Аналіз рентабельності приватного підприємства «Сєвєродонецькспеценергоремонт-1»

ЗМІСТ ВСТУП РОЗДІЛ І. ЕКОНОМІЧНИЙ ЗМІСТ РЕНТАБЕЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

1.1 Поняття рентабельності

1.2 Види рентабельності

1.3 Система показників рентабельності

1.4 Аналіз рентабельності підприємства

1.5 Факторный аналіз показників рентабельності

РОЗДІЛ ІІ. АНАЛІЗ РЕНТАБЕЛЬНОСТІ ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА «СЄВЄРОДОНЕЦЬКСПЕЦЕНЕРГОРЕМОНТ-1»

2.1 Стисла характеристика та аналіз фінансово-господарського стану підприємства

2.2 Оцінка рентабельності підприємства

2.3 Факторний аналіз рентабельності

РОЗДІЛ ІІІ. ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ РЕНТАБЕЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ ВИСНОВКИ СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ ДОДАТКИ

ВСТУП В даній курсовій роботі буде розглянута тема «Рентабельність підприємства і шляхи її підвищення» .

Коли створюється підприємство, його власника хвилює, перш за все прибутковість, тобто щоб прибуток організації покривав витрати. Чим більше прибуток тим ефективніше відбувається розвиток і з’являються можливості для розширення виробничої діяльності підприємства.

Узагальнюючим показником економічної ефективності виробництва є показник рентабельності. Рентабельність означає прибутковість підприємства. Вона розраховується шляхом зіставлення валового доходу або прибутку з витратами або ресурсами, що використовуються.

На основі аналізу середніх рівнів рентабельності можна визначити, які види продукції і які господарські підрозділи забезпечують велику прибутковість. Це стає особливо важливим в сучасних, ринкових умовах, де фінансова стійкість підприємства залежить від спеціалізації і концентрації виробництва.

Рентабельним вважається підприємство, яке приносить прибуток. В сучасних ринкових умовах для того, щоб покупці віддавали перевагу продукції виготовленій даним підприємством, щоб товари користувалися великим попитом, необхідно ретельно стежити за фінансовим положенням, правильно організовувати виробничу діяльність і простежувати економічні показники.

На основі аналізу середніх рівнів рентабельності можна визначити, які види продукції і які господарські підрозділи забезпечують велику прибутковість. Це стає особливо важливим в сучасних, ринкових умовах, де фінансова стійкість підприємства залежить від спеціалізації і концентрації виробництва.

Підприємство реалізує свою продукцію споживачам, одержуючи за неї грошову виручку. Але це ще не означає отримання прибутку. Для виявлення фінансового результату необхідно зіставити виручку з витратами на виробництво продукції і її реалізацію.

Об'єктом дослідження курсової роботи є приватне підприємство «Сєвєродонецькспеценергоремонт-1» .

Предметом дослідження в даній роботі є: поняття рентабельності, її показники, види; оцінка рентабельності і шляху її підвищення.

Джерелами інформації для написання курсової є: бухгалтерський баланс за 2007, 2008 р.р. і додатки до бухгалтерського балансу (форма № 2 — Звіт про прибутки і збитки, Форма № 3 — Звіт про зміну капіталу, Форма № 4 — Звіт про рух грошових коштів, Форма № 5 — додаток до бухгалтерського балансу). За допомогою вищеперелічених документів постараємося зрозуміти стан на ПП «Сєвєродонецькспеценергоремонт-1» .

Метою курсової роботи є розгляд з усіх боків поняття рентабельності, розробка пропозицій по збільшенню показників рентабельності, унаслідок чого будуть виявлені проблеми організації ПП «Сєвєродонецькспеценергоремонт-1» і запропоновані шляху їх усунення. Також в даній роботі необхідно провести комплексний аналіз і оцінку показників рентабельності.

При написанні курсової роботи були використані роботи російських і зарубіжних авторів.

РОЗДІЛ І. ЕКОНОМІЧНИЙ ЗМІСТ РЕНТАБЕЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

1.1 Поняття рентабельності

Підсумки роботи компанії в зовнішній торгівлі підлягають оцінці за будь-який звітний період. У зв’язку з цим за даними обліку і звітності обчислюється система різних кількісних і якісних показників, покликана дати всесторонню оцінку діяльності компанії. Показники ефективності дають орієнтовну оцінку вигідності експортних і імпортних операцій. Перш за все розглянемо, що є рентабельністю. Одне з його визначень звучить так: рентабельність (від нім. rentabel — прибутковий, прибутковий), показник економічної ефективності виробництва на підприємствах. Комплексно відображає використовування матеріальних, трудових і грошових ресурсів. Рентабельним вважається підприємство, яке приносить прибуток.

Можна привести ще одне поняття рентабельності: рентабельність — показник, що є відношенням прибутку до суми витрат на виробництво, грошовим вкладенням в організацію комерційних операцій або сумі майна фірми використовується для організації своєї діяльності.

Розділяють рентабельність як загальну — процентне відношення балансового (загального) прибутку до середньорічної сумарної вартості виробничих основних фондів і нормованих оборотних коштів; і рентабельність розрахункову — відношення розрахункового прибутку до середньорічної вартості тих виробничих фондів, з яких стягується платня за фонди. Застосовується також показник рівня рентабельності до поточних витрат — відношення прибутку до собівартості товарної або реалізованої продукції.

