Ознаки ринку досконалої конкуренції

Міністерство фінансів України Український державний університет фінансів і міжнародної

торгівлі

Донецька філія КУРСОВА РОБОТА з дисципліни «Мікроекономіка»

з теми: «Ознаки ринку досконалої конкуренції»

Донецьк — 2008

Зміст

• Вступ
• І. Теоретична частина
• 1. Умови досконалої конкуренції
• 2. Попит та пропозиція в умовах досконалої конкуренції
• 2.1 Пропозиція підприємства в умовах досконалої конкуренції
• 3. Вибір обсягів виробництва у короткостроковому довгостроковому періодах
• 4. Ефективність ринку доконалої конкуренції
• ІІ. Розрахункова частина
• Задача
• Висновки
• Література

Вступ

У сучасній економіці існує декілька ринкових структур.

Ринкова структура — певні типи взаємовідносин між економічними суб'єктами, які обумовлюють механізм встановлення цін і досягнення ринкової рівноваги.

Для визначення різних типів ринкових структур використовують наступні характеристики:

частка кожного з учасників у ринковому обсязі попиту або пропозиції;

ступінь однорідності продукції на ринку;

можливість входження нових фірм на ринок та виходу з ринку;

умови взаємодії продавців між собою та покупців між собою, можливість змову учасників;

можливість отримання потрібної інформації для визначення поведінки на ринку.

Залежно від цього розрізняють такі ринкові структури як чиста монополія, монополістична конкуренція, олігополія, досконала конкуренція.

В економічній теорії досконалою конкуренцією називають таку форму організації ринку, за якої неможливе будь-яке суперництво як між продавцями, так і між покупцями. Таким чином, теоретичне поняття досконалої конкуренції є фактично запереченням звичайного для ділової практики та повсякденного життя розуміння конкуренції як гострого суперництва економічних суб'єктів.

Однак в дійсності досконала конкуренція виявляється доволі рідким випадком та лише деякі із ринків приближаються до неї (наприклад, ринок зерна, цінних паперів, іноземних валют).

Модель досконалої конкуренції ґрунтується на певних умовах щодо організації ринку, які викладені нижче.

І. Теоретична частина

1. Умови досконалої конкуренції

1. Велика кількість покупців і продавців на ринку. Це означає, що обсяги попиту і пропозиції навіть найбільших покупців і продавців дуже незначні відносно масштабів ринку. Тут «дуже незначні» означає, що зміна обсягів попиту і пропозиції окремих суб'єктів в межах короткострокового періоду (тобто за незмінної потужності підприємства та незмінних смаків і переваг споживачів) не впливають на ринкову ціну продукції. Вона визначається лише сукупністю всіх продавців та покупців, є колективним результатом ринкових відносин.

Велика кількість суб'єктів ринку передбачає відсутність формальних чи неформальних угод (змови) між ними з метою досягнення монопольних переваг на ринку.

2. Однорідність продукції. Однорідність продукції означає, що всі її одиниці абсолютно однакові в уяві покупців і у них немає можливості розпізнавати, ким саме вироблена та чи інша одиниця. Тобто продукти різних підприємств абсолютно взаємозамінні, і їх крива байдужості має для кожного покупця форму прямої.

Сукупність усіх підприємств, що виробляють який-небудь однорідний продукт, утворює галузь. Однорідним продуктом можуть бути, наприклад, звичайні акції певної корпорації, що є в обігу вторинному фондовому ринку. Кожна із них абсолютно ідентична будь-якій іншій, і покупцеві байдуже, хто саме продає ту чи іншу акцію, якщо її ціна не відрізняється від ринкової. Однорідними є також стандартизовані товари, які продаються на спеціалізованих) товарних біржах. Це, як правило, різні види сировинних товарів (бавовна, пшениця, кава, нафта певних сортів) або напівфабрикати (сталь, алюміній, золото тощо).

Однакова продукція не вважається однорідною, якщо її виробники можуть легко розпізнаватися покупцями за виробленою чи торговою маркою, фірмовим знаком або іншими характерними особливостями, якщо, звичайно, покупці надають їм суттєвого значення. Отже, анонімність продавців разом з анонімністю покупців роблять ринок досконалої конкуренції повністю знеособленим. Абсолютна взаємозамінність однорідної продукції різних підприємств означає, що перехресна еластичність попиту на нього для будь-якої пари підприємств-виробництв наближається до нескінченності. Це означає, що незначне підвищення ціни одним підприємством понад ринковий рівень приводить до повного переходу попиту на дану продукцію на інше підприємство.

