Прикладна професійна фізична підготовка студентів різних напрямів факультету культури і мистецтв у ЛНУ ім. І. Франка

Прикладна професійна фізична підготовка студентів різних напрямів факультету культури і мистецтв у ЛНУ ім. І. Франка

Актуальність теми. Корінна перебудова освіти, обумовлена соціально-економічним розвитком країни, нездійсненна без рішення проблем, пов’язаних з фізичним вихованням молодого покоління. Адже у 30−35% студентів ЛНУ ім. І. Франка — відмічається ослаблене фізичне здоров’я, що супроводжується частими пропусками занять. Це негативно позначається на ефективності навчального процесу і подальшій творчій діяльності.

Навчально-професійна діяльність студентів ЛНУ ім. І. Франка, яка базується на ранній спеціалізації, обумовлює необхідність диференційованого підходу до розробки засобів і методів прикладної професійної фізичної підготовки (ППФП), які повинні забезпечувати не лише гармонійний загальний фізичний розвиток, але і компенсувати несприятливий вплив чинників професійної діяльності, сприяти підвищенню технічної і творчої майстерності майбутніх професіоналів.

Потрібне ґрунтовне вивчення проблеми порушень здоров`я, а також, якщо це можливо, запобігання порушенню опорно-рухового апарату (ОРА) і водночас сбою ритму дихання та дисфункціям у роботі серцево-судинної системи. Усе це можливо досягнути лише, при врахуванні важливості ролі ППФП в корекції порушень здоров`я, у студентів різних музичних спеціалізацій та бібліотечного відділу.

Серед актуальних проблем ППФП — значне місце займає така специфічна проблема, як розвиток основних фізичних (рухових) якостей, адже дисфункції і захворювання ОРА посідають одне з чільних місць. До них належать ті, які пов’язані із стереотипними рухами, вимушеною позою, м’язовим напруженням, обмеженою тривалою одноманітністю рухів рук. Разом з цим донині немає практичних розробок з корекції вказаних порушень засобами ППФП.

Важливу роль тут відіграють не тільки шляхи їх розвитку і вдосконалення, але і засоби їх контролю, особливо педагогічного.

А, також відсутні дослідження, де міститься методичний матеріал, що зважає на специфіку ППФП студентів різних напрямів факультету культури і мистецтв, не розроблені методичні підходи і технології корекції порушень постави у процесі ППФП вищого навчального закладу, не висвітлені його організаційно-методичні аспекти, немає відповідних навчальних програм.

Таким чином, недостатність розробки методологічного підґрунтя ППФП студентів з урахуванням професійно-залежних порушень зоров`я, свідчить про актуальність вивчення даної проблеми.

Тому, необхідно роз’яснювати особам, що займаються фізичними вправами і спортом та їх батькам, що ці заняття не їх особиста справа, а громадянський, якщо хочете національний борг.

Мета дослідження: виокремити різні підходи у проведенні занять для студентів факультету культури і мистецтв на прикладі бібліотечного і музичного відділів.

Завдання:

1. Визначити значення медичного огляду у Львівському університеті;

2. Проаналізувати відмінність проведення занять спортом у студентів різних напрямів;

3. Визначити оптимальні вправи для студентів різних напрямів факультету культури і мистецтв;

4. Показати ефективність розроблених підходів у підвищенні рівня функціонального стану організму, розвитку значущих фізичних якостей для корекції порушень здоров`я студентів різних напрямів факультету культури і мистецтв ЛНУ ім. І. Франка

Результати дослідження.

Медичний огляд у Львівському університеті

Особливе місце при проведенні педагогічного контролю у Львівському національному університеті імені Івана Франка, займає медичне забезпечення — одна з вирішальних умов раціонального використання засобів фізичної культури і спорту, високої ефективності проведення навчально-тренувальних занять.

Медичне забезпечення сприяє реалізації принципу оздоровчої спрямованості системи фізичного виховання і здійснюється у вигляді лікарського контролю [7,63].

Мета лікарського контролю є всебічне сприяння ефективності процесу фізичного виховання, правильному використанню засобів фізичної культури. Він покликаний виключити всі умови, при яких можуть з’являтися негативні впливи від занять фізичними вправами і спортом на організм що займаються.

Лікарський контроль є обов’язковою умовою попередження травматизму, збереження здоров’я людини, довголіття, творчої активності і здійснюється відповідно до «Положення про лікарський контроль у відповідності до ППФП у ЛНУ ім. І. Франка «.

Основні завдання лікарського контролю:

1. визначення стану здоров’я студентів і вирішення питань допуску їх до занять у різних формах і групах;

2. здійснення лікарського контролю на заняттях з фізичного виховання і спортом;

3. діагностика функціонального стану;

4. оцінка фізичного розвитку та виявлення захворювань і травм;

5. медичне забезпечення змагань;

6. агітація і пропаганда фізичної культури серед населення.

Основні форми лікарського контролю.

Лікарський контроль проводиться в наступних формах:

1. регулярні лікарські обстеження і контроль осіб, які займаються фізичними вправами і спортом;

2. лікарсько-педагогічні спостереження під час занять і змагань;

3. санітарно-гігієнічний контроль за місцями та умовами проведення занять;

4. медико-санітарне забезпечення масових оздоровчих і спортивних заходів (у спортивних таборах і на навчально-тренувальних зборах);

5. профілактика спортивного травматизму та захворювань;

6. санітарно-просвітницька робота та пропаганда фізичної культури, спорту, здорового способу життя.

Для студентів медичне обстеження проводять перед початком навчального року один раз на рік. [9,65].

Встановлений багаторічною практикою лікарський контроль розподяє студентів на групи:

7. основну (без відхилень у стані здоров’я);

8. підготовчу (без відхилень, але з недостатнім фізичним розвитком і підготовленістю);

9. спеціальну (мають відхилення у стані здоров’я і потребують обмеження фізичних навантажень)

Це дозволяє правильно дозувати фізичні навантаження у відповідності до професійної відмінності студентів в процесі занять з фізичного виховання.

Заняття фізичними вправами повинні проводитися під контролем лікаря, але перш за все під контролем тренера-викладача з фізичного виховання. Лікарсько-педагогічні спостереження безпосередньо в процесі навчально-тренувальних занять дозволяють з’ясувати умови і методику занять, підготовленість студентів, виконання ними гігієнічних правил, визначити недоліки в організації навчальних занять, дозволяють забезпечити всебічний фізичний розвиток студентів.

