Діагностика відновлення основних фондів підприємства

Вступ

Одне з чинних місць в управлінні матеріальними ресурсами займає процес відтворення та вдосконалення основних фондів. Мета даної роботи розглянути форми відтворення та вдосконалення основних фондів. В першу чергу розкрити зміст видів спрацювання основних фондів — фізичного та морального. Розглянути значення амортизації, процеси ремонту, модернізації і заміни основних виробничих фондів в управлінні матеріальними ресурсами. Визначити зміст розширеного відтворення виробничих фондів. Визначити показники ефективності та основні напрямки інтенсифікації відтворення виробничих фондів.

Нагромадження і оновлення основних фондів, нарощування виробничих потужностей підприємств різних галузей країни здійснюється в процесі технічного переозброєння, реконструкції та розширення діючих або спорудження нових виробничих об'єктів.

Фізичне спрацювання та техніко-економічне старіння діючих знарядь праці можна усунути частково або повністю, застосовуючи різні форми відтворення.

Безперервний процес виробництва вимагає постійного відтворення фізично спрацьованих і технічно застарілих основних фондів. Необхідною умовою відновлення засобів праці у натурі є їх відшкодування у вартісній формі, яке здійснюється через амортизацію.

Ефективність відтворювальних процесів певною мірою залежить від строків експлуатації перш за все активної частини основних фондів, тобто періоду функціонування у виробництві відповідно до їх первісного технологічного призначення. При цьому як скорочення, так і збільшення періоду експлуатації по-різному впливають на ефективність відтворення і використання знарядь праці.

При простому відтворенні засобів праці розмір їх зміни практично повинен дорівнювати нормі амортизаційних відрахувань на реновацію, а при розширеному відтворені - залежить не лише від нормального строку експлуатації, але й темпів щорічного збільшення обсягу основних фондів.

Необхідною умовою правильного обліку і планування відтворення основних фондів підприємств є їх класифікація. Найбільше економічне значення має видова класифікація, у відповідності з якою всі основні фонди за ознакою подібності їх функціонального призначення та натурально-речового складу розподіляються на певні види.

Співвідношення між окремим групами активів і пасивів балансу мають важливе економічне значення і використовуються для оцінки і діагностики фінансового стану підприємства. Це співідношення можна розглядати у різних аспектах, але основними з них є ті, що характеризують ступінь заборгованості, ліквідності та активності підприємства.

Прибуток (доход) і рентабельність як основні показники фінансових результатів не можуть повністю характеризувати фінансовий стан підприємства і можливі тенденції його зміни. Останній істотно залежить від певних фінансових пропорцій, які аналізуються за даними балансу — підсумкового синтетичного документу про наявність використання коштів на певну дату (кінець кварталу, року).

РОЗДІЛ I. Теоретичні аспекти діагностики відновлення основних фондів підприємства

1.1 Форми і методи відтворення основних виробничих фондів

Основні фонди протягом свого тривалого функціонування зазнають фізичного (матеріального) і економічного спрацювання, а також техніко-економічного старіння.

Під фізичним (матеріальним спрацюванням) основних виробничих фондів розуміють явище втрачання ними своїх первісних техніко-експлуатаційних якостей, тобто споживчої вартості, що призводить до поступового зменшення їх реальної вартості - економічного спрацювання. На швидкість і розміри фізичного спрацювання основних фондів впливають їх надійність та довговічність, рівень екстенсивного і інтенсивного використання. Особливості технологічних процесів, якість технічного догляду і ремонтного обслуговування, кваліфікація робітників та інші організаційно-технічні фактори.

Фізичне спрацювання будь-якого знаряддя праці (машини, устаткування) можна поділити умовно на дві частини: одну його частину періодично усувають шляхом проведення ремонтів, а другу таким чином усунути неможливо. З часом воно поступово накопичується і зумовлює такий технічний стан того або іншого засобу праці, коли подальше використання його у виробництві стає неможливим, тобто настає момент повного фізичного спрацювання, яке вимагає заміни такого знаряддя праці новим екземпляром аналогічного призначення. У зв’язку з цим відокремлюють усувне (тимчасове) та неусувне (постійно нагромаджуване) фізичне спрацювання основних фондів .

Ступінь фізичного спрацювання окремої одиниці засобів праці можна визначити двома розрахунковими методами: 1) за строком її експлуатації (шляхом зіставлення фактичної і нормативної величини з урахуванням ліквідаційної вартості); 2) за даними обстеження технічного стану відносної величини економічного спрацювання, тобто відношення їх вартості, перенесеної на вартість виготовлюваної продукції, до загальної балансової вартості.

Техніко-економічне старіння основних фондів — це процес знецінення діючих засобів праці до настання повного фізичного спрацювання під впливом науково-технічного прогресу. Воно характеризується втрачанням засобами праці своєї споживної вартості внаслідок удосконалення та створення нових засобів виробництва, впровадження принципово нової технології, старіння вироблюваної продукції. Старіння властиве перш за все знаряддям праці та транспортним засобам, зв’язане з реальними економічними збитками для підприємств, що експлуатують застарілу техніку.

Ступінь техніко-економічного старіння того чи іншого засобу праці можна визначити за допомогою коефіцієнта (відносного показника) К_тес, розраховуваного за формулою:

де В₀, В₁ — повна вартість (ціна) застосовуваного і нового засобу праці; П₀, П₁ — відповідно продуктивність тих же засобів праці або витрати на їх експлуатаційне обслуговування (інший пріоритетний техніко-експлуатаційний показник). Про загальний рівень техніко-економічного старіння може дати певне уявлення також питома вага знарядб праці, що експлуатуються понад 10,15 або 20 років.

Фізичне спрацювання та техніко-економічне старіння діючих знарядь праці можна усунути частково або повністю, застосовуючи різні форми відтворення. Між окремими видами старіння засобів праці та формами їх відшкодування існує певний взаємозв'язок.

