Управління фінансовою стійкістю страхової компанії
Якщо в результаті аналізу буде встановлено, що витрати на агентські послуги і ведення справи в перші періоди (місяці) або навіть протягом тривалішого часу будуть непомірно високими і повний їх облік в структурі тарифної ставки зробить серйозний вплив на кількість реалізованих страхових послуг, то необхідно ретельно вивчити вірогідні наслідки. У таких випадках іноді може виявитися неможливим… Читати ще >
Управління фінансовою стійкістю страхової компанії (реферат, курсова, диплом, контрольна)
ТЕМА УПРАВЛІННЯ ФІНАНСОВОЮ СТІЙКОСТЮ СТРАХОВОЇ КОМПАНІЇ
1. Рекомендації по зміцненню фінансової стійкості ХФ ВАТ «СТ «Гарантія»
Фінансова стійкість — це результат діяльності, який свідчить про забезпеченість товариства власними фінансовими ресурсами, рівень їх використання, напрямках їх розміщення. Вона має тісний зв’язок з ефективністю виробництва, а також з кінцевими результатами діяльності. Зменшення об'ємів виробництва, збиткова діяльність, висока собівартість продукції приводить до втрати фінансової стійкості. Виходячи з того, що фінансова стійкість ХФ ВАТ «СТ «Гарантія» у результаті аналізу була признана нами в кризовому стані, має сенс розглянути комплекс можливих заходів по зміцненню фінансової стійкості.
Виходячи з того, що фінансова стійкість ВАТ «СТ «Гарантія» в результаті аналізу була визнана намив кризовому стані, має сенс розглянути комплекс можливих заходів по зміцненню її фінансового стану. Ці заходи носять загальний характер, оскільки для їх конкретизації потрібен детальніший аналіз. Такими заходами може стати перегляд страхової, фінансової і маркетингової політики, а саме:
1. ?Провести коректування тарифних ставок по видах страхування, що проводяться;
2. ?Розширити перестраховий захист;
3. ?Можливість змінити організаційно-правову форму діяльності страхової організації;
4. ?Переглянути структуру активів і методи інвестування резервів, передбачивши найбільш прибуткові в податковому сенсі об'єкти і території;
5. ?Скоротити дебіторську і кредиторську заборгованості;
6. ?Використовувати додаткові можливості реалізації страхових договорів, зокрема через Інтернет, передбачити нові форми взаємин з банками за допомогою створення сумісних програм банківського і страхового обслуговування, тощо.
Виходячи з погіршення не тільки фінансових, але і інших показників також можна передбачити ряд конкретніших заходів. Так при зниженні об'єму страхових премій необхідно в 3−6 місячний термін збільшити об'єму продажів страхових полісів і привернути потенційних страхувальників шляхом створення нових страхових продуктів.
Якщо спостерігається зниження середньої страхової суми на один договір, то необхідний контроль і зіставлення середньої страхової суми і можливостей організації. Також якщо величина страхового тарифу давно не змінювалася, то при несприятливому рівні збитковості і вартості страхових продуктів слід переглянути структури брутто-ставки.
У разі нерегулярного надходження страхових премій слід підсилити контроль за термінами проходження грошових коштів при одночасній роботі із страхувальниками.
При зростанні довгостроковості припинення договорів і зниженні їх приросту потрібно активніше проводити маркетингові заходи, надаючи клієнтам ширший спектр послуг і їх поєднання в одному страховому продукті (наприклад, страхові, юридичні і банківські).
При спостереженні нестійкості тренда рентабельності страхових операцій у бік зменшення необхідно враховувати той факт, що в конкурентній боротьбі страхової організації доводиться знижувати розмір страхових тарифів, усуваючи з них прибуток. Тому економічний зміст і фактичне значення цього показника залежить від етапу розвитку страхового ринку і національної економіки в цілому.
При зменшенні фінансової стійкості страхових операцій слід провести аналіз елементом збитковості по всіх видах відповідальності страховика за договорами страхування.
Треба мати на увазі, що показник збитковості страхової суми математично виражає вірогідність збитку у вигляді тієї частки сукупної страхової суми, яка вибувала із страхового портфеля щорічно і вибула за тарифний період у зв’язку з настанням страхових випадків і відшкодуванням збитку. Ця частка і складає основу для побудови нетто-ставка.
Збитковість страхової суми як відношення грошових показників є величиною синтетичної, яка залежить від дії різних чинників.
При зміні величини страхового портфеля можливий перегляд його структури у бік збільшення або зменшення довгострокових або короткострокових видів страхування, що містяться в ньому.
При реалізації ВАТ «СТ «Гарантія» цих заходів повинне відбутися якісне зниження ризиків основної діяльності, і в перспективі відновлення платоспроможності.
Серед заходів, сприяючих відновленню платоспроможності і підтримці ефективності страхової і фінансової діяльності організації, слід назвати:
1. Інвентаризацію майна;
2. Оптимізацію дебіторської заборгованості;
3. Зниження витрат на ведення справи;
4. Продаж зайвого устаткування, засобів комп’ютерної техніки, тощо;
5. Автоматизацію і використання нових програмних продуктів;
6. Вдосконалення організації праці.
У плані заходів щодо фінансового оздоровлення необхідне вироблення перспективного бізнес-плану, де слід провести аналіз страхових тариф, використовуючи при цьому об'єм страхових послуг так, щоб можна було визначити очікуваний розмір страхових надходжень. Даний аналіз повинен враховувати різні альтернативні варіанти. Бізнес-план включає такі складові частини (розділи):
1. Загальна характеристика страховика, де наводиться така інформація: повне та скорочене найменування, коли і де проведена реєстрація і перереєстрація, юридична адреса та фактичне місцезнаходження, інформація про забезпечення приміщеннями, оргтехнікою, зв’язком та персоналом, у тому числі кваліфікованим персоналом, напрями (форма, види, місце) його діяльності.
2. Огляд стану страхового ринку в регіонах і сфер діяльності страхової компанії, де узагальнюється така інформація: оцінка загальної кількості об'єктів страхування, конкурентність страхового середовища, сегментація страхового ринку, виділення сегментів, що планує охопити страхова компанія та інші характеристики стану і перспектив розвитку страхового ринку, які зумовлюють вибір видів діяльності страховика.
3. Види діяльності страхової компанії, де наводяться основні
особливі характеристики страхового продукту страхової компанії.
4. Стратегія маркетингу, яка охоплює визначення кількості об'єктів, що підлягають страхуванню у розрізі кварталів, потенційний склад клієнтів, заходи просування на ринок страхового продукту компанії та інші маркетингові інструменти.
