Український віночок у звичаях та обрядах (на уроках трудового навчання)

Реферат на тему:

на тему:

Український віночок у звичаях та обрядах (на уроках трудового навчання) Український віночок, виготовлений з кольорового паперу і та картону, прикрасить інтер'єр групової кімнати, ігрового та батьківською куточків, впишеться у святкове оформлення залу Цей наочний посібник для занять із народознавства виготовляється так: з картону вирізають обруч (розмір залежить від призначення виробу) і наклеюють на нього листя, стебла, квіти, стрічки (мал. 1).

Щоб вирізати барвінок, папір складають удвоє. Від лінії згину малюють половину квітки і вирізають по контуру (мал. 2). Ромашку виготовляють із квадратного аркуша паперу, поділивши його по діагоналі. Одержаний трикутник двічі перегинають навпіл. Відгинають коротку сторону трикутника до довгої. Від лінії згину малюють половину пелюстки і вирізують по контору (мал. 3).

Маки, волошки, мальви, чорнобривці складаютсья з чотирьох об'ємних пелюсток. Щоб зробити ці квіти беруть чотири однакові квадрати. Складають їх по діагоналі, розгортають, ще раз складають по іншій діагоналі (кольоровою стороною зверху). Потім згинають папір удвоє від себе (колір всередині). Розгортають квадрати так, щоб одержати подвійний трикутник Згортають його навпіл для симетричного вирізування пелюсток. Приклеюють їх тільки нижніми частинками. Зверху наклеюють чорну серединку (мал. 4).

Новий рік — свято, яке найчастіше асоціюється зі щирими побажаннями, вітаннями і подарунками під ялинкоюіз мерехтливими прикрасами, таємницею, бо ніхто не може сказати, яким буде наступний рік, чим порадує чи засмутить. Зазвичай підготовка до цього дня починаються заздалегідь. Мабуть, тому з’являються ідеї, фантазії, що змушують змінити все довкола, розфарбувати не дуже яскравий зимовий світ найрізноманітнішими барвами…

РІЗДВЯНІ ВІНОЧКИ

У Європі на Різдво оселю прикрашають вінками і свічками. Ще в дохристиянські часи вінки зі свіжої зелені вважались оберегом від темних сил.

Пізніше, уже за християнства, на вінках почали запалювати свічки, і не чотири, як нині, а двадцять чотири. Сучасні різдвяні (вони ж новорічні) вінки складають із хмизу, плюща. Крім гілля, вам знадобляться стрічки, тасьма, іграшки, штучні квіти, шишки. Новорічні вінки створюють настрій, їх неважко зробити самостійно. А щоб новорічна композиція «протрималась» якомога довше, скористайтеся нашими порадами.

Для каркасу використовуйте солому, дерев’яну стружку чи тонкі гілочки. За основу беруть будь-яке гілля рослин, які взимку залишаються зеленими, наприклад, сосна, ялина, туя, ялівець. Для закріплення деталей вінка візьміть тонкий дріт. Кожна наступна гілочка накладається на попередню, закриваючи місце кріплення.

Яскраві стрічки, шишки, фігурки і новорічні прикраси зроблять вінок неповторним. Основний колір прикрас повинен гармоніювати з інтер'єром.

Вінок кохання

Серед розмаїтості вінків особливе місце належить «вінку кохання». Право виплітати його мали дівчата віком від 13 років і до заміжжя.

Основу такого вінка складають ромашки — символ юності, доброти і ніжності. Поміж ромашками вплітають цвіт яблуні і вишні. Над чолом — квітуче гроно калини. Поміж квітами вплітають вусики хмелю — символ гнучкості та розуму.

Вінок відданості

Його виплітають з любистку і волошок. Основою вінка є волошки, а поміж ними вплітають квітучий любисток.

Колись давно, повідають люди старшого віку, жили в Україні два птахи: Любисток і Волошка. А що були вони дуже гарними від природи, то люди винищили їх до пня. Знайшли собі притулок у гущавнику гаю останні двоє з тих пташенят, і недоля здружила їх настільки, що всі ставили їх у приклад.

— Дай Боже вам такої злагоди і відданості, як у Любистка і Волошки, — благословляли у життя матері своїх дітей.

