Організація обліку власного капіталу та шляхи його вдосконалення

ВСТУП На організацію бухгалтерського обліку, безперечно, впливають основні організаційні характеристики підприємств. Чітке виконання вказаних завдань значною мірою залежить від рівня організації обліку на підприємстві, що повинно охоплювати всю сукупність завдань із синтетичного й аналітичного обліку та контролю.

Організація і функціонування підприємств України за умов розвитку ринкових відносин, розвиток акціонерних товариств, вимагають нових підходів до системи управління. Ефективність управління фінансовими ресурсами підприємства значною мірою визначається єдністю побудови бухгалтерського обліку й аналізу таких нових для облікової практики економічних процесів ринкового господарства як формування та використання власного капіталу.

Аналіз сучасного стану в Україні сьогодні характеризується посиленням тонізації економіки, що призводить до того, що більшість вітчизняних підприємств завищують витрати з метою мінімізації податків, приховують прибутки та ін. Це призводить не тільки до перекручування фінансової звітності підприємств, а й до виникнення безлічі питань, які на сьогодні є не врегульованими. Серед цих питань, на мою думку, одним з найголовніших є питання обліку власного капіталу, а саме врегулювання спірних моментів і неточностей в обліку власного капіталу.

Значимість цього питання обумовлюється тим, що власний капітал забезпечує фінансову стабільність підприємства, і є основою для початку та продовження його діяльності.

Загальні проблеми обліку та аналізу власного капіталу в умовах ринкової економіки досліджувалися багатьма економістами Україні, також закордонними вченими. Серед яких можна виділити: Бутинця Ф., Голова С., Крейніної М., Крупки Я., Литвина Б., Мниха Є., Пителя С., Сопка В., Усача Б., Шкарабана С. та інших авторів, які започаткували теоретичне обґрунтування і подальшу розробку проблем капіталу. Проте, питання методики та організації обліку, аналізу та контролю в акціонерних товариствах малодосліджені і є дискусійними. Так, потребують удосконалення методика обліку формування і руху власного капіталу акціонерного товариства, бухгалтерська звітність як джерело інформації для численних груп споживачів, облікова політика акціонерних товариств тощо.

У процесі написання роботи використовувалась літературна методика, так методика бухгалтерського обліку, метод групування. Так само в роботі був використаний практичний матеріал обліку та аналізу власного капіталу ТОВ «Надія», а також фінансова звітність, розглянуті та вивчені нормативні та законодавчі документи України, що регулюють облік власного капіталу.

Мета: Розглянути організацію обліку власного капіталу та, а визначити шляхи його вдосконалення.

Завдання:

— Охарактеризувати поняття власного капіталу, спираючись на його структуру, функції, оцінку на прикладі ТОВ «НАДІЯ».

— Ознайомитися із нормативним регулюванням обліку власного капіталу.

— Дослідити організаційне питання щодо власного капіталу.

— Встановить шляхи вдосконалення обліку власного капіталу.

Предметом дослідження є сукупність теоретичних і практичних питань організації й методики бухгалтерського обліку власного капіталу на прикладі ТОВ «Надія».

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОБЛІКУ ВЛАСНОГО КАПІТАЛУ

1.1. Визначення власного капіталу та його функції

Власний капітал приймає участь у створенні та розвитку підприємства і є головною економічною базою всього процесу діяльності підприємства.

Капітал втілює в собі ту частину активів підприємства, яку без будь-яких умов та обмежень можна визнати власністю підприємства. Від власного капіталу слід відрізняти суми зобов’язань та ті кошти, які утримуються підприємством для виконання певних цілей, тобто від майбутніх, відкладених витрат.

У бухгалтерському обліку має чітко розмежовуватися поняття власного капіталу (власності засновників) та чужого (залученого) капіталу, тобто власності інших суб'єктів власності. За залучений зовні капітал потрібно платити відсотки, незалежно від того, прибуткове чи збиткове підприємство. За власний капітал засновники після сплати податків одержують дохід (дивіденди, відсотки тощо), а в разі збитковості їх капітал втрачає в ціні на суму збитку. Тому засновники, незалежно від розміру частки власних внесків, мають право участі в управлінні підприємством.

Згідно з П (С)БО 2 «Баланс», власний капітал — це частка в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов’язання.

Облікову категорію власного капіталу П (С)БО 1, П (С)БО 2 і П (С)БО 3 визначають як частина в активах підприємства, яка залишається після вирахування його зобов’язань.

У балансі власний капітал підприємства наданий розділом 1 пасив, підсумок по якому якраз і відображає розмір даного фінансового показника.

При цьому для різних підприємств власний капітал може формуватися і складатися з різних структурних компонентів в різних комбінаціях. Загальний їх можливий набір визначений П (С)БО 2.

Поняття «капітал» асоціюється з поняттям «власність». В момент створення підприємства його стартовий капітал втілюється в активах, інвестованих засновниками (учасниками), і являє собою вартість майна підприємства.

Майно підприємства складається з різноманітних матеріальних, нематеріальних та фінансових ресурсів — прав власності окремих суб'єктів, а також частки інвестованих коштів. Власний капітал є гарантією організації бізнесу. На етапі, коли підприємство (наприклад, акціонерне товариство) ще не має зовнішньої заборгованості, розмір активів (майна) дорівнює розміру власного капіталу. [17, 45−47 с.]

Здійснюючи підприємницьку діяльність, акціонерне підприємство неминуче використовує залучені кошти, тобто утворює борги. Боргові зобов’язання підтверджують права і вимоги кредиторів щодо активів підприємства, тому розмір активів визначається як сума власного капіталу і боргових зобов’язань.

Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначає правові принципи регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності та поширюється на всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов’язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність відповідно до чинного законодавства.

