Типологія лінгвістичних словників

НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

«ХАРКІВСЬКИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ ІНСТИТУТ»

Кафедра української та російської мов та прикладної лінгвістики Реферат на тему:

«Типологія лінгвістичних словників»

Виконала:

Ст.гр.ІФ-89

Кисла К.Ю.

Харків 2011

Зміст Вступ

1. Поняття лексикографії

2. Принципи класифікації та типи словників

3. Типи словників. Одномовні словники

4. Багатомовні словники

Висновки

Список використаної літератури

Вступ Складання словників завжди вважали важливим загальнокультурним завданням.

Лексикографія — словникарство, розділ мовознавства, що займається створенням словників та їх теоретичних засад. Об'єкт лексикографії - слово, одним із завдань лексикографії - укладання словника.

Усі словники поділяють на енциклопедичні та лінгвістичні

Сучасна лексикографія задовольняє потреби в найрізноманітніших типах інформації про слова. Вона розвивається за двома основними напрямками:

1) створення спеціалізованих словників, у яких була б інформація тільки одного характеру (лише написання, лише походження тощо);

2) створення комплексних словників, які б включали по можливості всі відомості про слово: тлумачення, граматичну характеристику, вимову, написання, смислові зв’язки з іншими словами (синонімічні, антонімічні), особливості вживання в різних стилях. Інколи такі комплексні словники включають й енциклопедичну інформацію про річ, яку називає слово.

Різні типи словників, котрі щоденно надають допомогу людям у різних ситуаціях. Для характеристики окремих типів треба пояснити основну різницю між словниками енциклопедичними та лінгвістичними:

1) словники енциклопедичні можна вважати спеціальними словниками поняттєво-довідкового характеру, в яких пояснений зміст, характер і сутність предметів або явищ. Крім лаконічних відомостей про різні країни, народи та визначні події з їхньої історії, про їхню мову й культуру, у словниках такого типу можна знайти карти, фотографії, портрети художників, зображення значної кількості тварин, предметів, архітектонічних пам’яток, картини, різного виду таблиці та інші ілюстрації.

2) словники лінгвістичні (філологічні), власне-мовні словники, є такі, об'єктом розгляду котрих є слово, як найменша одиниця лексичного складу мови, тобто мовний аналіз слова з погляду різних лінгвістичних дисциплін. Зазначені словники можуть бути одномовні та перекладні.

Серед одномовних далі виділяються словники тлумачні, синонімічні, антонімічні, омонімічні, паронімічні, діалектні, історичні, етимологічні, фразеологічні, орфографічні, орфоепічні, словотворчі та словники труднощів. У реєстрі цих словників наведені, як правило, всі частини мови.

лексикографія лінгвістичний словник

1. Поняття лексикографії

Лексикографія — розділ мовознавства, який займається теорією і практикою укладання словників.

Це наука, яка має практичне застосування. Словники необхідні для вивчення рідної мови та іноземної мов, для піднесення культури усної та писемної мови і загалом інтелекту людини. Культурний рівень нації та рівень розвитку мови часто оцінюють за кількістю виданих словників.

Лексикографія тісно пов’язана з лексикологією. Укладання словників вимагає великих теоретичних знань і доброго чуття мови, тобто розуміння відтінків значення слова, особливостей його вживання, сполучуваності з іншими словами тощо.

Розрізняють теоретичну та практичну лексикографію. Теоретична лексикографія опрацьовує загальну теорію словників: розробляє принципи відбору лексики, розташування слів і словникових статей, структуру словникової статті (граматичний і фонетичний коментар до слова, виділення і класифікація значень, типи словникових визначень, система ремарок, типи ілюстрацій, подача фразеологізмів, співвідношення лінгвістичної і нелінгвістичної, країнознавчої інформації).

Практична лексикографія забезпечує навчання мови — як рідної, так і іноземної, описує й нормалізує рідну мову, дає матеріал для наукового вивчення лексики.