До кінця своїх днів вчили Любисток і Волошка всіх любити й оберігати одне одного, шанувати, бути щирими у розмовах. А як померли, то проросли двома пахучими квітками. Дорогі вони нам не тільки за красу. Ними миють волосся, купають немовлят, освіжають помешкання. Колись дівчата дарували вінки з любистку і волошок коханим у хвилю розлуки. І возив козак такий засушений віночок у шовковій хустці коло серця по далеких світах. Але скільки б не носила його недоля по світу, він твердо знав, що його чекають, про нього пам’ятають, його кохають.

Чернечий вінок

Поміж різновидами вінків є один, який рідко хто виплітає за своє життя. У першому випадку його готує своїми руками дівчина, яка ступає на стезю служіння Богові, тобто готується до чернечого постригу. Колись давно у черниці йшло чимало люду, бо сплюндрована Україна була багатою хіба що на дітей-сиріт. Коли яка з дівчат голосилася до черниць, то ввечері, перед її відходом, до хати збиралися дівчата. Кожна несла з собою білі лілії - символ чистоти. Дівчина-господиня у квітковому вінку і вишитому строю стрічала гостей. Відбувався обряд прощання Господньої нареченої з дівоцтвом. Останні світські пісні, останній танець. Тоді приходили старші жінки з родини і перевдягали дівчину у довгу темну сукню. Дівчата знімали віночок з дівчини і вкладали на голову вінок з білих лілій.

На сході сонця дівчина у вінку з лілій у супроводі подруг прощалася з селом, низько кланяючись кожній хаті, кожному зустрічному і йшла до монастиря. Тут її зустрічали черниці. Ставши на коліна, дівчина складала обітницю служіння Господові, скидала вінок, цілувала його і передавала найкращій подрузі. Черниці натомість пов’язували дівчину наміткою послушниці.

В іншому випадку вінок з білих лілій виплітали на смерть дівчини. Подруги в’язали його і вкладали на голову небіжчиці.

Вінок надії

Його виплітали дівчата, яким не пощастило у коханні, або для того, щоб освідчитися в ньому нерішучому парубкові.

А в’язали вінок з волошок і польового маку. Волошка — символ простоти і ніжності, мак вселяє надію. Вважали, що любов прийде сама, коли такий вінок дівчина власноруч одягне на голову своєму обранцеві.

Вінок розлуки

Виплітали парубкові на розлуку. Дарувала його дівчина парубкові у тому випадку, коли в них не складалася доля. От, приміром, ходив хлопець до дівчини, а тут почав стрічатися з іншою. Отож покинута дівчина виплітала вінок з первоцвіту і вересу. Перша квітка-символ кохання, що минає, друга — самотності і безнадії, що настає… Про значення такого вінка знали колись усі парубки.

В іншій ситуації, коли причиною розлуки ставала дівчина, вона дарувала парубкові вінок з вербових китичок, барвінку й айстр. Верба — символ правдивості, айстри — суму. Барвінок у поєднанні з айстрою означає німе благання: «Вибач, але я кохаю іншого…» .

Ворожба на барвінкових вінках

До свята дівчата вдома виплітали вінки з барвінку, а прикрашали їх сухими квітками безсмертника, різною зеленню з вазонів, стрічками. Коли по закінченні андріївських вечорниць усі йшли додому, то дівчата обирали одне дерево і кидали на нього віночки. Чий завис найвище — та першою вийде заміж.

СЦЕНАРІЇ СВЯТ Віночок вити — життя любити Сценарій свята дівочих оберегів Мета: ознайомити молодь з історією українського віночка, звичаями та обрядами, пов’язаними з цим чудовим оберегом. Залучати до збирання відомостей про народні традиції, вчити шанобливого ставлення до них.

Обладнання: віночки-аплікації, вінок-оберіг із лікарських рослин, віночок із пшеничних колосочків, вінки із штучних квітів, ілюстрації українських віночків.

Вступне слово вчителя.

Кожна нація, кожен народ мають свої звичаї, що виробились протягом багатьох століть і освячені віками. Звичаї розрізняють і об'єднують людей в один народ, одну націю. Традиція виплітання віночка дійшла до нас із сивої давнини. Змалечку бабусі вчили дівчаток вишивати й віночки плести, бо вірили, що віночки захищають людину від хвороб, згубного ока, недоброго духу. Наші прабабусі й секрети знали, які квіти збирати до віночка, у яких рослинних соках їх слід замочувати, щоб якомога довше вони зберігали свою свіжість.

У народі кажуть, що той, хто вміє віночок вити, зможе й долю собі прихилити.

Учениця.

Починали носити віночок дівчата з трьох років.

