Засоби вираження майбутнього часу та перфектних форм в сучасній англійській мові

ЗМІСТ

ВСТУП РОЗДІЛ 1. ЧАСОВІ ФОРМИ СУЧАСНОЇ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ ТА ПРОБЛЕМАТИКА ЇХ ВИРАЖЕННЯ

1.1 Дієслово як самостійна частина мови

1.2 Граматична категорія часу в сучасній англійській мові

1.3 Проблема вживання перфектних форм

1.4 Питання майбутнього часу та способів його вираженя РОЗДІЛ 2. ФУНКЦІОНУВАННЯ МАЙБУТНЬОЇ ТА ПЕРФЕКТНОЇ ФОРМ В СУЧАСНІЙ АНГЛІЙСЬКІЙ ЛІТЕРАТУРНІЙ МОВІ НА ОСНОВІ ТВОРІВ АМЕРИКАНСЬКИХ ТА БРИТАНСЬКИХ КЛАСИКІВ

2.1 Особливості вираження перфектних форм

2.2 Особливості форм майбутнього часу та їх вираження ВИСНОВКИ СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

Актуальність теми. Мова не є сталим поняттям і постійно видозмінюється. Тому, відстеження змін у мові є необхідністю під час її вивчення. Незважаючи на жвавий інтерес науковців-теоретиків довкола проблеми часу, вона не є повністю дослідженою і розкритою, а тому продовжує активно вивчатися в наш час, оскільки ще залишилось багато питань, які потребують дослідження з боку граматистів.

В сучасній англійській мові проблема вживання майбутнього часу постає досить гостро, адже наразі існує багато засобів передачі майбутнього часу за допомогою інших граматичних часів та способів. Використання варіативних засобів вираження майбутнього часу без прямої вказівки на час, зумовлює неправильне вживання часів, або неправильну передачу сенсу висловлювання, що породжує непорозуміння серед мовців.

Аналогічно гостро постає проблема вживання перфектних форм в системі часів дієслова сучасної англійської мови. Існує ідея того, що перфектні форми можуть бути загального та тривалого виду, і разом з тим відрізнятися за граматичними часами так само, як і неперфектні форми. Варіативне вживання перфекту та використання його для вираження дії різних часів, також породжує некоректне його вживання.

Отже, вказані вище аргументи підкреслюють актуальність теми «Дієслово. Проблема часу в сучасній англійській мові».

Об'єктом дослідження є види та функції часових форм англійського дієслова.

Предметом дослідження є функціонування та засоби вираження майбутньої та перфектної часових форм в сучасній англійській мові.

Мета дослідження. Дослідити та охарактеризувати засоби вираження майбутнього часу та перфектних форм в сучасній англійській мові, дослідити дієслово як самостійну частину мови.

Відповідно до мети визначено такі завдання дослідження:

1) дослідити дієслово як самостійну частину мови;

2) дослідити проблему вживання перфектних форм в сучасній англійській мові;

3) охарактерезувати засоби вираження майбутнього часу в сучасній англійській мові;

4) проаналізувати художні твори американських та британських класиків на предмет вживання майбутньої та перфектної часових форм

Методи дослідження. У якості робочих методів використовуються методи аналізу, порівняння та узагальнення.

Практичне значення роботи полягає у тому, що результати дослідження можуть бути використані при поглибленому вивчені граматики англійської мови, на практичних заняттях або семінарах з практичної граматики, при написанні рефератів або наукових статей, а також в подальших дослідженнях.

Структура курсової роботи. Курсова робота складається зі змісту, вступу, двох розділів та висновків до них, загальних висновків та переліку використаних джерел. Список використаних джерел налічує в собі праці вітчизняних та зарубіжних вчених та письменників у кількості 23 найменувань. Загальний обсяг курсової роботи 41 сторінка.

РОЗДІЛ 1. ЧАСОВІ ФОРМИ СУЧАСНОЇ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ ТА ПРОБЛЕМАТИКА ЇХ ВИРАЖЕННЯ

1.1 Дієслово як самостійна частина мови

До дієслова як частини мови ми відносимо слова, які позначають дії (to go, to build), почуття (to hear, to love), процеси мислення (to think, to understand). У сучасній англійській мові дієслово має більш розвинену систему засобів словозміни і формотворення, ніж будь-яка інша частина мови.

Дієслово в граматичному ладі англійської мови займає абсолютно виняткове місце — внаслідок широкої розгалуженості своєї системи і тієї великої ролі, яку дієслівні форми грають у побудові речення.

Дієслово — граматично найскладніша частина мови, оскільки відіграє головну роль у вираженні предикативної функції речення. Його складність полягає й у різноманітних класифікаціях та представленості у двох формах — особовій та неособовій. Загальне категоріальне значення усіх форм дієслова — динамічний процес, дія. Дієслово має більше граматичних категорій, ніж будь-яка інша частина мови. У складі синтаксичних одиниць воно сполучується з іменником, займенником, прислівником [1, с. 47].

Miss Johnson learns Russian.

Тут ми бачимо, що дієслово to lеаrn вжито у формі теперішнього часу, невизначеного виду, дійсного способу, 3-ої особи однини. Якщо форма дієслова виражає всі згадані категорії, то вона називається особовою (finite) формою дієслова і виконує в реченні завжди тільки функцію присудка.

До неособових форм дієслова (non-finite) відносяться інфінітив, герундій (the Gerund) і дієприкметник (the Participle). На відміну від особових форм дієслова, вони не виражають особи, числа, способу і не мають звичайних дієслівних форм часу, але виражають стан і вид. Неособові форми дієслова не можуть бути присудком у реченні. Вони виступають у функції підмета, іменної частини присудка, додатка, означення або обставини, як це показано у таблиці 1.1 [10, с. 48].

Таблиця 1.1 — Функції неособових форм дієслова у реченні.

Як видно з наведених прикладів, неособові форми дієслова мають як дієслівні, так і іменні риси. При цьому в інфінітиві і герундії поєднуються властивості дієслова та іменника, в дієприкметниковій формі - дієслова і прикметника.

Трьома основними формами дієслова в англійській мові є:

I форма — інфінітив; (Infinitive)

II форма — минулий невизначений час; (Past Indefinite)

III форма — дієприкметник II (Participle II).

А саме, вони наведені у таблиці 1.2.

Таблиця 1.2 — Основні форми англійського дієслова.

Форми інфінітива і дієприкметник II беруть участь в утворенні складних дієслівних форм (з допоміжними дієсловами).

За складом вихідної форми (форма I) англійські дієслова поділяються на:

1. прості, що не мають у своєму складі префіксів і суфіксів: to read, tо work, to run і т.д.;

2. похідні, до складу яких входять префікси і суфікси: to idealise, to magnify, to strengthen, to foresee, to surpass і т.д.;

3. складні, що складаються з двох основ, але виражають одне поняття: to whitewash, to sightsee, to fulfill і т.д.;

4. складені, що складаються з двох частин — дієслівної основи та відокремленого суфікса, які пишуться окремо і можуть відділятися один від одного залежними словами: to get up, to go away, to put (the meeting) off і т.д.

Фразові дієслова — це єдине смислове ціле. Іноді, в поєднанні, сама дієслівна основа набуває нового значення, відмінне від значення того ж дієслова без змін: to carry, tо carry out.

Єдине смислове ціле, що передає одне поняття, являють собою також деякі стійкі словосполучення, утворені з дієслова та іменника і відповідні за значенням дієслів: take care, take notice, take part і т.д. Єдине смислове ціле являють собою і поєднання дієслова to have з іменниками, що позначають одноразові дії: to have a smoke, to have a look, to have a wash і т.д. [4, с. 128]

За способом творення форм минулого неозначеного часу і дієприкметникової форми II (Participle II), всі дієслова поділяються на правильні (Regular Verbs) і неправильні (Irregular Verbs).

