Планування бюджету фірми й операційний аналіз її діяльності

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ і НАУКИ УКРАЇНИ

Національний університет кораблебудування імені адмірала Макарова

Кафедра фінансів

Курсова робота

з фінансового менеджменту Тема: Планування бюджету фірми й операційний аналіз її діяльності

Виконав:

студент гр. 4437

Дмитрієв Б. С.

Перевірила:

Воробйова І. А.

Миколаїв 2007

ЗМІСТ:

Вступ… 3

Розділ 1: Планування бюджету фірми… 4

1.1. План збуту… 5

1.2. Графік очікуваних надходжень коштів… 5

1.3. Виробничий план… 6

1.4. Кошторис прямих витрат на оплату праці… 7

1.5. Кошторис загальнозаводських накладних витрат… 10

1.6. Кошторис товарно-матеріальних запасів на кінець періоду…11

1.7. Кошторис торгових і адміністративних витрат… 11

1.8. Касовий план… 12

1.9. Прогнозний звіт про прибутки і збитки… 13

1.10. Прогнозний балансовий звіт…14

Розділ 2. Операційний аналіз виробничо-господарської діяльності фірми… 16

2.1. Розрахунок маржинального прибутку і беззбитковості підприємства… 16

2.2. Розрахунок запасу фінансової міцності…19

2.3. Розрахунок ефекту операційного важеля й аналіз його динаміки…20

2.4. Аналіз чутливості фінансових результатів комерційної діяльності

до змін ціни і структури витрат… 21

Розділ 3. Аналіз фінансового стану фірми…28

Висновки…39

Список використаних джерел…46

ВСТУП

Новий складний етап формування ринкової економіки в нашій країні породив потребу в навчанні як практиків бізнесу, так і студентів вузів фінансовому менеджменту — науці управління фінансами підприємства, направленої на досягнення його стратегічних і тактичних цілей. Останні ж є індивідуальними для кожного суб'єкта, що господарює. Підприємства в складних умовах податкового клімату й інфляції можуть мати різноманітні інтереси в питаннях регулювання маси і динаміки прибутку, дивідендної політики, але багато аспектів діяльності підприємства розв’язуються за допомогою універсальних методів, напрацьованих світовою ринковою цивілізацією й об'єднаних у науці фінансового менеджменту в струнку і корисну в практичному відношенні систему.

Важливим етапом управління фінансами підприємства є фінансове планування. Як науковий процес обґрунтування руху грошових потоків фінансове планування дозволяє передбачити потреби в ресурсах, їх раціональний розподіл та використання. Це забезпечує стабільне функціонування суб'єктів господарювання та позитивний кінцевий результат їх діяльності.

Планування у фінансовому менеджменті грає велику роль. Для того, щоб дати команду, необхідно скласти завдання, програму дії, а для цього розробляються плани фінансових заходів, отримання доходів, ефективного використання фінансових ресурсів. Фінансове планування обіймає весь комплекс заходів щодо розробки планових завдань, а також втілення їх у реальність.

Отже, основними задачами фінансового планування є:

• визначення обсягу, структури капіталу;

• обґрунтування оптимальної величини та структури витрат виробництва та обігу;

• прогнозування джерел та розмірів надходжень;

• обґрунтування раціонального руху грошових коштів;

• визначення шляхів максимізації прибутку;

• здійснення постійного контролю за виконанням фінансових завдань.

Виходячи з цього, бачимо, що при організації фінансового планування встановлюють послідовність управлінських дій для розробки реальних планів, методи обґрунтування показників, альтернативних завдань та вибір оптимального в даних умовах.

В процесі фінансового планування відбувається конкретна ув’язка кожного виду капіталовкладень чи відрахувань та джерела його фінансування.

Широкий спектр дій, який виконує фінансове планування, дає право вважати його відправною точкою для прийняття ефективних господарських та фінансових рішень.

РОЗДІЛ 1. ПЛАНУВАННЯ БЮДЖЕТУ ФІРМИ

Річним фінансовим планом компанії є її бюджет, що служить як інструментом планування, так і контролю.

Бюджет — річний фінансовий план фірми.

Основними цілями фінансового планування є:

1. визнання грошових потреб підприємства;

2. оцінка майбутніх і виплат грошових коштів;

3. визнання розмірів необхідного додаткового фінансування.

Бюджет компанії класифікується за двома основними категоріями:

— поточним бюджетом;

— фінансовим бюджетом.