Перший — для трирічної дівчинки — плела мама, вимочувала у росах, коли на небі сонце зійде. І купала його в росах сім днів, а тоді до скрині клала. У віночок вплітала чорнобривці, незабудки, барвінок, ромашки. Кожна квіточка лікувала дитину: чорнобривці допомагали позбутися головного болю, незабудки та барвінок зір розвивали, а ромашка серце заспокоювала.

У чотири рочки плели інший віночок. Усі кінчики пелюсток вже були розсічені, доплітався безсмертник, листочки багна чи яблуні.

Для шестирічної доньки у вінок вплітали мак, що давав сон та беріг думкукрім того, вплітали й волошку.

Для семирічної дівчинки плели вінок з семи квіточок. І вперше квіт яблуні вплітали.

То був цілий ритуал, коли батько торкався вінком голівки і промовляв: «Мати-яблуне, дядино моя…» та прохав у неї здоров’я і долі дитині.

У центрі було гроно калини — символ краси дівочої, далі - квітки незабудки («Я прийшла до тебе, роде мій! Не забудь мене»), барвінку, любистку, чорнобривців чи нагідок, безсмертника.

Учениця.

Коли розцвітали перші квіти, дівчата плели віночки і закликали весну.

(Дівчата ведуть хоровод «Ой ти. весно красна «).

— Ой ти, весно красна.

Що ти, весно, нам принесла?

— Принесла я вам літечко, Ще й зеленее житечко.

Хлопцям по кийочку —

Худобу гонити.

Дівчатам по віночку ;

У танок ходити.

Учениця.

Віночки супроводжували дівчат у всі християнські свята: Великдень, Трійцю, Купала, Петрівку.

Учениця.

На Великдень молодь збиралась біля церкви, розпалювали вогнища, навколо водили хороводи, а улюбленим був кривий танець з його магічними рухами. Вперше ж його починали танцювати на Благовіщення, прикрасивши свої голівки чудовими віночками — щоб такою красивою, як віночки, й весна була, подарувала щедроти свої хліборобському лану.

(Дівчата ведуть кривий танець).

Вчитель.

Гарні віночки у наших дівчат. І які чудові квіти прикрашають їхні голівки! Старі люди знали, і ми переймаємо від них знання про кожну квітку, що входить до віночка. Бо то ж не просто прикраса — то символи, обереги.

Дівчата (із квітками-символами).

1-а дівчина (з квіткою деревію).

Деревій — красива квітка, схожа на квітуче деревце. Де б вона не з’явилась, обов’язково порадує всіх своїм квітом. Діти називають цю квіточку рибкою, бо форма листячка в неї мас форму рибки, різьблена й приємна на дотик. Як символ нескореності, деревій посідає центральне місце у віночку.

2-а дівчина (із квіткою барвінку) Барвінок — символ життя, він має довгі пагінці - безконечники, які стеляться по садочку, горнуться до осел і людської. Листячко цупке, не боїться суховію, з нього, нанизуючи одне на одне, дівчата виготовляли стрічки-віночки, сколювали ним волосся, щоб не заважало у буденній роботі. А квіти барвінку — яскраво-сині, з жовтою серединкою, надзвичайно скромні, нагадують зірочки на вечірньому небі. Використовували барвінок у лікуванні застудних захворювань, для поліпшення зоруним хліб святковий прикрашали, виготовляли весільні букетики і до віночка вплітали.

3-а дівчина (з букетиком незабудок).

Не забуду тебе я ніколи, Дорогая матусю моя.

Буду я пам’ятати сволоки.

Де жила наша дружна сім'я.

Не забуду я рідного краю.

Де проходить дитинство моє,.

І кохання, і перше світання До віночка вплету я зараннє.

Хай нагадує рідну домівку, Друзів вірних і спів солов’я.

Незабудки — найкращії квіти, Недаремно таке в них ім'я.

Вважалося, що незабудка, як і барвінок, поліпшує зір людини.

4-а дівчина (з гілочкою яблуневого або вишневого цвіту).

Цвіт вишні та яблуні - це символ материнської любові. Пелюстки цих квіток збирали навесні, а потім додавали до купелі немовляти, а чай з них знімає застуду. Тому й у віночку дівочому цвіту вишні та яблуні відведено почесне місце.

(Соло «Мамина вишня в саду» на слова Д. Луценка).

5-а дівчина (з гронами калини).

Калина — символ України, символ краси та дівочої вроди. Це дерево нашого українського роду. Колись воно пов’язувалося з народженням Всесвіту і назву свою взяло від давньої назви Сонця — Коло. Червоні ягоди калини із ягідками-сердечками — то символ крові та невмирущого роду.