3. Вільний вхід на ринок і вихід з нього. Всі покупці та продавці мають повну свободу входу в галузь (на ринок) і виходу з (виходу з ринку). Це означає, що підприємства вільно можуть почати виробництво певної продукції, продовжити чи припинити його, якщо вважатимуть за доцільне. Аналогічно покупці вільно можуть купувати товар у будь-якій кількості, збільшити, скоротити або зовсім припинити його придбання. Немає ніяких легальних чи фінансових перешкод до входження в галузь. Немає, наприклад, патентів чи ліцензій, які забезпечують переважні права на виробництво певної продукції. Вхід у галузь (і вихід з неї) не вимагають суттєвих початкових (відповідно, ліквідаційних) витрат. Економія від масштабу підприємств, що функціонують у галузі, не настільки велика, щоб обмежити вхід в галузь нових підприємств.

З другого боку, ніхто не зобов’язаний залишатися в галузі, якщо це не відповідає його бажанням. Немає державного втручання в організацію ринку (субсидії та податкові пільги, квоти й інші форми впливу на попит і пропозицію).

Свобода входу і виходу передбачає також абсолютну мобільність покупців і продавців всередині ринку, немає яких-небудь форм закріплення покупців до продавців. Свобода входу і виходу забезпечується мобільністю виробничих ресурсів, вільним їх переливанням з однієї галузі до іншої, туди, де їх альтернативна вартість вища. Це, зокрема, означає, що працівники можуть вільно мігрувати як між галузями, так і між професіями. Пропозиція сировини та інших виробничих ресурсів не монополізована.

4. Повна інформованість учасників ринку. Суб'єкти ринку (покупці, продавці, власники факторів виробництва) володіють абсолютним знанням всіх параметрів ринку. Інформація розповсюджується миттєво, і нічого їм не коштує. На цьому припущенні й ґрунтується так званий закон єдиної ціни, згідно з яким на досконало конкурентному ринку будь-який товар продається за єдиною ринковою ціною.

Як уже зазначалося, перехресна еластичність попиту за ціною (у межах однорідної продукції) наближається до безмежності для будь-якої пари продавців. І тому той з них, хто намагається підняти ціну вище звичайного ринкового рівня, зразу ж залишається без покупців, які будуть звертатися до інших продавців. Питання в тому, звідки знатимуть покупці про наявність дешевих джерел постачання (продавців) і де вони розташовані. Сутність припущення про абсолютну інформованість полягає в тому, що суб'єкти ринку наперед володіють інформацією про розподіл цін серед продавців і перехід від одного до іншого нічого не варто. Однак такого апріорного знання не існує. Інформація дефіцитна, її, отримання, переробка та використання варті. часу, сил і коштів.

Порушення будь-якої з цих умов призводить до ринку з недосконалою конкуренцією. Зауважимо, що реальних ринків, де одночасно в повному обсязі виконують всі ці умови, не існує. По суті, йдеться про ідеальну модель ринку, своєрідний еталон, відхилення від якого можуть призвести до втрат для суспільства. Серед існуючих ринків до умов досконалої конкуренції наближаються, наприклад, деякі ринки сільськогосподарської продукції. Фірми, що діють на ринку досконалої конкуренції, називаються конкурентними фірмами.

5. Відсутні методи нецінової конкуренції. Оскільки товари стандартні, то підстав для нецінової конкуренції немає.

2. Попит та пропозиція в умовах досконалої конкуренції

2.1 Попит. Максимізація прибутку

В умовах досконалої конкуренції, коли виробників дуже багато, ніхто з них не в змозі суттєво вплинути на ціну продукції, що виробляється. Для фірм ціна складається об'єктивно, незалежно від їх волі та бажання, в результаті чого кожна з фірм є ціноодержувачем: крива попиту на її продукцію абсолютно еластична і має вигляд прямої, паралельної осі обсягу виробництва; фірма може продавати будь-який обсяг продукції за діючою ринковою ціною (Рис. 2.1 [9, с. 150.]).

Рис. 2.1 а) Утворення ринкової ціни на конкурентному ринку; б) Попит на продукцію конкурентної фірми.

Фірма внаслідок продажу своєї продукції на ринку отримує, певну виручку (дохід). Розглянемо показники доходу, які використовуються для детального аналізу економічної діяльності фірми.

Загальний дохід — сума грошей, яку отримає фірма від продажу певної кількості блага.

Середній дохід — це дохід від реалізації одиниці продукції.