Поточний бюджет складається з:

• плану збуту;

• виробничого плану;

• кошторису прямих витрат на матеріали;

• кошторису прямих витрат на оплату праці;

• кошторису загальнозаводських накладних витрат;

• кошторису торгових і адміністративних витрат;

• прогнозного звіту про прибутки і збитки.

Фінансовий бюджет компанії складається з:

• касового плану (плану надходжень і виплат);

• прогнозного балансового звіту.

Основними етапами підготовки бюджету фірми є:

1) підготовка прогнозу продажу;

2) визначення очікуваного обсягу виробництва;

3) розрахунок виробничих витрат і експлуатаційних витрат;

4) визначення руху коштів та інших фінансових показників;

5) упорядкування планованих фінансових звітів.

Відправною крапкою при підготовці головного бюджету є план збуту (табл.1).

Від цього плану залежать всі інші частини бюджету. Він визначає кількість одиниць кожного виду виробів та вартість їх реалізації.

Таблиця 1.

План збуту фірми на рік, що закінчується 31 грудня 20X2 року

В доповнення до плану збуту розробляється графік очікуваних надходжень грошових коштів. Сума очікуваних надходжень грошових коштів залежить від прийнятої на підприємстві системи розрахунків з покупцями.

В даному випадку ця система є наступною:

• у кожному кварталі сплачується 60% продажу;

• 35% сплачується в наступному кварталі;

• 5% є безнадійними до отримання боргами.

План збуту також включає графік очікуваних надходжень коштів, що наведено у табл.2.

Таблиця 2.

Графік очікуваних надходжень коштів

При розрахунку графіка очікуваних надходжень коштів необхідно врахувати такі вихідні дані:

• квартал, у якому очікується одержання загального залишку дебіторської заборгованості за 20X1 рік:

• частку продажів (%), заплановану до оплати в кварталі продажу і наступних кварталів;

• частку (%) безнадійних до одержання боргів, що виключається з продажу кожного кварталу.

Після розробки плану збуту розробляється виробничий план, який визначає кількість одиниць виробу, що намічаються до запуску у виробництво (табл. З).

В цьому плані визначається кількість виробів, які необхідно виготовити. Загальна потреба в готових виробах повинна покрити дві сторони потреб, а саме:

— забезпечити кількість готових виробів для реалізації згідно з планом збуту;

— сформувати запаси готової продукції.

При визначені кількості виробів, які підлягають виготовленню з загальної потреби треба відняти запаси, які вже є на фірмі на кінець кожного періоду.

Таблиця 3.

Виробничий план фірми на рік, що закінчується 31 грудня 20X2 року

* Дорівнює запасу готової продукції на кінець попереднього кварталу.

** % із продажу попереднього кварталу (до 10%).

*** Із балансового звіту за попередній 20X1 рік, запас готової продукції на початок 1-го кварталу розраховується так:

Розрахунок перемінної вартості виготовлення одиниці вибору наведений у таблиці 4.

Таблиця 4.

Розрахунок перемінної вартості виготовлення одиниці виробу

Після того, як підрахований обсяг виробництва, повинен бути складений кошторис витрат на матеріали, що потрібні для виробництва (табл.5).

Кількість матеріалу, що підлягає закупівлі, залежить від можливої його витрати і наявних запасів:

де, ЗМ — закупівля матеріалу (в одиницях);

В — витрати;

З_к.п. — бажаний запас на кінець періоду;

З_п.п. -запас на початок періоду.

Кошторис прямих витрат на матеріали визначає кількість і вартість матеріалів, які підлягають закупівлі з метою забезпечення загальної потреби підприємства в матеріалах.

Загальна потреба в матеріалах складається з двох частин:

1. матеріали для виробництва;

2. формування необхідних запасів.

При визначення кількості матеріалів, які підлягають закупівлі з загальної потреби необхідно вийняти запаси, які вже є на фірмі на початок кожного періоду.

* Найчастіше бажаний запас на кінець періоду складає біля 10% кількості, що необхідна в наступному кварталі.

** Аналогічний матеріальному запасу на кінець попереднього кварталу.

*** 3 балансового звіту за попередній (20X1) рік запас матеріалу на початок 1-го кварталу розраховується так:

Таблиця 5.

Кошторис прямих витрат на матеріали на рік, що закінчується 31 грудня 20X2 року

Кошторис прямих витрат на матеріали звичайно супроводжується розрахунками очікуваних платежів за матеріали (табл. 6).