У процесі занять фізичними вправами, участі у спортивних та фізкультурно-оздоровчих заходах рекомендується викладачам-тренерам, інструкторам по спорту і самим студентам періодично оцінювати рівень свого фізичного розвитку і фізичної (функціональної) підготовленості.

Оцінка фізичного розвитку проводиться за допомогою антропометричних вимірювань, а також методом розпитування і зовнішнього огляду [6,82]. Антропометричні вимірювання дають можливість визначити рівень і особливості фізичного розвитку, ступінь відповідності статтю і віком. Метод зовнішнього огляду дозволяє при оцінці фізичного розвитку вивчити особливості статури та стану опорно-рухового апарату, оцінити особливості постави (положення плечей, лопаток, форму спини та хребта, грудної клітини), визначити рухливість в суглобах, оцінити розвиток мускулатури рук і ніг [5,64]. Звичайно, що основною вимогою є врахування професійної відмінностi студентів згідно їх профілюючих напрямів.

Відмінність проведення занять спортом у студентів різних напрямів

Проведені дослідження показали, що на початковому етапі навчання у вищому навчальному закладі у значної більшості студентів-бібліотекарів, а також і переважної більшості студентів музичних спеціальностей в ЛНУ ім. І. Франка (89,6%) спостерігалися порушення постави (у 29,8% - в сагітальній площині, у 55,7% виявлено асиметричну поставу і у 4,1% - сколіози 2-го ступеня, установлені фахівцями студентської поліклініки). Згідно з результатами анкетного опитування викладачів і студентів установлено, що тривалість перебування за сидячому положенні, на добу в різні періоди складала від 5−6 до 9−10 годин. При цьому лише 12% опитаних підкреслили, що використовують фізичні вправи (в основному — ходу) не більше однієї години на добу. У достудентський період лише 5,/% студентів відвідували тренажерні зали, — басейни, 5% - здійснювали нерегулярні пробіжки. Виявлено, що 5|% студентів, у яких виконавська поза сидячи, відчувають ознаки застійних явищ у нижніх кінцівках. Проте на питання анкети про вибір відпочинку після репетиційних занять більше 3% студентів відзначили, що вважають за краще відпочивати лежачи, 7% поєднують пасивний відпочинок з активним і лише 6% - відпочивають активно [8,100].

Такий аналіз свідчить про те, що професійні заняття на музичних інструментах вже у молодому віці потребують корекції фізичного стану, а також використання засобів профілактики і корекції порушень ОРА. Вивчені фізичний розвиток і фізична підготовленість студентів-музикантів. Виявилось, що за рівнем фізичного розвитку (індекс, К|ЄГЛЄ, екскурсія грудної клітини, ЖЄЛ) вони значною мірою відстають від студентів технічних вузів. [6,84]. Результати оцінки фізичної підготовленості (функціональна проба з 20-ма присіданнями, кистьова динамометрія, піднімання тулуба до положення сидячи, згинання рук в упорі лежачи, нахил з положення стоячи) були значно нижчі за мінімальний рівень передбачений державними тестами і нормаггавами фізичної підготовленості для студентів вищих навчальних закладів України.

Вивчені показники плечового індексу і «Трикутника» лопаток, що характеризують стан постави в сагітальній і фронтальній площинах. Оскільки загальноприйнятий розподіл індексу на 2-і градації (до 89,9% визначає сутулість, від 90 до 100% - нормальну поставу) не дозволяє виявити проміжні форми кіфотичної постави, лами-була розроблена шкала градації вираженості цієї постави. Обстежувані студента умовно розподілялися на 4 групи: сильну середньо/слабковиражена сутулість і нормальна постава, з параметрами індексу відповідно — <80%; 80−84,9%; 85−89,9%; >90% [8, 99].

Антропометричні вимірювання дозволили виявити у 12,5% студенток і у 8,3% студентів, так звану «сильно виражену сутулість», у 52,5 і 50% відповідно — «середньо виражену», у 35 і 37,5% - «слабко виражену сутулість». «Нормальна постава» була встановлена лише у 4,2% юнаків, тоді як у дівчат вона була відсутня. Додаткові дослідження з визначення положення лопаток і їх симетричності (вимірювання відстані від остистого відростка хребця нижніх кутів лопаток) дозволили уточнити характер порушень постави. [8, 71].

Виявлені зміни стали підставою для розробки певних методичних підходів у ФВ студентівбібліотекарів, які, окрім фізичного оздоровчого ефекту, забезпечували корекцію і відновлення постави, сприяли повноцінному майбутніх спеціалістів. Таке порушення відбувається не випадково, адже відповідно до посадової інструкції бібліотекар повинен виконувати:

— приймання періодичних виданнь, звірку їх із супровідними документами.

— здійснювати реєстрацію нових надходжень газет, журналів та інформаційних видань у базі даних АБІС ІРБІС.

— штемпелювати періодичні видання, розподіляти їх між структурними підрозділами бібліотеки.

— складати списки на передачу періодики у відділи бібліотеки.

— здійснювати експорт даних до інших відділів бібліотеки.

— систематично перевіряти базу даних абіс «періодика» на предмет виявлення пропусків, роздруковує їх, інформує про них передплатні агентства

— двічі на рік складає повні звіти про періодичні видання, що не надійшли до бібліотеки з різних причин. [3,1−2]

Очевидно, що це малорухлива робота, яка передбачає передусім сидячий спосіб роботи, коли усе навантаження скеровується на опорно-руховий апарат, крім цього звичайно бібліотекар веде документацію (тобто пише) і працює за комп’ютером, і тут страждають очі і кисті рук. Тому потрібно розробите таке навантаження, яке б оптимально задовольняло потреби у фізикному навантаженні бібліотекарів. Це передусім проведення такого типу тестування:

1. На гнучкість.

2. На швидкість.

3. На силу.

4. На швидкісну витривалість.

5. На силову витривалість Деякі показники фізичного розвитку дозволяють отримати дані про стан здоров’я обстежуваного. Більш докладний і повне визначення стану здоров’я проводиться за допомогою об'єктивних методів дослідження за допомогою об'єктивних методів дослідження функції найважливіших органів і систем організму [1,22].