Законом передбачено:

1) державне регулювання бухгалтерського обліку та фінансової звітності з метою захисту інтересів користувачів та удосконалення бухгалтерського обліку і звітності;

2) застосування принципів та методів ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності, які визначаються національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку та не суперечать міжнародним стандартам;

3) розробка галузевими міністерствами та іншими органами виконавчої влади методичних рекомендацій щодо застосування національних П (С)БО відповідно до галузевих особливостей;

4) напрямки діяльності Методологічної ради з бухгалтерського обліку тощо.

Державне регулювання бухгалтерського обліку та фінансової звітності в Україні здійснюється з метою створення єдиних правил ведення бухгалтерською обліку та складання фінансової звітності, які є обов’язковими для всіх підприємств, гарантують і захищають інтереси користувачів; удосконалення бухгалтерського обліку та фінансової звітності. [32, 105 с.]

Структура власного капіталу підприємства залежить від форми власності та його виду. Наприклад, товариства з обмеженою відповідальністю засновані на колективній формі власності, створюються і поповнюються визначеним розміром статутного капіталу — це є необхідна умова їх реєстрації в органах державної влади та легітимності проведення діяльності.

Підприємство, засноване на приватній власності фізичної особи (приватне підприємство), створює статутний капітал лише за рішенням власника, виходячи з необхідності забезпечення статутної діяльності.

Складові власного капіталу відбивають суму, яку власники (засновники) передали в розпорядження підприємства як внески чи залишки у формі нерозподіленого прибутку, або суму, що її підприємство одержало у своє розпорядження зовні (від інших підприємств) без повернення.

Показник власного капіталу — один з найістотніших і найважливіших для підприємства показників, оскільки відбиває такі характеристики:

— забезпеченість коштами для функціонування підприємства;

— кредитоспроможність підприємства;

— його платоспроможність.

Власний капітал засновників (учасників) поділяється на дві частини:

1) реєстрований — це статутний, або пайовий капітал.

2) нереєстрований — додатковий, резервний, страховий капітал та нерозподілений прибуток (непокритий збитки).

Як правило, підприємство створюється з метою отримання прибутку. Реалізувати цю мету воно може лише за умови збереження свого капіталу.

Утворюється власний капітал двома шляхами:

— внесенням власниками підприємства грошових коштів та інших активів;

— накопиченням суми доходу, що залишається на підприємстві.

За формами власний капітал поділяється на дві категорії:

— інвестований (вкладений або сплачений капітал);

— нерозподілений прибуток.

Інвестований капітал — це сума простих та привілейованих акцій за їх номінальною (оголошеною) вартістю, а також додатково вкладений капітал, який також може бути поділений за джерелами утворення.

Нерозподілений прибуток — це частина чистого прибутку, що не була розподілена між акціонерами.

Власний капітал за рівнем відповідальності поділяється на:

— Статутний капітал, сума якого визначається в установчих документах і підлягає обов’язковій реєстрації у державному реєстрі господарюючих одиниць;

— Додатковий капітал (нереєстрований) — це додатково вкладений капітал, резервний капітал та нерозподілений прибуток.

Функції Статутного і Додаткового капіталів різні.

Статутний капітал — це первісне джерело інвестування і формування майна підприємства. На відміну від Додаткового капіталу Статутний капітал забезпечує регулювання відносин власності та управління підприємством, його розмір не може бути меншим за встановлену законодавством суму.

Статутний капітал — це зафіксована в установчих документах загальна вартість активів, які є внеском власників (учасників) до капіталу підприємства.

Власник, вкладаючи кошти в підприємство, очікує, що у майбутньому вкладений ним капітал зросте. Отриманий підприємством прибуток і означає приріст цього капіталу. Витрати, що збільшують собівартість (витрати обігу), і витрати, що відносяться за рахунок прибутку підприємства, зменшують нерозподілений прибуток. [47, 32−40 с.]

Власний капітал є основою для початку і продовження господарської діяльності будь-якого підприємства, він є одним із найістотніших і найважливіших показників, оскільки виконує такі функції:

1) довгострокового фінансування — знаходиться у розпорядженні підприємства необмежено довго;

2) відповідальності і захисту прав кредиторів — відображений в балансі підприємства власний капітал є для зовнішніх користувачів мірилом відносин відповідальності на підприємстві, а також захистом кредиторів від втрати капіталу;

3) компенсації понесених збитків — тимчасові збитки мають погашатись за рахунок власного капіталу;

4) кредитоспроможності - при наданні кредиту, за інших рівних умов, перевага надається підприємствам з меншою кредиторською заборгованістю і більшим власним капіталом.

5) фінансування ризику — власний капітал використовується для фінансування ризикованих інвестицій, на що можуть не погодитись кредитори;

6) самостійності і влади — розмір власного капіталу визначає ступінь незалежності та впливу його власників на підприємство;

7) розподілу доходів і активів — частки окремих власників у капіталі є основою при розподілі фінансового результату та майна при ліквідації підприємства.

аналітичний синтетичний власний капітал

1.2. Нормативне регулювання обліку власного капіталу Господарський кодекс України визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Цивільний кодекс України регулює взаємовідносини, що виникають під час діяльності суб'єктів (питання господарських зобов’язань та заборгованостей, що виникають в процесі управління), визначає поняття, види господарських товариств, а також склад їхнього майна.

Законом України «Про господарські товариства» регламентується створення резервного капіталу, який не повинен бути меншим 25% статутного капіталу, а розмір щорічних відрахувань до нього має бути не менше 5% суми чистого прибутку. [40, 42 с.]

Кожний учасник ТОВ або ТДВ — зобов’язаний внести до моменту державної реєстрації не менше 50% суми свого внеску.

Мінімальний розмір статутного капіталу

— Акціонерне товариство — 1250 мінімальних зарплат, виходячи із ставки мінімальної зарплати, що діє на момент створення товариства.

— Товариство з обмеженою відповідальністю — визначається документами, але не менше однієї заробітної плати.

— Товариство з додатковою відповідальністю — визначається установчими документами.

