Роль доходності банків для ефективного розвитку банківської системи та економіки в цілому

Роль доходності банків для ефективного розвитку банківської системи та економіки в цілому

У статті розглядається вплив доходності банків на економіку країни, її залежність від стану банківської системи. Автором визначено шляхи підвищення доходності банків з довгостроковою перспективою.

In article is considered an influence of profitability of banks on national economy, its dependence on the state banking system. The author has identified ways to improve the profitability of banks with long-term perspective.

Ключові слова: доходність банку, прибуток.

Актуальність проблеми. Успішний розвиток і надійність банківської системи України у сформованих економічних умовах багато в чому залежить від ефективного управління банками, що дозволяє визначати конкретні шляхи вирішення виникаючих проблем у економіці. Держава, будучи за Конституцією України гарантом стабільності в країні, піклується про належний стан банківської системи. На це спрямовано діяльність такого державного органу як Національний банк України (НБУ). Ринкова економіка вимагає від українських комерційних банків підвищення ефективності управління банківською діяльністю.

Нові умови спонукають до виділення проблеми доходності банків, більш широкого її дослідження науковцями та опрацювання органами управління з огляду на загальну нестабільність ситуації в державі.

Аналіз останніх наукових досліджень і публікацій. Проблемам забезпечення доходності банків в ринковій економіці присвячено праці багатьох провідних вітчизняних і зарубіжних учених. Серед них — Алексеєнко М.Д., Біла О.О., Герасимович А. М., Рибак О. О., Парасій-Вергуненко І.М., Філіппова О.О., Галай Н. В., Васюренко О. В., Вітлінський В.В., Вовчак О. Д., Дзюблюк О. В., Загорський В. С., Іванов В.М., Козоріз М.А., Кочетков В. М., Лаврушин О.І. та ін.

Банківська система в кожній країні виступає як механізм балансування, який регулює проведення грошово-кредитної політики, зміни в економічній політиці, запобігає кризам. Банки — це особливі установи, які акумулюють грошові кошти і накопичення, перерозподіляють їх шляхом кредитування, здійснюють грошові розрахунки та операції з цінними паперами, випускають гроші в обіг тощо.

Прибуток — це головний показник результативності роботи банку. Кількісна і якісна оцінки прибутковості обчислюються з метою з’ясування фінансової стійкості банку.

Соціально-економічна роль банків в економіці визначається функціями, які вони виконують, відіграючи роль базової ланки кредитної системи і можуть бути побудованими за принципами сегментування чи універсальності. Ефективність операцій банку прямо пов’язана з його розміром. Великі банки мають можливість поглибити спеціалізацію, диверсифікувати активи і у такій спосіб розосередити ризики.

Це питання на сьогоднішній день є дуже актуальним для банківського сектору, фінансової сфери в країні та економіки в цілому.

Мета роботи. Розкриття ролі доходності банків у економіці країні, розгляд сучасного стану банків України та результатів їх роботи, перспективи розвитку та підвищення доходності.

Виклад основного матеріалу дослідження. У сучасних умовах комерційні банки намагаються відшукати нові шляхи підвищення прибутковості діяльності. Це складне завдання для банків, тому що Національний банк України як орган нагляду ставить комерційні банки у жорсткі умови діяльності, яку постійно контролює. Контроль передбачає дотримання вимог щодо обов’язкового резервування, виконання економічних нормативів, зовнішній і внутрішній аудит.

Для підвищення фінансової стійкості та доходності банку важливе значення має зростання його доходів. Останнім часом спостерігається збільшення частки доходів, отриманих у вигляді комісійної винагороди від надання банківських послуг, але проценти, отримані від кредитних операцій банку, все ж таки забезпечують основну частку банківських доходів. При цьому внаслідок слабкого розвитку ринку банківських послуг основна маса банківських доходів одержується у вигляді відсотків за користування кредитними коштами, що були надані банком платоспроможним клієнтам.

Важливим питанням залишається за рахунок яких чинників отриманий прибуток і як він використовується надалі: на накопичення або на споживання, адже це підсумковий показник, що використовується для оцінки роботи банку. Розмежування активів (доходів банку) за ознакою прибутковості дозволяє виявити активи, які приносять і не приносять дохід.

Скорочення активів, що не приносять дохід банку підвищує доходність банку. Проте слід мати на увазі, що збільшення обсягу таких активів знижує рентабельність, але в той же час збільшує ліквідність банку. Ліквідність банку нерідко визначають як здатність банку купувати готівкові кошти в Національному банку або банках-кореспондентах за розумною ціною. Для забезпечення ліквідності банку необхідно формувати таку структуру балансу, при якій активи можуть своєчасно перетворюватися в грошові кошти, не втрачаючи при цьому своєї вартості, у міру запитання пасивів. Ліквідність банку лежить в основі його платоспроможності.

Ліквідність тісно пов’язана з доходністю банку, але в більшості випадків досягнення високої ліквідності суперечить забезпеченню більш високої доходності. Найбільш раціональна політика комерційного банку в галузі управління ліквідністю складається в забезпеченні оптимального поєднання ліквідності і доходності.

