Концептуально-семантичні особливості вираження емоційного концепту «страх» засобами сучасної англійської мови

ЖИТОМИРСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені ІВАНА ФРАНКА

БОРИСОВ Олексій Олександрович

Концептуально-семантичні особливості вираження емоційного концепту «страх» засобами сучасної англійської мови

Науковий керівник ЛЕВИЦЬКИЙ Андрій Едуардович, доктор філологічних наук, професор Житомир — 2010

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ ВСТУП

РОЗДІЛ 1. Лінгвокогнітивні ОСНОВИ АНАЛІЗУ англомовних засобів ВИРАЖЕННЯ ЕМОЦІЙНОГО КОНЦЕПТУ СТРАХ

1.1 Теоретичні засади лінгвістичного дослідження вербальних засобів представлення концептів

1.1.1 Когнітивний підхід до розгляду проблеми співвідношення мови та мислення

1.1.2 Концепт як об'єкт мовознавчих розвідок

1.1.3 Особливості вербалізації фрагментів концептуальної картини світу

1.1.4 Основні напрями концептуального аналізу лексики

1.2 Емоції: мовна та концептуальна репрезентація

1.2.1 Представлення емоцій у лексико-семантичній системі мови

1.2.2 Емоційна концептосфера як структурна одиниця концептуальної картини світу англомовного суспільства

1.3 Місце емоційного концепту СТРАХ в англомовній емоційній концептосфері

1.3.1 Лінгвопсихологічні передумови формування концепту СТРАХ

1.3.2 Семантична структура емоційного концепту СТРАХ у сучасній англійській мові

1.3.3 Аксіологічні особливості емоційного концепту СТРАХ

Висновки до першого розділу

РОЗДІЛ 2. конЦЕПТУАЛЬНО-СЕМАНТИЧНІ особливості ВИРАЖЕННЯ ЕМОЦІЙНОГО КОНЦЕПТУ страх засобами сучасної англІЙСЬКОЇ Мови

2.1 Номінативний простір ЕК СТРАХ у сучасній англійській мові

2.2 Прототипова організація номінативного простору «страх» у сучасній англійській мові

2.3 Лексико-семантична парцеляція номінативного простору «страх» у сучасній англійській мові

2.3.1 Субстантивне ЛСП «страх»

2.3.2 Прикметникове та прислівникове ЛСП «страх»

2.3.3 Дієслівне ЛСП «страх»

2.3.4 Фразове представлення номінативного простору «страх» сучасної англійської мови

2.3.4.1 Клішовані словосполучення

2.3.4.2 Фразеологізми

2.3.4.3 Паремії

2.4 Стилістична організація номінативного простору «страх» у сучасній англійській мові

Висновки до другого розділу РОЗДІЛ 3. СПОСОБИ ПРЕДСТАВЛЕННЯ ЕМОЦІЙНОГО КОНЦЕПТУ СТРАХ У СУЧАСНІЙ АНГЛОМОВНІЙ ХУДОЖНІЙ ПРОЗІ

3.1 Особливості концептуальної репрезентації страху в художньому мовленні

3.2 Реалізація компонентів емоційного концепту СТРАХ у сучасній англомовній художній прозі

3.2.1 Представлення слоту ЗАГРОЗА емоційного концепту СТРАХ у сучасній англомовній художній прозі

3.2.1.1 Лінгвокогнітивний аспект реалізації слоту ЗАГРОЗА

3.2.1.2 Концептуально-семантичний аспект втілення слоту ЗАГРОЗА

3.2.2 Вербалізація СТАТАЛЬНОГО слоту емоційного концепту СТРАХ у сучасній англомовній художній прозі

3.2.2.1 Підслот ЕКСПІРІЄНЦЕР

3.2.2.2 Підслот СТАН СТРАХУ

3.2.2.3 Підслот СИМПТОМ

3.2.3 Слот РЕАКЦІЯ емоційного концепту СТРАХ у сучасній англомовній художній прозі

3.3 Особливості тропеїчних засобів представлення емоційного концепту СТРАХ у сучасній англомовній художній прозі

3.3.1 Порівняння

3.3.2 Метафора

3.3.2.1 Антропоморфна метафора

3.3.2.2 Зооморфна метафора

3.3.2.3 Натурморфнa метафора

3.3.3 Метонімія

3.3.4 Оксюморон

3.3.5 Епітет Висновки до третього розділу ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ СПИСОК ЛЕКСИКОГРАФІЧНИХ ДЖЕРЕЛ СПИСОК ДЖЕРЕЛ ІЛЮСТРАТИВНОГО МАТЕРІАЛУ ДОДАТКИ ДОДАТОК А. Загальний фрейм ЕК СТРАХ в англомовній картині світу ДОДАТОК Б. Загальна якісно-референційна модель структури ЕК СТРАХ ДОДАТОК В. ЕК СТРАХ в англійській концептуальній та мовній картині світу ДОДАТОК Д. Ядерно-периферійна структура ЕК СТРАХ

ДОДАТОК Е. Парцеляція ЛСП «страх» сучасної англійської мови

ДОДАТОК Ж. Представлення парцел ЛСП «страх» одиницями різних лексико-граматичних класів

ДОДАТОК З. Репрезентація слотів фреймової структури ЕК СТРАХ у семантичній зоні парцел ЛСП «страх»

ДОДАТОК К. Типологія видів загроз у концептуальній картині світу англомовного соціуму ДОДАТОК Л. Різновиди страху в англомовній картині світу ДОДАТОК М. Структура асоціативного простору ЕК СТРАХ в англомовній картині світу ДОДАТОК Н. Деталізована фреймова структура ЕК СТРАХ в англомовній картині світу

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

ЕК — емоційний концепт

ЕКС — емоційна концептосфера

ККС — концептуальна картина світу

КС — концептосфера

ЛСВ — лексико-семантичний варіант

ЛСП — лексико-семантичне поле

КА — концептуальний аналіз

МКС — мовна картина світу

СА — семантичний аналіз

СД — синонімічна домінанта

СР — синонімічний ряд

ТГ — тематична група

ФО — фразеологічна одиниця

Adj — adjective — прикметник

Adj_em — emotive adjective — прикметник ЛСП «страх»

Adv — adverb — прислівник

Adv_em — emotive adverb — прислівник ЛСП «страх»

N — noun — іменник

N_em — emotive noun - іменник ЛСП «страх»

Prep — preposition — прийменник

V — verb — дієслово

V_ed — participle II — дієприслівник

V_em — emotive verb — дієслово ЛСП «страх»

