Особливості методології обліку розрахунків з оплати праці у вітчизняній та міжнародній практиці
Проводячи порівняльний аналіз складу короткострокових виплат працівникам стає очевидним, що МСФЗ (IAS) 19 на відміну від вітчизняного П (С)БО 26, окрім заробітної плати, виплат за невідпрацьований час та премій включає також виплати пов’язані з участю працівників у прибутках підприємства, різні винагороди в негрошовій формі та внески на соціальне забезпечення. Усі ці виплати визнаються поточними… Читати ще >
Особливості методології обліку розрахунків з оплати праці у вітчизняній та міжнародній практиці (реферат, курсова, диплом, контрольна)
У світовому співтоваристві, при сучасному зростанні ділової міжнародної активності й обсягів іноземних інвестицій, проблема порівняння основних положень бухгалтерських стандартів набуває великого значення. Необхідність розробки єдиних стандартів фінансової звітності була зумовлена розвитком міжнародної торгівлі, транснаціональних корпорацій, глобалізацію фінансових ринків. Розмаїття стандартів може скоротити інтернаціональні потоки капіталу й у такий спосіб зашкодити економічному розвитку.
Виплати працівникам є найвагомішою складовою усіх витрат підприємства, а їх облік є однією з найважливіших сторін облікового процесу. Тому актуальним питанням є виявлення спільних та відмінних ознак з обліку виплат працівникам відповідно до міжнародних і національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку.
Національні П (С)БО охоплюють усі чинні МСФЗ (IAS), але не копіюють їх. Деякі національні стандарти об'єднують положення кількох МСФЗ (IAS), а в деяких випадках передбачаються національні стандарти, які не мають аналогічного міжнародного стандарту. Структура стандарту визначається обсягом та змістом питань, які він розглядає. Національні П (С)БО, так само як і МСФЗ (IFRS;IAS), складаються структурно з таких частин:
- 1 Загальні положення,
- 2 Визнання та класифікація об'єкта бухгалтерського обліку.
- 3. Оцінка об'єкта бухгалтерського обліку, її складові та порядок визначення, указуються прийняті методи оцінки.
- 4. Характеристика обліку об'єкта бухгалтерського обліку, виходячи із загальноприйнятих принципів.
- 5. Розкриття інформації про об'єкти бухгалтерського обліку у фінансовій звітності.
- 6. Додатки.
Однією з основних принципових відмінностей П (С)БО від МСФЗ (IFRS;IAS) є жорстка регламентація дій бухгалтера. В українському бухгалтерському обліку є єдиний план рахунків, який є обов’язковим для застосування всіма суб'єктами господарської діяльності.
П (С)БО традиційно орієнтуються на запити регулюючих органів (податкова служба, держкомстат та інші), в той час як МСФЗ (IFRS;IAS) головним чином орієнтовані на користувачів, які мають дійсний чи потенціальний фінансовий інтерес до суб'єкта звітності: акціонерів, інвесторів, контрагентів.
Невідповідність фінансової звітності українського підприємства вимогам МСФЗ (IFRS;IAS) може виникнути внаслідок:
— жорсткої регламентації форм фінансової звітності в Україні й практичної відсутності умов для застосування принципу «суттєвості»;
— відсутності в Україні окремих стандартів, адекватних МСФЗ (IAS) (зокрема, МСФЗ (IAS) 8, 20, 26, 28, 31, 34,37);
— стислості змісту П (С)БО та відсутності пояснень до них, що нерідко приводить до помилкової інтерпретації окремих положень.
Облік заробітної плати та інших виплат працівникам на будь-якому підприємстві займає провідне місце в системі бухгалтерського обліку. Праця є найважливішим елементом витрат виробництва. Заробітна плата — основне джерело доходу працівників підприємства, вона виступає в якості одного з найважливіших економічних важелів управління економікою. Інтеграція України в європейський простір вимагає впровадження принципово нового організаційно-економічного механізму регулювання праці та її оплати, що повинен ґрунтуватися на сучасних прогресивних міжнародних стандартах методології та організації бухгалтерського обліку, що обумовлює необхідність дослідження та оцінки ефективності організації облікових процесів і визначення основних напрямів їх удосконалення.
Відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку, порядок ведення бухгалтерського обліку виплат працівникам та розкриття інформації про такі виплати у фінансовій звітності підприємства визначається МСФЗ (IAS) 19 «Виплати працівникам». МСФЗ (IAS) 19 не розглядає звітності за програмами пенсійного забезпечення, а стосується лише обліку виплат працівникам.
Проведемо порівняльну характеристику П (С)БО 26 «Виплати працівникам» та МСФЗ (IAS) 19 «Виплати працівникам».
Таблиця 1.3. Порівняльна характеристика П (С)БО 26 і МСФЗ (IAS)19.
