Допомога у написанні освітніх робіт...
Допоможемо швидко та з гарантією якості!

Відображення методологічних і організаційних основ обліку готової продукції сільськогосподарського виробництва

ДипломнаДопомога в написанніДізнатися вартістьмоєї роботи

Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку № 291 передбачає облік й узагальнення інформації про наявність та рух сільськогосподарської продукції. Згідно з інструкцією під сільськогосподарською розуміють продукцію, одержану від власних рослинницьких, тваринницьких та промислових підрозділів підприємства, яка призначена для продажу на сторону та для іншого невиробничого… Читати ще >

Відображення методологічних і організаційних основ обліку готової продукції сільськогосподарського виробництва (реферат, курсова, диплом, контрольна)

ВСТУП

В умовах ринкової економіки значну роль відіграє бухгалтерський облік, без знання якого неможливо ефективно керувати підприємством.

Формування ринкових відносин передбачає конкурентну боротьбу між різними товаровиробниками, перемогти в якій зможуть ті із них, хто найбільш ефективно використовує всі види наявних ресурсів.

Облік не пасивно відображає господарські процеси, що відбуваються на підприємстві, а активно впливає на них, контролює законність, доцільність і ефективність використання виробничих ресурсів. Тому проблема вдосконалення системи бухгалтерського обліку стоїть дуже гостро.

Актуальність цього питання поширюється на весь спектр народного господарства. Не є виключенням і сільськогосподарське виробництво, якому належить важливе місце в розвитку економіки України і, перш за все, в продовольчому забезпеченні населення.

До особливостей сільського господарства належить сезонний характер виробництва, що викликає необхідність мати запаси (насіння, корми, добрива, паливо-мастильні матеріали тощо). Тому обліку в цій галузі народного господарства притаманні особливі, тільки для неї властиві риси.

Розвиток ринкових відносин в економіці держави об'єктивно веде до полярності інтересів між виробниками, споживачами та державою.

Сільському господарству належить важливе місце в розвитку економіки України і перш за все в продовольчому забезпеченні населення.

Облік виробництва сільськогосподарської продукції, контроль за збереженням вирощеного урожаю і виробленої продукції тваринництва, дасть можливість успішно вирішувати задачі, що стоять перед виробниками.

В умовах переходу на ринкові відносини в сільському господарстві відбулися значні зміни. Велика увага приділяється проблемі екологізації виробництва. Головним критерієм виробництва стали якість і конкурентноздатність продукції.

У розвитку національної економіки України важливим є правильна організація бухгалтерського обліку та звітності, яка ведеться на підприємствах. Від правильного та раціонального підходу до бухгалтерського обліку залежить вся діяльність підприємства.

У діючі нормативні документи часто вносяться зміни і доповнення, що у силу різних обставин не завжди доводяться до платників податків. Тому з’являються порушення (часом ненавмисні) у дотриманні вимог чинного законодавства. Це посилює необхідність в аудиті, як формі недержавного контролю за діяльністю підприємств.

Аудит передбачає консультації з питань організації і ведення бухгалтерського обліку, що проводяться з метою поліпшення обліку і звітності на підприємстві та підвищення ефективності його господарської діяльності. Основою господарської діяльності є матеріальні цінності: виробничі запаси, готова продукція, товари. Тому необхідно приділити значну увагу проблемі організації аудиту їх надходження, збереження та використання.

В умовах жорсткої конкуренції набуває значення швидка обробка інформації та можливість вільної орієнтації у сукупності економічних даних підприємства. Ефективне рішення цих питань при великому обсязі інформації не можливе без використання комп’ютерних систем автоматизації бухгалтерського обліку. Тому розгляд цієї проблеми включено до складу дипломної роботи.

Метою написання дипломної роботи магістра є відображення методологічних і організаційних основ обліку готової продукції сільськогосподарського виробництва та надання конкретних пропозицій щодо вдосконалення бухгалтерського обліку і аудиту готової продукції сільськогосподарського товаровиробника на базі прогресивних форм і методів їх здійснення.

Серед завдань, поставлених при написанні дипломної роботи магістра можна виділити наступні: опрацювання наукових видань, публікацій і авторських робіт, присвячених проблемі організації і ведення обліку готової продукції, а також, проблемі проведення аудиту продукції сільськогосподарського виробництва; розкрити зміст нормативних документів, щодо регламентації цього питання; ознайомитись, проаналізувати і висвітлити стан обліку та контролю готової продукції в досліджуваному господарстві, намітити можливі шляхи вдосконалення.

Як бачимо облік наявності та руху сільськогосподарської продукції є невід'ємною та важливою частиною бухгалтерського обліку в цілому на підприємстві, а отже, правильна, точна та раціональна організація бухгалтерського обліку готової продукції с-г виробництва є важливим питанням облікової політики підприємства.

Об'єктом дослідження було обрано СТОВ «Полісся» Борзнянського району Чернігівської області.

Підприємство є платником фіксованого сільськогосподарського податку і спеціалізується на виробництві зерна і молока .

При написанні дипломної роботи магістра застосовувались метод аналізу і синтезу, метод порівняння і статистичний метод.

Джерелами написання даної дипломної роботи магістра були: нормативно — правова база, спеціальна література з теми дослідження, первинні та зведені документи, регістри аналітичного і синтетичного обліку та річні звіти за 2004 — 2006 роки.

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИКО — МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ОБЛІКУ І АУДИТУ ГОТОВОЇ ПРОДУКЦІЇ

1.1 Готова продукція як економічна категорія

Готова продукція — це продукція (виріб, напівфабрикат, робота, послуга), що повністю закінчена обробкою на даному підприємстві, пройшла всі стадії технічного випробування (якщо вимагають відповідні її особливості), відповідає затвердженим умовам і стандартам, не потребує подальшої обробки на цьому підприємстві і здана на склад або замовникові-покупцеві відповідно до діючого порядку прийняття продукції.

Готова продукція — це матеріальний результат виробничої діяльності підприємства. Крім випуску речовинної продукції (хліба, одягу, взуття тощо), підприємство, може виконувати певні роботи для інших підприємств або надавати їм послуги. Наприклад, ремонтні роботи, перевезення вантажів своїм автотранспортом для інших підприємств і тому подібне. На відміну від речовинної продукції, під якою розуміється вираз «готова продукція», цей вид продукції називають «виконані роботи та послуги». Таким чином, продукція підприємства може складатися з готової продукції та виконаних робіт та послуг.