Одним з таких методів оцінки стану здоров’я є лабораторні дослідження. До них відносяться аналіз крові, мокротиння, сечі та інших складових частин і виділень організму. Перераховані вище аналізи проводяться при захворюваннях для визначення діагнозу хвороби та перевірки ефективності лікування.

При вивченні впливу фізичних навантажень на різні органи і системи організму використовують функціональні проби.

Функціональні проби досить численні. Вибір найбільш підходящих для конкретного обстеження визначається поставленими завданнями. Найбільш широко функціональні проби проводяться в процесі медичного контролю за фізичною підготовкою спортсменів.

Таким чином, важливим компонентом комплексного лікарського обстеження студентів, поряд з оцінкою стану здоров’я, є тестування загальної працездатності. За допомогою тестування визначаються функціональні можливості організму, виявляються слабкі ланки адаптації до фізичних навантажень, уточнюється діагностика відхилень у стані здоров’я, здійснюється контроль за динамікою функціонального стану на окремих етапах навчального процесу, що дозволяє вносити необхідні корективи в хід навчального процесу [1,67].

Для оцінки фізичного стану саме бібліотекарів, їхньої підготовленості часто використовують методи візуального спостереження. Це перш за все методи:

1. визначення функціонального стану нервово-м'язової системи за допомогою динамометричної оцінки сили кисті і станової сили;

2. визначення функціонального стану дихальної сфери нервової системи за допомогою визначення максимальної частоти руху верхньої кінцівки;

3. визначення координаційної функції нервової системи — визначення здатно-сті зберігати рівновагу.

Дуже важливим моментом при проведенні функціональних проб з фізичним навантаженням є якість їх виконання. Необхідно стежити, щоб проба була проведена за відведений час з достатньою інтенсивністю. Функціональна проба повинна виконуватися сумлінно.

Очевидно, що вимоги викладені у посадовій інструкції музикантів дещо інші, адже кожна відмінность відповідає до специфіки роботи. Адже музиканти грають на різнопланових музичних інструментах і можуть працювати в симфонічних оркестрах, ансамблях, рок-групах або джаз «комбо. Проведений аналіз фізичного розвитку, фізичної підготовленості і стану ОРА на початковому етапі навчання студентів — музикантів в ЛНУ ім. І. Франка показав, що майже 90% з них мають відхилення від норми у стані постави, пов’язані в основному з ранньою музичною спеціалізацією (з 4,5−7 років), низький рівень фізичного розвитку і підготовленості. При цьому за результатами анкетування було виявлено, що 59,3% студентів не займаються фізичними вправами, 24,7% - зрідка їх використовують, і лише 16% - віддають перевагу заняттям фізичними вправами, ніж пасивному відпочинку.

У музикантів, які спеціалізуються на трубі, тромбоні, кларнеті, саксофоні, органі, передусім працює дихальна система, яка потерпає від значних навантажень. Отож розглянемо вимоги, які забезпечуватимуть нормальне функціонування дихальної системи в умовах фізичних навантажень для цієї категорії.

При правильному дозуванні фізичних навантажень (при виконанні циклічних вправ) динамічний контроль за найпростішими показниками системи зовнішнього дихання (частота дихання, ЖЕЛ) дозволяє оцінити фізичний стан студентів. Частота дихання залежить від віку, рівня тренованості, стану здоров’я, величини виконуваного фізичного навантаження. Доросла людина робить в хвилину 14−18 подихів. У спортсмена частота дихання у спокої 10−16 за хвилину. При збільшенні фізичного навантаження частота дихання може досягти 60 і більше за хвилину [8,66].

Про силу дихальної мускулатури можна судити за даними пневмотонометріі і пневмотахонометрії. Пневмотахонометрія дозволяє виміряти тиск, що розвивається в легенях під час вдиху. Сила вдиху в більшості випадків — 50−80 мм. ртутного столба. У спортсменів 60−120 мм ртутного стовпа сила видиху найчастіше становить 80−120 мм ртутного стовпа, у спортсменів — досягає 100−240 і більше.

При регулярних заняттях фізичними вправами потужність форсованого вдиху і видиху може істотно збільшуватися, чтс забезпечує кращу вентиляцію легенів під час фізичних навантажень.

Життєва ємність легень (ЖЄЛ) — показник відбиває функціональні можливості системи дихання, вимірюється за допомогою спірометра. У здорових нетренованих чоловіків ЖЕЛ зазвичай лежить в межах 3.0−4.5 л, у жінок 2.5−3.5 л. ЖЕЛ теоретично можна розрахувати за формулою Людвіга:

1. ЖЕЛ для чоловіків = 40 * [pocт (см) + вага (кг)] - 4400

2. ЖЕЛ для жінок = 40 * [зростання (см) + вага (кг)] - 3800

З віком ЖЄЛ знижується. Зниження ЖЕЛ на 15% і більше свідчить про патологію легенів. Підвищення ЖЕЛ вказує на високе функціональний стан легенів [9,466].

Гра на ритмічних інструментах, як рояль, бас, барабани, гітари вимагає підвищення або пониження частоти пульсу, який часто відповідає такту зіграної мелодії.

Розроблена нами програма—ППФП умовно в річному циклі, включала два періоди — підготовчий і основний. У першому (вересень-жовтень) проводили корекцію достудентського фізичного стану, в другому (листопад-травень) шляхом спільної діяльності викладача і студентів здійснювали в поєднанні з розвитком фізичних якостей процес корекції порушень постави. Це вирішувалося спочатку шляхом зміцнення одних груп м’язів і розтягування інших з поступовим збільшенням їх силової витривалості та еластичності для можливості відновлення правильного положення тіла; потім формували коригувальні м’язові напруження шляхом локального укріплення м’язів розгиначів хребта і фіксаторів лопаток для закріплення навички правильної постави; далі для стабілізації постави формували м’язову (моторну) пам’ять, а також зміцнювали дихальну і серцево-судинну системи для підвищення рівня функціонального стану організму [7,110].

Інтенсивність функціонального напруження і дозування фізичних навантажень окремих частин заняття контролювалися шляхом оцінки динаміки ЧСС і підрахунку пульсової вартості роботи за допомогою портативного приладу «Polar» (Фінляндія).