Під терміном «правильні» дієслова, мають на увазі дієслова, які утворюють свої основні форми за загальним правилом, а під терміном «неправильні» — ті дієслова, які в утворенні своїх основних форм не керуються загальним правилом. Тобто вони є винятками, які слід запам’ятовувати окремо.

Велика частина англійських дієслів належить до правильних дієслів. Правильні дієслова утворюють форму минулого неозначеного часу (Past Indefinite) і дієприкметникову форму II (Participle II) шляхом додавання суфіксаed до основи дієслова:

to work, worked, worked.

Якщо основа дієслова закінчується нау з попередньою приголосною, тоу змінюється наi:

to dry, dried, dried.

Якщо основа дієслова закінчується нае, то при додаванні суфіксаed буквае випадає:

to translate, translated, translated.

При додаванні суфіксаed подвоюється кінцева приголосна:

1) у односкладових дієслів з коротким голосним звуком, що закінчуються в основі на одну приголосну:

to slip, slipped, slipped;

2) у складних дієслів, що закінчуються в основі на одну приголосну з попереднім коротким голосним звуком, якщо наголос падає на останній склад:

to admit, admitted, admitted;

3) якщо останньою приголосною буквою в основі дієслова є L, то L подвоюється, незалежно від того, на який склад падає наголос:

to travel, travelled, travelled.

Суфіксed вимовляється:

[T] після глухих приголосних звуків, крім [t]:

to push, pushed, pushed;

[D] після голосних або дзвінких приголосних звуків, крім [d]:

to live, lived, lived;

[Id] після [t] і [d]:

to want, wanted ['wontid], wanted;

to end, ended ['endid], ended [10,с. 96].

Неправильні дієслова утворюють форму минулого неозначеного часу (Past Indefinite) і дієприкметникову форму II (Participle II) особливими способами, ці форми слід запам’ятати. [2]

А саме, це наведемо наведено у таблиці 1.3 [10, с. 272].

Таблиця 1.3 — Форми минулого неозначеного часу та дієприкметникова форма неправильних дієслів.

Також в англійській мові є такий важливий пункт як спосіб (The Mood). Спосіб показує, як мовець розглядає дію по відношенню до дійсності. В англійській мові є три способи: дійсний (the Indicativе Мооdу), умовний (Thе Subjunctive Mood) і наказовий (The Imperativе Moоd).

Дійсний спосіб показує, що мовець розглядає дію як реальний факт, що відноситься до теперішнього, минулого або майбутнього:

The table is made of wood.

Умовний спосіб показує, що мовець розглядає дію не як реальний факт, а як передбачувану, бажану чи можливу дію при наявності яких-небудь умов. Велика частина форм умовного способу в сучасній англійській збігається з формами дійсного способу:

If we had waited to carry the canoe, time would have been lost.

Наказовий спосіб виражає волю мовця, спонукання до вчинення дії, прохання або наказ:

Write down your name, address and occupation here [10, с. 100].

Необхідно пояснити правила вживання допоміжного дієслова do в питальних реченнях, адже це є досить цікаво. Досліджуючи це питання, виникає багато питань, які будуть розкриті в подальшому.

В цілому для англійської мови характерна тенденція ставити підмет перед присудком; але їй протистоїть інша тенденція — висловлювати питання зворотним порядком слів, а саме: дієслово — підмет.

Наприклад в застарілому реченні:

Writes he?

Можна порівняти з аналогічними реченнями в німецькій мові - Schreibt er? та французькій — Йcrit-il?

Поряд із цим, у багатьох питальних реченнях зустрічається і такий порядок слів: допоміжне дієслово — підмет — дієслово.

Наприклад:

Can he write?

Will he write?

Has he written?

У такій конструкціі повнозначне дієслово стоїть після підмета, як і в звичайних стверджувальних реченнях. Створення компромісних форм типу Does he write? дало можливість об'єднати дві протилежні тенденції: з формальної точки зору — дієслово, хоча і не повнозначне, стоїть перед підметом для вираження питання, з іншого боку, підмет стоїть перед смисловим дієсловом. Допоміжне дієслово, однак, не потрібне, якщо підметом у реченні служить питальний займенник.

Наприклад:

Who writes?

Оскільки воно, природно, ставиться на перше місце, і, таким чином, речення і без — does відповідає загальному зразку [4, с. 19].

Важливо зазначити, що предикативні форми дієслів можуть вживатися тільки як вторинні слова (аднекси) і ніколи — як первинні та третинні слова. Але дієприкметник, подібно прикметнику, буває первинним словом:

The living are more valuable than the dead.

Інфінітив ж, залежно від речення, може виконувати будь-яку з трьох функцій; в англійській мові в певних випадках він вимагає to (пор. нім. zu, дат. at). Інфінітив в якості первинного слова:

То see is to believe.

Інфінітив у функції ад’юнкта:

The never to be forgotten look.

Таке вживання інфінітива певною мірою компенсує відсутність повного комплекту дієприкметників (майбутнього, пасивного і т.д.).

Інфінітив у функції суб’юнкта:

Не came here to see you [10, с. 93].

1.2 Граматична категорія часу в сучасній англійській мові

дієслово перфектний англійський мова Враховуючи структуру дослідження, досить доцільним є розгляд саме категорії часу, адже протягом подальшої роботи будуть з’являтися посилання на базові та традиційні практики, щодо категорії часу та певних часових форм конкретно.

У систему англійських дієслівних часів входять часи Indefinite, Perfect, Continuous та Perfect Continuous, які представлені в теперішньому, минулому і майбутньому часах. Також існує такий час як Future in the Past. Таким чином, в англійській мові існує шістнадцять форм часу.

1. Теперішній час.

Цей час виражає, що процес, названий дієсловом, здійснюється одночасно з моментом мови. Означає, що процес, названий дієсловом, здійснюється одночасно з моментом мови. Може виражати постійний процес, здійснення якого не має часових обмежень, та виражає повторювані процеси, здійснення яких не пов’язане з певним часом. В англійській мові дані процеси виражаються за допомогою The Present Indefinite Tense:

We go to the theatre every week.

Якщо ж процес, названий дієсловом, збігається з моментом мови в той самий момент, не є регулярною дією і залежить від часу, то таку дію передає The Present Continuous:

The teacher is reading; the pupils are listening to.

Також не можна не зазначити, що в англійській мові використовується The Present Perfect Continuous Tense для позначення дії, що почалась в певний момент до моменту розмови і триває аж до цього моменту:

We have been waiting for you since 10 о’clock.

Форми теперішнього часу англійської мови можуть висловлювати значення властиві формами майбутнього і минулого часів. При цьому велику роль грають ситуація і контекст. Форми теперішнього часу, вжиті в значенні майбутнього, висловлюють упевненість у близькому здійсненні процесу:

I go (am going) to the theater tomorrow.

Форми теперішнього часу в значенні минулого наближають дію до моменту мови і надають виразність. Частіше всього він зустрічається в історичних текстах, розповідях про минуле, сценічних ремарках, радіоі телерепортажах, газетних заголовках.

Parents find child after being lost all night.

2. Минулий час.

Дієслова минулого часу доконаного виду, позначають дію, яка відбулося в минулому, а результат зберігається до теперішнього:

He has built a fence around his house.

(До моменту мовлення паркан вже побудований і ми можемо його побачити).

В англійській мові таку дію висловлює The Present Perfect Tense Також минулий час виражає дію, яка відбулася раніше іншої, що вже пройшла. В англійській мові для передачі такої дії вживається The Past Perfect Tense:

She had already cooked dinner when they came.

