Фондові біржі та операції з цінними паперами

РЕФЕРАТ

на тему:

" Фондові біржі та операції

з цінними паперами"

ПЛАН.

1. Поняття фондової біржі. Короткий світовий огляд фондової діяльності.

2. Правовий статус фондової біржі та захист громадян-інвесторів на фондовому ринку.

3. Керування біржею

4. Операції з цінними паперами

Список використаної літератури.

1. Поняття фондової біржі.

Короткий світовий огляд фондової діяльності.

Фондова біржа являє собою певним чином організований ринок, на якому власники цінних паперів роблять через членів біржі, що виступають як посередників, угоди купівлі-продажу. Контингент членів біржі складається з індивідуальних торговців цінними паперами і кредитно-фінансовими інститутами.

Коло паперів, з якими проводяться угоди, обмежений. Щоб потрапити в число компаній, папера яких допущені до біржової торгівлі (іншими словами, щоб бути прийнятої до котирування), компанія повинна задовольняти виробленим членами біржі вимогам у відношенні обсягів продажів, розмірів одержуваного прибутку, числа акціонерів, ринкової вартості акцій, періодичності і характеру звітності і т.д. Члени чи біржі державний орган, що контролює їхня діяльність, установлює правила ведення біржових операційрежим, що регулює допуск до котирування. Разом з порядком проведення угод вони утворять серцевину біржі як механізму, що обслуговує рух цінних паперів.

Фондова біржа — це насамперед місце, де знаходять один одного продавець і покупець цінних паперів, де ціни на ці папери визначаються попитом та пропозицією на них, а сам процес купівлі-продажу регламентується правилами і нормами, тобто це певним чином організований ринок цінних паперів.

Як товар на цьому ринку виступають цінні папери — акції, облігації і т.п., а як ціни цих товарів — курси цих паперів. Устає питання: як погодяться між собою поняття ринок і біржа, біржа й аукціон?

Загальне в біржі з ринком — установлення цін товарів у залежності від попиту та пропозиції на них. Але, у відмінності від ринку, на біржі можуть продаватися не всі товари, а тільки допущені на неї, це з одного боку, а з іншої, способи купівлі-продажу на біржі значно різноманітніше, ніж на ринку, щоправда, більш регламентовані.

Що стосується аукціону, то про нього на біржі нагадує спосіб призначення ціни: неї викрикують. У століття електроніки така система може показатися лише даниною традиції, але, на думку біржовиків, вона виконує ряд корисних функцій: створює необхідну ринкову атмосферу, забезпечує публічність торгів. При однаковій ціні на пропоновані товари вони скоріше дістануться тому, хто голосніше викрикнув ціну, тому «голосові дані» на біржі, як і на аукціоні, мають чимале значення але, на відміну від аукціону, ціни на товари на біржах не тільки ростуть стосовно стартових, але і падають.

Отже, біржа має у своїх характеристиках як риси історичних попередників, (таких як ринки, ярмарки, аукціони), так і власну специфіку.

Прагнення власників однакових цінних паперів зійтися в одному місці випливає з характеру акцій і облігацій як товарів, біржових по своєму походженню. Але акціонерні товариства, хоча і виникали як великі для свого часу підприємства, не могли претендувати на охоплення своєю діяльністю всієї території країни. Виходить, і свої акції вони могли збувати в основному там, де базувалися і були відомі. Тому фондові біржі організуються в центрах великих економічних районів. Це загальна закономірність. Надалі ж шляху розвитку можуть бути різними.

Найбільш логічне висування на передній план біржі, що знаходиться в головному фінансовому центрі країни. На цій біржі концентруються акції компаній, що довели масштаби своїх операцій до загальнонаціональних. Провінційної ж біржі поступово марніють. Так складається моноцентрична біржова система. У найбільш закінченому виді вона представлена в Англії. Власне, серед офіційних біржових назв уже немає Лондонської біржі, однієї з найстарших у світі. З недавніх пір вона іменується Міжнародною фондовою біржею, оскільки вона увібрала в себе не тільки всі біржі Великобританії, але й Ірландії. Моноцентричними є також біржові системи Японії, Франції.