V_ing — participle I — дієприкметник

O.E. — Old English — давньоанглійська мова

O.H.G. — Old High German — давньоверхньонімецька мова

O.Icel. — Old Icelandic — давньоісландська мова

O.N. — Old Norse — давньоскандинавська мова

O.S. — Old Saxon — давньосаксонська мова

ВСТУП

Одним із приоритетних напрямів лінгвістичних досліджень у рамках когнітивно-дискурсивної парадигми є вивчення взаємозв'язку мовної системи та емоційної сфери свідомості людини, що зумовлено визнанням активної участі емоцій у перебігу індивідуальної когнітивної діяльності. Проникнення емоційності в пізнавальну та номінативно-комунікативну діяльність людини пояснюється тим, що, об'єктивно відбиваючи дійсність, свідомість сполучає відображені образи з суб'єктивно-емоційним ставленням до них [168, с. 9−10; 222, с. 5; 242, с. 104; 349, с. 7−9]. Однак, емоції не тільки регулюють процеси сприйняття й інтерпретації дійсності особистістю [153, с. 32; 365, с. 15]: вони самі стають об'єктом відображення, організовуючись у свідомості індивіда у вигляді індивідуально та колективно обумовлених когнітивних структур знання — емоційних концептів (ЕК), які здатні отримувати втілення у семантиці мовних одиниць [152; 205; 217; 297; 347; 395; 398; 432].

Серед найважливіших концептів у структурі англійської концептуальної картини світу (ККС) виділяється ЕК СТРАХ, що концентрує інформацію про емоцію страх та способи й засоби її вербальної репрезентації [434, с. 105]. З огляду на те, що однією з основних проблем лінгвістики є дослідження тематично організованих груп одиниць, структурованих на основі польового принципу у межах інтерпретаційного поля певного концепту [3; 4; 34; 53; 61; 125; 219; 225; 229; 244; 284], інтерес представляє вивчення номінативного простору «страх» сучасної англійської мови, конституенти якого відбивають різноманітні категоріальні аспекти ЕК СТРАХ. Опис структурованого ним семантичного фрагменту сучасної англійської мови дозволяє глибше пізнати загальні механізми і принципи вербального втілення емоційних смислів взагалі й страху зокрема, розкрити системні закономірності одиниць на позначення ЕК СТРАХ, сприяє розширенню меж наукового знання про концептуальну та мовну (МКС) картини світу англомовної спільноти.

Особливості вербалізації ЕК СТРАХ лексичними та фразеологічними засобами вивчалося переважно у порівняльному аспекті на прикладах сучасних російської та французької [269], російської та англійської [52; 104], російської, української та білоруської [185], російської, української та англійської [300], української та німецької мов. Окремо проводився аналіз внутрішньої форми номінантів різновидів страху у сучасній польській та у сучасній українській мові, зокрема, у зіставленні з їхніми сучасними англійськими вербальними корелятами.

У семантичному просторі німецької мови проведено розвідки з виявлення смислової структури концепту емоції страх [50; 151], а також розглянуто особливості його когнітивної взаємодії з темпоральними концептами та наступної мовної маніфестації отриманих концептуальних конфігурацій. На матеріалі одиниць сучасної англійської мови було проаналізовано та змодельовано структуру ЕК СТРАХ у вигляді прототипових сценаріїв, скриптів ситуації виникнення та переживання емоції [395; 427; 430], розглянуто текстове втілення ЕК [246], виявлено механізми та принципи ідіоматичного представлення розглянутого концепту [320], встановлено корпус метонімічних та метафоричних репрезентантів ЕК СТРАХ [347; 430]. У межах лексичної семантики вивчалась лексико-фразеологічна група дієслів представлення поняття «страх» у російській та в англійській мовах [330], субстантивне функціонально-семантичне поле «страх» у сучасній англійській мові [117; 418], розглядався аксіологічний аспект семантики англомовних одиниць представлення ЕК СТРАХ [27; 418].

Незважаючи на численність лінгвістичних розвідок, спрямованих на вивчення ЕК СТРАХ у сучасній англійській мові, проведений аналіз зазначеного концепту здійснювався на обмеженому корпусі засобів його репрезентації. Крім того, не проводилося виявлення організації останніх у межах категоріально розгорнутого номінативного простору. Досі бракує робіт з фреймового моделювання розгорнутої деталізованої структури ЕК СТРАХ, а також виявлення закономірностей представлення різних її ділянок номінативними та комунікативними засобами сучасної англійської мови.

Актуальність дисертації зумовлюється загальною антропоцентричною спрямованістю сучасних лінгвістичних студій на вивчення та опис вербалізованих фрагментів емоційного світу людини. Своєчасним є також залучення лінгвокогнітивного підходу до аналізу англомовних репрезентантів певних емоційних концептів.

Зв’язок роботи з науковими темами. Дисертація виконана в межах комплексної наукової теми Міністерства освіти і науки України «Когнітивно-комунікативний аспект вивчення лексичного складу англійської мови», що розробляється кафедрою англійської філології Житомирського державного університету імені Івана Франка (тему затверджено вченою радою Житомирського державного педагогічного університету імені Івана Франка 25 березня 2002 р., протокол № 9).

Об'єктом дослідження є засоби реалізації ЕК СТРАХ у сучасній англійській мові.

Предметом вивчення виступають структурні, семантичні, ономасіологічні, лінгвокогнітивні та стилістичні аспекти засобів вираження ЕК СТРАХ у сучасній англійській мові.

Мета дослідження полягає у виявленні та описі засобів вираження ЕК СТРАХ у сучасній англійській мові.

Поставлена мета досягається вирішенням таких основних завдань:

— уточненням поняття «емоційний концепт»;

— визначенням місця ЕК СТРАХ у концептуальній картині світу англомовної спільноти;

— виявленням корпусу номінативних одиниць сучасної англійської мови на позначення ЕК СТРАХ;

— встановленням структурних, семантичних, ономасіологічних та стилістичних особливостей англомовних одиниць, що вербалізують ЕК СТРАХ;

— висвітленням принципів лексико-семантичної організації одиниць, які позначають ЕК СТРАХ у сучасній англійській мові;

— виявленням структури ЕК СТРАХ, фрагменти якої знаходять відображення у семантиці одиниць сучасної англійської мови;

— уточненням аксіологічної значущості вербалізованого ЕК СТРАХ в англомовній картині світу;

— окресленням кола концептуальних корелятів ЕК СТРАХ, що залучаються до формування його асоціативно-образної структури засобами сучасної англійської мови.