У полі калина,.

У полі червона, —

Хорошенько цвіте.

Ой, роде наш красний, Роде наш прекрасний, Не цурайтеся, признавайтеся, Бо багацько нас є.

6-а дівчина (у віночку з квітів безсмертника).

Безсмертник у віночку дарує здоров’я, загоює найтяжчі рани. І назва у нього символічна: без смерті прожити.

7-а і 8-а дівчина (з квітами любистку і волошок).

У народі існує легенда, що любисток і волошка колись були птахами і вчили людей любити одне одного, бути щирими і відвертими. А коли померли ці пташки, то проросли квітами, пахучими рослинками — любистком та волошкою. У них чудові лікувальні властивості: ними миють волосся, освіжають хату, купають маленьких дітей. Тому ці квіти у віночку є символом людської відданості, уміння бути корисними.

9-а дівчина (з оберемком ромашок).

Ромашку у віночок не вплітали дуже довго, поки не дізнались, що вона не лише красива, а й сильна своїми лікувальними властивостями, дає людям здоров’я, доброту й ніжність. її вплітають у віночок поряд з кетягами калини, яблуні та вишні. Перевивають батіжком хмелю, бо він несе в собі значення розвитку, молодого буяння та любові. Вважають, що хміль — це весільна символіка. Як хміль в'ється, прикрашаючи свої пагони духмяними бурульками, так і хлопець має витись біля нареченої, бути готовим до одруження.

10-а дівчина (з квітами маку).

Ніжна пелюстка маку несе в собі пам’ять роду. Дівчата, в сім'ї яких був загиблий, з любов’ю і сумом покладали на голову віночки із семи маків, присягаючи цим зберегти і продовжити рід. А взагалі мак у віночку з’явився дуже давно, у XVI — XVII ст. І він є не лише символом туги й печалі, а й дає сон і думку береже.

11-а дівчина (з квітами чорнобривців).

У найперший віночок дівчатам вплітали чорнобривці, щоб гарними на вроду були, чорнобривими. Вірили в те, що ці квіти допомагають позбутися головного болю.

(Ансамбль виконує пісню «Чорнобривці» на слова М. Сингаївського).

12-а дівчина (з квітами ружі та троянд).

Ружа — улюблена квітка українців, її дбайливо плекали під вікнами хати, бо нагадує вона Сонце. Ружі й троянди укладали у віночку за законами рослинного орнаменту, що означало безперервний сонячний рух з вічним оновленням. Вони мають вигляд квітів-зірок, що уособлюють уявлення народу про Всесвіт як систему.

Учениця.

У народі кажуть, що Ружа колись була дуже красивою дівчинкою. Вона разом зі своїми сестрами Мальвою та Півонією лікувала людей від серцевих хвороб. І прийшов до них якось лікуватись Зимовий Вітер. Постукав у двері та й питає:

— А чи тут красуні-дівчата живуть, що людей лікують, здоров’я дають?

— Тут, — відповіла Троянда.

— То впустіть до хати.

— А хто ти будеш?

— Той, хто гори верне, страху наганяє, людей від сонця оберігає.

— А чи не завдаси ти нам шкоди?

— Ні!

Відчинила Троянда двері - і влетів у хату Вітер-Вітрисько.

— На що скаржишся? — спитала Мальва.

— Нема сили з Морозом боротися.

— А чи добре ти щось вчинив людям?

— Ні!

— То чого ж тобі співчувати?

— Бо я хворий.

— Але ми лише добрим людям помагаємо, — відповіли дівчата.

Тоді дмухнув Вітер на сестер і перетворив на квіти. А люди навесні висадили їх у квітники: мальву коло вікна ближче, півонію — до води, ружу — до сонця. Так і ростуть сестри, своєю красою людей милують. У віночку ж — це символи віри, надії, любові.

Вчитель.

Багато легенд дізнались ми про квіти, з яких складається український віночок. А які предмети, деталі ще до нього входять?

Учениця.

Є ще вінки із пір'я. їх виготовляють буковинки, а полтавчанки вплітають у весільний вінок пір'я павича.

Павич — це жар-птиця, що несе в собі сонячну енергію розвитку, тому є символом сімейного щастя:

Сива пташка літала, Крилами двір замітала.

Сподівалася вінця До свого гуменця.

(Дівчата складають живий вінок — піраміду із квітів, які представляли у своїх розповідях-легендах).

