Благоустрій та озеленення центральної частини м. Миколаєва

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЛІСОТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УКРАЇНИ Спеціальність 6.130 400 Кафедра ЛА, СПГ і урбоекології

Пояснювальна записка

бакалаврської випускної роботи на тему:

" Благоустрій та озеленення центральної частини міста Миколаєва "

Виконала студ. групи СПГ-41 Стеців Г. О. ________________

(підпис)

Керівник роботи Геник Я. В. _____________________________

(підпис)

Завідувач кафедрою проф. Кучерявий В. П. _______________

(підпис)

Львів — 2006

Національний лісотехнічний університет України Факультет лісогосподарський кафедра ЛА, СПГ та урбоекології

Спеціальність 6.130 400 Садово-паркове господарство

" Затверджую «

Зав. Кафедрою

___________________

«_____"_______2006 р.

ЗАВДАННЯ

НА БАКАЛАВРСЬКУ ВИПУСКНУ РОБОТУ

студентові Стеців Г. О.

1. Тема проекту: «Благоустрій та озеленення центральної частини міста Миколаєва»

2. Термін здачі студентом закінченого проекту_____________

3. Вихідні дані до проекту _____________________________

4. Зміст розрахунково-пояснювальної записки _____________

5. Перелік графічного матеріалу ________________________

6. Дата видачі завдання ___________________

Керівник _____________________________

Календарний план

Студент-дипломник____________________

(підпис)

Керівник проекту ______________________

(підпис)

Зміст

Анотація _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ ст.

Вступ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ ст.

Розділ 1. ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ ст.

Розділ 2. БЛАГОУСТРІЙ ТА ОЗЕЛЕНЕННЯ ЦЕНТРАЛЬНОЇ ЧАСТИНИ МІСТА МИКОЛАЄВА

2.1 Розташування об'єкту досліджень _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ст.

2.2 Природні умови району досліджень _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ст.

2.3 Програма та методика робіт _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ ст.

2.4 Характеристика об'єкта досліджень _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ ст.

2.5 Результати проведених досліджень _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ ст.

Розділ 3. ПРОЕКТ ЗАХОДІВ

3.1 Аналіз результатів дослідження _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ ст.

3.2 Напрямки та шляхи вдосконалення досліджуваного об'єкту _ _ _ _ ст.

Розділ 4. АГРОТЕХНІКА СТВОРЕННЯ ТА ЕКСПЛУАТАЦІЇ САДОВО-ПАРКОВОГО ОБ'ЄКТУ

4.1 Агротехніка створення садово-паркових насаджень _ _ _ _ _ _ _ _ _ ст.

4.2 Агротехніка догляду за садово-парковими насадженнями _ _ _ _ _ _ст.

ВИСНОВКИ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ ст.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ЛІТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ _ _ _ _ _ _ _ ст.

АНОТАЦІЯ

Стеців Г. О. Благоустрій та озеленення центральної частини міста Миколаєва.

Випускна кваліфікаційна робота зі спеціальності 6.1304 — Лісове та садово-паркове господарство (садово-паркове господарство). — НЛТУ України. Львів — 2006.

Дипломний проект присвячено благоустрою та озелененню центральної частини міста Миколаєва, розробці агротехніки створення зелених насаджень і догляду за ними.

Ключові слова: газон, квітник, благоустрій, агротехніка.

ВСТУП

Зелені насадження відіграють важливу роль у формуванні середовища міста, надають індивідуальні, своєрідні риси. Вони підкреслюють, виявляють найбільш цінні будівлі, споруди, пам’ятники, декорують стіни, огорожі, промислові об'єкти.

Зелені насадження беруть участь в оформленні міських площ та інших композиційних центрів, з їхньою допомогою підкреслюються особливості або приховуються недоліки рельєфу. Вони прикрашають береги рік та водойм. Об'єкти зеленого будівництва повинні бути і часто є самостійними витворами садово — паркового мистецтва.

В даний час спостерігаються чітко виражені тенденції підвищення містобудівельної ролі насаджень. В якості повноправного конструктивного містобудівельного елемента вони беруть участь в організації території міста, в оформленні міського ландшафту, можуть бути центром або віссю просторового вирішення міського ансамблю, його обрамленням.

Естетичне і емоційне значення насаджень обумовлене можливістю з їхньою допомогою чергувати враження від навколишнього простору, вводити в урбанізоване середовище природні елементи.

Неоціненна рекреаційна функція насаджень в умовах в інтенсифікації промислової діяльності людини, прискорення темпу міського життя і виникнення психологічних перевантажень з одночасним зниженням фізичних навантажень в містах, особливо великих.

Зелені насадження, сади, парки, приміські ліси і прибережні території являються одним з найбільш красивих місць відпочинку. Все більше значення відіграють заміські зони відпочинку, які стають базами «туризму», а внутрішньоміські зелені насадження зберігають функції місць короткотермінового відпочинку.