Для сучасної лексикографії характерні: розуміння лексики як системи; діалектичний погляд на значення; визначення тісного зв’язку лексики з граматикою. Опрацьовуються різні типи словників залежно від того, кому вони адресовані. Є словники академічні, в яких інформація про слово найповніша, і навчальні, які мають на меті навчити людину, що вивчає мову, правильно використовувати слово. Є також словники для широкого використання і словники-довідники, адресовані представникам певної професії.

2. Принципи класифікації та типи словників

1. За змістом довідки поділяють на лінгвістичні (лексикони), котрі надають довідкову інформацію про одиниці мови у різних аспектах та енциклопедичні, які містять інформацію не про мовні одиниці, а про поняття та явища, які вони позначають.

2. За відбором лексики поділяють на тезауруси (словники, у яких відсутній принцип відбору; які прагнуть до максимально повного представлення всіх слів мови та прикладів їх вживання у тексті (напр., тлумачні словники («Словарь современного русского языка» у 7 томах), частотні, перекладні словники) та часні словники, в яких присутний принцип відбору лексики за різними критеріями (напр., словники синонімів, антонімів, омонімів, словники скорочень, ономастичні, термінологічні, діалектні і т.д.).

3. За способом опису одиниці словники поділяють на загальні, які містять багатоаспектний опис слова (напр., тлумачні словники) та спеціальні, які розкривають лише окремі аспекти слів або відносин між ними (напр., етимологічний, слово утворюючий, орфографічний і т.д.).

4. За одиницею лексикографічного опису словники поділяють на словники з одиницею менше слова (напр., словник морфем), з одиницею рівній слову (напр., орфоепічний словник), з одиницею більшою за слово (напр., словник фразеологізмів).

5. За порядком розміщення матеріалу поділяють на алфавітні (інформація розміщується у алфавітному порядку), ідеографічні (інформація розміщується за тематичним принципом), асоціативні (інформація розміщується за смисловими асоціаціями).

6. За кількістю мов у словнику, виділяють одномовні, двомовні, багатомовні.

7. За призначенням бувають наукові (створені для наукових цілей (напр., історичні, зворотні, граматичні, частотні і т.д.)), навчальні (створені для навчальних цілей (напр., орфографічний, орфоепічний, словники труднощів і т.д.)), перекладні (створені для зіставлення та переходу із однієї мовної системи в іншу (напр., англо-український, українсько-білоруський і т.д.)).

8. За макроструктурою виділяють мініатюрні (чесько-російський мініатюрний словник (2008)), малі (Малий словник лінгвістичних термінів (2008)), середні (шкільний російсько-український, українсько-російський словник (1974)) та великі словники (Великий англо-український словник (у 2 томах, 1992)).

3. Типи словників. одномовні словники Як вже відомо, усі словники поділяють на енциклопедичні й лінгвістичні.

Енциклопедичні словники описують світ, пояснюють явища, поняття, дають бібліографічні довідки про знаменитих людей, відомості про країни й міста, про видатні події тощо. Відомими є «Українська радянська енциклопедія» в 17 томах, «Енциклопедія українознавства», «Большая советская энциклопедия «в 50 томах, «энциклопедический словарь» у 86 томах.

До енциклопедичних належать і галузеві термінологічні словники.

Філологи повинні бути обізнані зі словниками лінгвістичних термінів, серед яких слід назвати «Словник лінгвістичних термінів» Є.В. Кротевича і Н. С. Родзевич, «Словарь лингвистических терминов» О.С. Ахманової, «Словарь лингвистических терминов» Ж. Марузо і надзвичайно цінний за багацтвом інформації «Лингвистический энциклопедический словарь» за редакцією В.М. Ярцевої.

Лінгвістичні словники — це словники слів. Вони дають інформацію не про речі, явища, поняття, а про слова. Якщо енциклопедичні словники подають лише назви предметів та явищ, які в мові представленні іменниками та іменними сполученнями, то лінгвістичні словники пояснюють усі типи слів, їх граматичні та стилістичні ознаки, особливості їх функціонування.

Лінгвістичні словники поділяють на одномовні й багатомовні.

Серед одномовних виділяються словники тлумачні, синонімічні, антонімічні, омонімічні, паронімічні, діалектні, історичні, етимологічні, фразеологічні, орфографічні, орфоепічні, словотворчі та словники труднощів.