Усі елементи виробничого процесу — сировина, матеріали, паливо та інші, які перебувають на різних стадіях технологічного процесу, утворюють незавершене виробництво.

Готова продукція на підприємстві проходить такі стадії:

— виготовлення і випуск з подальшою передачею на склад;

— зберігання продукції на складі підприємства;

— відпуск продукції зі складу для внутрішніх потреб підприємства чи реалізації на сторону.

Готова продукція може мати, а може і не мати кількісні та якісні характеристики (кг, шт., сорт тощо). Але у всіх випадках продукція повинна мати вартісну характеристику. Продукція, яка має кількісні та вартісні характеристики, може бути здана на склад, а звідти буде здійснюватися її відвантаження (передача) та реалізація покупцеві. На окремих підприємствах (фермерських господарствах), готова продукція не передається на склад, а накопичується безпосередньо у виробництві, звідти здійснюється її відвантаження (або передача) покупцеві та реалізація. Не передбачає стадії зберігання на складі й продукція, що не має кількісних характеристик (виконані роботи, надані послуги, посередництво тощо).

На сільськогосподарських підприємствах під готовою продукцією відповідно до П (С)БО № 9 розуміють товарну продукцію рослинництва, тваринництва, промислових та обслуговуючих виробництв, продукцію переробки, закуплену у громадян для подальшої переробки, що відповідає затвердженим стандартам.

Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку № 291 передбачає облік й узагальнення інформації про наявність та рух сільськогосподарської продукції. Згідно з інструкцією під сільськогосподарською розуміють продукцію, одержану від власних рослинницьких, тваринницьких та промислових підрозділів підприємства, яка призначена для продажу на сторону та для іншого невиробничого споживання (видачі й продажу працівникам, передачі в невиробничу сферу, наприклад в дитячі садки, їдальні тощо); продукцію, яка призначена для споживання в тваринницьких підрозділах як корм або для виробництва кормів у кормоцехах; продукцію, яка вирощена для годівлі худоби, наприклад зелену масу, корм, плоди тощо, а також побічну продукцію та відходи, одержані при доведенні товарної продукції та насіння до належних кондицій; насіння та посадкового матеріалу, включаючи саджанці, призначені, призначені для закладання та ремонту власних насаджень.

У бухгалтерському обліку готова продукція має оцінюватися за фактичною собівартістю, яка може бути визначена тільки після зібрання всіх затрат та калькулювання. Разом з тим виникає потреба в щоденному обліку наявності й руху готової продукції та визначенні її вартісних характеристик. Тому в поточному обліку готова продукція оцінюється за прийнятими на підприємстві «твердими» обліковими цінами. Ними можуть бути середньорічна, планова собівартість, оптово-розрахункова, договірна ціна або фактична собівартість. 11]

Якщо готова продукція оцінюється не за фактичною собівартістю, то відокремлено від фактичної собівартості облічується відхилення. Оцінка продукції за «твердими» обліковими цінами дає можливість вести постійне спостереження за кількісними та вартісними параметрами процесів випуску та реалізації продукції. Тверді облікові ціни є основою побудови бухгалтерського обліку готової продукції на складах за оперативно-бухгалтерським методом.

Калькулювання — це визначення розміру витрат в грошовому виразі, які припадають на калькуляційну одиницю. За допомогою калькулювання обчислюють собівартість придбаних матеріалів, виконаних робіт, готової продукції тощо.

Фактична собівартість продукції необхідна для визначення фактичних результатів діяльності господарства, ціноутворення, визначення ефективності технологічних та організаційних рішень, встановлення раціональності затрат та інше. При побудові обліку затрат за нормативним методом обов’язково обчислюють нормативну собівартість продукції. Собівартість продукції розраховується за калькуляційними елементами — статтями затрат. Статті затрат — це галузевий аспект побудови обліку, на різних підприємствах вони можуть бути різними і залежать від потреб управління.

Якщо об'єкт калькуляції - собівартість продукції (виробу, послуги або роботи), то калькуляційними одиницями стосовно готової продукції можуть бути сукупна собівартість, тобто собівартість усієї продукції, яку випустило господарство, його виробничий підрозділ (цех, бригада, дільниця); собівартість натуральної одиниці виміру — кількісної (шт., кг) або якісної (сухі речовини, вологість тощо). Ці одиниці виміру виступають послідовно у калькуляційну. Для того щоб обчислити собівартість окремого виду продукції, потрібно знати собівартість супутньої продукції. Неможливо визначити собівартість натуральної одиниці виміру, якщо попередньо не визначена собівартість окремого виду продукції.

Разом з тим слід мати на увазі, що калькуляційний процес не включає усієї складності калькуляцій в господарстві, оскільки крім основної продукції господарство повинне калькулювати також продукцію допоміжного виробництва, яка використовується основним виробництвом, а також калькулювати напівфабрикати, якщо вони випускаються для реалізації.

Собівартість продукції обчислюється за допомогою окремих способів, що залежать від наявності або відсутності тих чи інших факторів калькулювання. Основним вихідним елементом будь-якого виробництва є готова продукція. Разом з тим результатом виробничого процесу може також бути побічна продукція, можуть мати місце відходи виробництва, припущений брак. Крім того, безперервність технологічного процесу, особливості його організації вимагають рахуватися з наявністю незавершеного виробництва. 72]

Оцінка готової продукції при її продажу залежить від облікової політики підприємства, в частині оцінки запасів при їх вибутті. При цьому можуть застосовуватися методи, передбачені П (С)БО 9 «Запаси».

При відображенні продажу готової продукції в бухгалтерському обліку зазначаються дві її оцінки: оцінка, що прийнята підприємством згідно з обліковою політикою, — первісна вартісна (по дебету рахунку 901 «Собівартість реалізації готової продукції»), та оцінка, що визначається за домовленістю сторін (по кредиту рахунку 701 «Дохід від реалізації готової продукції»).

Згідно з П (С)БО 9 запаси відображаються в бухгалтерському обліку і звітності за найменшою з двох оцінок: первісною вартістю або чистою вартістю реалізації.