— Повне товариство — мінімальний розмір капіталу законом не передбачений, однак товариство зобов’язане його сформувати. Його розмір. Розмір частки кожного повного учасника і сукупний розмір часток вкладників треба зафіксувати в засновницькому договорі.

— Комунальне підприємство — встановлює місцева рада, яка створює підприємство.

— Дочірне підприємство — ситуація та сама, що й у приватного підприємства.

1.3. Огляд літературних джерел Питання обліку ведення власного капіталу та його дослідження, аналізу і аудиту цікавить і цікавило різних вчених.

Професор, д.е.н. Ф. Ф. Бутинець у своїй праці «Бухгалтерський фінансовий облік» визначає: власний капітал — це загальна вартість засобів підприємства, які належать йому на правах власності та використовуються ним для формування його активів. [23, 20 с.]

Кожне підприємство для здійснення господарської діяльності повинно мати економічні ресурси, які називають активами підприємства.

Н.М. Ткаченко у своїй роботі під назвою «Бухгалтерський фінансовий облік на підприємствах України» надає наступне визначення: власний капітал — це частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов’язань.

Професор М.Т. Білуха констатує, що власний капітал визначається вартістю майна суб'єкта господарювання, тобто чистими активами (різниця між вартістю майна і позиковим капіталом) і складається зі статутного, додаткового й резервного капіталу, нерозподіленого прибутку та цільових (спеціальних) фондів. [14, 38с.]

Т.О. Гуренко у своїй роботі «Сучасний погляд на власний капітал» розповідає про зареєстрований та інтелектуальний капітал.

Зареєстрований капітал — це юридично оформлена, офіційно об’явлена і належним чином зареєстрована частина внесків власників до капіталу підприємства. Зареєстрований капітал включатиме статутний капітал господарських товариств, державних і комунальних господарств, який призначений для заснування та введення підприємства в дію, виконує захисну функцію та функції управління і контролю, що дасть можливість власникам контрольного пакета акцій підприємства проводити стратегічну політику, формувати дивідендну політику та контролювати кадрові питання.

Головною ознакою зареєстрованого капіталу є наявність реальних активів, які передані підприємству в обмін на корпоративні права, на можливість брати участь в управлінні, розподілі прибутків та майна підприємства. Тобто, це дасть можливість зберегти власний капітал від фіктивного збільшення активів, штучного збільшення дебіторської заборгованості тощо. При збільшенні статутного капіталу на такій основі не потрібна ні застава майна, ні гарантії третіх осіб, а ресурси будуть приносити користь на протязі багатьох років. Особливо важливим є врахування мети таких вкладень, строків вкладання і використання таких ресурсів, визначення і формування резервів підприємства тощо.

Інтелектуальний капітал підприємства — це сукупність інтелектуальних ресурсів (матеріальних і нематеріальних) і здатностей до їх реалізації, що визначають спроможність підприємства розвиватися на основі інформації та знань.

На інтелектуальний капітал впливають такі чинники, як: робоча сила, нематеріальні активи, фінансово-інвестиційний капітал, високі технології та інше.

Інтелектуальний капітал може бути частиною власного капіталу, який є на підприємстві, так як нематеріальний актив, знання відіграють не менш важливу роль, ніж активи, які працюють на нього.

Шатило Н.В. вважає, що власний капітал — це власні джерела підприємства, які без визначення строку повернення внесені засновниками або залишені ними на підприємстві з оподатковуваного прибутку.

На думку Левина В. С. власний капітал підприємства складається з вкладеного капіталу незалежно від джерел його отримання та накопичуваного прибутку. Голов С. Ф., Єфименко В.І. вважають, що власний капітал корпорації формується акціями, тобто коштами інвесторів (власників) в обмін на реалізовані їм акції.

Кожне з наведених вище поглядів представників економічної думки не можна назвати правильними чи неправильними, оскільки кожен дослідник адаптував зміст поняття капітал під вирішення конкретної проблеми чи завдання у різні економічні умови та періоди часу. З цього приводу Лутца Крушвіца висловив думку про те, що немає неправильного чи правильного визначення поняття. Терміни можна створювати, лише враховуючи наші цілі.

Для того, шоб поняття «власний капітал» відповідало всім визначеним критеріям необхідно визначити його структурні складові. Я погоджуюся з Банком В. Р. та Тараскиним А. В., які відмічають, що структура капіталу є тим фактором, який безпосередньо впливає на фінансовий стан підприємства його ліквідності, платоспроможності та рентабельності діяльності .

Стосовно зарубіжного досвіду, то структура власного капіталу в кожній державі відрізняється. Аналіз різних джерел показав, що структура власного капіталу в кожній країні різноманітна. Більшість країн до складу власного капіталу відносять статутний капітал, нерозподілені прибутки та резерви. Підприємства Японії приділяють велику увагу резервному капіталу в структурі власного. Вони створюють резервний капітал; Резерв законодавчий; Інші резерви: урядових грантів, по страхових ризиках, ініціативні резерви (по збитках зарубіжних інвестицій, дивідендах, розширенню бізнесу, додатковому устаткуванню, викупу акцій, загальний); Резерви на ремонт, гаранти, збитки, страхування, специфічний ремонт.

В США власний капітал поділяють на дві складові: авансований капітал та накопичений нерозподілений прибуток.

Структура власного капіталу на підприємствах в Російській Федерації відрізняється лише створенням на підприємствах фонду накопичення та споживання. Відсутність тої чи іншої складової власного капіталу в різних країнах залежить в першу чергу від організаційно-правової структури підприємства, вимог законодавства та національних традицій.

РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЯ ОБЛІКУ ВЛАСНОГО КАПІТАЛУ

2.1 Організаційно — економічна характеристика підприємства ДГ АФ «Надія» Роменського району знаходиться в лісостеповій зоні Сумської області в 15 км. від районного центру м. Ромни та 145 км. від обласного центру м.Сум.

Досліджуване підприємство — підприємство державної форми власності.

