Модель Дж.Хомана. 
Формальні та неформальні групи. 
розподіл ролей. 
Фактори, що впливають на ефективність діяльності груп в організації

Ідентифікують п’ять базових факторів, що впливають на ефективність діяльності груп в організації:

• — різноманітність умінь. Більш змістовні ті роботи, для яких потрібно багато, а не одне або кілька різних умінь.
• — ідентичність завдання. Роботи, які становлять єдине ціле, більш змістовні, ніж роботи, що є лише деякою частиною всієї роботи.
• — важливість завдання. Роботи, які важливі для інших людей, більш змістовні, ніж маловажні роботи.
• — автономія. Роботи, при виконанні яких людина може проявляти незалежність, користуватися волею й приймати рішення, що стосуються виконання роботи, більш змістовні, ніж роботи, що не надають таких можливостей.
• — зворотний зв’язок, що стосується роботи. Роботи, в які включено зворотний зв’язок, що стосується того, як співробітник виконує свою роботу, більш змістовні, ніж роботи без зворотного зв’язка.

Передбачається, що п’ять основних параметрів роботи (мотивуючі фактори в теорії Герцберга) впливають на поведінку й установки співробітників, викликаючи в працюючого три необхідних (critical) психічні стани. Розмаїтість умінь, ідентичність і важливість завдання сприяють формуванню відчуття змістовності роботи, тобто віри людини в те, що її робота важлива і має сенс. Автономія повинна призводити до формування почуття відповідальності за результати роботи, а зворотний зв’язок дає людині інформацію про результати її праці.

Група (англ. group) — дві особи або більше, які взаємодіють один з одним таким чином, що кожна особа впливає на іншу (інших) і випробовує на собі його вплив. Явище взаємного впливу членів групи один на одного Г. Олпорт (США) назвав соціальної фацилітацією. Однак він не розглядає групу як реальність. Реальні лише індивіди з їхніми реакціями й рисами (такими, як почуття переваги або залежності). К. Левин (1890−1947, психолог, Німеччина — США) визначав групу, виходячи із двох основних критеріїв: безпосередня взаємодія й взаємозалежність. Інші критерії, такі як загальні цілі, загальні установки, групова свідомість, вона не вважає основними. М. Гурвич (1894−1965) розрізняє групи часткового злиття, члени яких вважають себе частиною єдиного цілого (наприклад, батьки з дітьми), і групи часткової опозиції, члени яких співробітничають один з одним, зберігаючи при цьому свою незалежність (наприклад, покупці й продавці). Крім того, групи можуть бути полівалентними (родина) або спеціальними (спортивний клуб). Розрізняють також організовані й стихійні групи. Організовані групи — це соціальні організації, що мають стабільну структуру, ієрархію й ролі, строго певні для кожного члена. Їхній розмір може бути більшим. Вони мають певні цілі. Приклад: робоча бригада; академічна група у вузі й т.д. Стихійні групи — інакше — психологічні групи мають тільки ту структуру, що вони самі собі надають. Вони не стабільні, мають невелику чисельність. Приклад: група робітників, що вертаються з роботи. Будь-яка група, що офіційно організують, на ділі починає само організовуватися залежно від вхідних у неї людей і потребуючі рішення проблем. У середині й кінці 19 в. малі групи соціальної дії, усвідомивши свою чинність і гуманітарні проблеми того часу, створили профспілкові організації, у яких зараз знову стихійно з’являються малі групи. Формальні групи створюються з волі керівництва для організації виробничого процесу. Люди вступають у групи, щоб знайти приналежність, допомогу, захист і спілкування.

Модель Хомана дивись на рис 4.1.