У той же час у країнах, улаштованих по федеративному зразку, більш ймовірне формування поліцентричної біржової системи, при якій приблизно рівноправні кілька центрів фондової торгівлі. Так відбулося в Канаді, де лідирують біржі Монреаля і Торонто, в Австралії - біржі Сіднея і Мельбурна.

Фондовий ринок США в цьому плані специфічний — він настільки великий, що знайшлося місце і для загальновизнаного лідера — Нью-Йорскої фондової біржі, і для ще однієї великої біржі, також розташованої в Нью-Йорку, головному фінансовому центрі - Американської фондової біржі, і для провінційних бірж. Число останніх за післявоєнні роки скоротилося, але ті що залишились досить міцно стоять на ногах. Тому біржову систему США приходиться класифікувати як побудовану по змішаному типі.

Світовий досвід свідчить, що можливо варіанти кількості бірж у країні. У Швеції, Франції, Англії усього по одній фондовій біржі на країну. У ФРН 80% цінних паперів зосереджені на фондовій біржі у Франкфурті-на-Майні, а що залишилися 20% раз6росаны по сімох дрібних біржах. На біржі в Нью-Йорку котируються акції самих солідних акціонерних товариств, всі інші - на інші більш дрібних біржах.

Значення фондової біржі для ринкової економіки виходить за рамки організованого ринку цінних паперів. Фондові біржі зробили переворот у проблемі ліквідності капіталу. «Чудо» полягало в тому, що для інвестора практично стерлися розходження між довгостроковими і короткостроковими вкладеннями коштів. Цілком реальні в часі побоювання омертвити капітал стримували підприємницький запал. Але в міру розвитку операцій на фондових біржах склалося положення, коли для кожного окремого акціонера інвестиції (інвестований в акції капітал) мають майже такий же ліквідний характер, як готівка, тому що акції в будь-який момент можуть бути продані на біржі.

Біржі можуть бути засновані державою як суспільні заклади. В Франції, Італії і ряді інших країн фондові біржі вважаються суспільними установами. Це, щоправда, виражається лише в тім, що держава надає приміщення для біржових операцій. Біржовики вважаються представниками держави, але діють як приватні підприємці, за свій рахунок.

Біржі можуть бути засновані і на принципах приватного підприємництва, наприклад, як акціонерне товариство. Така організація бірж характерна для Англії, США.

2. Правовий статус фондової біржі та захист громадян-інвесторів на фондовому ринку Фондова біржа, відповідно до Закону України «Про цінні папери і фондовому біржу», являє собою організаційно оформленніий постійно діючий ринок, на якому здійснюється торгівля цін­ними паперами, що можуть вільно продаватися і купуватися. Вона зосереджує попит і пропозицію цінних паперів, сприяє формуванню їх біржового курсу та викотінші функції, пов’язані з обігом цінних паперів.

Фондова біржа створюється у формі акціонерного товарист­ва (закритого або відкритого) не менш як 20 засновниками — торговцями цінними паперами (банками, акціонерними това­риствами, статутний фонд яких сформовано за рахунок вик­лючно іменних акцій, та іншими товариствами, для яких опе­рації з цінними паперами є виключним видом їхньої діяльності). Засновники повинні мати дозвіл на здійснень комерційної і комісійної діяльності з цінними паперами. Фондова біржа набуває прав юридичної особи з моменту її реєстрації.

Статут та правила фондової біржі затверджуються її вищи: органом — зборами акціонерів.

У статуті фондової біржі визначаються:

1) її найменування і місцезнаходження;

2) найменування і місцезнаходження засновників;

3) розмір статутного фонду;

4) умови і порядок прийняття в члени і виключення членів фондової біржі;

5) права і обов’язки членів фондової біржі;

6) організаційна структура;

7) компетенція і порядок створення керівних органів;

8) порядок і умови відвідування фондової біржі;

9) порядок і умови застосування санкцій, встановлень фондовою біржею;

10) порядок припинення діяльності.