Кожне підприємство самостійно здійснює свою виробничу і господарську діяльність на принципах самоокуповування і прибутковості. Підприємство має певні витрати по виготовленню продукції і її реалізації. Ці витрати представляють витрати виробництва даного підприємства (собівартість), або індивідуальні витрати. Проте витрати окремого продукту по підприємствах можуть відхилятися від середніх витрат по галузі, які приймаються за суспільно необхідні витрати або вартість, грошовий вираз яких складає ціну продукту. Наявність індивідуальних витрат, породжує відособлення іншої частини вартості продукції - прибуток, а отже, і відносного її вимірювання — рентабельності.

Проте абсолютна величина прибутку не дає уявлення про рівень і зміну ефективності виробництва або торгівлі. Сума прибутку може збільшуватися, а ефективність виробництва може залишатися на колишньому рівні або навіть знизитися. Це відбувається в тому випадку, якщо приріст прибутку отриманий за рахунок екстенсивних (кількісних) чинників виробництва — збільшення чисельності працівників, зростання парку устаткування і т.д. Якщо ж при зростанні чисельності працівників їх продуктивність залишилася колишньою або знизилася, то ефективність виробництва відповідно не змінюється або навіть знижується. Основними відмітними ознаками рентабельності в системі торгових і виробничих відносин є наступні:

відношення прибутку до витрат виробництва, характеризуючі рівень прибутковості поточних витрат (на придбання сировини, матеріалів, палива, на амортизацію засобів праці, витрати по управлінню і обслуговуванню виробництва і заробітній платні працівників);

відношення прибутку до середньорічної вартості виробничих фондів, характеризуючі відносний розмір зростання авансованих витрат і даючі оцінку економічної ефективності виробничих фондів.

Реальний сенс мають ознаки рентабельності, які характеризують ефективність витрат по прибутку, отриманому після реалізації.

Розподільна функція рентабельності конкретно виявляється в тому, що її величина є одним з основних критеріїв для розподілу частини додаткового продукту — прибутки.

1.2 Види рентабельності

Рівень рентабельності галузей промисловості знаходиться в прямій залежності від рентабельності об'єднань, підприємств. Чим вище рентабельність об'єднань, підприємств, тим вище рівень рентабельності промисловості і всього народного господарства в цілому.

Загальна рентабельність об'єднань, підприємств визначається відношенням балансового прибутку до середньорічної вартості основних виробничих фондів і нормованих оборотних коштів і розраховується по формулі

(1.1)

де Р — рівень рентабельності %;

П — прибуток;

—середньорічна вартість основних виробничих фондів;

— середньорічна вартість нормованих оборотних коштів.

Фактична загальна рентабельність визначається відношенням балансового прибутку до фактичної середньорічної вартості виробничих основних фондів і нормованих оборотних коштів, не прокредитованих банком. Фактичні залишки нормованих оборотних коштів встановлюються виходячи з їх залишку по балансу за вирахуванням заборгованості постачальникам по платіжних вимогах, термін оплати яких не наступив, що акцептуються, і постачальникам по не отфактурованих поставках, а також зносу малоцінних і швидкозношувальних предметів і резерву на відшкодування планових втрат і майбутніх витрат.

Рівень рентабельності залежить не тільки від суми прибутку, але. і від фондомісткості виробництва. На підприємствах, об'єднаннях важкої промисловості з високою фондомісткістю виробництва рівень рентабельності по відношенню до виробничих фондів нижче, ніж в об'єднаннях, на підприємствах легкої і особливо харчової промисловості. Із збільшенням суми прибутку і зменшенням вартості основних виробничих фондів і нормованих оборотних коштів рентабельність підвищується, і навпаки.

Розрахункова рентабельність є відношенням балансового прибутку за вирахуванням платні за виробничі фонди, фіксованих платежів, відсотків за банківський кредит, прибутки цільового призначення (прибуток від реалізації товарів широкого споживання, нових товарів побутової хімії т. і.), а також прибутка, отриманого із причин, не залежних від діяльності об'єднання, підприємства, до середньорічної вартості основних виробничих фондів (за вирахуванням основних фондів, по котрим надані пільги по платні) і нормованих оборотних коштів.

При аналізі роботи об'єднань, підприємств, особливо при плануванні до оцінки рентабельності по виробам, важливе значення має рентабельность визначувана як відношення суми прибутку до повної собівартості реалізованої продукції. Розрахунок рентабельності окремих видів продукції проводиться по формулі

(1.2)

де Р — рівень рентабельності, %;

О — оптова ціна підприємства на виріб;

С — повна собівартість виробу.

Показник рентабельності по виробах відображає ефективність витрат живої і упредметненої праці на виробництво продукції.

В машинобудуванні і інших оброблювальних галузях промисловості рентабельність визначають як відношення прибутку до собівартості за вирахуванням вартості використаної сировини, палива, енергії, матеріалів, напівфабрикатів і комплектуючих виробів. При цьому може бути використана формула

(1.3)

де — розрахунковий норматив рентабельності до собівартості за вирахуванням матеріальних витрат;

— виробничі фонди галузі (підгалузі) промисловості;

— норматив рентабельності до виробничих фондів;

С-М — собівартість товарної продукції за вирахуванням прямих матеріальних витрат.

Використовування показника нормативної розрахункової рентабельності в оброблювальних галузях промисловості обумовлено високою питомою вагою в собівартості продукції цих галузей матеріальних витрат, значними їх коливаннями в собівартості окремих видів виробів і широкими можливостями технологічної заміни сировини, матеріалів, що використовується.

При визначенні нормативу розрахункової рентабельності до собівартості продукції за вирахуванням вартості використаних матеріальних витрат виключаються з собівартості продукції в калькуляційному розрізі тільки прямі статті витрат. Так, в машинобудуванні з собівартості продукції віднімаються статті витрат: Сировина і матеріали, «Купувальні комплектуючі вироби, напівфабрикати і послуги кооперованих підприємств», «Паливо і енергія на технологічну мету» .