Безперервний процес виробництва вимагає постійного відтворення фізично спрацьованих і технічно застарілих основних фондів. Необхідною умовою відновлення засобів праці у натурі є їх відшкодування у вартісній формі, яке здійснюється через амортизацію.

Під терміном «амортизація» основних фондів і нематеріальних активів, згідно з Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизації відрахувань, установлених законодавством.

Амортизації підлягають витрати на придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання; самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, що були зайняті на виготовлення таких основних фондів; проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів. (рис. 1.1)

Не підлягають амортизації та повністю відносяться до складу валових витрат звітного періоду витрати платника податку на придбання основних фондів або нематеріальних активів з метою їх подальшої реалізації іншим платникам податку чи їх використання у виробництві інших основних фондів, призначених для подальшої реалізації іншим платникам податку.

Суми амортизаційних відрахувань звітного періоду визначаються шляхом застосування норм амортизації до балансової вартості груп основних фондів на початок звітного періоду у такому розмірі:

Група 1 — 5 відсотків;

Група 2 — 25 відсотків;

Група 3 — 15 відсотків.

Суми амортизаційних відрахувань вилученню до бюджету не підлягають.

Для амортизації нематеріальних активів застосовується лінійний метод, за яким кожний окремий вид нематеріального активу амортизується рівними частками виходячи з його первісної вартості з урахуванням індексації протягом строку, який визначається платником податку самостійно виходячи із строку корисного використання таких нематеріальних активів або строку діяльності платника податку, але не більше 10 років безперервної експлуатації.

Амортизаційні відрахування провадяться до досягнення залишковою вартістю нематеріального активу нульового значення.

Щорічна індексація балансової вартості груп основних фондів та нематеріальних активів на коефіцієнт індексації, який визначається за формулою:

де І_(а-1) — індекс інфляції року, за результатом якого проводиться індексація. Якщо значення К_і не перевищує одиниці, індексація не провадиться.

У разі коли застосовується коефіцієнт індексації, капітальний доход вираховується у сумі, що дорівнює різниці між балансовою вартістю відповідної групи основних фондів, визначеною на початок звітного року із застосуванням коефіцієнта індексації і балансовою вартістю такої групи основних фондів до такої індексації.

Зазначений капітальний доход належить до складу валових доходів платника податку кожного звітного кварталу року в сумі, яка дорівнює одній четверті відсотка річної норми амортизації відповідної групи основних фондів від суми капітального доходу такої групи.

При застосуванні прискореного методу амортизації коефіцієнт індексації не застосовується.

Платник податку може самостійно прийняти рішення про застосування прискореного методу амортизації основних фондів групи 3, придбаних після набуття чинності цим Законом за такими нормами:

1-й рік експлуатації - 15 відсотків;

2-й рік експлуатації - 30 відсотків;

3-й рік експлуатації - 20 відсотків;

4-й рік експлуатації - 15 відсотків;

5-й рік експлуатації - 10 відсотків;

6-й рік експлуатації - 5 відсотків;

7-й рік експлуатації - 5 відсотків.

Зазначене рішення не може бути прийняте платниками податку, що випускають продукцію, ціни на які встановлюються державою.

Облік таких основних фондів ведеться окремо по кожному об'єкту. Амортизаційні відрахування нараховуються на балансову вартість таких об'єктів, яка дорівнює їх первісній вартості, збільшеній на суму витрат, пов’язаних із поліпшенням таких фондів, у порядку, передбаченому законодавством.

Платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрати пов’язані з поточним і капітальним ремонтом, реконструкцією, модернізацією, технічним переозброєнням та інші види поліпшення основних фондів.

З огляду на існуючу на підприємствах практику нарахування амортизації протягом фактичного строку експлуатації основних фондів треба вважати економічно не виправданою.

Нагромадження і оновлення основних фондів, нарощування виробничих потужностей підприємств різних галузей народного господарства країни здійснюється в процесі технічного переозброєння, реконструкції та розширення діючих або спорудження нових виробничих об'єктів.

Технічне переозброєння діючого підприємства означає здійснення відповідно до плану його технічного розвитку без розширення існуючих виробничих площ комплексу заходів, що передбачають підвищення до сучасних вимог технічного рівня окремих дільниць виробництва за рахунок впровадження нової техніки і технології, модернізації та заміни фізично спрацьованого і технічно застарілого устаткування.

Реконструкція діючого підприємства являє собою здійснюване за єдиним проектом повне або часткове переобладнування виробництва. За необхідністю можуть бути споруджені нові або розширені існуючі допоміжні та обслуговуючі об'єкти. До реконструктивних робіт відносять також будівництво нових виробничих об'єктів замість тих, подальша експлуатація котрих визнана недоцільною.

Під розширенням діючого підприємства прийнято розуміти спорудження за новим проектом його другої та наступних черг, додаткових виробничих комплексів, нових цехів або розширення існуючих, а також допоміжних та обслуговуючих виробництв, комунікацій тощо. До нового будівництва відносяться спорудження окремих виробничих об'єктів або підприємств, що проводиться на нових майданчиках та за затвердженим початковим проектом.

Такі форми розширеного відтворення основних фондів і методи оновлення виробничого потенціалу підприємств виступають як взаємопов'язані та доповнюючи один одного елементи єдиного відтворювального процесу. Найбільш ефективне його здійснення неможливе без запровадження до певної міри централізованого вирішення окремих зв’язаних з ним питань та вибору пріоритетних форм розширеного відтворення основних фондів.

Практика господарювання впродовж багатьох років свідчить, що для переважної більшості підприємств різних галузей народного господарства України з огляду на економічну та соціальну ефективність наслідків пріоритетними формами нарощування до необхідних розмірів виробничих потужностей і підвищення технічного рівня виробництва є технічне переозброєння та реконструкція діючих виробничих об'єктів. Нове будівництво економічно доцільне за умови вичерпання можливостей нарощування потужностей на діючих підприємствах, а також при організації виготовлення принципово нових видів продукції та надання відсутніх раніше послуг, неможливості підтримувати на належному рівні екологічну безпеку виробництва

Джерелами простого і розширеного відтворення основних засобів можуть бути власні, позичкові і залучені кошти та цільові надходження і благодійні внески.