Дієслова минулого часу недоконаного виду позначають, по-перше, дію протягом минулого, при цьому може вказуватися час. Таку дію в англійській мові може бути виражено The Past Continuous Tense або The Past Perfect Continuous:

When night came the travelers were walking along the narrow path.

Columbus and his sailors had been sailing many days before they saw land.

По-друге, дію, не раз повторювану в минулому або вчинену в минулому і ні чим не пов’язану з теперішнім. Для позначення таких процесів в англійській мові використовується The Past Indefinite Tense.

I wrote her a letter yesterday.

3. Майбутній час.

Дієслова майбутнього часу позначають дію, що відбудеться після моменту мовлення. Форма майбутнього часу від дієслів недоконаного виду складна. Вона означає, що названий дієсловом процес буде здійснюватися як тривалий або повторюваний, але не вказує на його завершеність, результат і чи дія відбуватиметься в певний момент у майбутньому. В англійській мові за вираження цієї дії відповідають The Future Indefinite Tense та The Future Continuous Tense:

I will visit him twice a month.

I will be working in the garden at this time tomorrow.

The Future Perfect Continuous вживається для вираження дії, яка почалася раніше певного моменту в майбутньому і триває протягом певного періоду і до моменту мовлення:

By next June he will have been living here for ten years.

Форма майбутнього часу від дієслів доконаного виду проста, вона позначає час здійснення процесу і вказує на його закінченість, при цьому може вказуватися час, до якого процес відбудеться. В англійській мові така дія може виражається The Future Perfect Tense:

They will have bought a new car by the end of this year.

1.3 Проблема вживання перфектних форм

Досліджуючи цю тему, доходимо до висновку, що в англійській мові досить гостро постала проблема перфектних форм в системі часів дієслова. Різні погляди багатьох вчених, які досліджували це питання, можна розділити на 3 групи:

1. Перфект — це особлива часова категорія;

2. Перфект — це особлива категорія виду;

3. Перфект не відноситься ні до часової категорії, ні до категорії виду.

Остання точка зору належить Професору Смирницькому, який вводить поняття тимчасової відносності. Професор Смирницький під перфектом розуміє всю систему дієслівних форм, що містять в собі безпосереднє поєднання дієприкметникової форми II з будь-якою формою дієслова «have"[16, с. 89].

Під цим розуміється не контактне положення по відношенню до форми цього дієслова, а такий зв’язок, який здійснюється не за участю будь-якої третьої ланки. Так, наприклад:

I had my hair cut.

Слова, що знаходяться між компонентами «had» і «cut» виступають як необхідна ланка побудови. Слова «had» і «cut» не з'єднані в даному випадку без проміжної ланки. Тобто два наступних приклади зовсім не означають одне і те саме. Будова речення впливає на значення та переклад.

I had cut my hair — Я підстриг (сам) волосся.

I had my hair cut — Мені підстригли волосся.

Смирницький піднімає питання про те, якою граматичною категорією є перфект. На його думку перфектні форми можуть бути як загального, так і тривалого виду (have waited — have been waiting) і разом з тим відрізнятися за граматичними часами абсолютно так само, як і неперфектні форми (have, had, will, have waited) [16, с. 93].

Крім того, вони можуть бути і позачасовими (з точки зору граматичної категорії часу), а це вже показує, що перфект являє собою особливу граматичну категорію. Навряд чи можна, в такому випадку, ставити питання про приналежність перфекта до якої-небудь категорії за межами виду і часу. Хоча, можна підняти питання про приналежність перфекта до категорій стану і способу.

Перфект співвідноситься з не перфектом, тобто з усією системою відповідності не перфектних форм.

Наприклад:

Has been writing — is writing

Has written — writes

Will have been writing — will be writing

(To) have written — (to) write і т.д.

Тільки форма дієприкметниика II не є в простому однозначному відношенні з будь-якою не перфектною формою, що порушує рівновагу всієї граматико-морфологічної системи англійського дієслова.

Всяка морфологічна граматична категорія утворюється протиставленням, щонайменше, двох несумісних один з одним форм, які визначаються як категоріальні форми, тобто саме як форми підтверджуючі дану граматичну категорію. Перфект і не перфект можуть утворити, у співвідношенні один з одним, особливу граматичну категорію дієслова та категорію тимчасової віднесеності, яка буде відмінна і від часу, і від виду. Її ж окремі форми можуть називатися перфектом і не перфектом, або звичайною формою.

Близькість категорії тимчасової віднесеності до категорій часу і виду пояснюють безперервні спроби включити перфект або в час, або у вид, а це заплутує і спотворює дійсне становище речей. Ця близькість має, однак, і інший наслідок: в тих формах, в яких категорія тимчасової віднесеності може залежно від обставин, розширювати своє значення і виконувати роль категорії часу.

Наприклад:

If he were here, he would help us.

If he had been here, he would have helped us.

У таких випадках, як у першому прикладі, за відсутністю спеціальної вказівки на час, даність інтерпретується як віднесення до теперішнього часу.

Розглядають перфект і як видо-часову форму, яка може мати і часто часове значення. Основним видовим значенням перфекта теперішнього часу вони вважають завершеність дії до моменту мовлення.

Однією зі специфічних рис англійського дієслова є те, що не всі завершенні дії відносяться до минулого часу. При вказівці на закінчений період часу дія відноситься до минулого, і, відповідно, вживається форма невизначеного розряду минулого часу. Однак, завершена дія може бути теперішньою. Тоді відсутня вказівка ??на закінчений період часу, і дія відноситься до сфери теперішнього часу, що і передається перфектом. У перфекта, сам момент мовлення не відноситься безпосередньо до дії. Граматисти звичайно трактують перфект теперішнього часу як форму, яка має значення результативності, прямо називаючи її результативним видом.

Безперечно, можна говорити про результативність в таких випадках:

You have spoilt it!

У наведеному прикладі значення результативності випливає з лексичного змісту дієслова, що виражає зміна об'єкта дії. В інших випадках при дієсловах, що не мають у своїй семантиці специфічного значення зміни, значення результативності звичайно відсутнє.

Has it really never occurred to you, mother, that I have a way of life like other people? (Bernard Shaw)

Дана дія мала і місце і те, що вона не протиставлялась мовцем до моменту мовлення, тобто відбувалася в теперішньому часі.

Перфект майбутнього часу передає дію, яка має завершитися раніше певного моменту в майбутньому, що є тимчасовим центром, з яким співвіднесена дана форма:

We shall have finished our task by the time you return.

Зазвичай в граматиках наводиться також перфектно-тривалий розряд майбутнього часу. Фактично це форма в мові не зустрічається.

Основним значенням перфекта минулого часу є завершеність дії в минулому. Тут наявне тимчасове значення передування і видове значення закінченості.

Перфектно-тривалий розряд минулого часу, так само і відповідна форма теперішнього часу, передає те, що процес відбувається від початку до кінця в сфері минулого часу. Перфектно-тривала форма минулого часу має характерну для всіх видо-часову форму минулого часу, обмежену синтаксичною самостійністю.

1.4 Питання майбутнього часу та способів його вираженя

Наразі в сучасній англійській мові існують традиційне розуміння майбутнього часу, можна назвати його також класичним, та теоретичні альтернативні теорії. В роботі до цього підрозділу ми розглядали саме класичне розуміння майбутності. Варто розглянути альтернативні теорії, які трохи інакше трактують дане питання, що є досить цікаво з лінгвістичної точки зору. Коротко розглянемо деякі з них.

Професор Кверк виділяє в англійській мові тільки дві видо-часові форми — теперішній і минулий час (тобто, на його погляд, англійська в цьому питанні нагадує німецьку).

Датський вчений-лінгвіст Отто Есперсен заперечує існування майбутнього часу в сучасній англійській мові на підставі того, що так звані допоміжні дієслова, що вказують на майбутній час shall і will насправді є модальними дієсловами [7, с. 284].