Отже, в наш час все більш актуальне значення приймають міри по покращенню стану навколишнього середовища, благоустрою, озелененню міст і населених пунктів. Саме це є головним завданням садово — паркового господарства. Адже підвищується значення живої природи в озелененні міста, створенні його зовнішнього вигляду, збільшенні площ під зелені насадження, створенні нових парків, скверів, бульварів, лісопарків. В сучасному місті озеленені території (окремі ділянки і садово — паркові комплекси) об'єднуються в динамічну взаємопов'язану систему.

Розділ 1. Постановка проблеми

Основою проектування, планування та забудови населених пунктів повинні бути попередньо розроблені концептуальні положення їх соціально-економічного розвитку, визначення пріоритетів і масштабів планування розвитку на перспективу.

Найбільш поширені в Україні малі міста (міста з чисельністю населення до 50 тис. чоловік), які займають особливе місце в історичному розвитку України. За характером економічної діяльності вони є організаційно-господарськими та культурно-побутовими центрами. Сюди можна віднести адміністративний центр у Львівській області - місто Миколаїв.

Зв’язок міста та природи розглядаються у теорії та практиці містобудування як основа розвитку будь-якого міста від малого міста до крупного мегаполісу. Тому зелені насадження виступають у сучасному містобудуванні як повноправні конструктивні елементи, що беруть участь в організації міської забудови, виконуючи роль центру чи осі просторового вирішення міського ансамблю, розділяючи забудову чи обрамляючи місто та його житлові райони.

Нормативна база проектування об'єктів озеленення сприяє раціональному використанню міських зелених територій. У систему зелених насаджень загального користування входять міські парки, сквери, бульвари, набережні.

Сквери — це зелені насадження на площі чи вулиці, які відіграють архітектурно-декоративну роль і призначені в основному для короткочасного відпочинку населення. Влаштовуючи сквери на території міста, можна більш рівномірно розмістити зелені насадження, одержати швидкий декоративний і санітарно-гігієнічний ефект. Залежно від функціонального призначення сквери поділяються на такі найбільш типові групи: тихого відпочинку й прогулянок, монументальні, історико-архітектурні, виставкові, ігрові. За розташуванням в міській забудові сквери поділяються на дві групи: сквери на площах і сквери на вулицях, які можна розташовувати між будинками, перед окремими будівлями.

При проектуванні малих декоративних садів загального користування, якими є сквери, першочергову увагу слід звернути на композиційну завершеність їх просторової організації, правильне функціональне використання території, раціональну організацію пішохідного руху, місць відпочинку, а також на художні якості кожного з елементів ландшафту.

Баланс території скверу залежить від його основного призначення, місця розташування, розмірів і специфіки ділянки. На архітектурно-планувальну організацію скверів істотний вплив має рельєф місцевості.

Композиційна завершеність пейзажів повинна досягатись у найкоротший термін після закладки скверу. Перш за все цьому сприятиме влаштування високоякісних газонів, посадка декоративних дерев і чагарників, красиве квіткове оформлення.

Рослинний матеріал становить основу садово-паркових композицій, є надзвичайно активним емоційно-психологічним фактором, який повинен враховувати архітектор чи озеленювач.

Зелені насадження в містах сприяють покращенню мікроклімату та санітарно-гігієнічних умов: сповільнюють швидкість вітру, затримують пил і аерозолі, поглинають газові домішки з повітря, зменшують силу звукових хвиль тощо. Виконуючи екологічні функції, зелені насадження урбанізованих територій як складові ландшафтної архітектури покликані створювати природне пейзажне середовище.

Декоративні дерева й чагарники, квіткове оформлення поряд з водними елементами, скульптурою формують естетичний вигляд конкретного об'єкту.

Квіткове оформлення є одним із розділів декоративного мистецтва. Воно має бути красивим і привабливим, повинно давати людині естетичну насолоду й створювати гарний настрій.

Міський ландшафт, як і кожен садово-парковий пейзаж, не можливий без газону. Газон — це гарне, вирівняне й влаштоване трав’яне вкриття, яке складається з одного чи кількох дерноутворюючих видів. Газони виконують як естетичну, так і санітарно-гігієнічну роль.

Важливим елементом функціональної та архітектурно-художньої організації скверів є декоративні водоймища, фонтани, каскади, що позитивно впливають на емоційний стан відвідувачів.

В сучасному садово-парковому будівництві значне місце відводять малим архітектурним формам: альтанкам, парковим меблям, декоративним вазам, скульптурі. Масштаб цих елементів, характер застосованого матеріалу, колірне рішення та розміщення повинні відповідати розмірам і призначенню скверу, сприяти створенню середовища, сприятливого відпочинку людей.

В основі озеленення лежать архітектурно-художні принципи, які забезпечують не лише естетизацію довкілля, але й покращують його санітарно-гігієнічні й архітектурно-планувальні параметри.

Розділ 2. Озеленення центральної частини міста Миколаєва

2.1 Розташування об'єкту озеленення

Місто Миколаїв розташоване на лівому березі р. Дністер, за 38 км на південь від обласного центру міста Львова, є адміністративним центром. Територія міста витягнулась з заходу на схід. знаходиться в природній улоговині.