5. Організаційна структура страховика та її розвиток. У цьому розділі наводиться юридичне та аудиторське забезпечення діяльності страхової компанії, що передбачає наявність відповідних структур в складі компанії, укладених відповідних угод на юридичне та аудиторське обслуговування.
6. План функціонування страхової компанії, який включає прогноз розвитку страхових операцій на три або більше років, де визначені за видами страхування такі показники: середні страхові суми окремих об'єктів страхування, середній розмір тарифів, середні страхові платежі, кількість зібраних страхових платежів, а також сума страхових виплат, максимальна відповідальність за окремим об'єктом страхування.
7. Оцінка платоспроможності та ризиків страхової компанії, де інформація наводиться на кінець кожного календарного року з розрахунком нормативного запасу платоспроможності, коефіцієнта платоспроможності, коефіцієнта ризику і коефіцієнта ступеня ймовірності дефіциту коштів страхової компанії.
Бізнес-план розглядається як прогнозна комплексна програма перспективного розвитку страхової компанії. Він є вихідним документом, де узагальнюється вся інформація про ринок страхових послуг.
Якщо в результаті аналізу буде встановлено, що витрати на агентські послуги і ведення справи в перші періоди (місяці) або навіть протягом тривалішого часу будуть непомірно високими і повний їх облік в структурі тарифної ставки зробить серйозний вплив на кількість реалізованих страхових послуг, то необхідно ретельно вивчити вірогідні наслідки. У таких випадках іноді може виявитися неможливим встановлення первинного розміру страхового тарифу, в якому навантаження покрило б всі витрати по веденню справи і комісійні агентам і забезпечила б конкурентоздатні ціни на страхові послуги із стабільною часткою прибули. У багатьох випадках, особливо при тривалому періоді освоєння нового ринку, призначення ціни на послуги повинно бути таким чином пристосовано до кон’юнктури ринку, що на деякий час ціна включала лише комісійні агентам і не враховувала витрат на ведення справи. Останні слід покривати за рахунок інвестиційного доходу.
За рахунок збільшення дебіторської заборгованості товариство не може розрахуватися по своїм короткостроковим зобов’язаннями. Висока частка приходиться на заборгованість перед клієнтами, соціальному страхуванню. Для скорочення дебіторської заборгованості і її долі у складі поточних активів товариству «Гарантія» необхідно обрати надійних партнерів по бізнесу і оптимальну схему взаємодій з ними, це здійснюється за допомогою:
— оцінки ділової репутації партнерів;
— оцінки масштабів діяльності партнерів;
— систематичного аналізу фінансового стану партерів по їх публічній звітності;
— систематичного контролю за заборгованістю партнерів і управління нею;
— контролю на етапі підписання договору.
ВАТ «СТ «Гарантія» повинно просліджувати і налагоджувати роботу по формуванню оборотних засобів шляхом нормування і контролю. Це допоможе виявити внутрішні резерви від нераціонального використання засобів і направити їх на покриття деяких із комерційних витрат, що в свою чергу, збільшить прибутковість. Для управління оборотним капіталом треба:
— розробити технічні рекомендації, які забезпечуватимуть можливість індивідуального впливу на клієнтів в залежності від його платоспроможності;
— прийняття заходів для збільшення рівня оплати грошовими засобами шляхом використання страхового портфеля;
— покращення запропонованих послуг:
— розробка і введення додаткового стимулювання робітників шляхом введення договорів з гнучкими умовами оплати.
По управлінню залученим капіталом необхідно:
— зменшити кредиторську заборгованість шляхом реструктуризації податків;
— використати довгострокові займи для розширення виробничої діяльності;
— продати дебіторські рахунки.
Велику допомогу в виявленні резервів, в покращенні фінансового стану товариства може оказати рекламна компанія для залучення нових клієнтів, і маркетинговий аналіз по вивченню попиту та пропозиції, ринків збуту, і формування на цій основі оптимального асортименту і структури запропонованих послуг. Маркетинг страховика включає такі основні елементи:
— сегментація ринку — виділення окремих груп страхувальників, які можуть зажадати відмінні страхові послуги або комплекси маркетингу;
— вивчення потенціальних страхувальників на кожному з сегментів страхового ринку;
— вивчення мотивів потенціального клієнта при укладенні договору страхування;
— дослідження продукту (виду страхових послуг).
Основними джерелами надходження чи отримання інформації для маркетингових досліджень у страхуванні є: страховики-партнери, сторонні фахівці, страхові брокери, статистичні бази, матеріали цільового опитування клієнтів, преса, мережа Інтернет.
Маркетингова політика страховика традиційно поділяється на такі основні види :
— орієнтована на вибір потенційного страхувальника, тобто на пошук окремих категорій громадян, умовно дібраних за певними ознаками — за видом трудової діяльності; відношенням до майна; регіоном проживання (наприклад, орендарі, власники автотранспортних засобів, вантажоперевізники, працівники ризикових професій тощо);
орієнтована на окремі види страхування чи групи страхових продуктів — медичне, від нещасних випадків, надання пакета страхових послуг тим, хто від'їжджає за кордон, і т. ін., або за порівняльною вартістю страхових продуктів, сервісним обслуговуванням при їх асортименту, розслідуванні страхової події та виплаті страхових відшкодувань, забезпеченні асистансом, супроводженням ризику (наприклад, при страхуванні вантажоперевезень залізницею);
орієнтована відносно конкретних каналів асортименту — наприклад, поширення страхових полісів на підприємствах, дібраних за певними груповими ознаками (транспортно-експедиційні, туристичні тощо).
При цьому на тій чи іншій стадії проведення маркетингу обов’язково потребують вирішення питання суб'єктивного ставлення клієнта до страхування як інституту соціального захисту чи запропонованих йому конкретних страхових продуктів. Цей фактор має істотне значення особливо в сучасний період формування ринкових відносин у нашому суспільстві.
Аналіз ринку страхової компанії проводиться поодинці або декільком однотипним видам страхування для визначення потенційної місткості ринку на ті або інші страхові послуги. В рамках аналізу ринку дається розподіл по окремих регіонах. В результаті проведеного аналізу ринку керівництво страхової компанії повинне з’ясувати, де (в яких регіонах) найбільш вигідно проводити ті або інші види страхування. Результати аналізу тісно ув’язуються з рівнем платоспроможного попиту населення. Неувага до цих питань може залишити страхувальника без ринку, що в умовах вільного економічного простору рівнозначно його банкрутству.
Дослідження страхового продукту з одного боку, показує керівництву страхової компанії, що хоче мати страхувальник стосовно конкретних умов договору страхування, а з іншою — яким чином надати потенційним клієнтам нові страхові продукти, на кого орієнтувати рекламу, роз’яснюючи зміст умов договору страхування. Страховий продукт класифікується:
— по типу покупців чи по сегменту ринку;
— по рівню їх тривалості;
— по характеру появлення на ринку з точки зору новизни.
