Українське бароко, його формування та особливості стилю

Культура бароко в Україні охоплює другу половину XVII — XVIII ст. порівняно із Західною Європою стиль бароко в Україні поширився із значним запізненням. Мали місце й особливості. Елітарні мотиви в українському бароко були притаманні лише літературному процесу, всі ж інші види барокового мистецтва — досить демократичні сюжетно, з використанням традицій народної творчості.

Українське бароко утверджувало образи, які характеризували колективні, суспільні, національні риси народу в цілому. До естетичних особливостей українського бароко можна віднести багатобарвність, контрастність, мальовничість, посилену декоративність, динамізм і головне — небачену вигадливість форм. Світоглядні засади українського бароко втілились в образі України у вигляді одягненої в порфіру і коронованої Діви, яка просить покровительства у митрополита київського Іосафа Кроковського (гравюра І.щирського «Всенародне торжество»).

Українське бароко XVII століття нерідко називають козацьким, оскільки саме козацтво було носієм нового художнього смаку. Відомо чимало видатних творів архітектури і живопису, створених на замовлення козацької старшини. Але козацтво не лише споживало художні цінності, виступаючи в ролі багатого замовника. Як велика військова і значна суспільно-політична сила, воно виявилося здатним до творення власного культурного та естетичного середовища, виступаючи рушієм духовного життя й творцем самобутніх художніх цінностей. Козацтво вдягло дерев’яну церкву у камінь, прикрасило орнаментальним та рослинним декором. Першою спорудою такого типу стала Миколаївська церква (1668) в Ніжині на Лівобережжі.

Специфіка бароко в Україні пов’язана з тим, що твори цього стилю мали певні ознаки Ренесансу, сприяючи засвоєнню ренесансних ідей і мотивів У XVIII ст. в культурному процесі України поширюються ідеї французького просвітництва, що свідчило про її відкритість до здобутків західної цивілізації. Поширення набувають ідеї боротьби з кріпацтвом, самодержавством і будь пригніченням. Спираючись на природне право людини на рівність перед законом і особисту свободу, виправдовували народні повстання і захищали інтереси селян, розповсюджували думки про піднесення освітнього рівня широких верств населення, поліпшення добробуту народу. В Україні освіта не набуло такого потужного руху як у Західній Європі, але воно залишило досить відчутний слід в тогочасній суспільно-політичної думки.

Значний вплив на розвиток освіти не тільки в Україні, але і в Росії надав Я. Козельський, який виступав проти схоластики, містицизму та ідеалізму. Він мріяв про суспільство, яке грунтувалося б на загальнокорисній праці всіх громадян, на отриманні приватної власності лише на основі особистої праці. На Слобожанщині в маєтку Попівка навколо Ст. Паліцина згуртувалася молодь, яка співчувала Французької революції, проповідувала ідеї суспільного прогресу на основі раціоналізму та просвітництва. Саме в них вперше і виникла думка про заснування Харківського університету. На Лівобережжі досить впливовим був гурток на чолі з відомим поетом і драматургом Ст. Капністом. Він досить різко виступав проти кріпацтва (ода На рабство"), свавілля чиновників і в цілому проти бюрократизму («Ябеда»).

Яскравою, хоча і своєрідною була українська барокова культура, час розквіту якої припав на кінець XVI — першій половині XVIII в Як і європейське, українське бароко характеризується поєднанням світських ких мотивів і релігійних образів, тяжіло до контрастів і гіпербол, складних метафор, аллегоризма і метафоричності, прагнуло приголомшити глядача, читача, слухача, вдаючись до пишних барвистих форм водню очас в ньому проглядається світоглядний песимізм і метафізична тривога Сум за втраченою ренесансної ілюзією гармонії й внутрішньої досконалості - основа трагічного гуманізму культури європейського ба роко В Україні ця внутрішня двоякість барокового світовідчуття пов’язана також з історичними факторами — Визвольг співаю війною 1648−1654 рр. за незалежність, пафосом цієї війни і победемоги.

Українське бароко XVII часто називають «козацьким», оскільки в культурі потужно виявилися козацький дух, козацький характер, козацькі смаки. Крім того, чимало шедеврів архітектури і живопису були творені на замовлення козацької старшини Героями літературних і живописних творів ставали вже не ченці, а політичні і культурні діячі - гетьмани, козацькі вожді, брати, герої походів, меценати Кіз ацькимы в той час були такі жанри мистецтва, як історичні пісні та думи, козацькі літописи (Самовидця, гадяцького сотника Р Грабянки, килькатомний літопис учасника походів запорожців З Величка), плачі і панегірики (яких лише чеснот не приписували своїм героям поети-панегириста З Яворський, II Орлик, і Орловський і Ф Прокопович), лицарська поезія, козацький портрет козацький собор, козацький гопак Велику роль у культурі того часу зіграла пісня, яка, за словами Гоголя, «для Малоросії все: і поезія, і історія, і батьківська могила Вірний побут, стихії характеру, всі вигини і відтінки почуттів, хвилювань, страждань, дух минулого, страждань., дух минувшини» .

Стиль бароко в Європі був переважно дворянським, а в Україні він мав демократичну орієнтацію, опинилася в притаманних українському бароко любові до прикрас, декоративності, потяг до святковості, пое етичності У всіх сферах життя Це відбилося на оформленні української книги XVII—XVIII вв., декоративна пишність якої не має аналогів ні в Європі, ні в Росії.

В різних культурах і літератур стиль бароко складався не одночасно. Серед країн православно-слов'янської культурної спільноти стиль бароко почало формуватися і набуло значного розвитку в Україні й в Білорусії, які контактували безпосередньо з польською та західноєвропейською культурами епохи бароко. Крім цього, на розвиток стилю бароко впливали і власні, національні, джерела: києво-руські та фольклорні, що проявлялися на різних рівнях цього напряму — «високому», «середньому» та «низьке». Бароко в історії української културы трактувалося по різному, часто неадекватно. Вперше досліджував напрям бароко як естетичну систему Д. Чижевський у монографії «Українське літературне бароко» (Прага, 1942;1944), але тільки на XI Конгресі славянистов у Празі 1968 вчені поставили питання слов’янського бароко, зокрема українського. Його розквіт в українській літературі припадає на XVI-XVIII ст. і простежується вплив на різні жанри, зокрема в поезії лазаря Барановича, Івана Величковського, Григорія Сковороди та ін В українському напрямку бароко духовні (релігійні) складові частини значно переважають над світськими. Хоча і не мало було останніх: маємо світську лірику, і новелу, хроніку, лист, науковий трактат, світські елементи у драмі.

Античність приходить в українську культуру вже після того, як закінчилося протистояння культури і християнства. Популярними стають антично-міфологічні образи: релігійну лірику оберігають давньогрецькі музи, Пресвята Діва часом ототожнюється з Діаною, хрест порівнюється з тризубом Нептуна, в містичних трактатах з’являються амури, купідони. Взагалі напрям бароко утвердилося в українській культурі без опору й боротьби, просто для нього давно вже була готова духовний грунт.