Порядок утримань із заробітної плати

З оплати праці членів трудового колективу й осіб, які працюють на підприємстві за трудовими угодами, договорами підряду, за сумісництвом, виконують разові та випадкові роботи, відбуваються різні утримання. За своїм характером вони поділяються на дві групи: обов’язкові й утримання за ініціативою підприємства.

Обов’язкові утримання включають. податок з доходів фізичних осіб, утримання до Пенсійного фонду, утримання на соціальне страхування на випадок безробіття, утримання за виконавчими листами та приписами нотаріальних контор на користь юридичних і фізичних осіб тощо.

До утримань за ініціативою підприємства відносяться: суми, утримані з членів трудового колективу за заподіяну матеріальну шкоду; допущений брак; своєчасно неповернуті суми, одержані у підзвіт; безвідсоткові позики, видані членам трудового колективу; за формений одяг.

Податок з доходів фізичних осіб утримується згідно із Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 р. № 889-ІУ. Згідно із цим Законом з 1 січня 2004 року встановлена єдина ставка податку до об'єкту оподаткування у розмірі 15%. На підприємстві об'єктом оподаткування можуть бути: заробітна плата та додаткові блага.

Під заробітною платою з метою оподаткування розуміються також інші заохочувальні та компенсаційні виплати або інші виплати та винагороди, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв’язку з відносинами трудового найму згідно із законом.

Додаткові блага — кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку його працедавцем (само зайнятою особою), якщо такий дохід не є заробітною платою чи виплатою, відшкодуванням чи компенсацією за цивільно-правовими угодами, укладеними з таким платником податку.

При нарахуванні заробітної плати об'єкт оподаткування визначається як сума нарахованої заробітної плати, зменшена на суму внесків до Пенсійного фонду чи внесків до фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування, які відповідно до закону справляються за рахунок доходу найманої особи.

Отже якщо працівнику нараховуються лікарняні, які не є заробітною платою, то об'єкт оподаткування не зменшується на суму внесків у пенсійний та інші фонди загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Окремим категоріям працівників встановлено податкові соціальні пільги. Соціальні пільги застосовуються до доходу отриманого платником податку як заробітна плата протягом звітного податкового місяця, якщо його розмір не перевищує суми місячного прожиткового рівня для працездатної особи, встановленого на 1 січня звітного податкового року, помноженої на 1,4 та округленої до найближчих 10 гривень. Якщо, наприклад, за місяць працівнику нараховані лише лікарняні, то податкова соціальна пільга до такого доходу не застосовується. Не застосовується також податкова пільга і до доходу, отриманого як заробітна плата у місяці припинення трудових відносин.

У разі, якщо платник податку має право на одержання додаткової пільги з кількох підстав, йому надається лише одна, найбільша.

Підприємство може нараховувати працівнику доходи і у не грошовій формі. При нарахуванні доходів у будь-яких не-грошових формах об'єкт оподаткування визначається як вартість такого нарахування, визначена за звичайними цінами, помножена на коефіцієнт, який розраховується за такою формулою (2.1.):

К = 100:100-Сп (2.1).

де К — коефіцієнт;

Сп — ставка податку, встановлена для таких доходів на момент такого нарахування.

Вартість такого нарахування визначається виходячи із звичайної ціни, що включає податок на додану вартість (якщо особа, яка здійснює таке нарахування, є платником податку на додану вартість) та акцизного збору (якщо надається підакцизний товар).

Кошти, майно, майнові чи немайнові права, вартість робіт, послуг, подаровані платнику податку підприємством, оподатковуються за правилами, встановленими цим Законом для оподаткування спадщини, а саме за загальною ставкою оподаткування визначеною Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб». Якщо ж подарунок надається нерезидентом, то застосовується подвійна ставка оподаткування.

Через підприємство працівник може отримувати і доходи, які не включаються до загального місячного або річного оподатковуваного доходу, перелік яких наведено у статті 4.3 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб». Зокрема, до таких доходів відносяться:

• — матеріальна та інша благодійна допомога протягом звітного податкового року сукупно у розмірі, що не перевищує розмір мінімального прожиткового рівня, встановленого на 1 січня такого року, за умови, що на такого платника податку поширюється право на отримання податкової соціальної пільги (якщо заробітна плата не перевищує прожиткового мінімуму помноженого на коефіцієнт 1.4 та округленого до найближчих 10 гривень);
• — суми, що спрямовуються на відшкодування прямих збитків, понесених платником податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди;
• — допомога на поховання, що не перевищує подвійний розмір суми, визначеної за формулою (2.2):

ДП= 2х (ПМ*1,4), (2.2.).

де ДП — розмір неоподатковуваної допомоги на поховання;

ПМ — прожитковий мінімум на 1 січня податкового року;

1,4 — коефіцієнт визначений законом.