Чиста вартість реалізації запасів — очікувана ціна реалізації запасів в умовах звичайної діяльності за вирахуванням очікуваних витрат на завершення їх виробництва та реалізацію.

Запаси відображаються за чистою вартістю реалізації, якщо на дату балансу їх ціна знизилась або вони зіпсовані, застарілі, або іншим чином втратили первісну очікувану вигоду. Чиста вартість реалізації визначається по кожній одиниці запасів вирахуванням з очікуваної ціни продажу очікуваних витрат. Сума на яку первісна вартість запасів перевищує чисту вартість їх реалізації, та вартість повністю втрачених (зіпсованих, або тих, що не вистачає) запасів списується на витрати звітного періоду. 70]

1.2 Нормативне регулювання обліку готової продукції сільськогосподарського виробництва

облік аудит готова продукція Основними нормативними документами, діючими в Україні, і які повинні застосовуватись на всіх підприємствах при організації бухгалтерського обліку наявності та продукції с-г виробництва є:

1. Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність» № 996-XIV від 16.07.99р. — визначаються правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності. [18]

2. Інструкція про застосування плану рахунків та План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджені наказом Міністерства фінансів України 30.11.99р. за № 291. [27]

3. Інструкція по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затверджена наказом Міністерства фінансів України № 69 від 11.08.94 р. визначає основні завдання інвентаризації, порядок її проведення та порядок оформлення результатів інвентаризації. [28]

4. Методичні рекомендації з планування обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) с-г підприємств, затверджені наказом МАПУ від 18.05.2001р. № 132 [47]

5. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затверджені наказом Міністерства фінансів України № 87 від 31.03.99. Цим стандартом визначається мета, склад і принципи підготовки фінансової звітності та вимоги до визнання і розкриття її елементів. [61]

6. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 «Баланс», затверджений наказом Міністерства фінансів України № 87 від 31.03.99. — визначає зміст і форму балансу та загальні вимоги до розкриття статей балансу. [62]

7. П (С)БО 9 «Запаси» затверджено наказом Міністерства фінансів України № 246 від 20.10.99 р.;[63]

8. П (С)БО 16 «Витрати», затверджено наказом Міністерства фінансів України № 318 від 31.12.99 р. 64]

9. П (С)БО 30 «Біологічні активи», затверджено наказом Міністерства фінансів України № 790 від 18.11.2005р. [65]

Основним законом, який регулює ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності на підприємствах є Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.2000р. зі змінами та доповненнями. 19]

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси» затверджене Наказом Міністерства фінансів України № 246 від 20.10.99 визначає методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про запаси і розкриття її у фінансовій звітності. Відповідно до цього положення до складу запасів входить готова продукція, що виготовлена на підприємстві, призначена для продажу і відповідає технічним та якісним характеристикам, передбаченим договором або іншим нормативно-правовим актом.

Згідно з П (С)БО 9 первісною вартістю запасів, що виготовляються власними силами підприємства, визнається їхня виробнича собівартість, яка визначається за Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 «Витрати». Тобто до виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; змінні загальновиробничі витрати та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

П (С)БО 9 також визначає методи оцінки запасів при вибутті. Запаси відображаються в бухгалтерському обліку і звітності за найменшою з двох оцінок: первісною вартістю або чистою вартістю реалізації. Запаси відображаються за чистою вартістю реалізації, якщо на дату балансу їх ціна знизилась або вони зіпсовані, застаріли, або іншим чином втратили первісно очікувану економічну вигоду. 63]

Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій № 291 дає визначення готової продукції як продукції, обробка якої закінчена та яка пройшла випробування, приймання, укомплектування згідно з умовами договорів із замовниками і відповідає технічним умовам і стандартам. Для узагальнення інформації про наявність та рух готової продукції підприємства інструкцією передбачається рахунок 26 «Готова продукція». 27]

Для обліку й узагальнення інформації про наявність та рух сільськогосподарської продукції інструкцією передбачається рахунок 27 «Продукція сільськогосподарського виробництва».

Продукція сільськогосподарського виробництва поточного року обліковується за плановою собівартістю, яку в кінці звітного періоду доводять до фактичної собівартості. Підприємства, які не обчислюють собівартість продукції, наприклад фермерські господарства, беруть її на облік за поточними (діючими на момент складання звітності) цінами. Різниця між фактичною і плановою собівартістю готової продукції, яка виявляється в кінці року, відноситься пропорційно на рахунок продукції і на інші рахунки, на які ця продукція була списана протягом року.

За дебетом рахунку 27 «Продукція сільськогосподарського виробництва» відображається надходження сільськогосподарської продукції, за кредитом — вибуття сільськогосподарської продукції внаслідок продажу, безоплатної передачі тощо.

На цьому рахунку обліковують продукцію, одержану від власних рослинницьких, тваринницьких та промислових підрозділів підприємства, яка призначена для продажу на сторону та для іншого невиробничого споживання (видачі й продажу працівникам, передачі в невиробничу сферу, наприклад в дитячі садки, їдальні тощо); продукцію, яка призначена для споживання в тваринницьких підрозділах як корми або для виробництва кормів у кормоцехах; продукцію, яка вирощена для годівлі худоби, наприклад зелену масу, корм, плоди тощо, а також побічну продукцію та відходи, одержані при доведенні товарної продукції та насіння до належних кондицій; насіння та посадкового матеріалу, включаючи саджанці, призначені для закладання та ремонту власних насаджень. 49]

Аналітичний облік продукції сільськогосподарського виробництва ведеться за видами продукції.

Організація та ведення бухгалтерського обліку за журнально-ордерною формою на підприємствах агропромислового комплексу здійснюється відповідно до Наказу Міністерства аграрної політики «Про затвердження регістрів та Методичних рекомендацій з організації та ведення бухгалтерського обліку за журнально-ордерною формою на підприємствах агропромислового комплексу» № 49 від 07.03.2001, що затверджує регістри журнально-ордерної форми бухгалтерського обліку та методичні рекомендації з організації та ведення бухгалтерського обліку за журнально-ордерною формою на підприємствах агропромислового комплексу.