Тлумачні словники. У цих словниках розкривається (тлумачиться) значення слів. У слові позначається наголос, вказується його граматичні й стилістичні властивості, слова розміщенні в алфавітному порядку на відміну від ідеографічного словника. До кожного значення наводиться ілюстративний матеріал. Першим найдосконалішим і найповнішим тлумачним словником української мови вважається академічне видання 11-томного Словника української мови, який містить понад 134 000 слів і котрий має реєстраційно-кодифікаційне спрямування. Базою словника є українська літературна мова, до його номенклатури увійшли також слова з різних художніх писемних пам’яток та фольклорних записів, що відображають українську мову давніших часів. Багатьма тлумачними словниками представлена російська мова: «Толковый словарь живого великорусского языка» в 4-х томах В.І.Даля (специфічною ознакою цього словника є те, що слова в ньому розміщенні за гніздовим способом, тобто всі спорідненні слова подаються в одній статті), «Толковый словарь русского языка» в 4-х томах за редакцією Д. М. Ушакова, «Словарь русского языка» С.І. Ожегова.

У тлумачних словниках реалізуються дві основні функції лексикографії, а саме опис та нормалізація словникового складу.

Типом тлумачних словників є словники описового, тезаурусного спрямування, серед яких можна навести, наприклад, Варшавський словник, укладений за редакцією М. Банька.

Словники неологізмів. Це словники тлумачного типу, в яких зібрані слова, що недавно з’явилися в мові. Як приклад можна навести словники «Новые слова и значения «за редакцією Н.З. Котелової, «Словарь нових слов русского языка» за редакцією Н.З. Котелової.

Словники іншомовних слів. Ці словники охоплюють запозичену лексику, вказують на джерело запозичення слова, наводять іншомовну форму в оригіналі і тлумачення слова рідною мовою. Українською мовою видані такі словники іншомовних слів: «Словник чужомовних слів» А. Орла, «Словник іншомовних слів» за редакцією О. С. Мельничука, «Словник іншомовних слів» М.П. Коломійця та Л.В. Молодової.

Діалектні словники. У діалектних словниках зібрано й розтлумачено лексику одного діалекту або декількох діалектів однієї мови. Як правило, такі словники охоплюють лише ті слова, яких немає в літературній мові або які мають семантичні відмінності порівняно з такими самими словами літературної мови. Серед словників української діалектної лексики можна назвати «Словник бойківських говорів» М. Й. Онишкевича, «Словник полтавських говорів» В. С. Ващенка, «Словник поліських говорів» П. С. Лисенка.

Словники мови письменників. У цих словниках зареєстровано всі слова, які використав письменник у своїх творах, наводиться значення, в яких ці слова вжиті, фіксуються всі форми кожного слова, скільки разі яка форма вжита і де. Такі словники називають конкордансами. уже створені словники мови Еврипіда, Платона, Цицерона, Шекспіра, Пушкіна. В Україні вийшов «Словник мови Шевченка» в 2-х томах і «Словник мови творів Г. Квітки-Основ'янинка «у 3-х томах.

Історичні словники. В історичних словниках подано лексику певного історичного періоду. Українська мова представлена «Історичним словником українського язика» Є. Тимченка, «Словником української мови ХVІпершої половини ХVІІ ст.». найвідомішим у всьому світі є словник-гігант — Великий Оксфордський словник у 20 томах, де пояснено 500 тис. слів і наведено півтора мільйона ілюстрацій. Цей словник укладався 75 років великим колективом філологів.

Етимологічні словники. Етимологічні словники розкривають походження слова, зокрема в них вказується, власне чи запозичене слово; якщо запозичене, то коли і з якої мови. Для корінних (власних) слів установлюється корінь, із яким ці слова пов’язані, наводяться паралелі з інших мов, простежуються зміни в значенні і формах слова. В Україні вийшло 3 томи «Етимологічного словника української мови» за редакцією О. С. Мельничука. Високо оцінений науковою громад кістю «Етимологічний словник російської мови» в 4-х томах німецького мовознавця М. Фасмера.