Місцезнаходження: с. Перехрестівка, Роменського району, вул. Леніна, 63.

До складу АФ «Надія» входять 3 села: Перехрестівка, Левандівка, Олексіївка. Має 3 молочно — товарні ферми, 3 комплексні бригади.

Займає площу 4333 га., з неї сільськогосподарських угідь на 1.01.2013 р. — 3900,2 га.

Для даного регіону характерні помірні кліматичні умови. Середня температура в січні становить -5°С, в липні - +20°С. Середньо річна кількість опадів — 550−600 мм/рік. Даний температурний режим і кількість опадів є найбільш сприятливими для вирощування таких сільськогосподарських культур, як зернові, цукрові та кормові буряки, картопля, соняшник, кукурудза тощо. Взимку ґрунт промерзає на 20 см, що є сприятливим для вирощування озимих зернових. Але часті заморозки в квітні-травні є найбільш поширеною причиною загибелі озимих зернових навесні.

Ґрунти в цій зоні представлені переважно чорноземами типовими мало гумусними та слабогумусованими, а також сірими опідзоленими ґрунтами. Дані типи ґрунту є досить родючими, хоча і вимагають проведення спеціальних заходів для отримання стійких врожаїв сільськогосподарських культур (це переважно застосування мінеральних добрив). Так, як сірі опідзолені ґрунти мають верхній шар з невисоким вмістом гумусу, то вони більш схильні до ерозії, тому потребують проведення оранки схилів упоперек, лущіння зябу, парів, озимих, багаторічних трав.

Річкова система представлена р. Сула, яка має одну з найбільших в області густоту річкової сітки 0,37−0,5 км/км2. Ресурси місцевого річкового складу становлять 100−200 тис. м3/км2 у рік, що свідчить про достатню забезпеченість регіону водними ресурсами.

Сільське господарство регіону представлене м’ясо-молочним скотарством, свинарством, буряковим виробництвом та зерновим господарством.

Директором ДГ АФ «Надія» є Стазілов Віталій Петрович, а головним бухгалтером — Тесля Ніна Іванівна.

На підприємстві «Надія» облік власного капіталу ведеться згідно наказу про облікову політику. Загальне керівництво і відповідальність за процес формування облікової політики доцільно накладено на виконуючий орган — спеціалізований підрозділ, підпорядкований головному бухгалтеру. Це може бути одне із структурних підрозділів обліково — фінансової служби, наприклад, сектор облікової політики (СУП).

ТОВ «Надія» використовує для обліку власного капіталу журнально-ордерну форму та програмний комплекс SVOD.

Журнальна-ордерна форма обліку побудована на використанні системи групувальних і нагромаджувальних облікових регістрів — журналів-ордерів і допоміжних відомостей до журналів-ордерів.

За своїм змістом журнали-ордери є регістри, призначені для кредитових записів по окремих наперед визначених балансових рахунках.

Відображають господарські операції в журналах-ордерах за шаховим порядком, тобто один запис відображає два кореспондуючі рахунки по дебету і кредиту. Це забезпечує можливість значного скорочення облікових записів.

Товариство використовує такі документі: Журнал-ордер № 7 с.-г. за кредитом рахунків «40−48», Відоміть № 7.1 с.-г. аналітичних даних по рахунку 42 «Додатковий капітал», Відомість № 7.2 с.-г. аналітичних даних по рахунку 44 «Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)», Зведена відомість№ 5.1.с.-г. нарахування та розподілу оплати праці та відрахувань від неї за об'єктами обліку витрат, Табель обліку використаного робочого часу, Розрахунково-платіжна відомість, Товарно-транспортна накладна.

У Журналі-ордері № 7 с.-г. за кредитом рахунків «40−48» 7 відображаються операції про зміни у складі власного капіталу підприємства, про нарахування, одержання і витрачання забезпечень, майбутніх витрат і платежів і коштів цільового призначення (за кредитом рахунків 40, 46). Відомості 7.1, 7.2 забезпечують накопичення аналітичних даних щодо додаткового капіталу, використання прибутку, забезпечень майбутніх витрат і платежів за період з початку поточного року.

Аналітичний облік в розрізі об'єктів позабалансового обліку ведеться у Відомості 8, в яку з регістрів аналітичного обліку за попередній рік переносяться дані на початок поточного року (до граф 1−6). За простою системою позиційним способом заносяться дані до граф 1−6 — про надходження (одержання, надання тощо), до граф 7−12 — про вибуття (використання, списання, повернення, сплату тощо) об'єктів позабалансового обліку (орендовані основні засоби, матеріальні цінності на відповідальному зберіганні, устаткування, прийняте для монтажу, матеріали, прийняті для переробки, товари, прийняті на комісію, списана дебіторська заборгованість, невідшкодовані нестачі і втрати від псування цінностей та ін.). На кінець кожного місяця наводиться вартість залишку об'єктів позабалансового обліку (графа 5) як результат підрахунків показників у цій графі на початок місяця, записів за поточний місяць у цій графі, а також у графах 8 і 11. При необхідності Відомість 8 продовжується додатковими аркушами такого самого змісту і формату.

Підсумкові записи з журналів після підписання їх головним бухгалтером або особою, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку, переносяться до Головної книги за кожним рахунком окремо.

Сума підсумків Журналу за горизонтальним підрахунком (сума рядків) дорівнює сумі підсумків цього самого Журналу за вертикальним підрахунком (сума граф).

Регістри бухгалтерського обліку (журнали, відомості, таблиці аналітичних даних, аркуші-розшифровки) за всіма господарськими операціями заповнюються в гривнях і копійках, а регістри, що, крім того, ведуться окремо за операціями в іноземних валютах, — у відповідних вимірниках іноземної валюти.

Відомості аналітичних даних заповнюються, як правило, після складання Журналу.

Що стосується розрахункової платіжної відомості, то ми на загальній системі оподаткування так і на єдиному податку вели облік нарахування та виплати заробітної плати, а також повноти нарахування та сплати податків та зборів до бюджету.