У статуті можуть передбачатися інші положення, що стосу­ються створення і діяльності фондової біржі.

Варто відмітити, що правила фондової біржі є локальним нормативним актом, що регламентує її діяльність, пов’язану з торгівлею цінними паперами. У зв’язку з цим правила повинні передбачати:

1) види угод, що укладаються на фондовій біржі;

2) порядок торгівлі на фондовій біржі;

3) умови допуску цінних паперів на фондову біржу;

4) умови і порядок передплати на цінні папери, що коти­руються на фондовій біржі;

5) порядок формування цін біржового курсу та їх публі­кації;

6) обов’язки членів біржі щодо ведення обліку та інфор­мації, внутрішній розпорядок роботи комісій фондової біржі, порядок їхньої діяльності;

7) систему інформаційного забезпечення фондової біржі;

8) види послуг, що надаються фондовою біржею, і розмір плати за них;

9) правила ведення розрахунків на фондовій біржі;

10) інші положення, що стосуються діяльності фондової біржі.

Закон «Про цінні папери і фондову біржу» передбачає особливі умови припинення діяльності фондової біржі, її діяльність припиняється у тому разі, коли число членів біржі стає меншим за 10. Якщо у фон­довій біржі залишилося 10 членів, її діяльність припиняється у випадку неприйняття нових членів протягом шести місяців.

Порядок захисту громадян-інвесторів на фондовому ринку передбчений Указом Президента України від 8 липня 1998 року «Про фонд захисту громадян-інвесторів на фондовому ринку. Відповідно до цього нормативного акту основним завданням створюваного Фонду захисту громадян-інвесторів на фондовому ринку є зниження ризику втрати коштів громадянами-інвесторами під час здійснення операцій з цінними паперами. Учасниками фонду є торгівців цінними паперами та комерційні банки, які мають дозвіл Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку на здійснення діяльності по випуску та обліку цінних паперів. Фонд не вправі займатися підприємницькою та інвестиційною діяльністю з метою отримання прибутку.

Учасники фонду зобов’язані стати на облік у фонді не пізніше 60 днів з дня отримання дозволу на здійснення діяльності по випуску та обігу цінних паперів. Після взяття на облік у фонді кожний учасник сплачує реєстраційний збір у розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Поряд з цим, учасники фонду щоквартально не пізніше 20 числа місяця наступного за звітним кварталом сплачують поточні внески в розмірі 0,2% загального обсягу коштів, отриманих за виконання ними договорів.

Кошти фонду розміщуються в:

· державні цінні папери;

· депозитні рахунки комерційних банків.

Вищим органом управління фондом є адміністративна рада, до складу якої входить голова і чотири члени. Вона обирається на чотири роки. Засідання її проводяться не рідше двох разів в місяць. До її основних напрямків діяльності входять питання про визначення основних напрямків діяльності фонду, представництва в господарському суді, ліквідаційних комісях, затвердження кошторисів і т.і.

Державний контроль за діяльністю фонду здійснює Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку.

Операція з цінними паперами — дія учасника ринку цінних паперів щодо цінних паперів, яка призводить до зміни власника або передачі хоча б однієї з правомочностей власника.

3. Керування біржею

Загальне керівництво діяльністю біржі здійснює рада директорів. У своїй діяльності він керується статутом біржі, у якому визначаються порядок керування біржею, склад її членів, умови їхнього прийому, порядок утворення і функції біржових органів.

Для повсякденного керівництва біржею і її адміністративним апаратом рада призначає президента і віце-президента. Крім того, нагляд за всіма сторонами діяльності біржі здійснюють комітети, утворені її членами, наприклад, аудиторський, бюджетний, по системах (комп'ютери), біржовим індексам, опціонам.

Комітет із прийому членів розглядає заявки на прийняття в члени біржі. Комітет з арбітражу заслуховує, розслідує і регулює суперечки, що виникають між членами біржі, а також членами і їхніми клієнтами. Число і склад комітетів міняються від біржі до біржі, але ряд з них обов’язковий. Це чи комітет комісія з лістінгу, що розглядають заявки на включення акцій у біржовий списоккомітет із процедур торгового залу, що разом з адміністрацією визначає режим торгівлі (торгові сесії) і стежить за дотриманням інструкцій з діяльності в торговому залі, а також в інших випадках.

