Облік, аналіз та аудит операційних витрат

СОДЕРЖАНИЕ ВСТУП РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ПОБУДОВИ СИСТЕМИ ОБЛІКУ І АУДИТУ ВИТРАТ ОПЕРАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТА ОСОБЛИВОСТІ ОПЕРАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ КП «ТЕПЛОКОМУНЕНЕРГО»

1.1 Витрати операційної діяльності як об'єкт обліку і аудиту

1.2 Проблемні аспекти побудови ефективної системи обліку і аудиту витрат операційної діяльності

1.3 Особливості операційної діяльності КП «Теплокомуненерго» та їх вплив на побудову обліку витрат.

1.4 Аналіз основних показників діяльності та оцінка фінансового стану підприємства РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЯ І МЕТОДИКА ОБЛІКУ ВИТРАТ ОПЕРАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ КП «ТЕПЛОКОМУНЕНЕРГО»

2.1 Організація обліку на КП «Теплокомуненерго»

2. 2 Первинний аналітичний та синтетичний облік виробничих витрат та формування собівартості

2.3 Організація обліку адміністративних та збутових витрат

2.4 Організація обліку інших витрат операційної діяльності

2.5 Особливості автоматизації обліку РОЗДІЛ 3. АНАЛІЗ ДИНАМІКИ ТА СТРУКТУРИ ОПЕРАЦІЙНИХ ВИТРАТ

3.1 Зміст та завдання аналізу витрат підприємства

3.2 Аналіз динаміки та структури операційних витрат РОЗДІЛ 4. ОРГАНІЗАЦІЯ ТА МЕТОДИКА АУДИТУ ОПЕРАЦІЙНИХ ВИТРАТ НА КП «ТЕПЛОКОМУНЕНЕРГО»

4.1 Організація проведення аудиту

4.2 Методика проведення аудиту

4.3 Заключні процедури узагальнення результатів аудиту та рекомендації щодо покращення проведення аудиту

4.4 Загальна характеристика стану охорони праці та техніки безпеки на КП «Теплокомуненерго»

ВИСНОВКИ СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП Стабільність і розвиток будь-якого суб'єкта підприємництва на конкурентному ринку істотно залежать від створення ефективної системи управління витратами. Величина витрат є важливим показником для оцінювання ефективності діяльності підприємства, а також визначальною для формування фінансового результату підприємства. З огляду на це процес управління витратами потребує подальшого детального вивчення та удосконалення.

Розвиток послуг теплової енергії з урахуванням сучасного ринкового середовища вимагає поглиблених досліджень ефективності господарської діяльності, а також зміни методів і форм управління. Для досягнення запланованої ефективності діяльності, а відтак і конкурентоспроможності на ринку, підприємствам за умов обмеженості ресурсів потрібно постійно зіставляти витрати та отримані результати. Ускладнюється процес управління господарською діяльністю підприємств ще й тим, що упродовж останніх років активізувались інфляційні процеси. Тому необхідно вирішити питання максимізації прибутку на основі управління рівнем витрат задля підвищення ефективності як окремих виробничих процесів, так і господарської діяльності підприємства загалом.

Витрати підприємства є складним об'єктом, на який впливають різноманітні зовнішні та внутрішні чинники. Тому для отримання стабільного доходу і прийнятного рівня прибутку необхідно управляти витратами системно. Системно-орієнтоване управління витратами розглядає об'єкт витрат як частку цілого і дає змогу глибше дослідити його та детально визначити причинно-наслідкові зв’язки між елементами об'єкта.

За мету поставлено дослідження витрат операційної діяльності та відображення їх в обліку досліджуваного підприємства вимогам чинного законодавства і потребам управління витратами та обґрунтування напрямків оптимізації обліку та рекомендації з проведення аудиту витрат.

Предметом дослідження є операційні витрати підприємства, а об'єктом дослідження — методики обліку та аудиту витрат операційної діяльності.

Для досягнення мети поставлено та вирішено наступні завдання:

— визначено сутність витрат операційної діяльності як об'єкт обліку та аудиту;

— вивчено нормативну регламентацію та проблемні аспекти побудови ефективної системи обліку і аудиту витрат операційної діяльності;

— проведено економіко — правовий аудит та аналіз господарської діяльності КП «Теплокомуненерго»;

— досліджено організаційні аспекти обліку та проведено аудит облікової політики КП «Теплокомуненерго»;

— вивчено первинний, аналітичний та синтетичний облік витрат операційної діяльності;

— проведено економічний аналіз витрат операційної діяльності ;

— надана загальна характеристика стану охорони праці та техніки безпеки КП «Теплокомуненерго»;

Інформаційною базою дослідження є: нормативні та законодавчі акти України, результати напрацювань вітчизняних та зарубіжних вчених у межах дослідження витрат, нормативно — правова база організації та методики обліку і аудиту витрат, фінансова звітність, бухгалтерські регістри та первинні документи КП «Теплокомуненерго», матеріали періодичних фахових видань .