До власних джерел відносять прибуток від основної операційної та іншої операційної діяльності; від фінансово-інвестиційної діяльності та від позареалізаційних операцій; амортизаційні відрахування; надходження від реалізації вибулих основних засобів. Специфічним джерелом фінансування відтворення основних засобів, що не вимагає вкладень, є їх індексація. До позичкових коштів відносять кредити банків та інших фінансово-кредитних установ, а до залучених — випущені підприємством акції й облігації.

Головним джерелом відтворення основних засобів є амортизаційні відрахування і прибуток. Саме завдяки їм підприємство може здійснювати не лише просте, а й розширене відтворення цього ресурсу. Прийнято вважати, що амортизаційні відрахування є джерелом здійснення простого відтворення основних засобів. Проте вони нерідко можуть стати і джерелом розширеного відтворення у випадках, коли підприємству ще немає потреби замінювати працюючі основні засоби, а отримані суми амортизаційних відрахувань завдяки введенню прискореної амортизації є досить значними і можуть бути використані для придбання додаткової кількості основних засобів.

В умовах ринкової економіки підприємства, як правило, не акумулюють амортизаційні відрахування у спеціальному амортизаційному фонді з цільовим реноваційним призначенням, а здійснюють просте і розширене відтворення в міру потреби за рахунок наявних власних або зовнішніх джерел фінансування. Проте підприємство може ввести в практику своєї діяльності закріплення фінансових ресурсів за формами відтворення основних засобів. В економічній літературі виділяють таких три форми їх відтворення:

— підтримання основних засобів у придатному для експлуатації стані без зміни їх первісної корисності. Для цієї мети може створюватися фонд ремонтних робіт;

— реновація основних засобів, тобто заміна фізично і морально зношених основних засобів новими нерідко з кращими технічними характеристиками. Джерелом цієї форми відтворення є амортизаційні відрахування, надходження від реалізації потриманих основних засобів;

— розширене відтворення основних засобів на існуючій та новій технічній основі (здійснення модернізації, переоснащення виробництва). Воно здійснюється за рахунок прибутку підприємства і частково амортизаційних відрахувань, а також позичкових і залучених коштів.

Стосовно першої форми відтворення основних засобів, то вона здійснюється шляхом проведення їх технічних доглядів, поточних і капітальних ремонтів. Витрати на них залежать від їх кількості і розцінок, які в свою чергу залежать від складності ремонту, вартості запасних частин, вузлів, рівня оплати праці тощо.

Метою проведення поточного ремонту є усунення дрібних неполадок, запобігання інтенсивному фізичному спрацюванню вузлів основного засобу і завдяки цьому підтримання його в придатному для цільового використання стані.

Капітальний ремонт проводиться з метою максимально можливого відновлення нормативних техніко-експлуатаційних характеристик основного засобу. Він вимагає значно більших витрат, ніж поточний ремонт і здійснюється, як правило, в спеціалізованих ремонтних підприємствах. Оскільки технічний догляд, поточний та капітальний ремонти забезпечують лише підтримання основних засобів у робочому стані і збереження первісно визначеної економічної вигоди від їх експлуатації, то цілком виправдано, що витрати на їх проведення відносять до поточних.

Реновація (просте відтворення) основних засобів є необхідною умовою збереження виробництва в тих же масштабах. У роки економічної кризи для більшості аграрних підприємств був характерний звужений тип відтворення, який супроводжувався не лише зменшенням фондооснащеності виробництва, а й старінням основного капіталу.

У цих умовах закріплення фінансових ресурсів на реновацію основних засобів може принести підприємству додаткову економічну вигоду в разі законодавчого закріплення положення Концепції амортизаційної політики, яким передбачається надавати податкові знижки тим суб'єктам господарювання, які мають документальне підтвердження інвестиційного використання коштів амортизаційного фонду. Отже, підприємству стане вигідним створювати вказаний фонд і забезпечувати його цільове використання.

Нагромадження й оновлення основних фондів, нарощування виробничих потужностей підприємств різних галузей здійснюється в процесі технічного переозброєння, реконструкції та розширення діючих або спорудження нових виробничих об'єктів (цехів, виробництв, підприємств в цілому).

Технічне переозброєння діючого підприємства означає здійснення відповідно до плану (програми) його технічного розвитку (без розширення існуючих виробничих площ) комплексу заходів, що передбачають підвищення до сучасних вимог технічного рівня окремих дільниць виробництва за рахунок впровадження нової техніки і технології, механізації та автоматизації виробничих процесів, модернізації й заміни фізично спрацьованого та технічно застарілого устаткування. Реконструкція діючого підприємства є здійснюваним за єдиним проектом повним або частковим переобладнанням виробництва. За необхідності можуть бути споруджені нові або розширені існуючі допоміжні та обслуговуючі об'єкти. До реконструктивних робіт відносять також будівництво нових виробничих об'єктів замість тих, дальшу експлуатацію котрих визнано недоцільною. Під розширенням діючого підприємства заведено розуміти спорудження його другої та наступних черг, додаткових виробничих комплексів, нових цехів або розширення існуючих, а також організацію допоміжних та обслуговуючих виробництв, комунікацій тощо. До нового будівництва (новобудов) відносять спорудження окремих виробничих об'єктів або підприємств, що здійснюється на нових майданчиках та за затвердженим окремим проектом.

Такі форми розширеного відтворення основних фондів і методи оновлення виробничого потенціалу підприємств є взаємозв'язаними елементами єдиного відтворювального процесу, які доповнюють один одного. Проте пріоритетними для переважної більшості різногалузевих виробництв (господарств) треба вважати технічне переозброєння й реконструкцію діючих виробничих об'єктів. Нове будівництво стає економічно доцільним за умови вичерпання можливостей нарощування виробничого потенціалу на діючих підприємствах, а також за організації нових видів виробництва (надання нових послуг) та необхідності забезпечення належного рівня екологічної безпеки виробничо-господарської діяльності.

