Перспективи впровадження тьюторської системи освіти в освітню систему України

Тьюторство в системі освіти України

Дослідження наукового фонду, в якому безпосередньо або опосередковано відзеркалена вище окреслена проблематика, дає підстави стверджувати, що досвід впровадження тьюторської програми в Україні є на рівні експерименту в умовах магістратури (В.Є. Берека, Т.І. Койчева, О. В. Попович, Т.П. Приходько). [14; с. 17].

Більшість програм з підготовки тьюторів — це авторські курси, котрі включають як філософсько-теоретичні підстави тьюторства, так і практичні заняття з освоєння тьюторських технологій. Наприклад, представники тьюторської асоціації (Росія) викладають особистий узагальнений досвід роботи, який складає до 60% повчальних матеріалів. Така підготовка має назву «Тьютор у сфері освіти»; її змістові модулі відображено у різних напрямах цієї галузі: тьютор у сфері дошкільної освіти, загальної, середньої, вищої, професійної освіти, тьюторство в системі підвищення кваліфікації, інклюзивне тьюторство.

Сучасній педагогічній науці відомі поодинокі зарубіжні методики підготовки тьюторів, які базуються, здебільшого, на традиціях, котрі зберігають певний менталітет. Наприклад, в Росії вже існує загальний фонд таких навчальних моделей (симбіоз російських та міжнародних програм), який має назву «Технології відкритої освіти». Ці ідеї з інтересом сприймаються і вітчизняними дослідниками (Беспалова Г., Кічук Н., Ковальова Т. та ін.). [12; с. 26].

В Україні тьюторство існує подібно до форми підготовки майбутніх викладачів на базі вишів і запроваджено як система навчання у межах дистанційної освіти. Беручи до уваги зарубіжний досвід, вітчизняні педагоги-новатори розбудовують власну систему та технології щодо активного впровадження посади «тьютор». Мабуть, правомірно прогнозувати, що у зв’язку з глобалізацією суспільства і освіти в цілому, саме інститут тьюторства, буде набувати виключного значення у наданні допомоги як студентові, так і викладачеві у поглибленому засвоєнні матеріалу (особливо в ракурсі доступності у навчанні), у здійсненні успішної освіти «протягом життя», а не зосередженні на навчальному процесі як переказі вже набутих особистісно наукових знань.

У вітчизняній практиці вже відомі й поодинокі моделі тьюторської роботи. Це по суті конкретні фахівці, які здійснюють тьюторську діяльність (наприклад, класні керівники, психологи або соціальні працівники, які володіють тьюторськими компетенціями). І тут принципової ваги, на нашу думку, набуває такий аспект: передусім треба добре розбиратися в суті педагогічної роботи як системи, щоб вже потім виокремити специфіку саме тьюторського супроводу освітньої програми.

Багато зарубіжних моделей тьюторської роботи застосовують в українських школах. Так, педагоги-куратори Луцької гімназії № 14 працюють під девізом: «Життя кожної людини є шлях до самої себе». Як педагогів-кураторів, їх хвилює рівень культурного розвитку, проблеми утвердження моралі, духовності сучасного школяра.

У Севастополі в кількох школах запроваджено посади кураторів-вихователів. Як відзначають севастопольські педагоги, мета і зміст роботи класних керівників та кураторів-вихователів однакові, а от їхні функціональні обов’язкиь — різні, бо останні мають більше можливостей і часу для серйозної, поглибленої роботи з кожним учнем.

Із 1994 року в Севастопольській школі-гімназії № 17 працюють куратори. Одним із головних завдань їх роботи є створення умов для розвитку індивідуальних схильностей кожної дитини, пробудження в неї потреб до саморозвитку та самореалізації.

Куратори-вихователі ліцею № 35 міста Севастополя працюють за принципом: «Іти до дітей не зі своїми проблемами, а допомагати вирішувати їх проблеми». У цьому навчальному закладі розроблені не тільки основні завдання роботи, а й регламент роботи куратора-вихователя.

Із метою координації зусиль педколективу й підвищення ефективності роботи в Українському гуманітарному ліцеї Київського університету ім. Тараса Шевченка запроваджено розподіл функцій між учителями та педагогами-кураторами. Учитель несе відповідальність за зміст та організацію навчання, забезпечує розвиток пізнавальних і творчих інтересів, керує процесом самоосвіти учнів. Педагог-куратор здійснює виховання з урахуванням мети навчального закладу, організує учнівський колектив і створює в ньому атмосферу взаємоповаги, доброзичливості та творчості. Він також створює в колективі такі умови і стосунки, що сприяють інтелектуальному, творчому, фізичному розвитку й саморозвитку учнів. Педагогічний колектив делегує кураторові повноваження наставника й помічника учнів для їх особистого і професійного самовизнання. Він є виразником, представником інтересів учнів перед усіма суб'єктами навчально-виховного процесу та забезпечує поєднання педагогічного і батьківського впливу.

В свою чергу ініціатори відродження Єлисаветградської гімназії усвідомлювали, що трансформувати традиційне освітнє середовище колишньої Кіровоградської школи № 5 можна лише шляхом ініціювання процесів інноваційного розвитку. Побудова системи індивідуального педагогічного супроводу є основою інноваційного освітнього проекту «Гімназія — 2000». [21].

Тьюторство в Україні лише починає розвиватися, але ті школи та гімназії, які взяли на себе відповідальність у запровадженні такої системи, показують неабиякі результати. З цього можна зробити висновок, що тьюторство має великі перспективи у майбутньому.