У вивчені конкурентів, слід встановити головних конкурентів даної страхової компанії на ринку — виявити їх слабкі та сильні сторони. Треба визначити фінансове положення, страхові тарифи і особливості управління страховою справою.
Основою маркетингового підходу до страхової діяльності є орієнтація на задоволення потреб клієнта. Засобами дослідження ринків є інструментами отримання відповідей на конкретні питання про їх стан.
В результаті успішної реалізації запропонованих цілей і задач відділу маркетингу, страхувальники можуть розраховувати на досягнення високих кількісних і якісних показників, а саме: збільшення об'ємів продажів, збільшення резервної фундації страхових виплат, висновок більшої кількості договорів страхування, збільшення розмірів страхових платежів на одного працівника страхової компанії, збільшення частки ринку, що зрештою допоможе страхувальнику зайняти лідируюче місце на страховому ринку України. 58]
В умовах фінансово-економічній нестабільності важко казати про те, що товариство може себе почувати впевнено, якщо воно знаходиться в частковій залежності від кредиторів. Для збільшення фінансової незалежності товариству необхідно залучати довгострокові кредити, тому що це дозволить на деякий час не використовувати із оборотних засобів кошти. Створити сильні резерви власних засобів і джерела формування оборотних засобів.
Показники фінансової стійкості, котрі були розраховані в другій частині звіту, більш об'єктивні в тому разі, що характеризують не стан товариства, а стан окремих статей балансу ХФ ВАТ «СТ «Гарантія».
Фінансова стійкість товариства була оцінена низько лише із-за одного фактора, котрий оказує вплив на діяльність і благополуччя товариства — фактора співвідношення власних і позикових засобів.
Причина в тому, що для того, щоб провести комплексний аналіз фінансових показників, треба розрахувати не тільки данні коефіцієнти, а також ураховувати ряд факторів, які не виявляються при використанні математичної моделі аналізу, але здійснюють великий вплив на всю діяльність товариства в цілому.
Інвестиційна діяльність суттєво впливає на фінансовий стан страхових компаній, а правильно обрана інвестиційна політика є основою майбутнього прибутку та високої платоспроможності страхової компанії. Це робить операції з інвестування необхідною умовою функціонування страхових компаній. Кожна страхова компанія додержується власної інвестиційної політики, яка залежить від:
1. видів страхових операцій, що вона проводить;
2. обсягу наявних ресурсів;
3. кон’юнктури грошового та фінансового ринку.
Дослідження показують, що основним джерелом одержання прибутку для страхової організації є не збір страхових платежів, а інвестиційна діяльність, кошти від якої спрямовуються, як правило, на фінансування страхових операцій, на дотації збитковим видам страхування, розробку нових продуктів, підготовку кадрів і тощо.
Обсяг страхових резервів суттєво впливає на платоспроможність страховика і повинен відповідати страховим зобов’язанням. Відповідно до страхового законодавства страхові резерви створюються з метою забезпечення виплат майбутніх страхових сум і страхового відшкодування. За своєю суттю страхові резерви є одночасно зобов’язаннями страховика і відповідним капіталом (фінансовими ресурсами), який повинен повністю покривати розмір майбутніх виплат за діючими договорами страхування.
Ще одна проблема пов’язана з інвестиційними та страховими операціями, є питання співставлення їх ролі у страховому бізнесі. Існують різні точки зору. Одна грунтується на тому, що основним завданням страхової компанії є надання страхових послуг, а тому інвестиційна діяльність має вторинне значення. Такого підходу дотримувались науковці та практики за часів СРСР, коли страхові резерви Держстраху були у повному розпорядженні держави, яка монополізувала цей вид діяльності.
Інша — інвестиційна діяльність є головною, вона створює умови для виконання страхових зобов’язань перед клієнтами, особливо це стосується страхування життя. Ця позиція відстоюється в наукових колах Німеччини, Франції та США. Вважаємо, що страхова та інвестиційна діяльність є рівнозначними. Саме таке твердження має переконливі аргументи, адже не можна реалізувати інвестиційну функцію страхування без попереднього накопичення грошових фондів. І навпаки, ефективне розміщення страхових резервів і власних коштів страхової компанії - це засіб досягнення фінансової стійкості. Існує тісний взаємозв'язок між зазначиними видами діяльності. Дана точка зору стає дедалі поширенішою серед країн на пострадянському просторі у зв’язку з демонополізацією страхового ринку, а тому не дивно що її підтримало 47% експертів.
Оптимізація процесу управління інвестиційним потенціалом є доволі актуальним завданням серед страховиків. Вибір моделі управління залежить від розміру та фінансових можливостей компанії, обраної інвестиційної політики, наявності прямих та непрямих державних обмежень або стимулів до вибору інвестиційних партнерів, умови їх діяльності тощо.
Можна визначити такі напрямки інвестування для страхових компаній:
— банківські вклади та депозити;
— нерухоме майно;
— цінні папери, що передбачають одержання доходів;
— цінні папери, що емітуються державою;
— права вимоги до перестраховиків;
— довгострокові інвестиційні кредити.
В умовах вітчизняного страхового ринку головною ціллю страховика є не лише максимізація дохідності та мінімізація ризику, а й забезпечення повернення вкладень. Практичне втілення даної концепції в умовах України є віддаленим від бажаного. Характерною рисою вітчизняного страхового ринку є низький рівень виплат, який, в свою чергу, є наслідком того, що частина страхових операцій використовуються з метою податкової оптимізації. Це означає, що в розпорядженні страховиків залишається великий обсяг страхових премій. З огляду на це страховики вважають за доцільніше в умовах нестабільного функціонування інвестиційних ринків не займатись пошуками варіантів прибуткового і надійного розміщення активів.
В Україні інвестиційні можливості страхових компаній досить обмежені через недовіру населення до довгострокових інвестицій та невеликий набір інвестиційних інструментів.
Однією з перепоною на шляху перетворення українських страховиків на потужних інвесторів є низька капіталізація страхового ринку. Головною метою державного регулювання інвестиційної діяльності є забезпечення необхідної платоспроможності страховиків.
В Україні ще тривалий час не буде існувати ліквідного та достатньо дохідного фінансового ринку. В цих умовах страховим компаніям доведеться вкладати свої кошти в короткострокові та ризикові фінансові інструменти. Тому держава повинна запровадити нові державні цінні папери, орієнтуватись переважно на вітчизняних інвесторів, розміщувати державні позики на внутрішньому ринку, забезпечуючи необхідний рівень дохідності, який би перевищував інфляційні очікування. Це дало б змогу активізувати інвестиційну діяльність фінансових посередників, особливо страхових компаній, а також не допустити відтоку коштів за межі країни.
