Відповідальність як професійно-важлива якість майбутнього педагога

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ СХІДНОЄВРОПЕЙСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ЛЕСІ УКРАЇНКИ ПЕДАГОГІЧНИЙ ІНСТИТУТ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЯК ПРОФЕСІЙНО-ВАЖЛИВА ЯКІСТЬ МАЙБУТНЬОГО ПЕДАГОГА Курсова робота з дисципліни «Загальна психологія»

Виконала:

КОВАЛЕЦЬ ОЛЕКСАНДРА СЕРГІЇВНА Науковий керівник:

МУДРИК АЛЛА БОГДАНІВНА:

Луцьк — 2013

Зміст Вступ Розділ 1. Теоретико-психологічні аспекти відповідальності як професійно-важливої якості майбутнього педагога

1.1 Поняття «відповідальність» у науковій літературі

1.2 Відповідальність як професійно важлива якість майбутнього педагога Розділ 2. Емпіричне дослідження відповідальності як професійно-важливої якості майбутнього педагога

2.1 Методика дослідження

2.2 Аналіз дослідження Висновки Список використаних джерел

Вступ педагог відповідальність педагогічний професійний Актуальність теми. Розвиток педагогіки в нашій країні з усією очевидністю показав необхідність професіоналізації цієї гуманної практики, що, в свою чергу, вимагає підвищеної уваги до формування професійно важливих якостей педагогічного працівника. Однією з основних серед них є відповідальність, оскільки рівень її розвитку відображає реальне ставлення особистості до тих об'єктів, заради яких розгортається її діяльність. Відтак, у контексті високих вимог до розвитку та підготовки її фахівців, проблема формування відповідальності у майбутніх педагогічних працівників набуває особливої актуальності [14]

Проблема відповідальності була предметом вивчення як вітчизняних, так і зарубіжних науковців (Б.Г. Ананьєв, К.О. Абульханова-Славська, М. Й. Боришевський, А. В. Брушлинський, М.М. Бахтін, Г. С. Костюк, Т. М. Титаренко, О.М. Леонтьєв, К.К. Муздибаєв, М. В. Савчин, В. А. Роменець, Дж. Роттер, К. Роджерс, А. Маслоу, Е. Нойман, Е. Фромм, Ф. Перлз, К. Юнг та ін.). Увага дослідників проблеми відповідальності зосереджувалася, зокрема, на вивченні її структурних складових (С.В. Баранова, М. В. Савчин, Л.П. Татомир), критеріїв та показників (К.О. Абульханова-Славська, Л.І. Дементій, М. В. Савчин, Л. П. Татомир, Г. П. Татаурова), вікових особливостей розвитку (Ю.А. Алєксєєва, І.Д. Бех, І.С. Булах, М. Й. Боришевський, В. М. Горовенко, В.І. Ігнатовський, А. М. Омаров, В. М. Оржеховська, І.Г. Тимощук), специфіки становлення у різних видах діяльності (С.Ф. Анісімова, В. П. Бех, Б. С. Волков, С.І. Дмитрієва, К.К. Муздибаєв, О. Ф. Плахотний, М. С. Солодка та ін.).

У психології одним з основних аспектів вивчення проблеми відповідальності є аналіз розвитку її окремих складових у старшому підлітковому та юнацькому віці (Ю.А. Алєксєєва, І.С. Булах, Г. П. Татаурова, І.Г. Тимощук та ін.). Результати досліджень свідчать про те, що саме в юнацькому віці відбуваються важливі зрушення в становленні відповідальності особистості. Цьому сприяють об'єктивні соціальні умови вибору молодою людиною свого подальшого шляху, усвідомлення індивідуальної та соціальної необхідності брати на себе відповідальність за якість професійної підготовки та обраної суспільної діяльності. [1]

Проблема формування особистості працівника педагогічної сфери, базовою рисою якого є відповідальність, в психолого-педагогічній літературі представлена в наукових роботах В. П. Андрущенка, О. В. Безпалько, Р. Х. Войнола, Л.В. Долинської, М.А. Гуліної, А.Й. Капської, О. Г. Карпенко, Н.Б. Шмельової та ін.). Однак, аналіз психолого-педагогічної літератури з цієї проблеми засвідчив відсутність педагогічних досліджень особливостей розвитку відповідальності майбутнього педагога у процесі професійної підготовки. Тому потрібен комплексно-системний аналіз проблеми, що передбачає вивчення відповідальності на рівні цілісного суб'єкта поведінки, яку він реалізує в конкретних соціально-психологічних та психолого-педагогічних умовах.