Граничний дохід — це зміна загального доходу внаслідок продажу додаткової одиниці продукції.

Прибуток будь-якої фірми утворюється як різниця між виручкою від реалізації продукції (загальним доходом) та загальними витратами на її виробництво і реалізацію.

Розглянемо обсяг виробництва, який би максимізував прибуток будь-якої фірми, незалежно від того, чи діє вона на ринку з конкуренцією і чи може вона впливати на ціну. Зазначимо лише, що в мікроекономіці називають максимумом прибутку як максимум додатної різниці між доходом і витратами на виробництво продукції, так і мінімум від'ємної різниці між тими самими величинами. Тому мінімум збитків може розглядатися як максимум прибутку, якщо отримати додатній прибуток неможливо.

Рис. 2.2 Графік прибутку фірми Якщо маємо графічну форму — криві TR і ТС (рис. 2.2 [9, с. 152.]), тоді прибуток для будь-якого значення Q графічно визначається як різниця вертикальних координат цих кривих. У підсумку отримаємо криву прибутку р. При обсягах виробництва до Q1 фірма матиме збитки, при обсягах виробництва від Q1 до Q3 — прибуток. Максимальний прибуток досягається при Q2, а при обсягах виробництва понад Q3 фірма знову матиме збиток. Отже, обсяг виробництва, при якому досягається максимальний прибуток, визначається максимальною різницею між TR і ТС.

Таким чином, максимальний прибуток досягається при такому обсягові виробництва, коли MR = МС. За такої умови граничний прибуток (Mр) дорівнює нулеві: Мр = MR — МС = 0. Правило максимізація прибутку MR = МС діє у всіх типах ринкових структур і називається правилом граничного випуску.

2.1 Пропозиція підприємства в умовах досконалої конкуренції

Індивідуальна короткострокова крива пропозиції S — графічна форма функції пропозиції в системі координат «обсяг випуску — ціна». В короткостроковому періоді крива пропозиції утворюється як частина кривої МС, що розташована не нижче точки перетину з кривою АVС (рис. 2.3 [1, с. 139.]). За цінами Р < АУС, обсяг пропозиції буде дорівнювати нулю, тому формально до кривої пропозиції слід відносити і вертикальний відрізок ОРo на рисунку 2.3 (нижня частина). Крива пропозиції для кожного обсягу Q визначає мінімальну ціну, за якою фірма беззбитково для себе пропонує останню вироблену одиницю продукції.

Рис. 2.3 Крива пропозиції конкурентної фірми

Якщо для кожної із N фірм, що входять у галузь, визначити криву пропозиції, то можна побудувати криву ринкової (галузевої) короткострокової пропозиції; вона

утворюється як горизонтальна сума індивідуальних кривих пропозиції окремих фірм.

3. Вибір обсягів виробництва у короткостроковому довгостроковому періодах

Короткостроковим періодом називається такий період, протягом якого виробничі потужності кожного підприємства фіксовані, але обсяг виробництва може бути збільшений або скорочений за рахунок обсягу використання змінних факторів. Загальна кількість підприємств залишається незмінною.

Довгостроковим періодом називається такий період, протягом якого виробничі потужності можуть бути пристосовані до умов попиту і витрат. У крайньому разі (якщо умови діяльності абсолютно несприятливі) підприємство може повністю припинити діяльність (вийти з ринку). З другого боку, нові підприємства можуть увійти в галузь (на ринок) за сприятливих ринкових умов. Таким чином, кількість підприємств в однорідній галузі у довгостроковому періоді може змінюватися.

У зв’язку з умовою однорідності продукції, функції витрат усіх підприємств мають бути однаковими — однорідність продукції передбачає і однорідність затрат ресурсів. Тому можна говорити про поведінку типової фірми, всі висновки про яку будуть справедливими і для кожного підприємства. Для спрощення припустимо, що у кожного підприємства немає запасів готової продукції. Тому обсяг продажу кожного підприємства дорівнює обсягу його виробництва в тому самому періоді.

Припустимо, що фірма уже виробляє певний обсяг продукції в короткостроковому періоді і стоїть перед дилемою, чи слід його змінювати з метою максимізації прибутку. Виходячи з умови максимізації прибутку конкурентної фірми (Р = МС), можна зробити висновок, що вона погодиться виробляти додаткову одиницю продукції за ціною, не нижчою за граничні витрати. Адже Р = МС — це умова ефективного обсягу випуску, бо фірма отримує нормальний економічний прибуток.