Основні шляхи зростання рентабельності виробництва — розвиток найпрогресивніших галузей, раціональне розміщення об'єднань, підприємств, підвищення питомої ваги спеціалізованого виробництва, застосування сучасних методів організації виробництва і праці відповідно до вимог науково-технічного прогресу, прискорення упровадження і освоєння нової, більш прогресивної техніки, підвищення продуктивності праці, зниження собівартості продукції, поліпшення її якості, посилення режиму економії у витрачанні матеріальних, трудових і фінансових ресурсів і підвищення матеріальної зацікавленості працівників в результатах своєї праці.

1.3 Система показників рентабельності

Показники рентабельності характеризують фінансові результати і ефективність діяльності підприємства. Вони виміряють прибутковість підприємства з різних позицій і групуються відповідно до інтересів учасників економічного процесу, ринкового обміну.

Показники рентабельності є важливими характеристиками середовища чинника формування прибутку підприємств. Тому вони обов’язкові при проведенні порівняльного аналізу і оцінці фінансового стану підприємства. При аналізі виробництва показники рентабельності використовуються як інструмент інвестиційної політики і ціноутворення.

Основні показники рентабельності можна об'єднати в наступні групи:

1) показники рентабельності капіталу (активів);

2) показники рентабельності продукції;

3) показники, розраховані на основі потоків наявних грошових коштів.

Перша група показників рентабельності формується як відношення прибутку до різних показників авансованих засобів, з яких найважливішими є: всі активи підприємства; інвестиційний капітал (власні засоби + довгострокові зобов’язання); акціонерний (власний) капітал

(1.4)

Неспівпадання рівнів і рентабельності по цих показниках характеризує ступінь використовування підприємством фінансових важелів для підвищення прибутковості: довгострокових кредитів і інших позикових засобів. Дані показники специфічні тим, що відповідають інтересам усіх учасників бізнесу підприємства. Наприклад, адміністрацію підприємства цікавить віддача (прибутковість) всіх активів (усього капіталу); потенційних інвесторів і кредиторів — віддача на капітал, що інвестується; власників і засновниківдоходність акції т.і.

Кожний з перерахованих показників легко моделюється по залежності чинників. Розглянемо наступну очевидну залежність:

(1.5)

Ця формула розкриває зв’язок між рентабельністю усіх активів, рентабельністю реалізації і оборотністю активів. Економічно зв’язок, полягає в тому, що формула прямо указує шляхи підвищення рентабельності при низькій рентабельності продажів необхідно прагнути прискорення обороту активів.

Розглянемо ще одну модель чинника рентабельності.

(1.6)

Як бачимо, рентабельність власного (акціонерного) капіталу залежить від зміни рівня рентабельності продукції, швидкості обороту сукупного капіталу і співвідношення власного і позикового капіталу. Вивчення подібної залежності має велике значення для оцінки впливу різних чинників на показники рентабельності. З приведеної залежності витікає, що за інших рівних умов віддача акціонерного капіталу підвищується при збільшенні частки позикових засобів у складі сукупного капіталу.

Друга група показників формується на основі розрахунку рівнів і рентабельності по показниках прибутку, відбиваних в звітності підприємств.

Наприклад

(1.7)

Дані показники характеризують прибутковість продукції базового () і звітного () періодів. Наприклад, рентабельність продукції по прибутку від реалізації

; (1.8)

; (1.9)

або

; (1.10)

; (1.11)

(1.12)

де — прибуток від реалізації звітного і базисного періодів;

— реалізація продукції (робіт, послуг) звітного і базисного періодів; - собівартість продукції (робіт, послуг) звітного і базисного періодів;- зміна рентабельності в звітному періоді в порівнянні з базисним періодом.

Вплив чинника зміни об'єму реалізації визначається розрахунком (по методу ланцюгових підстановок)

(1.13)

Відповідно вплив зміни собівартості складе

(1.14)

Сума відхилень чинників дає загальну зміну рентабельності в звітному періоді в порівнянні з базисним періодом;

(1.15)

Третя група показників рентабельності формується аналогічно першій і другій групам, проте замість прибутку враховується чиста притока грошових коштів.

ЧПГКчистий приплив грошових коштів

(1.16)

Дані показники дають уявлення про ступінь можливості підприємства розплатитися з кредиторами, позичальниками і акціонерами грошовими коштами у зв’язку з використовуванням місця, що має, грошової притоки. Концепція рентабельності обчислюваної на основі притоки грошових коштів, широко застосовується в країнах з розвинутою ринковою економікою. Вона пріоритетна, тому що операції з грошовими потоками, забезпечуючі платоспроможність, є істотною ознакою стану підприємства.

1.4 Аналіз рентабельності підприємства Показники рентабельності і ефективності використовування майна характеризують прибутковість діяльності підприємства і розраховується як відношення отриманого прибутку до різних видів або статей витрат.

Це найважливіша група показників, оскільки результати їх аналізу дозволять ухвалити рішення вкладеннях власних засобів в той або інший бізнес, характеризує доцільність діяльності компанії, є результуючою її ціною.

Рентабельність обороту (продажів), характеризує ефективність операційної (виробничо-господарської) діяльності підприємства. Вона покликана оцінити прибутковість виробництва в цілому, але також може бути використана для порівняння прибутковості окремих видів продукції. Розраховується як відношення операційного доходу до валової виручки.

Середній рівень рентабельності продажів коливається залежно від галузі і тому не має якого-небудь нормативу. Даний показник важливий при порівнянні його з відповідними показниками однотипних підприємств, в динаміці або в порівнянні з плановими показниками.