Відповідно до методичних рекомендацій облік наявності та руху виробничих запасів, малоцінних і швидкозношуваних предметів, готової продукції та товарів матеріально-відповідальні особи ведуть в місцях зберігання в «Картках складського обліку» (ф. М-17) або «Книгах складського обліку» (ф. № 40) в кількісному виразі за видами і сортами цінностей. 50]

Щомісяця, в строки, передбачені графіком документообороту, матеріально-відповідальні особи складають «Звіт про рух матеріальних цінностей» (ф. № 121) у двох примірниках і разом з виправдними документами передають до бухгалтерії. Після перевірки другий примірник звіту, підписаний бухгалтером, повертають матеріально-відповідальній особі. Звіт про рух матеріальних цінностей складають окремо по кожному синтетичному рахунку (субрахунку). Матеріально-відповідальні особи заповнюють тільки кількісні показники звітів, а їх таксування здійснюють в бухгалтерії згідно з П (С)БО 9 «Запаси» та П (С)БО 16 «Витрати». Оприбуткування цінностей здійснюється за первинною вартістю в залежності від каналів надходження, а оцінка вибуття запасів залежить від вибраного методу оцінки, визначеного сільськогосподарським підприємством самостійно в наказі «Про облікову політику підприємства». По запасних частинах і ремонтних матеріалах звіти складають тільки в грошовому вимірнику. 72]

Дані про наявність і рух матеріальних цінностей в грошовому виразі за місцями зберігання (матеріально-відповідальних особах) узагальнюються за місяць в розрізі синтетичних рахунків (субрахунків) в Журналі-ордері № 10.1 с.- г., який об'єднано з відомістю.

Кредитові обороти по синтетичних рахунках (субрахунках) по обліку готової продукції з Журналу-ордера № 10.1 с.-г. переносять в Головну книгу.

Аналітичний облік матеріальних цінностей у бухгалтерії підприємства ведуть у сальдових відомостях на підставі перевірених та протаксованих Звітів про рух матеріальних цінностей. Сальдові відомості можуть бути двох варіантів ф. № 41 та ф. № 41а. При першому варіанті сальдову відомість ф. № 41 відкривають і ведуть по матеріально-відповідальних особах. При другому варіанті сальдову відомість ф. № 41а ведуть в цілому по господарству з розшифровкою по матеріально-відповідальних особах. Варіант сальдових відомостей вибирає головний бухгалтер.

Підсумки залишків по синтетичних рахунках (субрахунках) сальдової відомості звіряють з даними про залишки матеріальних цінностей, відображених в Журналі-ордері № 10.1 с.-г. та відомості (дебет рахунків) в розрізі матеріально-відповідальних осіб. Залишки виробничих запасів, МШП, готової продукції та товарів в Журналі-ордері № 10.1 с.-г. та відомості узгоджують з підсумковими даними сальдових відомостей по кожному синтетичному рахунку (субрахунку). 37]

Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», для підтвердження правильності та достовірності даних бухгалтерського обліку та звітності, передбачено проведення підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями незалежно від форм власності інвентаризації майна, коштів і фінансових зобов’язань. 18]

Порядок проведення інвентаризації регламентується Інструкцією по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків від 26 травня 2000 р. № 115 (із змінами і доповненнями). 28]

1.3 Теоретико-методологічні основи обліку і аудиту готової продукції

Проблема вдосконалення організації та ведення бухгалтерського обліку завжди є актуальною. Гостро стоїть це питання і сьогодні. Довгі роки кризи в аграрному секторі відкинули сільське господарство на десятки років назад. Перед сільськогосподарськими працівниками постало питання — утримати призупинений спад виробництва, прискорити процес реформування на селі і на цій основі організувати сучасне ефективне виробництво, що не лише забезпечить суспільство продукцією сільського господарства, а й дасть можливість отримувати від своєї діяльності справжні доходи.

Виконання вище поставленого завдання можливе лише за рахунок відображення усіх галузей сільського господарства. Проте воно переживає нині не найкращі часи .

Як результат виробничої діяльності кожного підприємства виступає готова продукція, що поділяється :

· Готова продукція рослинництва;

· Готова продукція тваринництва;

Перш за все, стоїть проблема необхідності впровадження стандарту для сільськогосподарської продукції.

Особливу увагу у цьому стандарті слід приділити специфічним (притаманним лише сільському господарству) чинникам, найголовнішими серед яких є біологічні активи, тобто групи рослин і тварин, що утримуються завдяки їхній здатності до відтворення та само відтворення.

Створення і запровадження національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку в сільському господарстві допоможе удосконалити та гармонізувати існуючу практику обліку, що застосовується для визнання, вимірювання, подання та розкриття у фінансовій звітності фінансових результатів, подій та операцій, пов"язаних із сільською діяльністю.

Прийняття цього стандарту також дасть змогу об"активно визначити фінансовий стан, ліквідність, результати діяльності сільськогосподарського підприємства, рівень ризику та прибутковості при володінні різними класами біологічних активів.

На думку вчених Жук.В.М., Рима., Грачова., Сук.Л., у зв"язку з веденням П (С)БО 30"Біологічні активи" залишається багато невирішених питань з веденням бухгалтерського обліку, зокрема оцінкою біологічних активів.

Найбільш доцільною є внесення змін до П (С)БО 30:

· поперше, мати можливість застосовувати для оцінки серед іншого і планову собівартість сільськогосподарської родукції з калькулюванням в кінці року до фактичної.

Оскільки калькуляція є важливим елементом методом бухгалтерського обліку, наші підприємства повинні мати право, як і підприємства в інших галузях, оцінювати свої активи, в тому числі, і за плановою та фактичною собівартістю їх виробництва .Те, що зміст П (С)БО 30 і метод рекомендації не передбачає такої можливості є теоретично не обґрунтованим і крім того, обмежує визначені законодавством право щодо облікової політики сільськогосподарських підприємств ;

· подруге, Міністерству аграрної політики України доцільно було б централізовано на регіональному рівні на кожну звітну дату доводити до підприємства ціни активного ринку на біологічні активи та сільськогосподарську продукцію .Для цього потрібно затвердити Методику визначення таких цін та зорганізувати управління агропромислового розвитку при облдержадміністрації на відповідну роботу[52].