Отже, соціальна значущість проблеми і її недостатнє вивчення зумовили вибір теми курсової роботи: «Відповідальність як професійно важлива якість майбутнього педагога» .

Мета дослідження — здійснити теоретичний аналіз проблеми відповідальності у сучасній психологічній літературі та емпірично дослідити особливості становлення відповідальності майбутніх педагогів впродовж навчання у вузі.

Відповідно до мети дослідження було поставлено такі завдання:

· Здійснити теоретичний аналіз проблеми відповідальності особистості у сучасній психологічній літературі

· Експериментально дослідити психологічні особливості відповідальності як професійно-важливої риси майбутнього педагога.

Об'єкт дослідження — відповідальність.

Предмет дослідження — відповідальність як професійно значуща якість майбутнього педагога.

Методи дослідження. Для розв’язання поставлених завдань нами використовувався такий комплекс методів дослідження:

§ загальнонаукові теоретичні методи дослідження (аналіз, класифікація, систематизація, порівняння та узагальнення теоретичних.

§ емпіричні методи та методики дослідження: тестування — «Методика визначення відповідальності» (М.А. Осташева);

§ методи статистичної обробки даних (знаходження середніх величин).

Наукова новизна та практичне значення дослідження одержаних результатів полягає у тому, що:

§ Набули подальшого розвитку знання щодо розвитку відповідальності особистості у процесі професійного становлення майбутніх педагогів

§ Результати та висновки дослідження доповнюють психологічний доробок з проблеми відповідальності та можуть використовуватися у процесі підготовки майбутнього педагога, зокрема у процесі читання навчальних курсів «Загальна психологія» та «Технології педагогічної роботи» .

Розділ 1. Теоретико-психологічні аспекти відповідальності як професійно-важливої якості майбутнього педагога

1.1 Поняття «відповідальність» у науковій літературі

У психологічній літературі немає єдності у поглядах на проблему феномену відповідальності. Так, згідно з гуманістичною концепцією К. Роджерса. формування відповідальності можливе через усвідомлення власної самості, яка перебуває в полі досвіду кожної людини. Механізмом, що інтегрує почуття відповідальності, є процеси асиміляції глибинного досвіду переживання власного внутрішнього ядра людини. Усвідомлюючи свої позитивні й негативні установки, мотиви, бажання, людина проникає в глибини власного несвідомого, паралельно розширюючи межі досвіду «Я». Гуманістичні психологи вважають, що рівень відповідальності зростає в процесі пізнання і розширення власних психологічних меж. Останнє можливе за рахунок відповідального прийняття «Власної неповторності та унікальності».

На рівні психологічного аналізу відповідальність — одна із найбільш загальних властивостей особистості, яка об'єднує в собі складові афективно-мотиваційної, інтелектуальної та діяльнісно-поведінкової сфер людини як тілесно-душевно-духовної цілісності. На думку К. Муздибаєва, відповідальність — це «результат інтеграції всіх психічних функцій особистості: суб'єктивного сприймання навколишнього світу, оцінки власних життєвих ресурсів, емоційного ставлення до обов’язку, волі» [7, с. 19]. Бути «відповідальним — це, перш за все, визнавати й захищати цінності свого оточення та сприяти реалізації його цілей» [там же].

Отже, відповідальність як інтегральна якість особистості має складну структуру, психологічно вона визначається як внутрішніми, так і зовнішніми чинниками та не зводиться до зовнішнього обов’язку. Аналіз цієї проблеми дозволив виявити розбіжності у підходах до аналізу відповідальності, а також констатувати, що механізми її функціонування та розвитку у професійній діяльності педагога не стали спеціальним предметом вивчення, і тому актуальним є дане дослідження.