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ПОБУДОВИ СИСТЕМИ ОБЛІКУ І АУДИТУ ВИТРАТ ОПЕРАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТА ОСОБЛИВОСТІ ОПЕРАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ КП «ТЕПЛОКОМУНЕНЕРГО»

1.1 Витрати операційної діяльності як об'єкт обліку і аудиту Важливим у процесі кругообороту капіталу є процес виробництва, який являє собою сукупність операцій з виготовлення продукції, виконання робіт та надання послуг. Він здійснюється в результаті взаємодії факторів виробництва: засобів праці, предметів праці та живої праці. Це зумовлює відповідні витрати підприємства на виробництво продукції: витрати сировини і матеріалів на виготовлення продукції амортизації засобів праці зайнятих у виробництві, заробітної плати, нарахованої працівникам, та інші витрати, пов’язані з організацією та управлінням процесом виробництва. Всі витрати, пов’язані з виробництво, у сукупності складають виробничу собівартість виготовленої продукції (виконаних робіт, наданих послуг). Отже процес виробництва — це процес реалізації витрат, результатом якого є продукція (роботи, послуги).

Бухгалтерський облік має на меті: здійснення обліку витрат матеріальних, трудових та фінансових ресурсів на виробництво продукції; визначення обсягів отриманої продукції (виконаних робіт, наданих послуг); розрахунок витрат на продукції, виробництво якої не завершено (незавершене виробництво); розрахунок вартості (собівартості) готової продукції та калькулювання собівартості одиниці продукції.

Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського облік 16 «Витрати» витратами визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов’язань, що призводять до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені. Для визначення фінансових результатів звітного періоду необхідно порівнювати доходи звітного періоду з витратами, які було здійснено для отримання цих доходів, що відповідає принципу бухгалтерського обліку — нарахування та відповідності доходів і витрат.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати та розкриття її у фінансовій звітності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», даним документом визначено, що витрати визнаються, якщо:

— вони можуть бути достовірно оцінені;

— операція призводить до зменшення активу або збільшення зобов’язань;

— не відбувається вилучення або розподіл власного капіталу власниками;

— відбувається одночасне визнання доходу, для отримання якого вони були здійснені.

Не визнаються витратами:

— платежі за договорами комісії, агентськими угодами та іншими аналогічними договорами на користь комітента, принципала тощо;

— попередні (авансова) оплата запасів, робіт, послуг;

— погашення одержаних позик;

— інші зменшення активів, або збільшення зобов’язань, що не відповідають критеріям визнання;

— витрати, які відображаються зменшенням власного капіталу.

До витрат, що пов’язані з операційною діяльністю це витрати:

— адміністративні витрати;

— витрати на збут продукції;

— інші операційні витрати Витрати виробництва — це виражені в грошовій формі поточні витрати матеріальних, трудових. Фінансових та інших ресурсів на виробництво продукції. Витрати здійснюються шляхом виплат грошових котів або зменшення не грошових активів; виникнення заборгованості за прийнятими до оплати й акцептованими рахунками, векселями виданими, зобов’язань за нарахованою оплатою праці; обміну (зустрічного продажу) іншого активу. Ці поточні витрати обліковуються та плануються як собівартість продукції.

Витрати — це зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов’язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок вилучення або розподілення власниками).

Витрати в бухгалтерському розумінні відрізняються від витрат в економічному тлумаченні. Витрати — це загальноекономічна категорія, яка характеризує використання різних речовин і сил природи в процесі господарювання. Під економічними витратами розуміють «затрати втрачених можливостей «, тобто суму грошей, яку можна отримати при найбільш вигідному із усіх можливих альтернативних варіантів використання ресурсів. Таким чином, економічні витрати будь-якого ресурсу, обраного для виробництва продукції, дорівнюють його вартості за найкращого з усіх можливих варіантів використання. Поняття економічних витрат обумовлене обмеженістю ресурсів порівняно з кількістю варіантів їх використання. З бухгалтерської точки зору, витрати — це тільки конкретні витрати ресурсів.

