкладеного капіталу для інвестора чи призводить до прийняття хибних рішень щодо розвитку підприємства для власника тощо. Причиною цього, вважає Підлужна Н.М., є те, що стандартна фінансова звітність розробляється таким чином, щоб задовольнити всіх користувачів необхідною інформацією, але це завдання нереальне з огляду на різні інтереси кожного з них.

Отже, необхідно збільшувати кількість облікової інформації представленої у фінансовій звітності. А саме, оскільки до складу фінансової звітності входять примітки до фінансових звітів, згідно з національними стандартами бухгалтерського обліку при складанні фінансової звітності ми рекомендуємо окремо складати два звіти: примітки до фінансових звітів, та додатково примітки до фінансової звітності, які є невід'ємною складовою фінансових звітів, та додатково примітки до фінансової звітності, які не включаються до звітності, а додаються до неї.

Такий підхід забезпечить узгодженість концепції подання фінансових звітів, задекларованої Міжнародними стандартами бухгалтерського обліку, а також зрозумілість та необхідність вітчизняної фінансової звітності, що сприятиме наданню користувачам якісної інформації, корисної для прийняття економічних рішень [ 35].

Олійничук В.М., ґрунтуючись на аналізі капіталу з позиції положень теорії власності, на наш погляд, слушно вважає, що віднесення доходів майбутніх періодів і статей забезпечення наступних витрат і платежів до зобов’язань є необґрунтованим, а тому пропонують внести їх до складу власного капіталу підприємства. Тоді відпадає необхідність виокремлення в пасиві балансу розділів II «Забезпечення наступних витрат і платежів» і III «Доходи майбутніх періодів».

У цьому контексті слід зауважити, що й Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, характеризуючи рахунки класу 4 «Власний капітал та забезпечення зобов’язань», однозначно відносить усі види забезпечень до різновидів власного капіталу.

Що стосується розділу III активу «Витрати майбутніх періодів», то ці витрати, враховуючи їх суть, доречніше показувати окремими статтями в складі необоротних і оборотних активів. Тоді баланс охоплюватиме два розділи в активі («Необоротні активи», «Оборотні активи») і три в пасиві («Власний капітал», «Довгострокові зобов’язання», «Поточні зобов’язання»).

На думку Сука Л. К. значення консолідованої фінансової звітності полягає в тому, що вона за обсягом, складом, структурою та важливістю значно ширша за фінансову звітність окремого підприємства. У багатьох випадках консолідована звітність має транснаціональний характер і у зв’язку з цим потребує регулювання на рівні міжнародних неурядових організацій, тоді як звітність окремого підприємства може складатись відповідно до вимог національної системи обліку і звітності. В основі консолідованої фінансової звітності знаходиться концепція контрольованого капіталу, оскільки вона складається групою підприємств, які є самостійними юридичними особами, що об'єднані в єдиний економічний організм системою взаємної участі в капіталі та управляються на загальному рівні. Разом з цим фінансова звітність окремого підприємства базується на концепції власного капіталу та принципу майнової відокремленості.

Гуня В.О. думає, що сучасна форма бухгалтерського балансу вітчизняних підприємств ще не повністю відповідає вимогам міжнародним стандартів бухгалтерського обліку і фінансової звітності, потребам аналізу та фінансового менеджменту. Зокрема, це стосується особливостей трактування принципу суттєвості інформації в національних П (С)БО, деякого відходу від нетто-оцінок, незадовільного інформаційного забезпечення контролю за дотриманням «золотого правила ліквідності».

Недостатньо обґрунтованою є структура вітчизняного бухгалтерського балансу. Про це свідчить нечітке розмежування в ньому поточних і непоточних активів та зобов’язань, що є однією з основних причин існуючої проблеми з розрахунками ВОК та низки важливих фінансових коефіцієнтів. Це порушує єдність методичної основи аналізу фінансового стану та призводить до викривлення його оцінок.