З’явилися етимологічні словники груп і сімей мов («Етимологічний словник слов’янських мов» за редакцією О.М. Трубачова).

Синонімічні словники. У синонімічних словниках наводяться синонімічні ряди, які складаються зі слів і словосполучень тотожних або близьких за значенням. У межах кожного синонімічного ряду подається семантична (вказуються на відмінні відтінки значень) і стилістична характеристика слів, вказується на їх сполучуваність, наводяться приклади їх уживання в контексті. Саме так побудовані академічний «Словник синонімів української мови» у 2-х томах і «Словарь синонимов русского языка» в 2-х томах за редакцією А.П. Євгеньєвої. У синонімічних словниках для широкого практичного користування наводяться синонімічні ряди без ілюстрацій прикладами їх вживання. Такими є «Короткий словник синонімів української мови» П. М. Деркача, «Практичний словник синонімів української мови» С. Караванського, «Словарь синонимов русского языка» З.Є. Александрової.

Словники антонімів. У цих словниках наводяться і тлумачаться слова з протилежними значеннями, характеризується їх сполучуваність, наводяться приклади їх вживання в суцільному тексті. Так, зокрема, за цими принципами укладені «Словник антонімів» української мови Л. М. Полюги і словники антонімів російської мови Л.О. Введенської та англійської мови В.Н. Коміссарова.

Словники омонімів. До словників омонімів включено слова, які збіглися за звучанням. У словниковій статті вказують на тип утворення омонімів, а також на граматичні, стилістичні та інші ознаки цих омонімів, які підкреслюють їх протиставленість. Прикладом таких словників можуть служити «Словник омонімів української мови» О. Демської та І. Кульчицького, «Словарь омонимов русского языка» М. П. Колесникова.

Фразеологічні словники. У фразеологічних словниках зібрано усталені звороти де їм дається тлумачення і стилістична характеристика. Такими, зокрема, є академічний «Фразеологічний словник української мови» у 2-х книгах, «Фразеологічний словник української мови» в 2-х томах Г. М. Удовиченка.

Орфографічні словники. В орфографічних словниках слова наводяться в алфавітному порядку в їх нормативному написанні. Одним із кращих орфографічних словників є «Орфографічний словник української мови», укладений С.І. Головащуком, М. М. Пещак, В.М. Русанівським і «Український орфографічний словник» за редакцією А. О. Свашенко.

Орфоепічні словники. В орфоепічних словниках подано перелік слів літературної мови з позначенням нормативного наголосу і з вказівкою на вимову. Є такі орфоепічні словники української мови: «Словник наголосів української літературної мови» М.І. Погрібного, «Українська літературна вимова і наголос» за редакцією М. А. Жовтобрюха, «Словарь ударений для работников радио и телевидения» за редакцією Д. Е. Розенталя.

Словники правильності мовлення. Такі словники містять найскладніші в уживанні слова. В них пояснюється написання й вимова слів, словотворення, даються приклади можливої сполучуваності слів і керування. Як приклади цього типу словників можна назвати «Словник труднощів української мови» за редакцією С.Я. Єрмоленко, «Словарь трудностей русского языка «Д. Е. Розенталя і М.О. Тесленкової.

Частотні словники. У цих словниках подаються слова не за алфавітом, а за спадом частот, тобто розташовуються в порядку від найбільш частотного до найменш частотного. Для створення частотного словника необхідно опрацювати надзвичайно великий масив текстів, бо від обсягу опрацьованого матеріалу залежить ступінь об'єктивності визначення місця слова у словнику. Прикладами частотних словників є «частотний словник сучасної української художньої прози» у 2-х томах, «Частотный словарь русского языка» за редакцією Л.М. Засоріної.

Частотні словники дуже корисні в лінгводидактичному аспекті для швидшого й ефективнішого оволодіння іноземною мовою. Найчастотніші слова, їх 1200, покривають 80% будь-якого тексту. Знаючи ці слова, можна читати і розуміти іноземні тексти. Через те частотні словники використовують для укладання словників-мінімумів із іноземних мов створення текстів для підручників із іноземних мов.