У формулі (ПМ* 1,4) округлюється до найближчих десяти гривень.

Сума коштів або вартість майна (послуг), що надаються як допомога на лікування та медичне обслуговування платника податку його працедавцем за рахунок коштів, які залишаються після оподаткування такого працедавця податком на прибуток підприємств, за наявності відповідних підтверджуючих документів, крім витрат на:

• а) косметичне лікування або косметичну хірургію (включаючи косметичне протезування, не пов’язане з медичними показаннями);
• б) водолікування та геліотерапію, не пов’язані з лікуванням хронічних захворювань;
• в) лікування та протезування зубів з використанням дорогоцінних металів, гальванопластики та порцеляни;
• г) придбання ліків, медичних засобів та пристосувань, оплати вартості медичних послуг, які не підпадають під перелік життєво необхідних, встановлений Кабінетом Міністрів України тощо.

Фізичні особи, які отримують доходи за підсумками календарного року повинні подати до податкового органу річну декларацію про майновий стан і доходи. Якщо фізична особа отримувала доходи лише від податкових агентів, то декларація, у випадку відсутності підстав для податкового кредиту, не подається.

Податковий кредит — сума (вартість) витрат, понесених платником податку — резидентом у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у резидентів — фізичних або юридичних осіб протягом звітного року (крім витрат на сплату податку на додану вартість та акцизного збору), на суму яких дозволяється зменшення суми його загального річного оподатковуваного доходу, одержаного за наслідками такого звітного року, у випадках, визначених Законом України «Про податок на доходи фізичних осіб».

Платник податку має право включити до складу податкового кредиту звітного року такі витрати, фактично понесені ним протягом такого звітного року:

• — частину суми процентів за іпотечним кредитом, сплачених платником податку, яка розраховується за правилами, визначеними згідно із статтею 10 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»;
• — суму коштів або вартість майна, переданих платником податку у вигляді пожертвувань або благодійних внесків неприбутковим організаціям, зареєстрованим в Україні, у розмірі, що перевищує два відсотки, але не є більшим п’яти відсотків від суми його загального оподатковуваного доходу такого звітного року;
• — суму коштів, сплачених платником податку на користь закладів освіти для компенсації вартості середньої професійної або вищої форми навчання такого платника податку, іншого члена його сім'ї першого ступеня споріднення, але не більше суми, визначеної у підпункті 6.5.1 пункту 6.5 етапі 6 Закону «Про податок з доходів фізичних осіб» (прожитковий мінімум на 1 січня податкового року, що помножений на коефіцієнт 1,4 та округлений до найближчих 10 гривень), у розрахунку за кожний повний або неповний місяць навчання протягом звітного податкового року.

Такі витрати включаються:

• а) при навчанні платника податку або іншого члена його сім'ї першого ступеня споріднення — до податкового кредиту одного з таких членів за їх вибором. Зазначений вибір вважається здійсненим, якщо платник податку подає податкову декларацію, у якій визначається сума таких витрат;
• б) при навчанні обох членів подружжя — окремо до податкового кредиту кожного, відповідно до вартості його навчання. Для підпункту членами подружжя вважаються особи, які перебувають у шлюбі, зареєстрованому згідно із законом;
• — суму власних коштів платника податку, сплачених на користь закладів охорони здоров’я для компенсації вартості платних послуг з лікування такого платника податку або члена його сім'ї першого ступеня споріднення, у тому числі для придбання ліків, донорських компонентів, протезно-ортопедичних пристосувань у розмірах, що не покриваються виплатами з фонду загальнообов’язкового медичного страхування, з урахуванням встановлених законом обмежень;
• — штучного запліднення, незалежно від того, чи перебуває він у шлюбі з донором, чи ні;
• — оплати вартості державних послуг, включаючи сплату державного мита, пов’язаних з усиновленням дитини.

Податковий кредит може бути нарахований виключно резидентом, що має індивідуальний ідентифікаційний номер. При відображенні податкового кредиту слід враховувати обмеження, що встановлені Законом.

Крім податку на доходи фізичних осіб з зарплати, включаючи допомогу по тимчасовій непрацездатності, вираховувалось 0,5% або 2% з зарплати (в залежності від величини доходів) у Пенсійний фонд, 0.5% - у фонд соціального страхування від безробіття та 0,5% або 1% (в залежності від величини доходів) — на загальнообов’язкове державне страхування у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю та витратами, зумовленими народженням та похованням.

З 1 січня 2008 р. із заробітної плати працівників утримання здійснюють у таких розмірах: пенсійні внески — 2%, внески на страхування від непрацездатності - 0,5% (якщо заробітна плата менше 633 грн.) та 1% (якщо заробітна плата перевищує 633 грн.), внески на страхування від безробіття — 0,5%.

Податок з доходів фізичних осіб, вирахування в Пенсійний фонд, у фонди загальнообов’язкового державного соціального страхування відносяться до обов’язкових.