У наш час відбувається переорієнтація дослідників з розуміння механізмів відповідальної поведінки, які ґрунтувалися на основі етичних концептуальних схем та побудовані на гіпотетичних функціональних моделях, що важко піддаються експериментальній перевірці, до адекватних і, перш за все, психологічних методів дослідження. Аналіз цих механізмів передбачає діалектичне поєднання гносеологічного, аксеологічного та онтологічного (функціонально-динамічного, феноменологічного, морфологічного) підходів. Комплексний і системний підхід також передбачає вивчення проблем на рівні цілісного суб'єкта.

В логотерапевтичній теорії В. Франкла вважається, що основою формування відповідальності є вибір цінностей, пошук смислу і керування голосом совісті. Совість, на його думку, є тим єдиним критерієм, який завжди інтуїтивно вказує на правильне вирішення. Відповідно до теорії відповідальності Л. Колберга, моральна свідомість розвивається не в результаті безпосереднього присвоєння соціального (зовнішнього) досвіду, а в ході активної творчої взаємодії індивіда із соціальним середовищем.

Дослідники [1], [6], виділяють, в основному, два головні критерії прийняття людиною відповідальності. По-перше, це узгодженість необхідності із бажаннями та потребами особистості, тобто завдання, обов’язок набувають для неї особистісного смислу, що є «основними констатувальними (твірними) одиницями особистості, безпосередньо визначають головні та відносно постійні ставлення людини до основних сфер життя — до світу, до інших людей, до самої себе» [13, с. 149]. Вони підкреслюють, що відповідальності не можна навчити, нею не можна оволодіти лише шляхом засвоєння тих чи інших правил і значень. Людина стає відповідальною в реальних життєвих ситуаціях та обставинах, які несуть у собі моральний конфлікт — суперечності різних смислових рівнів. Це передбачає включення механізмів смислотворення у процесі взяття на себе обов’язку.

Другим критерієм прийняття відповідальності є реалізація особистістю необхідного відповідно до своїх сил, самостійно і згідно з вимогами, поставленими до самої себе. Для виконання обов’язку суб'єкт має бути здатним здійснювати самоконтроль, враховувати зміни в об'єктивних та суб'єктивних ситуаціях і відповідно до цього регулювати свою поведінку та мотивацію.

Важливим критерієм розвитку відповідальності є зміна суб'єкта в часі. М. В. Савчин зазначає, що за критерієм «зміна в часі суб'єкта» проявляється у таких моментах: по-перше, це зростання можливостей індивіда (знань, умінь, навичок, здібностей); по-друге, — зростання потреб та інтересів особистості, поява нових, що, в свою чергу, призводить до зміни акцентів у процесі прийняття обов’язку. Автор підкреслює, що з'єднувальним елементом між відповідальністю за минуле та відповідальністю за майбутнє є відповідальність за теперішнє, бо доля майбутнього вирішується в даний момент завдяки врахуванню досвіду минулого та орієнтації на перспективу.

У психологічній літературі підкреслюється роль самосвідомості у становленні відповідальності як особистісної якості та й у цілому у формуванні особистості. Залежно від психологічних особливостей самооцінки як прояву самосвідомості остання може як стимулювати, так і стримувати активність особистості, сприяти моральному зростанню або гальмувати його. Так, об'єктивна самооцінка адекватно регулює діяльність і поведінку студента. Вона є необхідною умовою успішного самовиховання особистості. Неадекватні уявлення про себе нерідко стають джерелом вибору хибних шляхів до самоствердження. Самооцінка дозволяє виявити та оцінити свої можливості для прийняття того чи іншого рішення, зумовлює свободу вибору. Обов’язок, який бере на себе особистість, узгоджується з можливостями, з’ясованими нею у процесі самооцінювання [4; 10].