Зворотні словники. У таких словниках слова розташовані за алфавітом із їх кінця: а, ба, баба, жаба, раба та ін. такі словники групують слова за морфемами — закінченнями, суфіксами, коренями, префіксами, а це дуже корисно для дослідників мови: з такого словника легко вилучити однокореневі слова, визначити продуктивність того чи іншого суфікса тощо. У Україні вийшли «Інверсійний словник української мови» за редакцією С. Ф. Бевзенка та «Обернений частотний словник сучасної української художньої прози».

Словотвірні та морфемні словники. У цих словниках членуються слова на морфеми, визначаються твірна основа слова і морфема, за допомогою якої утворене від твірної основи слово. До таких словників належать «Морфемний словник» Л. М. Полюги, «Морфемний аналіз: словник-довідник» у 2-х томах І.Т. Яценка.

Ідеографічні словники. В ідеографічних словниках слова розташовано не за алфавітом, а за групами, які виділяють на основі спільних значень, тем. Першим ідеографічним словником є «Thesaurus of English Words and Phrases"(Тезаурус англійських слів та фраз) П. М. Роже, який вийшов ще в 1852р. У цьому словнику всі слова розподілені на 6 класів, 24 підкласи, 1000 тем, а в середині тем виділяються ще ближчі за значенням групи, синонімічні ряди, антонімічні пари. За назвою цього словника всі ідеографічні словники стали називати тезаурусами.

Словники асоціативних норм. У словниках цього типу до кожного реєстрового слова наведено асоціації, які це слово викликало у людей, що брали участь у психолінгвістичних експериментах. В Україні вийшло дві такі праці Н. П. Бутенко: «Словник асоціативних норм української мови» та «Словник асоціативних означень іменників в українській мові».

Словники скорочень. Вони розкривають значення абревіатур, тобто фіксують їхнє повне значення. В українській мові існують такі типи словників скорочень:

— тлумачні, що пояснюють повне значення конкретних абревіатур, наприклад, Англо-український тлумачний словник з обчислювальної техніки, інтернету і програмування;

— перекладні, що подають переклад абревіатур з української мови на іншу, наприклад, Англо-російсько-український словник з ракетно-космічної техніки;

— спеціалізовані, абревіатури котрих стосуються термінології певної навчальної спеціальності або більш обмеженої тематики, наприклад, Англійсько-російський словник медичних абревіатур, Українсько-російський поняттєвий словник термінів та абревіатур у сфері інформатизації, Словник скорочень, що використовуються в ICQ;

— загальні, де можна знайти абревіатури різні за характером і значенням, що не є пов’язані семантично.

4. Багатомовні словники У багатомовних (перекладних) словниках дається не пояснення (тлумачення) значень слів, а переклад, тобто підбирається слово-відповідник іншої мови. Найчастіше це двомовні словники. Їх створюють для цілей перекладу й активно використовують при вивченні іноземної мови. Прикладом двомовних словників є «Русско-украинский словарь» АН в 3-х томах, «Українсько-російський словник» АН в 6 томах, «Словник італійсько-український і українсько-італійський» за редакцією В. Т. Бусло та інші.

Значно рідше за двомовні створюються словники, що охоплюють три і більше мов, як, наприклад, «Німецько-українсько-російський словник» за редакцією Е.І. Лисенка. Унікальним є укладений А. та В. Поповими «Словарь на семи языках (французко-немецко-английско-итальянско-испанско-рортугпльско-голандско-русский)», який вийшов у 1902 р. у Варшаві.

Особливо багато останнім часом з’явилося перекладних термінологічних словників, наприклад, «Словник фізичної лексики українсько-англійсько-німецько-російський» В. Козирського і В. Шендеровського.

Створено чимало диференційних словників, яких навоняться лише ті слова, які не збігаються за значенням. Наприклад: «Русскоукраинский и украинско-русский словарь: Отличительная лексика» Л.І. Мацько, О. М. Сидоренко, С. В. Шевчук. До диференційних належать і так звані словники «фальшивих друзів перекладача», в яких зафіксовано слова двох мов, що подібні за формою, але мають різні значення: «Словник російсько-українських міжмовних омонімів» М. П. Кочергана, «Англо-русский и русско-английский словарь» ложных друзей переводчика" К.Г. Готліба.