Мета та завдання роботи зумовили вибір основних методів дослідження, серед яких використовувалися: гіпотетико-дедуктивний метод, який визначив добір фактичного матеріалу; метод аналізу словникових дефініцій, застосований для виявлення особливостей мовних засобів репрезентації ЕК СТРАХ у сучасній англійській мові; компонентний аналіз, здійснений для встановлення семантичного обсягу одиниць сучасної англійської мови, які вживаються для номінації страху, а також його різновид — метод сітьового моделювання, залучений з метою максимально повного та наочного відтворення семантичних складників структури лексичного значення і встановлення його взаємозв'язків з іншими одиницями на позначення страху в сучасній англійській мові; ономасіологічний аналіз використано для встановлення відношення лексичної одиниці до позначеного фрагменту об'єктивної реальності; польовий підхід — для виявлення ядерно-периферійної (прототипової) та тематично стратифікованої (парцельованої) організації лексичних одиниць різної частиномовної приналежності на позначення страху в сучасній англійській мові; кількісний аналіз, застосований для визначення співвідношення одиниць у тематичній та ядерно-периферійній зонах номінативного простору ЕК СТРАХ; концептуальний аналіз (а саме, фреймове моделювання) реалізований для визначення семантичної структури ЕК СТРАХ; контекстуальний аналіз, спрямований на визначення змісту номінативних одиниць на позначення страху, що використовуються у текстах сучасної англомовної художньої прози.

Матеріалом дослідження слугували 39 лексикографічних джерел різних типів, а також 68 сучасних художніх прозових творів британських та американських письменників загальним обсягом 12 394 сторінки. У результаті наскрізної суцільної вибірки було виявлено 3225 лексичних одиниць сучасної англійської мови, які позначають ЕК СТРАХ, та 783 текстові фрагменти опису переживання страху персонажами проаналізованих творів.

Наукова новизна роботи полягає у тому, що в ній уперше визначено та проаналізовано особливості польової репрезентації ЕК СТРАХ одиницями різних лексико-граматичних класів сучасної англійської мови. Новим у роботі є конструювання якісно-референційної моделі семантичної структури ЕК СТРАХ, яка виступає матрицею побудови значень різнорівневих компонентів на позначення аналізованого ЕК; тематична сегментація змісту ЕК СТРАХ; виявлення місця одиниць на позначення ЕК СТРАХ у межах англомовної картини світу. Новим також є представлення сценарного розгортання фреймової моделі концепту в сучасній англомовній художній прозі та встановлення базових концептів-корелятів, які відбивають способи осмислення емоції страх англомовною спільнотою.

Теоретична значущість полягає у подальшій розробці окремих питань теорії номінації, зокрема, механізмів та принципів іменування таких абстрактних феноменів, як емоції. Висновки щодо структурних та семантичних властивостей мовних одиниць представлення ЕК СТРАХ в сучасній англійській мові, а також системності їхньої організації та специфіки функціонування у творах сучасної англомовної художньої прози є внеском у теорію концептуальної та лексичної семантики.

Використання методу концептуального аналізу для опису польової організації вербальних засобів вираження ЕК СТРАХ у сучасній англійській мові сприяє збагаченню та подальшому розвитку теорії польового моделювання у лінгвістичних розвідках. Встановлення асоціативно-образного простору концепту може бути внеском у теорію концептуальної метафори. Запропонована у роботі методика дослідження ЕК СТРАХ може бути використана для вивчення мовного втілення низки інших емоційних концептів, що зумовлено загальною тенденцією у сучасному мовознавстві до розкриття механізмів репрезентації внутрішнього світу за посередництва номінативних одиниць.

Практичне значення дослідження визначається тим, що його матеріали та результати можуть використовуватись у курсах лексикології (розділи «Семантична структура слова», «Ономасіологія», «Фразеологія»), стилістики англійської мови (розділ «Стилістична диференціація англійської мови»), а також у спецкурсах з когнітивної лінгвістики, емотіології та інтерпретації тексту.

Наукова новизна отриманих результатів може бути узагальнена в наступних положеннях, які виносяться на захист:

1. Вербалізований емоційний концепт є складним динамічним структурно-смисловим конструктом людської свідомості, який зберігає досвід етнокультурного, соціокультурного та індивідуального характеру мовця про виокремлений фрагмент емоційного буття людини та відбивається у семантичному просторі мови. Представлений засобами сучасної англійської мови ЕК СТРАХ є одним з базових концептів національної ККС, комплексним соціокультурно детермінованим когнітивним утворенням, яке фіксує знання про базову людську емоцію страх та локалізується у негативній асоціативно-образній зоні англійської ККС. Аналіз семантики різнорівневих мовних засобів позначення ЕК СТРАХ виявив, що він структурується як складна ядерно-периферійна конфігурація знань про прототипові та непрототипові поняттєві, образні та ціннісні ознаки виникнення, переживання та усунення емоції страх. Якісна характеристика ЕК доповнюється його референційним аспектом, який відтворюється при виділенні в структурі концепту СТРАХ блоків ЗАГРОЗИ, СТАТАЛЬНОГО та РЕАКЦІЯ. Зазначені семантичні аспекти утворюють підґрунтя побудови якісно-референційної моделі структури ЕК СТРАХ, яка виступає концептуальною основою формування значень одиниць на позначення зазначеного ЕК.

2. У межах англомовної картини світу фрагмент, що представляє ЕК СТРАХ, вибудовується на основі польового принципу організації лексики різних лексико-граматичних класів, утворюючи цілісний, ієрархічно структурований номінативний простір одиниць на позначення страху. Номінанти емоції страх об'єднуються на підставі спільного для них інваріантного значення, яке найбільш чітко актуалізується в сучасній англійській мові через лексему fear, що виступає архілексемою, ім'ям номінативного простору «страх» і представляє його ядро. Вказаний простір утворюється під час співположення іменникового, прикметникового, прислівникового та дієслівного частиномовних лексико-семантичних полів (ЛСП). Локалізація одиниць у межах номінативного простору ЕК СТРАХ визначається місцем інгерентної семи у ядерно-периферійній структурі їх значення та належністю до стилістичних пластів лексики. Окрім ядерної зони, структура простору «страх» включає перехідну зону, ближній, далекий та маргінальний шари периферії.

3. Субстантивне ЛСП «страх» сучасної англійської мови, яке визначає побудову полів іншої частиномовної належності, формується навколо основного синонімічного ряду (СР) ЛСП «страх», очолюваного архілексемою fear, та складає базу логічної структури номінативного простору «страх», найбільш концентровано відбиваючи ядро ЕК СТРАХ. У межах цього ряду, виділяються СР зі своїми вторинними домінантами anxiety, worry та fright, аналіз яких виявляє ряд дистинктивних семантичних ознак, що уточнюють компоненти основного СР. Виділення основних домінант сприяє розумінню того, що в англійській ККС вербалізований ЕК СТРАХ (FEAR), виступає архіконцептом відносно своїх складників — концептів ТРИВОГА (ANXIETY), ЗАНЕПОКОЄННЯ (WORRY) та ПЕРЕЛЯК (FRIGHT).