Таблиця 6.

Графік очікуваних виплат коштів

Сума виплат залежить від прийнятої на фірмі системи розрахунків з постачальниками. В даному випадку розрахунки здійснюються за схемою: всі загальнозаводські витрати, які тягнуть за собою виплати грошових коштів, покриваються у тому кварталі, в якому їх зазнало підприємство.

Виробничий план є основою для підготовки кошторису витрат на оплату праці (табл. 7):

Де — загальні витрати на оплату праці;

ОВ — очікуваний обсяг виробництва;

Тр — трудомісткість одиниці продукції;

В_1н-г — вартість 1 нормо-години

Таблиця 7.

Кошторис прямих витрат на оплату праці на 20X2 рік

Наступним етапом у підготовці бюджету фірми є розробка кошторису загальнозаводських витрат (табл.8).

Кошторис загальнозаводських (накладних) витрат вимагає перелік загальнозаводських витрат і поділяється на дві частини:

— змінні накладні витрати (допоміжні витрати, заробітна плата допоміжних робітників, змінна частина палива і енергії, обслуговування виробничого процесу);

— постійні накладні витрати (амортизація, страхування, заробітна плата адміністративно-обслуговуючого персоналу цеху, постійна частина паливна і енергії).

При розрахунках цього кошторису варто пам’ятати, що амортизація не потребує витрат грошових коштів, тому й необхідно віднімати при визначені суми виплат.

Кошторис загальнозаводських накладних витрат — це перелік усіх загальнозаводських витрат, крім прямих витрат на матеріалу й оплату праці. До таких витрат відносяться: амортизація, заводська орендна плата, страхування і т.ін. Проте, при підготовці плану надходжень і виплат (касового плану) важливо пам’ятати, що амортизація не потребує витрат коштів і, таким чином, повинна відраховуватися з кошторису загальнозаводських накладних витрат у процесі визначення грошових виплат по кошторису загальнозаводських накладних витрат.

При підготовці кошторису загальнозаводських накладних витрат необхідно враховувати такі вихідні дані:

• загальну суму планованих загальнозаводських витрат і їхній розподіл по кварталах;

• розмір перемінної ставки накладних витрат на годину прямих витрат на оплату праці (включає витрати на допоміжні матеріали, заробітну плату допоміжних робітників, доплати, перемінну частину електроенергії й обслуговування);

• суму амортизаційних відрахувань і їхній розподіл протягом року;

• квартал (період), у якому відбуваються виплати щодо загальнозаводських накладних витрат, яких зазнало підприємство.

Таблиця 8.

Кошторис загальнозаводських накладних витрат

Необхідним елементом для подальших фінансових розрахунків є підготовка кошторису товарно-матеріальних запасів на кінець періоду (табл. 9).

Таблиця 9.

Кошторис товарно-матеріальних запасів на кінець періоду

Витрати, яких зазнало підприємство в процесі реалізації продукції й організації бізнесу, розраховуються при підготовці кошторису торгових і адміністративних витрат (табл.10). Цей кошторис вимагає перелік загальних фірмових витрат, які несе фірма під час реалізації продукції і організації роботи бізнесу в цілому.

Всі витрати поділяються на дві частини:

— змінні, які залежать від обсягу реалізації продукції:

— постійні, які не залежать від обсягу реалізації продукції.

Таблиця 10.

Кошторис торгових і адміністративних витрат (ТАВ) на рік,

що закінчується 31 грудня 20X2 року

Розрахунок очікуваних притоків та відтоків грошових коштів фірми проводиться у касовому плані, в якому виявляється надлишок або дефіцит грошових коштів, що допомагає фірмі підтримувати запас грошових коштів стосовно потреб (табл.11).

Касовий план (або план надходжень та виплат) звичайно складається з чотирьох головних розділів:

I. Розділ грошових надходжень, який включає касовий залишок на початок періоду, грошові кошти від покупців та інші грошові надходження.

II. Розділ виплат, що містить усі грошові платежі, заплановані на прогнозний період.

III. Розділ надлишків або дефіциту коштів, що показує різницю між розділами грошових надходжень і розділом грошових виплат.

IV. Фінансовий розділ, що передбачає облік одержання кредитів і погашення заборгованості по них на прогнозний період.

Таблиця 11.

Касовий план фірми на 20X2 рік

* Із балансового звіту за 20X1 рік.