Вивчення інформаційної місткості та аналітичних характеристик восьмиблочного бухгалтерського балансу українських і п’яти блочного балансу російських підприємств свідчить, що потребам аналізу і фінансового менеджменту більше відповідає класична п’ятиблочна схема балансу з чітким розмежуванням необоротних і оборотних активів, власного капіталу, а також довгострокових і поточних зобов’язань. При цьому має забезпечуватися належний рівень інформаційної місткості балансу як дескриптивної моделі фінансового стану підприємства.

Удосконалення бухгалтерського балансу та методик розрахунку на його основі окремих аналітичних показників сприятиме однозначному трактуванню інструментів аналізу у рекомендаціях органів влади та економічній літературі, що є необхідною умовою забезпечення адекватності оцінок фінансового стану суб'єктів господарювання.

Для прийняття правильних управлінських рішень, на думку Черниш С. С., навіть на рівні підприємства повинні використовуватись дані, які відповідають певним правилам, вимогам і нормам, що є зрозумілими та прийнятними для користувачів. Зокрема, щоб порівняти фінансові результати, досягнуті у попередньому та поточному звітних періодах, необхідно використовувати лише порівнянні відповідні показники, тобто такі, які визначені за єдиною методикою з використанням однакових баз розрахунку, критеріїв та правил. З цією метою підприємство розробляє облікову політику, яка підпорядковується потребам внутрішнього менеджменту. Закономірно виникає потреба в уніфікації вимог до фінансової інформації у межах виду діяльності, регіону, всієї економічної системи країни.

Відмінності економічного розвитку та рівня організації виробництва, особливості проблем, що вирішувались на мікрота макрорівні кожної окремо взятої країни, зумовили суттєві відмінності у критеріях визначення та методах оцінки конкретних об'єктів бухгалтерського обліку при підготовці фінансових звітів за національним обліковим законодавством і стандартами. Проте інтенсивна економічна інтеграція призвела до необхідності стандартизації бухгалтерського обліку на міжнародному рівні.

Україна поступово залучається до цього процессу, зауважує Черниш С. С., головним напрямом розвитку якої сьогодні є створення економіки відкритого типу, тобто відкритої для співпраці із зарубіжними діловими партнерами, взаємного інвестування та кредитування з боку зарубіжних та міжнародних фінансових організацій. Економічні реформи в нашій країні закономірно привели до реформування бухгалтерського обліку на засадах міжнародної гармонізації та стандартизації.

При вивченні порядку складання Звіту про фінансові результати на сільськогосподарських підприємствах Ільїна О. В виявила недоліки цього процесу. Перш за все, більшість сільськогосподарських підприємств не дотримуються вимог П (С)БО 30 «Біологічні активи», а саме не здійснюють оцінку біологічних активів та сільськогосподарської продукції за справедливою вартістю і не визначають доходи (витрати) від первісного визнання біологічних активів та сільськогосподарської продукції. По-друге, вимагає вдосконалення і сама форма Звіту. Це пов’язано з тим, що у Звіті про фінансові результати нелогічно розташовані статті, які відображають доходи, витрати та фінансові результати від фінансової та інвестиційної діяльності, оскільки у затвердженій формі даного звіту перелічені показники відображені загалом, що знижує інформативність звіту[21].

На думку авторів Романець Ф. М., Завійської І. І., Кондратьєва В. Є. розвиток фінансово-господарської діяльності в умовах ринкових економічних відносин викликає систематичні зміни в обліку і фінансовій звітності суб'єктів господарювання.

Для забезпечення правомірності та ідентичного відображення цих змін у різних галузях господарства та форм власності виникає необхідність розробки нових та внесення змін і доповнень у чинні нормативно-правові акти щодо обліку і звітності. Такі розробки, зміни і доповнення МФУ здійснює постійно. Обґрунтовані зміни та доповнення в обліку і звітності підприємств, на їх думку, дозволяють більш детально проводити аналіз господарської діяльності, виявляти можливість збільшення економічних вигод від використання активів та уникнення ризику зменшення економічних вигод.