Подібне твердження, звичайно, не є безпідставним. Дані дієслова дійсно належать до модальних. Так, наприклад, дієслово shall в якості модального висловлює наказ, попередження, загрозу, обіцянку або застереження:

She shall be placed in that nursery.

Don’t be afraid, Jane, I saw it was an accident; you shall not be punished.

I shall certainly return if all be well [19, с. 112].

Можемо прослідкувати, що незважаючи на близькість з традиційною формою передачі майбутнього часу, в реченнях зосереджується увага не на питанні часу, а швидше на спрямованості дії від наміру виконання, де може матися на увазі відведений на це часовий проміжок.

Дієслово will як модальне служить для вираження волі, бажання або наміру. В наступному реченні ми бачимо, що передано не лише час, а і намір.

We will wait a few minutes, Jane. [19, с. 26].

Далі ж ми бачимо, як в реченні передається більше небажання виконувати дію або заборона, ніж констатація факту в певному часовому проміжку.

You will not speak to him on any pretext! [19, с. 31].

Подібним чином відбувається і з дієсловами should i would.

Дієслово should, будучи модальним висловлює моральний обов’язок, пораду або рекомендацію:

You should see old Ossenburger [19, с. 124].

Також дієслово should вживається в риторичних питаннях з питальним словом «why» для вираження подиву, сильного подиву, обурення:

How the hell should I know? [23, с. 72]

Модальне дієслово would застосовується за тим же принципом, що і will але в основному в підрядних додаткових реченнях, де дієслово-присудок вжите в минулому часі:

Bessie said she was sure you would not refuse [19, с. 65].

Крім того, shall як модальне дієслово використано в питальній формі носить відтінок обігу з метою отримати розпорядження або вказівка:

A glass of wine; shall I get you one [18, с. 67].

І знову з речення ми бачимо, що акцент робиться саме на намірі здійснення дії, на тому, що вона має відбутися в майбутньому.

Важливо зауважити, що will i would служать для вираження ввічливого прохання, запрошення, причому would надає проханню особливо важливого відтінку:

Will you ring again?

Would you like to hear? [22, с. 22]

Також will і would, використовуються в заперечних реченнях в якості модальних дієслів, і вказують на те, що предмет не виконує дії, позначеної інфінітивом основного дієслова:

The knife will not cut

Тобто як дослівно з речення ми розуміємо, ніж так би мовити «не хоче різати».

The window would not open.

The door will not lock.

Допоміжні дієслова майбутнього часу в традиційному розумінні відповідають наступним характеристикам модального дієслова: вживаються в поєднанні з інфінітивом іншого дієслова і висловлюють можливість, необхідність, ймовірність, дозвіл, заборону або можливість виконання дії. Все це підкреслюється вищенаведеними прикладами.

Виходячи з подібних міркувань, Есперсен висуває цікаву теорію, згідно з якою традиційна конструкція майбутнього часу shall / will + inf насправді є не граматичним вираженням майбутнього часу, а лише виражає обов’язковість дії або волі до її виконання.

Також професор Бархударов виступає проти включення майбутнього часу в систему граматичних часів сучасної англійської мови, мотивуючи це тим, що конструкція shall / will + inf висловлює майбутнє і минуле, тобто і є так званим Future-in-the-Past [3, с. 8].

Незважаючи на існування певних різних теорій, англійська мова продовжує користуватися традиційною формою майбутнього часу.

Розглянувши дієслово та різні способи вираження часу в англійській мові, можна зробити висновок, що дієслово — граматично найскладніша частина мови, оскільки відіграє головну роль у вираженні предикативної функції речення. Його складність полягає й у різноманітних класифікаціях та представленості у двох формах — особовій та неособовій.

Для вираження певного часу можуть застосовуватися засоби притаманні іншим часовим формам. А саме, форми теперішнього часу англійської мови можуть висловлювати значення властиві формами майбутнього і минулого часів. При цьому велику роль грають ситуація і контекст. Незважаючи на це, в класичних способах використання майбутнього часу зазвичай є пряма вказівка на час.

Альтернативні способи вираження майбутності є досить актуальною темою для іноземних граматистів, які розробляють теорії щодо усунення майбутнього часу із системи часів. Вони вважають допоміжні дієслова майбутнього часу лише модальними, адже досить часто в мовлені прослідковується спрямованость дії від наміру виконання з відведеним часовим проміжком на це. В той час як питання часу в таких випадках не піднімається.

З цього можна зробити висновок, що в сучасній англійській мові постає проблема коректного використання майбутніх форм.

Розглядаючи питання перфектних форм, бачимо, що на думку певних граматистів перфект можна віднести до особливої граматичної категорії, адже вони можуть бути загального або тривалого виду, відрізнятися за граматичними часами як і не перфектні форми, можуть бути позачасовими. Близькість категорії тимчасової віднесеності до категорій часу і виду пояснюють безперервні спроби включити перфект або в час, або у вид, а це заплутує і спотворює дійсне становище речей. Розглядають перфект і як видо-часову форму, яка може мати і часто часове значення.

РОЗДІЛ 2. ФУНКЦІОНУВАННЯ МАЙБУТНЬОЇ ТА ПЕРФЕКТНОЇ ФОРМ В СУЧАСНІЙ АНГЛІЙСЬКІЙ ЛІТЕРАТУРНІЙ МОВІ НА ОСНОВІ ТВОРІВ АМЕРИКАНСЬКИХ ТА БРИТАНСЬКИХ КЛАСИКІВ

2.1 Особливості вираження перфектних форм

Стилістичні функції дієслівних форм розкриваються в контексті, у синтаксичному взаємозв'язку між формами й граматичними категоріями. Перфект тісно пов’язаний з текстовими категоріями проспекції й ретроспекції. Загальновідоме визначення перфекта як форми, що виражає результат попередньої дії. При вживанні перфектного результативного експлицитно або імпліцитно виражається стан суб'єкта або об'єкта, що виник як результат завершеної дії. Дія в перфектній формі передбачає, визначає наступні дії й, зацікавлюючи читача, загострює його увагу на причині й ході подій, що розвертаються, що приводять до тих або інших наслідків, а також підкреслює значимість отриманого результату.

Наприклад:

Let us both leave this dreadful place, and far apart lead better lives, and forget how we have lived [21, с. 43].

Звідси ми можемо виділити в перфектних форм проспективну або результативну функцію. Для реалізації функції результативності необхідний сприятливий контекст. Вона реалізується в граничних дієсловах і в дієсловах двоїстого видового характеру, які лексично передають дію, пов’язану зі зміною суб'єкта або об'єкта дії, наприклад, дієслова make, achieve. Результативний перфект може також виконувати функцію експозиції, служити введенням до наступної ситуації:

Gentleman in the white waistcoat had made a very strong impression, thought that now the undertaker had got Oliver upon trial the subject was better avoided.

У наступному прикладі минулий досвід персонажа визначає його поводження в сьогоденні, звертаючи пильну увагу на його причинах:

Sometimes she speaks of «the past» as people speak who have been in prison. But you never know whether they refer to the crime or the imprisonment or the whole experience.

За допомогою перфекта в цій функції встановлюються глибинні зв’язки — обумовленість «сьогодення» персонажів минулим, єдність, безперервність тимчасового потоку. Однак перфект може виконувати й протилежну композиційну функцію — ретроспективну. Перфектна форма допомагає зробити стрибок із сьогодення в минуле, створюючи різноманітні асоціативні зв’язки між ними, підкреслюючи їх глибинне, внутрішнє споріднення.

В ході дослідження необхідно розглянути ненормативні випадки вживання перфектних форм. Тож, далі розглядаються випадки варіативного вживання форм Past Indefinite, Present Perfect і Past Perfect та фактори, що впливають на їх вживання; а також варіативне вживання Past Perfect Continuous.