Через місто з півночі на південь пролягає автострада міжнародного значення Львів-Стрий-Ужгород-Чоп та Львів-Стрий-Чернівці. Таким чином, економіко-географічне положення м. Миколаєва досить вигідне, що позитивно позначається на його господарському розвитку.

Об'єкт дослідження знаходиться в центральній частині міста Миколаєва.

Рис. 1. Схема центральної частини міста Миколаєва

2.2 Природні умови району дослідження

Клімат. Клімат Миколаївського району відповідно до його географічного положення є помірно-вологий, перехідний від морського помірного до помірно континентального. Протягом року переважає помірне морське повітря з Атлантики, яке приносить взимку відлиги, хмарність і снігопади, а влітку — прохолоду й рясні дощі. Іноді проникають арктичні повітряні маси. Взимку вони викликають ясну морозну погоду, а влітку й восени — прохолодну з опадами.

Сумарна сонячна радіація за рік становить 93 ккал/см2, ефективне випромінювання-23 ккал/см2, а радіаційний баланс-4о ккал/см2.

Середньорічна температура +7,9 С. Абсолютний мінімум — 32,2 С, а абсолютний максимум — +37 С. Середньомісячні температури коливаються від -3,8 С в січні до +18,4 С у липні. Опадів випадає 650−700 мм на рік, з них у зимовий період — 150 мм (11%). Найбільше число опадів випадає у липні, серпні й вересні - по 83,1 мм (44%).Літом опади випадають у вигляді зливових дощів, які сильно впливають на режим рік. Річні й місячні суми опадів часто коливаються. Сніговий покрив на території району дуже нестійкий. Більш-менш стабільний він у другій половині листопада та сходить в середині березня. Проте в цьому проміжку часу внаслідок частих відлиг висота снігового покриву часто зменшується. Бувають дні, що сніговий покрив зовсім зникає, а потім знову поновлюється. Висота снігового покриву в середньому 10 -12 см, інколи 25−40см.

Насичені вологою повітряні маси переносяться західними й південно-західними вітрами, які переважають протягом року. Рідше вітри дмуть із півдня, півночі й сходу. На напрям вітрів у значній мірі впливають Карпатські гори.

Середня швидкість вітрів 6,8−10,8 м/с. Абсолютна вологість повітря досягає свого максимуму наприкінці липня.

У районі добре виражені пори року із певними ознаками вітрового режиму, ходу температури, кількості опадів, хмарності, умовами для сільськогосподарських робіт.

Довго тривалість періоду з температурою вище +5 С складає 205−210 днів, а з температурою вище +10 С — 135−160 днів. Без морозний період триває 150−160 днів. Середні дати перших осінніх приморозків найбільш припадають на першу декаду жовтня, а найбільш ранні - на другу декаду вересня.

Глибина промерзання грунту: максимальна — 61−70 см, мінімальна — 25 см, середня — 38 см.

Достатня кількість годин сонячного тепла, відсутність різкого перепаду температур повітря, а також невелика річна амплітуда температур, відсутність сильних вітрів протягом року сприяють вирощуванню сільськогосподарських культур та використання території району як зони відпочинку.

Рельєф. У геоморфологічному відношенні територія Миколаївського району ділиться рікою Дністер на лівобережну частину — горбисте Опісля та правобережну — рівнинне Передкарпаття.

Опісля являє собою частину Львівського плато з абсолютними висотами в межах району 340−405 метрів, яке характеризується розчленованим рельєфом, наявністю горбистих гряд, розмежованих широкими долинами річок.

На площинах розвитку пісковиків схили ступінчасті, а там, де виходять на поверхню піски — пологі.

У західній частині горби круто обриваються в заплаву р.Зубри. Передкарпаття являє собою рівнину, частина якої заболочена й часто заливається весняно-літніми водами внаслідок повеней і паводків. Рівнинне Передкарпаття на південному заході обмежене різким уступом — смугою передгір'я Карпат. Абсолютні висоти поверхні рельєфу тут коливаються від 240 до 300 метрів.

Північна частина в значній мірі розчленована ерозією річкових долин. Форми рельєфу мають характер плоско вершинних горбів, витягнутих у широтному напрямі. В деяких місцях низовини плавним переходом з'єднуються з платформенними височинами.

Рельєф району не становить труднощів для розвитку сільського господарства, прокладання транспортних шляхів. Територія району рівнинна. Це сприяє будівництву промислових підприємств, сільськогосподарських приміщень, житлових будинків тощо.

Територія міста Миколаєва витягнута з заходу на схід і розташована у природній улоговині, яка утворена текучими водами.

Геологічна будова. На території Миколаївського району з північного заходу на південний схід простягається дві геологічні структури: південно-західна окраїна Східно-Європейської платформи та Перед карпатський прогин.

У геологічній будові району характерні верхньокрейдяні, верхньо — і середньоміоценові та четвертинні відклади. Відклади верхньокрейдяного віку представлені ясно-сірими мергелями, які перекриті зеленуватими глауконітовими пісковиками та кремовими мергелями, а верхньо — і середньо міоценові - глинами, пісковиками та вапняками.