1.2 Діагностика ефективності форм відтворення основних фондів підприємства

Ефективність відтворювальних процесів певною мірою залежить від строків експлуатації перш за все активної частини основних фондів, тобто періоду функціонування у виробництві відповідно до їх первісного технологічного призначення. При цьому як скорочення, так і збільшення періоду експлуатації по-різному впливають на ефективність відтворення і використання знарядь праці.

Скорочення строків експлуатації машин і устаткування, з одного боку, уможливлює прискорення їх оновлення, зменшення техніко-економічного старіння знарядь праці, підвищення технічного рівня підприємств, зростання продуктивності праці, зниження ремонтно-експлуатаційних витрат, а з іншого, — обумовлює збільшення собівартості продукції за рахунок амортизаційних сум, вимагає більших за обсягом інвестиційних ресурсів для нарощування виробничих потужностей машинобудування.

Продовження періоду функціонування машин і устаткування дозволяє зменшити обсяг щорічної заміни спрацьованих засобів праці і за рахунок цього направляти більше ресурсів для розширеного їх відтворення, але викликає зниження сукупної продуктивності діючих знарядь праці, значне збільшення видатків на їх утримання та експлуатацію.

Саме тому строки експлуатації машин і устаткування повинні бути оптимальними, тобто такими, що забезпечують найменші витрати суспільної праці на їх виготовлення і використання у виробничому процесі протягом всього періоду функціонування.

Система показників, яка всебічно може характеризувати ефективність основних фондів, охоплює два їх блоки: перший — показники ефективності відтворення окремих видів і всієї сукупності засобів праці; другий — показники рівня використання в цілому і окремих видів основних фондів (рис. 1.2.1.)

Необхідність виокремлення у самостійну групу показників відтворення засобів праці, які характеризують процес їх руху, технічний стан та структуру, обумовлена тим, що відтворювальні процеси істотно і безпосередньо впливають на ступінь ефективності використання застосовуваних у виробництві машин, устаткування та інших знарядь праці.

Існуюча система показників ефективності відтворення основних фондів вимагає удосконалення з огляду методики обчислення деяких з них та повноти охоплення окремих сторін відтворення засобів праці [12, ст.186].

Зокрема коефіцієнт оновлення визначається відношенням абсолютної суми введення основних фондів до їх наявності на кінець року, а коефіцієнт вибуття — відношення обсягу вибуття основних фондів до їх наявності на початок року, що унеможливлює зіставлення цих відносин показників. Тому визнання коефіцієнтів відтворення основних фондів за середньорічною їх вартістю слід вважати методологічно більш правильним.

Необхідно також розрізняти дві форми оновлення основних фондів — екстенсивну та інтенсивну. Екстенсивне оновлення характеризує темпи збільшення обсягу експлуатованих основних фондів. Інтенсивне оновлення передбачає заміну діючих основних фондів новими, більш ефективними. Проте процес виведення з експлуатації застарілих та спрацьованих основних фондів не можна ототожнювати з інтенсивним оновленням діючих засобів праці.

Реальний господарський оборот охоплює не лише введення в дію нових і виведення з експлуатації спрацьованих фондів, але й передачу певної їх частини їх балансу одного підприємства на баланс іншого. Поряд з цим у системи показників ефективності відтворення основних фондів доцільно включити два нових: коефіцієнт інтенсивного оновлення; коефіцієнт оптимальності вибуття основних фондів.

Показники. Що характеризують рівень ефективності використання основних фондів, об'єднуються в окремі групи за ознаками узагальнення і охоплення елементів засобів праці. Економічна суть більшості з них зрозуміла за їх назвою. Показники, зміст яких нечітко відображений у їх назві, характеризують ось що:

Коефіцієнт змінності роботи устаткування — відношення загальної кількості відпрацьованих машинозмін за добу до числа встановленого устаткування;

Напруженість використання устаткування — випуск продукції в розрахунку на одиницю устаткування (загальної або виробничої площі);

Коефіцієнт інтенсивного навантаження устаткування — відношення кількості виготовлених виробів за одиницю часу до технічної продуктивності відповідного устаткування.

Протягом останніх років на більшості підприємств різних галузей народного господарства України спостерігається низький рівень ефективності відтворювальних процесів.

Коефіцієнти оновлення і вибуття машин і устаткування, тобто найбільш активної частини основних фондів на промислових підприємствах коливаються в межах відповідно 5−6 та 2−3% загального їх обсягу, а коефіцієнт економічного спрацювання досягає 50−55% загальної вартості. Парк діючого виробничого устаткування містить майже третину фізично спрацьованих та технічно застарілих його одиниць. Саме цим в першу чергу спричинюються нагальне завдання прискорення та підвищення ефективності відтворення основних фондів, зростання технічного рівня застосовуваних засобів праці. В сучасних умовах слід запровадити реалізувати такі головні напрямки інтенсифікації відтворення основних фондів:

— всебічне прискорення розвитку машинобудівного комплексу України, радикальна перебудова його структури з метою максимально можливого задоволення власного народногосподарського попиту на достатньо широку номенклатуру різних видів машин і устаткування, забезпечення виготовлення нових поколінь техніки та закінчених систем машин, розробка і організація виробництва тих знарядь праці, які раніше взагалі не виготовлялися або імпортувалися з інших країн;

— зосередження зусиль різних галузей науки на пріоритетних напрямках науково-технічного прогресу, форсованому розвитку перш за все наукомістких виробництв, істотному підвищенню техніко-організаційного рівня та соціально-економічної ефективності виробництва на підприємствах різних галузей народного господарства;

В умовах недостатнього розвитку машинобудівного комплексу країни для підвищення ефективності процесу відтворення основних фондів вагомого значення набуває модернізація діючого виробничого устаткування, котра означає його удосконалення з метою запобігання техніко-економічного старіння і підвищення техніко-експлуатаційних параметрів до рівня сучасних вимог виробництва.