Ось, наприклад, як Past Indefinite може бути в деяких випадках Past Perfect.

Обидві ці форми означають минулу дію, але перфектна форма відрізняється тим, що вона ще означає передування якомусь моменту або події в минулому. Однак, в тому випадку, коли ідея передування вже виражена лексично — знаходиться в семантиці дієслова, може бути вжита форма Past Indefinite. В цьому випадку вона не змінить суттєво зміст. Дієслова в семантиці, яких заключна ідея передування, є дієслова: expect, anticipate, fear, hope, intend, predict, suppose, etc. Варіантне вживання форм Past Indefinite і Past Perfect з цими дієсловами в основному зустрічається в підрядній частині складнопідрядного речення, частіше в підрядних реченнях порівняння.

He almost expected to see some frightful form slowly rear its head.

An answer so different from the one he had expected to elicit [21, с. 39].

Ці дві форми можуть вживатися одна замість іншої в підрядних реченнях часу, коли контекст або значення сполучника дають зрозуміти те, що дія в підрядному реченні передує дії в головному реченні.

В ході проведеного аналізу зробили висновок, що особливо часто зустрічаються випадки вживання Past Indefinite замість Past Perfect (а також Present Perfect) в реченнях з прислівником never/ever, що з точки зору нормативної граматики здається парадоксальним.

Наприклад:

I never heard of such a thing! — exclaimed the fat gentleman [21, с. 32].

Найбільш часто такі випадки трапляються в діалогічному мовленні. Вірогідно, це пояснюється тим, що форма визначається не тільки відношенням між змістом висловлювання та значенням дієслівних форм, але й рядом інших факторів. Так вживання Past Indefinite, в вище наведеному прикладі, паралельне з перфектом.

В окрему групу можна виділити структури з імпліційованим поверхнім елементом, які в свою чергу діляться на дві підгрупи. А саме еліптичні структури, передбачені нормативною граматикою. Також необхідно відмітити, що в сучасній англійській мові (особливо в її американському варіанті) останнім часом спостерігається значний зріст частотності вживання синтетичних форм перфекта за рахунок аналітичних форм (тобто опущення допоміжного дієслова to have), особливо в розмовній мові.

Наприклад:

Had a nice swim?

Як зазначають дослідники, частотність вживання синтетичних форм збільшилась з 3,4% в 1900 р. до 33% в 1960;1970 роках. Професор Смирницький висловив думку про перфектну сутність дієприкметника, тобто, дієприкметник сам по собі є вже перфектною формою, має значення завершеності. Професор Штеллінг висунув положення, що дієприкметник і перфектна форма мають деяку схожість. Тобто перфектна форма виражає думку про співвіднесеність того, що мало місце в періоді, що вже закінчився, з якимось моментом, тобто мається на увазі його важливість, значення для якогось моменту у змісті висловлювання. Але і дієприкметник виражає не саму дію як таку, а ознаку предмету, який вважається наслідком процесу — він лише семантично співвідноситься з дією, яка позначена інфінітивом тієї ж дієслівної основи. Але в той же час форма перфекта та дієприкметник мають відмінність [16, с. 93]. Однак, це не передбачено нормативною граматикою, а вірогідно, залежить від індивідуального стилю і манери викладання автором. Звичайно такі форми зустрічаються в момент зростання напруги в творах.

By the next morning he had cooled down considerably.

Можливість існування таких засобів, здається, забезпечується такими мовними тенденціями, як вживання замість більш довгої форми Past Indefinite з прислівниками never/ever, які несуть ідею передування. Протилежною тенденцією до вдаваної надмірності мовлення (коли вживається Past Perfect замість очікуваної форми Past Indefinite).

До слідуючої групи належать випадки з зовнішньо-інвентійованою репрезентацією природного порядку протікання дій. В активній дійсності дії можуть слідувати одна за одною, а також співпадати повністю або частково під час здійснення. Під час опису дій, які слідують одна за одною, в англійській мові вживається форма Past Indefinite. Що стосується форми Past Perfect, то вона звичайно трапляється в тому випадку, коли ланцюг оповідання переривається і в нього вводиться дія, що відбулася раніше вже досягнутої точки оповідання, тобто, якщо існує слідуюче співвідношення між дійсним порядком відбування дій та їх мовленнєвою репрезентацією.

В Past Indefinite замість Past Perfect (was invited) неприродність відчувається в меншій мірі тому, що події в такому випадку будуть презентовані в їх природній послідовності. В даному випадку важно визначити, що мається на увазі в формі was invited: запросили (доконаний вид) або запрошували (недоконаний вид), тому що в англійській мові значення, відповідні значенням українського доконаного та недоконаного виду не розділені. А. Г. Баранов виділяє певний зв’язок між композицією твору та вживанням Past Perfect і Past Indefinite для вираження передування. В зв’язку з цим він розділяє два типи засобів за характером засобів (граматичних, лексичних, композиційно-стилістичних) для вираження передування: хронологічно відчленований та хронологічно зв’язаний. Хронологічно від членований текст — це текст, в якому описання передуючих подій виділено в окрему частину, розділ, як хронологічно самостійну одиницю. В таких текстах не спостерігається зближення форм Past Perfect та Past Indefinite. Хронологічно зв’язаний текст — це текст, в якому описання подій вплітається в тканину твору як частина абзацу, абзац, ряд абзаців. В таких текстах спостерігається факультативна асиміляція (іноді у взаємодії з нейтралізацією), при котрій форма Past Indefinite зближається з формою Past Perfect [1, с. 28].

Форма Past Perfect може вступати у синонімічні відносини і з формою Present Perfect. Виділяються групи дієслів, куди включаються дієслова сприйняття і розумової діяльності: forget, notice, think, etc. Ці дієслова, якщо вони вживаються з запереченням як присудки в незалежних реченнях, можуть вживатися як в формі Present Perfect, так і в формі Past Perfect, в тому випадку, якщо речення являє собою пряму мову.

Наприклад:

I had forgotten it for a moment, Oliver, but I hope I may be pardoned.

2.2 Особливості форм майбутнього часу та їх вираження

У цьому підрозділі ми розглянемо форми, різні способи вираження майбутнього часу в сучасній англійській мові.

В англійській мові невизначеність дії є практично мінімальною завдяки тому, що характер дії в кожному випадку передається трьома різними формами майбутнього часу:

I will join you later tomorrow.

He will have written the essay by twelve o’clock tomorrow.

He will be reading the book tomorrow, when you come.

В англійській всі характеристики передаються особливими формами дієслова, або, так би мовити, різними «майбутніми часами». Речення даного прикладу, таким чином відображають три граматичні форми вираження передачі майбутнього часу, які можна назвати базовими, а саме:

1. Future indefinite (or Simple) Tense

2. Future continuous Tense

3. Future Perfect Tense

Вже самі назви представлених вище граматичних часів вказують на те, що перший з них акцентує свою увагу на констатації самого факту дії, другий — на процесі дії; що стосується третього, то він підкреслює її результат.

Досить доцільним є проведення короткого аналізу усіх форм вираження майбутнього часу нижче.

1. Future Indefinite (or Simple) Tense (Майбутній простий час).

Майбутній час служить для вираження дії, яка буде відбуватися в майбутньому. Дія ж передана англійським Future Indefinite, який констатує не просто дію (як описано вище), а дію одноразову, постійну або ту, яка має регулярно повторюватися в майбутньому. Наведемо кілька прикладів, які як раз яскраво підкреслюють подібну тезу:

Одноразова дія.

I will probably hitchhike out west this afternoon.

Повторювана дія.

If you have something to offer, someone will always learn something from you.

Постійний вплив.

He'll send me to that goddam military school.