Головним документом по обліку заробітної плати є так звана відомість нарахування та виплати заробітної плати, в якій відображаються суми зарплати, відпускних, лікарняних, індексації а також інформація щодо застосування податкової соціальної пільги.

На підставі показників відомості ми на загальній системі оподаткування маємо право відносити суми виплаченої заробітної плати, а також сплаченого єдиного соціального внеску до складу валових витрат, зменшуючи, таким чином, свій загальний оподатковуваний дохід.

На основі показників з відомості нарахування та виплати заробітної плати заповнюється податковий розрахунок за формою 1дф, а також щомісячна персоніфікація до Пенсійного фонду.

Розрахунок заробітної плати здійснюють у Розрахунково-платіжній відомості. Даний документ складається з шапки, де зазначаються дата заповнення, П. І. Б., табельний номер, професія (посада) працівника, кількість відпрацьованих ним днів (годин) та власне таблиці «Розрахунково-платіжна відомість» за відповідний місяць. Таблиця містить дві загальні колонки: нараховано (за видами оплат: у т.ч. фонд основної заробітної плати, додаткової заробітної плати, допомога по тимчасовій втраті працездатності, відпускні) та утримано (за видами утримань: аванс, Єдиний соціальний внесок, Податок з доходів фізичних осіб, профспілкові внески, аліменти, тощо) та підсумкові рядки разом за період (місяць). Розрахунково-платіжну відомість підписують керівник підприємства і головний бухгалтер.

Розподіл оплати праці та відрахувань на соціальні заходи за об'єктами обліку відображається у «Зведеній відомості нарахування та розподілу оплати праці та відрахувань від неї за об'єктами обліку» ф. № 5.1 с.-г. Ця відомість складається на підставі первинних документів з обліку праці, накопичувальних відомостей, журналів обліку витрат. У ній відображають кількість відпрацьованих людино-годин, суму нарахованої оплати праці та відрахувань від неї на соціальні заходи, відрахування на забезпечення майбутніх витрат і платежів.

Щодо табеля використаного робочого часу, він затверджений Наказом Державного комітету статистики від 05.12.2008 № 489 «Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці». При цьому форма табелю, відповідно до приміток у вищевказаному наказі, носить рекомендаційний характер. Тому вона змінювалася для власних потреб.

За допомогою табелю обліку використання робочого часу ми вели облік фактично відпрацьованих днів/годин. У ньому відображаються робочі та вихідні дні, дні тимчасової непрацездатності, а також дні щорічної відпустки. Дані щодо відпрацьованих годин з табелю використовувалися для розрахунку заробітної плати за конкретний період та переносилися до відомості нарахування заробітної плати (розрахунково-платіжна відомість).

2.2 Облік статутного капіталу Статутний капітал підприємства — це вартісний вираз основних і оборотних засобів, якими воно володіє. Статутний капітал фіксують і реєструють в установчих документах, зокрема у договорі учасників і статуті підприємства. Наступні зміни статутного капіталу можуть відбуватися лише при умові зміни статуту і повідомлення про це органу, який його зареєстрував.

На підприємстві «Надія» статутний капітал формується за рахунок майна (основних засобів, оборотних засобів), за рахунок цінних паперів (акцій, облігацій, депозитів), за рахунок деривативів — права власності на користування природними ресурсами, майном чи обладнанням, на інтелектуальну власність, коштів в т. ч. готівки та безготівкових, включаючи валюту.

Діючі господарські операції:

— Оголошено розмір статутного капіталу згідно установчих зборів:

Дт 46 Кт 40

— Внесено засновником телятник (площа 250 м2) як внесок до статутного капіталу:

Дт 107 Кт 46

— Внесено комбікорм 24 000 кг по 0,80 грн/кг солому 20 000 кг по 0, 39 грн/кг Дт 208 Кт 46

— Внесено засновником доїльну установку:

Дт 104 Кт 46

— Внесено засновником автомобіль ГАЗ 53 А Дт 105 Кт 46

Джерелами формування статутного капіталу досліджуваного товариства є грошові та матеріальні внески засновників.

— Внесено кошти на поточний рахунок як внесок до статутного капіталу:

Дт 311 Кт 46

Сума статутного капіталу, а також рішення про його збільшення або зменшення приймається лише засновниками (власниками) товариства та обов’язково реєструється в Державному реєстрі господарських одиниць.

Для узагальнення інформації про стан та рух статутного капіталу призначений пасивний рахунок 40 «Статутний капітал». По дебету даного рахунку відображається зменшення статутного капіталу, а по кредиту — його збільшення.

Рис. 2.1 Внески до статутного капіталу Сума кредитового сальдо по рахунку 40 повинна відповідати розміру статутного капіталу, зафіксованого у засновницьких документах підприємства і відображається в балансі підприємства.

Аналітичний облік статутного капіталу ведеться за видами капіталу за кожним засновником (учасником), акціонером тощо.

Статутний капітал господарських товариств (крім акціонерних) може збільшуватися за рахунок:

· додаткових внесків учасників;

· належних учасникам дивідендів;

· нерозподіленого прибутку.

Зменшення статутного капіталу можливе при виході, виключенні учасника зі складу товариства. Обидва варіанти потребують, крім обов’язкової публікації в пресі та державної реєстрації, змін у засновницьких документах, розрахунку з учасником. Такому учаснику повинні бути повернуті:

· сума його вкладу до статутного капіталу;

· вартість частини майна пропорційна його вкладу до статутного капіталу;

· частка прибутку, отримана товариством у поточному році.

Зменшення статутного капіталу відображається господарськими операціями:

— Дт 40 Кт 672

Зменшено статутний капітал в розмірі внеску учасника.

— Дт 443 Кт 672

Відображено вартість частини майна, що належить учаснику при виході з товариства, пропорційно його вкладу до статутного капіталу.