Досвід багатьох підприємств України показує, що проведення комплексної модернізації багатьох видів виробничого устаткування збільшує їх продуктивність на 30−50%, а пов’язані з нею витрати не перевищують половини вартості нових технічних конструкцій аналогічного призначення. Економічно доцільніше здійснювати як загальнотехнічну, так і технологічну модернізацію устаткування під час проведення його капітального ремонту.

Метод визначення ефективності витрат на модернізацію такий же, як і витрат на проведення капітального ремонту. Для цього можна користуватися формулою поставивши у її чисельнику витрати на модернізацію замість видатків на капітальний ремонт відповідного устаткування. Коефіцієнт ефективності витрат на капітальний ремонт і модернізацію, здійснюваних одночасно,

де М — витрати на модернізацію. При цьому величини a, b і S_e, що входять у цю формулу, треба визначити за даними модернізованої та нової машини.

Важливим елементом процесу відтворення основних фондів є заміна фізично спрацьованих і технічно застарілих засобів праці. Визначення необхідного щорічного обсягу заміни засобів праці передбачає:

Встановлення оптимальних строків експлуатації відповідних їх видів.

Розрахунки такого щорічного обсягу заміни, який може забезпечити дотримання оптимальних строків функціонування устаткування та інших видів основних фондів.

При простому відтворенні засобів праці розмір їх зміни практично повинен дорівнювати нормі амортизаційних відрахувань на реновацію, а при розширеному відтворені - залежить не лише від нормального строку експлуатації, але й темпів щорічного збільшення обсягу основних фондів [12, ст 166].

Головною ознакою підвищення рівня ефективного використання основних фондів того чи іншого підприємства є зростання обсягу виробництва продукції. Кількість же виробленої продукції при наявному розмірі виробничого апарату залежить, з одного боку, від фонду часу продуктивної роботи машини і устаткування протягом доби, місяця або року, тобто їх екстенсивного завантаження.

А з другого, — від ступеня використання знарядь праці за одиницю часу (інтенсивного навантаження). Отже, всю сукупність технічних, організаційних та економічних заходів щодо кращого використання основних фондів підприємства за їх змістом та призначенням умовно можна поділити на дві групи: перша збільшення екстенсивного завантаження; друга — підвищення інтенсивного навантаження. Виділені групи складають головні напрямки більш ефективного використання основних фондів і виробничих потужностей, кожний з яких охоплює певну кількість конкретизованих заходів, або шляхів (рис 1.2.2.).

При цьому треба визначити, що екстенсивне завантаження можна підвищувати до певного рівня, а інтенсивне не є таким вичерпним, а також те що здійснення заходів екстенсивного напрямку не потребує капітальних витрат, а для інтенсивного потрібні певні інвестиції, але вони швидко окуплюються за рахунок одержуваного внаслідок цього додаткового економічного ефекту.

Розділ II. Сучасний стан виробничого потенціалу підприємства та аналіз досягнутого рівня ефективності його використання

2.1 Організаційно-економічна характеристика підприємства

Система поштового зв’язку України — це складний господарський механізм, у якому задіяно понад 115 тисяч працівників, що здійснюють приймання, оброблення та доставку адресатам понад 600 млн відправлень щороку, понад 15 тисяч об'єктів поштового зв’язку надають послуги населенню в усіх регіонах України.

В 1994 році у результаті реформування галузі зв’язку (розподілу на поштовий та електрозв’язок) створено Українське державне об'єднання поштового зв’язку «Укрпошта» .

У 1998 році створено Українське державне підприємство поштового зв’язку (УДППЗ) «Укрпошта» згідно з Програмою реструктуризації Українського державного об'єднання поштового зв’язку «Укрпошта», затвердженою постановою Кабінету Міністрів України;

В 2001 році прийнято Закон України «Про поштовий зв’язок» .

У 2002 році:

— підприємству надано статус національного оператора поштового зв’язку України згідно з розпорядженням КМУ;

— затверджено Правила надання послуг поштового зв’язку;

— уведено в дію корпоративний портал;

— упроваджено систему електронного контролю якості QUALITY TEST SYSTEM (QTS) з використанням тестових листів німецької фірми «Siemens Dematic AG»

В 2005 році отримано Генеральну ліцензію Національного банку України на здійснення валютних операцій.

2006 рік — упроваджено систему постійного контролю «GPS» за рухом транспорту на магістральних маршрутах.

Діяльність УДППЗ «Укрпошта» регламентується Законом України «Про поштовий зв’язок», іншими законами України, а також нормативними актами Всесвітнього поштового союзу (ВПС).

Укрпошта бере активну участь у роботі міжнародних організацій у сфері поштового зв’язку:

— Всесвітнього поштового союзу (ВПС);

— Регіональної співдружності в галузі зв’язку (країни СНД);

— Асоціації європейських державних поштових операторів «ПостЄвропа» ;

— Союзу у сфері спорту, культури та міжнародного туризму в секторі пошти та телекомунікацій.

До складу підприємства входять 31 філіал (27 регіональних дирекцій, у тому числі дві міських — Київська та Севастопольська, Дирекція оброблення та перевезення пошти, дирекція «Автотранспошта», дирекція «Видавництво «Марка України», дирекція «Головний навчальний центр «Зелена Буча»).

УДППЗ «Укрпошта» як національний оператор забезпечує надання універсальних послуг поштового зв’язку, перелік яких визначається урядом, а тарифи затверджуються Національною комісією з питань регулювання зв’язку. В Україні до цих послуг належать пересилання простих та рекомендованих поштових карток, листів, бандеролей, секограм, а також посилок без оголошеної цінності масою до 10 кг.

