Оцінка кредитоспроможності позичальника. 
Проблеми та шляхи їх вирішення в Україні

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України Державний вищий навчальний заклад Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана Кафедра банківських інвестицій Доповідь з дисципліни: Інвестиційне кредитування Тема:

Оцінка кредитоспроможності позичальника. Проблеми та шляхи їх вирішення в Україні

Виконав: студент 4 курсу, 11 групи спеціальності 6508/1

Мазнєв Дмитро Сергійович Київ 2012

Актуальність якісної оцінки кредитоспроможності

Розвиток кредитної системи країни та орієнтація на ринковий характер економіки вимагають більш обґрунтованих підходів до проблем оцінки установами банків кредитоспроможності позичальника.

Для вітчизняних банків ця діяльність набуває особливого значення, оскільки їх кредитні портфелі характеризуються значним рівнем простроченої, пролонгованої і безнадійної заборгованості. Поглянемо на статистику кредитної діяльності вітчизняних банків (табл. 1) Офіційний сайт НБУ // http://www.bank.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=36 807&cat_id=36 798.

Таблиця 1

Основні показники діяльності банків України

Протягом останніх років спостерігається стійка тенденція до зростання обсягів проблемних кредитів, при цьому їх частка у загальному обсязі кредитного портфеля збільшується, за останні три роки вона коливається у межах 6−7%. У той же час відбувається значне збільшення резервів під сумнівну заборгованість, що прямо впливає на прибуток банківської системи.

Рис. 1. Частки проблемних кредитів та резервів Графік складено автором на основі даних Офіційного сайту НБУ // http://www.bank.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=36 807&cat_id=36 798

Отже, при наданні кредитів банку необхідно здійснювати об'єктивну оцінку кредитоспроможності позичальників, щоб мати можливість впливу як на результати конкретних кредитних угод, так і на ефективність кредитної діяльності банку в цілому. Для позичальника оцінка кредитоспроможності також важлива, оскільки від її результату залежить обсяг та рівень забезпеченості кредиту.

Нині в банках України застосовується вельми широкий спектр методик визначення кредитоспроможності позичальника. Кожен банк розробляє власну систему оцінки, враховуючи певні особливості кредитної політики, технологічний потенціал, спеціалізацію, конкретні умови кредитного договору, пріоритети в роботі, позиціонування на ринку, стан взаємовідносин із клієнтами, рівень економічної та політичної стабільності в державі тощо. Водночас є методика Національного банку України щодо оцінки фінансового стану позичальників, яка має суттєве значення при формуванні резервів комерційними банками під можливі втрати від кредитних операцій Печонкіна О. О. Удосконалення системи показників оцінки кредитоспроможності корпоративних клієнтів комерційного банку // http://www.rusnauka.com/11_EISN_2008/Economics/30 587.doc.htm.

Фінансова криза, яка суттєво вплинула на банківську систему України, непрозорість банків щодо якості їхніх кредитних портфелів, і, як наслідок, їхньої фінансової стійкості, засвідчили наявність суттєвих недоліків щодо методів оцінки реального кредитного ризику. Водночас значна частка іноземного капіталу в банківській системі України та впровадження західних технологій оцінки кредитоспроможності, рейтингових систем призводять до суттєвої розбіжності між методами оцінки кредитного ризику української та західної банківських шкіл.

Повільне впровадження суттєвих змін до українського законодавства щодо оцінки кредитного ризику відповідно до вимог Базеля ІІ свідчить про актуальність дослідження та визначення можливих шляхів удосконалення методів і систем оцінки кредитоспроможності українськими банками та банківською системою в цілому.

Сучасні проблеми проведення оцінки кредитоспроможності позичальників

Основними документами банківського нагляду, що регламентують порядок розрахунку кредитного ризику в Україні, є нормативні документи Національного банку України, зокрема Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків, затверджене Постановою № 279 Постанова N 279 від 06.07.2000 Про затвердження Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків //

http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0474−00 та Положення про порядок формування та використання банками України резервів для відшкодування можливих втрат за активними банківськими операціями, затверджене Постановою № 23 Постанова N 23 від 25.01.2012 Про затвердження Положення про порядок формування та використання банками України резервів для відшкодування можливих втрат за активними банківськими операціями // http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0231−12.

Останнім переглянуто порядок формування та використання банками України резервів для відшкодування можливих втрат за активними банківськими операціями. Відтепер банківські активи будуть оцінюватися цілісно, а не за окремими їх складовими.