** Аналогічний касовому залишку на кінець попереднього кварталу.

*** Із балансового звіту за 20X1 рік.

При складанні касового плану необхідно врахувати такі вихідні дані:

• планований розмір постійного мінімального касового залишку на кінець кожного кварталу;

• розмір річної кредитної ставки (%);

• період (квартал), у якому відбувається кредитування і погашення боргу (наприклад, кредитування може мати місце на початку кожного кварталу, а погашення боргу — наприкінці кожного кварталу).

Прогнозний звіт про прибутки і збитки зводить воєдино плановані перспективні оцінки різноманітних позицій прибутків і витрат за бюджетний період (табл.12).

Таблиця 12.

Прогнозний звіт про прибутки і збитки фірми за 20X2 рік

З метою контролю всіх планів на майбутній період і визначення перспективних джерел фінансування складається прогнозний балансовий звіт шляхом коригування балансового звіту за попередній рік (табл.13) з урахуванням планованих видів діяльності (табл.14).

Таблиця 1З.

Балансовий звіт фірми від 31.12.20X1 року

Таблиця 14.

Прогнозний балансовий звіт фірми на 31.12.20X2 року

РОЗДІЛ II. ОПЕРАЦІЙНИЙ АНАЛІЗ ВИРОБНИЧО-ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ФІРМИ

2.1. Розрахунок маржинального прибутку і беззбитковості підприємства

Одним із самих простих і ефективних методів фінансового аналізу з метою оперативного і стратегічного планування є операційний аналіз, що називається також аналізом беззбитковості або аналізом «Витрати — Обсяг — Прибуток» («Соsts — Volume — Profit» — СVР) що відслідковує залежність фінансових результатів бізнесу від витрат і обсягів виробництва (збуту).

Операційний аналіз є засобом пошуку найбільш вигідних комбінацій між перемінними витратами на одиницю продукції, постійними витратами, ціною й обсягом продажів. Тому він базується на поділі витрат на постійні (у короткостроковому періоді в цілому не змінюються зі зміною обсягу виробництва) і перемінні (змінюються у цілому прямо пропорційно змінам обсягу виробництва продукції (рис. 2.1).

Рис. 2.1

Оскільки операційний аналіз потребує розподілу витрат на перемінні і постійні, при аналітичних розрахунках необхідно відокремлювати одні витрати від інших за допомогою проміжного фінансового результату діяльності підприємства. Цей результат прийнято називати ВАЛОВОЮ МАРЖЕЮ. Валова маржа являє собою проміжний фінансовий результат, який визначається як різниця між виручкою від реалізації продукції та змінними витратами. Головне в діяльності будь-якого підприємства є те, щоб валової маржі вистачало не тільки на покриття постійних витрат, а й залишалось на формування прибутку.

В економічній літературі валову маржу також називають:

— маржинальним доходом;

— маржинальним прибутком;

— результатом від реалізації після відшкодування перемінних витрат;

— сумою покриття постійних витрат.

Валова маржа визначається за наступною формулою:

де МД — маржинальний дохід (валова маржа);

В — виручка від реалізації продукції;

ЗВ — змінні витрати, МД = 230 143,20 — 125 126,40 = 105 016,80 (грн.)

де ПВ — постійні витрати;

П — прибуток.

З (2) випливає:

МД = 55 800,00 + 49 216,80 =105 016,8 (грн.)

З формули (3) можна побачити головну ціль фінансового менеджменту: максимізація валової маржі, оскільки саме вона є джерелом покриття постійних витрат і формування прибутку.

Операційний аналіз називають аналізом беззбитковості. Головними цілями аналізу беззбитковості є:

1. Оцінка прибутковості діяльності;

2. Визначення запасу його фінансової міцності;

3. Визначення ступеню підприємницького ризику;

4. Визначення впливу на кінцевий фінансовий результат понесених витрат;

5. Вибір найбільш вигідного асортименту товару;

6. Прийняття управлінських рішень, що визначають доцільність прийняття додаткових заказів.

Аналіз беззбитковості дозволяє визначити таку суму або кількість продажів, при якій виручка дорівнює витратам, тобто бізнес не несе збитків, але не має і прибутку (тобто прибуток дорівнює нулю).

Ця точка обсягу продажів, називається точкою беззбитковості. Її ще називають :

— Порогом рентабельності;

— Критичною точкою;

— Точкою окупності витрат;

— Мертвою точкою.