— Дт 443 Кт 671

Нараховано частку прибутку, що отримано підприємством у поточному році, яка підлягає виплаті учаснику при виході з товариства. [53, 53 с.]

2.3 Облік додаткового капіталу Додатковий капітал — це інший капітал одержаний у процесі діяльності підприємства в наслідок дооцінки активів, безоплатного отримання необоротних активів, іншого додаткового капіталу.

Додатковий капітал можна використовувати на покриття балансових збитків (за умови, що для цього використані всі інші джерела); на збільшення статутного капіталу; на покриття різниці між фактичною собівартістю вилученого капіталу, який анулюють, та його номіналом.

Для його обліку ТОВ «Надія» використовує рахунок 42 «Додатковий капітал», призначений узагальнювати інформацію про суми, на які вартість реалізації випущених акцій перевищує їхню номінальну вартість, а також про суми дооцінки необоротних активів і фінансових інструментів, вартість необоротних активів, безкоштовно отриманих підприємством від інших осіб, та подібні види додаткового капіталу.

За кредитом рахунку 42 відображають збільшення додаткового капіталу, за дебетом — його зменшення.

Цей рахунок має такі субрахунки:

— 421 «Емісійний дохід» — відображається прибуток (збиток) від продажу, випуску або анулювання інструментів власного капіталу. Сума перевищення збитку від зазначених операцій над залишком емісійного доходу відображається за дебетом рахунку 44 «Нерозподілені прибутки (непокриті збитки).;

— 422 «Інший вкладений капітал» — тут обліковують інший, вкладений засновниками підприємств (окрім акціонерних товариств), капітал, що перевищує статутний, інші внески тощо без рішення про зміни розміру статут капіталу;

— 423 «Дооцінка активів» — на ньому фіксують суму дооцінки (уцінки) необоротних активів і фінансових інструментів. Залишок додаткового капіталу на цьому субрахунку зменшується у разі уцінки та вибуття чи амортизації зазначених активів, зменшення їх корисності.;

— 424 «Безоплатно одержані необоротні активи» — відображають вартість необоротних активів, безоплатно отриманих підприємством від інших осіб. Залишок додаткового капіталу на цьому субрахунку зменшується на суму визнаного доходу протягом строку корисного використання безоплатно одержаних об'єктів необоротних активів (окрім землі) і при вибутті таких активів і землі.;

— 425 «Інший додатковий капітал» — обліковують інші види додаткового капіталу, які не можна включити до наведених субрахунків, зокрема капітал у сумі вартості необоротних активів, отриманих за договором оренди цілісних майнових комплексів. [35, 40 с.]

Таблиця 2.5 Бухгалтерські записи по обліку додаткового капіталу

Додатковий капітал поділяють на два складники: додатково вкладений капітал і інший додатковий капітал. За рахунок додаткового капіталу збільшують суму власного капіталу і підприємство стає менш залежним від кредиторів.

Інший додатковий капітал — це фінансові ресурси, які утворюються за рахунок:

— дооцінки та індексації основних засобів, інших необоротних матеріальних активів і нематеріальних активів (при цьому треба мати на активів (при цьому треба мати на увазі, що при проведенні дооцінки пропорційно збільшується і сума зносу активів);

— одержання у безкоштовному порядку будь-яких активів від сторонніх юридичних і фізичних осіб.

Дооцінка основних засобів на підприємстві здійснюється відповідно до П (С)БО 7 «Основні засоби» у випадку, якщо його залишкова вартість (об'єкта) значно (більш як на 10 відсотків) відрізняється від справедливої вартості на дату балансу.

При цьому, враховується вимога пункту 20 П (С)БО 7, «Основні засоби» у якому зазначено: «Перевищення суми попередніх уцінок над сумою попередніх дооцінок залишкової вартості об'єкта основних засобів при черговій до оцінці вартості цього об'єкта основних засобів включається до складу доходів звітного періоду з відображенням різниці сумою чергової (останньої) дооцінки залишкової вартості об'єкта основних засобів і вказаним перевищенням у складі іншого додаткового капіталу».

Тому, лише у випадку, коли результат усіх попередніх переоцінок (до оцінок та уцінок) дасть певну суму перевищення всіх проведених раніше дооцінок над усіма проведеними раніше уцінками, сума останньої до оцінки буде відображена проведенням по дебету рахунку 10, та кредиту субрахунку 423.

У разі дооцінки необоротних активів, які здійснюються за рішенням урядових органів, а також у випадках, передбачених стандартами бухгалтерського обліку, робиться запис:

Д-т 10 «Основні засоби»

Д-т 11 «Інші необоротні матеріальні активи»

К-т 423 «Дооцінка активів».

У разі безоплатно одержаних необоротних активів, отриманих від інших юридичних або фізичних осіб:

Д-т 10 «Основні засоби»

Д-т 11 «Інші необоротні матеріальні активи»

Д-т 12 «Нематеріальні активи»

К-т 424 «Безоплатно одержані необоротні активи».

В момент отримання необоротних активів підприємство «Надія» збільшує свій додатковий капітал на суму справедливої вартості, за якою вони оприбутковані на баланс підприємства. Потім одночасно з нарахуванням зносу по безоплатно отриманих необоротних активах підприємство відображає дохід у розмірі нарахованого зносу.

2.4 Облік резервного капіталу Резервний капітал ТОВ «Надія» створюється відповідно до вимог Закону України «Про господарські товариства», згідно з правилами, встановленими статутом і установчим договором, за рахунок нерозподіленого прибутку і призначений покривати можливі збитки від діяльності підприємства. Розмір щорічних відрахувань встановлюється засновниками самостійно і становить не менше ніж 5% чистого прибутку. Загальна сума резервного капіталу також встановлюється документами, але повинна становити не менше ніж 25% статутного капіталу.

Резервний капітал поряд з нерозподіленим прибутком є складовими власного капіталу. Однак якщо прибуток утворюється в результаті господарської діяльності підприємства, то резервний капітал є результатом перерозподілу нерозподіленого прибутку в складі власного капіталу підприємства.