Загалом Укрпошта пропонує споживачам понад 50 видів послуг. Крім суто поштових, це фінансові, рекламні, логістичні та кур'єрські послуги, передплата періодичних видань, розповсюдження лотерей, карток попередньої оплати за послуги електрозв’язку та доступу до Інтернет, доставка замовлених за каталогами товарів масового попиту тощо.

Доставка поштових відправлень в Україні забезпечується власним автомобільним транспортом. Для перевезення пошти та друкованих видань діють 37 магістральних автомобільних маршрутів протяжністю понад 28,5 тисяч кілометрів. Парк транспортних засобів, задіяних у перевезенні, становить понад 4,3 тис. автомобілів.

Вагомим здобутком у сфері розширення видів діяльності Укрпошти стало отримання 29 грудня 2005 року Генеральної ліцензії Національного банку України на здійснення операцій з валютою. Перед Укрпоштою відкрилися перспективні сегменти фінансового ринку. Тепер споживачі можуть здійснювати міжнародні перекази як у гривні, так і в іноземній валюті. Нині обмін міжнародними електронними переказами в іноземній валюті діє з Азербайджаном, Вірменією, Казахстаном, Молдовою, Російською Федерацією, Португалією, Білоруссю, Латвією, Естонією.

В Укрпошті діє одна з найбільших в Україні корпоративних інформаційних мереж, упроваджено ряд автоматизованих систем для підтримки управлінських, технологічних бізнес-процесів та автоматизації надання послуг. Швидкими темпами впроваджується комп’ютерна техніка на робочих місцях обслуговування клієнтів, що дає змогу розширювати номенклатуру послуг та підвищувати їх якість. Стрімко розвиваються послуги на основі інформаційних технологій, зокрема електронна пошта, електронний переказ, грошовий переказ через Інтернет та передплата через Інтернет.

Стратегічним напрямом діяльності Укрпошти є забезпечення динамічного розвитку національного оператора в умовах лібералізації ринку поштового зв’язку України та інтеграції держави у світовий простір. З метою вдосконалення структури підприємства здійснюється оптимізація мережі вузлів поштового зв’язку та реорганізація магістральної транспортної мережі.

На порядку денному в Укрпошті - питання вдосконалення та розвитку інфраструктури для надання повного спектра сучасних послуг шляхом:

— переоснащення операційних вікон відділень поштового зв’язку комп’ютерно-касовими системами та іншим обладнанням;

— удосконалення інформаційно-комунікаційної мережі підприємства та підключення до неї операційних вікон;

— створення пунктів колективного користування Інтернет та пунктів надання комплексних послуг зв’язку;

— оновлення та спеціалізації технологічного автомобільного транспорту.

Підприємство як національний оператор поштового зв’язку має виключне право на видання марок, маркованих конвертів та карток. Українська поштова марка здобула заслужене визнання, окремі випуски марок та маркованої продукції неодноразово відзначалися престижними міжнародними нагородами. За роки незалежності в Україні випущено понад 800 сюжетів поштових марок, які несуть інформацію про вітчизняні історичні, культурні надбання, спортивні події, науково-технічний розвиток нашої країни, її природу тощо.

Перспективні плани підприємства спрямовані на забезпечення лідируючих позицій у сфері надання послуг поштового зв’язку в Україні, підвищення конкурентоспроможності Укрпошти на фінансовому, рекламному та логістичному ринках, упровадження світових стандартів якості послуг. Продовжуватиметься оптимізація портфеля послуг, які надає підприємство. Це дасть змогу поліпшити фінансові результати та підвищити ефективність бізнесової діяльності Укрпошти.

Для забезпечення гармонійного розвитку поштового зв’язку в Україні та формування єдиної політики його розвитку в усьому світі Укрпошта веде активну міжнародну діяльність, яка здійснюється згідно зі стратегічними напрямами розвитку поштового зв’язку в Україні, основи яких визначено Бухарестською всесвітньою поштовою стратегією та вітчизняною Концепцією розвитку поштового зв’язку.

Головним завданням міжнародної діяльності Укрпошти були розширення двостороннього співробітництва із зарубіжними поштовими адміністраціями та компаніями для підвищення економічної ефективності діяльності дирекції, захист національних інтересів у міжнародних та регіональних організаціях у сфері поштового зв’язку Сьогодні поштовий зв’язок як один з найважливіших елементів інфраструктури суспільства перебуває в непростій фазі свого розвитку, переживаючи суттєві зміни. В умовах нинішнього складного соціально-економічного становища України, посилення конкурентної боротьби на ринку послуг перед поштою України постають завдання, від правильного розв’язання яких залежить її подальший розвиток.

2.2 Діагностика виробничої програми підприємства

Положення Полтавської дирекції українського державного підприємства поштового зв’язку «Укрпошта» визначає порядок створення, діяльності та припинення діяльності Центру поштового зв’язку № 3 Полтавської дирекції Українського державного підприємства поштового зв’язку «Укрпошта», як без балансового виробничого підрозділу, створеного відповідно до наказу Українського державного підприємства поштового зв’язку «Укрпошта» від 29 вересня 2006 р. № 441.

Місцезнаходження ЦПЗ № 3 Полтавської дирекції УДППЗ «Укрпошта» — вул. Радянська, 1/5 м. Лубни, Полтавська область, Україна 37 500.

ЦПЗ № 3 Полтавської дирекції УДППЗ «Укрпошта» здійснює свою діяльність на території м. Лубен, Лубенського району, смт. Оржиця, Оржицького району, м. Пирятин, Пирятинського району, м. Гребінка, Гребінківського району від імені Полтавської дирекції УДППЗ «Укрпошта» в межах повноважень, наданих йому Полтавською дирекцією УДППЗ «Укрпошта» та закріплених даним Положенням.

Правовий статус суб'єкта — без права юридичної особи.

Метою діяльності ЦПЗ № 3 Полтавської дирекції УДППЗ «Укрпошта» є забезпечення якісного та повного задоволення потреб споживачів у послугах поштового зв’язку та забезпечення вимог щодо ефективної роботи мережі поштового зв’язку України на території діяльності ЦПЗ № 3 Полтавської дирекції УДППЗ «Укрпошта».