Для вираження майбутнього часу в англійській мові використовуються допоміжні дієслова shall і will до яких додається основне дієслово у формі інфінітива без частки to. Допоміжне дієслово shall використовується в першій особі однини і множини, в той час, як will — у другій і третій особі. Важливо зазначити, що в сучасній англійській мові існує тенденція до використання will щодо всіх осіб однини і множини, практично ігноруючи shall.

В мовленні та, особливо, написанні, shall і will може вживатися скорочена форма — 'll (апостроф + ll)

Наприклад:

Holden'll be home on Wednesday, won’t he?

2. The Future Continuous Tense (Майбутній тривалий час).

Ця форма служить для вираження тривалої дії (процесу), що відбуватиметься в якийсь період часу або момент у майбутньому (або за умови, що дві дії будуть відбуватися одночасно).

Тривала дія (процес), пов’язаний з певним моментом.

Peter will be keeping company with someone and setting up for himself.

Час утворюється шляхом використання допоміжного дієслова to be у формі Future Continuous (Shall be/will be) і дієприкметником теперішнього часу (дієслово + закінчення — ing):

It seems to me that we shall be performing a very Quixotic act, in direct opposition to our own interest or at least to Oliver’s, which is the same thing.

У мовленні вживаються такі ж скорочення, як і в Future indefinite. Вони подібним же чином передаються на письмі.

Характерною особливістю сучасної англійської мови є застосування Future Continuous як замінник Future Indefinite, не враховуючи особливості застосування Future Continuous, описані вище.

3. The Future Perfect Tense (Майбутній завершений час).

Цей час служить для вираження дії, що відбуватиметься до певного визначеного періоду або моменту в майбутньому, до якого вона повинна завершитися.

Подібно до всіх перфектних часів, Future Perfect акцентує особливу увагу на наявності результату дії, пов’язаної з подіями, які відбуватимуться. Для утворення цього часу слід використовувати допоміжне дієслово перфектних часів to have, поставлене в Future Indefinite (Тобто shall have/will have) і основне дієслово у формі дієприкметника минулого часу (Past Participle):

Supper has been announced, and young Oliver, who is all alone in the next room, will have begun to think, by this time, that we have wearied of his company, and entered into some dark conspiracy to thrust him forth upon the world.

У мовленні вживаються такі ж скорочення, як і в Future indefinite + have.

Але поняття майбутнього часу в англійській мові не обмежується вищенаведеними формами. Тож, досить доцільним є розгляд такої специфічної групи, як Future-in-the-Past Tense. Його можна називати як: майбутній час в минулому, або майбутній з точки зору минулого.

4. The Future Indefinite-in-the Past Tense (Майбутній невизначений час з точки зору минулого) Ця особлива форма дієслова трапляється у розповідях про минулі події, зазвичай при перекладі в непрямій мові слів або думок якоїсь особи стосовно майбутнього часу. Іншими словами, вона служить для вираження майбутньої дії, розглянутої з точки зору певного минулого моменту. Речення буде побудоване наступним чином:

Oliver was about to say that he would go along with anybody with great readiness — Олівер збирався сказати, що він з повною готовністю піде з кимось [21, с. 199 ].

Отже, можна побачити, що Future Indefinite-in-the Past утворюється завдяки використанню допоміжних дієслів should та would і основного дієслова у формі інфінітива без частки to.

Дієслова should і would використовуються таким же чином, як shall і will.

5. The Future Continuous-in-the Past Tense (Майбутній тривалий час з точки зору минулого).

Вживається замість Future Continuous переважно в підрядних додаткових реченнях, якщо дієслово-присудок головного речення вживаються в минулому часі:

The idea struck me that if she discovered I knew or suspected her guilt, she would be playing of some of her malignant pranks on me. — Мене вразила ідея того, що якби вона виявила те, що я знаю або підозрюю її вину, вона почала б відіграватись на мені своїми злими витівками.

Як видно з прикладу, The Future Continuous-in-the Past утворюється таким же чином, як і Future Continuous, але замість shall і will вживається відповідно should та would. Те ж саме можна сказати і щодо заперечної і питальної форм [1, с. 8].

6. The Future Perfect-in-the-Past Tense (Майбутній завершений час з точки зору минулого).

Вживається замість Future Perfect переважно в підрядних додаткових реченнях, якщо дієслово головного речення виражає минулу дію:

You couldn’t have predicted, at any given time, what would have become of them next. — Ви не могли передбачити, що б трапилось з ними далі.

Можна побачити, що, незважаючи на схожість цієї форми з іншими Future-in-the-Past Tense, в даному випадку все ж підкреслюється значення саме результату дії. Спосіб утворення є таким самим як і в Future Perfect, відбуваєьтся лише заміна shall /will на should /would.

Слід згадати ще про наявність таких часових форм, як Future Perfect Continuous та Future Perfect Continuous-in-the-Past, але вони вживаються дуже рідко. Вживання Future Perfect Continuous більш поширене, тому короткий аналіз цього часу є актуальним.

7. Future Perfect Continuous.

Це завершений-тривалий час. Він виражає дію, яка починається до певного моменту в майбутньому і буде тривати до конкретного моменту. Утворюється за допомогою Shall be/will be + been + дієслово з закінченням — ing:

He will have been writing a letter for three hours when you come [12, с. 7].

Незважаючи на існування в традиційній англійській граматиці поняття майбутнього часу, в певних випадках англійська мова користується й іншими видо-часовими формами дієслова, що, відносячись до майбутнього часу передають дії, які, по суті, відносяться до нього. Іншими словами, інші граматичні часи, несуть смислові навантаження майбутнього часу.

Так, наприклад, Present Indefinite, який, не має ніякого відношення до майбутнього часу вживається для вираження майбутньої дії, з використанням when, after, before, till, until, as soon as, if, unless.

Наприклад:

We can smoke till they start screaming at us.

Як видно з перекладу, описується дія, яка має відбутися в майбутньому часі, але граматично передана за допомогою теперішнього часу.

Також, Present indefinite вживається для вираження запланованої майбутньої дії, використовуючи to go, to come, to leave, to start, to arrive. У реченнях такого типу зазвичай використовуються обставинні слова, що вказують на час дії.

У перекладі, як правило, використовується теперішній час, хоча ідея речення безперечно пов’язана з майбутніми подіями:

«Tomorrow’s Sunday,» I told her. — «Завтра буде субота», сказав їй я.

Також поряд із Present indefinite ми вживаємо Present Continuous для вираження запланованої майбутньої дії. У цьому випадку обов’язково вживаються обставини часу. Крім того, дієслово to go в Present Continuous з інфінітивом означає намір виконати дію в найближчому майбутньому або надає їй відтінок обов’язковості та неминучості виконання дії, яка позначена інфінітивом. Отже, як правило, еквівалентом подібної форми є українське дієслово «збиратися (зробити щось)».

Наприклад:

And don’t forget we're going up in the hydroplane tomorrow morning at nine o’clock — І не забудь, що завтра вранці ми збираємося підійматися на гідроплані о 9 годині [22, с. 16].

Слід зауважити, що Present Perfect теж використовується для позначення майбутнього часу, а саме: для вираження дії, яка закінчилася до певного моменту в майбутньому (тобто акцент робиться на результаті визначеної майбутньої дії).

I consent to cut your bonds till you have signed a charter — Я згоден скоротити ваші облігації, поки ви не підпишете хартію [19, с. 201].

Знову ж таки, в контексті цього речення та при його перекладі, використовується майбутній час.

Форми минулого часу також застосовуються для передачі дії, яка має трапитися в майбутньому. Аналогічно до Present Continuous, ми використовуємо Past Continuous, вживаючи дієслова, що означають рух для позначення дії, яка була майбутньої відносно минулого, якщо дієслово-присудок головного речення використовувались в минулому часі:

He said he was going to write them Monday [22, с. 51].