Для обліку готової продукції сільськогосподарських підприємств Планом рахунків передбачено рахунок 27"Продукція сільськогосподарського виробництва". Він використовується для обліку наявності та руху сільськогосподарської продукції, яка призначена для продажу на сторону, невиробничого споживання, виробничих цілей, побічної продукції. У плані рахунків не виділено субрахунків до рахунка 27, а лише зазначається, що субрахунки ведуться за видами продукції. 45]

Харитонова Л. 74] пропонує наступний перелік субрахунків до рахунку 27:

271- готова продукція рослинництва;

272- готова продукція тваринництва;

273- готова продукція промислових підрозділів;

Аналітичний облік ведеться в розрізі видів продукції, а також по матеріально — відповідальним особам.

Сук Л.К.,[69] у свою чергу, пропонує ввести такі субрахункі :

271- готова продукція;

272- корми;

273-насіння;

274- органічні добрива;

По субрахунку 271 обліковується отримана з виробництва продукція: зерно, молоко, овочі, яйця, мед, тощо. Після доробки продукції і чіткого визначення її подальшого використання, продукція з субрахунку 271 записується на субрахунок 272 — корми. На субрахунку 271 залишається продукція для реалізації, а також та, використання не визначена.

Структура товарної продукції залежить від спеціалізації господарства. Готова продукція знаходиться у постійному русі, тому необхідний досконалий її облік.

Не дивлячись на те, за останні роки пройшли зміни в плані рахунків, облікових регістрах та звітності, бухгалтерський облік ще не взмозі забезпечити своєчасне відображення всіх господарських операцій при списанні трудових витрат на його ведення. Облік потребує первинних документів. Багато авторів вносить свої пропозиції по удосконаленню бухгалтерського обліку та його регістрів.

Коміренко Л.В., вносить свої пропозиції по удосконаленню первинних документів обліку готової продукції. На його думку, документуванням мають бути охоплені всі господарські операції, що передають збиранню й заготівлі зерна та супроводжують їх.

Первинний облік врожаю сільськогосподарських культур представлений рядом форм, замість яких доцільно застосовувати тільки дві :"Реєстр відправки зерна та іншої продукції з поля" у якому буде фіксуватися весь обсяг продукції. Завдяки чому зникне потреба заповнення громіздких, застарілих форм документів, які мають зайві реквізити.

Сук П. Л.,[68] пропонує доповнити лімітно-забірну картку (ф№ 117) .В якості вдосконалення графи напроти графи «Дата відпуску» поділити по вертикалі на дві. В першій слід записувати номер транспортного засобу, в яке навантажується для перевезення матеріальні цінності, а в іншій — результати зважування (вага, брутто, нетто) із-за відсутності цих реквізитів матеріально відповідальні особи змушені спочатку робити примітки в записничку.

Автор Коміренко В., вважає доцільним поєднати «Журнал обліку робіт і затрат» з «Обліковий лист тракториста — машиніста», в один і назвати цей реєстр «Обліковий лист тракторів», де на лицевій стороні вказувати найменування сільськогосподарського підприємства і шифр відділення, бригади, найменування культур. Характерним буде те, що на відміну від «Облікового листа тракториста — машиніста» в вищенаведеному документі облік буде вестися і по кожному трактористу — машиністу, і по кожній культурі, що вирощується.

Так у рослинництві необхідно досягти точного обліку урожаю від поля до кормів, а у тваринництві - якісного й оперативного обліку виробленої продукції й контролю за її якістю на шляху руху від виробників до покупців. Які ж на основні недоліки первинного обліку продукції рослинництва?

На думку Лавриненко Л. 38] первинний облік надходження продукції зернових культур можна здійснювати кількома варіантами.

Перший варіант .Він полягає у використанні путівок з поля (ф№ 77а). Для узагальнення даних з надходження зерна ведеться «Реєстр приймання зерна та іншої продукції з поля (ф№ 78).

Другий варіант. Цей варіант полягає у використанні «Реєстрів відправки зерна та іншої продукції з поля (ф№ 77).

На підставі третіх примірників путівок або Реєстрів зав током щодня складає «Відомість руху зерна та іншої продукції «за ф№ 80. Зерно в кількісному вираженні обліковує в Книзі складського обліку ф№ 40, або Картці складського обліку матеріалів ф№ М-17.

Третій варіант. За цим варіантом надходження зернової продукції обліковується за допомогою — талон водія ф№ 77б, талон комбайнера ф№ 77 В. талон реєструють в Журналі виданих талонів (ф№ 118).

Сук Л.К.,[70] пропонує для контролю в рослинництві ввести план — звіт, в якому записувати планові і фактичні витрати на виконання робіт. Для проведення такого контролю застосовують Журнал обліку прямих витрат і оперативного контролю по видах робіт в рослинництві.

Автор Жам"янова Н.Ц., пропонує удосконалити форму виробничого звіту. В ньому слід надавати дані про посівні і зібрані площі, а також показники, які характеризують роботу трактора власного та залученого зі сторони.

Огійчук М.К.,[50] пише, що порядок організації аналітичного обліку виробництва при варіанті журнально — ордерної форми, який застосовувався раніше, визиває багато зауважень. Запропоновано два варіанти ведення аналітичного обліку.

При першому варіанті йог ведуть в єдиному для всіх виробництв, де є можливість здійснювати облік по окремих аналітичних рахунках в розрізі затвердженої номенклатури статей витрат за місяць і наростаючим підсумком з початку року .

В випадку другого варіанту нагромадження підсумків витрат і виходу продукції з початку року здійснюється в книзі обліку витрат виробництва.

Рух сільськогосподарської продукції, палива — мастильних матеріалів обліковують в слідуючих документах: відомість руху молока (ф№ 114), відомість руху зерна і іншої продукції (ф№ 80), звіт про рух палива і мастильних матеріалів (ф№ 120). Багато реквізитів цих форм мають багато спільного. Тому автор пропонує уніфікований документ, Коміренко В [34], який розроблений ним на підставі цих документів — Відомість руху продукції. Він складається з двох частин — лівої та правої. В них відповідно відображається надходження продукції та її витрати. Рух обліковується щоденно з виведенням залишків на кінець дня і наростаючим підсумком за визначену кількість днів.

Готовою продукцією тваринництва є молоко, яйця, мед, та інша. Також до продукції тваринництва відносять приплід, привіс, приріст, порядок оприбуткування яких розглядається при обліку тварин на вирощуванні і відгодівлі.