Оскільки функція пропозиції від ціни — це залежність величини пропозиції. від ціни даного товару, то, спираючись на умови ефективного випуску та закриття, можна показати, що крива пропозиції конкурентної фірми в короткостроковому періоді є частиною її кривої граничних витрат.

Рис. 3.1 Формування кривої пропозиції конкурентної фірми в короткостроковому періоді.

На рис. 3.1 [7, с. 342.] зображені криві граничних витрат (МС), середніх загальних (АС) і середніх змінних (АVС) витрат. При ціні P1, яка дорівнює мінімуму граничних витрат, досягається умова максимізації прибутку. Проте ціна не відшкодовує середніх змінних витрат (Р < АVС (q1)) і при будь-якому, обсязі виробництва (крім нульового) збитки будуть вищими за постійні витрати. Тому точка, А на кривій МС не належить кривій пропозиції конкурентної фірми.

При вищій ціні Р2min AVC та обсязі виробництва q2 дотримуються обидві умови максимізації прибутку. Це означає, що TR (g2) =g2(AVC (g2)) =TVC (g2), а збитки фірми дорівнюють сумі постійних витрат. За таких умов фірмі байдуже, чи виробляти q2 одиниць продукції, чи закритися. Тому точку В на кривій МС називають точкою закриття. Вона може належати кривій пропозиції фірми, а може й не належати. и

Якщо ціна зростає Рз < АС, то обсяг, що максимізує прибуток, збільшується до q3. Прибуток у цьому разі буде від'ємним, оскільки точка С на кривій МС розміщення нижче від кривої АС, і тому виручка від продажу, обсягу qз не відшкодує загальних витрат на його виробництво: Р3-q3<�АС (q2) q3.

Однак, з другого боку, Р > AVC (q3). А це означає, що дохід від продажу обсягу q3 відшкодує всі змінні витрати та частину постійних витрат фірми. Таким чином, збитки від виробництва q3 будуть меншими, ніж сума постійних витрат (FC). Тому фірма вироблятиме обсяг q3? а точка С лежатиме на кривій пропозиції фірми.

За ціною P4, прибуток буде максимальним при обсязі виробництва q4 (фірма матиме нормальний економічний прибуток). А точка D на кривій МС (точка незбитковості) належить кривій пропозиції. Зазначимо, що при цьому максимум (додаткового) прибутку дорівнюватиме нулеві, оскільки ціна P4 дорівнює мінімуму середніх загальних витрат (Р2=AR = MR = min АС).

При ціні P5 максимум додаткового прибутку досягається при обсязі виробництва q5. Це означає, що точка Е на кривій МС належить кривій пропозиції фірми.

Таким чином, висхідна частина кривої граничних витрат, що розміщена вище мінімуму середніх змінних витрат, являє собою криву пропозиції фірми на ринку досконалої конкуренції в короткостроковому періоді.

У довгостроковому періоді збиткове виробництво неможливе; тому деякі фірми змушені будуть залишити галузь. Якщо ж ринкова ціна даного продукту забезпечує типовому його виробнику додатний економічний прибуток, то фірми з інших галузей будуть переходити у цю галузь. Ринкова крива пропозиції зміститься (пропозиція зросте) праворуч, рівноважний обсяг галузі зросте (рис. 3.2, а [11, с. 79.]), а оптимальний обсяг виробництва окремої фірми зменшиться (рис. 3.2, б [11, с. 79.]).

У довгостроковому періоді всі фірми галузі отримуватимуть нульовий економічний, прибуток, тобто їх дохід буде дорівнювати альтернативним витратам.

У короткостроковому періоді фірма вибере обсяг виробництва q0. Прибуток фірми при витратах LAC являє собою площу тонованого прямокутника. Наявність абсолютної інформації, повної мобільності фірм, відсутність бар'єрів для входу приведе до того, що фірми інших галузей, притягнуті цим прибутком, намагатимуться розпочати виробництво даного продукту. В результаті ціна зменшиться до Р1 і дорівнюватиме мінімуму LAC.

Рис. 3.2 Рівновага фірми та галузі в довгостроковому періоді.

Точка Е — точка рівноваги фірми в довгостроковому періоді при ціні Р1. Отже, конкурентна рівновага в довгостроковому періоді - це обсяг виробництва і ціна, які дають фірмам у галузі отримувати нульовий економічний прибуток. Коли економічний прибуток дорівнює нулю, фірми не мають стимулу входити в галузь чи залишати її, оскільки вони отримують прибуток на задіяні виробничі фактори, який дорівнює тому прибутку, який вони б отримали, якби вибрали кращу з усіх їх альтернатив вкладання коштів.