В точці беззбитковості валової маржі в точності вистачає на покриття постійних витрат, а прибуток дорівнює нулю (рис. 2.2):

Рис. 2.2

де К_б — кількість одиниць товару в точці беззбитковості;

ЗВ₁ — перемінні витрати на одиницю виробу;

Ц₁ — ціна одиниці виробу.

Маржинальний прибуток на одиницю продукції (МД₁)

або

МД₁ = 72,10 — 36,06= 36,04

Через те, що у критичній точці (т. беззбитковості) прибуток = 0, тобто

то кількість одиниць продукції у точці беззбитковості

(6)

Формула (6) справедлива, коли мова йде про єдиний вид товару. Але якщо передбачається випускати декілька видів товарів, то розрахунок обсягу виробництва, що забезпечує беззбитковість, наприклад товару N 1, здійснюється за формулою, що враховує частку цього товару (питома вага) у загальній виручці від реалізації і постійних витрат, що припадає на цей товар:

(7)

Для визначення маси прибутку після проходження порогу рентабельності, достатньо помножити кількість товару, проданого понад граничний обсяг виробництва, на питомий розмір валової маржі, що «сидить» у кожній одиниці проданого товару:

=

Обсяг граничної виручки (тобто поріг рентабельності в грошовому виразі) розраховується так:

(9)

2.2. Розрахунок запасу фінансової міцності

Різниця між досягнутою фактичною виручкою від реалізації і граничною виручкою являє собою запас фінансової міцності підприємства:

Запас фінансової міцності = фактична виручка — порогова виручка,

(10)

%ЗФМ = ЗФМ /В Ч 100%

ЗФМ=230 143,2-122 285=17 858,09

%ЗФМ=17 858,09 / 230 143,2Ч 100%=47% (11)

%ЗФМ — запас фінансової міцності в процентах до виручки від реалізації

Запас фінансової міцності нашого підприємства дорівнює = 17 858,09грн.

%ЗФМ =47%.

Тобто це означає, що підприємство може знизити свою виручку на 47% щоб залишатися в зоні прибутковості. Якщо ЗФМ% > 10%, то підприємство має достатньо нормальний відсоток запасу фінансової міцності.

Чим вище поріг рентабельності, тим складніше підприємцю його переступити, щоб вижити. Зниження порогу рентабельності можна досягти нарощуванням валової маржі (підвищуючи ціну чи / та обсяг реалізації, знижуючи змінні витрати), чи скороченням постійних витрат.

Прогнозуємий прибуток розраховується множенням запасу фінансової міцності на коефіцієнт валової маржи (долю МД у виручці).

П прогн. = ЗФМ Ч Доля МД у виручці (12)

П прогн. =17 858,09Ч 0,45=49 216,8 грн.

Дія операційного (виробничого) важеля проявляється в тому, що будь-яка зміна виручки від реалізації завжди породжує більш сильну зміну прибутку. Сила дії операційного важеля показує, скільки відсотків зміни прибутку дає кожний відсоток зміни виручки, та розраховується відношенням валової маржи до прибутку:

СВОВ = МД / П (13)

ЗВ1 — змінні витрати одиниці товару К — кількість одиниць товару Ц — ціна одиниці товару

(14)

Сила дії операційного важеля (розрахована за будь-якою з цих формул) показує ступінь підприємницького ризику: чим більше ефект операційного важеля, тим більше підприємницький ризик.

СВОВ = 105 016,8/ 49 216,8= 2,13

Це означає, що прибуток нашого підприємства змінюється в 2,13 рази швидше по відношенню до виручки.

У таблиці 15 представлений порядок розрахунку маржинального доходу та поетапного проведення операційного аналізу нашого підприємства.

В реальному житті часто виникає ситуації, які впливають на остаточний фінансовий результат діяльності (зміна ціни, обсягу, постійних, змінних витрат). З цією метою менеджерами використовується аналіз чуттєвості. В його основі лежить розрахунок обсягу реалізації, який забезпечує постійний результат (П = const) при зміні одного з показників виробництва чи реалізації продукції (основних елементів операційного важеля). Для цього використовують наступні формули:

1) якщо змінюються змінні витрати:

(15)

2) при зміні постійних витрат:

(16)

3) при зміні ціни реалізації:

(17)

Нижче наведено алгоритм проведення аналізу чутливості на прикладі 10-процентної зміни основних елементів операційного важеля (табл. 16).