Наявність різних точок зору щодо сутності витрат обумовлена різними підходами у поглядах на природу економічного буття взагалі, і виробничого процесу, зокрема. Можна виділити два основоположних підходи. Перший базується на розумінні господарського життя з позицій трудової теорії вартості, яка передбачає взаємодію у процесі виробництва трьох основних факторів (робочої сили, предметів праці та засобів праці) з відповідною інтерпретацією поняття вартості, її складових і структури. Дана орієнтація була переважаючою в розумінні сутності економічного життя у вітчизняній науці та практиці, відповідно відбувався процес формування поглядів на поняття витрат виробництва і в бухгалтерській сфері. Типовим тлумаченням витрат виробництва за даного підходу є наступне: витрати — це затрати живої та уречевленої праці на виробництво продукції. Другий підхід базується на ресурсному розумінні природи господарства, передбачаючи обмеженість всіх видів ресурсів і альтернативність варіантів застосування, та по-своєму визначає сутність вартості та її складових елементів. Даний підхід передбачає, що місце та роль витрат розглядається та розкривається в прикладному аспекті як складовий елемент ціни, що формується під дією сукупності факторів у системі функціонування ринку на основі зміни попиту та пропозиції.

Для побудови облік витрат потрібна їх класифікація за змістом. З господарської точки зору всі затрати групуються за загальноекономічним змістом та планово — обліковими (технічними) ознаками. Кожна ознака характеризує затрати з певної сторони.

За загальноекономічним змістом склад затрат характеризується такими ознаками:

— відношення до праці (трудові, нетрудові, матеріальні);

— відношення до трьох простих моментів виробництва (самої праці, засобів праці, предметів праці);

— належність до трьох елементів вартості (трудові, матеріальні, грошові);

— економічна роль у виробництві (основні, накладні);

— відношення до обсягу виробництва (залежні і не залежні від нього);

Згідно економіко-правового та планово — облікового групування затрат здійснюється за такими ознаками:

— за економічними елементами;

— за способом включення елементів затрат в об'єкт обліку і об'єкт калькуляції (прямі, непрямі);

— за відношенням до собівартості продукції (затрати, що включаються в собівартість продукції);

— за місцем виникнення — центам затрат (господарство, підприємство, виробництво, комерційно-структурний підрозділ, дільниця, бригада);

— за видами продукції (вироби, роботи, послуги);

— за елементами собівартості (статті затрат);

— за сферою виникнення (до виробничі, виробничі, невиробничі, позавиробничі);

— за ступенем охоплення планом, нормуванням (планові, позапланові);

— за однорідністю складу (однорідні, неоднорідні - складні).

Витрати, які неможливо прямо пов’язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Якщо актив забезпечує одержання економічних вигод протягом кількох звітних періодів, то витрати визнаються шляхом систематичного розподілу його вартості (наприклад, у вигляді амортизації) між відповідними звітними періодами.

Бухгалтерський облік витрат підприємства здійснюється у двох напрямках: за видами діяльності та за елементами.

Облік витрат за видами діяльності відображає, на що, на які цілі витрачені активи підприємства. Облік витрат за елементами показує, що конкретно, які ресурси витрачені.

Класифікація видів діяльності, яка використовується для обліку витрат, наведена на рис. 1.1.

Рис. 1.1. Класифікація видів діяльності

Звичайна діяльність — будь-яка діяльність підприємства, а також операції, які забезпечують її або виникають внаслідок здійснення такої діяльності.

Операційна діяльність — основна діяльність підприємства, а також інші види діяльності, які не є інвестиційною або фінансовою діяльністю.

Основна діяльність — операції, пов’язані з виробництвом або реалізацією продукції (товарів, послуг), що є визначальною метою створення підприємства та забезпечують основну частину його доходу.

Інвестиційна діяльність — придбання та реалізація тих необоротних активів, а також фінансових інвестицій, які є складовою еквівалентів грошових коштів.

Фінансова діяльність — діяльність, яка призводить до змін розміру і складу власного та позикового капіталу підприємства.

Надзвичайна діяльність — операції або події, які відрізняються від звичайних і не відбуваються часто або регулярно.

Витрати, пов’язані зі здійсненням операційної діяльності (операційні витрати), включають: собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), адміністративні витрати, витрати на збут, інші операційні витрати.

Елемент витрат представляє собою сукупність економічно однорідних витрат.

За елементами операційні витрати поділяються на матеріальні, витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи, амортизація, інші операційні витрати.

На рис. 1.2 представлений взаємозв'язок розглянутих класифікацій витрат операційної діяльності.

Рис. 1.2. Структура операційних витрат і їх склад за елементами Облік витрат за елементами передбачає групування витрат за ознакою їх однорідності, незалежно від того, на які конкретно цілі витрати здійснені.