Однак для прийняття обґрунтованих управлінських рішень, підвищення ефективності роботи підприємств і організацій необхідно чітко дотримуватись чинних нормативно-правових актів щодо бухгалтерського обліку і фінансової звітності, а також своєчасно виявляти і втілювати в практику діяльності зміни і доповнення до них. Зміни в обліку і фінансовій звітності суб'єктів господарювання, зумовлені розвитком фінансово-господарської діяльності, потребують подальших досліджень і аналізу.

Сучасна форма бухгалтерського балансу вітчизняної фінансової звітності, як вважають О.І. Конопльова та І.М. Медведюк, ще не повністю відповідає вимогам міжнародних стандартів бухгалтерського обліку і фінансової звітності, потребам аналізу та фінансового менеджменту[23]. Це порушує єдність методичної основи аналізу фінансового стану та призводить до викривлення його оцінок .

Удосконалення бухгалтерського балансу та методик розрахунку на його основі окремих аналітичних показників сприятиме однозначному трактуванню інструментів аналізу у рекомендаціях законодавчих органів та економічної літератури, що є необхідною умовою забезпечення адекватності оцінок фінансового стану суб'єктів господарювання.

Шеверя Я.В. вважає, що удосконалення форм фінансової звітності в процесі гармонізації з міжнародними стандарти, використання сучасних методів презентації обліково-економічної інформації обумовлюють процес вдосконалення економічного аналізу звітності для забезпечення оптимального алгоритму прийняття управлінських рішень користувачами.

Ібрагімов Е.Е., в результаті свого дослідження, щодо питання удосконалення сучасних підходів до методики складання фінансової звітності підприємства дозволив зробити собі наступні висновки [20]:

1. Необхідно вдосконалення методики складання фінансової звітності підприємства з урахуванням загальноєвропейських підходів.

2. Фінансова звітність — необхідна і важлива складова інформаційного забезпечення як управління фінансами в цілому, так і окремих його розділів, зокрема — фінансового аналізу, фінансового планування та прогнозування, тому у відповідності до економічного змісту, інформація, яка є у фінансовій звітності, повинна об'єднуватися в загальні категорії - елементи звітності. У фінансовому становищі підприємства необхідно характеризувати такі елементи, як активи, зобов’язання і капітал, а результати господарської діяльності - як доходи і витрати.

3. Відповідно до міжнародних стандартів, компанія повинна визнавати прибуток у даному звітному періоді тільки за умови збереження свого капіталу. Витрати компанії необхідно розмежовувати на звичайні, здійснювані для отримання доходів, та інші, які не створюють яких-небудь економічних вигод (доходів і активів) у майбутньому.

4. Міжнародні стандарти забезпечують прозору інформацію щодо діяльності будь-якої компанії. Вони вимагають давати відомості про істотні помилки, допущені в звітності, наданій у попередні роки, та їх впливи на показники нинішньої діяльності, розкривати причини і зміст змін в обліковій політиці.

5. В Україні необхідно адаптувати фінансові стандарти, які ще не адаптовані згідно з МСФЗ, та створити такі умови, щоб підприємства, які зацікавлені в наданні звітів, отримали на це повне право у міру необхідних умов та потреб.

Шмигель О.Є. вважає, що останнім часом роль бухгалтерського обліку та звітності значно підвищилась. Це пов’язано зі зміною адресності бухгалтерської фінансової звітності, розширенням кола суб'єктів, які приймають інвестиційні та інші господарські рішення і спираються при цьому на бухгалтерські дані. Відповідно змінюються вимоги до бухгалтерської фінансової звітності. При цьому акцент ставиться на якість звітної інформації, що визначається реальністю, змістовністю, оперативністю даних та забезпечується за рахунок методологічних основ її формування.

У ринкових умовах господарювання роль держави в управлінні підприємствами значно скоротилась і обмежується лише збором податків і контролем за виконанням нормативно-правових актів. Поряд з цим значно розширюється роль заінтересованих осіб, перш за все, інвесторів і кредиторів, які взаємодіють з підприємством по горизонталі на основі їх економічних програм.

У відповідності до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», метою складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух коштів. Таке переосмислення мети бухгалтерської фінансової звітності спричинено тим, що головними користувачами стають інвестори і кредитори.