Критерії. | МСФЗ 19. | П (С)БО 26. | Відмінності. |
Мета. | визначення бухгалтерського обліку та розкриття інформації про виплати працівникам. | визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про виплати (у грошовій і не грошовій формах) за роботи, виконані працівниками, та її розкриття у фінансовій звітності. | МСФЗ (IAS) 19 не дає повного розкриття інформації про виплати працівникам у примітках до фінансової звітності. |
Сфера застосування. | застосовується роботодавцем для обліку всіх виплат працівникам, за винятком тих, до яких застосовується МСФЗ (IAS) 2 «Платіж на основі акцій». | застосовується роботодавцями — підприємствами, організаціями, іншими юридичними особами незалежно від форм власності (крім бюджетних установ). | у зв’язку з прийняттям в Україні П (С)БО 34 «Платіж на основі акцій», доцільно внести поправки в П (С)БО 26 щодо його дії на виплати на основі часток у капіталі. |
Кількість підпунктів. | У П (С)БО інформація представлена в більш стислому вигляді. | ||
Склад виплат. | Короткострокові виплати працівникам, виплати по закінченні трудової діяльності, інші довгострокові виплати працівникам, виплати при звільненні. | Поточні виплати, виплати при звільненні, виплати по закінченню трудової діяльності, виплати інструментами власного капіталу підприємства, інші довгострокові виплати працівникам. | У П (С)БО виділені зобов’язання по виплатам інструментами власного капіталу, які визначаються до П (С)БО 13 «Фінансові інструменти». |
З табл. 1.3 видно, що за змістом МСФЗ (IAS) 19 «Виплати працівникам» та П (С)БО 26 «Виплати працівникам» хоча і не суттєво, проте дещо відрізняються. Це зумовлено національними особливостями та не однократними спробами наблизити норми МСФЗ (IFRS;IAS) до вітчизняного законодавства.
Відповідно до національних та міжнародних стандартів бухгалтерського обліку і фінансової звітності необхідним є використання терміну «виплати працівникам».
Отже, згідно МСФЗ (IAS)19, виплати працівникам — це всі форми компенсації, що їх надає суб'єкт господарювання в обмін на послуги, надані працівниками. При цьому, працівник може надавати послуги підприємству на основі повного або неповного робочого дня, постійної або періодичної зайнятості та на тимчасовій основі.
Короткострокові виплати працівникам — це виплати працівникам (окрім виплат при звільненні працівників), які підлягають сплаті в повному обсязі протягом дванадцяти місяців після закінчення періоду, в якому працівники надають відповідні послуги.
Таблиця 1.4. Порівняння короткострокових виплат працівникам за міжнародними та національними стандартами.
П (С)БО 26. | МСФЗ (IAS)19. |
заробітна плата за окладами та тарифами. | зарплати робітникам та службовцям і внески на соціальне забезпечення. |
інші нарахування з оплати праці. | короткострокові компенсації за відсутність (оплачена щорічна відпустка та оплачена відпустка у зв’язку з хворобою). |
виплати за невідпрацьований час (щорічні відпустки та інший оплачуваний невідпрацьований час). | участь у прибутку та премії. |
премії та інші заохочувальні виплати. | негрошові пільги (медичне обслуговування, надання житла, автомобілів та безкоштовних чи субсидованих товарів або послуг) для теперішніх працівників. |
Короткострокові виплати працівникам включають заробітну плату, внески на соціальне забезпечення та інші короткострокові виплати. Для оцінки короткострокових зобов’язань не застосовують жодних актуарних припущень та дисконтування. Тому недисконтована сума, що підлягає сплаті працівникам за послуги, надані ними підприємстві, відображаються в обліку як зобов’язання за вирахуванням будь-якої вже сплаченої суми.
Проводячи порівняльний аналіз складу короткострокових виплат працівникам стає очевидним, що МСФЗ (IAS) 19 на відміну від вітчизняного П (С)БО 26, окрім заробітної плати, виплат за невідпрацьований час та премій включає також виплати пов’язані з участю працівників у прибутках підприємства, різні винагороди в негрошовій формі та внески на соціальне забезпечення. Усі ці виплати визнаються поточними, якщо вони виплачуються на регулярній основі або плануються до виплати не пізніше ніж закінчиться 12 місяців від періоду, в якому такі зобов’язання були нараховані. Інакше їх слід відносити до довгострокових виплат.
У МСФЗ (IAS) 19, крім усього названого, в списку цих виплат значаться і внески на соціальне забезпечення (у термінах національного обліку — страхові збори). Це не стосується страхових зборів, що сплачуються за рахунок працедавця. Тут йдеться про ту частину страхових зборів, яка сплачується за рахунок заробітку працівників. Окрема згадка про такі збори в МСФЗ (IAS) 19 пояснюється тим, що за західною методологією заробітна плата обліковується за методом нетто, а в нас традиційно застосовується метод брутто.
Отже, на підставі порівняльної характеристики МСФЗ (IAS) 19 та ПСБО 26 «Виплати працівникам» можна сказати, що зазначені нормативні документи, поряд з тотожними, містять відмінні положення. Крім того, оскільки ці документи мають надавати користувачам інформацію щодо змін у складі виплат працівникам протягом періоду та розкриття інформації про залишки на звітну дату, тому вони не повинні суперечити один одному.