М.В. Савчин та Л. П. Татомир вважають, що процес розвитку та формування моральної відповідальності, який полягає в тому, що когнітивні уявлення особистості про моральні норми поведінки за певних умов перетворюються у внутрішні регулятори поведінки та діяльності [13],.

Моральна відповідальність характеризується як особистісна якість, суть якої полягає в усвідомленні моральної потреби до виконання соціальних норм (у тому числі особистісних), а також здатність індивіда вільно прийняти справедливу оцінку скоєних вчинків, давати своїм діям самооцінку з позицій гуманності, чистої совісті.

Гуманізм людських стосунків дозволяє особистості визначитись не лише у виборі мети, але і в її реалізації, адже особистість, що перебуває у таких стосунках, завжди буде у гарному душевному стані. Такий стан особистості є вкрай необхідним у медичній професії. А це — головне, оскільки основною метою і внутрішнім мотивом людського життя є хороший душевний стан або евтюмія. Цей стан, за тлумаченням Діогена Лаертського, визначається як «зрівноваженість», «гармонія», «безтурботність», «спокій», «блаженний стан».

Усвідомлення відповідальності, сила внутрішнього переконання орієнтує на виконання наказу, закону. Ці риси утримують від проступку навіть більш надійно, ніж зовнішній примус. Відповідальність — це ніби міст між голосом розуму, що виражає суспільно санкціоновану точку зору, і рухом почуттів, що фіксують при цьому власні індивідуальні схильності й інтереси. Вони покликані перетворити норми розсудливості у те інтимно-особливе, яким є безпосередні нахили. Отже, відповідальність — це той важливий механізм, через який суспільні стосунки проникають в індивідів і стають змістом їхньої життєдіяльності.

Відповідальність як моральна якість — це та сила, яка надає смислу діяльності особистості: її меті, потребам, інтересам, мотивам, результатам. Отже, перший обов’язок громадянина — мати глибокі знання, власні переконання, думки. Але ці переконання не повинні розходитися з вимогами, сформульованими у нормах, законах кожного «полісу». У протилежному випадку не можна чекати від особистості свідомої, відповідальної поведінки. Обов’язок суспільства — забезпечити громадян способом життя, гідним людської сутності. Розрив між моральними, правовими нормами суспільства та морально-правовою свідомістю індивідів — це те, що вищою мірою заважає виконанню обов’язку, приносить і особистості, і суспільству непоправну шкоду, адже людина в цьому випадку відрізняється двоїстістю, стає безвідповідальною.

Головна роль у вихованні відповідальності особистості, за Сократом, належить знанням. Люди безвідповідальні не тому, що вони такі від природи, а тому, що не знають, що це таке. Знання ці цілком можливі, й людина, яка знає, що таке відповідальність, просто не може бути безвідповідальною. Тут наявна певна абсолютизація знання.

В якому стані повинна перебувати особистість для того, щоб вона була відповідальною? Середній стан — кращий для відповідальних дій, бо середина, пише Арістотель, тотожна досконалості [3, с. 526]. Філософ дає відповідь і на таке питання: яка особистість може бути справді відповідальною? Лише високоморальна особистість, адже в аморальної особистості форма відповідальності не співпадає із внутрішнім станом її душі. Дії відповідального індивіда повинні бути виваженими, свідомими, вільними, їм повинен відповідати особливий душевно піднесений стан [3, с. 633].

Відповідальність тісно пов’язана з усвідомленням особистістю змісту свого життя. Від змісту буття, цінностей, які спонукають людину до діяльності, від її мотивації залежить активність особистості, усвідомлене ставлення до своєї діяльності, рівень відповідальності і вчинків. Відчуженість від соціальних норм та невміння знаходити сенс свого буття послабляє соціальну відповідальність і активність особистості.

Проаналізувавши основні вітчизняні й зарубіжні дослідження з цієї проблематики, у підборі методів та прийомів цілеспрямованої роботи з розвитку відповідальності можна зазначити, що розвиток відповідальності особистості нерозривно пов’язаний із розвитком її самосвідомості, внутрішнього (інтернального) контролю, який як інтегральна риса індивіда пов’язує між собою почуття відповідальності, усвідомлення сенсу життя, готовність до активності, а також переживання, пов’язані з «Я — концепцією» [2], [10],.