Тобто, бухгалтерська фінансова звітність, ґрунтуючись на узагальнених даних бухгалтерського обліку, виступає ланкою зв’язку між підприємством із зовнішнім середовищем. Така звітність покликана розкривати ті процеси, що відбуваються на підприємстві з одного боку та задовольняти вимоги щодо необхідного обсягу інформації, можливостей її засвоєння зовнішніми і внутрішніми користувачами з іншого.

Таким чином, аналіз літературних джерел довів, що фінансова звітність є головним джерелом інформації про фінансовий стан підприємства і вирішення питань по вдосконаленню її методики складання та аудиту є першочерговим завдання для науковців України РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЯ ТА МЕТОДИКА СКЛАДАННЯ ОСНОВНИХ ФОРМ ФІНАНСОВОЇ ЗВІТНОСТІ

2.1 Організаційно-економічна характеристика підприємства Підліснівська філія Закритого акціонерного товариства Науково — виробничого підприємства «Райз — Агро» є виробничим підрозділом Дочірнього підприємства «Райз — Агро» компанії «Райз» і діє на підставі Законів України: «Про господарські товариства „,“ Про власність „,“ Про підприємства на Україні» та інших нормативних актів України, а також власного Статуту та установчих документів, які визначають порядок створення, діяльності, організації, реорганізації і ліквідації філії.

Підліснівська філія Приватного акціонерного товариства «Райз — Максимко» розташована в с. Підліснівка, Сумського району. Відстань від центральної садиби до обласного центру м. Суми — 20 км. Найближча залізнична станція знаходиться в с. Торопилівка. Ландшафт місцевості - лісостеп, рельєф — типова нахилена рівнина, яка пересічена ярами та балками. Клімат, як і всього району, помірно-континентальний. Середньорічна температура повітря + 6 0С, середня тривалість без морозного періоду — 157 днів, найбільша — 205 днів, найменша — 113 днів. Середньорічна кількість опадів складає 510 мм.

Вперше господарство було організоване 30 січня 1930р. і мало назву колгосп ім. Ф.Є. Дзержинського. В такій формі воно проіснувало до 08.08.1992р. коли і було перетворене в КСП «Підліснівське». Потім 12.12.1995р. господарство реорганізували в Сільськогосподарське акціонерне польове товариство закритого типу «Підліснівське», яке проіснувало до 08.04.2000р. і було перетворене в СЗАТ «Підліснівське».

01.04.2002р. СЗАТ «Підліснівське» було реорганізоване шляхом приєднання до ЗАТ НВП «Райз — Агро» і набуло статусу Підліснівської філії ЗАТ НВП «Райз — Агро».

01.03.2009р. Підліснівська філія ЗАТ НВП «Райз — Агро» було реорганізоване шляхом приєднання до ЗАТ НВП «Райз — Агро» Ново — Суханівського відділення та інших підрозділів компанії «Райз» і набуло статусу ЗАТ «Райз — Максимко». Філія не має статусу юридичної особи, тому всі юридичні документи оформлюються на ДП ЗАТ «Райз — Максимко».

01.05.2010р. Підліснівська філія ЗАТ «Райз — Максимко» набула статусу Приватного акціонерного товариства «Райз — Максимко».

Майно Товариства становлять Основні фонди та оборотні кошти, Інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі Товариства. На підпріємстві створюються фонди виробничого і соціального розвитку, резервний та інші. Питання про Створення та використання фондів, а також норматівів відрахувань до них визначаються засновниками. Віщим органом Товариства є збори Засновніків.

Юридична адреса філії: Підліснівська філія 40 030, Сумська обл. Сумський р-н, село Підліснівка, вул. Леніна, 7.

Центральній офіс підприємства: 3 680 м. Київ вул. Заболотного, 152.

Товариство діє на умовах взаємовигідного партнерства з метою розвитку сільськогосподарської науки, виробництва високоякісної продукції сільського господарства. Її переробки та реалізації, у тому числі на експорт, з метою отримання прибутку для постійного вдосконалення і розширення виробництва, підвищення професійного рівня та матеріального заохочення працівників, отримання справедливих доходів акціонерам.