Для підвищення ефективності інвестиційної діяльності страхових компаній доцільно встановити норматив вкладень в цінні папери, які не котируються на фондовій біржі, на рівні не більше 30%. Це дозволить забезпечити фінансову підтримку малого та середнього бізнесу, підконтрольність інвестицій з боку інвесторів-страховиків, ріст диверсифікації інвестиційного портфеля, а збільшення обсягів страхових премій та резервів сприятиме тому, що інвестиційна діяльність страховиків буде мати реальний, а не спекулятивний характер.
Інвестиційна діяльність, виступає одним з основних факторів забезпечення ефективного функціонування страхової компанії і передбачає:
1. Можливість надання страхових послуг за рахунок формування достатніх обсягів страхових резервів;
2. Вплив на основні характеристики страхового продукту, насамперед на його вартість, та на фактичне виконання зобов’язань страховиком, обумовлене строками страхових виплат;
3. Визначення ринкової позиції страховика;
4. Надання можливості власникам страхової компанії розвивати свій бізнес і самостійно управляти ним.
Для розширення можливостей проведення страхових операцій і підвищення ролі страховиків у інвестиційному процесі мають бути суттєво збільшені розміри власного капіталу страховиків.
Серед проблем, які гальмують розвиток страхового ринку України, слід назвати недостатнє використання страховими компаніями інвестиційних можливостей через брак надійності інвестицій. Структура страхових активів показує, що найпривабливішими об'єктами інвестування тимчасових коштів є акції та облігації.
Отже, інвестиційна діяльність вітчизняних страхових компаній є перспективним напрямком їх стратегічного розвитку, яка забезпечить отримання додаткових доходів та розширення сфери діяльності. Про те необхідною умовою ефективного розвитку інвестиційної діяльності страховиків в Україні є вдосконалення законодавчої бази та визначення місця та ролі інвестиційної діяльності в страхових компаніях.
На основі програми розвитку страхової і інвестиційної діяльності, розрахований в плані фінансового оздоровлення і прогнозу фінансового оздоровлення і прогнозу фінансових результатів діяльності, формується модель дисконтних грошових потоків. При цьому загальний результат від інвестицій розраховується як сума дисконтних грошових потоків кожного року и поточний (дисконтний) залишкової вартості за рамками запланованого періоду.
Слід зазначити, що отримані грошові потоки є результатом функціонування не тільки виділених засобів, а й всіх раніше вкладених інвестиційних ресурсів, величина котрих визначається по балансу на останню звітну дату. З метою максимізації притока грошових засобів товариству слід розробити широке різноманіття моделей договорів з гнучкими умовами оплати.
Слід зазначити, що для підтримки фінансової стійкості товариства необхідно використовувати фінансову стратегію. Поняття «стратегія» означає розробку конкретних завдань і альтернативних шляхів їх реалізації, сукупність яких дає можливість досягти поставленої мети. Серед стратегічних цілей підприємства необхідно визначити напряму його діяльності на перспективу, удосконалення якості своєї продукції, робіт (послуг), досягнення ефективності виробництва при найменших витратах, забезпечення результативності технологій, зниження собівартості і забезпечення достатнього рівня рентабельності. Безпосередньо, з метою підвищення рівня рентабельності власного капіталу необхідно привертати позикові засоби. Основним способом залучення позикового капіталу є комерційні і банківські кредити, інвестиційні внески працівників, оренда устаткування і т.п. Фінансова стратегія і фінансове планування охоплюють такі важливі напрями:
— планування асортименту страхових послуг і формування страхового портфеля;
— розробку найкращої інвестиційної стратегії, тобто розміщення тимчасово вільних грошових коштів страховика;
— оцінку та прогнозування поточного фінансового стану страховика;
— планування поточної діяльності страховика і складання бізнес-плану;
— план-прогноз розширення діяльності страхової компанії.
Фінансова стратегія, насамперед, охоплює планування асортименту страхових послуг та формування страхового портфеля.
При ухваленні стратегічного рішення необхідно враховувати наступне сумісність стратегії з можливостями товариства, наявність ресурсів для здійснення стратегії і доцільність їх використання, ступінь ризику.
Стратегія підприємства повинна бути направлена на розподіл фінансових ресурсів, які поступають в його розпорядження або є у нього з метою досягнення високих результатів своєї діяльності і забезпечення фінансової стійкості.
Таким чином, на основі розробленої фінансової стратегії необхідно забезпечити фінансову стійкість товариства, тобто, щоб стабільно реалізовувалася продукція, роботи (послуги) підприємства, своєчасно поступала оплата за неї від дебіторів, а одержаних коштів було б досить для виконання зобов’язань з бюджетом, постачальниками, кредиторами, працівниками і т.п.
Необхідно підкреслити, що регулярне проведення аналізу фінансової стійкості стає все більш актуальним у зв’язку із збільшенням числа страхових організацій і відповідно — кількості потенційних банкротів. У такій ситуації «відкритість» страховиків є ознакою їх упевненості у власних можливостях.
Таким чином, основними задачами на даному етапі є:
— збільшення нерозподіленого прибутку і резервів;
— підйом рентабельності за допомогою контролю витрат;
— зменшення кредиторської заборгованості;
— скорочення дебіторської заборгованості;
— розширити перестраховий захист;
— провести коректировку тарифних ставок по видам страхування
— обрати правильну інвестиційну політику.
2. Розробка моделі оптимізації фінансової стійкості на ХФ ВАТ «СТ «Гарантія»
Для розробки моделі оптимізації фінансової стійкості будемо використовується метод кореляційного-регресивного аналізу. Кореляція представляє вірогідну залежність між показниками, які не знаходяться в функціональній залежності. Даний метод використовується для визначення тісноти зв’язку між показниками фінансової стійкості. Для цього введемо наступні позначки:
1. Х1 — коефіцієнт автономії;
2. Y1 — коефіцієнт фінансового ризику;
3. Х2 — коефіцієнт концентрації залученого капіталу;
4. Y2 — коефіцієнт фінансової стійкості;
5. Х3 — коефіцієнт маневреності;
6. Y3 — коефіцієнт забезпечення власними оборотними засобами.
Складемо простішу економічну модель:
y = ax + b (2.1)
де у — значення результативного показника, який знаходиться під впливом факторного признаку;
х — факторний признак;
а, b — параметри рівняння регресії;
а — показує, на скільки зміниться результативність показника при зміні факторного на одиницю.
Для розрахунку параметрів рівняння регресії рішимо систему нормальних рівнянь.
Qy = na + bQx (2.2)
Qxy = aQx + bQxx (2.3)
де n — період часу.
Розрахуємо коефіцієнти фінансової стійкості за два роки, використовуючи дані балансу (таб. 2.1).