Механізми розвитку і функціонування відповідальності як якості особистості ґрунтуються на психологічних характеристиках досліджуваної якості, таких, як мотиви, переживання, самосвідомість.

В основу вивчення феномену відповідальності покладений цілісний підхід до відповідальності, який передбачає розгляд цієї якості як цілісно розвиненої структури, що складається з когнітивного, мотиваційно-афективного та діяльнісно-поведінкового компонентів [2], [8], [13],.

1.2 Відповідальність як професійно важлива якість майбутнього педагога Сьогодні, виходячи зі світових тенденцій, незмірно зростає значення формування гармонійно розвинутої, суспільно активної особистості. Всі ланки системи освіти України ставлять мету підготувати високоосвічених, всебічно розвинених спеціалістів. Підготовка висококваліфікованого фахівця передбачає не лише оволодіння студентами необхідним обсягом теоретичних знань, практичних умінь та навичок, а й надбання професійно значущих особистісних якостей, котрі дають змогу успішно адаптуватися до майбутньої діяльності, набувати соціальної та особистісної зрілості, прагнути фахового й особистісного самовдосконалення.

В умовах оновлення освіти, активних пошуків викладачами шляхів та засобів підвищення ефективності підготовки професійних педагогічних кадрів особлива роль належить формуванню відповідальності педагога, як невід`ємної складової професійного самовдосконалення особистості.

У наукових працях К.О. Абульханової-Славської, І.Д. Беха, М. Й. Боришевського, Л. Колберга, Г. С. Костюка, Ж. Піаже, М. В. Савчина, Дж. Роттера, В. Франкла відповідальність розглядається як одна із генералізуючих якостей, як результат інтеграції всіх психічних функцій особистості та суб`єктивного сприйняття нею навколишньої дійсності, емоційного ставлення до обов`язку. І.Д. Бех розглядає відповідальність як якість, що концентрує усвідомлений індивідом загальнозначущій обов`язок, повинність у вчинку, передбачає визнання людиною своєї причетності до соціального і природного буття, своєрідний підсумок самоусвідомлення.

Відповідальність — складне і багаторівневе явище. Саме тому проблема відповідальності цікавила науковців в усі часи та стала предметом наукового інтересу фахівців різних галузей — філософії, соціології, психології, педагогіки, політології. Згідно з екзистенціалістами, активність людини пов’язана з проблемою вибору. Ж.-П. Сартр зазначав, що вибираючи себе, ми вибираємо людину взагалі. Отже, я відповідальний за себе самого і за всіх, і я створюю образ людини, який я вибираю. Саме праці Ж.-П. Сартра зіграли велику роль в розвитку ідеї відповідальності, який проголосив базальну самотність людини, її життя як відповідь світу, свободу не лише від, а й свободу для творення себе. Відомим є вислів Сартра: «.ми засуджені бути вільними».

В психології під відповідальність частіше за все розуміють різні форми контролю суб`єкта за своєю діяльністю з точки зору виконання ним прийнятих норм і правил. У психологічному словнику ми знаходимо наступне визначення: «Відповідальність — здійснюваний у різноманітних формах контроль над діяльністю суб`єкта з позицій виконання нестандартних, не прийнятих у суспільстві норм і правил».

К. Муздибаєв визначає відповідальність як результат інтеграції всіх психічних функцій особистості: суб`єктивного сприймання навколишнього світу, оцінки власних життєвих ресурсів, емоційного ставлення до обов`язку, волі. Вчений наголошує на тому, що відповідальність проявляється в сфері почуттів, вона виступає також як риса характеру людини. Слід відмітити цікаву думку науковця про те, що відповідальність існує не тільки за минуле, а за майбутнє. Поява відповідальності саме за майбутнє - результат здібності суб`єкта усвідомлювати особистісну відповідальність за виконання власних зобов`язань та передбачати наслідки власної діяльності.

