Вживання класифікуючого артиклю в англійській мові

Доповідь

«Вживання класифікуючого артиклю в англійській мові»

1. Артикль як службове слово

В системі службових слів артикль займає дещо особливе місце, так як він, на відміну від прийменників і сполучників не тотожний матеріально жодному повнозначному слову. Хоча, історично артиклі сучасної англійської мови походять від повнозначних слів: the — генетично зв’язаний з вказівним займенником that, а a (n) — з числівником one один.

В сучасній англійській мові в системі артикля виділяються три форми:

· визначений артикль the,

· невизначений артикль a (n)

· нульовий артикль, що означає відсутність артикля.

На протязі багатьох століть дослідники англійської мови в основному трактували артиклі, як самостійні слова з власними значеннями і функціями. Існують всі підстави вважати англійський артикль службовою частиною мови, окремим словом, оскільки артикль, подібно іншим словам в реченні, може не повторюватися, якщо він входить в склад членів речення, що є однорідними за синтаксичною функцією і загальним характером змісту.

Серед приписуваних артиклям значень і функцій виділяються окремі значення або функції, котрі притаманні обом артиклям. Вибираючи з різних значень, було б доцільно визначити часткове значення артикля, як значення ідентифікації. Акт ідентифікації встановлює тотожність об'єкта самому собі, шляхом зіставлення якостей, ознак, фактів, які подані через спостереження або по каналах інформації, з даними або враженнями, що витікають з минулого досвіду.

Ступінь узагальненості значення того чи іншого використаного слова в кожному окремому випадку сприймається адресатом повідомлення дифузно, разом з контекстом цього слова. Наявність же артикля в системі мови і його присутність або відсутність в мові вносять повідомлення в загальне значення контексту ідентифіційне рівню узагальнення. Саме в даному сенсі вживаються артиклі з власними назвами.

Вживання того чи іншого артикля в процесі мови складає різні варіанти комунікації. Так, якщо в розмові хто-небудь скаже: A dog has bitten me, то це означає, що він отримає інформацію про отриману травму і охарактеризує її, як собачий укус.

Що ж до варіанту The dog has bitten me, то в цьому випадку, в співбесідника буде викликати іншу спрямованість думок. Визначений артикль з його значенням індивідуалізованої ідентифікації показує, що мова йде про собаку, котра має безпосереднє відношення до потерпівшого.

По відношенню до іменника, з яким артикль вживається, він виконує диференціюючу функцію. Без артикля англійські іменники представляють собою номінації узагальнено-абстрактного характеру, значення, високої ступені узагальненості і різної ступені абстракції. Саме тому, без артиклів постійно вживаються іменники, що відносяться до певних груп лексики.

Класифікація лексичних одиниць, що відносяться до категорії іменника, поки що, не отримала завершального характеру. В якості основного критерію розмежування цілий ряд дослідників використовують критерій відношення до категорії числа, розділяючи іменники на зчислювальні та незчислювальні. Однак об'єднання всіх субстантивів в два класи часто виявляється не продук-тивним, а скоріше внаслідок різниці, що спостерігається при їх функціонуванні в мові. Цим пояснюється існування і інших класифікацій, що засновані на принципах, що вибрані в залежності від того, яке коло проблем, пов’язаних з субстантивною лексикою досліджується.

При аналізуванні трьох варіантів доводиться задовольнятися звичайною трактовкою проблеми класифікації іменників, тобто говорити про конкретні, абстрактні, матеріальні іменники. Не тільки конкретні іменники вживаються з артиклями, абстрактна лексика теж досить часто поєднується з означеним і неозначеним артиклем. Теж саме можна сказати і про назви речовин.

Взагалі, визначеному артиклю притаманне значення індивідуалізації. Він характеризує предмет, визначений іменником, як відомий, конкретний предмет, що виділений з усього класу однорідних з ним предметів. В залежності від ситуації той або інший предмет може виступати, як вже відомий предмет.