Вчитель.

Український вінок, окрім безлічі квітів, обов’язково мав бути прикрашений стрічками. Довжина стрічок не перевищувала довжину кіс дівчини. В’язати стрічки слід у певній послідовності, це ціла наука.

Учениця.

І сором був тій дівчині, у якої стрічки пов’язані недбало або не за порядком. В’язати стрічки треба теж уміти і символи їхні знати.

Скажімо, найпершу у віночок, посередині, в’яжуть світло-коричневу стрічку — символ землі-годувальниці. Пообіч від коричневої - жовті стрічки — символ сонця, за ними світло-зелені - символ краси і молодості. Потім голубі, сині - символи неба і води, що дають силу й здоров’я, далі в’яжуть жовтогарячу — символ хліба, фіолетову — символ мудрості людини, малинову — символ душевності, щирості, рожеву — символ достатку. В’язали до строю й білу стрічку, але тоді, коли кінці її були розшиті сріблом і золотом. На лівому кінці вишивали сонце, а на правому — місяць. Якщо стрічка не була вишита, то її не пов’язували, бо це — символ пам’яті про померлих.

Вчитель.

Віночки мають магічну силу захисту. Тому їх використовували для ворожіння, дівчата намагалися дізнатися про свою долю, використовуючи купальські віночки.

Учениця.

…Тим часом дівчата побігли до річки. У кожної на віночку горіла свічечка. Вони обережно опускали їх на воду. Плесо зарябіло безліччю вогнів. Складалося враження, начебто річка спалахнула. Видовище було казкове.

Прудка течія одразу відносила віночки зі свічками углиб ріки. Кожна дівчина уважно стежила за своєю долею. Якщо віночок приставав до берега, то вважалося, що його власниця вийде заміж. А коли одпливав далі - ще цілий рік дівуватиме. Траплялося, що вінок приставав до протилежного берега. У таких випадках дівчині судилося вийти заміж у сусіднє село.

Не стояли осторонь і хлопці. Вони намагалися «привернути» віночки до свого берега, кидаючи поперед них камінчики.

Свято тривало допізна. Лише тоді, як позгасали свічки й зникли віночки, всі почали розходитися. Дівчата заспівали завершальну пісню:

Ой на морі хвиля, При долині роса, Стороною дощик іде…

І справді, нічне небо обснувала хмара, засіялася дрібна мжичка. Довелося йти додому.

— Хлопці, а сьогодні вночі папороть цвіте! — згадав по дорозі Толик. — Кажуть, як зірвати цю квітку, пощастить знайти підземний скарб… (В. Скуратівський).

Вчитель.

Віночками-оберегами називають нині різдвяні віночки (демонструє) із символами достатку у вашому домі - горіхами, колосками, качанами кукурудзи, головками часнику і цибулі, насінням овочевих.

А є ще віночки-обереги із лікарських рослин (демонструє). До цих віночків входять квіти пижма, безсмертника, деревію, звіробою, материнки, буквиці, хмелю, полину. Вішають його над столом, він здоров’я дає, злі духи відганяє, дарує злагоду і спокій усій родині. У давні часи студенти носили віночки з м’яти, вони сприяли активній роботі мозку і пам’яті.

Учениця (з віночком із пшеничних колосків).

Коли закінчувались жнива, то найкращу жницю нагороджували віночком із пшеничних колосків. Він символізував достаток, повагу за руки працьовиті та любов до матінки-землі. У день золотого весілля подружжя також віншували віночками із колосків жита чи пшениці. «Хлібні» віночки тримали на покутті:

Засвітив місяць із рога, Та щоб нам була видна дорога, Щоб ми із неї не зблудили, Щоб своєму господарю в годили.

" Прочини, господарю, ворота, Занесем тобі віночка з золота;

Він не із золота, а із жита, Дозволь тобі, Боже, спожити, На друге літо заложити" .

Вчитель.

Ось і відбулося наше знайомство з українським віночком, красивим і загадковим, таємничим і відвертим, прикрасою й оберегом дівчини з малих літ аж до весілля. Нехай у серцях ваших прокинеться бажання більше дізнатись про наші звичаї, традиції, обереги. Спробуйте переповісти про наше свято своїм друзям, відшукайте нові легенди й повідомлення. Поповнімо наші знання із скарбничок народних оповідей.

(Присутні оглядають виставку ілюстрацій, аплікацій, віночків. Лунають мелодії українських народних пісень).