ЧСС (пульс) — важливий показник, який надає інформацію про діяльность серцево-судинної системи (ССС). Його рекомендується підраховувати регулярно, в один і той же час доби в спокої. Найкраще вранці, лежачи після пробудження [2,30].

У нормі у дорослого нетренованого чоловіка ЧСС коливається в межах 60−80 ударів у хвилину. За різницею пульсу в положенні лежачи і стоячи (ортостатична проба) можна судити про стан вегетативної нервової системи. Різке почастішання пульсу більше 80 уд / хв (тахікардія) і різке уповільнення пульсу менше 60 уд / хв (брадикардія) в порівнянні з попередніми показниками може бути наслідком перевтоми або захворювання (патології) серця.

Органісти грають у церквах і часто супроводжують прямий хор. Наприклад, класичний музикант може виглядати бути і солістом зі симфонічним оркестром. Популярні музиканти можуть грати поодинці або з групою на гастролях. Усе послаблює серцево-судинну систему, а також тримає соліста у нерврвій напрузі.

Тому, для оцінки ступеня впливу тренувального навантаження на організм зазвичай проводиться оцінка функціонального стану серцево-судинної системи, яка здійснюється пульпаторним методом дослідження пульсу, який дозволяє виявити зміни частоти серцевих скорочень (ЧСС). Проводиться шляхом накладення подушечок пальців рук на променеву артерію, на сонну артерію або визначається за верхівкового поштовху серця.

Оцінка функціонального стану системи зовнішнього дихання здійснюється за величиною максимальної вентиляції легень (МВЛ), на яку впливають стан дихальних м’язів і сила їх витривалості. Оцінка функціональної підготовленості здійснюється за допомогою фізіологічних проб (тестів) ССС і дихальної системи. Це і одномоментна проба з присіданням (20 присідань за 40 с) і ЧСС за 15с з перерахунком на 1 хв відразу після закінчення присідань. 20 ударів пульсу і менше — відмінно, 21 — 40 — добре, 41 — 65 — задовільно, 66−75 — погано[1,110].

Проба Штанге (затримка дихання на вдиху). Середній показник — 65с.

Проба Генчі (затримка дихання на видиху). Середній показник — 30с.

При захворюванні органів кровообігу і дихання, після інфекційних та інших захворювань, а також після перевтоми тривалість затримки дихання на вдиху і видиху зменшується [8,80].

Контроль та атестація студентів з фізичного виховання.

З метою регулярної роботи з підвищення обсягу знань з навчальних дисциплін проводиться атестація кожного студента в процесі навчання.

Атестація дисциплінує не тількистудентів, а й зобов’язує викладача суворо дотримуватися логічну послідовність у навчанні, підтримувати постійний зв’язок зі студентами [6,80].

Будь-яка найдосконаліша методика проведення занять з фізичного виховання може дати позитивний результат лише при суворому контролі за впливом фізичних навантажень на організм студентів.

З одного боку контроль повинен охоплювати педагогічне коло питань, з іншого боку — функціонально-фізіологічний.

Перевірка впливу фізичних навантажень, що використовуються на заняттях з фізичного виховання, є надійним засобом свідчення відхилень у стані здоров’я або зниження показників фізичного розвитку і фізичної підготовленості.

Облік і реєстрація показників розвитку фізичних якостей та контролю за результатами впливу фізичних навантажень на навчально-тренувальних заняттях дозволяють порівняти дані лікарських оцінок з результативністю рухової діяльності займаються студентів. Контроль бажано проводити щомісяця [9,800]. З цією метою можна використовувати методи лікарсько-педагогічного контролю:

* пульсометрії;

* спірометрію;

* проби з затримкою дихання після подиху (після видиху);

* визначення артеріального тиску та ін. методи [5,60]

Незважаючи на те, що кожна проба або метод не достатньо інформативний, в динаміці щомісячного контролю в комплексі один з одним вони забезпечують надійний контроль за впливом фізичних навантажень на заняттях при поєднанні педагогічного контролю з спеціально розробленими тестами для розвитку фізичних (рухових) якостей (сила, швидкість, витривалість), а також рівня фізичної працездатності. Оцінка фізичного розвитку, стану здоров’я і фізичної підготовленості вимагає ґрунтовного дослідження з боку держави, так як тисячі музикантів не можуть забезпечити себе, адже вони постійно виконують безліч робіт, для підтримки стабільного доходу. Деякі дають приватні уроки у своїх власних будинках або в будинках учнів, або ж у студіях музикантів, які працюють на музичні магазини, або грають фонову музику, чи співають як група при записі сесій. Через позаурочні години і нестаціонарні роботи, багато музикантів вирішили не відвідувати фізичні заняття. Тому тренер повинен чітко уявляти як зацікавити цю групу на заняттях з фізичної культури. Такі спостереження в природних умовах спортивної діяльності, що проводяться спільно з лікарем дозволяють оцінити фізичну підготовленість і спеціальну тренованість спортсмена, оцінити правильність використовуваних методик і режиму тренувань, попередити перенапруги, перевтома і перетренерованність. Виходячи їх вищевикладеного, ці спостереження слід називати лікарсько-педагогічними.

Оптимальні вправи для студентів різних напрямів факультету культури і мистецтв

І. Для бібліотекарів. Має існувати своєрідна система, яка загалом задовольнятиме усі оптимальні потреби навантажень при ППФП, проте звичайно переважна більшість вправ може підходити і для студентів музичних спеціальностей.

Ранкова зарядка. Про користь зарядки нам твердять з самого дитинства і важко посперечатися з цим твердженням. Багатьом з нас починати ранок з зарядки заважає елементарна лінь, але, поборовши її, ви зможете зрозуміти, що недарма провели перші хвилини після сну, витративши їх на зарядку. Підтримувати себе у формі кожен день набагато корисніше, ніж час від часу відвідувати тренажерний зал, що виходить далеко не у всіх на увазі різних факторів, будь то час або фінансові можливості. Ще один плюс зарядки в тому, що вона заряджає Вас енергією з самого ранку, і на роботі ви вже не шукаєте моменту, щоб непомітно подрімати, а повними сил ухвалюється за свої обов’язки [2,90].