А невизначений артикль вносить елемент відокремленості в загальну семантику номінації і може створювати зміст протилежного характеру, тобто сприяти відчуттю цілісної даності, як окремої одиниці із ряду інших дискретних одиниць того ж порядку. Наприклад, атрибутивне словосполучення з прикметником last звичайно вживається з визначеним артиклем, оскільки представляє собою велику кількість, в основі котрого є цілком конкретна ознака, що завершує певну послідовність об'єктів (the last). Але дана ознака не є реляційною, тобто такою, що визначає відношення об'єктів в ряду, а скоріше класифікаційною, яка характеризує властивості об'єктів.

Диференціююча функція артиклів проявляється в тому, що їх присутність дає можливість сприймати іменник, як назву одиниці непарної множини або як назву одиниці парної множини. В випадку коли індивідуалізуюча семантика визначений артикля взаємодіє з семантикою іменника і складає певне ціле, що є індивідуалізованим за певною ознакою об'єкта: по відношенню володіння, приналежності в якості більш складно організованого цілого, по відношенню локалізації в просторі, часі, якості речі. Прикладами можуть слугувати наступні комбінації іменників і артикля: the ocean — елемент поверхні землі; the roof — складова частина будинку; the voice — здатність живих об'єктів.

Комбінація артикля з невизначений. артиклем складає узагальнену назву одиниць, що класифікуються на основі ознак кількості (a song), однодієвості (a slam, a look), міри (a fraction), несуттєвість кількісної оцінки варіанту (a dividened), узагальненої оцінки (a routine), загальної характеристики окремих параметрів речі (a sound, a smile, a feeling, a child).

Під впливом артиклів іменники можуть змінювати свою класифікаційну приналежність, переходячи з однієї групи лексики в іншу. Однак диференціююча функція артикля звичайно проявляється не в зміні значення іменника з котрим він вживається, а в експліцитному вираженні варйованого рівня узагальнення, тобто в семантиці іменника. Характер найменувань якостей і відносин є більш абстрактним порівняно з найменуваннями речей і відповідно більш високий рівень узагальнення відмінюваного іменника в семантиці.

Артикль — самостійна частина мови, самостійне слово, що має значення, яке здатне передавати відповідний зміст в потрібний час для мовця. Природнім наслідком виділення окремості ознаки іменника в семантиці, що повідомляється невизначений. артиклем є його відсутність в іменниках в множині. Ознаці відокремленості завжди притаманна ознака дискретності. Але вона може нівелюватися. Якщо ознака дискретності нівелюється, відокремленість може бути представлена, як цілісна сукупність. Реалізація цієї можливості забезпечується вживанням неозначеного артикля.

Невизначений артикль характеризує предмет, з назвами котрого він пов’язаний, як одного з представників будь-якого представника того чи іншого класу предметів. Будь-якого моменту індивідуалізації з цим артиклем не пов’язано. Цей артикль є класифікуючим. Будучи класифікуючим артиклем, він не вживається зі словами, що позначають предмети, які є одні в своєму роді або класі.

Визначений. артикль вживається на позначення частин кімнати (the floor, the walls, the ceiling), деталей обличчя (the nose, the mouth, the eyes). Проте кожну окрему частину можна представити не як елемент системи, а як окрему деталь із ряду аналогічних за загальними ознаками.

2. Типи артиклів в системі англійської мови

артикль англійський визначений Артикль — це службове слово, а також одна із категорій граматики, яка ще остаточно не досліджена. Розповідаючи про артикль ми відразу пов’язуємо його із граматичними особливостями іменників. Однак, це не викликає подиву тому що, артикль в англійській мові часто виступає показником різних варіантів значення слів. Хоча правильніше буде вважати, що призначення артикля на рівні мови не в тому, щоб показувати, що те чи інше слово, з яким воно поєднується, репрезентується у мові як іменник.

В англійській мові є два артиклі: визначений і невизначений.