Високий рівень доходності, як правило, пов’язаний з високо ризиковими операціями. Політика банку повинна полягати в тому, щоб досягти рівноваги (оптимального співвідношення) між ризиком і доходом банку. Рівновага в найближчій перспективі, або короткострокова рівновага, являє собою співвідношення між ліквідністю та доходністю. Чим вища ліквідність банку, тим нижче доходність, і навпаки: чим нижче ліквідність, тим вище очікуваний дохід і обов’язково ризик. Рівновага у віддаленій перспективі, або довгострокова рівновага, припускає, що чим вище ліквідність, тим міцніше фінансовий стан банку, його капітальна база. Навпаки, чим нижче ліквідність, тим менш стійкий банк, менше його капітальна платоспроможність.

Доходність і ліквідність банків не досягаються автоматично. Очевидним рішенням проблеми залучення дешевих і розміщення дорогих ресурсів є проведення такої політики банку, яка може принести найвищий дохід при розумному, з точки зору керівництва банку, рівні ризику. З одного боку, керівництво банку, акціонери (пайовики) зацікавлені в більш високих доходах, які можуть бути отримані за рахунок вкладення коштів у довгострокові проекти, цінні папери сумнівної якості і т. п. Однак подібні дії неминуче погіршують ліквідність банку, необхідну при вилученні вкладів і для задоволення законного попиту на кредит.

Нездатність банку задовольнити обґрунтовані і законні потреби клієнтів призведе до негайної втрати банком вигідних контрактів, послаблення його конкурентних позицій і в кінцевому рахунку до можливого краху банку як життєздатного суб'єкта ринкових відносин. Таким чином, з іншого боку, подібні операції комерційних банків можуть поставити під сумнів платоспроможність, ліквідність і фінансову стійкість банківської системи в цілому.

Стабільний і ритмічний приріст доходів банку свідчить про його нормальну роботу і про кваліфіковане управління. Банк вважається стійким, якщо він має у своєму розпорядженні достатній капітал, має ліквідний баланс, він платоспроможний і задовольняє ряду вимог до якості його капіталу.

Надійність банків має значення не тільки для самих банків, а й для всієї країни в цілому. Банкрутство банків спричиняє збитки їх клієнтів: підприємств і населення. Крім випадків кримінальних фінансових операцій, банкрутство банків звичайно є результатом банкрутства великих клієнтів банку — промислових і торгових підприємств, що, у свою чергу, викликає руйнування інших промислових і торгових підприємств, оскільки їхні кошти зберігаються на поточних та інших рахунках у банках. Це супроводжується падінням багатьох макроекономічних показників, таких як валовий внутрішній продукт, життєвий рівень населення країни, тощо. Наявність подібних випадків негативно позначається на господарській діяльності всіх економічних суб'єктів, що врешті - решт відбивається і на добробуті суспільства.

Отже, стабільність економіки країни в значній мірі залежить від стабільності банківських установ.

Висновки. На основі викладеного вище, можна стверджувати, що нові умови спонукають до виділення проблеми формування доходів банківського сектору, та більш широкого її дослідження з огляду на загальну нестабільність ситуації в державі. Тому потрібно виділити такі основні напрямки підвищення прибутковості банків :

1. Загальне зростання групи активів, що приносять процентний дохід та зростання власного капіталу, насамперед правильне проведення зваженої маркетингової і процентної політики.

2. Збільшення питомої ваги доходних активів в сукупних активах. Максимізація прибутку вимагає не збереження коштів, а їх використання для видачі позик і здійснення інвестицій (з урахуванням резервів).

3. Забезпечення зростання непроцентних доходів, а саме приділення більшої уваги доходам від надання послуг «небанківського» характеру, оптимізація пасивів, зменшення адміністративних витрат, зменшення витрат на створення банківської послуги, що дасть змогу знизити її ціну.

4. Правильне управління активами і пасивами банку, а також ризиками: розподіл економічного капіталу банку під ризики, визначення політики управління фондами банку та ризиком ліквідності, правильне встановлення лімітів по ринкових ризиках, моніторинг результатів, що дало б змогу привести структуру банківського балансу і позабалансових позицій у відповідність з його стратегічними цілями.

Вдале дослідження та впровадження всіх цих заходів допомогло б збільшити прибутковість банків та досягти ефективного розвитку банківської системи України в цілому.

банківський кредитний фінансовий актив

Література

1. Конституція України.

2. Положення про порядок створення і державної реєстрації банків, відкриття філій, представництв та відділень. Затверджено Постановою Правління НБУ від 31.08.2001 р. № 375.

3. Положення про порядок видачі банкам ліцензій на здійснення банківських операцій. Затверджено Постановою Правління НБУ від 06.05.1998 р. № 181.

4. Інструкція з бухгалтерського обліку кредитних, вкладних (депозитних) операцій та формування і використання резервів під кредитні ризики в банках України. Затверджено Постановою Правління НБУ від 15.09.2004 р. № 435.

Проблеми системного підходу в економіці//Електронне наукове фахове видання. Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/PSPE/texts.html

5. Васюренко О. В. Банківські операції: Навчальний посібник — К.: Знання, 2004 р. — 324 с.

6. Герасимович А. М., Алексеєнко М.Д., Парасій-Вергуненко та ін., за ред. Герасимовича А. М. Аналіз банківської діяльності: Підручник — К.: КНЕУ, 2004 р. — 599 с.

7. Гладких Д. Доходи й витрати як складові ціни банківських послуг // Вісник НБУ. — № 3. — с. 24 — 29

8. Сугоняко О. Асоціація українських банків: 15 років діяльності // Вісник НБУ. — 2005 р. — № 5. С. 11- 13.