Класифікація умов трудової діяльності

Умови праці - це сукупність факторів виробничого середовища, які впливають на працездатність і здоров’я в процесі праці.

Виходячи з гігієнічних критеріїв, умови праці поділяються на 4 класи:

• 1. Оптимальні умови праці забезпечують максимальну продуктивність праці і мінімальну напруженість організму людини. Оптимальні нормативи для параметрів мікроклімату і факторів трудового процесу. Для інших факторів умовно застосовують такі умови праці, при яких рівні несприятливих факторів не перевищують прийнятих за безпечні для населення (у межах фону). Зберігається не лише здоров’я працюючих, а й створюються передумови для підтримки високої продуктивності праці. При цьому за оптимальні приймаються такі умови праці, за яких несприятливі фактори не перевищують рівнів, прийнятих за безпечні для населення.
• 2. Допустимі умови праці. При них шкідливі впливи не перевищують рівнів, встановлених для робочих місць, а можливі зміни функціонального стану організму відновлюються при відпочинку, і не повинні негативно впливати в найближчому і віддаленому періоді на стан здоров’я працюючих і їх потомства. Зміни функціонального стану організму відновлюються за час регламентованого відпочинку або до початку наступної зміни. 1 і 2 класи відповідають безпечним умовам праці.
• 3. Шкідливі умови праці, при яких наявність шкідливих виробничих факторів, що перевищують гігієнічні норми, справляє негативний вплив на організм працюючого та його потомство.
• 4. Небезпечні умови праці. Вплив шкідливих факторів протягом зміни створює загрозу для життя, і існує високий ризик виникнення важких форм гострих професійних уражень. Відповідно до Р.2.2.755−99 розрізняють три класи умов праці за показниками важкості та напруженості праці:
  • — Оптимальний (легкий) працю;
  • — Допустимий працю (середньої тяжкості);
  • — Шкідливий (важкий) працю

Витрати енергії змінюються і залежності від робочої пози. При робочій позі сидячи витрати енергії перевищують на 5−10% рівень основного обміну; при робочій позі стоячи — на 10 … 25%, при вимушеній незручній позі - на 40 … 50%. При інтенсивній інтелектуальній роботі потреба мозку в енергії становить 15 … 20% загального обміну в організмі (маса мозку становить 2% маси тіла). Підвищення сумарних енергетичних витрат при розумовій роботі визначається ступенем нервово-емоційної напруженості. Так, при читанні вголос сидячи витрата енергії підвищується на 48%, при виступі з публічною лекцією — на 94%, у операторів обчислювальних машин-на 60 … 100%. Рівень енерговитрат може служити критерієм важкості і напруженості виконуваної роботи, що мають важливе значення для оптимізації умов праці і його раціональної організації.

Фізична важкість праці - це навантаження на організм при праці, що вимагає переважно м’язових зусиль і відповідного енергетичного забезпечення. З урахуванням виду навантаження і навантажуваних м’язів фізична робота ділиться на статичну і динамічну. Статична робота пов’язана з фіксацією знарядь і предметів праці в нерухомому стані, з підтриманням тіла або його частин у просторі (фіксація робочої пози). Зовнішня м’язова робота відсутня, але залишається напружений стан м’язів, що триває нескінченно довго. Це призводить до сильного стомлення м’язів, а з урахуванням недостатнього їх кровопостачання, до захворювання м’язової та периферійної нервової системи. Приклад статичної роботи — вартовий на посту. Динамічна робота — процес скорочення м’язів, що призводить до переміщення вантажу, а так само самого тіла людини або його частин, у просторі. Грають роль: сила, швидкість, точність, інтенсивність руху. При цьому енергія організму витрачається як на підтримку певної напруги в м’язах, так і на механічний ефект роботи. Динамічна робота підрозділяється на загальну м’язову роботу, виконувану більш ніж 2 / 3 м’язів скелетної мускулатури, у тому числі ніг і тулуба (вантажники, сільгоспробітники); регіональну м’язову роботу, яка виконується мускулатурою плечового поясу і верхніх кінцівок; локальну м’язову роботу з участю менше ніж 1 / 3 скелетних м’язів. Важкість і напруженість праці характеризуються ступенем функціонального напруження організму. Воно може бути енергетичним, залежних від потужності роботи, — при фізичній праці, і емоційним — при розумовій праці, коли має місце інформаційне перевантаження. Напруженість праці характеризується емоційним навантаженням на організм при праці, що вимагає переважно роботи мозку з отримання та переробки інформації. Найбільш легким вважається розумова праця, при якому відсутня необхідність прийняття рішень. Такі умови праці вважаються оптимальними. Якщо ж оператор працює і приймає рішення в рамках однієї інструкції, то такі умови праці відносяться до допустимих. До напруженим шкідливих умов 1 ступеня відноситься працю, який пов’язаний з вирішенням завдань із відомим алгоритмам. Творча діяльність, яка потребує вирішення складних завдань за відсутності очевидного алгоритму рішення, повинна бути віднесена до напруженої праці 2-го ступеня. Умови праці можуть бути також:

• · Фізичні;
• · Побутові;
• · Соціальні;
• · Виробничі.

До фізичних умов праці відносяться: температура; тиск; забрудненість повітря; вологість; сухість; освітленість, шум і вібрація; швидкість руху повітря.

У результаті впливу на людину фізичних умов праці можуть виникати: перевтома; переохолодження; перегрів; забрудненість і протяг. Комфортні умови включають: побутові зручності, впорядкованість, затишок. Відповідно до чинних нормативів, до комфортних відносяться наступні умови:

• — T = 18−20 оС;
• — Тиск 760 мм рт. ст.;
• — Мінімальна швидкість руху повітря — 0,1 м / сек., Відносна вологість — 45−50% влітку, 50−55% - взимку.

Особливості трудової діяльності жінок і підлітків При використанні на виробництві праці жінок і підлітків необхідно враховувати анатомо-фізіологічні особливості їх організму. У підлітковому віці спостерігається прискорене зростання кісток скелета і мускулатури, особливо кінцівок, і разом з тим — слабкість зв’язкового апарату, більш швидка стомлюваність м’язів, нерідкі відхилення у розвитку органів дихання і шлунково-кишкового тракту. Для осіб у віці 16−18 років встановлена скорочена — 36-годинна — робочий тиждень. Обмежено застосування праці підлітків при перенесенні вантажів, а якщо робота пов’язана саме з перенесенням важких речей, то маса вантажу не повинна перевищувати 4,1 кг. Анатомо-фізіологічні особливості жінок у деяких випадках, при незадовільній виробничій обстановці, можуть сприяти виникненню гінекологічних захворювань і вплинути на стан репродуктивної функції жінок. Для працюючих жінок регламентують граничні величини перенесення і переміщення вантажів, вводять більш сприятливі режими праці та відпочинку, обмежують використання праці жінок у нічний час, встановлюють для них режим роботи з неповним робочим днем або з неповним робочим тижнем. Максимальна маса що піднімається і переміщуваного жінками вантажу, за умови чергування цієї праці з іншими видами робіт до 2-х разів на годину, становить 10 кг, а при постійному підйомі і переміщенні ваг протягом робочої зміни — 7 кг. Оскільки організм жінки особливо вразливий під час вагітності, існує необхідність перекладу жінок на певний час на роботи, не пов’язані з небезпекою впливу важких і шкідливих умов праці.