Так, елемент «Матеріальні витрати» включає:

— сировину й основні матеріали;

— купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби;

— паливо і енергію;

— будівельні матеріали;

— запасні частини;

— тару і тарні матеріали;

— допоміжні та інші матеріали.

До елементу «Витрати на оплату праці» відносяться:

заробітна плата за окладами й тарифами;

премії та заохочення;

компенсаційні виплати;

оплата відпусток та іншого невідпрацьованого часу, інші витрати на оплату праці.

Елемент «Відрахування на соціальні заходи» охоплює такі витрати:

відрахування єдиного соціального внеску;

відрахування на індивідуальне страхування персоналу підприємства;

відрахування на інші соціальні заходи.

Елемент «Амортизація» включає:

амортизацію основних засобів;

амортизацію нематеріальних активів;

амортизацію інших необоротних активів.

Елемент «Інші операційні витрати» включає:

витрати на відрядження;

послуги зв’язку;

матеріальну допомогу;

плату за розрахунково-касове обслуговування тощо.

Узагальнення інформації за окремими статтями загальновиробничих, адміністративних і збутових витрат, а також інших витрат операційної діяльності відображаються на рахунках:

23 «Виробництво», 91 «Загальновиробничі витрати, 92 «Адміністративні витрати», 93 «Витрати на збут «, 94 «Інші витрати операційної діяльності».

Для обліку виробничих витрат і визначення собівартості виготовленої продукції призначений активний рахунок 23 «Виробництво», основними завданнями якого є накопичення виробничих витрат і визначення фактичної собівартості продукції, робіт та послуг. За дебетом рахунка 23 «Виробництво» протягом місяця відносять прямі й непрямі витрати, пов’язані з виробництвом продукції, робіт та послуг, за кредитом відображаються суми фактичної собівартості надання послуг, виготовлення продукції, за кредитом відображаються суми фактичної собівартості завершеної виробництвом готової продукції. Прямі витрати це :

— прямі матеріальні витрати (сировина та матеріали, купівельні напівфабрикати, комплектуючі вироби, інші матеріальні витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкту обліку витрат);

— прямі витрати на оплату праці (заробітна плата та інші виплати робітникам, зайнятим у виробництві продукції, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкту витрат);

— інші прямі витрати (усі інші витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкту витрат).

Загальновиробничі витрати, пов’язані з обслуговуванням основних і допоміжних цехів та управлінням ними, які відображаються в бухгалтерському обліку на рахунку 91 «Загальновиробничі витрати». Загальновиробничі витрати поділяються на постійні та змінні.

З метою більш повного виявлення резервів економії витрат на обслуговування виробництва, їх планування, облік таких витрат необхідно вести за статтями витрат, номенклатура статей витрат наведено таблиці 1.1

Таблиця 1.1

Номенклатура статей загальновиробничих витрат

В кінці місяця загальновиробничі витрати розподіляються за кожним цехом окремо. Загальновиробничі витрати поділяються на змінні та постійні. Відповідно до П (С)БО 16 «Витрати» перелік і склад змінних і постійних загальновиробничих витрат встановлюється підприємством, що зазначається в Наказі про облікову політику.

До змінних загальновиробничих витрат відносяться витрати на обслуговування та управління виробництвом, які змінюються прямо пропорційно змінні обсягу виробництва. Такі витрати розподіляються на кожен об'єкт витрат з використанням бази розподілу, виходячи з фактичної потужності звітного періоду. Змінні загальновиробничі витрати повністю включаються до складу виробничої собівартості продукції, робіт та послуг у період їх виникнення і списуються на витрати виробництва Дебет рахунка 23 «Виробництво».

Постійні загальновиробничі витрати це витрати на обслуговування і управління виробництвом, які залишаються незмінними при змінні обсягу виробництва. Постійні загальновиробничі витрати розподіляються на кожен об'єкт витрат з використання бази розподілу при нормальній потужності. Величина нормальної виробничої потужності визначається підприємством самостійно та зазначається в Наказі про облікову політику підприємства.

Загальновиробничі витрати, які знаходяться у межах нормативів вважаються розподіленими та списуються в Дебет рахунка 23 «Виробництво». Інші витрати є нерозподіленими та відносяться у Дебет рахунка 90 «Собівартість реалізації».

Відповідно до П (С)БО 16 «Витрати» витрати, пов’язані з операційною діяльністю, які не включаються до собівартості реалізованої продукції, робіт та послуг, поділяються на адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати.

