Використання технологій індивідуальної траєкторії навчання

Вступ освітній професійний математичний Сучасні умови життєдіяльності вимагають від людини нових форм мислення, поведінки і співпраці, відповідальності за власні дії. За цих умов освіта, особливо вища, стає головним чинником соціального й економічного прогресу, де найвищою цінністю і головним капіталом суспільства визнається людина, здатна до пошуку і освоєнню нових знань, прийняттю нестандартних і відповідальних рішень в усіх сферах життєдіяльності. Особливої ваги ця проблема набуває у зв’язку з підготовкою майбутнього педагога природничоматематичних дисциплін, оскільки підвищуються вимоги до його професійної компетентності.

Сьогодні якість професійної підготовки майбутніх учителів природничоматематичних дисциплін (математиків, фізиків, хіміків, біологів) в українській вищій школі зорієнтована на європейський вимір, де визначальними є готовність до самостійної роботи, індивідуалізації програм, самовдосконалення й саморозвитку, вміння здобувати знання й продуктивно використовувати їх у професійній діяльності. З огляду на це, викладачам фундаментальних і спеціальних природничо-математичних дисциплін у вищому навчальному закладі необхідно не лише сформувати в студентів певний рівень фахових знань і вмінь, а й виробити в них здатність до розв’язання проблемних завдань, до самостійності в навчальній роботі, пошуку інформації, її опрацювання й застосування, розвинути особистісні якості, зокрема природничо-математичну культуру, посилити мотивацію до навчання й ціннісних орієнтацій професійної діяльності.

В останні роки значне місце в дослідженнях посідає проблема індивідуалізації навчального процесу, розробки і реалізації у підготовці учнів і студентів індивідуальних освітніх траєкторій. Різні аспекти цього процесу розглянуто в межах когнітивної і особистісно зорієнтованої парадигм (Ю.К. Бабанський, А. А. Бударний, А. Б. Воронцов, А. О. Кирсанов, Т. М. Ковальова, М.І. Махмутов, Е. С. Рабунський, О. Н. Тубельський, А. В. Хуторський, Є.О. Ямбург та інші).

Водночас, теоретичні і методичні питання професійної підготовки майбутніх учителів природничо-математичних дисциплін за індивідуальними освітніми траєкторіями тільки починають привертати увагу науковців.

Модернізація сучасного освітнього процесу припускає «студентоцентрировану» спрямованість, що означає самостійність, комфортність і індивідуалізацію програм, збільшення ступенів свободи тих, хто навчається, відносно вибору ними різних індивідуалізованих освітніх траєкторій. У свою чергу поняття «індивідуальна освітня траєкторія» примушує переглядати підходи до відбору змісту освіти і технологій навчання.

Метою даної курсової роботи є розкриття сутності поняття «індивідуальна освітня траєкторія», а також аналіз використання технологій індивідуальної траєкторії навчання.

Предметом курсової роботи є технології індивідуальної освітньої траєкторії.

Об'єктом курсової роботи є індивідуальна освітня траєкторія.

Поняття «індивідуальна освітня траєкторія» — складне загальне поняття. Використання цього поняття в педагогічному контексті має специфічний сенс і образний характер, проте не втрачає сутнісного діяльнісного початку. Саме ідея руху і його сліду може бути «деяким інтелектуальним задумом» (Е. Кассирер) поняття освітньої траєкторії.

А.В.Хуторський розглядає індивідуальну освітню траєкторію як персональний шлях реалізації особистісного потенціалу кожного учня в освіті. Під особистісним потенціалом учня тут розуміється сукупність його організаційно діяльнісних, пізнавальних, творчих і інших здібностей.

Процес виявлення, реалізації і розвитку цих здібностей учнів відбувається в ході їх освітнього руху по індивідуальних траєкторіях .

Н.Н.Суртаєва трактує індивідуальні освітні траєкторії як певну послідовність елементів навчальної діяльності кожного учня по реалізації власних освітніх цілей, що відповідає їх здібностям, можливостям, мотивації, інтересам, здійснювану при координуючій, організуючій, консультуючій діяльності педагога у взаємодії з батьками .

С.А.Вдовина Г. А. Климов, В.С.Мерлін розглядають це поняття як прояв стилю навчальної діяльності кожного учня, залежного від його мотивації, навченості і здійснюване в співпраці з учителем.