Визначений артикль the походить від вказівного займенника that — той. Він вживається з зчислювальними іменниками в однині і множині. Значення означеного артикля розкривається як «індивідуалізація чи обмеження», «індивідуалізація і конкретизація», «обмеження і конкретизація». При цьому під «індивідуалізацією, обмеженням, конкретизацією» мають увазі виділення одного певного явища із класу, чи цілого класу із числа інших класів явищ. Лише деякі дослідники вважають, що в визначеному артиклі - два основні значення: «визначаюче й узагальнююче».

Якщо розглядати визначений артикль поза опозицією його нулю артикля, то його роль зводиться до виділення певного класу явищ з усіх інших класів; певного явища чи групи явищ із класу явищ:

1) The bank employee is only a notch above the civil servant;

2) The soldier look at her;.

Що ж стосується невизначений. артикля, то невизначений. артикль a (an) походить від числівника one — один і вживається тільки з зчислювальними іменниками в однині. Зміст невизначений. артикля звичайно розкривається такими словами, як класифікуючий, кваліфікований, узагальнюючий артикль, що вказує на те, що він характеризує предмет, як одного з представників, будь — якого представника, того чи іншого класу предметів.

Неозначений артикль a/an вживається:

Ш перед злічуваними іменниками в однині;

Ш коли іменник має загальне значення, називає предмет;

після дієслів to be, to become, to have, to see і після звороту there is;

Ш після слів what (в окличному реченні) і such;

Ш перед числівниками hundred, thousand, million та іменниками які означають одиниці виміру, періоди часу;

Ш в кількісних слвосполученнях:

Ш half a killo

Ш three times a week

Ш в сталих виразах:

Ш to have a rest/look/headache/cold/talk

Ш a number of

Ш for a long time

Ш to make a noise/an impression

Взагалі вже вказувалося, що вживання чи не вживання артикля є часто показником різних варіантних значень іменника. Так, в першому прикладі man використовується з неозначеним артиклем у значенні a human being, без артикля — у значенні the human race, mankind. А в реченні The man was unhappy цей самий іменник означає the male human being. Зовсім очевидно, що з нулем артикля є також значення іменника child.

Нульовий артикль вживається тоді, коли предмет, що означений іменником береться поза будь — якого співвіднесення і зіставлення з класом предметів, тобто коли відсутній, як момент класифікації, так і момент індивідуалізації. При нульовому артиклі мова йде не про загальний чи означений предмет класу, і не про клас в цілому, а про сам предмет про його зміст не беручи до уваги об'єм, число, межі, форми і тому подібні ознаки. Звідси, вживання нульового артикля з іменниками, що позначають речовину і різні абстрактні категорії, оскільки такі предмети і явища за своєю природою не мають означеної форми, об'єму і інших подібних ознак.

Однак, потрібно мати на увазі, що в залежності від того про який предмет йде мова, значення нульового артикля дещо видозмінюється. Коли мова йде про предмет, що в принципі може бути співвіднесений з якимось класом або існування класу, де може бути включений даний предмет, то нульовий артикль отримує узагальнене значення.

Отже, проаналізувавши всі версії стосовно типів артиклів в системі англійської мови, я можу стверджувати, що існує два типи артиклів: визначений і невизначений, хоча деякі вчені схиляються до думки, що їх все ж таки три тому, що вони додають до попередніх двох артиклів, ще і нульовий артикль. Що ж стосовно визначений артикля, то він вживається з зчислювальними іменниками в однині і множині, йому характерні два значення: визначаюче і узагальнююче. Роль даного артикля полягає у виділенні певного класу явищ з усіх інших класів. Невизначений. артикль вживається з зчислювальними іменниками в однині і характеризує предмет, як одного з представників того чи іншого класу. Він має класифікуюче і кількісне значення. Що ж до нульового артикля, то він вживається, коли предмет означений іменником береться до уваги, поза зіставленням з будь — яким класом предметів. Даний артикль може видозмінюватися в залежності від того про який предмет йде мова.