Адміністративні витрати це витрати пов’язані з обслуговуванням виробництва й управління ним у масштабі всього підприємства. До адміністративних витрат відносять:

— загальні та корпоративні витрати (організаційні витрати, витрати на проведення річних зборів, представницькі витрати);

— витрати на службові відрядження і утримання апарату управління підприємством та іншого адміністративного персоналу;

— витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів загальногосподарського призначення;

— винагороди за професійні послуги (юридичні, аудиторські, з оцінки майна);

— витрати на зв’язок;

— амортизація нематеріальних активів загальногосподарського призначення;

— витрати на врегулювання спорів у судових органах;

— плата за розрахунково — касове обслуговування та інші послуги банків, інші витрати адміністративного призначення.

Загальногосподарські витрати, пов’язані з управлінням та обслуговуванням підприємства, відображаються на рахунку 92 «Адміністративні витрати», за дебетом даного рахунку відображається сума визнаних адміністративних витрат, за кредитом — списання на рахунок 79 «Фінансові результати». Аналітичний облік адміністративних витрат ведеться за статтями витрат в розрізі елементів витрат.

Витрати на збут включають наступні витрати, пов’язані з реалізацією продукції, товарів, робіт, послуг:

— витрати матеріалів для пакування готової продукції на складах, витрати на ремонт тари;

— витрати на оплату праці та комісійні винагороди продавцям, працівникам підрозділу, які забезпечують збут;

— витрати на рекламу та дослідження ринку;

— витрати на відрядження працівників, занятих збутом;

— витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів, пов’язаних зі збутом продукції;

— витрати на транспортування, страхування готової продукції, транспортно-експедиційні та інші послуги;

— витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування.

Облік витрат, пов’язаних зі збутом продукції, робіт та послуг ведеться на рахунку 93 «Витрати на збут». За дебетом рахунку відображається сума визнаних витрат на збут, за кредитом — списання на рахунок 79 «Фінансові результати».

Для обліку інших витрат операційної діяльності використовують рахунок 94 «Інші витрати операційної діяльності», за дебетом рахунку відображається сума визнаних витрат, за кредитом їх списання на рахунок 79 «Фінансові результати». Рахунок 94 «Інші витрати операційної діяльності» має такі субрахунки, що представлено таблице. 1.2

Таблиці 1.2

Субрахунки рахунку 94 «Інші витрати операційної діяльності»

Розкриття інформації про склад інших операційних витрат відображається у Примітках до річної звітності.

Для обліку витрат за елементами у плані рахунків бухгалтерського обліку передбачені рахунки класу 8 «Витрати за елементами». За дебетом цих рахунків протягом звітного періоду здійснюється відображення витрат по мірі їх виникнення, а за кредитом списання у кінці звітного періоду на дебет рахунка 79 «Фінансові результати», або на дебет рахунків класу 9 «Витрати діяльності», якщо облік витрат на підприємстві ведеться за схемою розгорнутого обліку. Рахунки класу 8 залишків на кінець звітного періоду не мають Повна інформація про витрати розкривається у фінансовій звітності (Звіт про фінансові результати (Ф.№ 2)), та в Примітках до річної фінансової звітності (ф.№ 5). Згідно Національного Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» із змінами внесеними наказами Мінфіну від 27.06.2013 № 627, від 08.02.2014 р № 46 надані визначення :

— витрати — зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов’язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками);

— операційна діяльність — основна діяльність підприємства, а також інші види діяльності, які не є інвестиційною чи фінансовою діяльністю.

Розділом ІІ пунктом 8 визначено, що у звіті про фінансові результати розкривається інформація про доходи, витрати, прибутки і збитки, інший сукупний дохід та сукупний дохід підприємства за звітний період.

Згідно Податкового кодексу України ст. 138, Склад витрат та порядок їх визнання та 138.1 Витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрати операційної діяльності :

— витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, робіт та послуг;

— собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу;

— фактична вартість остаточно забракованої продукції не включається до складу витрат платника податку, крім втрат від браку;

— собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов’язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат, прямих витрат на оплату праці, амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів;

— склад інших прямих витрат, що включають всі інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені на конкретний об'єкт витрат;

— адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством;

— витрати на збут, які включають витрати, пов’язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

— суми витрат, не віднесені до складу витрат минулих звітних податкових періодів у зв’язку з втратою, знищенням або зіпсуванням документів, що підтверджують здійснення витрат, установлених цим розділом, та підтверджених такими документами у звітному податковому періоді.