Вихідне положення при виробництві 3192 штук виробів:

• ціна одного виробу — 72,1грн.;

• перемінні витрати — 39,2 грн/шт;

• постійні витрати — 55 800 грн.

Таблиця 16.

Таблиця фінансових результатів у вихідному положенні

Аналіз чутливості припускає оцінку 10-відсоткової зміни ціни (наприклад, збільшення її) шляхом відповіді на два питання:

1. Як при цьому зміниться прибуток?

2. При якому обсязі реалізації можна отримати старий результат (тобто старий прибуток)?

При 10% збільшенні нова ціна стане:

72,1 * 1,1 = 79,31 грн.

Тоді фінансові результати будуть такими, як наведено у табл.17.

Таблиця 17.

Таблиця фінансових результатів при новій ціні

Розходження з первісною величиною (49 216,8) може мати місце за рахунок скорочення при розрахунках К_о.

Таким чином, у результаті 10% збільшення ціни зміна прибутку складе:

Далі необхідно визначити, при якому обсязі реалізації можна одержати старий прибуток (49 216,8 грн.). Для цього варто використовувати формулу (17):

Це означає, що для досягнення незмінного прибутку потрібно за нової ціни реалізувати 1241 одиниць товару.

Таким чином, підвищення ціни товару на 10% компенсує зниження обсягу реалізації на 17,04%:

Результати аналізу чутливості при 10-відсотковому збільшенні ціни наводяться у табл.18.

Таблиця 18.

Результати аналізу

Розходження з первісною величиною (49 216,8) може мати місце за рахунок скорочення при розрахунках К_о.

Висновок: 10-відсоткове збільшення ціни приводить до збільшення прибутку на 46,76%, а також дозволяє скоротити обсяг реалізації на 17,04% за умови збереження старого прибутку при новій ціні.

Аналогічну процедуру (з використанням табл.15−17) виконуємо для проведення аналізу чутливості фінансових результатів до зміни структури витрат (змінних і постійних), показуючи в результаті величину зміни прибутку при первісному обсязі товару (при нових витратах) та визначаючи кількість товару, котру необхідно реалізувати для досягнення первісного прибутку.

Оцінемо10-відсоткове зниження постійних витрат:

Таблиця 19.

Таблиця фінансових результатів при нових постійних витратах

Таким чином, у результаті 10-відсоткового зменшення постійних витрат зміна прибутку складе:

Далі необхідно визначити, при якому обсязі реалізації можна одержати старий прибуток (49 216,8 грн.). Для цього варто використовувати формулу (16):

Це означає, що для досягнення незмінного прибутку потрібно за нових постійних витрат реалізувати 3037 одиниць товару.

Результати аналізу чутливості при 10-відсотковому зниженні постійних витрат наводяться у табл.20

Таблиця 20.

Результати аналізу

Розходження з первісною величиною (49 216,8) може мати місце за рахунок скорочення при розрахунках К_о.

Таким чином, зниження постійних витрат на 10% компенсує зниження обсягу реалізації на 4,85%.

Висновок: 10-відсоткове зниження постійних витрат приводить до збільшення прибутку на 31,8%, а також дозволяє скоротити обсяг реалізації на 4,85% за умови збереження старого прибутку при нових постійних витратах.

Оцінемо10-відсоткове зниження змінних витрат:

При 10-відсотковому зменшенні величина змінних витрат стане:

39,2 * 0,9 = 35,28 грн.

Таблиця 21.

Таблиця фінансових результатів при нових змінних витратах

Таким чином, у результаті 10-відсоткового зменшенні змінних витрат зміна прибутку складе:

Далі необхідно визначити, при якому обсязі реалізації можна одержати старий прибуток (49 216 грн.). Для цього варто використовувати формулу (15):

Це означає, що для досягнення незмінного прибутку потрібно при нових змінних витратах реалізувати 2855 одиниць товару.

Результати аналізу чутливості при 10-відсотковому зменшенні змінних витрат наводяться у табл.22.

Таблиця 22.

Результати аналізу

Розходження з первісною величиною (49 216,8) може мати місце за рахунок скорочення при розрахунках К_о.

Таким чином, зниження змінних витрат на 10% компенсує зниження обсягу реалізації на 9,1%:

Висновок: 10-відсоткове зниження змінних витрат приводить до збільшення прибутку на 25,42%, а також дозволяє скоротити обсяг реалізації на 10,55% за умови збереження старого прибутку при нових змінних витратах.