Таблиця 2.1 — Коефіцієнти фінансової стійкості
Показники | Коефі-цієнт автономії | Коефі-цієнт фінансов-ого ризику | Коефіцієнт концентра-ції залученого капіталу | Коефіц-ієнт фінансо-вої стійкості | Коефіцієнт маневреності | Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними засобами | |
А | Х1 | Y1 | Х2 | Y2 | Х3 | Y3 | |
— 0,6090 | — 2,6395 | — 1,6099 | — 0,6090 | — 1,1165 | — 0,8982 | ||
0,0299 | 32,4425 | 0,9701 | 0,0299 | 27,6679 | — 0,1321 | ||
Для зіставлення системи нормальних рівнянь розрахуємо значення сум Х, Y, Х2, Х*Y для кожної пари коефіцієнтів.
Таблиця 2.2 — Параметри рівнянь регресії для Х1 и Y1
Періоди | Х1 | Y1 | Х1 2 | Х1 * Y1 | |
— 0,6090 | — 2,6395 | 0,3709 | 1,6075 | ||
0,0299 | 32,4425 | 0,0009 | 0,9700 | ||
Всього | — 0,5791 | 29,8030 | 0,3718 | 2,5775 | |
Зіставимо систему нормальних рівнянь для параметрів Х1 и Y1 .
29,8030 = 2 * а1 + b1 * (-0,5791)
— 2 * а1 = b1 * (-0.5791) — 29,8030
2,5775 = (-0,5791) *
2,5775 = (-0,2791) * (0,2896 b1 + 14,9015) + b1 * 0,3718
2,5775 = -8,6295 — 0,1677 b1 + 0,3718 b1
0,2041 b1 = 11,2070
b1 = 46,4603
Отже, b1 = 46,4603, тоді а1 = 28,3541
Таким же способом робимо з Х2 и Y2, Х2 и Y2.
Таблиця 2.3 — Параметри рівняння регресії для Х2 и Y2
Періоди | Х2 | Y2 | Х2 2 | Х2 * Y2 | |
— 1,6099 | — 0,6090 | 2,5918 | 1,7975 | ||
0,9701 | 0,0299 | 0,9411 | 26,8406 | ||
Всього | — 0,6396 | 26,5514 | 0,4091 | 28,6381 | |
Зіставимо систему нормальних рівнянь для параметрів Х2 и Y2
26,5514 = 2 * а2 + b2 (-0,6396)
— 2а2 = -26,5514 — 0,6396b2
28,6381 = (-0,6396) * (13,2757 + 0,3196 b2) + 0,4091 b2
28,6381 = -0,2045 b2 — 8,4911 + 0,4091 b2
28,6381 = 0,2046 b2 — 8,4911
0,2016 b2 = 37,1292
b2 = 181,5114
Отже b2 = 181,5114, тоді а2 = 71,3231
Таблиця 2.4 — Параметри рівняння регресії для Х3 и Y3
Періоди | Х3 | Y3 | Х3 2 | Х3 * Y3 | |
— 1,1165 | — 0,8982 | 1,2466 | 1,0028 | ||
27,6679 | — 0,1321 | 765,5127 | 3,6549 | ||
Всього | 26,5514 | — 1,0303 | 766,7593 | 4,6577 | |
Зіставимо систему нормальних рівнянь для параметрів Х3 и Y3
— 1,0303 = 2 * а3 + b3 * 26,5514
— 2а3 = b3 * 26,5514 + 1,0303
4,5677 = -26,5514 * b3 *766,7593
4,6577 = -26,5514 (13,2757b3 + 0,5152) + 766,7593 b3
4,6577 = -13,6780 — 352,4884 b3 + 766,7593 b3
4,6577 = -13,6780 + 414,2709 b3
414,2709 b3 = 18,3357
b3 = 0,044
— 1,1033
Отже, b3 = 0,0443, тоді а3 = -1,1033
Складаємо економічну модель за даними таблиць 2.2 — 2.4, і отримуємо додаткове обмеження (таб. 2.5). Таким чином, вирішуємо задачу максимізації Y4 при заданих обмеженнях, тобто, знаходимо оптимальне рішення для страхової компанії при максимальному значенні коефіцієнта стійкості.
Таблиця 2.5 — Обмеження показників рівняння
Коефіцієнти | Обмеження | |
Коефіцієнт незалежності (автономії) | >0,5 | |
Коефіцієнт фінансового ризику | <0,7 | |
Коефіцієнт концентрації залученого капіталу | <0,4 | |
Коефіцієнт фінансової стійкості | >0,8 | |
Коефіцієнт маневреності | <0,5 | |
Коефіцієнт забезпечення власними оборотними засобами | >0,1 | |
Y7 | Y1 = 28,3541х1 + 46,4603 | |
Y8 | Y2 = 71,3231х2 + 181,5114 | |
Y9 | Y3 = -1,1033х3 + 0,0443 | |
Рівняння Y2 = 71,3231х2 + 181,5114 свідчить про підвищення коефіцієнта фінансової стійкості на 28,3541 одиниць в разі підвищення коефіцієнта концентрації залученого капіталу на 1,0000 одиниць.
Рівняння Y1 = 28,3541х1 + 46,4603 також свідчить про те, що якщо коефіцієнт фінансового ризику на 1,0000 одиниць, то відповідно коефіцієнт незалежності (автономії) збільшиться на 71,3231 одиниць, що призведе до стійкого фінансового стану компанії. Є ще один позитивний момент: рівняння Y3 = -1,1033х3 + 0,0443 — у випадку підвищення коефіцієнта забезпеченості власними оборотними засобами на 1,0000 одиниць, тоді коефіцієнт маневреності буде з меншин до 1,1033 одиниць.
Рішимо задачу лінійного програмування при заданих обмеженнях і отримаємо наступні значення (таб. 3.6).
маркетинговий інвестування страхування інформація
Таблиця 2.6 — Значення показників фінансової стійкості страхового товариства, при заданих обмеженнях
Показники | Значення | |
Коефіцієнт автономки | 0,0000 | |
Коефіцієнт фінансового ризику | 46,4603 | |
Коефіцієнт концентрації залученого капіталу | 0,0000 | |
Коефіцієнт фінансової стійкості | 181,5114 | |
Коефіцієнт маневреності | 0,0000 | |
Коефіцієнт забезпечення власними оборотними засобами | 0,0443 | |
Таким чином, при максимальному значенні коефіцієнта фінансової стійкості 181,5114 одиниць, який являється одним з ринкових коефіцієнтів фінансової стійкості (оптимальне рішення приведене в таблиці 3.6), а також коефіцієнт забезпеченості власними оборотними засобами і ризику — 0,0443 і 46,4603, відповідно виходить, що у товариства є можливість залучення довгострокових кредитів і власних оборотних засобів. При цьому коефіцієнт маневреності, коефіцієнт незалежності (автономії) і концентрації залученого капіталу наближається до нуля. Дане рішення не можливо реалізувати на практиці, тому що ХФ ВАТ «СТ «Гарантія» завжди залучала і буде залучати засоби, необхідні для нормальної діяльності товариства.