Первинним документом для обліку надоєного молока є «Журнал обліку надою молока"(ф№ 112). Цей документ веде завфермою, обліковець.

Дані про надоєне молоко записуються після кожної дойки. В журналі зазначають вагу надоєного молока та його жирність по групах корів. Журнал ведеться на протязі 15 днів, а потім він подається до бухгалтерії. Продаж молока молокозаводам оформляється товарно — транспортною накладною (ф№ 1 ТН (МС)). Накладна складається в 4−5 примірниках.

Згідно Інструкції № 176 [29], товарно — транспортна накладна форми 1ТН (МС) — це єдиний первинний документ, який є підставою для списання молочної сировини господарствам або молокоприймальним пунктом, що здійснює відпуск цієї сировини, а також оприбуткуванням її молокоприймальним пунктом або молокопереробним підприємством — одержувачем, для оперативного і бухгалтерського обліку товарноматеріальних цінностей в межах України. 35]

Дані про рух молока на фермі щодня записуються у зведеному документі - відомість руху молока (ф№ 114), яку після закінчення звітного періоду здають в бухгалтерію господарства разом з первинними документами по надходженню і списанню молока. Продукція реалізована за готівку, відображається прибутковим касовим ордером (ф№КО-1).

Настриг вовни від овець оприбутковується за «Актом настригу і прийняття вовни» (ф№ 115). Акт складається в трьох примірниках. У спеціалізованих щоденно складається «Щоденник надходження і відправки вовни"(ф№ 116).При реалізації вовни виписується товарно-транспортна накладна на відправку-прийомку вовни форми 1с-г (вовна).

Оприбуткування яєць, меду, риби проводять по «Щоденнику натходження сільськогосподарської продукції» (ф№ 81). 48]

Облік наявності та руху готової продукції матеріально відповідальні особи ведуть в місцях зберігання в «Картках складського обліку"(ф ММ-17) або «Книгах складського обліку"(ф№ 40), в кількісному виразі за видами і сортами. Щомісяця матеріально-відповідальні особи складають «Звіт про рух матеріальних цінностей"(ф№ 121) у двох примірниках і разом з виправдними документами передають до бухгалтерії. Оприбуткування цінностей здійснюється за первинною вартістю в залежності від каналів надходження. Дані про наявність і рух матеріальних цінностей в грошовому виразі за місцями зберігання узагальнюють за місяць в розрізі синтетичних рахунків (субрахунків) в журналі-ордері № 10.1., який об"єднано з відомістю. Кредитові обороти на синтетичних рахунках по обліку готової продукції з журнала — ордера № 10.1 с-г переносять в Головну книгу. 39]

Шваб В. Н[77] пропонує вести звіти у кількісних вимірниках в одному екземплярі, також відзначає, що побудова і порядок ведення записів в журналі-ордері 10 слід визнати вдалим. В той же час журнал-ордер не відображає інформації про рух конкретних видів продукції. Щоб усунути, цей недолік, необхідно вести розроблені таблиці. Таблиці зведених даних можна віддрукувати й зшити у вигляді зошита. В шапці таких таблиць міститимуться дані про канали руху продукції .Такі зведені дані будуть загальними для всіх видів продукції на протязі звітного періоду.

Слюсарчук Л.І зазначає, що чинні регістри не відповідають вимогам нових стандартів бухгалтерського обліку, їх форми не дозволяють повністю відображати господарські процеси на підприємствах. На думку автора, для обліку операцій краще застосовувати Книгу, Журнал-головну, яка є комбінованим регістром аналітичного і синтетичного обліку, а для обліку і розрахунку собівартості відкрити регістр довільної форми для калькулювання продукції. Відповідні державні органи повинні якнайшвидше розробити нові регістри для малих підприємств, які б вичерпно відображали суть і зміст фінансово-господарської діяльності підприємства.

Таким чином, ми дійшли висновку, що проблема організації та удосконалення обліку готової продукції стоїть дуже гостро. Ми розглянули тільки незначну частину питання модернізації даного виду обліку, але вже зараз, засилаючись на опрацьовані джерела, можна сказати, що вирішення цієї проблеми не стоїть на одному місці - багато фахівців та спеціалістів висловлюють свої думки та вносять пропозиції щодо її вирішення.

РОЗДІЛ 2

ОБЛІК ГОТОВОЇ ПРОДУКЦІЇ

2.1 Організаційно-економічна характеристика господарства

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Полісся» було створено 28 лютого 2000 році, скорочено СТОВ, яке утворилося на засадах договору фізичних і юридичних осіб шляхом об"єднання їх майнових паїв для підприємницької діяльності у сільському господарстві. Товариство створене в процесі реорганізації КДсгт, «Полісся», яке було реорганізоване в 1992 році, з колгоспу ім.Леніна. Колгосп ім. Леніна був створений в 1931 році. Він об"єднає у собі невеликі колгоспи, а саме: «Розорані межі», «Нове життя». Господарство знаходиться в поліській зоні, клімат помірно теплий, значна кількість опадів обумовлюють оптимальні умови для вирощування всіх видів сільськогосподарських культур і розведення тварин. Шляхами реалізації продукції в даному підприємстві являються: с. Доч, і м. Бахмач, а також через інші переробні підприємства, шляхом укладання договорів.

Господарство спеціалізується на вирощуванні зернових та технічних культур. Переважно вирощують пшеницю, озиме жито, гречку, а з технічних культурцукровий буряк, сою. А також розвинений тваринницький напрямок.

Розглянемо склад та структуру товарної продукції та визначимо спеціалізацію господарства.

З розрахунків таблиці (Таблиця2.1) можна констатувати, що найбільшу питому вагу в структурі товарної продукції в середньому за 3 роки займає молоко — 35,7%, значно менша частина припадає на ВРХ та на зернові та зернобобові, які становлять 25,8% та 18,1% відповідно.

Виходячи з цього, можна стверджувати, що господарство має молочну спеціалізацію з розвинутим виробництвом м’яса та зернових. Враховуючи це, можна стверджувати, що господарство має середній рівень спеціалізації, так як питома вага продукції в загальній структурі господарства займає 35%.

Таблиця 2.1. Об'єм та структура товарної продукції

Найменування продукції

2 004р.

2 005р.