Наведений вище аналіз чутливості фінансових результатів дав відповіді на 2 запитання:

1. Як змінився прибуток при зміні одного з показників структури витрат: ціни, змінні витрати, постійні витрати?

2. На скільки змінився обсяг реалізації при незмінному прибутку, за умов зміни одного з показників структури витрат?

Для фірми оптимальною зміною є 10-відсоткове збільшення ціни. При зміні цієї складової досягається найбільше збільшення прибутку на 46,76%, також обсяг реалізації, який забезпечить стару суму прибутку, можна скоротити на 17,04%.

Таким чином аналіз чутливості дає змогу моделювати зміни показників структури витрат і виявляти найкращі результати для фінансового стану підприємства.

РОЗДІЛ III. АНАЛІЗ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ФІРМИ

У фінансовому менеджменті найбільш важливими визнаються наступні групи фінансових коефіцієнтів:

1. Коефіцієнти ліквідності.

2. Коефіцієнти ділової активності.

3. Коефіцієнти рентабельності.

4. Коефіцієнти платоспроможності чи структури капіталу.

Розглянемо показники (коефіцієнти) кожної з цих груп.

1. Коефіцієнти ліквідності

Найбільш важливими серед них для фінансового менеджменту є наступні:

ь коефіцієнт загальної (поточної) ліквідності;

ь коефіцієнт термінової ліквідності;

ь коефіцієнт абсолютної ліквідності;

ь чистий оборотний капітал.

Коефіцієнт загальної ліквідності розраховується як частка від ділення оборотних коштів на короткострокові зобов’язання і показує, чи досить у підприємства засобів, що можуть бути використані для погашення його короткострокових зобов’язань протягом визначеного періоду. Відповідно до загальноприйнятих міжнародних стандартів, вважається, що цей коефіцієнт повинен знаходитися в межах від одиниці до двох (іноді трьох). Нижня границя обумовлена тим, що оборотних коштів повинно бути щонайменше досить для погашення короткострокових зобов’язань, інакше компанія виявиться під погрозою банкрутства. При аналізі коефіцієнта особлива увага приділяється його динаміці.

Одним з показників коефіцієнта поточної ліквідності є коефіцієнт термінової ліквідності. Для розрахунку коефіцієнта термінової ліквідності може застосовуватися формула розрахунку, відповідно до якої чисельник дорівнює різниці між оборотними коштами (без обліку витрат майбутніх періодів) і матеріально-виробничими запасами. За міжнародними стандартами рівень коефіцієнта також повинний бути вище 1.

Необхідність розрахунку коефіцієнта термінової ліквідності викликана тим, що ліквідність окремих категорій оборотних коштів далеко не однакова, і якщо, наприклад, кошти можуть служити безпосереднім джерелом погашення поточних зобов’язань, то запаси можуть бути використані для цієї мети тільки після їхньої реалізації, що припускає не тільки наявність безпосередньо покупця, але і наявність у нього коштів. Варто також враховувати ще одне обмеження у використанні коефіцієнтів ліквідності. Як випливає з приведеного вище способу розрахунку, до найбільш ліквідних активів відносяться не тільки кошти, але і короткострокові цінні папери і чиста дебіторська заборгованість. В умовах розвинутої ринкової економіки такий підхід цілком виправданий: короткострокові цінні папери за визначенням є високоліквідними засобами; дебіторська заборгованість, по-перше, оцінюється за винятком потенційних сумнівних боргів, а не тільки виявлених фактично за допомогою інвентаризації дебіторської заборгованості. По-друге, підприємство в умовах розвинутої ринкової економіки має цілий ряд законодавчо регламентованих можливостей, за допомогою яких воно може стягнути борги зі свого клієнта. Представляється, що в більшості випадків найбільш надійної є оцінка ліквідності тільки по показнику коштів. Цей показник називається коефіцієнтом абсолютної ліквідності і розраховується як частка від ділення коштів на короткострокові зобов’язання. У західній практиці коефіцієнт абсолютної ліквідності розраховується рідко.

Велике значення в аналізі ліквідності підприємства має вивчення чистого оборотного капіталу, що розраховується як різниця між оборотними активами підприємства і його короткострокових зобов’язань. Наявність чистого оборотного капіталу служить для інвесторів і кредиторів позитивним індикатором до вкладення коштів у компанію.

