Шляхи забруднення гідрологічної сітки при добуванні нафти і газу і заходи по їх охороні (на прикладі прилуцького нафтопромислового району)

Реферат на тему:

Шляхи забруднення гідрологічної сітки при добуванні нафти і газу і заходи по їх охороні (на прикладі прилуцького нафтопромислового району).

Пошуки, розвідка, розробка, транспортування і переробка нафти і газу викликають цілий ряд екологічних проблем, зумовлених шкідливим впливом об'єктів нафтогазодобувної справи, галузі.

Забруднення підземних і поверхневих вод відбувається як на етапі буріння свердловин так і при облаштуванні і експлуатації нафтових і газових родовищ.

Особливо небезпечні для поверхневих та підземних вод є розливи паливно-мастильних матеріалів і попутних пластових вод, Підземні води в межах даного району забруднені магнієм, сульфатами, хлори­дами, що збільшує їх агресивність.

Проведення робіт, пов’язаних з монтажем, демонтажем бурових установок, бурінням і освоєнням свердловин при добуванні нафти і газу зумовлюють цілий ряд екологічних проблем, пов’язаних з забрудненням поверхневих і підземних вод.

Під час буріння свердловин джерелами забруднення є відпрацьований буровий розчин, тампонажний розчин, хімічні реагенти для обробки розчину, стічні бурові води, нафта і нафтопродукти, паливно-мастильні матеріали, господарсько-побутові стічні води і тверді відходи.

Природними джерелами забруднення є дощові і талі води.

Забруднююча здатність бурових розчинів залежить від кількості, токсикологічної характеристики хімічних реагентів, що застосовуються для їх обробки. При бурінні свердловин використовуються реагенти і речовини ІІ,ІІІ,ІV класу небезпечності, тому бурові відходи, що містять в собі ці речовини, відносяться до IIІ - ІV класу небезпечності. Попадання їх у водоймища і грунтові води у великих кількостях є екологічно небезпечним явищем, особливо при періодично-повторювальних процесах, які супроводжуються накопиченням токсичних і забруднюючих речовин як у поверхневих так і в підземних водах. Крім того, грунтові води забруднюються і при захороненні бурових відходів в межах майданчиків бурових, які після очищення містять: нафтопродуктів 50 — 100 мг/л, мінералізація до 4500 мг/л і рН 5,5 — 8,2. При облаштуванні і експлуатації родовищ основним завданням є забезпечення високої технологічної ефективності виробництва при мінімальному шкідливому впливові на оточуюче середовище.

Основними умовами зменшення впливу нафтогазодобувного виробництва на гідрологічну сітку є:

1. 1)розміщення всіх виробничих об'єктів поза межами затоплюваної території;

2. 2)виключення технологічних скидів води, нафтопродуктів водоймища, річки, грунтові води;

3) забезпечення умов прокладки трубопроводів при перетині річок або водоймищ з заглибленням не менше 1 м нижче максимальної глибини водоймища чи русла.

Основним джерелом забруднення при облаштуванні і експлуатації родовищ є установка пластової води (УПС).

Нафтогазодобувні виробництва використовують значну кількість води для технологічних цілей і для допоміжних і для побутових потреб.

Стічні води виділяються з оборотних систем водопостачання, при продувці промислових об'єктів, а також з атмосферних вод, які стікають з обвалованих площадок, свердловин, резервуарних парків.

Фактичний склад і концентрація забруднювачів в цих водах коливається в дуже широких границях: вміст капельної і плівкової нафти — від 350 до 2700 мг/л, емульгованої нафти — від 50 до 350 мг/л, стічні води вміщують багато механічних домішок.

Дощові води, які стікають з площадок забруднених нафтою, можуть вміщувати від 40 до 100 мг/л емульгованої нафти і більше 300 мг/л механічних зважених домішок.

Перед випуском цих вод у водоймища вони попередньо очищаються згідно з ОСТ 39−225−88.

Дно ставків, в яких відстоюють стічні води від нафти, покривають глиною, або поліетиленовою плівкою, асфальтобетоном або бетонними плитами, що зменшує проникнення шкідливих речовин в нижні горизонти.

Після відстою вміст нафтопродуктів на протязі 1−2 діб не повинен перевищувати 15−30 мг/л. Далі воду подають на віброфільтри, вміст нафтопродуктів у воді, яка випускається у водоймища, не повинен перевищувати 1 — 5 мг/л.

При захороненні стічних вод в поглинаючі горизонти разом з попутними пластовими водами, з метою підтримки пластового тиску, вимоги до їх очистки менш вибагливі: вміст нафтопродуктів — 50 мг/л, механічних домішок до 30 мг/л.

Попутні пластові води на Прилуцькому родовищі відділяється в 3-х сепара­торах підігрівачах нафти, нафтовловлювачах, пісковловлювачах і відстійниках.

Таблиця 1. Хімічний склад пластових вод

Проведені гідрохімічні спостереження на території Прилуцького нафтопро­мислового району показали широкий діапазон хімічного складу природних вод регіону від гідрокарбонатного кальцієвого до хлоридного натрієвого з мі­нералізацією від 200 до 5000мг/л, рівень залягання ґрунтових вод 4 — 6 м. Практично повсюдно перевищені ГДК нафтопродуктів, що мають в основному природне, рідше антропогенне походження.

Найбільші концентрації солей техногенного походження спостерігаються на ділянках, де існують відкриті системи підготовки нафти та попутної води.

Зареєстровані перевищення ГДК магнію до 286 мг/л (тоді як ГДК не меньше 10,0 і не більше 80,0 мг/л у питних водах), у питних водах с. Гнідинці, у Красянах вміст магнію у питних водах коливається від 103 до 364 мг/л, у Лисках — 96 — 137 мг/л.

Підвищений вміст хлоридів у Краслянах (333−517 мг/л, ГДК 250/350), у Лисках 319 -354 мг/л, у Рибцях 312 -432 мг/л.

Спостерігається підвищений вміст сульфатів у питних водах таких населених пунктів: Красляни — 272 -378 мг/л, Лиски — 281−435 мг/л. Підвищення вмісту магнію, сульфатів у підземних водах підвищує агресивність води.

Поверхневі води менш забруднені, оскільки мають більшу здатність до самоочищення ніж підземні, гідрохімічні спостереження показали забруднення хлоридами у ставках Гнідинців (773−820 мг/л) у осінні місяці і зменшення вмісту хлоридів у весняні місяці року.