Ходьба, мабуть, найлегшим з усіх видів спорту. На неї не потрібно затрачати багато енергії, а ефект досить високий. Ходьба діє на організм оздоровчо, піднімає тонус м’язів, зміцнює кісткову тканину, розвиває координацію руху, стимулює обмін речовин. Ходьба сприяє зниженню ваги, благотворно впливає на нервову систему. Щоденні прогулянки ж тільки збільшать позитивний результат від такого роду навантажень. Протипоказань для ходьби не існує, нею може займатися навіть гіпертонік. Заняття ходьбою рекомендують для багатьох захворювань серцево-судинної, легеневої систем, при нервовим перенапруженням і навіть в реабілітаційні періоди. Вона надає зміцнюючу дію буквально на весь організм [2,77].

Прогулянки на велосипеді, як і турпоходи, сприяють розвитку м’язів всього тіла. У результаті щоденних прогулянок на велосипеді в протягом 20 хвилин витрачається 300 калорій. Однак не треба себе надмірно гвалтувати великими навантаженнями, оскільки в цьому випадку замість жирових з'єднань організм буде спалювати вуглеводи. Перед відправленням в велопоездку з'їжте трохи продуктів, що містять незначну кількість глюкози, (наприклад, тарілку спагетті з сиром). Протягом всього дня під час велосипедної прогулянки їжте борошняні вироби, банани. Це сприяє збереженню білкових сполук у м’язах [2,79].

Рухливі ігри під музику. Рухлива гра сюжетного характеру, яка проводиться з музичним проводом, викликає у студентів більшу зацікавленість і проходить значно жвавіше. Музика піднімає настрій студентів, вимагає їх рухатися енергійніше, красиво, відповідно до характеру і форми музичного твору.

Кожний рух у грі має своєрідний характер, тому важливо адаптувати для нього відповідний музичний супровід. Наприклад, біг, стрибки на місці або з просуванням вперед потребують легкої, бадьорої музики; плавні рухи руками, повільна ходьба — наспівної, спокійної.

Музичні твори для ходьби та бігу в різному темпі, підскоків, стрибків підбирають яскраві, виразні, з чітким фразуванням контрастного характеру.

У рухливих іграх основна роль відводиться руховим завданням, і музика повинна сприяти їх виконанню. В іграх, складених з вправ, що виконують в індивідуаль-ну темпі (стрибки в гору, лазіння, метання в ціль), а також в етапах естафетного характеру — музика зайва [2,207]. .

Фітнес. Усім давно відомо, що фітнес корисний для здоров’я і зовнішнього вигляду людини. Однак часто буває надзвичайно важко змусити себе кинути на самоті свій улюблений диван і відправитися в зал виконувати виснажливі, важкі для нетреноване тіла вправи. Ну, переступиш-таки через своє «не хочу», підеш — а з тренування прийдеш знесилений, ні на що не придатний. У наступні кілька днів після тренування доведеться терпіти біль у м’язах. То, чи варта пара скинутих кілограмів таких мук — моральних і фізичних? Може бути, заради того, щоб скинути парочку кілограмів, і не обов’язково, пересилюючи себе, йти в зал. Але ж заняття фітнесом дають нам набагато більше, ніж просто струнке тіло. Адже фітнес — це цілий комплекс заходів з підтримки свого тіла у формі.

Термін «фітнес» і відбувся від англійського «to be fit», що означає «бути у формі». Займатися фітнесом — це значить правильно, раціонально харчуватися, очищати організм, виконувати індивідуально підібрані фізичні вправи, а також підтримувати тіло в тонусі за допомогою різних видів масажу і SPA-процедур [1,37].

Теніс. Цей вид спорту був популярний в усі часи. У самих аристократичних сім'ях було прийнято володіти ракеткою. А адже теніс — це не просто гра, це вид спорту, який, безсумнівно, приносить користь організму і тримає Вас в прекрасній формі. Теніс тренує практично всі м’язи, зміцнює серце, кістки, покращує кровообіг [2,212]. За одну годину занять тенісом витрачається приблизно 426 кілокалорій. Оскільки теніс — спорт, що вимагає швидкої реакції, необхідно вживати продукти, що містять магній (волоські горіхи, чисто борошняні вироби).

Баскетбол. Один з улюблених видів спорту в американського населення (на жаль, здебільшого, творчий), і мій, зокрема. Баскетбол тренує м’язи ніг і верхню частину тіла[2,216].

Спочатку вони засвоюють прийоми ведення м’яча поштовхом об підлогу правою та лівою рукою на місці та в руках (вільним кроком і бігом). Важливий елемент рухових дій баскетболі - передача м’яча партнерові обома руками від гру; однією від плеча, стоячи на місці після зупинки та в русі, а і уміння ловити м’яч, який летить на різній висоті (на рівні грудей, над головою, збоку, внизу біля

підлоги тощо). Студентів потрібно вправляти у передачі та ловленні м’яча при шикуванні в ш трійках, колі, квадраті (мал. 1).

Для гри в баскетбол треба засвоїти кидки м’яча обома руками від грудей, з-за голови та однією рукою від плеча. Спочатку ці кидки виконуються з місця, звідки студенти намагатимуться влучити в кошик, а потім після ведення м’яча або передачі партнеру біля щита.

Катання на ковзанах взимку і влітку! Катання на роликових ковзанах — це модне і корисне для здоров’я, а також надзвичайно популярне серед людей різного віку заняття, яке зараз дуже активно пропагується в Україні. Як тільки на вулиці видається відповідний для цього заняття день, ми спостерігаємо безліч людей на роликових ковзанах у парках і скверах, на тротуарах і тінистих алеях.

До зимових видів відноситься катання на ковзанах. Цей вид спорту благотворно діє, в першу чергу, на координацію рухів і на дихальну систему. Ефективно впливає на розвиток кісткової тканини, зміцнення суглобів, стабілізує роботу міокарда, нервової системи, допомагає виправити поставу [2,221].

Шахи не тільки спалюють калорії, вони також зміцнюють серце, покращують кровообіг. При цьому є необхідним їсти яйця, овочі і фрукти, пити молоко.

2. Для музикантів.