2 006р.

В середньому за 3 р.

тис.грн

пит.в.,%

тис.грн

пит.в.,%

тис.грн

пит.в.,%

тис.грн

пит.в.,%

Зернові та зернобобові

188,3

10,8

410,7

25,0

399,8

18,7

332,9

18,1

Цукрові буряки

69,6

4,0

86,0

5,2

34,0

1,6

63,2

3,4

Насіння соняшника

33,9

2,0

2,9

0,2

22,1

1,0

19,6

1,1

Інша продукція рослинницта

79,8

4,6

55,8

3,4

77,7

3,6

71,1

3,9

Всього по рослинницту

371,6

21,4

555,4

33,8

533,6

25,0

486,9

26,5

ВРХ

405,9

23,4

423,2

25,8

592,6

27,7

473,9

25,8

Свині

150,7

8,7

130,5

7,9

140,5

6,6

140,6

7,6

Молоко

776,4

44,7

453,2

27,6

739,1

34,6

656,2

35,7

Інша продукція тваринництва

33,3

1,9

79,9

4,9

131,6

6,2

81,6

4,4

Всього по тваринництву

1366,3

78,6

1086,8

66,2

1603,8

75,0

1352,3

73,5

Всього по рослинницту і тваринництву

1737,9

1642,2

2137,4

1839,2

Реалізація іншої продукції робіт і послуг

*

*

44,3

2,6

36,3

1,7

26,9

1,4

Всього по господарству

1737,9

*

1686,5

*

2173,7

*

1866,1

*

Виручка від реалізації всіх видів продукції за період з 2004 р. по 2006р. зросла, причиною цього стало збільшення обсягів виробництва продукції, а саме м’яса ВРХ на 3,8% та зернових та зернобобових майже на 10%. А от питома вага молока зменшилась на 10,1%.

Невелику частку (1,4%) в структурі товарної продукції займає реалізація продукції, робіт та послуг.

В цілому, слід зробити висновок, що спеціалізація, яка фактично склалася в господарстві, відповідає запланованій та природно — кліматичним умовам (оскільки вона має сприятливі умови для розвитку тварин). Враховуючи розташування підприємства в районному центрі, який є основним споживачем молока та м’яса, його спеціалізацію можна вважати обґрунтованою.

Головним засобом сільськогосподарського виробництва є земля, тому розглянемо структуру земельних угідь підприємства.

З даних таблиці 2.2 можна зробити висновок, що загальна земельна площа господарства станом на 2006 р. складає 2734 га, в т. ч. рілля 2443 га. Порівняно з попередніми роками, загальна земельна площа скоротилася на 211,6 га. Це пов’язано з тим, що землі віддавалися під індивідуальну забудову та на присадибні ділянки.

Таблиця 2.2. Склад і структура землекористування

Види с-г угідь

2004р.

2 006р.

Відхилення 2006р. від 2004р. (+/-), га

Площа, га

Пит.вага,%

Площа, га

Пит.вага,%

в т.ч. взято в оренду

Усього с-г угідь

2945,6

— 211,6

у т.ч. рілля

2654,4

90,1

89,4

— 211,4

сінокоси

291,2

9,9

10,6

— 0,2

Загальна земельна площа зменшилась за рахунок ріллі на 211,4 га. Що ж стосується сінокосів, то їхня площа майже не змінилась.

Аналізуючи структуру земельного фонду, відмічаємо, що в господарстві земля використовується не інтенсивно, оскільки питома вага площі ріллі в загальній площі складає89,4% у 2006р. а у 2004р.-90,1%. Слід звернути увагу на землі, взяті в оренду, вони складають 2734 га. Це дає підприємству покрити недостачу в земельних ресурсах і таким чином збільшити обсяги виробництва продукції і підвищити її ефективність.

Розмір земельного паю складає 5,57 га, його ціна 21 тис. грн., орендна плата виплачується у розмірі 1%, видано державні акти на землю.

Таким чином, можна зробити висновок, що СТОВ «Полісся» ефективно використовує земельні ресурси, оскільки виробництво продукції у 2006 р. порівняно з 2004р. збільшилась (зернові та зернобобові на 6809 ц).

В розвитку суспільного виробництва та підвищенні його ефективності головна роль належить трудовим ресурсам. Трудові ресурси — один з основних елементів виробництва, в тому числі і сільськогосподарського.

Розглянемо динаміку чисельності працівників та ефективність їх використання.

Таблиця 2.3. Динаміка облікової чисельності працівників

Показники

2 004р.

2 005р.

2 006р.

2006р. у % до 2004р.

Середньоблікової чисельність працівників, всього чол.

81,1

в т.ч. в рослинництві

41,4

в тваринництві

104,2

Відпрацьовано 1 прац. за рік, днів

99,5

в рослинництві

132,0

в тваринництві

102,5

Вироблено ВП на 1 середньорічного прац., грн

134,6

Як свідчать дані таблиці 2.3 середньорічна чисельність працівників у 2006р. зменшилась на 18,9%, тобто на 36 осіб. Це відбулося за рахунок скорочення працівників у рослинництві на 58,6%. Причиною скорочення чисельності працюючих є невелика заробітна плата, матеріальна незабезпеченість, а також вихід працівників на пенсію.

Слід відмітити збільшення кількості відпрацьованих днів 1 робітником в рослинництві на 32%, а в тваринництві лише на 2%. Це сприяло збільшенню виробництва продукції рослинництва. Дані показники свідчать про інтенсивне та ефективне використання трудових ресурсів, так як вартість ВП в спів ставних цінах 2000р., виробленої одним працівником, зросла майже на 35%.

Отже, можна зробити висновок, що робоча сила в господарстві використовується ефективно та інтенсивно, про що свідчить збільшення валової продукції.

Не менш важливим засобом виробництва є основні фонди, аналіз яких представлений у таблиці2.4.

Таблиця 2.4. Забезпеченість основними фондами та ефективність їх використання

Показники

2 004р.

2 005р.

2 006р.

2006р. у % до 2004р.

Фондозабезпеченість, тис.грн.

76,8

51,5

50,5

65,8

Фондоозброєність, тис. грн

11,06

8,3

8,9

80,5

Фондовіддача, грн.

1,0

1,3

1,7

165,0

Фондоємкість, грн.