Потужність товщі глауконітових пісків 25−30 метрів. Верхня частина міоцену — тридцятиметровий шар вапняку, який покритий сірими глинами з прошарком пісковиків. Потужність глин від 8 до 10 метрів.

Четвертинні відклади представлені комплексом елювіальних, озерно-елювіальних і делювіальних відкладів. Елювій, який складається із щебеню і пісковиків, лежить шаром від 1,2 до 2 м на Корінних породах міоцену.

Озерно-алювіальні відклади розповсюджені в долинах річок і представлені сіро-голубими глинами, пісками й галечниками. Сучасний алювій складає заплавні тераси річок та представлений пісками, супісками та суглинками потужністю від 2 до 6 метрів.

Гідрологічна характеристика. Внутрішні води району представлені річкою Дністер та її притоками: Щирок, Зубра, Верещиця, Летнянка. Нежухівка, Бредниця, Колодниця, Іловець. Річки, які протікають через територію району, належать до басейну Чорного моря. Долини рік переважно заболочені, їх осушують меліоративними системами.

Усі річки живляться за рахунок атмосферних опадів і підземних вод, що виходять на поверхню у вигляді джерел.

Замерзають річки вкінці грудня, льодохід починається на початку березня. Бувають весняні, літньо-осінні паводки, які повторюються декілька разів у рік після випадання великої кількості опадів. Під льодом ріки бувають 2−3 місяці. Товщина льоду — 12−55 см. Річкові долини мають широкі заплави та озеро видні розширення.

Ставки мають різну площу — від 1,0 до 5,4 га.

Підземні води в районі та їх запаси тісно пов’язані з геологічною будовою, літологічним складом порід, фізико-географічними особливостям.

Підземні води приурочені до відкладів четвертинного, третинного мезозойського й палеозойського періодів. Водоносні горизонти палеозою та мезозою залягають на великій глибині, мають переважно підвищену мінералізацію. Води четвертинних відкладів поширені в обмеженій кількості. Водоносним шаром є алювій терас річкових долин. Високе залягання ґрунтових вод часто сприяє заболоченню. Глибина залягання ґрунтових вод коливається в межах 0,5−2м.

Живлення верхньотортонського водоносного горизонту відбувається за рахунок інфільтрації атмосферних опадів, а також за рахунок водоносного горизонту нижньотортонських відкладів.

Водоносний горизонт нижньотортонських відкладів приурочений до вапняків, пісковиків і пісків. Це води переважно гідрокарбонатного-кальцієвого типу.

Грунти та земельні ресурси. Ґрунтовий покрив є різноманітним, що зумовлено умовами рельєфу, зволоженням і мозаїчністю материнських порід. Ґрунтоутворюючими породами є мергелі, вапняки, суглинки, пісковики, піски. На території району поширені такі основні типи грунтів: дерново-підзолисті, дерново-глеєві, сірі опідзолені й опідзолені чорноземи, торфоболотні, лучні, лучно-болотні та торфовища.

Дерново-підзолисті, піщані, глинисто-піщані складають основний фонд орних земель. Ці грунти поширені на понижених рівнинних ділянках з неглибоким заляганням ґрунтових вод. Вони характеризуються низькою природною родючістю, мають мало гумусу, кислі, орний шар невеликий. Грунти цього типу використовуються під посіви сільськогосподарських культур та під сінокоси.

Дерново-глеєві грунти займають територію терас Дністра і Зубри. Вони сформувались на алювіальних-делювіальних суглинисто-піщаних відкладах. Глибина оглеєння коливається від 30 до 100 см.

Сірі опідзолені грунти в основному використовуються під кормові угіддя. Поширені вони в заплаві річки Нежухівки. Кормові угіддя на даних грунтах у дощові періоди настільки перезволожуються, що вимокає вся рослинність.

Світло-сірі, сірі та темно-сірі опідзолені грунти, які займають значну площу району, поширені на підвищених елементах рельєфу. Вони легко піддаються змиву. Ці грунти потребують мінеральних та органічних добрив, а також вапнування.

Чорноземи опідзолені поширені на півдні району, мають стійку структуру.

Лучні, лучно-болотні, торфово-болотні та торфовища поширені на понижених елементах рельєфу в умовах підвищення рівня грунтових вод.

Низинні торфовища розвинулись в умовах надмірного зволоження під пологом болотної рослинності. По мірі розвитку торфовищ їх верхній шар поступово мінералізується, торфовища у верхньому шарі добре гумусовані.

Рослинний світ. Територія району знаходиться на межі природних зон мішаних і широколистяних лісів, а те, що ліси трапляються не на всій площі, є наслідком діяльності людини (вирубування, випалювання).Ліси займають площу понад 16 925 га, в тому числі 3350 га експлуатаційних. Ліси представлені широколистяними, хвойними й мішаними угрупуваннями. Основними лісоутворюючими породами є дуб, бук. Крім цих порід росте ялина, сосна, вільха, осика, клен, липа, явір, ясен, береза, верба, в’яз, які не мають експлуатаційного значення. Велику шкоду лісам завдають надмірні вирубки, які перевищують розрахункову лісосіку. Внаслідок чого тільки невелика частина лісів є пристигаючи ми, інші - молодняки та середнього віку, а понад 500 га потребує відновлення.