Формування показника рентабельності продажів показано на рис 1.1.

Рентабельність власного капіталу — найзначущіший показник в діяльності підприємства, характеризуючий ефективність використовування майна, що знаходиться в його власності. На основі цього показника власник активів може вибрати місце їх вкладення. При розрахунку береться до уваги не операційний дохід, а кінцевий, чистий прибуток, який буде розподілен між власниками (акціонерами) підприємства. Розраховується як відношення чистого прибутку до середньорічної вартості власного капіталу.

Отже, для підвищення ефективності можна діяти в двох основних напрямах:

* Збільшення чистого прибутку — збільшення об'ємів збуту і рентабельності продажів.

* Зменшення власного капіталу — ефективне управління поточними активами і пасивами, зниження потреби в додатковому фінансуванні.

В загальному випадку для оцінки доцільності вкладення засобів в той або інший бізнес слід порівняти прогнозовану рентабельність власного капіталу з альтернативними можливостями розміщення вільних ресурсів (наприклад, депозит) з урахуванням чинника ризику.

Для того, щоб зрозуміти як і за рахунок чого формується підсумковий показник рентабельності власного капіталу слід розглянути ряд проміжних показників Рентабельність чистих активів — показник ефективності операційної діяльності підприємства. Розраховується як відношення операційного доходу до середньорічної величини чистих активів, де:

Чисті активи=Власний капітал+Кредити (довго — і короткострокові)(1.17)

З другого боку рентабельність чистих активів формується за рахунок їх оборотності і рентабельності продажу:

(Операційний прибуток / Об'єм продаж) * (Об'єм продаж/Чисті активи) = =(Операційний прибуток / Чисті активи) (1.18)

Рентабельність чистих активів використовується при оцінці ефективності фінансового важеля.

Фінансовий важель — співвідношення власних і позикових засобів в структурі чистих активів характеризує вплив кредитування на ефективність діяльності підприємства. Основний критерій оцінки ефективності фінансового важеля — ставка банківського кредиту. Якщо кредитна ставка нижче за показник рентабельності чистих активів, то збільшення частки кредитів підвищить значення рентабельності власного капіталу, і навпаки.

Значення фінансового важеля показує на скільки збільшиться / зменшиться значення рентабельності власного капіталу при збільшенні / зменшенні рентабельності чистих активів.

Фінансовий важіль розраховується по наступній формулі:

ФВ = Чисті активи / Власний капітал (1.19)

Використовуючи приведені вище показники ми можемо отримати наступну формулу:

Рентабельність продаж * Оборотність чистих активів **Фінансовий важіль = (Операційний дохід / Об'єм продаж)** (Об'єм продаж /Чисті активи) * (Чисті активи / Власний капітал) == (Операційний дохід/ Власний капітал) (1.20)

Тепер для отримання остаточної формули рентабельності власного капіталу необхідно ввести поправку, щоб в чисельнику фігурував чистий прибуток.

(Операційний дохід/ Власний капітал)**(((ОД-I)*(I-Т))/ОД)=Рентабельність власного капіталу (1.21)

де, ОД — операційний дохід; I — сума відсотків по кредитах;

Т — ставка податку на прибуток Це значення відрізняється від отриманого раніше, оскільки тут не враховується деякі, так звані нерегулярні статті доходів і витрат із звіту про прибутки і збитки.

Схемно формування показника рентабельності власного капіталу показано на Рис. 1.2.

Рис. 1.2. Схема формування показників рентабельності власного капіталу Основними чинниками, що формують приватні показники і через них впливаючими на рентабельність власного капіталу є:

Чинники операційної діяльності:

* рентабельність продаж;

* оборотність чистих активів.

Чинники фінансової діяльності:

* фінансової важіль;

* відсотки і податки.

Рентабельність активів показує прибуток, приношуваний всіма без виключення засобами підприємства, незалежно від їх вигляду або джерела формування. Розраховується як відношення чистого прибутку до загальної величини актинів. Служить для оцінки ефективності бізнесу в цілому (а не тільки ефективності власного капіталу).

Коефіцієнт реінвестування прибутку — характеризує дивідендну політику фірми, показує частку чистого прибутку, що залишається на підприємстві, яке служе подальшому його розвитку. Розраховується як відношення нерозподіленого чистого прибутку (реінвестованого прибутку) до чистого прибутку підприємства.

Іноді, для порівняння реінвестованого прибутку з власним капіталом використовують іншу формулу цього показника:

Кг = Реінвестований прибуток / Власний капітал на початок періоду

(1.22)

Безпосередньо для акціонерів компанії надаватимуть інтерес наступні показники рентабельності підприємства:

Прибутковість акціонерного капіталу — об'єм розподілюваного між акціонерами прибутку (дивідендів) що доводиться на 1 тенге акціонерного капіталу.

Чистий прибуток на акцію — величина чистого прибутку, отриманого підприємством, що доводиться на одну акцію.

Дивіденд на акцію — прибуток розподілюваний між акціонерами, що доводиться на одну акцію.

Фінансові показники підприємства взаємозв'язані і поліпшення одних з них може викликати погіршення інших, наприклад:

* залучення позикового капіталу, збільшує рентабельність власного капіталу, але знижує фінансову стійкість компанії;

* підвищення оборотності спричиняє за собою скорочення величини оборотних активів, і отже, погіршує ліквідність;

* залучення довгострокового кредиту дозволяє відмовитися від короткострокового кредитування — ліквідність поліпшується за рахунок падіння довгострокової стійкості.

В цілому, як правило, більш висока рентабельність діяльності має на увазі великий ступінь ризику (низьку ліквідність і фінансову стійкість).