4. Референційно близькі елементи ЛСП «страх» сучасної англійської мови об'єднуються у парцели — дрібні тематичні угрупування лексичних одиниць, основу яких складають виділені в межах усього поля синонімічні ряди. Серед реконструйованих парцел виявлено: СТАН СТРАХУ (36,4% аналізованих одиниць), ЗАГРОЗА (21,5%), СИМПТОМ СТРАХУ (21,4%), АГЕНС (9,7%), РИСИ ХАРАКТЕРУ (10%), ЕКСПІРІЄНЦЕР СТРАХУ (0,6%), ВИДИ ДІЯЛЬНОСТІ (0,2%) та РЕЗУЛЬТАТИ ДІЯЛЬНОСТІ (0,2%). Зазначені сегменти представляють зони концептуальної диференціації ЕК СТРАХ, що визначають ономасіологічні схеми об'єднаних у парцели лексичних одиниць.

5. Семантична структура ЕК СТРАХ, що є концептуальним підґрунтям парцеляції ЛСП «страх» сучасної англійської мови, включає декілька великих інформаційних блоків: ЗАГРОЗА, СТАТАЛЬНИЙ (з царинами ЕКСПІРІЄНЦЕР, СТАН СТРАХУ, СИМПТОМ), РЕАКЦІЯ, а також КОМПАРАТИВНИЙ, ЛОКАТИВНО-ТЕМПОРАЛЬНИЙ та АКСІОЛОГІЧНИЙ блоки. Виділені блоки об'єднуються у єдину інформаційну конфігурацію, яка у термінах фреймової семантики моделюється у вигляді концептуальної мережі шляхом поєднання базових предметного, посесивного, таксономічного, акціонального та компаративного фреймів. Представлена модель пояснює особливості формування семантики корпусу номінацій ЕК СТРАХ, дозволяє встановити їхнє розташування в межах ядерно-периферійної та тематичної структур номінативного простору «страх».

6. Образний аспект ЕК СТРАХ формується на основі зв’язку подібності або суміжності, встановленого метафоричним та метонімічним мапуванням емоційної сфери. Компаративне розширення слотів актуалізується через систему таких засобів вторинної номінації, як клішовані словосполучення, фразеологічні (пареміологічні) одиниці, а також наявних у текстах сучасної англомовної художньої прози тропеїчних засобів. Серед тропів виділяються порівняння, метафора, метонімія, епітет, оксюморон, побудова яких залучає проектування на ЕК структур таких корелятивних концептів, як ЖИВА ІСТОТА, ЛЮДИНА, ТВАРИНА, РОСЛИНА, КОНТЕЙНЕР / ВМІСТ КОНТЕЙНЕРУ, ПРЕДМЕТ (ІНСТРУМЕНТ), АРТЕФАКТ, ВОРОЖА СУТНІСТЬ, ПРИМАРА, СТИХІЯ, РЕЧОВИНА, ПРИРОДНИЙ ФЕНОМЕН, ОБ'ЄКТ ПРИРОДИ, що мотивують вербальне оформлення мовних засобів вторинного означування ЕК СТРАХ.

7. Втілена у засобах сучасної англійської мови фреймова структура ЕК СТРАХ організує усю сукупність знань про емоцію страх і має здатність розглядатись як сценарій, будучи введеною до концептуально-семантичного простору мовленнєвого твору. Таке динамічне представлення фреймової моделі концептуалізованого страху реалізується як послідовне розгортання у межах визначених просторово-часових умов ланцюга подій, що складають емоційну ситуацію небезпеки. Остання, виступаючи семантичним субстратом описів ситуацій переживання індивідом страху в сучасних англомовних прозових художніх творах, витлумачується нами як фрагмент тексту, концептуальним корелятом якого виступає ЕК СТРАХ.

Структура роботи. Дисертація загальним обсягом 252 сторінки (з них 191 с. тексту) складається з переліку умовних скорочень, вступу, трьох розділів із висновками до кожного з них, загальних висновків, списків використаної літератури (435 позицій), лексикографічних праць (39 позицій), джерел ілюстративного матеріалу (68 позицій) й додатків (11 позицій). У тексті дисертації наведено одна схема та одна таблиця.

У переліку умовних скорочень наводяться вжиті у дисертації скорочення.

У вступі обґрунтовується актуальність дослідження, визначається мета й завдання роботи, її теоретичне та практичне значення, вказуються методи дослідження, сформульовано положення, що виносяться на захист.

У першому розділі «Лінгвокогнітивні основи аналізу англомовних засобів репрезентації емоційного концепту СТРАХ» представлено теоретичні підвалини лінгвістичного аналізу номінативних одиниць сучасної англійської мови на позначення ЕК СТРАХ. Уточнюється поняття «емоційний концепт», його місце у складі ККС та МКС; у світлі засад когнітивної лінгвістики викладаються основні положення теорії поля; висвітлюються когнітивні проблеми кореляції мовних і концептуальних структур знання про емоцію страх; встановлюються теоретико-методологічні принципи моделювання структури ЕК СТРАХ; обґрунтовується аксіологічний статус вербалізованого ЕК СТРАХ як одного з базових конституентів англомовної картині світу.

У другому розділі «Концептуально-семантичні особливості репрезентації ЕК СТРАХ засобами сучасної англомовної картини світу» аналізуються структурні, семантичні, ономасіологічні та стилістичні особливості засобів вираження ЕК СТРАХ у сучасній англійській мові. Встановлено основні складові семантичної структури ЕК СТРАХ та шляхи їхньої вербальної маніфестації одиницями різних лексико-граматичних класів сучасної англійської мови; виявлено основні принципи вираження досліджуваного концепту засобами вторинної номінації.

У третьому розділі «Способи репрезентації емоційного концепту СТРАХ у сучасній англомовній художній прозі» досліджено мовленнєві прояви репрезентації ЕК СТРАХ засобами сучасної англійської мови у прозовому художньому тексті; проведено аналіз лексико-синтаксичних засобів вираження розглянутого концепту; виявлено основні шляхи його вербального та невербального вираження у мовленнєвих творах; здійснено деталізацію смислової структури розглянутого ЕК у текстах англомовної художньої прози; встановлено корпус тропеїчних засобів передачі образного осмислення страху засобами сучасної англійської мови.