В Past Continuous дієслово to go виражає намір здійснити якусь дію. Тут також ми бачимо погляд на майбутнє час через призму минулого:

Colonel Forster was going to be married — Полковник Форстер збирався одружитися [18, с. 32].

Також вживається Past Perfect для вираження передминулої дії, яка також була майбутньою щодо минулої, але з великим акцентом на результаті дії.

She said that she would go home as soon as she had passed all her exams. — Вона сказала, що поїде додому, як тільки складе всі іспити.

Як видно з прикладу, при перекладі в таких випадках використовується майбутній час.

В англійській мові дієслово-присудок в підрядному реченні може використовуватися, коли дієслово-присудок головного речення висловлює дію відносно теперішнього або майбутнього часу:

I am certain it will not be believed [20, с. 27].

She'll be in the bathroom, Daddy'll turn on the news or something.

Якщо присудок головного речення в англійській мові виражено дієсловом в одному з минулих часів або в Present Perfect, то в підрядному додатковому реченні дієслово-присудок, повинен бути в одному з минулих часів. Якщо ж дія в підрядному додатковому реченні є з майбутньої точки зору, то дії головного речення вживається в The Future-in-the Past:

I wished to God old Mrs. Antolini would come in with the coffee. — Я просив Бога, щоб стара місіс Антоліні увійшла сюди з кавою [23, с. 118].

Також слід торкнутися такого поняття, як пасивний стан дієслова (The Passive Voice).

За приклад використаємо речення I am examined — Мене екзаменують, яке ми послідовно поставимо в різні форми майбутнього часу (в стверджувальній формі):

I will be examined

I will have been examined

I would be examined

I would have been examined

Необхідно згадати про умовний спосіб дієслова (The Subjunctive Mood), оскільки деякі з його форм пов’язані з поняттям майбутнього часу, як через подібну граматичну структуру, так і через смислове навантаження. Адже умовний спосіб виражає дію не як реальну, але як ту, що могла б відбутися за певних умов. Тобто необхідну, бажану але нереальну. Тому, як можна зрозуміти, умовний спосіб дієслова пов’язаний з майбутнім часом більше, ніж з будь-яким іншим, тому вважаю, що розглянути його буде досить доцільно.

1. The Conditional Mood.

The Conditional Mood має дві часові форми: present i past. Утворюється за допомогою дієслів should та would та інфінітива основного дієслова без частки to.

Важливо зауважити, що The Conditional Mood за формою збігається з The Future-in-the Past дійсного способу, але відрізняється від нього за значенням. Адже The Future-in-the Past вживається для вираження реальної дії, яка була майбутньою відносно минулого, а The Conditional Mood вживається для вираження дії, яка могла б відбутися за певних умов в теперішньому, минулому або майбутньому часі, але не відбудеться. Тобто ми бачимо що в них є граматична схожість, але все ж таки є різниця в інтерпретації змісту [12, с. 127]

The Future-in-the Past:

He had the grippe, and I figured I probably wouldn’t see him again till Christmas vacation started.

The Conditional Mood:

But you should’ve heard the conversation they were having.

2. Subjunctive I

Subjunctive I вживається для вираження необхідної, бажаної дії, яка може статися. Має тільки одну форму для всіх осіб однини і множини, яка у всіх дієсловах, у тому числі to be i to have, збігається з інфінітивом без частки to.

Subjunctive I не має часових форм — одна і та ж форма може використовуватися щодо теперішнього, минулого і майбутнього часу:

Hу demands (demanded, will demand) that we be attentive.- Він вимагає (вимагав, вимагатиме), щоб ми були уважні.

3. Subjunctive II

Subjunctive II має дві часові форми: present i past.

Present Subjunctive II висловлює нереальну дію, що суперечить дійсності і відноситься переважно до теперішнього або майбутнього часу:

If I saw him tomorrow I should tell him about it — Якби я побачила його завтра, я б йому розповіла про це

Також Subjunctive II висловлює нереальну дію в минулому:

If I had met her I would have told her about it. — Якби я її зустріла, я б їй сказала про це.

Отже, як ми бачимо, форми умовного способу дієслова не маючи поняття майбутнього часу, можуть висловлювати ідеї, які близько пов’язані з майбутнім часом.

Матеріалом дослідження послугували художні твори таких видатних британських та американських письменників як: Чарльз Діккенс «Різдвяна пісня в прозі», «Пригоди Олівера Твіста»; Джейн Остен «Гордість та упередження»; Шарлотта Бронте «Джейн Ейр»; Джером Девід Селінджер «Ловець у житі»; Френсіс Скотт Кі Фіцджеральд «Великий Гетсбі»

Розглянувши та дослідивши твори відомих американських та британських літературних класиків, таких як: Чарльз Діккенс, Джейн Остен, Шарлотта Бронте, Джером Девід Селінджер та Френсіс Скотт Кі Фіцджеральд, бачимо, що у художній літературі активно використовуються як класичні, так і альтернативні засоби вираження майбутнього часу та застосування перфектних форм.

Наприклад у своєму творі «Олівер Твіст» Чарльз Діккенс використовував перфектні форм для встановлення глибинних зв’язків. Він обумовлював теперішнє життя персонажів минулими діями. Однак перфект може виконувати й протилежну композиційну функцію — ретроспективну. Перфектна форма допомагає зробити стрибок із сьогодення в минуле, створюючи різноманітні асоціативні зв’язки між ними, підкреслюючи їх глибинне, внутрішнє споріднення.

Працюючи з художнім твором «Ловець у житі» Джерома Девіда Селінджера, не можна не помітити, що автор використовує теперішній простий час для вираження майбутньої дії, хоча в класичному варіанті цей час не має жодного відношення до майбутніх форм.

Робимо висноковк, що незважаючи на існування в традиційній англійській граматиці поняття майбутнього часу, в певних випадках англійська мова користується й іншими видо-часовими формами дієслова. Тобто інші граматичні часи, несуть смислові навантаження майбутнього часу.

Підсумовуючи, можна зазначити, що хоча альтернативні засоби вираження майбутньої дії або перфектності є досить помітними в сучасній англійській літературній мові, все ж таки використання традиційних форм майбутнього часу та перфекту є популярнішими у використанні.

ВИСНОВКИ

1) Дослідивши дієслово як самостійну частину мови, можна зробити висновок, що в англійській мові дієслово, в порівняні з іншими частинами мови, має найрозвиненішу систему засобів словозміни і формотворення. Дієслово відіграє головну роль у вираженні предикативної функції речення, а тому вважається граматично найскладнішою частиною мови. Його складність полягає й у різноманітних класифікаціях та представленості у двох формах — особовій та неособовій. Дієслово має більше граматичних категорій, ніж будь-яка інша частина мови. У складі синтаксичних одиниць воно сполучується з іменником, займенником, прислівником. Якщо дієслово виражає час, вид, спосіб та особу, воно називається особовим, якщо ж це інфінітив, герундій або дієприкметник — це неособові форми дієслова, які не можуть бути присудком у реченні. Неособові форми дієслова мають як дієслівні, так і іменні риси. При цьому в інфінітиві і герундії поєднуються властивості дієслова та іменника, в дієприкметниковій формі - дієслова і прикметника. Однією зі специфічних рис англійського дієслова є те, що не всі завершенні дії відносяться до минулого часу. При вказівці на закінчений період часу дія відноситься до минулого, і, відповідно, вживається форма невизначеного розряду минулого часу. Однак, завершена дія може бути теперішньою. Тоді відсутня вказівка ??на закінчений період часу, і дія відноситься до сфери теперішнього часу, що і передається перфектом.