1.5 Факторный аналіз показників рентабельності

На рівень і динаміку показників рентабельності робить вплив вся сукупність виробничий — господарських чинників: рівень організації виробництва і управління; структура капіталу і його джерел; ступінь використовування виробничих ресурсів; об'єм, якість і структура продукції; витрати на виробництво і собівартість виробів; прибуток по видах діяльності і напряму його використовування.

Методологія аналізу чинника показників рентабельності передбачає розкладання початкових формул розрахунку показника по всіх якісних і кількісних характеристиках інтенсифікації виробництва і підвищення ефективності господарської діяльності. Наприклад, для аналізу загальної рентабельності (рентабельності активів) можна використовувати трьох — або п’ятифакторну модель.

Щоб спростити модель, витрати на виробництво і реалізацію продукції зводять до витрат на оплату праці, витратам на матеріали і до амортизації основних засобів. Для практичного застосування моделі до витрат на матеріали слід додати вартість комплектуючих виробів і напівфабрикатів, робіт і послуг виробничого характеру (виконуваних сторонніми організаціями або не основними підрозділами підприємства), палива, купувальної енергії і т.п. Витрати на оплату праці слід доповнити відрахуваннями на соціальні потреби. Крім того, окремим елементом слід врахувати інші витрати або розподілити їх пропорційно між основними видами витрат.

В основі всіх моделей, що використовуються, лежить наступне співвідношення:

(1.23)

де R — рентабельність активів (капіталу);

Р — прибуток від реалізації;

К — середня за період вартість активів;

F — середня за період вартість зовніоборотних активів;

Е — середні залишки оборотних активів;

— витрати на 1 грн. продукції за повною собівартістю;

— зарплатомісткість продукції;

матеріаломісткість продукції;

— амортизацимісткість продукції;

— фондомісткість продукції по зовніоборотним активах;

фондомісткість продукції по оборотних активах (коефіцієнт закріплення оборотних активів).

Рентабельність активів тим вище, чим вище прибутковість продукції, чим вище віддача зовніоборотних активів і швидкість обороту оборотних активів, чим нижче загальні витрати на 1 грн. продукції і питомі витрати по економічних елементах (засобів праці, матеріалів, праці). Числова оцінка впливу окремих факторів на рівень рентабельності визначається по методу ланцюгових підстановок або по інтегральному методу оцінки факторних впливів.

Трьохфакторна модель аналізу рентабельності

(1.24)

де — прибуток продукції

; (1.25)

— фондомісткість (капіталоємність) продукції по основному капіталу:

; (1.26)

— оборотність оборотних активів (капіталоємність по оборотному капіталу):

.

В даній моделі фактор оборотності оборотних активів відображається величиною, зворотною середньому числу оборотів.

РОЗДІЛ ІІ. АНАЛІЗ РЕНТАБЕЛЬНОСТІ ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА «СЄВЄРОДОНЕЦЬКСПЕЦЕНЕРГОРЕМОНТ-1»

2.1 Стисла характеристика та аналіз фінансово-господарського стану підприємства Приватне підприємство «Сєвєродонецькспеценергоремонт-1» створене в процесі приватизації державного будівельно-монтажного підприємства Сєвєродонецького виробничого об'єднання «Азот» за рішенням Фонду державного майна України від 23.06.1994 року № 44-АТ у відповідності до постанови КМУ від 07.12.1992 року № 686 «Про затвердження порядку перетворення у процесі приватизації державних підприємств» .

Приватне підприємство «Сєвєродонецькспеценергоремонт-1» має статус юридичної особи, самостійний баланс, основний та додатковий рас ходи для розрахунків у національній валюті України — гривні, печатку та кутовий штамп зі своїм найменуванням та інші притаманні юридичній особі реквізити. Підприємство не входить до складу будь-яких об'єднань підприємств. Підприємство «Сєвєродонецькспеценергоремонт-1» має в своєму составі вісім структурних підрозділів:

— загально будівельна дільниця — 2 одиниці;

— механомонтажна дільниця з цехом по виготовленню металоконструкцій в тому числі вальцювальна;

— транспортний цех;

— деревообробний цех (пилорама, сушильна камера);

— розчинно-бетонний вузол та формовочний цех;

— будівельна лабораторія (акредитована — січень 2006 року);

— виробнича лінія випуску метало пластикових вікон та дверей із німецького профілю REXAU.

Юридична адреса підприємства: 93 400, місто Сєвєродонецьк, вулиця Пивоварова, 5 (перша ділянка). Чотири ділянки розташовані на території ЗАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» .

Приватне підприємство «Сєвєродонецькспеценергоремонт-1» спеціалізується на виконанні загально будівельних та спеціалізованих робіт, які здійснюються підрядним та господарським способами, у т.ч. монтаж газопроводів низького, середнього тиску, споруд та них, а також внутрішніх систем газопостачання комунальних, комунально-побутових, сільськогосподарчих та промислових підприємств природним та зрідженим газом; ізоляції трубопроводів; монтажі автономного потоплення; виготовлені залізобетонних та металоконструкцій, столярних виробів; надані послуг з внутрішніх перевезені вантажів автомобільним транспортом; проведені фізико-механічних, фізико-хімічних вимірювань; налагоджена виробнича лінія по випуску металопластикових вікон та дверей із німецького профілю REXAU.