Нове положення передбачає застосування єдиних підходів до оцінки активних операцій, а саме: кредитів, коштів, розміщених в інших банках, дебіторської заборгованості, цінних паперів, фінансових зобов’язань. Удосконалено методологію оцінки фінансового стану позичальників — юридичних осіб шляхом застосування математичної моделі для розрахунку показника їх платоспроможності, що заснований на фінансовій звітності та враховує вид економічної діяльності позичальників. Істотно підвищено вплив стану обслуговування боргу на класифікацію активу, а також змінені підходи до обліку вартості забезпечення при розрахунку резерву. У Постанові збережені діючі підходи до розрахунку резервів на підставі аналізу фінансового стану боржника, своєчасності та повноти погашення ним боргу, наявності та ліквідності забезпечення Сайт новин FINANCE.UA // http://news.finance.ua/ua/~/1/0/all/2012/02/27/270 895.

Враховуючи мету положення, можна дійти висновку, що методика має кілька недоліків, а саме: експертний метод розробки методики (тобто відсутність статистичного моделювання) та ретроспективність аналізу. Адже основним критерієм міграції позики з однієї категорії в іншу є фактична наявність простроченої заборгованості за кредитною операцією. Класифікація лише констатує реальне погіршення якості позики, але вона не дає змоги розраховувати ймовірність такого погіршення на найближчу перспективу, особливо на тому етапі, коли платежі за позикою ще не були простроченими.

оцінка кредитоспроможність інвестиційний позичальник

Особливості оцінки кредитоспроможності при інвестиційному кредитування

Обґрунтовуючи методику оцінки кредитоспроможності інвестиційного проекту, слід насамперед зазначити, що кредитні кошти надаються на заздалегідь визначений строк під заздалегідь визначені відсотки. Відповідно дохід кредитора є чітко визначеним до початку реалізації проекту, і навіть якщо прибутковість проекту буде вищою за планову, дохід кредитора не збільшиться. З іншого боку, ризик кредитора також є обмеженим, адже повноцінний інвестор зобов’язаний повертати кредит та сплачувати визначені договором кредитування відсотки навіть у випадках, коли проект буде формувати доходи менші за планові

Таким чином, при виконанні перспективного аналізу кредитоспроможності інвестиційного проекту висновок має ґрунтуватися на тому, що: чим меншою є доля кредитних коштів у загальній сумі інвестованого в проект капіталу і чим меншою є доля коштів, що підлягають сплаті кредитору в загальному грошовому потоці, що продукується проектом, тим менш ризикованим є цей проект для кредитора. Збільшення долі коштів, що підлягають сплаті кредитору, в загальному грошовому потоці означає менший запас міцності та відповідно наближення до межі, за якою загального грошового потоку проекту виявиться недостатньо навіть для виконання зобов’язань перед кредитором Скорнякова Ю. Б., викладач Запорізький. Кредитоспроможність як економічна характеристика інвестиційних проектів / Скорнякова Ю. Б // http://www.nbuv.gov.ua/portal/chem_biol/nppdaa/econ/2011₂_3/132.pdf.

Основні моменти, на які звертають увагу при оцінці кредитоспроможності інвестиційного проекту, є:

ь сталий фінансовий стан підприємства-позичальника, тобто систематичне отримання ним прибутку, з якого нараховується податок;

ь переважно (не менше ніж 50%) інвестиційна спрямованість у використанні власних фінансових ресурсів інвестора (прибуток, амортизаційні відрахування відшкодування збитків від аварій, стихійних лих, грошові накопичення громадян, юридичних осіб тощо);

ь наявність економічно обґрунтованого інноваційного проекту (бізнес-плану), який забезпечує після його реалізації підвищення ефективності виробництва, зростання загального обсягу отриманого підприємством прибутку та, відповідно, сум податку на прибуток як

ь джерела компенсації інвестиційного податкового кредиту, ь строк окупності запозичених через інвестиційний податковий кредит коштів, тобто їх повернення до бюджету у вигляді додаткових надходжень податку на прибуток, не повинен перевищувати певний строк, наприклад п’ять років після реалізації інноваційного проекту Пересада А. А., Майорова Т. В. Інвестиційне кредитування: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. — К.: КНЕУ, 2002. — 272 c // http://library.oseu.edu.ua/docs/Peresada%20A.%20A.,%20Mayorova%20T.%20V.%20InvestKredytuvannya.pdf.

Існує думка, що на практиці при розгляді проекту банк цікавить головним чином якість забезпечення за кредитом. Це далеко не так. Умовами кредитування бізнесу є представлені в банк переконливі обґрунтування на користь того, що позика повернеться. Причому повернеться при нормальному ході розвитку подій. Регламентуючими документами багатьох банків заборонено надавати позики, основним джерелом повернення яких є реалізація забезпечення.

Таким чином, перш за все, даючи кредити бізнесу, банк дивиться на грошові потоки підприємства, що формуються як від поточної діяльності, так і від реалізації інвестиційного проекту. Перед тим, як звернеться в банк підприємство повинно саме оцінити свої інвестиційні проекти і вибрати з них найбільш ефективні. Банк дивиться розрахунки, підготовлені фахівцями підприємств, але висновки робить на основі побудови власних моделей.