2) Дослідивши проблему вживання перфектних форм в сучасній англійській мові, ми дійшли висновку, що перфект тісно пов’язаний з текстовими категоріями проспекції й ретроспекції. Загальновідоме визначення перфекта як форми, що виражає результат попередньої дії. Дія в перфектній формі передбачає, визначає наступні дії й, зацікавлюючи читача, загострює його увагу на причині й ході подій, що розвертаються, що приводять до того або іншого наслідку, а також підкреслює значимість отриманого результату. Для реалізації функції результативності необхідний сприятливий контекст.

Досить парадоксальним з граматичної точки зору здається часте вживання Past Indefinite замість Past Perfect (а також Present Perfect) в реченнях з прислівником never/ever. Найбільш часто такі випадки трапляються в діалогічному мовленні. Вірогідно, це пояснюється тим, що форма визначається не тільки відношенням між змістом висловлювання та значенням дієслівних форм, але й рядом інших факторів.

Можна зробити висновок, що вживання перфектних форм не завжди керується традиційними правилами.

3) Охарактерезовуючи засоби вираження майбутнього часу в сучасній англійській мові, аналізувались всі види вираження майбутнього часу. Можна зробити висновок, що майбутній час переданий лише за допомогою однієї граматичної структури, в англійській мові існують різні аспекти його передачі залежно від характеру перебігу дії та пов’язаних із цією дією обставин.

Досить гостро постає питання щодо існування майбутнього часу в системі часів загалом. Для вираження майбутнього часу в англійській мові використовуються допоміжні дієслова shall і will до яких додається основне дієслово у формі інфінітива без частки to, але ці допоміжні дієслова насправді є модальними дієсловами, і висловлюють наказ, прохання, обіцянку, попередження, загрозу, застереження.

Цікавою є також можливість передачі майбутнього часу за допомогою інших граматичних часів, яка, однак, може слугувати свого роду «заміною» майбутньому часові лише у певних аспектах за певних умов використання.

4) Проаналізувавши художні твори таких американських та британських класиків як Чарльз Діккенс, Джейн Остен, Шарлотта Бронте, Девід Селінджер та Френсіс Скотт Кі Фіцджеральд, робимо висновок, що письменники широко використовують альтернативні засоби вираження майбутнього часу та перфектності. Вони не керуються сухими правилами, а підбирають засоби, які будуть якнайкраще описувати дію, задуману автором.

Наприклад, у творах Шарлотти Бронте перфектність використана як засіб передачі зростання напруги, щоб передати читачеві не тільки дію, яка відбуватиметься, а й почуття та настрій, в якому перебувають персонажі стосовно дії.

Відомо, що як і всі перфектні часи, Future Perfect акцентує особливу увагу на наявності результату дії, пов’язаної з подіями, які відбуватимуться, і це чітко прослідковується у творі Чарльза Діккенса «Олівер Твіст». Також, у своєму творі «Різдвяна пісня в прозі» автор досить часто вживає The Future Indefinite-in-the Past Tense у розповідях про минулі події та зазвичай при передачі в непрямій мові слів або думок якоїсь особи стосовно майбутнього часу.

Досить часто використовується теперішній простий час для вираження майбутньої дії у творі Джерома Девіда Селінджера «Ловець у житі», хоча в традиційній граматиці, цей час не має прямого відношення до майбутніх форм.

Під час дослідження, досить цікавим відкриттям стало те, що у своєму творі «Великий Гетсбі» Френсіс Скотт Кі Фіцджеральд переважно використовував традиційні засоби вираження майбутності та перфектності, майже не використовуючи альтернативні методи.

Тож, підсумовуємо, що майбутній час може виражатися традиційним шляхом, а саме використанням допоміжних дієслів, та альтернативними способами, як наприклад: використання інших часових форм, використання спеціальних слів та конструкцій які можуть бути використані для передачі майбутньої дії.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Баранова, С. В. Практикум з порівняльної граматики англійської та української мов: навч. посіб. / С. В. Баранова. — Суми: СумДУ, 2011. — 132 с.

2. Беляева М. А. Грамматика английского языка / М. А. Беляева. — М.: Высшая школа, 1984. — 333 с.

3. Бистров Я. В. Лінгвостилістичний аналіз та інтерпретація художнього тексту: курс лекцій. — Івано-Франківськ: ПНУ, 2009. — 25 c.

4. Блох М. Я. Теоретические основы грамматики: Учебник / М. Я. Блох. — М.: Высш. шк., 2000. — 2-е издание, исправленное. — 160 с.

5. Бонк Н. А.; Котий Г. А.; Лукьянова Н. А. Учебник английского языка. В 2 томах / Бонк Н. А.; Котий Г. А.; Лукьянова Н. А. — М.: ДеКонт, ГиС 2004 г. — 1152 с.

6. Верба Г. В., Верба Л. Б. Граматика современного английского языка.: Справочник / Верба Г. В., Верба Л. Б. — К: Логос, 2001 — 368 с.

7. Есперсен Отто. Филисофия грамматики (перев. с англ. В. В. Пассека и С. П. Сафроновой) / Отто Есперсен. — М.: Издательство иностранной литературы, 1958. — 400 с.

8. В. Н. Жигадло, И. П. Иванова, Л. Л. Иофик. Современный английский язик / Жигадло В. Н., Іванова І.П., Іофік Л. Л. — М: Издательство литературы на иностранных языках, 1956 г. — 349 с.

9. Зайковська С. А., Адамовська Л. М. Сторінками англійської граматики. Збірник граматичних вправ. Морфологія. — Тернополь.: Навчальна книга — Богдан, 2000.-144 с.

10. Каменский А. И., Каменская И. Б. Практическая грамматика английского языка / А. И. Каменский, И. Б. Каменская. — Х.: ИНЭМ, 2002. — 278 с.

11. Каушанская В. Л. Грамматика английского языка / В. Л. Каушанская, Р. Л. Ковнер, О. Н. Кожевникова и др.; за общ. ред. В. Л. Каушанской. — К.: ИНКОС, 2009. — 320 с.

12. Клементьева Т. Б. Повторяем времена английского глагола 2-е изд., испр / Т. Б. Клементьева. — М: Высшая школа, 1990. — 207 с.

13. Коганов А. Б. Грамматика английского язика /. Коганов А. Б. — К.: «Издательство А.С.К.», 2007. — 488 с.

14. Левицький А. Е. Порівняльна граматика англійської та української мов: навчальний посібник / А. Е. Левицький. — К.: «Освіта України», 2007. — 320 с.

15. Раєвська Н. М. Теоретична граматика сучасної англійської мови / Н. М. Раєвська. — К.: Вища школа, 1976. — 304 с.

16. Смирницкий А. И. Перфект и категория временной отнесённости // Иностр. яз. в школе. / Смирницкий А. И. — М.: Высшая школа — 1955. — 133 с.

17. Хаймович Б. С.; Роговская Б. І. Теоретическая грамматика английского языка / Хаймович Б. С.; Роговская Б. І. — М: Высшая школа — 1967р. — 298 с.

18. Austen, Jane. Pride And Prejudice / Jane Austen. — L: Gutenberg Book — 2008. — 234 p.

19. Bronte, Charlotte. Jane Eyre / Charlotte Bronte — P: Planet PDF — 1998. — 868 p.

20. Dickens, Charles. A Christmas Carol In Prose / Charles Dickens — L: Chapman and Hall — 2006. — 70p.

21. Dickens, Charles. Oliver Twist / - Charles Dickens — L: Planetebook — 2014 — 641 p.

22. F. Scott Fitzgerald. The Great Gatsby / F. Scott Fitzgerald — NY: Planetebook — 2014 — 193 p.

23. Salinger J.D. The Catcher In The Rye / J.D. Salinger — L: Arrow Books — 2003 — 155 p.