Тому в перспективі фірмам у конкурентній галузі слід сподіватися на такий рівень ринкових ціні який забезпечує тільки нормальний прибуток. Але його можна отримати лише при мінімізації виробничих витрат, що для довгострокового періоду означає пошук такого обсягу виробництва, при якому довгострокові середні витрати будуть мінімальними. Тому рівновага конкурентної фірми в довгостроковому періоді досягатиметься за умови: Р = тin LАС = LМС.

Для довгострокового періоду це умова незбитковості та закриття.

У галузі з досконалою конкуренцією фірми можуть отримувати прибуток лише певний час. Якби всі галузі економіки мали умови досконалої конкуренції, то фірми могли б постійно входити в нову для себе галузь або виходити з неї у відповідь на зміну прибутковості, у довгостроковому періоді жодна фірма ні в одній галузі не змогла б отримати більше, ніж нормальний прибуток. В конкурентному світі прибуток — лише тимчасова винагорода. Економічний прибуток неминуче зменшиться до нуля, як тільки нові виробники, приваблені ним, увійдуть у галузь, де його можна отримати. Це парадокс прибутку: економічний прибуток приводить в дію механізм перерозподілу ресурсів, який врешті-решт знижує його до нуля. Отже, рівновага ринку досконалої конкуренції в довгостроковому періоді досягається за умови: MR = LMC = LAC = P.

У довгостроковому періоді, так само як і в короткостроковому, граничні витрати є найважливішим чинником, який визначає рішення фірми щодо обсягу виробництва. Єдина відмінність полягає в тому, що, гранична умова вибору оптимального обсягу виробництва в довгостроковому періоді враховує довгострокові, а не короткострокові граничні витрати. Фірмі слід виробляти продукцію лише в тому разі, якщо ціна перевищує мінімальні довгострокові середні витрати або дорівнює їм (Р > min LAC).

Тому крива пропозиції конкурентної фірми у довгостроковому періоді являє собою частину її кривої довгострокових граничних витрат, що міститься вище від точки мінімального рівня довгострокових середніх витрат.

4. Ефективність ринку доконалої конкуренції

Ефективність різних моделей ринку характеризується ефективністю виробництва та ефективністю розподілу ресурсів. Більш ефективнішою вважається та система, яка виробляє необхідний для суспільства продукт при найменших затратах і забезпечує оптимальний розподіл обмежених ресурсів між галузями.

Виробнича ефективність конкурентного ринку реалізується в тому, що ціна встановлюється на рівні мінімальних середніх витрат. І споживачі отримують товари за найнижчими цінами. Конкурентна фірма використовує обмежені ресурси найбільш ефективно, тому що ціна товару дорівнює граничним витратам на його виробництво. При цьому досягається не тільки висока ефективність розподілу ресурсів, але й максимальна виробнича ефективність. Графічно це означає, що крива середніх витрат є лише дотичною до кривої попиту. Якби витрати на виробництво одиниці продукції перевищували ціну (АС > D), будь-яка продукція була б збитковою і фірми змушені були б залишити цю галузь. Якби середні, витрати були нижчими від кривої попиту і, відповідно, ціни (АС < D), то це б означало б, що крива середніх витрат перетинала б криву попиту і утворювався економічний прибуток. Прихід нових фірм рано чи пізно звів би цей прибуток до нуля. Таким чином, криві лише торкаються одна одної, що й створює ситуацію довгострокової рівноваги: ні прибутку — ні збитку (рис. 4.1 [4, с. 165.]).

Рис. 4.1 Стан рівноваги конкурентної фірми.

Виникає своєрідний парадокс: в умовах рівноваги на всіх фірмах конкурентної галузі витрати повинні бути однаковими. Така передумова вважається нереальною, адже відомо, що одні фірми працюють на кращій сировині, другі мають сучасніше і ефективніше обладнання, треті - кваліфікованіших працівників, четверті - найкращих менеджерів. Та й взагалі, не може бути двох однакових фірм. Цілком очевидно, що на фірмах, які використовують кращі ресурси, витрати будуть нижчими. Але як це узгоджується з припущенням, що середні витрати для всіх фірм в умовах досконалої конкуренції однакові?

В економічній теорії існує таке пояснення цього парадоксу: вважається, що власники, сучасніших ресурсів, отримують більшу винагороду. Наприклад, кваліфікованіші робітники — вищу зарплату, за досконаліші машини слід платити вищу ціну тощо.