Статтею 140 ПКУ визначені особливості визнання витрат подвійного призначення:

— витрати платника податку на забезпечення найманих працівників спеціальним одягом, взуттям, засобами індивідуального захисту, а також продуктами спеціального харчування;

— витрати, пов’язані з науково — технічним забезпеченням господарської діяльності, на винахідництво і раціоналізацію господарських процесів, проведення дослідно — експериментальних та конструкторських робіт, виготовлення та дослідження моделей і зразків, пов’язаних з основною діяльності платника податку.

Процес аудиту витрат підприємства на виробництво вважається найбільш складним і трудомістким. Витрати містять у собі безліч різнопланових складових, перевірка яких потребує правильного й повного подання аудитором особливостей їхнього формування. У ході перевірки аудитори повинні враховувати вид діяльності, структуру витрат, специфіку виробничого процесу та організації облікової роботи, а також докорінно змінену нормативну базу обліку витрат операційної діяльності витрат підприємства.

Основними завданнями аудиту в операційних витрат виробництва є:

— перевірка обґрунтованості включення у витрати окремих витрат;

— перевірка обґрунтованості віднесення прямих витрат на окремі види продукції;

— перевірка формування витрат за різними напрямками;

— перевірка правильності розподілу загальновиробничих витрат;

У зв’язку з тим, що прямі витрати становлять основу вартості наданих послуг, їх розглядають в першу чергу. Матеріальні витрати та витрати на оплату праці виробничих працівників є основними представниками прямих витрат. З них і розпочинають аудиторську перевірку витрат на виробництво.

Аудиторській перевірці підлягає правильність віднесення загальновиробничих витрат до постійних і змінних, правильність їх списання до витрат виробництва.

1.2 Проблемні аспекти побудови ефективної системи обліку і аудиту витрат операційної діяльності

У процесі діяльності підприємства використовують різні за своїм характером та властивостями речовини та сили природи. В економічній літературі цей процес прийнято називати затратами. Таким чином, затрати — це загально — економічне поняття, що характеризує використання різних речовин і сил природи у процесі господарювання. Здійснюючи господарську діяльність підприємства несуть різні затрати. Але за своїм змістом термін «затрати» є багатогранним та багатоаспектним, що вимагає їх класифікації. Класифікація затрат потрібна для визначення вартості продукції, та відповідно, для ціноутворення, а також для визначення собівартості продукції, тобто локальних затрат.

Для забезпечення раціональної організації обліку витрат визначено за неохідне враховувати організаційну та виробничу структуру підприємства. Це зумовлено тим, що бухгалтерський облік витрат базується на взаємозв'язку між окремими підрозділами та видами діяльності підприємства. У свою чергу на організаційну структуру підприємства впливає широке коло різноманітних факторів: вид діяльності, характер виробництва продукції, структура управління та розміри підприємства, особливості технології та організації виробництва [7с.67;8 с 386] .

Розглядаючи складові організації обліку витрат, науковці акцентують увагу на предметі обліку витрат, об'єктах обліку, принципах організації та ведення обліку[ 9], розглядають організацію бухгалтерського обліку як сукупність відповідних процедур:

— організація облікового процесу;

— праця облікових працівників;

— забезпечення обліку та розвиток обліку [ 10 ].

Особливо важливим завданням, яке постало перед вітчизняною наукою й практикою, є формування у системі бухгалтерського обліку достовірної та оперативної інформації про витрати виробництва та собівартість продукції, яка б спрямовувала управлінський персонал на вибір найбільш ефективних шляхів розвитку підприємства.

Проблема визначення сутності системи бухгалтерського обліку розглядалася українськими вченими ще з середини 90-х років ХХ ст. Особливе значення мають дослідження системи бухгалтерського обліку, проведені проф. М. С. Пушкарем [11 ]. Вченим обґрунтовано, що система бухгалтерського обліку слугує інформаційною базою для прийняття управлінських рішень, складається з елементів, які взаємодіють між собою, залежать одне від одного і формують єдине ціле.

Такі висновки вченого базуються на тому, що за своїм змістом система передбачає:

— порядок, зумовлений правильним розташуванням частин, стрункий ряд, зв’язане ціле;

— сукупність принципів, що лежать в основі певного вчення;

— форма суспільного устрою;

— сукупність частин, пов’язаних спільною функцією;

— форма, спосіб побудови, організація чогось:

— сукупність господарських одиниць, установ, організаційно об'єднаних в єдине ціле [ 12, с. 271 ]

Основною інформаційної та управлінської систем доц. С. В. Бойко називає підсистему обліку, яка відображає реальний стан системи, що підлягає управлінню, та формує необхідні для аналізу та планування показників в наступному періоді [ 17, с.7Пр].