ЦПЗ № 3 Полтавської дирекції УДППЗ «Укрпошта» здійснює наступні види діяльності:

1. Продаж поштових марок, маркованих конвертів та карток;

2. Надання послуг:

— Універсальних послуг поштового зв’язку, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України;

— Інших послуг поштового зв’язку;

— З виплати та доставки пенсії, грошової допомоги малозабезпеченим громадянам, інших соціальних виплат.

— Розповсюдження періодичних друкованих видань по передплаті.

— Пов'язаних з іншою підприємницькою діяльністю згідно з Реєстром послуг, затвердженого наказом Підприємства;

— Щодо приймання платежів за замовлення медичні препарати і лікарські засоби та доставка виконаних замовлення;

— Послуг з тимчасового розміщення (проживання), харчування, екскурсійних, розважальних та інших туристичних послуг (за потребою).

3. Здійснення оптової, роздрібної торгівлі

4. Здійснення інших видів діяльності відповідно законодавства Управління ЦПЗ № 3 Полтавської дирекції УДППЗ «Укрпошта» здійснює начальник ЦПЗ № 3 Полтавської дирекції УДППЗ «Укрпошта».

Всі підприємства зв’язку підпорядковуються головній Генеральній дирекції Українського державного підприємства поштового зв’язку «Укрпошта».

Управління підприємством зв’язку здійснює начальник, який приймається на роботу та звільняється з роботи директором Генеральної дирекції УДППЗ «Укрпошта «.

Начальник діє від імені дирекції у межах своїх повноважень, видає в межах своєї компетенції накази та розпорядження .

У встановленому законодавстом порядку здійснює оперативне використання закріпленого за підприємством зв’язку майном, несе відповідальність за допущені нераціональні, нецільові витрати і перевитрати кошторисів.

Начальник забезпечує своєчасне та якісне ведення бухгалтерського обліку, складання та подання внутрішньогосподарської звітності, здійснення платежів згідно з переліком, визначеним дирекцією УДППЗ «Укрпошта «.Він також затверджує Положення про структурні підрозділи за погодженням з дирекцією .Несе персональну відповідальність за стан та діяльність підприємства зв’язку і на час своєї відсутності виконання своїх обов"язків покладає наказом на заступника .

Повноваження трудового колективу підприємства зв’язку реалізується загальними зборами трудового колективу та його виборним органом — первинною профспілковою організацією .

Виробничі, трудові тк економічні відносини, питання охорони праці, соціального захисту в Генеральній дирекції УДППЗ «Укрпошта» регулюються Колективним договором .

Основною фінансовою роботою на підприємстві займається Група виконання бюджету, працівники якої виконують таку роботу :

— готують вихідні дані для складання проектів перспективних і річних планів і програм виробничо-господарської діяльності та соціального розвитку підприємства поштового зв"язку.

— планують доходи в розрізі відділень зв"язку та узагальнюють бюджет реалізації послуг по підприємству та доводять план доходів до відділень зв"язку .

— здійснюють контроль за виконанням плану доходів (щодекадний, місячний, квартальний, річний) в розрізі відділень зв"язку. Складає звіт Ф-12 «Про доходи від послуг зв"язку «.

— проводять аналіз структури доходів в розрізі відділень зв"язку.

— планують витрати, проводять розрахунок та узагальнюють кошторис витрат по підприємству поштового зв"язку та контролюють їх дотримання .

— складають статистичну звітність Ф-11 (місячну, квартальну) «Про продукцію зв"язку «. Проводять аналіз структури обміну в розрізі відділень зв"язку .

Працівники Групи виконання бюджету — економісти, також узагальнюють та аналізують результати діяльності по підприємстві поштового зв"язку. Здійснюють контроль і забезпечують правильне застосування діючого законодавства в області планово-економічної, фінансової та аналітичної роботи

Економісти повинні доповідати начальнику підприємства поштового зв"язку про всі виявлені недоліки в роботі підприємства у межах своєї компетенції .

На економістів з Групи виконання бюджету накладається дисциплінарна, матеріальна та кримінальна відповідальність за :

якість і своєчасність виконання своїх обов"язків ;

порушення техніки безпеки ;

достовірність звітних даних, відомостей та інших матеріалів; порядок обліку, зберігання, використання та знищення відомостей, документів, справ, видань, магнітних та інших матеріальних носіїв інформації, що є власністю держави, оперативне управління якою здійснює Українське державне підприємство поштового зв"язку «Укрпошта».

несвоєчасну підготовку первинних документів, недостовірність наведених даних та передачу їх із запізненням до бухгалтерської служби для відображення іх у бухгалтерському обліку ;

охорону комерційної таємниці та конфіденційної інформації, що є власністю держави .

Головний бухгалтер несе пресональну відповідальність за виконання покладених на відділ завдань і здійснює свої функції, визначає обов’язки працівників відділу, забезпечує планування кошторису витрат на апарат управління, контроль за його виконанням, а також розглядає і візує договори укладені відділом на виконання робіт і послуг, накази про встановлення посадових окладів, надбавок до зарплати та про преміювання, а також вносить корективи та пропозиції про покращення роботи відділу .

У своїй роботі Група виконання бюджету керується Конституцією, Законами України, постановами Верховної Ради України, Указами, розпорядженнями Президента України, Постановами та розпорядженнями Кабінету Міністрів України, наказами, розпорядженнями та іншими нормативними актами Державного Комітету зв’язку та інформатизації України, Статутом підприємства «Укрпошта», наказами, розпорядженнями керівництва УДППЗ «Укрпошта », Генеральної дирекції УДППЗ «Укрпошта», Положеннями про підприємства поштового зв"язку та даними розпорядженнями керівництва підприємства.