Спеціалізація підприємства має велику залежність від сезонних змін, тому що в зимовий період дуже затрудняється виконання всіх загальнобудівельних та монтажних робіт, виробництво бетону і рас твору. Основним ринком збуту будівельно-монтажних робіт, монтажу газопроводів, а також головним замовником даних видів робіт є ЗАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот». Замовником автотранспортних послуг та виробів з бетону і раствору виступають такі підприємства: ТОВ СП «Укрзовніштрейдінвест», ТОВ «Боско», ТОВ «Парус», ПП «Всєслав Луганськ», ВАТ «СЗБК» та інші підприємства і фізичні особи міста. Доля замовників приватного підприємства «Сєвєродонецькспеценергоремонт-1» показано на рис. 2.1.

Загалом галузь будівництва переживає значні труднощі у зв’язку з різким падінням фінансування капітального будівництва, як за рахунок централізованого фінансування, так і за рахунок власних коштів підприємств, що спонукає підприємство займатися іншими видами діяльності, як-то торгівля, виробництво столярних виробів, метало пластикових дверей та вікон, виробів з розчину та бетону, а також займається розробкою нових видів діяльності. Підприємство займається розробкою виробництва виробів з пластмаси та пластмасової тари, чим займає постійне місце на ринку збуду такої продукції.

Рис. 2.1 Доля замовників ПП «Сєвєродонецькспеценергоремонт-1» (до загального об'єму) Основними конкурентами приватного підприємства «Сєвєродонецькспеценергоремонт-1» по виконанню будівельно-монтажних робіт є розташовані в Сєвєродонецьку такі будівельні організації: ВАТ «Трест Сєвєродонецькхімбуд», трест «Промхіммонтаж», ВАТ «Сєвєродонецький Хімремонт», а також будівельно-монтажне виробництво ЗАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот», які мають значний вплив на формування обсязів робіт підприємства. У підприємства «Сєвєродонецькспеценергоремонт-1» немає постачальників матеріалів, які займають більш 10 відсотків в загальному обсязі постачання, тому що підприємство постійно вивчає нові пропозиції та ринки для оптимізації собівартості виконаних робіт, послуг.

Проаналізуємо фінансово-економічний стан підприємства (Див. Додаток АДодаток Д «Фінансові звіти ПП «Сєвєродонецькспеценергоремонт-1»).

Аналіз положення підприємства «Сєвєродонецькспеценергоремонт-1» в короткостроковому періоді проводиться на підставі показників статей активу і пасиву бухгалтерського балансу, а також звіту про фінансові результати.

Для більш наочного представлення змін, що відбулися в статтях балансу на визначену дату використовують вертикальний і горизонтальний аналіз.

Вертикальний і горизонтальний аналіз активів аналізованого підприємства представлений у табл. 2.1.

За результатами аналізу даних представлених у табл. 2.1 можна зробити наступні висновки:

1) Вартість майна підприємства за аналізований період зросла на 7387,4 тис. грн. чи на 14,25%, що свідчить про розширення господарського обороту. Це відбулося за рахунок спаду суми необоротних активів на 9,8 тис. грн. чи на 0,2% і росту суми поточних активів на 338,3 тис. грн. чи на 19,6%.

2) Зміна суми необоротних активів в аналізованому періоді була викликана зміною їх складових:

— сума основних засобів знизилася на 140,7 тис.грн. чи на 3,5%, що викликано перевищенням темпів росту зносу над відновленням основних засобів;

— сума нематеріальних активів зросла на 3,0 тис. грн. чи на 150%.

— сума незавершених інвестицій не змынилася.

3) У складі поточних активів відбулися наступні зміни:

— сума коштів зросла на 182,5 тис.грн., це позитивна тенденція в умовах економічної кризи;

— сума короткострокової дебіторської заборгованості зросла на 95,3 тис.грн.

4)На підприємстві основні засоби зменшилися в абсолютних розмірах, а частка їх скоротилася з 60,94 до 55,95%. Зростання необоротних активів відбулося за рахунок збільшення на 175% обсягів незавершеного будівництва. Тому треба ознайомитися з планами будівництва. Це пов’язане з технічним переоснащенням підприємства і введенням у дію нових потужностей, які в майбутньому збільшать обсяги виробництва.

Таблиця 2.1

Аналіз активу балансу

Таблиця 2.2

Аналіз пасиву балансу

5)Загальна вартість активів у звітному році зросла на 5,05%. Водночас змінилася структура майна. Частка необоротних активів зменшилася з 73,43 до 69,75%. Одночасно збільшилася частка оборотного капіталу з 26,57 до 30,24%. Оборотний капітал має вищу швидкість обороту, а значить забезпечує більший приріст прибутку. Зростання оборотного капіталу повинно відбуватися на фоні зростання вартості основних засобів. Якщо умова порушується тривалий час, підривається виробнича база для нарощування обсягів продукції в майбутньому. На нашому підприємстві основні засоби зменшилася в абсолютних розмірах, а частка їх скоротилася з 60,94 до 55,95%.

Аналіз структури майна ПП «Сєвєродонецькспеценергоремонт-1» необхідно доповнити аналізом динаміки складу і структури джерел фінансових ресурсів. Використовуючи дані табл. 2.1, виявимо основні тенденції в зміні джерел фінансування активів досліджує мого нами підприємства.

За звітний період структура джерел фінансування підприємства змінилася в сторону підвищення частки власного капіталу з 90,4 до 95,25%, зросли абсолютні обсяги власного капіталу з 5884,9 до 6513,0 тис. грн., або на 95,25%. Частка і абсолютні обсяги інших джерел фінансування підприємства зменшилися. Така тенденція в структурі джерел фінансування свідчить про зростання фінансової незалежності (автономії) ПП «Сєвєродонецькспеценергоремонт-1». В умовах спаду виробництва і високої ціни кредитних ресурсів скорочення обсягів залучення позикових коштів сприяє зміцненню фінансового стану підприємства. Можна зробити висновок, що увесь приріст активів підприємства було досягнуто за рахунок власного капіталу. Зростання власного капіталу відбулося за рахунок перш за все нерозподіленого прибутку. Його обсяги збільшилися у 1,9 рази, а частка збільшилася з 9,53 до 17,52%. Підприємство збільшило свій резервний фонд, що також відіграє стабілізуючу роль щодо зміцнення фінансового стану.