Психолог К.О. Абульханова-Славська визначає відповідальність як гарантоване особистістю досягнення результату своїми силами при заданому самим суб`єктом рівні складності. Вчена також розглядає відповідальність як форму внутрішнього прийняття необхідності та добровільності її реалізації.

Сучасна вчена Гурлєва Т. зазначає, що у сучасній науці позитивною є тенденція розглядати відповідальність не лише особистості перед суспільством, але й суспільство перед конкретною людиною, як особливу властивість суб`єкта соціальних дій. Стверджується ідея про суб`єкт-суб`єктні стосунки між особистістю і суспільством. Визнається, що відповідальність особистості виступає необхідною умовою реалізації свободи, яка водночас є здійсненням свободи й інших людей, суспільства, країни.

Аналізуючи дослідження цих науковців, можна сказати, що відповідальність — це інтегральна якість особистості, що характеризується: усвідомленням і переживанням нею своїх обов`язків, загальних норм моралі; розумінням і прийняттям їх особистісної, групової і суспільної необхідності; правильною орієнтацією в умовах вільного вибору засобів досягнення моральної мети, передбаченням результатів своєї діяльності; готовністю діяти відповідально до індивідуальних і загальних вимог та відповідати за свої вчинки перед самим собою, іншими людьми та суспільством.

Розділ 2. Емпіричне дослідження відповідальності як професійно-важливої якості майбутнього педагога

2.1 Організація та проведення дослідження Дослідження відповідальності як професійно-важливої якості майбутнього педагога.

Для дослідження відповідальності у студентів віком від 16 до 23 років, які навчаються на І-ІV курсі, був використаний метод експертних оцінок і проведено опитування серед 28 студентів, з них 8 студентів І курсу, 7 — ІІ курсу, 7 — ІІІ курсу і 6 — ІV курсу, які максимально точно старалися дати відповіді на питання подані у тесті. На підставі проведеного дослідження було зроблено кількісний та якісний аналіз емпіричних результатів.

Дослідження здійснювалося за допомогою однієї методики: «Методика визначення відповідальності» авт. М. А. Осташева.

Ця методика допомагає встановити рівні розвитку видів відповідальності: дисциплінарної відповідальності, відповідальності за себе і відповідальності за інших у соціальній сфері. Виявити динаміку становлення відповідальності як професійно значущої якості майбутнього педагога.

Тест на визначення відповідальності Осташевої складається з 30 запитань, можливими відповідями яких є: «безумовно, так»; «мабуть, ні»; «мабуть, так»; «безумовно, ні»;

Кожна з цих відповідей має певну кількість балів. Обробка результатів проводиться за допомогою ключа.

2.2 Аналіз результатів дослідження відповідальності як професійно-важливої якості майбутнього педагога Велике значення у розвитку та формуванні відповідальної поведінки особистості є кількісне збільшення мотивів саморегуляції, пік якої, на думку М. Й. Боришевського [1], доводиться на юнацькій вік. Юнацькі вік слід розглядати як вирішальний у процесі становленні особистості та розвитку зрілої відповідальності. Саме в цей віковий період людина має вже певний досвід саморегуляції поведінки й може взяти на себе відповідальність за власні вчинки. Отже, юнацький вік слід розглядати як вирішальний у процесі становленні особистості та розвитку зрілої відповідальності.

Для дослідження рівня сформованості окремих видів відповідальності, що характеризують її як професійно значущу якість майбутнього педагога ми використали «Методику визначення відповідальності» (авт. М.А. Осташева). Ця методика дозволила визначити рівень прояву дисциплінарної відповідальності, відповідальності за себе та за іншого.

Результати досліджень відповідальності у студентів І-ІV курсів показані у таблицях наведених нижче, конкретно по кожному курсу:

Таблиця № 1. І курс має такі рівні відповідальності:

Таблиця № 2. ІІ курс має такі рівні відповідальності:

Таблиця № 3. ІІІ курс має такі рівні відповідальності:

Таблиця № 4. ІV курс має такі рівні відповідальності:

Отже, за результатами дослідження можна дійти до такого висновку, що рівень відповідальності як професійно-важливої якості майбутнього педагога зростає з кожним роком навчання студентів в навчальному закладі. У порівнянні з І курсом, на ІV курсі рівень відповідальності став значно вищий.