Чистий оборотний капітал додає велику фінансову незалежність компанії в умовах уповільнення оборотності оборотних активів (наприклад, при затримці погашення дебіторської заборгованості чи труднощах зі збутом продукції), знецінення чи втрат оборотних активів (у результаті падіння цін на готову продукцію, банкрутства дебітора).

Оптимальна сума чистого оборотного капіталу залежить від особливостей діяльності компанії, зокрема, від розмірів підприємства, обсягу реалізації, швидкості оборотності матеріально-виробничих запасів і дебіторської заборгованості, умов надання кредитів підприємству, від галузевої специфіки і господарської кон’юнктури.

На фінансовий стан підприємства негативно впливає як недостача, так і надлишок чистого оборотного капіталу. Недостача цих засобів може привести підприємство до банкрутства, оскільки свідчить про його нездатність вчасно погасити короткострокові зобов’язання. Недостача може бути викликана збитками в господарській діяльності, ростом безнадійної дебіторської заборгованості, придбанням дорогих об'єктів основних засобів без попереднього нагромадження коштів на ці цілі, виплатою дивідендів при відсутності відповідної прибутку, фінансовою непідготовленістю до погашення довгострокових зобов’язань підприємства.

Результати розрахунків зводимо у таблицю 3.1.

Таблиця 3.1. Розрахунок коефіцієнтів ліквідності

Коефіцієнт загальної ліквідності у базовому періоді склав 2,67, що є нормою згідно з загальноприйнятими міжнародними стандартами. В прогнозованому році відбувається зростання коефіцієнта майже в двічі. Отже, на кожну гривню поточних зобов’язань підприємства припадає в базовому періоді 2,67 грн. оборотних активів, а в прогнозованому періоді - 4,30 грн. Таке перевищення є небажаним, оскільки може свідчити про нераціональну структуру капіталу.

Значення коефіцієнта термінової ліквідності більше одиниці, а значить фірма може швидко погасити свою поточну дебіторську заборгованість за рахунок найбільш ліквідних активів — грошових коштів і очікуваних фінансових надходжень.

Коефіцієнт термінової ліквідності у базовому періоді 1,75, а в прогнозному періоді склав 4,07, що характеризує перевищення найбільш ліквідної частини оборотних коштів (грошових коштів, дебіторської заборгованості) над короткостроковими зобов’язаннями. Додатнє відхилення показує, що ліквідних оборотних коштів було більше в прогнозному періоді.

Значення коефіцієнта абсолютної ліквідності показує, що фірма в короткостроковому періоді здатна погасити 35% поточної заборгованості, це вважається нормальним рівнем ліквідності. В прогнозованому році це значення зросте до 203%, що свідчить про негативні тенденції в розподілі фінансових ресурсів фірми.

Відхилення за коефіцієнтом абсолютної ліквідності складає додатне число (1,67), що характеризує позитивну динаміку за розглянуті періоді, так як на підприємстві є достатньо коштів для покриття короткострокових зобов’язань перед кредиторами.

Чистий оборотний капітал необхідний для підтримки фінансової стійкості підприємства, оскільки перевищення оборотних коштів над короткостроковими зобов’язаннями означає, що підприємство не тільки може погасити свої короткострокові зобов’язання, але і має фінансові ресурси для розширення своєї діяльності в майбутньому. Протягом двох розглянутих періодів спостерігається перевищення оборотних коштів над короткостроковими зобов’язаннями. Це означає, що підприємство може не тільки погасити короткострокові зобов’язання, але і має фінансові ресурси для розширення своєї діяльності в майбутньому. На підприємстві за прогнозний період видно значне перевищення оборотного капіталу, що свідчить про неефективне використання ресурсів. Прикладами є: одержання кредитів понад реальні потреби для господарської діяльності, нагромадження оборотних коштів унаслідок продажу основних активів чи амортизаційних відрахувань без відповідної заміни їх новими об'єктами, нераціональне використання прибутку від господарської діяльності.

2. Коефіцієнти ділової активності

Коефіцієнти ділової активності дозволяють проаналізувати, наскільки ефективне підприємство використовує свої кошти. Як правило, до цієї групи відносяться різні показники оборотності.

Показники оборотності мають велике значення для оцінки фінансового стану компанії, оскільки швидкість обороту коштів, тобто швидкість перетворення їхній у грошову форму, безпосередньо впливає на платоспроможність підприємства. Крім того, збільшення швидкості обороту коштів за інших рівних умов відображає підвищення виробничо-технічного потенціалу фірми.