Таблиця 2.1 Бухгалтерські записи по створенню й використанню резервного капіталу

Отже, створення резервного капіталу не впливає на загальну величину власного капіталу, а лише на зміну його структури. Тоді постає питання, чи необхідно створювати резервний капітал, якщо прибуток, одержаний після всіх обов’язкових відрахувань, все одно залишається у розпорядженні підприємства, яке визначає напрями його використання відповідно до установчих документів.

Порядок використання прибутку суб'єкта господарювання визначає власник (власники) або уповноважений ним орган відповідно до законодавства та установчих документів.

Тобто, на вимогу власників підприємства, весь прибуток звітного періоду може бути скерований на виплату дивідендів, не залишаючи коштів на подальший розвиток чи розширення діяльності підприємства, або можливого покриття майбутніх збитків, якщо інше не передбачене законодавством чи статутними документами.

Резервний капітал — це сума резервів, створених відповідно до чинного законодавства або установчих документів, за рахунок нерозподіленого прибутку підприємства.

Створений резервний капітал може бути використаний на покриття збитків і пов’язаних з ними зобов’язань та захистить підприємство від банкрутства в умовах економічної кризи, спаду виробництва та реалізації продукції.

Основою для нарахування резервного капіталу на мою думку, є прибуток, визначений за принципами бухгалтерського обліку. Більшість підприємств створена на основі колективної власності, крім приватних та державних.

Отже, на всіх підприємствах необхідно передбачити процедуру розподілу прибутку з метою створення резервів для захисту підприємства в несприятливі періоди, а не тільки акціонерних товариств, товариств з обмеженою та додатковою відповідальністю.

2.5 Облік вилученого капіталу Вилучений капітал — це викуплені у засновників та учасників власні акції (частки, паї) з метою їх перепродажу, анулювання (зменшення статутного капіталу тощо. Але для його віднесення до фондів слід враховувати його подальшу долю після вилучення. Так, якщо він буде реалізований, то його правомірно можна віднести до фондів підприємства, а якщо він буде списаний на зменшення власного капіталу, то таке віднесення буде невірним.

Згідно з ст. 8 Закону України «Про цінні папери і фондову біржу» викуплені акції мають бути реалізовані або анульовані в термін не більше одного року. Протягом цього періоду розподіл прибутку, а також голосування і визначення кворуму на загальних зборах акціонерів провадиться без урахування придбаних акціонерним товариством власних акцій. При цьому, викуп акцій власної емісії чи купівля акцій інших підприємств може здійснюватися лише за рахунок коштів, що залишаються у підприємства після сплати податків і відсотків за банківськими кредитами. Тобто, законом виключена можливість придбання акцій за рахунок займаних коштів. Для визначення суми можливих джерел для придбання акцій можна скористатись рівнянням:

Джерела придбання акцій = Власний капітал — Статутний капітал.

Облік вилученого капіталу ведеться на рахунку 45 «Вилучений капітал». За дебетом рахунка (згідно з П (с)БО 2) відображається фактична собівартість акцій власної емісії або часток, викуплених господарським товариством у його учасників, за кредитом — вартість анульованих або перепроданих акцій (часток).

Рахунок 45 «Вилучений капітал» має такі субрахунки:

— 451 «Вилучені акції»;

— 452 «Вилучені вклади й паї»;

— 453 «Інший вилучений капітал».

Аналітичний облік вилученого капіталу ведеться за видами акцій (вкладів, паїв).

Таблиця 2.2 Основні бухгалтерські проводки із відображення руху вилученого капіталу

Акціонерне товариство може розміщувати акції серед акціонерів, а потім викуповувати їх. Такі акції іноді називають «казначейськими», або резервними. Викуп акцій у резерв товариства не означає скорочення числа випущених акцій, а впливає тільки на кількість акцій в обігу.

Викуплені власні акції - це прості або привілейовані акції, що були продані, а потім викуплені емітентом (акціонерним товариством, що їх випустило) та не були повторно випущені ним в обіг або анульовані.

Згідно із чинним законодавством акціонерне товариство може викуповувати в акціонера акції, що належать йому, для їх наступного перепродажу, розповсюдження серед своїх працівників або анулювання. Ці акції повинні бути реалізовані або анульовані у строк не більше одного року.

Протягом цього періоду розподіл прибутку, а також голосування і визначення кворуму на загальних зборах акціонерів провадиться без урахування придбаних акціонерним товариством власних акцій.

Акціонерне товариство має право викупити в акціонера оплачені ним акції тільки за рахунок сум, що перевищують статутний капітал.

Вирішення питань про викуп товариством акцій власного випуску здійснюється загальними зборами акціонерного товариства, якщо ці повноваження не були передані зборами іншим органам товариства (Спостережній раді або правлінню). [52, 39 с.]

Викуп товариством власних акцій може переслідувати декілька цілей, серед яких найбільш характерними є:

* стабілізація або підвищення ринкового курсу акцій;

* наступний перепродаж викуплених акцій співробітникам компанії (або преміювання їх цими акціями);

* використання викуплених акцій як засобу оплати для придбання інших цінних паперів;

* підвищення у майбутньому прибутку на одну акцію;

* скорочення дивідендних виплат за рахунок зниження числа акцій в акціонерів;

* запобігання поглинання товариства за допомогою скупки його акцій.

Викуплені акції не є активом. З точки зору бухгалтерського обліку викуп акцій у резерв означає одночасно і зменшення капіталу власників компанії, і скорочення її активів, у той час як випуск акцій означає збільшення і того, й іншого.

Викуплені власні акції облічуються за фактичною вартістю їх придбання. Ця операція зменшує як активи, так і власний капітал товариства.

Облік викуплених акцій власного випуску здійснюється товариством за дебетом субрахунка 451 «Вилучені акції» рахунка 45 «Вилучений капітал» .