Таким чином, вся економія, отримана за рахунок ефективніших ресурсів, витрачається на їх оплату. Це пояснює тенденцію до рівності витрат в конкурентній галузі.

ІІ. Розрахункова частина

Задача

У країні Маїс у галузі вирощування та продажу зерна кукурудзи працює 10 000 фірм-виробників. Залежність обсягу виробництва кукурудзи від валових витрат для досконалої конкурентної фірми за рік має такою:

Визначте та окресліть криву пропозиції сільськогосподарської фірми у галузі за умови, що витрати фірм, які будуть входити у галузь, збігатимуться з витратами діючих фірм, а ринковий попит залежно від ціни є таким:

Визначте ціну довгострокової рівноваги, виробіток окремої фірми та кількість фірм у галузі.

СУКУПНА КІЛЬКІСТЬ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОЇ ПОДУКЦІЇ

ТVC=TC-TFC

AVC=TVC/Q

MC=ДTC/ДQ

ATC=TC/Q

Висновки

Досконала конкуренція, як і ринкова економіка в цілому, має деякі недоліки. Стверджуючи, що досконала конкуренція забезпечує ефективний розподіл ресурсів і максимальне задоволення потреб споживачів, не слід забувати, що вона виходить з платоспроможних потреб, з розділу грошових доходів, які склалися раніше. Це створює рівність можливостей, однак зовсім не гарантує рівності результатів. Досконала конкуренція враховує лише ті витрати, які окуповуються. Однак в умовах недостатньої специфікації прав власності існують такі вигоди (витрати), які не враховуються фірмами: їх здійснює суспільство.

У цьому разі існує побічні зовнішні вигоди або витрати (позитивні або негативні екстерналії). Тому в умовах недостатньої специфікації прав власності можливе недовиробництво позитивних і перевиробництво негативних екстерналій.

Досконала конкуренція не передбачає виробництво суспільних благ, які, хоча і приносять задоволення споживачам, однак не можуть бути чітко поділені, оцінені та продані кожному споживачеві окремо (поштучно). Це, належить, до таких благ, як протипожежна безпека, національна оборона тощо.

Досконала конкуренція не завжди здатна забезпечити конкуренцію ресурсів, потрібну для прискорення науково-технічного прогресу. Це насамперед стосується фундаментальних досліджень, наукомістких і капіталомістких галузей.

Досконала конкуренція сприяє уніфікації та стандартизації продукції. Вона не враховує у повній мірі широкого спектра споживчого вибору, а в сучасному суспільстві, що досягло високого рівня споживання, розвиваються різноманітні смаки. Споживачі все більше не лише враховують утилітарне призначення речі, але й звертають увагу на їх оформлення, дизайн, можливість пристосувати її до індивідуальних особливостей людини. Все це можливе лише в умовах диференціації продуктів та послуг, що пов’язано з підвищенням витрат на їх виробництво.

Література

1) Базілінська О.Я., Мініна О.В. Мікроекономіка. Навч. пос. — К.:. За ред. О.Я. Базілінської. Видання 2-ге, перероб. та доп. — К.: «Центр навчальної літератури», 2005.

2) Бобров В. Я. Основи ринкової економіки. Навч. посіб. — К.: «Либідь» 1995.

3) Вініченко І.І., Корецько С. О. Мікроекономіка. Навч. посіб. — К.: Центр навчальної літератури, 2005.

4) Косік А.Ф., Гронтовська Г. Е. Мікроекономіка. Навч. посібник. — К.: Центр навчальної літератури, 2004.

5) Кулішов В.В. Мікроекономіка: Основи теорії і практикум. Навч. посіб.2-ге видання стереотипне. — Львів: «Магнолія плюс», 2005.

6) Мочерний С. В. Основи економічної теорії. Навч. посіб. — Тернопіль, 1993.

7) Нурєєв Р. М. Курс мікроекономіки. Підручник для вузів. — М.: «НОРМА-ІНФРА М», 1998.

8) Овчеников Т. П. Макроекономіка. Підручник — С. — Петербург 1992.

9) Рудий М. М., Жебка В. В. Мікроекономіка. Навч. пос. — К.: Центр учбової літератури, 2008.

10) Савченко А. Г., Пухтасвич Г. О. Макроекономiка: пiдручник — Київ.: Центр навчальної літератури, 1995.

11) Старостенко Г. Г. Мікроекономіка. Навч. посіб. — К.: Центр навчальної літератури, 2006.