Вдихання, задержування й випускання повітря, при чому треба пильнувати того, щоб діафрагма розправлялася зовсім поступово, без конвульсивних стрибків, що обов’язково з’явля-тимуться при початку вправ [4,27]. Щоб контролювати цю поступовість випускання повітря, можна злегенька шипіти або просто по-шепки лічити: «раз, два, три» і т. д. Коли ми візьмемо метроом, поставимо його на 60 і будемо лічити під його стукання або й просто під стукання маятника стінного годинника, то за кілька день ми побачимо її себе великий прогрес: спершу ми будемо в змозі налічувати до 12—15 разів, а скоро дійдемо до З0—40 й далі. С. Волконський радить задержувати дихання перед випусканням з лічбою чи й без неї за такою схемою: робимо припинки дихання на протязі перших чотирьох днів студіювання по 5 секунд, 8 днів по 10 секунд, 16 днів по 20 секунд, 30 днів по 35 секунд, і не раніш, як через два-три місяці — від 45 секунд до 60. Проте останні вправи радить С. Волконський виконувати тільки тоді, коли вдаються вони лю-дині зовсім легко.

Відновлення дихання. Вправа на скорочування першого моменту — вдихання та на розтягування третього — випускання повітря. Ми повинні навикати зберігати як можна довше запас повітря при його випусканні, а також і набірати повітря як можна скоріше, коли це иноді буває потрібно при швидкому читанні. Вправа виконується так: набіраємо повітря і лічимо: «Раз, два, три».. (швидко вдихаємо) «чотири, п’ять, шість».. (знову швидке вдихання) і т. д. Потім, замість трьох, лічимо групами в п’ять, десять і т. д. чисел. Кожен раз після групи чисел коротке, отже повне вдихання.

Видихання із звуком. Набіраємо повітря, затримуємо на момент і далі починаємо випускати, при чому даємо який-небудь голосний звук. Тут треба стежити, щоб все повітря, що його ми випускаємо, було пройняте голосним звуком; отжеж не треба давати й повітря і більш, ніж потрібно, не треба, щоб поруч з утворенням звуку розтрачувалося зайве повітря, бо це шкодить і самому звукові.

Перед тим, як починати працю над своїм диханням, треба звернути обов’язково увагу на оці перестороги:

Кожна людина, що має якісь хвороби легенів, чи то серця, чи инші які, повинна порадитися з своїм лікарем перед початком праці, щоб не пошкодити собі.

Всі вправи треба робити не за один раз підряд, а краще 2—3 рази на день по кілька хвилин за раз. Взагалі робити вправи з диханням не рекомендуємо більше, як 10 хвилин підряд.

Після кожної вправи повинен бути відпочинок!

Усі вправи треба робити на свіжу силу (краще над усе зранку). Дуже шкідливо для здоров’я студіювати вправи з диханням під той час, коли почуваєш себе стомленим.

Не треба вправи провадити через міру — ні набірати над-міру повітря, ні видихати дощенту, бо такими нерозумними ек-спериментами можна нажити собі емфизему легенів.

Всі вправи треба виконувати доконче в свіжім повітрі або надворі, коли тепло, або в кімнаті, що її добре перед тим провітрено.

При всіх вправах, а також і взагалі при читанні або співі, за винятком тих випадків, коли треба швидко захопити багато повітря протягом короткої паузи, вдихати повітря слід обов’язково носом.

Вправа (для тих, що звикли не дихати носом) [4,29].

Вдихання повітря носом. Одна ніздря затуляється пальцем, в другу втягається повітря; видихається через рот. Те ж по черзі робиться з другою.

Мал. 2

Як ми бачили вище, в диханні беруть участь плечовий пояс, діафрагма та черевні м’язи. Спостереження навчає нас, що часто люди дихають лиш самими вершечками легенів, так що вони просто не вміють розправити нижні ребра, от треба їм допо-могти в цім, а також і в тім, щоб одночасно з розвитком спеціально дихального апарату хоч трошки розвивались і м’язи всього корпусу. На цю мету радимо ранком щодня пророблювати таку вправу: Ми стаємо п’ятами докупи, носками нарізно; в руки беремо ціпок, метрів, два завдовжки; зодягаємося як можна легше.

Ступінь перший — поза, як показано на мал. 2.

Ступінь другий — разом повагом підіймаємо випрямлені руки з ціпком вгору, а ступні навшпинячки (мал. 3). Одночасно з тим повагом же робиться вдихання носом.

Ступінь третій — повагом присідаємо й спускаємо за спину випрямлені руки, як показано на мал. 4. Одночасно — повагом видихання носом. Дві уваги:

1) пильнувати, щоб руки не зги-налися в ліктях, хоч це спершу й буде трудно;

2) стежити, щоб корпус не хилився вперед, а присідати так, щоб потилиця, нижній кінець кряжу й п’яти були на одній вертикальній лінії.

Ступінь четвертий — вертаємось повагом до пози мал. 3. Одночасно — повагом вдихання носом.

Ступінь п’ятий — повагом спускаємо руки й ноги до пози мал. 2 Робимо одночасно видихання носом.

Ступінь шостий — пауза. Увага: протяг ціпка між руками з початку вправ робимо більший (весь час руки посуваються то сюди, то туди); далі бажано його трохи зменшити.

Вправа повторюється щодня від 10 до 25 раз (починаючи від меншого числа й поступово збільшуючи). Треба запам’ятати при всіх гімнастичних вправах, що ніколи не слід робити їх як-небудь в’яло, не думаючи про саму вправу; навпаки — в кожний рух повинні ми вкладати напру-ження м’язів і особливо волі —тоді тільки досягаємо ми своєї мети — розвиваємо мускулатуру тих або инших органів Вихідні положення лежачи: лежачи на спині - прямі ноги ккнуті, носки трохи розставлені, руки вздовж тулуба, долоні низу, тулуб прямий; лежачи на животі - прямі ноги зімкнуті, руки зігнуті у ліктях долоні одна на одну або руки в упорі, руки вперед; лежачи на правому (лівому) боці - з опорою одним бо-ком, ноги прямі зімкнуті, руки витягнуті вгору.