Територія, яка знаходиться під лісами, складає 6,7% від загальної площі району.

У підліску ростуть кущі ліщини, шипшини, ожини, барбарису, бузини чорної, вовчі ягоди, глоду звичайного, малини, терну.

На луках ростуть злаки (костриця, стоколос, тимофіївка, тонконіг), вологолюбне різнотрав'я (осока волосиста, копитняк, подорожник, барвінок, вороняче око), а також кульбаба конюшина, дзвоники, звіробій, конвалія, чебрець, суниці лісові та інші.

Болотна рослинність представлена сфагновим мохом, мохом зозулин льон, злаковими, осокою, очеретом, хвощем, росичкою.

Росте багато декоративних і екзотичних порід, які акліматизувались.

Тваринний світ. Фауна району багата й різноманітна. Із птахів найбільш поширені куріпки, яструби, дятли, шпаки, дикі гуси, дикі качки, кулики, лиски, білі лелеки, курочки, перепілки, сови, рябчики, синиці, ворони, сороки, горобці, чайки, лебеді шипуни, зозулі, деркачі, дрозди, іволги, журавлі, ластівки, жайворонки, граки, снігурі, стрижі, дикі кури та інші.

Серед ссавців широке розповсюдження мають землерийка, бурозубки, білки, зайці, кроти, тхори, лисиці, дикі свині, пацюки, миші, їжаки, горностаї.

2.3 Програма та методика робіт

Метою бакалаврської роботи є розроблення проекту благоустрою та озеленення центральної частини міста Миколаєва, агротехніки створення зелених насаджень і догляд за ними.

При виконанні робіт поставленої мети передбачається виконати наступні завдання:

— літературний пошук по темі;

— дослідження природних умов району;

— аналіз існуючого стану благоустрою та озеленення;

— розроблення проекту благоустрою та озеленення центральної частини міста Миколаєва;

— розроблення агротехніки створення зелених насаджень і догляду за ними.

Після визначення програмних питань теми методика досліджень розробляється послідовно для кожного питання.

2.4 Характеристика об'єкту дослідження

Об'єктом дослідження є сквер, що розташований в центральній частині міста Миколаєва. Він призначений для короткотривалого відпочинку відвідувачів. Територія скверу служить для проведення концертів, мітингів, зборів громади міста та інших урочистостей.

Даний сквер має монументальний характер. На його території 12 січня 1991 року було встановлено пам’ятник Т. Г. Шевченку (скульптор А. Величко). Також тут знаходився пам’ятник Загиблим воїнам УПА, але у 2002 році на цьому місці було освячено скульптуру Матері Божої.

Навколо скверу розташовані житлові будинки, РВ УМВС України, мережа магазинів, райдрукарня, гімназія.

Даний сквер залежно від особливостей просторової організації насаджень можна віднести до напіввідкритих, оскільки на території поєднуються відкриті ділянки партерного типу з високими деревними насадженнями, що розділяють сквер на ряд взаємозв'язаних просторів. Рельєф території рівнинний.

Сквер є місцем відпочинку жителів і гостей.

2.5 Результати проведених досліджень

Слід зауважити, що озеленення скверу є досить різноманітним. Також тут проведено низку заходів по благоустрою території. Зокрема, є лавочки для відпочинку відвідувачів, урни, декоративні ліхтарі, які вдень виконують роль своєрідних скульптур, а ввечері збагачують сквер новими художніми якостями.

Але є певні недоліки в агротехніці створення та експлуатації садово-паркового об'єкту.

Для даної території характерне значне рекреаційне навантаження, оскільки сквер знаходиться в центральній частині міста.

Квіткове оформлення виконано на досить низькому рівні, не ведеться належного догляду за газонами, повністю відсутній чагарниковий ярус. Проте насадження потребує часткової реконструкції. Обстежуючи зелені насадження скверу можна виділити механічні пошкодження дерев, а також захворювання, зумовлені ентомошкідниками та фітохворобами.

Слід звернути увагу на благоустрій території. Освітлення виконане на відносно належному рівні, достатньо розвинута дорожньо-стежкова мережа, проте є не вистачає лавочок для відпочинку відвідувачів, а також урн для сміття.

Негативним моментом є те, що дана територія оточена з усіх боків дорогами, де спостерігається інтенсивний транспортний рух. Тому є високий рівень загазованості та запиленості повітря.

Розділ 3. Проект заходів

3.1 Аналіз результатів досліджень

Дослідження показали, що на даний момент стан благоустрою та озеленення центральної частини міста потребує проведення певних заходів для підвищення естетичного вигляду та забезпечення належного рівня функціонування скверу.

Будівництво й догляд за садово-парковими об'єктами проводить миколаївське, а житлово-комунальне управління та ряд приватних підприємств.