Відбулися зміни в структурі позикових коштів. Підприємство розрахувалося за своїми довгостроковими кредитами, частка яких на початок досліджує мого періоду становила 0,008%. Скоротилася заборгованість підприємства з бюджетом. Власний оборотний капітал зріс на 638 тис. грн.

Аналіз фінансових результатів діяльності підприємства за аналізований період наведений у табл. 2.3.

Як показують дані табл. 2.3, чистий прибуток ПП «Сєвєродонецькспеценергоремонт-1» в звітному періоді по відношенню з попереднім зросла на 327,0 тис. грн., або на 108,3%. Звертає на себе увагу зріст долі собівартості реалізованої продукції в виручки від реалізації на 0,34 відсоткових пункти.

Такі зміни взагалі треба охарактеризувати як відмінні, хоча слід звернути увагу на зміни собівартості реалізованої продукції.

Для більш детальнішого положення підприємства ПП «Сєвєродонецькспеценергоремонт-1» проведемо аналіз фінансового стану згідно Положення «О порядку здійснення аналізу фінансового стану підприємства» № 121/5312 від 08.02.2001 р.

1. Аналіз майнового стану підприємства (Таблиця 2.4)

Таблиця 2.4

Аналіз майнового стану підприємства

Як бачимо з аналізу майнового стану, на підприємстві «Сєвєродонецькспеценергоремонт-1» недостатньо проводиться оновлення основних засобів.

Таблиця 2.3

Аналіз звіту про фінансові результати

2.Аналіз ліквідності підприємства (Табл.2.5)

Таблиця 2.5

Аналіз ліквідності підприємства

З проведеного аналізу ліквідності підприємства «Сєвєродонецькспеценергоремонт-1» робимо висновок о високої ліквідності підприємства.

3.Аналіз платежоспроможності (фінансової стійкості) підприємства Таблиця 2.6

Аналіз платежоспроможності підприємства

З проведеного аналізу бачимо, що усі показники притримуються нормативним.

4. Аналіз ділової активності підприємства (Див. Табл. 2.7)

Таблиця 2.7

Аналіз ділової активності підприємства

Як бачимо на підприємстві «Сєвєродонецькспеценергоремонт-1» здійснюється недостатня політика відносно дебіторської, та кредиторської заборгованостей.

5. Аналіз рентабельності підприємства

(Ця частина аналізу згодиться нам для аналізу рентабельності)

Таблиця 2.8

Аналіз ділової активності підприємства

2.2 Оцінка рентабельності підприємства Рентабельність — це показник, що характеризує економічну ефективність.

Існує безліч коефіцієнтів рентабельності, використовування кожного з яких залежить від характеру оцінки ефективності фінансово-господарської діяльності підприємства. Від цього в першу чергу залежить вибір оцінного показника (прибутку), що використовується в розрахунках. Часто використовується чотири різні показники: валовий прибуток (стр. 050 форми № 2), операційний прибуток (стр. 100 форми № 2), прибуток до оподаткування (стр. 170 форми № 2), чистий прибуток (стр. 220 форми № 2).

Залежно від того, з чим порівнюється вибраний показник прибутку, виділяють три групи коефіцієнтів рентабельності:

— рентабельність інвестицій (капіталу);

— рентабельність продажів;

— рентабельність виробництва.

2.2.1 Рентабельність інвестицій (капіталу) В цій групі коефіцієнтів рентабельності розраховується два основні коефіцієнти: рентабельність сукупного капіталу і рентабельність власного капіталу.

а) Рентабельність сукупного капіталу (ROA).

Цей коефіцієнт розраховується таким чином:

R_ROA = = (2.1)

Показник рентабельності власного капіталу представляє інтерес, перш за все, для інвесторів.

б)Рентабельність власного капіталу (ROE) розраховується по формулі:

R_ROE = = (2.2)

Цей показник представляє інтерес для наявних і потенційних власників і акціонерів. Рентабельність власного капіталу показує, який прибуток приносить кожна інвестована власниками капіталу грошова одиниця.

Він є основним показником, що використовується для характеристики ефективності вкладень в діяльність того або іншого вигляду.

2.2.2 Рентабельність продажів При оцінці рентабельності продажів на основі показників прибутку і виручки від реалізації розраховуються коефіцієнти рентабельності по всій продукції в цілому або по окремих її видах. Як і у випадку з рентабельністю капіталу, існує безліч показників оцінки рентабельності продажів, різноманіття яких обумовлено вибором того або іншого виду прибутку. Частіше за все використовується валовий, операційний або чистий прибуток. Відповідно розраховуються три показники рентабельності продажів.

а)Валова рентабельність реалізованої продукції:

R_GPM = = (2.3)

Коефіцієнт валового прибутку показує ефективність виробничої діяльності підприємства, а також ефективність політики ціноутворення.

б)Операційна рентабельність реалізованої продукції:

R_OIM = = (2.4)

Операційний прибуток — це прибуток, що залишається після вирахування з валового прибутку адміністративних витрат, витрат на збут і інших операційних витрат. Цей коефіцієнт показує рентабельність підприємства після вирахування витрат на виробництво і збут товарів.