Загальнорозвиваючі вправи — це спеціальні рухи, спрямовані на оздоровлення та зміцнення організму, розвиток рухових і психіч-них якостей студентів [2,180]. Вони мають характерну особливість: доз-воляють вибірково впливати на окремі м’язові групи (рук, ніг. тулуба), чітко дозувати фізичне навантаження на організм лю-дини. Ці вправи сприяють удосконаленню координації рухів, їх точності, свідомому оволодінню положеннями та рухами тулуба, формуванню правильної постави, а також використовуються як профілактичні вправи і вправи, спрямовані на коригування:

Мал. 3

Руки за голову — руки зігнути в ліктях і підняти в сторони, злоні повернути вперед, пальці прицьому торкаються потилиці, голову тримати прямо, лікті відведені в сторони до відказу (мал. 5 г).

Руки до плечей — руки зігнути в ліктях і напівзігнутими пальцями доторкатися до плечей, плечі розвести, лікті притиснуті до боків (мал. 6 д).

Руки перед грудьми — руки зігнути в ліктях і підняти передніччя та кисті до рівня плечей, кисті долонями вниз, пальці - ізом (мал. 6 е). зад, інші чотири — вперед), плечі розвести, лікті трохи відвести назад (мал. 6 ж).

Руки на пояс - руки зігнути в ліктях, кисті на пояс (великий палець повернути направо.

Руки за спину - руки, зігнуті в ліктях, торкаються передпліччями спини, кисті тримають якомога ближче до ліктів (мал. 6 з).

Руки назад — прямі руки відвести назад долонями досередини (мал. 6 к).

Вихідні положення лежачи: лежачи на спині - прямі ноги ккнуті, носки трохи розставлені, руки вздовж тулуба, долоні низу, тулуб прямий; лежачи на животі - прямі ноги зімкнуті, руки зігнуті у ліктях долоні одна на одну або руки в упорі, руки вперед; лежачи на правому (лівому) боці - з опорою одним бо-ком, ноги прямі зімкнуті, руки витягнуті вгору.

Мал. 4

медецинские огляд спорт студент

Вихідні положення сидячи: ноги вперед — сидячи на підлозі, пряма спина і ноги зімкнуті, носки відтягнуті; ноги нарізно — ноги прямі, розвені на 30−40 см, носки відтягнуті; ноги зігнуті - ноги зігнуті у колі, зімкнуті, ступні на підлозі; ноги схресно — ноги зігнуті у колі, руки одна перед іншою; сидячи на п’ятахгомілки та носки спираються на підлогу, носки повернуті досередини, сідниці на п’ятах, поставлено вертикально. Положення для рук залежить від характеру вправ [2, 182].

Стійка. Ноги нарізно — ноги на ширині плечей, вага тіла рівно-мірно розподілена на обидві ноги. Положення рук може бути різним (мал. 5).

Зімкнута стійка — ступні ніг (п'ятки та носки) разом (мал. 5).

Упор стоячи на колінах — стоячи на обох колінах, спира-тись прямими руками на підлогу, спина при цьому пряма, диви-тися вперед (мал. 5).

Стійка на колінах — коліна, гомілки, носки спираються об підлогу (мал. 5).

Стійка на правому (лівому) коліні — одна нога коліном, го-мілкою та носком спирається на підлогу, інша виставлена впе-ред, зігнута в коліні, ступня на підлозі; стегно опорної ноги та гомілки виставленої вперед ноги перпендикулярні до підлоги.

Вихідні положення для рук. Руки вперед — руки підняти на висоту й ширину плечей, долонями всередину (мал. 5).

Руки в сторони — руки підняти в сторони на висоту плечей, долонями донизу (мал. 6 б).

Руки вгору — руки підняти вгору, паралельно одна одній і відвести назад до відказу, долоні всередину; голова піднята так, щоб можна було бачити кисті рук (мал. 6в).

Спринтерське плавання, що збільшує об'єм легенів, добре доповнює цей вид спорту. Необхідно їсти продукти, що містять залізо і вітамін. С: птицю, рибу, борошняні вироби з фруктами (наприклад, кислі яблука, грейпфрут)

Висновки. Аналітичні дослідження проблеми порушень дихальної і серцево-судинної систем, ОРА і ролі ППФП в його корекції у студентів різних напрямів факультету культури і мистецтв ЛНУ ім., І. Франка показали, що тривале їх перебування у вимушеній позі призводить до напруження статичних рефлексів, ослаблення сили м’язового корсету, утруднює дихання, ускладнює роботу серця тощо. У результаті передчасно розвивається стомлення, порушується загальний стан організму. У літературі практично не знайшли методичних вказівок стосовно професійної орієнтації ППФП студентів різних напрямів, немає технологічних розробок процесу ППФП з одночасною корекцією порушень постави.

Розроблена програма ППФП студентів-музикантів, яка включає на першому етапі корекцію фізичної підготовленості, на другому — включення студентів у усвідомлене формування фізичної кондиції і певних м’язових напружень для корекції порушень постави. Вона передбачає одночасне відновлення правильного положення тіла і його частин, зміцнення м’язового корсету тулуба і глибоких м’язів хребта, формування м’язової пам’яті, що посилює вплив засобів корекції за допомогою розроблених технологій: створення певного змісту процесу ППФП з використанням розроблених технічних пристроїв та пристосувань.

Розроблено зміст занять з ППФП, який включає використання танцювальної аеробіки, спеціально розроблених вправ цільової коригувальної спрямованості круговим методом тренування, певним чином побудованої спільної діяльності викладача і студентів, що забезпечує активну їх участь у формуванні фізичного здоров’я. Це стало дієвим засобом як в підвищенні рівня функціонального стану і фізичної підготовленості (у дівчат знизилася ЧСС після функціональної проби з присіданнями з 155±1,87 до 134±0,86 уд/хв; зросла кількість піднімання тулуба в сід за 1 хв з 19,0±2,03 до 46,3±0,92 разів; збільшилася кількість згинань рук в упорі лежачи з 9,3±1,2 до 23,1±0,44 разів; у юнаків відповідно — з 152,4±2,61 до 130,7±0,53 уд/хв; з 34,5±2,36 до 53,4±1,09 разів; з 15,5±2,04 до 32±0,82 разів), так і в корекції функціональних порушень постави (у дівчат збільшилася ширина плечей з 41,9±0,52 до 43,5±0,55 см; зменшилася плечова дуга з 49,8±0,49 до 48,4±0,49 см; зменшилася відстань між лопатками з 16,0±0,3 до 14,2±0,35 см; у юнаків відповідно — з 47,8±0,75 до 50,3±0,95 см; з 58,3±0,91 до 56,2±0,78 см; з 19,3±0,62 до 17,3±0,54 см). Всі зміни мають високий рівень статистичної значущості.