Біржі - це, як правило, не комерційні структури, тобто безприбуткові і тому звільнені від сплати корпоративного прибуткового податку. Для покриття витрат по організації біржової торгівлі біржа стягує з учасників цієї торгівлі ряд податків і платежів. Це податок на угоду, укладену в торговому заліплата компаній за включення їхніх акцій у біржовий списокщорічні внески нових членів і т.п. Ці внески і складають основні статті доходу біржі.

Біржа забезпечує концентрацію попиту та пропозиції, але вона фізично не в змозі вмістити усіх, хто хотів би чи продати купити ці папери. Ті, хто бере на себе функцію проведення біржових операцій, стають посередниками. Діяти вони можуть як на біржі, так і поза нею, оскільки далеко не всі папери котируються на біржах. На позабіржовому ринку формується коло посередників, на яких фактично покладається функція концентрації попиту та пропозиції. Просторово посередники роз'єднані, але вони зв’язані між собою й утворять єдине ціле, постійно вступаючи в контакт один з одним.

4. Операції з цінними паперами Важливу роль у застосуванні позичкового капіталу в державі ві­діграють операції з цінними паперами. Кредитно-фінансові інститу­ти здійснюють операції на РЦП з метою нагромадження грошових коштів і нормалізації в системі грошового обігу. Більшість комер­ційних банків активно виступають емітентами цінних паперів і ук­ладають угоди як через фондову біржу, так і на позабіржовому РЦП (торгівля облігаціями, продаж акцій тощо).

Чинне законодавство передбачає різноманітність операцій з цін­ними паперами. Відповідно до п. 5 ст. З Закону України «Про банки і банківську діяльність» комерційні банки та інші юридичні особи мають право займатися емісійними операціями — випуском в обіг акцій, облігацій, векселів. За допомогою емісії цінних паперів дер­жавні органи прагнуть покрити бюджетний дефіциткомерційні банки збільшити кредитні кошти і розширити кредитування, а під­приємства залучити кошти для розширення своїх основних і оборо­тних фондів. Законодавством встановлено обов’язкову реєстрацію випуску акцій і облігацій підприємств і комерційних банків.

У банківській практиці поширене кредитування під забезпечен­ня цінними паперами. Цінні папери на пред’явника, виступаючи об'єктом цивільного права, можуть закладатися шляхом твердої або іррегулярної застави. Як застава приймаються і державні цінні па­пери, і папери комерційних структур. При цьому важливою умовою є висока ліквідність цінних паперів, а позичкові кошти не повинні використовуватися для купівлі нових цінних паперів — це стримує біржову спекуляцію позичальників та зменшує ризик банкрутства клієнтів.

Серед банківських послуг мають місце операції виконання по цінних паперах та їх забезпечення. Клієнти можуть доручати обслу­говуючим банкам отримання платежів або іншого виконання по цінних паперах. Таке доручення оформляється шляхом здійснення передавального напису (індосаменту), який підтверджує перехід права по вказаних документах до іншої особи. При виконанні дору­чення індосамент знищується.

Комерційні банки здійснюють з векселями різноманітні угоди:

емісію, купівлю-продаж, заставу й облік векселів. Облік векселів являє собою операцію купівлі-продажу векселя банку до настання строку платежу по ньому з переходом на банк прав векселедержателя.

До обліку в банках приймаються високоліквідні векселі, тому перевага надається товарним векселям, в основі яких лежать товарні угоди. Поширеними операціями комерційних банків є виконання агентських функцій і обслуговування обігу цінних паперів. Сюди відносяться операції проведення реєстрів власників іменних цінних паперів і реєстрації угод переводу права власності на такі цінні па­перисприяння виконанню по цінних паперах (виплата дивідендів і відсотків), погашення цінних паперів, реєстрація угод з метою опо­даткування і виконання доручень інвестиційних фондів відносно до їх цінних паперів в рамках депозитарного договору.