0,9

0,8

0,6

60,8

Продуктивність праці, грн.

134,6

Вироблено ВП, тис.грн.

2156,6

1852,8

2352,6

109,1

Розрахунки таблиці свідчать, що у 2006 р. відбулось зменшення фондозабезпеченості та фондоозброєності на 34,2% та 19,5% відповідно. В результаті значного скорочення вартості основних виробничих фондів, площі сільськогосподарських угідь та чисельності працівників, фондоємкість зменшилась на 39%, а фондовіддача збільшилась на 65%.

Таким чином, можна зробити висновок, що досліджуване підприємство не повністю забезпечене фондами але використовує їх ефективно, про що свідчить збільшення виробництва валової продукції.

Показники господарської діяльності мають тенденцію до зростання. Вини представлені у таблиці 2.5.

Таблиця 2.5. Показники господарської діяльності СТОВ «Полісся»

Показники

2 004р.

2 005р.

2 006р.

2006р. у % до 2004р.

Валова продукція:

на 100 га с-г угідь, тис.грн.

78,9

67,8

86,1

109,1

на 100 грн. основних фондів, грн.

52,2

54,7

71,0

136,0

на 100 грн. виробничих витрат, грн.

73,0

75,0

70,4

96,5

на 1 середньорічного прац., тис.грн.

11,3

10,9

15,3

134,6

Товарна продукція, тис.грн.

на 100 га с-г угідь

63,6

60,1

78,2

123,0

на 1 середньорічного прац.

9,1

9,7

13,9

151,7

Валовий прибуток, тис.грн.

на 100 га с-г угідь

— 5,5

5,0

6,2

— 112,8

на 1 середньорічного прац.

— 0,8

0,8

1,1

— 139,2

Чистий прибуток, тис.грн.

на 100 га с-г угідь

— 6,9

4,4

3,9

— 57,0

на 1 середньорічного прац.

— 1,0

0,7

0,7

— 70,3

Рівень рентабельності,%

— 11,4

5,9

4,6

— 40,3

Розрахунки таблиці 2.5 свідчать про те, що виробництво валової продукції в спів ставних цінах 2000р. збільшилось на 100 га с-г угідь на 9%, на 100 грн. основних фондів та на 1 середньорічного працівника на 36% та на 34,5% відповідно. Товарна продукція має також тенденцію до зростання: на 100 га с-г угідь на 23%, а на 1 середньорічного працівника майже на 52%.

За останні 2 роки підприємство отримує прибутки, тобто виробництво продукції є рентабельним.

Виходячи з цього, можна констатувати про досить ефективне використання землі та підвищення продуктивності праці в даному господарстві за досліджуваний період.

2.2 Оцінка готової продукції

Готова продукція в СТОВ «Полісся» оцінюється за її видами за такими етапами руху: взяття на облік; відпуск у виробництво, реалізація та інше вибуття; визначення вартості залишків на кінець звітного періоду і відображення у бухгалтерській звітності.

Первинна оцінка виробленої продукції на підприємстві здійснюється за первісною вартістю, якою згідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси» визначається її виробнича собівартість. До складу виробничої собівартості продукції включаються:

— прямі матеріальні витрати;

— прямі витрати на оплату праці;

— інші прямі витрати;

— загальновиробничі витрати.

Прямі матеріальні витрати включають вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу вироблюваної продукції, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.

До складу прямих витрат на оплату праці включаються заробітна плата та інші виплати робітникам, зайнятим у виробництві продукції.

Інші прямі витрати складаються з всіх інших виробничих витрат, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат, зокрема відрахування на соціальні заходи, плата за оренду земельних і майнових паїв, амортизація.

До складу загальновиробничих витрат включаються:

— витрати на управління виробництвом (оплата праці апарату управління; відрахування на соціальні заходи; витрати на оплату службових відряджень персоналу тощо);

— амортизація основних засобів загальновиробничого призначення;

— амортизація нематеріальних активів загальновиробничого призначення;

— витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, операційну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення;

— витрати на опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення та інше утримання виробничих приміщень;

— витрати на обслуговування виробничого процесу (оплата праці загальновиробничого персоналу; відрахування на соціальні заходи; витрати на здійснення технологічного контролю за виробничими процесами та якістю продукції);

— витрати на охорону праці, техніку безпеки і охорону навколишнього природного середовища;

— інші витрати (внутрігосподарське переміщення готової продукції на склади; нестачі і втрати від псування матеріальних цінностей тощо).

Не включаються до первісної вартості готової продукції, а належать до витрат того періоду, в якому вони були здійснені:

— понаднормові втрати і нестачі запасів;

— проценти за користування позиками;

— витрати на збут;

— загальногосподарські та інші подібні витрати, які безпосередньо не пов’язані з виробництвом продукції.

Згідно із впровадженням П (С)БО 30 «Біологічні активи» оцінка сільськогосподарської продукції за справедливою вартістю є складним процесом. Очевидно, що в недалекій перспективі Міністерство аграрної політики України розробить методику, а його регіональні структурні підрозділи будуть централізовано визначати і доводити до підприємств справедливу вартість сільгосппродукції, що вкрай важливо для співставності фінансової звітності і проведення ефективної політики в державі.Поки, що це є індивідуальною справою кожного підприємства.

Найбільш ефективним шляхом вирішенню проблем оцінки є створення на підприємствах постійно діючих Комісій з визначенням справедливої вартості сільгосппродукції. Рішення комісії щодо визначення справедливої вартості сільськогосподарської продукції оформляється «Актом визначення справедливої вартості біологічних активівтаабо сільськогосподарської продукції» (Додаток A) При відпуску продукції у виробництво, продаж та іншому вибутті оцінка їх в досліджуваному господарстві здійснюється за методом середньозваженої собівартості. Оцінка проводиться по кожній одиниці готової продукції діленням сумарної вартості залишку такої продукції на початок звітного місяця і вартості одержаної у звітному місяці продукції на сумарну кількість виробленої продукції на початок звітного місяця і одержану у звітному місяці продукцію. 52]

Продукція сільськогосподарського виробництва поточного року на підприємстві обліковується за плановою собівартістю, а в кінці звітного періоду доводиться до фактичної собівартості.

Показати весь текст
Заповнити форму поточною роботою