Таким чином, при правильному використанні коефіцієнта фінансової стійкості можна активно впливати на рівень фінансової стійкості, підвищувати його до мінімально необхідного, а якщо він фактично перевищує мінімально необхідний рівень, використовувати цю ситуацію для покращення структури активів і пасивів.
ВИСНОВКИ В умовах ринкової економіки, щоб захистити майнові інтереси юридичних і фізичних осіб необхідно забезпечити фінансову стійкість страхових компаній. Це залежить від власного капіталу і страхових резервів, злагодженої тарифної, перестрахової і інвестиційної політики. Фінансова стійкість — це такий стан фінансових ресурсів, їх розподіл і використання, що сприяють розвитку страхової організації, при якому забезпечується безумовне виконання зобов’язань перед страхувальниками на основі позитивної динаміки прибутку при збереженні платоспроможності з урахуванням трансферу ризику і зміни економічної кон’юнктури.
Фінансова стійкість? це такий стан фінансових ресурсів, при якому підприємство здатне шляхом ефективного використання їх, забезпечити ритмічний процес виробництва і реалізації продукції. Фінансове становище являє собою найважливішу характеристику фінансової діяльності підприємства. Вона визначає конкурентоспроможність підприємства і його потенціал у діловому співробітництві, є гарантом ефективної реалізації економічних інтересів цих учасників фінансових відносин: як самого підприємства так і його партнерів. З проведенного аналізу можна зробити наступні висновки. По результатам проведеного аналізу, ми спостерігаємо, кризовий фінансовий стан, який характеризується неплатоспроможністю, однак товариство має можливість відновити рівновагу шляхом оптимізації структури активів і пасивів.
Аналіз показників ліквідності показав, що всі показники перевищують нормативне значення. У товариства відсутні запаси, це можна пояснити тим, що організація займається страховою діяльністю, і як наслідок цього відсутність запасів. Показники платоспроможності за 2007 рік значно нижчі за 2008 рік. Це говорить про те, що за останній рік платоспроможність страховика покращилась, що видно із зробленому аналізу.
Аналіз фінансового стану показав, що майно товариства збільшилося на кінець 2008 року порівняно з 2007 роком на 610 225 тис. грн. Ріст майна був викликаний збільшенням оборотних активів на 526 385 тис грн. чи на 0,87 і необоротних активів на 84 277 тис грн. Збільшення вартості оборотних активів було викликано за рахунок його складових, відповідно збільшилась доля оборотних активів в майні товариства з 84,82% в 2007 році до 85,69% в 2008 році. Також збільшилася частка чистого прибутку.
За результатами роботи компанії за 2008 рік розвиток страхової діяльності здійснювався в напрямку збільшення об'єму страхових послуг, покращення їх якості, розробки та застосування нових страхових програм, удосконалення технологій страхування та збільшення страхового поля.
Сума страхових платежів, що поступили у 2008 році складає майже 2 505 525., що на 19% більше, ніж у 2007 році. Рівень рентабельності на 2007 рік склав 190,95 грн. за кожний страховий платіж у середньому за рік. На 2008 рік цей показник зменшився на 65,12 грн.
Дебіторська заборгованість зменшилась і не покриває кредиторську заборгованість. У ході своєї діяльності страхове товариство використовує всі фінансові ресурси. Також у товариства відсутній уставний капітал, тому що воно являється філією. Товариство має лише нерозподілений прибуток, завдяки якому створює вільні резерви.
Отже, у ході аналізу було виявлено, що товариство має кризовий фінансовий стан. Це нормальне явище в сучасній економіці. Однак загроза банкротства на 2008 рік відсутня, рівень імовірності дуже низький. З початком 2009 року спостерігається покращення фінансового стану страхового товариства.
Для покращення ситуації слід прийняти ряд можливих заходів, як комплексних (наприклад, перегляд страхової, фінансової і маркетингової політики), так і конкретних:
1. активніше проводити маркетингові заходи, надаючи клієнтам ширший спектр послуг і їх поєднання в одному страховому продукті (наприклад, страхові, юридичні і банківські). Велику допомогу у виявленні резервів поліпшення фінансового стану товариства може надати рекламна компанія для залучення нових покупців і маркетинговий аналіз по вивченню попиту і пропозиції, ринків збуту і формуванню на цій основі оптимального асортименту і структури виробництва продукції;
2. зіставити ціни на страхові послуги з аналогами конкурентів, проводити факторний аналіз витрат з одночасним знаходженням так званої точки беззбиткової, нижче значення якої діяльність страховика буде неефективною;
3. для скорочення дебіторської заборгованості і її частки у складі поточних активів підприємству ВАТ «СТ «Гарантія» необхідно вибирати надійних партнерів по бізнесу і оптимальну схему взаємодій з ними. Вказана робота по контролю дебіторської заборгованості поєднується з аналізом дебіторів, який дозволяє виключити на майбутнє дебіторів з високим ризиком;
4. ВАТ «СТ «Гарантія"повинне відстежувати і налагоджувати роботу по формуванню оборотних коштів шляхом нормування і контролю. Це дозволить звити внутрішні резерви від нераціонального використання засобів і направити їх на покриття деяких з комерційних витрат;
5. для збільшення зростання об'єму виручки, а отже і отримання додаткового прибутку необхідно, приділити особливу увагу розширенню запропонованих послуг;
6. для збільшення власного капіталу треба за допомогою створення резервів накопичення і розподіленого прибутку.
Викладені методи зміцнення фінансової стійкості підприємства охоплюють практично весь комплекс виникаючих проблем і дозволяють значно підвищити ефективність управління капіталом товариства.
Товариству слід розробити план фінансового оздоровлення. У плані заходів щодо фінансового оздоровлення необхідне вироблення перспективного бізнес-плану, де слід провести аналіз страхових тарифів, використовуючи при цьому об'єм страхових послуг так, щоб можна було визначити очікуваний розмір страхових надходжень. Даний аналіз повинен враховувати різні альтернативні варіанти.
Розробка розділу плану фінансового оздоровлення (бізнес-плану по відновленню платоспроможності і підтримці ефективної страхової і фінансової діяльності страховики) виходить з передумови, що виділення засобів в цілях надання фінансової підтримки (державної) припускає оцінку його економічної ефективності як інвестиційного проекту. Ухвалення рішення про доцільність інвестування капіталу реалізується шляхом економічного аналізу ефективності намічених вкладень.