Укаїнське державне підприємсто зв"язку «Укрпошта» бере активну участь у роботі міжнародних організацій :

— Всесвітнього поштового союзу (ВПС) ;

— Регіональної співдружності у галузі зв"язку (країни СНД);

— входить до складу Асоціації європейських державних поштових операторів «ПостЄвропа» .

Українське державне підприємство поштового зв"язку «Укрпошта» здійснює прямий поштовий обмін з 58 країнами світу; двосторонній обмін простими поштовими переказами — з 20 країнами, односторонній обмін постими поштовими переказами — з 4 країнами, поштовими відправленнями з післяоплатою — 10 країнами, двосторонній обмін електронними переказами — з 4 країнами .

2.3 Оцінка ефективності відновлення основних фондів підприємства

На даному ЦПЗ № 3 Полтавської дирекції УДППЗ «Укрпошта» у 2009 році було виготовлено продукції та надано робіт і послуг на суму 673 380,5 тис. грн.

Продукція підприємства, аналіз обсягів її випуску

Таблиця 1.1.

Основні види продукції.

А вже у 2010 році ця сума склала 706 106,6 тис. грн., тобто зросла на 32 726,1 тис. грн. це пояснюється перш за все тим, що було збільшено виплат та доставки пенсії та допомоги, також збільшено обсяг розповсюджених періодичних друкованих видань.

У 2010 році сума переказів складала 7649,5 тис. грн., а вже у 2011 році ця сума значно зросла порівняно із 2009 та 2010 роком і склала 7717,5 тис. грн. Також у 2011 році надано значно більше інших комерційних послуг порівняно із 2010 (11 125,9 тис. грн.) та 2009 (11 997,9 тис. грн.) і дані послуги склали в сумі 12 450,0 тис. грн.

Рис. 2.1 Динаміка зміни обсягу виробництва та реалізації продукції, робіт, послуг Таблиця 1.2.

Співвідношення динаміки продуктивності праці і середньої заробітної платі одного працівника за 2009;2011 роки.

Продуктивність праці зросла на 8%, а середня заробітна плата зрослана 2,7%.

Темп росту продуктивності праці випереджае темп росту середньої заробітнрої плати.

Проведемо аналіз факторів які вплинули на зміну обсягів виробництва продукції: середньооблікової чисельності працюючих, продуктивності праці одного робітника, кількості відпрацьованих днів одни робітником, середньої тривалості робочого дня, середньої вартості основних фондів та фондовіддача, фондовіддачі основних фондів та їх активної частини, матеріалоємкості виробленої продукції.

Факторна модель 1. Вплив на зміну обсягу випуску продукції середньооблікової чисельності працюючих.

Q = ЧР * ПП_річ,

де Q — обсяг виробленої продукції, робіт, послуг, тис.грн.;

ЧР — середньооблікова чисельність робітників, осіб;

ПП_річ — середньорічна продуктивність праці одного робітника, тис.грн./особу.

Q₂₀₀₉ = 520*103,5= 53 820 тис.грн./особу

Q₂₀₁₀ = 548*103,1= 56 498,8 тис.грн./особу

Q₂₀₁₁ = 647* 118,9= 76 928,3 тис.грн./особу Для подальшого розрахунку використовуємо метод скоригованого показника.

Методика проведення факторного аналізу:

1. Розрахунок скоригованого показника:

Q^ск = ЧР₁ * ПП_{річ 0} ,

де ЧР — середньооблікова чисельність робітників за звітний рік;

ПП_річ. — продуктивність праці одного робітника за попередній рік.

Q^ск₂₀₁₀ = 548*103,5= 56 718 тис.грн./особу

Q^ск₂₀₁₁ = 647*103,1 = 66 705,7 тис.грн./особу

2. Розрахунок впливу факторів:

— визначення впливу зміни середньооблікової чисельності робітників на зміну обсягу виробництва продукції:

ДQ_ЧР = Q^ск — Q₀ ,

де Q₀ — обсяг виробленої продукції за попередній рік.

ДQ_ЧР2010 = 56 718- 53 820= 2898тис.грн./особу ДQ_ЧР2011 = 66 705,7- 56 498,8 = 10 206,9 тис.грн./особу

— визначення впливу зміни продуктивності праці одного робітника на зміну обсягу виробництва продукції:

ДQ _ППріч = Q₁ — Q^ск ,

де Q₁ — обсяг випуску продукції звітного року.

ДQ _{ППріч2010} = 56 498,8 — 56 718= -219,2 тис.грн./особу ДQ _{ППріч2011} = 76 928,3 — 66 705,7 = 10 222,6 тис.грн./особу

1. Перевірка розрахунків:

± ДQ = ± ДQ_ЧР ± ДQ _ППріч.

± ДQ = Q₁ _ Q₀

± ДQ₂₀₁₀ = 2898 — 219,2 = 2678,8 тис.грн./особу

± ДQ₂₀₁₁ = 10 206,9 + 10 222,6 = 20 429,5 тис.грн./особу

± ДQ = 20 429,5 — 2678,8 = 17 750,7 тис. грн./особу Факторна модель 2. Вплив на зміну обсягу виробництва обсягів продукції

Q = ЧР*Д*ПП_ден

де Q — обсяг виробленої продукції, робіт, послуг, тис. грн;

ЧР — середньооблікова чисельність робітників, осіб

Д — середня кількість відпрацьованих днів одним робітником за рік, днів;

ПП_ден. — середньоденна продуктивність праці одного робітника, тис.грн./люд-дн.

Q₂₀₁₀ = 548*204*5,05 = 564 549,6 тис. грн./особу

Q₂₀₁₁ = 647*201*5,92 = 769 878,24 тис. грн./особу Для розрахунку використовуємо метод абсолютних різниць.

Методика проведення факторного аналізу:

1. Розрахунок впливу факторів:

— визначення впливу зміни середньооблікової чисельності робітників на зміну обсягу виробництва продукції:

ДQ_ЧР = (ЧР₁-ЧР₀)*Д₀*ПП_ден.0