Аналізуючи результати досліджень слід зазначити, що зелені насадження лише частково виконують відведені їм санітарно-гігієнічні функцій. Давно не насаджувались нові види, а існуюче насадження з роками втрачає свій естетичний вигляд.

Квіткове оформлення потребує більш професійного підходу, в окремих місцях повністю витоптане трав’яне вкриття. Асортимент трав майже не диференційований за типами газонів. Експлуатація газону включає лише скошування, та й те не регулярне.

Недоліком організації благоустрою є мала кількість архітектурних форм, які позитивно впливають на емоційно-психологічний стан відвідувачів, не вистачає паркових лавочок для відпочинку та урн для сміття.

3.2. Напрями та шляхи вдосконалення досліджуваного об'єкту

Для вдосконалення стану озеленення та благоустрою об'єкту досліджень слід провести низку заходів, розробити шляхи вирішення існуючих проблем.

Зелені насадження скверу потребують реконструкції, яка полягає у вирубці суховершинних і хворих дерев. При цьому залишають найбільш здорові, життєздатні та довговічні дерева.

Також треба ввести чагарниковий ярус для підвищення біологічної стійкості насаджень і естетичності вигляду насадження. Введення декоративних форм дерев і чагарників покращить видовий склад деревостану, створить більш цікаві пейзажі.

Потрібно звернути увагу на підбір асортименту трав для газонів. Також потрібно вести належний догляд за газонами. Адже нерегулярне скошування, не виконання таких операцій як прочісування, проколювання дернини, боротьби з бур’янами несвідомо сприяє переведенню партерних і звичайних садово-паркових газонів у категорію лучних. Ці газони з екологічної точки зору ближчі до природи, але у сквері вони не виконують тих функцій, як запроектовані типи. Оскільки у сквері майже немає квіткового оформлення, потрібно запроектувати більшу кількість квітників Одним із напрямів вдосконалення об'єкту є підвищення рівня благоустрою. Потрібно створити більше місць відпочинку, тобто поставити лавочки. Біля них можна поставити декоративні вази й скульптури, щоб милували око відвідувачів.

Рис. 4. Приклади садово-паркових лав Особливий настрій у скверах створюють водні елементи, тому доцільно запроектувати фонтан.

Треба збільшити кількість урн для сміття.

У формуванні скверів велике значення має правильний підбір типів покриття, їх експлуатаційні та декоративні якості. На доріжках доцільно створювати покриття з різних типів бетонних і кам’яних плит.

Рис. 5. Типи покриття Потрібно проводити догляд як за зеленими насадженнями, так і за елементами благоустрою.

Догляд за доріжками й майданчиками включає такі види робіт: підмітання, збирання випадкового сміття, прибирання снігу, видалення трави з узбіч і водовідвідних канав.

Догляд за парковими меблями включає їх миття, очищення від пилу та снігу, поточний ремонт.

Якщо професійно запроектувати та правильно доглядати за садово-парковими об'єктами, вони будуть милувати око протягом тривалого часу.

Розділ 4 Агротехніка озеленення

4.1. Агротехніка створення зелених насаджень

Порушення технології посадки дерев і чагарників в багатьох випадках є причиною недовговічності, низької декоративності, захворювань, а також загибелі рослин.

Садіння дерев. Яму під посадку викопують таких розмірів, щоб в ній можна було вільно розмістити коріння дерева. Середня глибина ями становить 70−120 см. Ями під саджанці рекомендується викопувати за 7−10 днів до посадки. Після викопування яму на 2/3 об'єму засипають рослинним ґрунтом. Перед засипкою в дно ями, дещо відступивши від центру, забивають посадочний кіл завтовшки 5−6 см, а потім горбочком насипають землю. Саджанці опускають в яму, на горбик, розправляючи при цьому корені, встановлюючи як можна ближче до посадочного колу. Через яму (з краю на край) перекидають планку, яка вкаже рівень землі по центру ями, при цьому коренева шийка повинна знаходитися на 5−8 см вище рівня планки, щоб після того, як рослина разом із землею осяде, шийка опинилася на рівні поверхні. Коли рослина встановлена на необхідній висоті, яму починають засипати землею. При цьому слід обережно засипати корені, накладаючи землю до кореневої шийки. Землю слід сильно ущільнювати шляхом пошарового ущільнення. Коли яма заповнена, по її периметру встановлюють валик із ґрунту.

Садіння чагарників. Середня глибина ями для чагарників становить 30−60 см. Чагарники висаджуються в раніше підготовлені котловани, котрі заповнюють ґрунтом на 15−20 см вище поверхні ділянки з врахуванням усадки. Корені при посадці вільно розподіляються по ґрунту у відкритій ямі, а потім засипають землею. Землю пошарово ущільнюють носком ноги. Після посадки по периметру котловану влаштовують ґрунтовий валик для утримування води. Норма поливу — 20−30 л на одну рослину. Поверхню посадкового місця вкривають дрібним торфом або рубленою травою.