Необхідно підкреслити, що регулярне проведення аналізу фінансової стійкості стає все більш актуальним у зв’язку із збільшенням числа страхових організацій і відповідно — кількості потенційних банкротів. У такій ситуації «відвертість» страховиків є ознакою їх упевненості у власних можливостях.
Фінансову стійкість товариства необхідно зміцнювати шляхом зменшення залежності від залучених джерел фінансування, збільшувати фінансування за рахунок стійких пасивів
Для регулярного проведення аналізу фінансової стійкості варто використовувати автоматизовані системи аналізу фінансового стану страхової організації.
Отже, під фінансовою стійкістю страховика слід розуміти його безумовну здатність виконати зобов’язання по здійсненню страхової виплати чи на користь страхувальника. Саме фінансова стійкість страхової компанії є головним об'єктом контролю з боку органів страхового нагляду. Такий контроль здійснюється шляхом перевірки фінансової звітності і дотримання встановлених показників, що характеризують платоспроможність страховиків.
Гарантією забезпечення стійкого фінансового стану страховика є економічне обґрунтування страхових тарифів; наявність страхових резервів достатніх для виконання обов’язків за договорами страхування, соцстрахування, перестрахування, взаємного страхування; достатні власні засоби. Страхові резерви і власні засоби страховика повинні бути забезпечені активами, відповідними вимогам диверсифікації, ліквідності і прибутковості.
По проведеному аналізу фінансового стану ВАТ «СТ «Гарантія» ми прийшли до висновку, що товариство знаходиться в кризовому стані на 2008 рік, однак вже за результатами на початок 2009 рік фінансовий стан значно покращився, враховуючи показники платоспроможності, ліквідності, рентабельності. При прийнятті правильних управлінських і фінансових рішень його подальша робота буде ефективна, дохідна і цілеспрямована, що дозволить товариству залучати ділових партнерів, з урахуванням пропозицій, що запропоновані у дипломній роботі.
ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ
1. Залетов О. А. Страхование в Украине (под ред. Слюсаренко О. А. д-р екон. наук), — К.: МА «BeeZone», 2002 — 452 с.
2. Залєтов О. М. Державна політика на страховому ринку України // Фінанси України-2001.-№ 11-с.119−126
3. Заруба О. Д. Страхова справа: Підручник. — К.: Товариство «Знання», КОО, 1998.-321с.
4. Иваниенко В. В. Финансовый анализ: Учебное пособие. — 2-е узд. — Х.: Издательный дом «ИНЖЕК», 2003. — 176с. Русск. язык
5. Ізмайлова К.В. Фінансовий аналіз: Навчальний посібник. — 2-ге вид., стереотип. — К.: МАУП, 2001. — 152 с.
6. Кашенко О. Л., Борисова В. А.: Соціально-економічні основи страхування: Навчальний посібник: С. Вид-во «Університетська книга», 1999;252 с.
7. Кивошлик Т. Д. Страхування майна громадян // Фінанси України — 2002 — № 11. — с.131 -136
8. Кидалов A.B. «Соціально ориентированный маркетинг страховика» // Страховое дело, февраль 2003, с.43
9. Клапків М. С. Страхування фінансових ризиків. — Т.: Економічна думка, 2002. — 571 с.
10. Классификации по видам страхования. Проект. Подготовлен рабочей группой под руководством Е. В. Коломина и А. А. Слепнева // Страховое ревю. -2001. -№ 4. -С. 20−23.
11. Корнійчук М.Т., Совтус І.К. Ризик і надійність. Економіко-стохастичні методи й алгоритми побудови та оптимізації систем / Київський національний економічний ун-т. — К., 2000. — 210 с.
12. Крамаренко Г. О. Фінансовий аналіз і планування. — Київ: Центр навчальної літератури, 2003. — 224 с.
13. Крамаренко Г. О., Чорна О.Є. Фінансовий менеджмент: Підручник. — К.: Центр навчальної літератури, 2006 — 520с.
14. Лахтіонова Л.А. Фінансовий аналіз суб'єктів господарювання: Монографія. — К.: КНЕУ, 2001. — 387 с.
15. Лісовал В. П. Основи страхової справи: Конспект лекцій / Національний авіаційний ун-т. — К.: НАУ, 2003. — 60 с.
16. Макаренко М. В. Махалина О.М. Производственный мененджмент: Учебник для вузов. — М.: Издательство ПРИОР, 1998 — 384 с.
17. Мамонтова Н. А. Умови забезпечення фінансової стійкості підприємств // Фінанси України № 8, 2000. — 103 с.
18. Матвеев А. Страхование технических рисков как элемент страхования внешнеэкономической деятельности.// Страховое ревю. — 2001. — № 4. — С. 16
19. Мачуський В. В. Правові основи страхування: Навч. посіб. / Київський національний економічний ун-т. — К.: КНЕУ, 2003. — 302 с.
20. Митрофанов Г. В., Кравченко Г. О., Барабаш Н. С. Фінансовий аналіз. — К.: Київ. нац. торг.-екон. ун-т: 2002. — 301 с.
21. Мних М. В. Страхування як механізм надання гарантій підприємницької діяльності та соціального захисту населення: Навч. посібник для студ. вищих навч. закл. — К.: Знання України, 2004. — 428 с.
22. Мурашко О. В. Технічні резерви та їх роль в забезпеченні фінансової надійності страхової компанії: Дис. канд. екон. наук: 08.04.01 / Київський національний економічний ун-т. — К., 1998. — 158с.
23. Мухина М. Страхование профессиональной ответственности // Финансовые услуги. — 1997. — № С. 24−28
24. Наумік К. Г. Страхування та страхові послуги: Конспект лекцій / Харківський держ. економічний ун-т. — Х.: ХДЕУ, 2004. — 52 с.
25. Осадець С. С. страхування: ПідручникВид.2-ге, перероб. і дон. — К.: 2002 — 599 с.
26. Основы страховой деятельности. Учебник./Отв. Редактор — д.е.н., проф. Фёдорова Т. А. — М.: Изд-во БЕК, 2002. — 749с.
27. Плиса В. Й. Страхування: Навч. посібник. — К.: каравела, 2005 — 392 с.
28. Плиса В. Й. Зміцнення фінансової сталості підприємства. // Фінанси України. 1998, № 5.
29. Прандецкий И. Интеграция страхового рынка Украины в глобальный рынок страхования — путь к развитию // Финансовые услуги. -1997. — № 3. -С. 8−12.
30. Приходько В. С. Бухгалтерський облік страхової діяльності: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. — 2.вид. — К.: Лібра, 2002. — 216 с.