Для досягнення мети створене товариство діє в таких напрямках: виробництво, переробка та збут с-г продукції; ведення власного с.-г. товарного виробництва, оренда для цих цілей землі; первинне, елітне та репродукційне насінництво, вивчення, випробування та впровадження у виробництво сортів та гібридів с.-г. культур; виробництво, реалізація та використання насіння і садивного матеріалу, оптова торгівля насінням; купівля-продаж, збір, переробка та реалізація с.-г. продукції, сировини, напівфабрикатів, прийом її у населення, у тому числі за готівку; реклама, пропаганда та впровадження у виробництво теоретичних розробок с.-г. науки; інші види діяльності.

Головним напрямом спеціалізації Підліснівської філії є насінництво. Загальна площа сільськогосподарських угідь за 2010 рік складає 16 250 га з них 16 000 ріллі. Земельні ресурси господарства складаються також з паїв засновників.

Кількість зайнятих працівників у сільському господарстві на 2010 рік становить 401 чоловік: з них 99 в рослинництві та 62 в тваринництві.

Основними культурами, що вирощуються в господарстві, є озима пшениця, кукурудза на зерно, цукрові буряки та ячмінь ярий. Філія має демонстраційні поля, на яких проводиться посів нових та перспективних сортів і гібридів сільськогосподарських культур вітчизняної і зарубіжної селекції.

Для отримання високоякісного відкаліброваного насіння, що відповідає світовим стандартам, використовується власний насіннєвий завод виробництва компанії Cimbria Heid та техніка таких всесвітньо відомих виробників як New Holland (трактори), Burgo (сівалки), Holmer (комбайни), Hardi (оприскувачі), John Deere (комбайни, трактори, сівалки), Kvernelend Group (сівалки, плуги), Farmet (культиватори). На даній техніці працюють висококваліфіковані механізатори.

Допоміжним напрямом спеціалізації підприємства є розвиток молочного скотарства (молоко, м’ясо), продукція якого реалізується державі та використовується для задоволення власних потреб. Перспективним напрямом розвитку тваринництва є вирощування племінної худоби.

Розглянемо основні показники діяльності підприємства, розраховані на основі річної фінансової звітності.

Для того, щоб визначити яка спеціалізація підприємства, потрібно провести аналіз складу та структури підприємства (табл. 2.1).

Таблиця 2.1.

Склад та структура товарної продукції Підліснівської філії ПрАТ «Райз — Максимко», 2008;2010 рр.

З даних таблиці 2.1. Склад та структура товарної продукції Підліснівської філії ПрАТ «Райз — Максимко» можемо констатувати, що виручка від реалізації продукції та послуг зросла на 15 926,6 тис. грн. у 2010 році порівняно з 2008 роком та становить 80 364,2 тис. грн., що є позитивним показником для підприємства. Така зміна відбулася, головним чином, за рахунок збільшення виручки від реалізації продукції рослинництва: за рахунок збільшення виручки від реалізації кукурудзи на зерно — у 2008 році вона склала 3344,6 тис. грн. та в динаміці зросла на 52 333,7 тис. грн. та становить у 2010 році 55 678,3 тис. грн. або займає 63,2% від загальної частки виручки. Така зміна відбулась за рахунок збільшення посівних площ у 2010 році порівняно з 2008 роком на 4413 га. Виручка від реалізації пшениці озимої у 2010 році становить 6868,5 тис. грн., що на 13 591,6 тис. грн. менше за 2008 рік та займає майже 8% від загальної структури. Також різко зменшилась виручка від реалізації цукрових буряків — у 2008 році виручка становила 18 896,4 тис. грн., а в 2010 році складає 2108,8 тис. грн., або 2,4% від загальної частки в структурі. Виручка від гороху у 2008 році становила 3320,2 тис. грн., а в 2010 році 2319,3 тис. грн., що на 1000,9 тис. грн. менше та займає 2,6% від загальної частки виручки.