При інвестиційному кредитуванні банк насамперед аналізує фінансовий стан підприємства, яке здійснює проект. Фінансовий стан досліджується в динаміці за даними стандартної бухгалтерської звітності підприємства за 3 роки. Необхідно переконатись у тому, що структура балансу підприємства стійка, відсутні проблеми з бюджетом та постачальниками, підприємство генерує позитивний грошовий потік і стабільно розвивається. Якщо в балансі зафіксовані збитки, то досліджуються причини збитків.

Потім аналізуються обороти компанії по рахунках. Важливо, що підприємство працює з банками, яка частина виручки утворюється у грошовій формі і проходить по рахунках і яка частина оборотів проходить через систему Ощадбанку.

Банк аналізує кредитну історію підприємства, наскільки акуратно воно ставиться до виконання своїх зобов’язань. При аналізі кредитної історії враховуються як довгострокові, так і короткострокові банківські кредити, фінансовий лізинг, довгострокова оренда і придбання обладнання в розстрочку та ін.

Маючи електронну модель руху грошових коштів підприємства банк має можливість кількісно оцінити деякі ризики фінансування шляхом проведення аналізу чутливості показників економічної ефективності проекту або кредитоспроможності підприємства до параметрів ринку або зовнішнього середовища.

Крім кількісної оцінки ризику проводиться також якісний аналіз ризиків фінансування з виділенням найбільш істотних ризиків проекту і оцінкою ймовірності настання несприятливої для даного проекту ситуації. І тільки після аналізу ризиків банк аналізує забезпечення за кредитом, що приймається для покриття ризиків банку. В якості забезпечення розглядається заставу обладнання, нерухомості, акцій, гарантії та поручительства і пр. Т.В. Майорова, К. Ю. Крючкова / Зарубіжний досвід інвестиційного кредитування малого та середнього бізнесу // http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/Vke/2011₂/Mayorova.pdf

Шляхи вдосконалення моделей кредитоспроможності

На мою думку, Національному банку України було б доцільно використати практичні розробки західних банківських наглядових органів щодо впровадження рекомендацій за нормативами Базеля ІІ та Базеля ІІІ, серед яких суттєве значення мають методичні засади впровадження рейтингових систем.

Враховуючи складність підходу на основі внутрішніх рейтингів та вельми жорсткі вимоги Базеля ІІ щодо його впровадження, можна передбачити, що розрахунок кредитного рейтингу не матиме масштабного застосування. Зокрема, Базельський комітет наголошує: «банки повинні продемонструвати, що їхні внутрішні рейтингові системи надійні та незмінні впродовж певного часу». Принципи функціонування внутрішніх банківських систем мають збігатися з вимогами Базельського комітету, а термін, протягом якого IRB-системи використовуються в банківській діяльності на щоденній основі, має становити щонайменше 3 роки Олег Терещенко / Нові підходи до оцінки кредитоспроможності позичальників — юридичних осіб // http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/Vnbu/2012₁/2012₀₁_3.pdf.

Національному банку України, на мою думку, було б доцільно, створити спільну з комерційними банками робочу групу для обговорення нагальних питань системи оцінки кредитоспроможності позичальників. Також дуже важливо врахувати досвід інших країн, зокрема Росії.

Дії Національного банку України останнім часом свідчать про високу активність у напрямі реалізації регулятором політики банківського нагляду відповідно до рекомендацій міжнародних експертів.

Таким чином, перспективним шляхом удосконалення оцінки кредитоспроможності позичальників комерційних банків є розробка та подальше вдосконалення єдиної рейтингової системи. Держава також має забезпечити вдосконалення механізму обміну кредитною інформацією для забезпечення точності рейтингової моделі, об'єктивності та неупередженості кредитних рішень.

Стосовно оцінки кредитоспроможності інвестиційних проектів, то проаналізувавши зарубіжний досвід, можна зробити висновки, що Україні є багато над чим працювати. В світі інвестиційне кредитування є вже не просто банківським продуктом, бо здійснюється різними суб'єктами економічної діяльності, які становлять вагому конкуренцію банківському сектору. Різні приватні організації витісняють банки з ринку кредитування, забезпечуючи позичальникам найнижчі відсоткові ставки та найсприятливіші умови кредитування. Розвиток новітніх технологій забезпечують швидке отримання позички.

В Україні інвестиційне кредитування набагато відрізняється від розвинених країн, не лише високими відсотковими ставками та жорсткими умовами кредитування, а й відставанням впровадження новітніх технологій в сфері кредитування. Україні спираючись на міжнародний досвід необхідно змінити відношення до малого та середнього бізнесу, який держава взагалі не підтримує, адже аналізуючи зарубіжний досвід можна сказати, що малий бізнес у розвинених країнах займає вагому частку у виробленні ВВП та розвитку економіки в цілому.

Отже, використовуючи найкращий світовий досвід, Україна може зробити свої перші кроки на шляху до розвитку інвестиційного кредитування малого та середнього бізнесу в країні.