Показник операційної рентабельності є одним з кращих інструментів визначення операційної ефективності і показує здатність керівництва підприємства одержувати прибуток від діяльності до вирахування витрат, які не відносяться до операційної ефективності. При розгляді цього показника спільно з показником валової рентабельності можна отримати уявлення про те, ніж викликані зміни рентабельності. Якщо, наприклад, протягом ряду літ валова рентабельність істотно не змінювалася, а показник операційної рентабельності поступово знижувався, то причина криється, швидше за все, в збільшенні витрат по статтях адміністративних і збутових витрат.

в)Чиста рентабельність реалізованої продукції:

R_NPM = = (2.5)

У вітчизняній практиці частіше за все використовується саме показник чистої рентабельності реалізованої продукції. Незмінність протягом якого-небудь періоду показника операційної рентабельності з одночасним зниженням показника чистої рентабельності може свідчити або про збільшення фінансових витрат і отримання збитків від участі в капіталі інших підприємств, або про підвищення суми сплачуваних податкових платежів. Цей коефіцієнт показує повний вплив структури капіталу і фінансування компанії на її рентабельність.

2.2.3 Рентабельність виробничої діяльності

Тут можна виділити два основні показники — чиста рентабельність виробництва і валова рентабельність виробництва. Дані показники показують, скільки підприємство має прибутку з кожної гривні, що затрачує на виробництво продукції. Вони розраховуються таким чином.

а)Валова рентабельність виробництва

R_ПВ = = (2.6)

Валова рентабельність виробництва є відношенням валового прибутку до собівартості продукції і показує, скільки гривень валового прибутку доводиться на гривню витрат, що формують собівартість реалізованої продукції.

б)Чиста рентабельність виробництва

R_ПЧ = = (2.7)

Показник чистої рентабельності виробництва показує, скільки гривень чистого прибутку доводиться на гривню реалізованої продукції. По аналогії з показниками рентабельності продажів, з двох названих вище показників рентабельності виробничої діяльності більш жорстким тестом прибутковість підприємства є показник чистої рентабельності виробництва, оскільки при його розрахунку застосовується чистий прибуток підприємства.

Як і відносно інших показників рентабельності у відносин цих можна сказати, що бажаною є їх позитивна динаміка.

В процесі аналізу необхідно вивчити динаміку перерахованих вище показників рентабельності і провести їх порівняння із значеннями аналогічних коефіцієнтів по галузі, а також з показниками рентабельності конкурентів.

Для аналізованого ПП «Сєвєродонецькспеценергоремонт-1» розрахунок коефіцієнтів рентабельності зведемо в табл.2.9.

Як бачимо з розрахунків, показники рентабельності капіталу знаходяться на достатньо високому рівні. Позитивним є їх зростання в динаміці.

Таблиця 2.9 Розрахунок коефіцієнтів рентабельності

В зв’язку з цим слід зазначити, що для підприємства дуже важливим є вибір оптимального положення.

Що стосується показників рентабельності продаж, то судити про їх значення, не маючи даних про значення аналогічних показників по галузі, немає значення. На підставі розрахунків, вироблених в табл. 2.9, доцільно проаналізувати лише зміну цих показників в динаміці. Як бачимо, спостерігається зростання операційної рентабельності з одночасним зниженням валової і валової рентабельності продажів. Зменшення в динаміці показника валової рентабельності обумовлено перевищенням темпів зростання собівартості продукції (164,8%) над темпами зростання виручки від реалізації (164,0%). Збільшення показника операційної рентабельності свідчить про економію на постійних витратах (адміністративних витратах, витратах на збут, інших операційних витратах).

Зростання показника операційної рентабельності продажів з одночасним зростом показника чистої рентабельності продажів в нашому випадку свідчить про збільшення частки податку на прибуток в загальній сумі прибутку підприємства. Така тенденції повинна стати стимулом для керівництва підприємства в частині проведення робіт по мінімізації податкових платежів. Справедливості ради слід зазначити, що можливості підприємства в цьому питанні дуже обмежені. Більш тісний зв’язок цього показника з політикою держави у сфері оподаткування.

Темпи зростання валового прибутку відстають від темпів зростання собівартості продукції. Що, у свою чергу, може свідчити про те, що підприємством отримані збитки від фінансового і інвестиційного прибутку або ж збільшенні частки податку на прибуток в структурі виручки (збільшенні податкового пресу).

2.3 Факторний аналіз рентабельності

При аналізі коефіцієнтів рентабельності найширше розповсюдження отримала модель чинника фірми «DuPont». Призначення моделі — визначити чинники, що впливають на ефективність роботи підприємства і оцінити цей вплив. Оскільки існує безліч показників рентабельності, аналітиками цієї фірми вибраний один, на їх думку, найзначущіший — рентабельність власного капіталу. Для проведення аналізу необхідно змоделювати модель чинника коефіцієнта рентабельності власного капіталу. Схематичне представлення моделі фірми «DuPont» представимо на Рис. 2.2.

В основу приведеної схеми аналізу закладена наступна детермінована модель:

R_ROE = = R_NPM xР_від хk =

= хх =

=хх (2.8)

де Р_від — ресурсовіддача.

Рис. 2. 2. Модифікована схема факторного аналізу фірми «DuPont»

З представленої моделі видно, що рентабельність власного капіталу підприємства залежить від трьох чинників першого порядку: чистої рентабельності продажів, ресурсовіддачи і структури джерел засобів, інвестованих в підприємство. Значущість даних показників пояснюється тим, що вони в певному значенні узагальнюють всі сторони фінансово-господарської діяльності підприємства: перший фактор узагальнює звіт про фінансові результати, другий — актив балансу, третій — пасив балансу.