Електронні та онлайн-словники Останнім часом широкого поширення набули електронні словники. Такі словники, як правило, є електронними аналогами вже існуючих «паперових» словників. Разом з тим, вони володіють і багатьма цікавими особливостями. Наприклад, пошук слів в електронних словниках здійснюється у багато разів швидше, слова можна шукати по всьому тексту словника, включаючи приклади використання (повнотекстовий пошук). Часто подібні словники бувають багатомовними, тобто містять словникові статті на багатьох мовах (прикладом такого словника може служити перекладної електронний словник Lingvo).

Різновидом електронних словників можна вважати так звані «онлайнові» словники, розміщені в Інтернеті. Ці словники розташовуються на сайтах у вигляді web-сторінок і володіють багатьма можливостями, доступними тільки в Інтернеті: регулярно поповнюється словникова база, практично миттєвий доступ до нових словниках, розміщеним на сайті. Їх не потрібно носити з собою з дому на роботу і назад, до них завжди можна звернутися там, де є Інтернет, тобто майже з будь-якої точки земної кулі. Відомими сайтами, на яких розміщені словники, є наступні:

dic.academic.ru Тут представлені найрізноманітніші словники: тлумачний, історичний, фінансовий та ін Також є різноманітні енциклопедії від Сучасної до всім відомої Брокгауза і Єфрона. Зручність побудови сайту в тому, що прямо з головної сторінки можна здійснювати пошук, причому по всіх ресурсах одночасно. Для цього потрібно ввести потрібне слово і відзначити ті словники, в яких ви очікуєте щось знайти. Втім, для економії часу можна вибрати всі (для цього передбачена спеціальна кнопка).

Сайт slovari.gramota.ru повністю присвячений російській мові. Тут зібрані словники, які можуть допомогти як у вивченні мови, так і на практиці. Серед них тлумачний словник, словник труднощів, словотвору, наголосів, синонімів, антонімів, особистих імен і пр. Як і на попередньому ресурсі, тут представлена форма пошуку і можливість шукати по всіх словниках одночасно. Крім того, можна почитати коротку інформацію про словник: про його структуру, умовних скорочень і т.д.

Ще один сайт, присвячений російській мові, носить назву «Російські словники. Служба російської мови» (www.slovari.ru). Там ви можете не тільки перевірити правопис і подивитися тлумачення якогось слова, а й вивчити основні правила російської граматики. Особливий інтерес представляють словники мов Пушкіна і Достоєвського. Ввівши слово в пошукову форму, можна подивитися, в якому творі і в якому контексті воно вживалося письменником.

Висновки Кінець 1990;х рр. і початок XXI століття ознаменувалися надзвичайним підйомом лексикографічної діяльності і випуском великої кількості словників. Це стало наслідком сильної зміни суспільно-політичної, економічної, культурної концепцій життя суспільства, розширення міжнародних зв’язків, впровадження комп’ютерних технологій, що призвело до значних змін у словниковому складі української мови, появи низки неологізмів, зміни значень існуючих слів. Мовні трансформації потрібно було фіксувати в нових лінгвістичних словниках. Зміна економічного устрою країни, поява великої кількості комерційних видавництв і потреба в лінгвістичних словниках в практичній і освітній галузях привели до видання безлічі «масових», комерційно вигідних і загальнодоступних словників.

Проте їх підготовці не приділяється тієї уваги, яку можливо було при централізованому випуску словників, коли кожен словниковий проект піддавався всебічному науковому аналізу і ставав подією в лінгвістичним світі. Те ж можна сказати і про редакторської підготовки словникових видань.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. М. П. Кочерган «Вступ до мовознавства», Київ 2000.

2. Полтавська О. М. Вивчення української мови (за професійним спрямуванням): теоретичний і практичний аспекти: Навч. посібн. / О. М. Полтавська. — Алчевськ: ДонДТУ, 2009. — 189 с.