У загальних висновках підводяться підсумки проведеного дослідження, окреслені перспективи подальшої роботи.

Список використаних джерел включає 435 наукових праць, а також 39 лексикографічних джерел. Список джерел ілюстративного матеріалу включає художні твори сучасних британських та американських письменників, у тому числі вміщені на веб-сторінках мережі Інтернет, загальною кількістю 68 позицій.

Додатки містять таблиці, в яких відображено перелік сем ядерно-периферійної структури вербалізованого ЕК СТРАХ, особливості кореляції її частин з парцелами номінативного простору «страх», представлення тематичних зон поля одиницями різних лексико-граматичних класів. Побудовані схеми відбивають місце ЕК СТРАХ у англійській концептуальній та мовній картинах світу, його семантичну структуру, фреймове представлення концепту, тематичну стратифікацію номінативного простору «страх», різновиди загрози, корелятивний простір ЕК СТРАХ.

РОЗДІЛ 1

Лінгвокогнітивні ОСНОВИ АНАЛІЗУ англомовних засобів ВИРАЖЕННЯ ЕМОЦІЙНОГО КОНЦЕПТУ СТРАХ

Сучасна лінгвістика все частіше звертається до вивчення мовної репрезентації внутрішнього світу людини, зокрема її емоційної сфери. Людина є не тільки мислячою, але й глибоко емоційною істотою. Саме тому емоційність не може не залишити слід у мові, адже емоційні стани, зумовлюючи когнітивні процеси людини, безпосереднім чином втручаються в її номінативно-комунікативну діяльність.

Перший розділ дослідження має на меті закласти теоретичні підвалини подальшого лінгвістичного аналізу англомовних засобів представлення ЕК СТРАХ, тому вважаємо за доцільне висвітлити в ньому проблему кореляції мовних і концептуальних структур знання про емоцію страх, визначити місце ЕК СТРАХ у структурі англомовної ЕКС та ККС, розробити методику аналізу засобів його вираження у сучасній англійській мови, синтезувавши окремі методи й методики лінгвістичного аналізу, що використовуються у сучасному мовознавстві.

1.1 Теоретичні засади лінгвістичного дослідження вербальних засобів представлення концептів

Вихід на перший план когнітивно-дискурсивної парадигми наукових досліджень і, як наслідок, поява когнітивної лінгвістики передбачає переведення сучасних мовознавчих пошуків у площину, що спирається на якісно нову теоретико-методологічну платформу [96, с. 3; 163, с. 10−18; 180, с. 13; 425, с. 9]. Зокрема, визначилася установка на розгляд мови як відображення взаємодіючих структур людської свідомості, мислення й пізнання та на визнання нерозривного зв’язку когніції та комунікації [30, с. 18; 144, с. 17−18; 168, с. 11; 183, с. 5; 219, с. 19−20; 388, с. 10].

Тому до сфери когнітивної лінгвістики потрапляють питання про те, яким чином здійснюється зв’язок мови зі світом, як мовні вирази, одиниці, категорії пов’язані зі сприйняттям оточення, як вони відбивають його пізнання, як структури мовного знання репрезентуються у свідомості та беруть участь у переробці та комунікації інформації [91, с. 24; 165, с. 7−8; 169, c. 340; 205, c. 60−61; 306, с. 66−67; 390, c. 22]. Аналіз мови стає невіддільним від розкриття закономірностей розумових процесів з розпредмечування, структурації та класифікації властивостей і функцій речей, образи яких перехоплюються, зупиняються, фіксуються вербальними формами [4; 148, с. 16; 160, с. 32−36; 211, с. 462; 264, с. 97−99; 431, c. 48].

У руслі когнітивного підходу формується активне розуміння того, що саме мова забезпечує найкращий доступ до внутрішнього світу людини, до структур її досвіду, які не спостерігаються безпосередньо. Наші уявлення про навколишню дійсність об'єктивуються у мові та створюють базу для аналізу тих процесів, що мають місце у людській свідомості та мисленні [259, с. 109; 266, с. 59; 334, с. 4−5; 386, с. 105; 390, c. 124; див. також 66, с. 336;. Таким чином, дослідження мовних одиниць ставить за мету аналіз тих ментальних репрезентацій знання, які корелюють з ними на рівні свідомості.

Поряд з когнітивністю одним з аспектів нової парадигми виступає дискурсивність. Сутність цього принципу полягає у тому, що встановлюється розуміння мови як феномену, який слугує передачі знання від однієї людини до іншої, від одного покоління до іншого [166, с. 13; 204]. Отже, для аналізу та опису мовних явищ враховується виконання мовою когнітивної та комунікативної функцій і ставиться мета їхнього вивчення у постійній взаємодії й узгодженні між собою.

Зазначений підхід дозволяє також зрозуміти, що саме від знання про мовну систему (мовне знання) та знання про світ (енциклопедичні знання) залежить успішність мовленнєвої комунікації [106, с. 51; 293, с. 22]. З цим пов’язано активізацію пошуків у напрямку вивчення ролі концептів у дискурсивній практиці людини. Досліджуються засоби репрезентації концептів різнорівневими одиницями мови та мовлення [65; 77; 145; 175; 347; 369], їхня смислова структура [50; 151; 216; 297], текстотворчий потенціал [73; 115], особливості індивідуальної концептуальної картини світу [138; 139] тощо.

Досліджуючи вербальні засоби представлення концептів, лінгвісти-когнітологи керуються такими теоретико-методологічними принципами, як антропоцентризм, експланаторність, функціоналізм та експансіонізм [див., напр., 91; 158; 164, 168; 258; 303]. Останні виявляються в тому, що обираючи об'єктом аналізу мовні одиниці у їх реальному функціонуванні, науковці намагаються пояснити лінгвістичні факти та процеси, залучаючи широке коло даних інших, часто нелінгвістичних дисциплін. Антропоцентризм як центральний принцип сучасного лінгвістичного дослідження полягає у тому, що наукові об'єкти вивчаються переважно за їхньою роллю, призначенням і функцією у розвитку людської особистості в умовах складних взаємин з навколишнім світом [27, с. 206; 94, с. 3;. За таких настанов переосмислюються сутність, природа, функції мови, її трактування виходить за рамки суто раціонального, прагматичного призначення.

Отже, у центр уваги лінгвіста потрапляє суб'єкт — носій мови, який пізнає оточуючий світ, мислить, оцінює, відчуває. Його особливості як Homo sapiens «олюднюють» мову, привносячи в неї інформацію про досвід осмислення та освоєння оточення [110, с. 19; 148, с. 3; 258, с. 6; 265, с. 9−10; 346, с. 475−476;. При цьому, у фокусі когнітивних досліджень опиняється не тільки і не стільки індивідуальна мовна компетенція, скільки використання мови на рівні спільнот та етносів.