31. Реверчук С. К., Сива Т. В., Кубів С.І., Вовчак О. Д. Історія страхування: Підручник. — К.: Знання, 2005. — 213с.
32. Ротова Т. Л. Страхування: Навч. посібник. — 2-ге вид. пероробл. Та допов. — К.: КНТЕУ, 2006. — 400с.
33. Ситник Фінансовий менеджмент: Навчальний посібник. — К.: Центр навчальної літератури, 2006. — 352с.
34. Стожок Л. Г. Страхування: Навч. посіб. для дистанц. навч. / Відкритий міжнародний ун-т розвитку людини «Україна». — К.: Університет «Україна», 2005. — 164 с.
35. Страховой маркетинг: Практическое пособие. — М.: Центр экономики и маркетинга. — 1999. — 344с.
36. Страхування: Підручник./ Керівник авт. кол. і наук. ред. Осадець С. С. — К.: КНЕУ, 1998. — 528с.
37. Супрун А. А. Управління активами страхових компаній: Автореф. дис. канд. екон. наук: 08.04.01 / Київський національний економічний ун-т. — К., 2005. — 19 с.
38. Сухоруков М. М. «Основы страхового мерчандайзингу: о теории и практике» // Страховое дело, март 2003, с 28
39. Таркуцяк А. О. Страхування: питання і відповіді: Навч. посібник / Європейський ун-т. — К.: Видавництво Європейського ун-ту, 2002. — 256 с.
40. Технические виды страхования сегодня // Финансовые услуги. — 2002. -3−4с. П-12.
41. Ткаченко Н. В. Інвестиційна діяльність страхових компаній: Дис. канд. екон. наук: 08.04.01 / НАН України; Інститут економічного прогнозування. К., 2004. — 252с.
42. Ткаченко Н. В. Місце інвестиційної діяльності в страховому бізнесі // Підприємництво, господарство і право. — 2004. — № 4. — С. 24−28.
43. Тринчук В. «Страховий продукт в системі маркетингу: сутність та класифікація» // Страхова справа, липень — вересень 2002, № 3 (7), с 78
44. Турбина К. Е. Страхование от, А до Я. — М: ИНФРА, 1996. — 684 с.
45. Фурман В. Стратегічні альянси страхових компаній та банків: зарубіжний досвід та перспективи створення в Україні // Страхова справа. — 2002. — № 3. — С. 88−90.
46. Хавтур О. В. Фінансові потоки страхових компаній в умовах трансформації економіки України: Дис. канд. екон. наук: 08.04.01 / Тернопільська академія народного господарства. — Т., 2004. — 265с.
47. Хованов А. Продажа страховой услуги // Страховое ревю. — 2000. -№ 7, — С. 25−30.
48. Холт Р. Н. Основы финансового менеджмента. — М.: Дело, 1993. — 128с.
49. Хеддервик Карл Финансово-экономический анализ предприятий. / под ред. Воронаева Ю. Н. — М.: Финансы и статистика, 1996 — 192с.
50. Шахов В. В. Страхование: Учебник для вузов. — Москва. ЮНИТИ, 2000. -311с.
51. Шелудько В. М. Фінансовий менеджмент: Підручник. — К.: Знання, 2006. 439с.
52. Шеремет О. О. Фінансовий аналіз: Навчальний посібник. — К., 2005. — 196с.
53. Шеремет А. Д., Сайфулин Р. С. Методика финансового анализа. — М.: ИНФРА, 1995 — 176с.
54. Штефюк П. Л., Штефюк Т. Ю. Страхування: Навч. посібник / Буковинський держ. фінансово-економічний інт. — Чернівці: Прут, 2001. — 168 с.
55. Юлдашев Р. Т. Страховой бизнес: Словарь-справочник. — М., Анкил, — 2000. — 272с.
ДОДАТКИ Додаток, А Бухгалтерский баланс ХФ ВАТ «СТ «Гарантія» за 2007 рік Додаток до положення (стандарту) бухгалтерського обліку 2
(Наказ Міністерства фінансів України від 31.03.99 р. № 87)
Форма № 1
01 січня 2009
Дата (рік, місяць, число) Підприємство ХФ ВАТ «СТ «Гарантія» за ЄДРПОУ Територія за КОАТУУ Форма власності приватна за КФВ Орган державного управління за СПОДУ Галузь Недержавне страхування за ЗКГНГ Вид економічної діяльності Інші види страхування за КВЕД Одиниця виміру: тис. грн. Контрольна сума БАЛАНС за 12 місяців 2008 р.
Актив | Код рядка | На початок звітного періоду | На кінець звітного періоду | |
I. НЕОБОРОТНІ АКТИВИ | ||||
Нематеріальні активи: | ||||
залишкова вартість | ||||
первісна вартість | ||||
накопичена амортизація | ||||
Незавершене будівництво | ||||
Основні засоби: | ||||
залишкова вартість | 59 467,0 | |||
первісна вартість | 65 055,0 | |||
знос | 5,588,0 | |||
Довгострокові фінансові інвестиції: | ||||
які обліковуються за методом участі в капіталі інших підприємств | ||||
інші фінансові інвестиції | ||||
Довгострокова дебіторська заборгованість | ||||
Відстрочені податкові активи | ||||
Інші необоротні активи | ||||
Усього за рядком I | 0,0 | 59 467,0 | ||
II. Оборотні активи | ||||
Запаси: | ||||
виробничі запаси | ||||
тварини на вирощування та відгодівлі | ||||
незавершене виробництво | ||||
готова продукція | ||||
товари | ||||
Векселі одержані | ||||
Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги: | ||||
чиста реалізаційна вартість | 46 162,0 | |||
первісна вартість | 46 162,0 | |||
резерв сумнівних боргів | ||||
Дебіторська заборгованість за розрахунками: | ||||
з бюджетом | ||||
за виданими авансами | ||||
з нарахованих доходів | ||||
із внутрішніх розрахунків | 115 518,0 | |||
Інша поточна дебіторська заборгованість | 90 000,0 | |||
Поточні фінансові інвестиції | ||||
Грошові кошти та їх еквіваленти: | ||||
в національній валюті | 82 937,0 | |||
в іноземній валюті | ||||
Інші оборотні активи | ||||
Усього за розділом II | 0,0 | 334 617,0 | ||
III. ВИТРАТИ МАЙБУТНІХ ПЕРІОДІВ | 437,0 | |||
Баланс | 0,0 | 394 521,0 | ||
Пасив | Код рядка | На початок звітного періоду | На кінець звітного періоду | |
ВЛАСНИЙ КАПІТАЛ | ||||
Статутний капітал | ||||
Пайовий капітал | ||||
Додатковий вкладений капітал | ||||
Інший додатковий капітал | ||||
Резервний капітал | ||||
Нерозподілений прибуток (непокритий збиток) |