Вивчення структури будь — якої системи, в тому числі і бухгалтерського обліку, передбачає визначення елементів, за допомогою яких суб'єкт чинить вплив на об'єкт. Під структурою системи Ю.І.Черняк розуміє сукупність внутрішніх стійких зв’язків між елементами системи, що визначає її основні властивості [16 ] Так елементами системи бухгалтерського обліку є його підсистеми: бухгалтерський, фінансовий, внутрішньогосподарський (управлінський) та податковий облік. Предметом даного дослідження є бухгалтерський фінансовий та внутрішньогосподарський (управлінський) облік витрат основної діяльності.

Представники Житомирської наукової бухгалтерської школи під системою бухгалтерського обліку розуміють: «сукупність прийомів і методів, за допомогою яких узагальнюється інформація про господарську діяльність підприємств… вирішуються чітко визначені задачі і забезпечується управління підприємством на основі реалізації його тактичних і стратегічних завдань» [18 с.146].

Управління витратами та обсягами виробництва, а отже, й продажем продукції можливе за умови надання системою бухгалтерського обліку інформації для складання бюджетів (планів, кошторисів) витрат. Організація бюджетування (планування) витрат відповідно до технології виробництва дозволяє приймати ефективні управлінські рішення.

Для того щоб вірно вирішити побудову бухгалтерського обліку затрат виробництва та випуску й калькулювання собівартості продукції, його слід будувати на кібернетичній основі як «вхід» — «процес» — «вихід». Кожен елемент кібернетичного характеру передбачає відповідні характеристики витрат: вартісні, натуральні, трудові, що забезпечується організацією аналітичного обліку витрат виробництва в розрізах, визначених обліковою політикою підприємства.

Вхід в процес Облікові дані про придбані ресурси для виробництва.

Облік витрат, пов’язаних з придбанням виробничих запасів і формування їх первісної вартості (в розрізі кількості, ціни, якості, місць зберігання, матеріально відповідальних осіб).

Процес Облікові дані про використання та перетворення (трансформацію) виробничих ресурсів у новий продукт праці, незавершене виробництво в складі напівфабрикатів або готової продукції

Облік списання на виробництво різних ресурсів і формування елементів витрат; перетворення запущених (переданих) у процес виробництва ресурсів у новий продукт — напівфабрикати або готову продукцію, облік виготовленого нового продукту праці, облік використання трудових ресурсів для виробництва (у розрізі видів витрат, етапів технологічного процесу, матеріально відповідальних осіб, місць зберігання напівфабрикатів і готової продукції)

Вихід із системи Облікові дані та бухгалтерська інформація про продаж або залишки на складі напівфабрикатів або готової продукції

Облік продажу напівфабрикатів або готової продукції(у розрізі кількості, ціни, покупців, матеріально відповідальних осіб).

Кожна із складових системи бухгалтерського обліку за кібернетичним підходом передбачає ведення фінансового та управлінського обліку витрат у розрізі відповідних показників.

Ведення бухгалтерського фінансового обліку передбачає:

— документування придбаних виробничих запасів і транспортно — заготівельних витрат. пов’язаних з їх придбанням;

— формування елементів витрат;

— визначення та формування функціональних напрямів елементів витрат за ознаками: основні та накладні;

— визначення та відображення прямих і непрямих накладних витрат у розрізі об'єктів калькулювання ;

— документування і облікове відображення адміністративних витрат, витрат на збут, інших операційних витрат;

— розподіл непрямих загальновиробничих витрат між об'єктами обліку та визначення виробничої собівартості об'єктів калькулювання;

— обчислення собівартості реалізованої продукції;

— формування показників фінансової звітності в частині витрат виробництва та діяльності.

В економічній літературі до цього часу немає єдиної точки зору щодо правомірності та необхідності вживання двох термінів, вихідних понять фінансової системи: «затрати» та «витрати». У бухгалтерському обліку ринкової економіки поширена диференційована інтерпретація цих понять, чим, як вважається, досягається достовірне формування фінансового результату.

Трактування термінів «затрати» та «витрати» у працях провідних науковців продемонстровано таблицею у таблиці 1.1 [3], [4],.

Таблиця 1.1

Визначення термінів «затрати» і «витрати» у працях провідних науковців

Проведений аналіз визначення термінів «затрати» і «витрати» показав, що неузгодженість даних трактувань є питанням, яке виникло ще в кінці минулого століття, але почали інтенсивно займатись даною проблемою лише в останні десять років. На сьогоднішній день, як видно із вищенаведеної таблиці, питанням трактування понять «затрат» і «витрат» присвячено достатньо уваги в періодичній літературі, дана проблема була розглянута в багатьох дисертаційних роботах. Проте, у деяких працях зустрічається ототожнення затрат і витрат, а у інших навпаки — категоричне їх розмежування. У тих науковців, котрі вважають, що даним поняттям притаманний різний економічний зміст, розуміння затрат зводиться переважно або до вихідних грошових потоків, або до використання ресурсів у процесі створення нової вартості; витрат — до зменшення активів і збільшення зобов’язань за період.