Ці данні дозволяють говорити про те, що для сучасних студентів важливе значення для розвитку та прояву їх відповідальності має контроль з боку викладачів, батьків та ін.

Висновки Відповідальність — складна моральна якість особистості, яка є найвищою формою її активності. Ця якість є важливою внутрішньою мотивацією вчинків людини, що надає їм ціннісності. Як інтегративна властивість вона виникає в результаті синтезу багатьох моральних якостей (самокритичності, самодисципліни, доброзичливості, співпереживання, почуття вини, самостійності, самоконтролю). Відповідальність підтримує готовність людини до самовдосконалення в професійній діяльності.

У курсовій роботі здійснено емпіричне дослідження проблеми відповідальності як професійно значущої якості педагога впродовж навчання у ВНЗ та емпірично досліджено психологічні особливості відповідальності як професійно-важливої риси майбутнього педагога.

Розвиток різних видів відповідальності майбутніх педагогів взаємообумовлений та здійснюється асинхронно. Зокрема, більш раннього розвитку зазнає, порівняно з іншими видами відповідальності, «дисциплінарна відповідальність». На І курсі її рівень дорівнював 37,5%. Найменша представленість студентів з низьким рівнем «відповідальності за інших» становить 12,5%, на всіх етапах їх навчання свідчить про те, що майбутні педагоги ще до вступу в університет мали певні особистісні характеристики, які є основою розвитку цього виду відповідальності, а навчання у ВНЗ сприяло його формуванню. На завершальних етапах професійної підготовки високий рівень «відповідальності за інших» вперше посідає домінуючу позицію серед високих рівнів інших різновидів відповідальності він займає 66,4%, тоді як на І курсі він становить 50%, що є свідченням якісних змін у становленні цього виду відповідальності, зумовлених розвитком самосвідомості молодої людини, осягненням нею сутності своєї майбутньої професії та набуттям досвіду соціальної взаємодії у процесі професійної підготовки.

Становлення відповідальності майбутніх педагогів тісно пов’язане з розвитком їх професійної спрямованості, що на різних етапах навчання має свою специфіку. Так, якщо на першому курсі розвиток професійної спрямованості більшою мірою зв’язаний з розвитком відповідальності зокрема таким її видом, як дисциплінарна (66,4%), то на випускному курсі розвиток професійної спрямованості більше всього взаємозумовлюється розвитком відповідальності за інших (66,4%). Значно зростає у випускників значущість у цих процесах відповідальності за себе (на І курсі становить 37,5%, а на ІV курсі дорівнює 49,8%), і найменшою мірою розвиток їх професійної спрямованості пов’язаний з процесом становлення дисциплінарної відповідальності.

Психолого-педагогічними умовами становлення відповідальності як професійно значущої якості педагога у процесі професійної підготовки є також навчання за основними вимогами кредитно-модульної системи Болонського процесу, яке передбачає систематичне і поетапне вивчення навчального матеріалу та вимагає від студентів самоконтролю, вміння планувати свою діяльність, відповідального ставлення до оволодіння професійними знаннями, уміннями та навичками; навчання, в якому застосовуються інтерактивні технології опанування навчальними дисциплінами, що реалізує особистісно-орієнтований підхід, умови здійснення його в атмосфері співробітництва, порозуміння, доброзичливості та дає змогу проявити майбутнім педагогам активність, наполегливість, відповідальність; поєднання активних методів навчальної роботи з практичною діяльністю майбутніх педагогів у процесі професійної підготовки в сукупності сприяє становленню відповідальності як професійно значущої якості майбутнього фахівця педагогічної сфери.

Використана література

1) Боришевський М. Дорога до себе: Від основ суб`єктності до вершин духовності: Мирослав Боришевський. — К.: Академвидав, 2010. — 416 с.

