Здійснення державного контролю за дотриманням законодавства України в області захисту прав споживачів

Україна проводить державну політику та здійснює контроль у галузі попередження, обмеження і припинення монополістичної діяльності, недобросовісної конкуренції, розвитку конкуренції на товарних та фінансових ринках; підтримки підприємства; забезпечення контролю за дотриманням законодавства Української Федерації з питань захисту прав споживачів та про рекламу, про регулювання діяльності суб'єктів природних монополій у сфері зв’язку.

Організація цих завдань багато в чому дозволяє забезпечити збалансований захист інтересів сумлінних виробників, дотримання конституційних прав і свобод громадян — споживачів.

Значне місце в політиці щодо захисту прав споживачів займає припинення порушень з боку недобросовісних товаровиробників і продавців на ринку товарів (робіт, послуг).

На забезпечення захисних заходів спрямована діяльність антимонопольних органів, федеральних органів виконавчої влади, що здійснюють державний контроль (нагляд) за виробництвом і обігом товарів (робіт, послуг), органів місцевого самоврядування, громадських об'єднань споживачів.

Територіальні управління України сприяють посиленню державного контролю за дотриманням законодавства про захист прав споживачів. У цих цілях територіальні управління України розглядають заяви і звернення громадян, надають консультативну та практичну допомогу споживачам з питань законодавства захисту прав споживачів і відновлення порушень прав споживачів, проводять перевірки господарюючих суб'єктів, як за власною ініціативою, так і за законом України, вдаються до заходів адміністративного впливу: порушують справи за ознаками порушень законодавства, про захист прав споживачів, видають приписи, а в разі їх невиконання, постанови про накладення штрафів, здійснюють досудовий та судовий захист прав споживачів.

Фахівці із захисту прав споживачів, органів місцевого самоврядування, беруть на себе основний тягар розгляду звернень споживачів за місцем їх проживання, що дозволяє територіальним управлінням України більше уваги приділяти аналітичної та практичної роботи, методичного забезпечення діяльності органів місцевого самоврядування, навчання фахівців. Аналіз показує, що в регіонах, де органи місцевого самоврядування мають спеціалістів із захисту прав споживачів, кількість звернень споживачів значно перевищує кількість звернень до територіальних управлінь України.

Основним напрямком у роботі антимонопольних щодо попередження та припинення порушень законодавства про захист прав споживачів є профілактика порушень та їх усунення у добровільному порядку.

У цих цілях антимонопольні комітети використовують різні форми і методи роботи. Серед них — узгодження нормативних правових актів, які зачіпають права споживачів, дача фахівцям центрального апарату України офіційних роз’яснень з законодавством про захист прав споживачів, інформаційна та просвітницька робота через засоби масової інформації, консультування та надання практичної допомоги у вирішенні конфліктних ситуацій не тільки споживачам, а й підприємцям, проведення цільових перевірок окремих секторів споживчого ринку товарів, робіт та послуг.

За законом України «Про конкуренції та обмеження монополістичної діяльності на товарних ринка» не допускається недобросовісна конкуренція шляхом введення споживачів в оману, щодо характеру, способу й місця виготовлення, споживчих властивостей, якості та кількості товару або його виробників.

Законодавством в області технічного регулювання і стандартизації, встановлено вимоги до безпеки і якості продукції. Ці вимоги містяться у федеральних законах «Про технічне регулювання», «Про якість та безпеку харчових продуктів», «Про санітарно-епідеміологічне благополуччя населення».

У той час норми зазначених законів, якими встановлюються вимоги до інформації про товар, якості та безпеки продукції, далеко не завжди підкріплені заходами щодо забезпечення їх до однакового застосування, в тому числі вимог до маркування, упорядкування способу нанесення інформації про товар. Ці вимоги повинні міститися в державних стандартах та інших нормативних документах, прийнятих відповідно до положень норм законодавчих актів.

Відсутність одноманітності в галузі технічного регулювання, застосування термінів і визначень, класифікації, маркування та ідентифікації продукції приводить до порушень вимог законодавчих актів у цій галузі, масовим скаргам громадян — споживачів і добросовісних товаровиробників у зв’язку з придбанням товарів неналежної якості, незабезпечених інформацією, що дозволяє споживачеві зробити усвідомлений вибір.

З прийняттям Федерального закону «Про технічне регулювання» розгортається робота з реформування нормативної бази в галузі стандартизації.

У процесі здійснення технічної реформи передбачається скорочення і впорядкування функції з контролю виробництва і обігу товарів (робіт, послуг), номенклатури продукції, що підлягає обов’язковій сертифікації, і розширення номенклатури виробів, відповідність яких може бути підтверджена декларацією.

Це передбачає плавне реформування системи стандартизації та обов’язкового підтвердження відповідності. Перехід на технічні регламенти повинен бути узгоджений з заходами щодо дотримання обов’язкових вимог, що містяться в державних стандартах та інших документах в галузі стандартизації.

Ослаблення антимонопольного контролю на стадії експертної оцінки може спровокувати виникнення нездорової конкуренції вже на початковій стадії формування технічної політики, створення технічних основ для витиснення вітчизняних товаровиробників з ринків, що виробляють товари масового призначення. Наступ такої події загрожує негативними наслідками для споживачів та добросовісних вітчизняних товаровиробників[3].

Широке поширення отримав продаж товарів за зразками із застосуванням дистанційних продажів і реклами.

При використанні цих форм торгівлі має місце значне зростання порушень прав споживачів на належну інформацію про товар.

Відсутність у федеральному законі «Про рекламу», положень, що передбачають відповідальність за не надання необхідної інформації про рекламодавця, виробника, робітника ускладнює реалізацію норм Закону України «Про захист прав споживачів», призводить до ущемлення прав споживачів при укладанні та виконанні договору роздрібної купівлі - продажу.

Продаж товарів з реклами із застосуванням розіграшів набуває останнім часом масовий характер і ускладнює дотримання правил продажу товарів за зразками із застосуванням дистанційних продажів.

Збільшення продажів за допомогою реклами викликано ще й тим, що її застосування дозоляє продавцю — рекламодавцеві в найбільш вигідному світлі продемонструвати з екрану телевізора та інших засобів масової інформації товар. Часто виявляється, що реклама не містить інформації, про те, у кого споживач купує товар, хто є його виготовлювачем, а повідомляє тільки контактний телефон, за яким можна замовити рекламний товар. Інформація про місцезнаходження продавця, як правило, відсутня.

Така схема продажів дозволяє обманювати споживачів і уникати відповідальності за Законом України «Про захист прав споживачів"[4].