Вживання синонімом до терміну «витрати» поняття «затрати» є економічно не обґрунтованим, оскільки з точки зору бухгалтерського обліку дані категорії відрізняються значенням. Термін «затрати» стосується усілякого використання ресурсів, у тому числі щодо придбання активів, у той час як «витрати» — використання лише тих ресурсів, які при визначенні прибутку господарюючого суб'єкта за певний період часу ставляться у відповідність до доходів [6].

Отже, на основі проведеного огляду літературних джерел з даної тематики можна виділити основні три підходи до розуміння авторами понять «витрати» та «затрати»

Підхід перший до розуміння «витрат» та «затрат»:

— це синоніми;

— це різні поняття;

— затрати — це натурально-речовий показник.

Підхід другий:

— витрати — зменшення активів або збільшення зобов’язань, що призводить до зменшення власного капіталу

— витрати — це вартісний показник Підхід третій:

— затрати — вартісна оцінка використаних ресурсів, не зменшують власний капітал організації

Окрім достовірності визначення фінансового результату, обґрунтований облік витрат дозволяє керувати діяльністю підприємства, досягати зменшення витрат і збільшення накопичень шляхом надання даних про фактичні витрати. Надзвичайно важливою є правильна обробка та впровадження на підприємстві тих методів обліку витрат, які дозволяють контролювати рух продукції, збереженість та раціональне використання матеріальних цінностей і майна підприємства в цілому.

Проблеми термінології, організації і методики обліку витрат є предметом дискусії науковців. Більшість наукових публікацій і дисертацій присвячені саме темі витрат. Серед наукових праць є монографії проф. В.Ф. Палія, проф. П. С. Безруких, І.О. Ламикіна, проф. В.Б. Івашкевича, проф. І.І. Поклада За останні роки видано монографії М. Д. Врублевського, Л.В. Нападовської.

Багатоплановість проблем обліку витрат зумовила необхідність їх розгляду в дисертаційних дослідженнях, зокрема: А. М. Герасимовича, Н. М. Нечай, А. В. Озеран, О.В. Олійник, В. В. Сопко, В.І. Стоян .

1.3 Особливості операційної діяльності КП «Теплокомуненерго» та їх вплив на побудову обліку витрат Комунальне підприємство «Теплокомуненерго» Олександрійської міської Ради було створене на підставі рішення виконавчого комітету Олександрійської міської Ради від 22.09.1994 року № 370. Статут підприємства затверджено рішенням виконавчого комітету Олександрійської міської Ради № 62 від 12 лютого 2004 року та зареєстровано розпорядженням виконавчого комітету Олександрійської міської ради № П-54-Р від 30.03.2004 року.

Комунальне підприємство «Теплокомуненерго» внесене до єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, має ідентифікаційний код 185 330. Правовий статус суб'єкта «Юридична особа». Організаційно — правова форма за КОПФГ: «Комунальне підприємство».

Згідно статуту метою діяльності підприємства є: залучення матеріальних, фінансових та інших ресурсів членів громади для задоволення потреб населення та юридичних осіб в безперебійному і надійному теплопостачанні житла, комунально-побутових об'єктів та інших споживачів міста та прилеглих селищ, — шляхом здійснення виробничої, посередницької, маркетингової, торговельної та іншої діяльності і реалізації інтересів членів громади на основі одержаного прибутку, та задоволення соціальних та економічних інтересів трудового колективу підприємства; отримання прибутку (доходу) від здійснення господарської діяльності.

Комунальне підприємство «Теплокомуненерго» є юридичною особою, має самостійний баланс, розрахунковий та інші види рахунків в установах банків та в управлінні Державного казначейства України, печатку з найменуванням підприємства, штампи, фірмовий бланк та інші атрибути юридичної особи.

Комунальне підприємство «Теплокомуненерго» несе відповідальність по своїх зобов’язаннях в межах закріпленого за ним майна згідно з діючим законодавством України. Майно підприємства є комунальною власністю і закріплено за ним на праві господарського відання. КП «Теплокомуненерго» володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном на свій розсуд, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать законодавству України та статуту підприємства.

Комунальне підприємство «Теплокомуненерго» здійснює господарську діяльність, що не заборонена законодавством України і відповідає меті та предмету діяльності, що передбачені у статуті підприємства.