2) Гурлєва Т. Відповідальність підлітка / Тетяна Гурлєва. — К.: Главник, 2008. — 128 с.

3) Муздыбаев К. Психология ответственности / К.Мудзыбаев. — М.: Наука, 1983. — 240 с.

4) Патинок О. П. Взаємозв'язок становлення відповідальності з особливостями професійної спрямованості майбутніх соціальних працівників // Наук. часопис НПУ імені М. П. Драгоманова. Серія № 12. Психологія: Зб. наук. праць. — К.: НПУ імені М. П. Драгоманова, 2008. — № 22(46). — 237−244 с.

5) Патинок О. П. Відповідальне ставлення до навчання як один із проявів загальнолюдської культури особистості //Право та культура: Теорія і практика: Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції. — К.: МП «Леся», 1997. — 79−82 с.

6) Патинок О. П. Відповідальність у структурі професійної моделі соціального працівника //Соціальна робота в Україні: теорія і практика. — 2005. — № 3. — 49 -57 с.

7) Патинок О. П. Відповідальність як передумова творчого соціального працівника до виконання функціональних обов’язків //Наук. часопис НПУ імені М. П. Драгоманова. — Серія № 12. Психологія: Зб. наук. пр. — К.: НПУ імені М. П. Драгоманова, 2005. — № 6(30). — С. 92−98.

8) Патинок О. П. Особливості прояву видів відповідальності майбутніх соціальних працівників у процесі професійної підготовки //Соціальна робота в Україні: теорія і практика. — 2008. -№ 2. — С.30−37.

9) Патинок О. П. Програма активізації механізмів формування відповідальності як професійно значущої якості майбутнього соціального працівника //Наук. часопис НПУ імені М. П. Драгоманова. Серія № 11. Соціологія. Соціальна робота. Соціальна педагогіка. Управління: Зб. наук. пр. — К.: НПУ імені М. П. Драгоманова, 2007. — Випуск 5. (Частина ІІ). — С.135−140.

10) Патинок О. П. Психолого-педагогічні умови формування відповідальності як професійно важливої якості соціального працівника //Наук. часопис НПУ імені М. П. Драгоманова. Серія № 12. Психологія: Зб. наук. пр. — К.: НПУ імені М. П. Драгоманова, 2004. — № 2(26). — С. 329−334.

11) Патинок О. П. Соціальний педагог. Практичний психолог: Методичні рекомендації з організації і проведення психологічних практик студентів. — К.: Видавництво НПУ імені М. П. Драгоманова, 2007. — 60 с.

12) Патинок О. П. Типологія відповідальності як психологічного феномену //Молодь, освіта, наука, культура і національна самосвідомість: Зб. матер. ІХ Всеукраїн. Наук. практ. конф. — К., 25−26 квітня 2006 року: В 5-ти т. / Ред. кол.: Тимошенко І.І. (відп. ред.) та ін. — К.: Вид-во Європ. ун-ту, 2006. — Т. 3. — С.173−175.

13) Патинок Оксана. Дослідження відповідальності в зарубіжній психології //Науковий вісник Чернівецького університету: Зб. наук. пр. — Педагогіка та психологія. — Чернівці: Рута, 2006. — Випуск 284. — С.98−103.

14) Психологічний тлумачний словник сучасних термінів / Шапар В. Б., Олефир В. О., Куфлієвськи А.С., Фурманець Б.І., Рюмін В.В., Гура С. О., Назаров О. О., Шапар О. В. — Х.: Прапор, 2009. — 672 с.

15) Савчин М. В. Психологія відповідальної поведінки: Монографія/М.В. Савчин. — Івано-Франківськ: Місто НВ, 2008. — 280с.

16) Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — С. 620.

17) Титаренко Т. М. Життєвий світ особистості у межах і за межами буденності. — К.: Либідь, 2003. — 376 с.

18) Титаренко Т. М. Життєві домагання особистості - феноменологічний та структурно-функціональний підходи // Психологія і суспільство. — 2003. — № 3. — С.61−71.