Рахунок 45 ніколи не має кредитового сальдо. Дебетове сальдо цього рахунка показує вартість придбання акцій, якими продовжує володіти товариство на дату складання бухгалтерського балансу, і відображається в Балансі від'ємними числами.

Аналітичний облік вилученого капіталу в цьому випадку ведеться за видами акцій.

Акціонерне товариство може викуповувати в акціонера акції, що належать йому, для:

* наступного перепродажу;

* розповсюдження серед своїх працівників;

* анулювання.

Викуплені акції повинні бути реалізовані або анульовані у строк не більше одного року.

2.6 Облік неоплаченого капіталу Неоплачений капітал — сума заборгованості власників за внесками до капіталу. Сума неоплаченого капіталу наводиться та вираховується при визначені підсумку власного капіталу.

Акціонерне товариство має право викупити у акціонера оплачені ним акції з метою наступного анулювання, перепродажу чи розповсюдження серед своїх працівників. Викуплені акції повинні бути реалізовані або анульовані на протязі року.

Рахунок 46 «Неоплачений капітал» призначено для узагальнення інформації про зміни у складі неоплаченого капіталу підприємства.

За дебетом рахунку відображається заборгованість засновників (учасників) господарського товариства зa внесками до статутного капіталу підприємства, за кредитом — погашення заборгованості зa внесками до статутного капіталу.

Аналітичний облік неоплаченого капіталу ведеться зa видами розміщених неоплачених акцій (для акціонерних товариств) та зa кожним засновником (учасником) підприємства.

Неоплачений капітал показує заборгованість власників (учасників) за внесками до статутного капіталу.

Сальдо рахунка відображає заборгованість засновників (учасників) за внесками до статутного капіталу підприємства на кінець звітного періоду і враховується при визначенні підсумкової суми власного капіталу.

Списання сум, отриманих за підпискою на зменшення неоплаченого капіталу, відображається записом:

Дебет 68 «Розрахунки за іншими операціями»

Кредит 46 «Неоплачений капітал»

Згідно із чинним законодавством акціонер у строки, установлені установчими зборами, але не пізніше року після реєстрації акціонерного товариства зобов’язаний оплатити повну вартість акцій. У разі несплати у встановлений строк акціонер, якщо інше не передбачено статутом товариства, сплачує за час прострочення 10 відсотків річних від суми простроченого платежу. При несплаті протягом 3 місяців після встановленого строку платежу акціонерне товариство має право реалізувати ці акції в порядку, установленому статутом товариства.

Акції можуть бути видані одержувачу (покупцю) тільки після повної оплати їх вартості.

Після проведення установчих зборів та реєстрації випуску акцій та статуту товариства в установленому чинним законодавством порядку попередні внески передплатників переходять з розряду заборгованості до категорії власного капіталу створеного акціонерного товариства, а самі передплатники набувають статусу акціонера і втрачають можливість вимагати свої внески у товариства. Ця зміна взаємних прав та обов’язків відображається в обліку шляхом списання кредиторської заборгованості товариства перед передплатниками на зменшення їх заборгованості як акціонерів по сплаті внесеного капіталу товариства, яка і обліковується на рахунку 46 «Неоплачений капітал».

Погашення заборгованості засновників та акціонерів з підписки відображається записом:

Дебет 10 «Основні засоби»

Дебет 12 «Нематеріальні активи»

Дебет 14 «Довгострокові фінансові інвестиції»

Дебет 201 «Сировина і матеріали»

Дебет 301 «Каса»

Дебет 311 «Поточні рахунки в національній валюті»

Дебет 312 «Поточні рахунки в іноземній валюті»

Дебет 35 «Поточні фінансові інвестиції»

Кредит 46 «Неоплачений капітал»

2.7 Організація розподілу нерозподіленого капіталу Власний капітал підприємства збільшується на суму нерозподіленого прибутку і зменшується на суму непокритих збитків. Фінансовий результат звітного періоду — чистий прибуток чи збиток відображається у Звіт про фінансові результати, а в Балансі наводиться сума нерозподіленого прибутку (непокритого збитку) як прибуток (збиток), накопичений за рішенням власників на: поповнення резервного капіталу; збільшення статутного капіталу; виплату дивідендів. Розподіл прибутку здійснюється у порядку; виплати дивідендів. Розподіл прибутку здійснюється у порядок, передбаченому установчим договором чи статутом.

Залежно від результату діяльності підприємства за поточний і минулі звітні періоди сальдо на рахунку 44 «Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)» може бути кредитовим — нерозподілений прибуток чи дебетовим непокритий збиток. Кожний із цих показників по-різному впливає на суму власного капіталу, зокрема: сума нерозподіленого прибутку збільшує суму власного капіталу, а сума непокритих збитків зменшує суму власного капіталу. Якщо в результаті зменшення сума власного капіталу є від'ємною, це свідчить про те, що зобов’язання перевищують активи підприємства.

При складанні квартальних звітів порівнюються залишки по рахунках 441 і 443, і, якщо по рахунку 441 буде кредитове сальдо, то підприємство на цю суму різниці має нерозподілений прибуток поточного року, який відображається в рядку 350 пасиву Балансу (форма № 1), а якщо сума прибутку, використаного у звітному році, перевищує суму нерозподіленого прибутку, то цю різницю відображають на рахунку 442 і відображають в балансі в рядку 350. [27, 58 с.]

Розглянемо порядок відображення в обліку нерозподіленого прибутку.

Закриття рахунків фінансових результатів звітного року за видами діяльності залежить від результату діяльності за звітний період:

а) якщо фінансовий результат звітного періоду — чистий прибуток, то бухгалтерські проводки наступні:

Дебет 791 «Результат фінансової діяльності»

Кредит 441 «Прибуток нерозподілений «

Дебет 792 «Результат фінансових операцій «

Кредит 441 «Прибуток нерозподілений «

Дебет 793 «Результат від іншої звичайної діяльності»