Згідно аналізу результатів рефлексії показано, що студенти-музиканти сформували нові м’язові відчуття постави, що відрізняються від раніше звичного сприйняття положення спини, плечових суглобів і рухів рук. Це підтверджується зменшенням відстані між лопатками у дівчат на 11%, у юнаків на 10,4%. У процесі ідеомоторного тренування у студентів з’явилися «сигнальні» відчуття змін тонусу м’язових груп (збільшилася кількість рухів, що виконуються протягом 10 с з 58,1±4,6 до 64,3±3,0 на рівні Р<0,05), сформувалася стійка потреба виконувати опановані вправи. За результатами анкетування 93,5% студентів вважають, що розроблений процес ФВ сприяв корекції фізичного стану, успішності музичних занять, зменшенню неприємних і больових відчуттів під час занять на музичних інструментах.

Ефективністю впровадження розроблених педагогічних технологій у процес ППФП студентів-бібліотекарів є виявлені позитивні зміни у фізичному розвитку (покращав, як у дівчаті; так і у юнаків відповідно на 4 і 6% індекс Кетле; збільшився на 2,8 і 4,9% об'єм грудної клітини; зросла більше ніж на 50% екскурсія грудної клітини; статистично значущо збільшилася Ж€Л), у підвищенні рівня функціонального стану і фізичної підготовленості (знизилася функціональна напруженість організму протягом стандартизованого заняття, меншою стала його пульсова вартість, зросла сила і швидкісно-силова витривалість, покращала гнучкість).

Аналіз стану постави в сагітальній і фронтальній площинах переконливо підтвердив ефективність розроблених засобів і методів корекції її порушень. Свідченням значущого зменшення виразності кіфотичної постави (сутулості) є збільшення плечового індексу на 6,7% у дівчат і на 8,8% у юнаків (зміни у дівчат — з 84,1±0,64 до 89,8±0,81% на рівні Р<0,001, у юнаків — з 82,1±0,99 до 89,3±1,45% на рівні Р<0,01) у поєднанні із зменшенням відстані між лопатками на 10,4% і 11,2% відповідно (зміни у дівчат — з 16,0±0,3 до 14,2±0,35 см на рівні Р<0,0001, у юнаків — з 19,3*0,62 до 17,3±0,54 см на рівні Р<0,01). Корекція асиметричної постави підтверджена зменшенням асиметрії положення лопаток на 76,4% і 84,4% (зміни у дівчат — з 1,57±0,05 до 0,37±0,08 см на рівні Р<0,0001, у юнаків — з 1,73±0,22 до 0,27±0,12 см на рівні Р<0,01). У контрольній групі значущих змін виявлено не було.

У студентів, процес ППФП яких здійснювався за розробленою програмою коригувальної спрямованості, виявлені позитивні психофізіологічні зміни в регуляції нейродинамічних процесів, які мають професійне значення для музикантів (знизився час простої рухової реакції з 39,1 ±0,71 до 37,0±0,64 мс і складної - з 66,9±0,78 до 64,4±0,67 мс). У дівчат і юнаків покращало диференціювання м’язових зусиль (відповідно з 0,98±0,20 до 0,39±0,12 кг і з 0,91 ±0,28 до 0,23±0,1 кг), часових інтервалів (з 1,91±0,39 до 1,0±0,20с і з 1,91 ±0,65 до 0,73±0,26 с), відстані (з 47,6±6,93 до 21,3±2,48 см і з 41,0±7,29 до 16,7±2,8 см), при цьому відмінності статистично значущі на рівні Р<0,0001 у дівчат і Р<0,01 у юнаків. Також зросла здатність збільшувати кількість рухових дій за короткий інтервал часу, можливість утримувати при цьому високу швидкість рухів.

Таким чином, потрібно говорити про необхідність занять спортом у житті кожної людини. І при цьому не варто забувати про рівень фізичної підготовки та стан здоров’я, щоб не завдати шкоди організму студентів.

Список літератури:

1. Агаджанян Н. А. Ритмы жизни и здоровье. М., 1975. 145 с.

2. Вільчковський Е.С., Курок О.І. Теорія і методика фізичного виховання дітей дошкільного віку: Навч. Посіб. — Суми: ВТД «Університетська книга», 2004. — 428 с. ISBN 966 — 680 — 142 -6

3. Посадова інструкція бібліотекаря http://www.profi.ua/ukr/job-descriptions/view/169/

4. Ревуцький Дмитро Живе слово: Теорія виразного читання для школи: Перевидання. — Львів, 2001. — 200 с.

5. Юмашева Л. И. Пути оптимизации профессионально-прикладной физической подготовки студентов музыкальных вузов // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту: 36. наук. пр. під ред. Єрмакова С.С. — Харків:ХХПІ, 2001. — № 29.-С. 62−67.

6. Юмашева Л. И. Особенности профессионально-прикладной физической подготовки студентов музыкальных вузов различных специализаций // Физическое воспитание студентов творческих специальностей: Сб. науч. тр. под ред. Ермакова С. С. — X.: ХГАДИ (ХХПИ), 2002, — № 2. С. 82−86.

7. Юмашева Л.І., ФіліпповМ.М. Корекція постави в процесі фізичного виховання студентів музичного вузу // Теорія и методика фізичного виховання і спорту. — К., 2−3/2005. С. 110- 113. Внесок здобувача складається з проведення педагогічних та інструментальних досліджень і їх часткової інтерпретації.

8. Юмашева Л. И. Формирование идеомоторного образа для коррекции осанки студентовмузыкантов // Материалы X Междунар. науч.-практ. конф. «Современные достижения спортивной медицины, лечебной физкультуры и валеологии». — Одесса, 2004. С. 159.

9. Юмашева Л. И., Филиппов М. М. Особенности программы коррекции осанки в процессе физического воспитания студентов-музыкантов // Материалы IX Междунар. науч. конгр. «Олимпийский спорт и спорт для всех». — К., 2005 — С. 847. Внесок здобувача складається з проведення педагогічних та інструментальних досліджень і їх часткової інтерпретації.