Влаштування газонів. Травостій на газонах може створюватись методами посіву газонних трав, посадкою вегетативних органів трав й розкладкою дернини. Посів є найбільш поширеним і відносно дешевим способом створення газонів. Для отримання стійкого, довговічного газону слід ретельно підготовити підгрунтовий шар, провести рихлення грунту основи газону на 15−20 см Оптимальними строками висіву є весна та рання осінь. Рекомендується висівати спочатку крупне насіння із загортанням до 3 см, потім дрібне — на глибину до 0,5−1,5 см. Також проводять післяпосівне прикатування грунту.

Важливим моментом у посіві є визначення потреби насіння газоноутворюючих трав Визначення потреби у насінні наведено в табл.1.

Таблиця 1

Відомість асортименту газонних трав

Влаштування квітників. Товщина родючого шару повинна бути не менше 20−40 см. Спочатку планують, очищають ділянку, потім засипають ґрунт, заправлений добривами (гній — 80, азот — 10, фосфор — 9, калій-10 г/м²). Підготовку ґрунту здійснюють за 2−3 тижні до посадки. Перед посадкою ґрунт вирівнюють граблями, розбивають на ділянки з розмірами в залежності від видів рослин.

Рано навесні висівають однорічники з добрим вегетаційним періодом (флокси та ін.) Насіння цинії та інших теплолюбних однорічників висівають у другій декаді травня.

Асортимент квіткового матеріалу наведено в табл. 2.

Таблиця 2.

Відомість асортименту квітів

4.2. Агротехніка догляду за зеленими насадженнями

Догляд за деревами та чагарниками. У весняний та весняно-літні періоди максимального росту коренів рослини слід забезпечувати елементами ґрунтового живлення та водою.

В осінній період, а також наприкінці літа під час активізації росту коренів" забезпечення рослин фосфором, калієм та водою підвищує стійкість рослинному організму в зимовий період.

Органічні добрива розподіляють рівномірно по пристовбурній площі по проекції крони, дещо відступивши від кореневої шийки рослини. Після розподілу добрива вносять в ґрунт, тобто перекопують поверхню площадки.

Всі порізи кори та деревини необхідно огладити гострим садовим ножем для того, щоби поверхня рани була рівною. На цю поверхню слід нанести шар масляної фарби на оліфі, а ще краще змастити садовою замазкою. Для попередження сонячного опіку кору рослин з ніжною корою можна фарбувати сумішшю ґрунту і гашеного вапна. Пошкоджену при опіках кору зрізають гострим ножем та замазують масляною фарбою. Розчищену порожнину дупла, яке утворилося в результаті бактеріальної гнилі, покривають 3−5% розчином мідного купоросу, 3% розчином кремній органічної смоли і т.д. Дупла покривають кам’яновугільним лаком, а потім у порожнечу закладають пломбу.

Формувальна обрізка — цей вид обрізки застосовують з метою збереження крони рослини або надання їй відповідної форми, у молодому віці проводять слабу обрізку, так звану прищипку пагонів, на одну, на дві, іноді на три бруньки, не більше 20−30% річного приросту, в середньому віці проводять укорочення пагонів до 50% довжини річного приросту.

Санітарну обрізку проводять на протязі всього періоду вегетації, вилучаючи при цьому гілля біля самої їх основи; пагони вилучають над брунькою, ретельно зберігаючи її.

Розрізняють три основних типи чагарників: з зимуючими квітковими бруньками; з незимуючими або літніми; як з зимуючими та і з літніми.

До першого типу належать чагарники, обрізку яких проводять влітку після цвітіння. В порядку проріджування вирізають окремі старіючі скелетні гілки, вкорочують надмірно довгі пагони поточного року.

Чагарники другого типу обрізають в період спокою, тобто пізньою осінню або рано навесні, до розпускання бруньок. Вкорочують частину минулорічних пагонів із зберіганням в їх основі декількох бокових бруньок. Обрізку чагарників третього типу проводять після цвітіння, вирізаючи старі пагони формування, ослаблене і всихаюче гілля.

Санітарна обрізка спрямована на вилучення хворих, всихаючих та пошкоджених гілок. Проводять щорічно протягом вегетаційного періоду.

Догляд за газонами. Заходами по догляду за газонами включають в себе — полив, механічна обробка дернини, внесення добрив, боротьба із шкідниками, ремонти, скошування.

Полив газону здійснюють за допомогою шлангів з розбризкуючими насадками, підключених до водопровідної мережі на невеликих ділянках. Загальна кількість поливів за сезон може складати від 5 до 20 разів та більше. На піщаних ґрунтах поливи повторюють кожні 5−7 днів. Поливають газони відразу ж після сковування травостою.

Без регулярного скошування не може бути досягнуто нормального травостою і стійкого дернового покриву. Кращий час для стрижки ранок або вечір. Ремонт газонів направлений на відновлення дернового покриву.

Молодий газон необхідно скошувати в період, коли пагони досягнуть висоти 15−20 см. кратність скошування партерних та звичайних газонів-1 раз на декаду, в середньому на сезон травостій скошують 5−10 разів. Останній раз у сезоні газони скошують приблизно за 25−30 днів до настання морозів, невеликі ділянки скошують ручними косарками з шириною захвату ЗО см.