Відносини між інвестиційним фондом і банком-депозитарієм оформляються депозитарним договором. Банк-депозитарій здійснює угоди з цінними паперами фонду від його імені і за його доручен­ням, відкриває фонду поточний, валютний та інші рахунки і здійс­нює по них розрахункові, касові та інші банківські операціїприй­має на зберігання і забезпечує зберігання майна фонду, проводить облік цінних паперів, виплачує дивіденди акціонерам фонду, вина­городу керуючому, підтверджує письмове отримання повідомлення про збори акціонерів, а також повідомляє відомості про документи, що мають відношення до цінних паперів, належних фонду, одержує дивіденди та ін.

Комерційні банки можуть купувати і продавати цінні папери від свого імені і за свій рахунок як через фондову біржу, так і на поза-біржовому ринку цінних паперів, а також на основі доручення клі­єнта про купівлю-продаж цінних паперів. При цьому банк виступає повіреним або комісіонером свого клієнта. За своєю природою заз­начені угоди являють собою договір купівлі-продажу, звичайно, ус­кладнений відкладальною умовою.

Відповідно до п. 6 ст. З Закону України «Про банки і банківську діяльність» комерційні банки займаються зберіганням цінних папе­рів, для чого пропонують клієнтам в оренду сейфи. Комерційні бан­ки можуть провадити за дорученням свого клієнта управління порт­фелем його цінних паперів. За договором про управління цінними паперами клієнта комерційний банк надає йому такі види послуг. Банк зобов’язується зберігати цінні папери свого клієнта, забезпе­чувати їх облік, проводити інкасацію відсотків і дивідендів, а також сум по погашених цінних паперах, провадити обмін акцій та обліга­цій на інші цінні папери, інформувати клієнта про чергові збори акціонерів, випуск нових акцій, в яких клієнт має переважне право на купівлю. Управління портфелем цінних паперів є складним пра-вовідношенням, яке містить ознаки декількох цивільно-правових договорів (комісії, зберігання і доручення), а також проведення бух­галтерського обліку і звітності по цінних паперах, аналітичне і пра­вове обслуговування.

Найбільш перспективним видом банківських операцій є трас­тові операції (п. 13 ст. З Закону України «Про банки і банківську діяльність»). Під трастовими операціями прийнято розуміти опе­рації банків або інших фінансових інститутів по управлінню май­ном і виконанню інших послуг за дорученням в інтересах клієнта на правах його довіреної особи. При здійсненні трастових опера­цій виникають відносини за довіреністю, при яких одна сторона (довірена особа) на основі укладеного між зацікавленими сторо­нами договору набуває відповідних прав і виступає розпорядни­ком певного майна на користь бенефіціара, яким може бути сам довіритель майна або третя особа. По трастових операціях банки одержують комісійну винагороду, яка диференційована залежно від виду здійснюваних послуг.

Список використаної літератури.

1. 1.Закон України від 18 червня 1991 р. «Про цінні папери і фондову бі­ржу» // Відомості Верховної Ради України. — 1991. — № 38 (зі змінами і доповненнями).

2. 2.Закон України від 30 жовтня 1996 р. «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» // Відомості Верховної Ради України. — 1996. — № 51.

3. 3.Постанова Верховної Ради України від 22 вересня 1995 р. «Про Кон­цепцію функціонування та розвитку фондового ринку України» та зазна­чена концепція // Відомості Верховної Ради України. — 1995. — № 33.

4. 4.Грязнова А. Г. «Біржова діяльність» М., 1995.

5. 5.Колесник В. В. Ринок цінних паперів і принципи правового регулю­вання. — К., 1993.

6. 6.Колесник В. В. Рынок ценных бумаг: Участники (правовой аспект) — К., 1993.

7. 7.Лысенков Ю., Камбулов Д. Фондовый рынок. — К., 1996. Мусатов В. Т. Фондовый рынок: Инструменты и механизмы. — М.: Междунар. отношения, 1991.

8. 8.Цінні папери: сутність, біржові операції, обіг: 36. нормативної доку­ментації. — К., 1992.