Інші вирахування, за винятком вирахувань по рішенню суду, є добровільними. Інші відрахування з заробітної плати можливі лише у випадках, передбачених законодавством, але не вище 20%, в окремих випадках до 50%, крім утримань у вигляді виправних робіт, аліментів на неповнолітніх дітей. Мінімальний розмір аліментів на неповнолітніх дітей встановлений у розмірі одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а максимальний — не більше 70% заробітку (ст. 82 Сімейного кодексу України), а інші аліменти — до 50% заробітку, що належить до виплати. Утримані аліменти перераховуються не пізніше 3-го дня, встановленого для виплати зарплати (ст. 92 КЗпП).

Відповідно до ст. 73 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-ХІУ стягнення не може бути звернено на такі виплати:

вихідну допомогу, яка виплачується у разі звільнення працівника;

компенсацію працівникові за невикористану відпустку, крім випадків, коли особа при звільненні одержує компенсацію за відпустку, не використану протягом кількох років;

• 3) компенсації працівникові витрат у зв’язку з переведенням, направленням на роботу чи відрядженням до інших місцевостей;
• 4) польове забезпечення, надбавки до заробітної плати, інші кошти, які виплачуються замість добових і квартирних;
• 5) матеріальну допомогу особам, які втратили право на допомогу по безробіттю;
• 6) допомогу по вагітності та пологах;
• 7) одноразову допомогу при народженні дитини;
• 8) допомогу по догляду за дитиною;
• 9) допомогу особам, зайнятим доглядом трьох і більше дітей віком до 16 років, по догляду за дитиною-інвалідом, по тимчасовій непрацездатності у зв’язку з доглядом за хворою дитиною; допомоги на дітей, передбачені законодавством;
• 10) допомогу на лікування;
• 11) допомогу на поховання;
• 12) щомісячну грошову допомогу у зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства громадян, які проживають на території радіоактивного забруднення;
• 13) дотації на обіди, придбання путівок до санаторіїв і будинків відпочинку за рахунок фонду споживання.

Стягнення не провадиться також із:

• 1) сум неоподатковуваного розміру матеріальної допомоги;
• 2) грошової компенсації за видане обмундирування і натуральне постачання;
• 3) вихідної допомоги у разі звільнення (виходу у відставку) з військової служби та з органів внутрішніх справ, а також грошового забезпечення, що не має постійного характеру, та в інших випадках, передбачених законодавством.

Про суми нарахованих доходів та утримань з заробітної плати у податкові органи у звітні періоди подається довідка по формі 1ДФ (наведена у додатку до теми).

У формі відображаються доходи за їх видами, сума нарахованого та утриманого податку та коди пільг з податку на доходи фізичних осіб.

Заробітна плата робітникам і службовцям видається на протязі місяця не менше, як двічі з проміжком часу що не перевищує 16 календарних днів у встановлені колективним договором чи наказом дні (ст. 115 Закону «Про оплату праці», ст. 115 КЗпП України), відпускні оплачуються за три дні до початку відпустки (ст. 115 КЗпП України). Якщо день зарплати припадає на вихідний, то зарплата виплачується напередодні. Затримана зарплата за період затримки індексується відповідно до індексу інфляції. Зарплата також індексується в установленому Законом порядку. Несвоєчасно одержана зарплата депонується. Не затребувана на протязі трьох років зарплата списується у доходи підприємства.

При виплаті заробітної плати власник повинен повідомити: загальний розмір заробітної плати, з розшифровкою по видам; розміри і підстави утримань; суму до видачі.

Відомості про оплату праці працівника будь-яким органам чи особам надаються у випадках передбачених законодавством, або за згодою працівника. Трудові спори по оплаті праці розглядаються у відповідності з КЗпП комісією по трудовим спорам або судом.

Законодавством України встановлена адміністративна та кримінальна відповідальність за порушення термінів виплати зарплати та виплату її у неповному обсязі. Відповідно до ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення на винного може накладається штраф у розмірі 15−50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до статті 175 «Невиплата заробітної плати, стипендії, пенсії чи інших установлених законом виплат» Кримінального кодексу безпідставна невиплата заробітної плати, стипендії, пенсії чи іншої установленої законом виплати громадянам більше ніж за один місяць, вчинена умисно керівником підприємства, установи або організації незалежно від форми власності, карається штрафом від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п’яти років, або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на строк до двох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Те саме діяння, якщо воно було вчинене внаслідок нецільового використання коштів, призначених для виплати заробітної плати, стипендії, пенсії та інших встановлених законом виплат, карається штрафом від п’ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до п’яти років, або позбавленням волі на строк до трьох років.

Особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо до притягнення до кримінальної відповідальності нею здійснено виплату заробітної плати, стипендії, пенсії чи іншої встановленої законом виплати громадянам.