У руслі когнітивно зорієнтованих досліджень мова розглядається як «вмістилище духу народу», рефлексія його національної ментальності, найважливіша складова частина його культури [3, с. 56−59; 85, с. 322; 142, с. 76−78; 317, с. 3; 390, с. 14]. Як явище духовної культури нації мова виступає тією консолідуючою основою, що об'єднує народ, зберігає його єдність, із покоління в покоління передає накопичений колективний досвід, відбиває систему національних ціннісних орієнтацій [172, с. 13; 386, с. 74]. Ось чому вивчення феноменів мови здійснюється з урахуванням духовних набутків етносу, світовідчуття та світогляду не тільки окремого індивіда, але й того мовного колективу, до якого він належить.

Отже, процес номінативної діяльності, за допомогою якої відбувається виокремлення певних фрагментів дійсності, їхнє називання та формування понять про них у формі різноманітних номінативно-комунікативних засобів, виступає одним з головних засобів пізнання світу, його відображенні у світогляді нації. Цим й обумовлені наявні тенденції у розвитку сучасних лінгвістичних досліджень, сутність яких виявляється у пошуку пояснень того, як у мовних, зокрема лексичних, одиницях відобразилось бачення світу людською свідомістю.

1.1.1 Когнітивний підхід у розгляді проблеми співвідношення мови та мислення

Питання взаємодії мови та мислення є одним з головних для лінгвістики з найдавніших часів [див., напр., 296;. У його розв’язанні вчені виділяють дві лінії: лінгвофілософський напрям, що вивчає зв’язки між мовою та формально-логічним мисленням, і лінгвокогнітивний, який спрямовує свої зусилля на аналіз взаємодії мови та когнітивної системи індивіда, відводячи у ньому особливу роль сприйняттю.

У рамках комунікативно-когнітивного підходу одиниці номінації розглядаються як сутності, у яких об'єктивовано єдність мислення та комунікації [195, с. 10; 293, с. 8]. Увага при цьому зміщується на дослідження зв’язку когнітивних структур знання з актуально виявленими у процесі спілкування мовними знаками, що логічно приводить до вивчення проблем мови та мислення [94; 270].

Аналізуючи зв’язок мови та мислення, слід мати на увазі, що мислення є активним процесом цілеспрямованого, опосередкованого й узагальненого відображення істотних зв’язків і закономірностей світу й утримання знань про них у понятійній сфері свідомості [142, с. 22; 428, c. 152;. Остання є вищою формою психічного відображення дійсності нервово-мозковою системою людини, що несе у своїх структурах привласнений суб'єктом суспільний досвід як раціонального, так і чуттєвого відображення дійсності [146, с. 37; 247, с. 8].

Мисленнєва активність полягає в маніпулюванні наявними систематизованими та упорядкованими знаннями, активації підрозділів усього концептуального апарату людини, який знаходить відображення у цілісній глобальній моделі буття [179, с. 114]. Об'єктивацію засвоєних знань виконує мова, адже для свого вираження мислення повинно наділятися мовною формою [66, с. 277; 388, с. 16; 404, с. 8]. Проте, думка не просто виражається у слові, а й відбувається у ньому [66, c. 284; 159, c. 20]. Вона втілюється у слові не стихійно, а усвідомлено, що зумовлює удосконалення вираження думки й самого слова [272, c. 83; див. також 236].

У зв’язку з цим мову визнають як унікальну природну динамічну когнітивно-комунікативну систему [109, с. 218; 148, с. 7; 174, с. 31; 390, с. 19; 404, с. 4]. Фіксуючи результати когнітивної діяльності свідомості, мова виступає знаряддям інтерпретації людиною як навколишнього середовища, так і самої себе на всіх етапах пізнання [187, с. 153; 189, с. 356; 214, с. 103; 228, с. 133; 258, с. 7].

Необхідність і значущість мови у процесі інтерпретації світу зумовлені можливістю включення системно організованої інформації до соціальної діяльності лише у тому випадку, коли ця інформація отримує форму, придатну для чуттєвого сприйняття та трансляції [139, с. 22]. Сам мисленнєвий акт (пошук значущого) та акт комунікації (означування) виступають функціонально різними аспектами єдиного процесу формування смислу висловлення [190, с. 184; див. також 94, с. 5; 406, с. 16]. Таким чином, одиниці мови й мова в цілому визнаються підсумком роботи свідомості людини, спрямованої на різнобічне відображення та осмислення оточуючого світу, а також на передачу певного обсягу комунікативно значущої інформації.

Мова грає першочергову роль на всіх етапах пізнання. В антропологічно спрямованій парадигмі мовознавчих досліджень головною дистинктивною рисою осмислення світу людською свідомістю вважається «втіленість». Її сутність полягає в тому, що база, на якій ґрунтується мислення людини, заснована на чуттєвості, рухах нашого тіла та фізико-соціальному досвіді людини [265, с. 25; 391, c. 15; 396, c. 555]. Будь-яке знання встановлюється в межах горизонтів, відкритих сприйняттям с позицій тіла [94, с. 62; 163, с. 82]: «відчуття є однією з площин нашого контакту з сущим, структурою свідомості» [211, с. 257], причому саме тіло детермінує приписування значень не лише природному об'єкту, але й таким культурним об'єктам як слова [там само, с. 273].

З іншого боку, чуттєве сприйняття, яке допомагає суб'єктові усвідомлювати себе у певному просторі та часі, виявляється опосередкованим мовою. Вона є своєрідною призмою, крізь яку людина бачить дійсність, проектуючи на неї досвід своєї суспільної практики [187, с. 153; 214, с. 103].

Базуючись на структурації об'єктивної реальності у свідомості [386, с. 88], мова, і перш за все, її лексико-семантична система, виконує функцію дискретизації та систематизації інформаційного континууму [146, с. 46; 219, с. 44]. Систематизація словникового складу має, хоч і опосередковано, важливе відношення до сприйняття світу через призму усталених категорій і понять [160, с. 149]. Саме вона приводить до утворення значних організованих ділянок лексикону: синонімічних рядів, лексико-семантичних, лексико-фразеологічних, лексико-граматичних полів, синтаксичних синонімів тощо [263, с. 12], які відбивають розуміння людиною взаємозв'язків природних сутностей і процесів, закономірностей буття оточення та самої людини в ньому. Дослідження цього когнітивного феномену розкриває нам шлях до знань, представлених у номінативному просторі мови, а отже, дозволяє побачити, як членується та осмислюється у ньому дійсність.