Основний профілактичний захід по боротьбі з бур’янами-систематичне скошування травостою. Боротьбу з будяками проводять шляхом хімічного впливу на будяки.

Прочісування — обробка поверхні дернини за допомогою спеціальних металічних або спеціальних ротаційних щіток, при якій з поверхні газону вилучаються сміття, стара відмерла трава.

Проколювання — обробка за допомогою спеціальних борін або голчастих катків, що забезпечують руйнування повстяного шару, який перешкоджає нормальній життєдіяльності травостою. Роблять 200 проколів на 1 м² газону.

При землеванні газону на поверхню наносять шар перегною завтовшки не більше 2−4 см. Роботу проводять через кожні 2−3 роки, восени після останнього скошування.

Ремонт газонів включає в себе відновлення травостою на локальних ділянках, до поточного ремонту відносяться роботи по рихленню витоптаних ділянок, підсипці родючого ґрунту, програблюванні та вирівнюванні поверхні та підсіву насіння газонних трав з їх наступним закопуванням. Проріджені травостої підсівають після рихлення дернини та внесення добрив з наступним поливом. Поверхню газону обробляють дисковими боронами, вносять добрива та прикотковують.

Догляд за квітником. Найбільш інтенсивним та регулярним полив повинен бути в період росту, бутонізації та цвітіння, а також розвитку органів рослин. Відносна вологість ґрунту в ці періоди повинна складати 70−80% для вологолюбних рослин та 60−70% для посухостійких. Норма поливу для однорічників складає 15−20, для багаторічників-30−40 л/м² квітника. Кратність поливу у період інтенсивного росту може коливатися від 3−5 разів на сезон в лісовій зоні до 7−10 разів в степовій.

Для збереження вологи, збільшення повітрообміну проводять рихлення квітників. Перше рихлення здійснюють рано навесні, як тільки просохне верхній шар ґрунту, в подальшому рихлення проводять до змикання рослин по мірі ущільнення поверхні ґрунту та проростання будяків.

Мульчування — агроприйом, який значно покращує умови росту багаторічників. В якості мульчі використовують торф або торфокомпости. Мульчу наносять по поверхні квітника шаром 2,5−3 см, якщо квітник новий та 5−8 см, якщо він 4−5 річний. Строк мульчування: початок весни-до розвитку нових пагонів; повторність мульчування 1 раз на 2−3 роки.

Ріст і розвиток квіткових трав’янистих рослин визначається правильним забезпеченням їх елементів мінерального живлення-азотом, фосфором та калієм. Азотне живлення сприяє потужному росту пагонів, надає листю темно-зелений колір, уповільнює процес старіння рослин. Азотні добрива вносять весною та на початку літа.

Фосфорне живлення підвищує морозостійкість багаторічників прискорює цвітіння та плодоношення. Фосфорні добрива вносять у борозни при посадці або восени при рихленні ґрунту на глибину 8−10 см. В літній період фосфорні добрива вносять в розчинному вигляді.

Калійні добрива підвищують морозостійкість та сприяють кращому поглинанню азоту з ґрунту та накопиченню крохмалю в цибулинах бульбоцибулинах, кореневищах.

Боротьбу з бур’янами необхідно вести систематично. Значну частину будяків вилучають при рихленні ґрунту.

Висновки

Дана бакалаврська робота присвячена благоустрою та озелененню скверу, який знаходиться в центральній частині м. Миколаєва Львівської області.

При виконанні роботи було проведено літературний пошук по темі, проведено дослідження і аналіз стану насаджень і рівня благоустрою на території скверу. На основі результатів запроектовано низку заходів для підвищення рівня благоустрою і озеленення.

Список використаних джерел

1. Боговая И. О., Теодоронский В. С. Озеленение населенных мест. — М.: Агропромиздат, 1990. — 239с.

2. Боговая И. О., Фурсова Л. М. Ландшафтное искусство. — М.: Агропромиздат, 1988. — 223с.

3. Горохов В. А. Городское зеленое строительство. — М.: Стройиздат, 1991. — 416с.

4. Ерохина В. И., Жеребцова Г. П., Вольфтруб Т. И. Озеленение населенных мест: Справочник. — М.: Стройиздат, 1987. — 480с.: ил.

5. Краткий справочник архитектора. Ландшафтная архитектура. Под ред. Родичкина И. Д. — К.: Будівельник, 1990 — 336с.

6. Кучерявий В. П. Озеленення населених місць: Підручн. — Львів: Світ, 2005. — 456с.: іл. Бібліограф. с450.

7. Майков Г. П. Благоустройство и озеленение сёл. — Л.: Стройиздат, Ленинград. отд-ние, 1983. 183с., ил.

8. Хессайон Д. Г. Все о декоративных деревьях и кустарниках. — Москва.: «Кладезь-Букс», 2003. — 128с.

9. Хессайон Д. Г. Все о цветах в вашем саду. — Москва.: «Кладезь-Букс», 2004. — 160с.