Підсумовуючи вказане вище, можна твердити, що сучасна мовознавча думка проводить чітку межу між мовою та мисленням людини, акцентуючи їхній тісний зв’язок та вплив одне на одного. Процес формування людського мислення, тобто мислення поняттєвого, узагальнюючого та абстрагуючого, відбувається тільки за посередництва природної мови. З іншого боку, мислення визнається джерелом походження, функціонування та розвитку мови, одиниці якої виступають засобом формування та передачі людської думки.

Окреслене розуміння закоріненості мови та мовлення у сфері свідомості визначає спрямованість сучасних лінгвістичних досліджень на розкриття тих феноменів мислення, які стоять за мовними явищами. Мовні одиниці вважаються вербалізаціями різноманітних ментальних структур представлення різних типів знань, у зв’язку з чим ці структури потрапляють до фокусу уваги численних мовознавчих пошуків [див., напр., 12; 29; 31; 124; 150; 158; 161; 165; 433].

1.1.2 Концепт як об'єкт мовознавчих розвідок

Процес пізнавальної діяльності індивіда передбачає накопичення ним нової інформації та відповідну її модифікацію [164, с. 23; 230, с. 20; 431, c. 134]. У людській когніції закладені універсальні пізнавальні стратегії, що вміщені у мозку індивіда й задані самою його біологічною структурою, забезпечуючи нормальне існування особи в оточуючому інформаційному просторі [160, с. 34].

Коли йдеться про отримання, переробку, збереження й використання знань, формування думки та оцінки оточуючого світу, й наступного отримання ними фізичної оболонки, «тіла знака», припускають одночасно існування різних форм їхньої репрезентації в мозку людини у вигляді певних структур свідомості [91, c. 24; 390, c. 124]. Такими структурами виступають концепти — «кванти знання» [108, с. 29; 162], що зорієнтовані на відображення онтології світу у зв’язку з потребами соціальної дійсності [30, с. 22; 144, с. 17; 338, с. 108], дозволяють пов’язати смисл слова у словнику та у процесі комунікації [107, с. 99].

Базова категорія концептуальної семантики — концепт трактується як ідеальна сутність, що формується в свідомості людини у вигляді глобальної, певним чином організованої, різносубстратної розумової одиниці [262, с. 4−5; 383, c. 3; 400, с. 19], багатомірне ідеалізоване утворення [195, с. 16], яке втілює культурно зумовлені уявлення етносу про світ [100, с. 100; та може опредметнюватись системою мовних засобів. Концепт розглядається як репрезентант інформації - досвідно-енергетичного кванту, який надходить до свідомості людини у вигляді різного роду інформаційних енергем, із яких він формується [134, с. 51; 276, с. 259].

Семантично концепт являє собою деяку абстракцію, що узагальнює значення ряду своїх реалізацій. До семантичної структури концепту належать усі ознаки поняття (ядро концепту), а також його вихідна форма (етимологія), стиснена до основних ознак змісту історія, сучасні асоціації, уявлення, оцінки, переживання тощо [107, с. 93; 205, c. 28; 292, с. 43]. Така ментальна структура включає також усю комунікативно значущу інформацію (інформацію про системну значущість знака концепту), когнітивну пам’ять слова (його смислова наповненість, яка корелює з першопризначенням знаку та ціннісними орієнтирами етносу) та прагматичний компонент (пов'язаний з ілокутивною та експресивною функціями мови) [65;.

У свідомості людини концепт породжується на основі результатів практичної діяльності, пізнання та оцінки об'єктивного світу [238, с. 19; 421, с. 448; 428, c. 46]. При цьому будь-який концепт виникає у формі образу, який здатен просуватися ступенями абстракції. Коли кількість його ознак збільшується, тобто збільшується рівень абстракції, чуттєвий образ поступово перетворюється на образ розумовий [263, c. 70]. Такий принцип формування ментальної репрезентації знань про світ дозволяє розглядати концепт як «поглинаючу польову структуру» [124, с. 150], до якої входять різні аспекти знання і досвіду, у тому числі, світоглядний, раціональний, емотивний, культурологічний.

Концепт як невід'ємна частина світогляду певного етносу є «згустком культури» в індивідуальній свідомості [292, с. 43; 395, с. 105], тим, у вигляді чого культура входить у ментальний світ особистості. Крім того, за посередництва концепта людина поринає у культуру, і, навіть, може впливати на неї [12, с. 11; 57, с. 97; 65;.

Утворення та розвиток концептів є результатом мисленнєвого конструювання предметів та явищ. Зазначений когнітивний процес кваліфікується як концептуалізація [30, с. 21; 144, с. 17;. Характеризуючись багатоканальністю й цілісністю отримання та переробки інформації [78, с. 25], вона спрямована на виділення у свідомості суб'єкта пізнання мінімальних змістових одиниць досвіду, які піддаються омовленню.

Концептуалізація знаходиться у тісному зв’язку з культурними схемами, які були сформовані етносом у процесі його історичного розвитку, обумовлюючись такими факторами як образне сприйняття, фізична взаємодія, ментальні образи та роль реалій у культурі [78, с. 30; 174, с. 48], та забезпечується роботою сенсорно-рецептивної, логіко-поняттєвої, емоційно-оцінної та ціннісно-моральної сфер свідомості [143, с. 168].

Оскільки в утворенні концептів беруть участь попередньо осмислені дані, концептуалізація спирається на такий когнітивний процес, як категоризація [30, с. 23−24; 280; 369, с. 63;. Під категоризацією розуміють поділ зовнішнього та внутрішнього світів людини на категорії, які відображають знання про сутність її існування, а також віднесення до сформованих категорій явищ, об'єктів та процесів, що мають певні схожості [11, с. 28; 168, с. 96; 331, с. 145; 386, c. 76−77; 400, с. 17; 413, с. 739]. Вона стає унікальним засобом отримання та утримання якомога більшого обсягу інформації, витрачаючи при цьому мінімум когнітивних зусиль [20, с. 23−24; 338, с. 110], а також забезпечує наше просторове та часове орієнтування та ефективну інтерпретацію інформації про оточення, оскільки «канонізує» перцептивний досвід, задаючи першопочаткові параметри осмислення реальності [20, с. 24; 400, с. 17−18; 410, c. 223; 414, с. 262−263; 428, c. 122]. Розуміння ж ментальних образів вимагає виділення смислів та їхньої вербалізації [139, с. 21].

Категорії, що оформлюються у процесі пізнання світу й зазнають подальшої вербальної маніфестації, відтворюють властивості як конкретних, так і абстрактних сутностей світу та відношення між ними у всезагальній та найбільш концентрованій формі [29, с. 9; 428, c. 121]. Утворення категорій пов’язано з формуванням прототипу, навколо якого вона будується [103, с. 75; 416, с. 213; 429, с. 14]. Прототип є концептом, що являє собою сукупність ознак, які дозволяють об'єднати споріднені поняття, виділити родо-видові протиставлення та проміжні категорії, що їх пов’язують [258, с. 7−8; 277, с. 44; 366, c. 63; 400, c. 17−19; 419, с. 69]. Виявляючи риси «фамільної подібності» з собою нового об'єкта категоризації, прототип відповідає за його віднесення до заданого прототипового класу [35, с. 263−264; 410, c. 224; 413, с. 739; 416, с. 213].

Межі між категоріями є розмитими та рухомими, що є закономірним наслідком природи людського сприйняття та осмислення світу [408, с. 402−403; 425, с. 60−63; 430, с. 19]. Ця особливість уможливлює міграцію периферійних членів категорії, яка, з одного боку, забезпечує взаємозв'язок окремих категорій, а з іншого — пластичність загального категоріального апарату людини, пристосованого до потреб як наївного, так і наукового осмислення світу.

Використання у процесі інтерпретації дійсності прототипів як інструментів, за допомогою яких людина здатна справлятися з нескінченною кількістю стимулів, що поступають з оточення, складає значну частину усієї її когнітивної діяльності [90, с. 58−67; 380, с. 212; 419, c. 68]. Виконуючи роль фільтрів, через які йде потік нової інформації, прототипи беруть участь у її ідентифікації та категоріальному розподілі, весь час оновлюючись, поповнюючись новими даними. Враховуючи зазначене, їх можна віднести до концептів-аналізаторів, які задають напрямки когнітивного опанування буття людиною та фіксування результатів когніції у системі мови.

Предметний світ, осягнутий людиною на поняттєвому рівні, в ідеальній формі існує в системі мовних значень [139, с. 21], які виступають засобом семантичної інтерпретації поняттєвого світу [94, с. 4; 163, с. 61]. Значення слова виступає лінгвістичним відбитком, концептуально конгруентним, але не повним двійником поняття, що є своєрідним прототипом, навколо якого формується концепт [201, с. 90; 205, c. 27−28; 231, с. 352]. Таким чином, значення мовних знаків пов’язується зі своєю понятійною основою, що робить можливим реконструкцію концепту під час аналізу семантики його мовних репрезентацій.

Під час опису вербально представлених концептів слід враховувати їхню неізольованість відносно один одного [96; 107; 243], що ставить питання вивчення загальної організації системи концептів у свідомості людини.

1.1.3 Особливості вербалізації фрагментів концептуальної картини світу

Однією з головних функцій концептів є інтерпретація отримуваних даних. Концепти утворюють інформаційну базу мислення [75, с. 38; 107, с. 157; 179, с. 124], певний концептуальний каркас свідомості, що уможливлює подальший процес когнітивного опанування дійсності [281, с. 107]. Світ «фільтрується» у свідомості особистості крізь концептуальні площини — «згустки» структурованої інформації, що стосуються окремих ділянок досвіду про світоустрій та місце людини у ньому [95, с. 50]. Результатом такої фільтрації стає упорядкована у вигляді системи взаємопов'язаних змістів свідомості носіїв мови концептуальна картина світу (ККС) [142; 206, с. 59; 243, с. 7; 342, с. 167−168; 386, c. 79].

ККС є системою інформації про дійсний чи можливий світи, яка постійно знаходиться у стані розвитку та оперативної мобільності за рахунок безперервного пізнання індивідом об'єктивної реальності [188, с. 9; 243, с. 7; 251, с. 47; 295, с. 22]. Обробка та зіставлення даних, що надходять різними каналами і тому належать різним модальностям, відбувається на концептуальному рівні свідомості [22, с. 196; 148, с. 12; 296; 388, с. 16]. Окрім інтелектуального компоненту, спосіб інтерпретації дійсності індивідом значною мірою залежить від його емоційно-ціннісного ставлення до навколишнього світу [139, с. 21].

Системність ККС маніфестує системність пізнання світу: її компоненти, категоризовані людською свідомістю, встановлюють постійні зв’язки, переплітаються та взаємодіють між собою, утворюючи сукупність знань з «каталогізованою» структурою [107, с. 154; 161; 263, с. 67]. Остання не є гештальтною. Ментальні репрезентації подібних реалій об'єктивного світу, утворюють у межах ККС нескінченну кількість великих за обсягом угрупувань концептів — концептосфер (КС), зумовлюючи, таким чином, складноструктуровану, негомогенну природу ККС.

Аналіз останніх наукових досліджень з когнітивної лінгвістики [87; 188; 243; 263; 390 та ін.] дозволяє стверджувати, що термін «концептосфера» може використовуватися у широкому та вузькому смислі.

У першому випадку КС як структуроване національно та культурно обумовлене знання людей про світ, що є представленим у семантичному просторі мови етнокультурної спільноти, фактично дорівнюється колективній або індивідуальній ККС [37, с. 140−141; 87, с. 16; 124, с. 150; 188, с. 5; 208, с. 151; 262, с. 19; 267, с. 97; 390, с. 17].

Ми розглядатимемо КС у вузькому сенсі - як складову ККС, котра являє собою комплекс знань, тематично відділений від інших областей знання [99; 140, с. 132; 185, с. 273]. Будучи частиною ККС, концептосфера виділяється за тезаурусним принципом, тобто принципом співвіднесеності з певною сферою буття соціуму на конкретному етапі його історичного розвитку [75, с. 113]. Через це функціональним призначенням КС стає формування семантики лінгвістичних одиниць, використовуваних для номінації деякої поняттєво однорідної ділянки досвіду [114, с. 86].

Неуніфікованість термінології, що вживається у сучасних мовознавчих розвідках, дає підстави констатувати наявність різних авторських термінів на позначення описаної структури досвіду. Перш за все, поняття КС корелює з поняттям ментального простору — концептуальної царини, яка використовується для об'єднання інформації того чи іншого різновиду [22, с. 196; 202, с. 22;. Функціонуючи як ментальний простір, КС являє собою середовище концептуалізації та мислення і характеризується сегментованістю, існуванням різних конфігурацій своєї структури, створенням дискурсу тощо [60, с. 42; 346, c. 32; 378, с. xvi-xvii]. Отже, як закодована соціокультурна інформація концептуальна сфера виступає у якості «семантичного інвентарю культури», який зумовлює характер здобуття й організації нового знання та досвіду [32, с. 9; 139, с. 18].