Загальні та індивідуальні засоби захисту від дії шкідливих небезпечних факторів

Відрізняють небезпечні виробничі фактори від шкідливих таким чином: якщо небезпечні викликають безпосередньо негативні наслідки (наприклад, різні машини, механізми), то шкідливі поступово призводять до професійних захворювань (наприклад, хімічні речовини, канцерогени). Всі чинники можна підрозділити на 4 розділи:

Фізичні (пил, шум, вібрація…).

Хімічні (радій, ртуть, свинець…).

Біологічні (мікроби, суперечки, мікроорганізми…).

Психофізіологічні (нервові перевантаження, стреси, стомлення…).

ШУМ відноситься до шкідливих факторів виробництва; як і ЗВУК, виникає при механічних коливаннях в твердих, рідких і газоподібних середовищах.

Об'єктивно дії шуму проявляються у вигляді підвищення кров’яного тиску, прискореного пульсу і дихання, зниження слуху, послаблення уваги, деякі порушення координації руху, зниження працездатності. Суб'єктивно дії шуму можуть виражатися у вигляді головного болю, запаморочення, безсоння, загальної слабкості. Комплекс змін, які виникають в організмі під впливом шуму, останнім часом розглядається медиками як «шумова хворобу» .

Як захист від шуму і звуку слід застосовувати нормування (на мій погляд, «стелі» гучності можуть бути занижені); деякі технічні тонкощі, звукоізоляцію, звукопоглинання, спеціальні глушники аеродинамічного шуму, засоби індивідуального захисту (навушники, беруши, протишумові каски, спеціальна протишумові одяг).

ХІМІЧНІ РЕЧОВИНИ діляться на тверді отрути (Pb свинець, миш’як Sn, деякі види фарб) і рідкі та газоподібні отрути (оксид вуглецю, бензин, бензол, сірководень, ацетилен, спирти, ефір і ін.) За характером токсичності їх можна поділити на 1) їдкі (сірчана кислота HCl, соляна кислота H SO, оксид хрому CrO та ін); 2) діють на органи дихання (двоокис сірки SO, кремнієвий оксид SiO, аміак NH тощо); 3) що діють на кров (CO, миш’яковистий водень та ін); 4) діють на нервову систему (спирти, ефір, вуглеводні…) ГОСТ 12. 1. 007−76 встановлює 4 класу небезпеки:

надзвичайно небезпечні (гранично допустима концентрація ПДК <0. 1мг/кубіч. м.).

високонебезпечні (0. 1 <�ГДК <1. 0мг/кубіч. м.).

помірно небезпечний (1. 0 <�ГДК <10. 0мг/кубіч. м.).

малонебезпечних (ГДК> 10. 0мг/кубіч. м.).

Всі ці речовини отруюють місцеву середу на виробництві; так, наприклад, підвищується канцерогенний вплив, а газоподібні речовини можуть призвести до летального результату робітників (метиловий спирт — до сліпоти). Контроль за концентрацією шкідливих речовин здійснюється санепідемстанціями, а також за допомогою експресних і автоматичних методів (всілякі газоаналізатори, хромотографи та інші сучасні прилади). Зниження впливу отруйних речовин можна домогтися при максимальній механізації та автоматизації виробництва, модернізації технічного обладнання, ефектною вентиляції (як місцевої, так і загальнообмінної). Що стосується безпосередньо робітників, то серед них повинні проводитися часті медогляди, вони повинні бути забезпечені чистими столовими та душовими, необхідна також видача та своєчасна очистка сучасної спецодягу; не варто забувати і про дегазації приміщень. У конкретних випадках потрібно видавати трудящим спецперчаткі, маски, захисні щитки, окуляри, іноді протигази, іноді що попереджають захворювання мазі.

ПИЛ — дрібні тверді частинки, здатні деякий час перебувати в повітрі у зваженому стані. Утворюється під час риття комунікаційних ліній, монтажі будівель, оздоблювальних роботах, очищення поверхонь та ін Пил характеризується хімічним складом, розміром і формою частинок, їх щільність, електричними, магнітними та іншими властивостями. Ступеня подрібнення пилу називається її дисперсністю. Дисперсний склад може бути представлений у вигляді таблиць, математичних виразів або графіків. Одна з основних характеристичних величин пилу — швидкість вітання частинок, тобто швидкість їх осадження під дією сили тяжіння в невозмущенном повітрі.

Залежно від складу пилу змінюється її шкідливість; наприклад, найбільш шкідливим для людини вважається діоксид кремнію SiO, який викликає таке захворювання, як силікоз. За хімічним складом же пил поділяється на органічну (деревна, бавовняний…), Неорганічну (цементна, карбідним…) І змішану. ГДК коливається від 1 до 10 мг/кубіч. м.

Виявимо способи захисту від пилу на виробництві. Це знову-таки максимальна механізація, модернізація та автоматизація виробничих процесів; застосування герметичного обладнання для транспортування пилять матеріалів; використання зволожених сипучих матеріалів; застосування ефективних аспіраційних установок, що дозволить видаляти відходи та пил; ретельна і систематична пилеуборка приміщень за допомогою сучасних засобів; застосування в Як засоби індивідуального захисту респіраторів, окулярів, протівопильной спецодягу.

Очищення повітря пропонується здійснювати за допомогою всіляких пиловловлювачів, очисників повітря, фільтрів, пилеосадітельних камер, відцентрових пилеотделітелей — циклонів.

ВИПРОМІНЮВАННЯ є, найбільш небезпечним і шкідливим фактором виробництва в наш вік-вік стрімкого розвитку цивілізації з використанням атомної енергії. Саме іонізуюче випромінювання становить найбільшу небезпеку для людини, що викликає такі страшні захворювання, як рак (лейкемія зокрема) і променева хвороба. Взагалі випромінювання поділяються на радіоактивне (іонізуюче), гамма-і рентгенівське, бета-випромінювання, нейтронне, електромагнітне та лазерне. Найбільш небезпечними є радіоактивне, гамма-і рентгенівське (рентген тому не можна робити частіше одного разу на рік). Дози опромінення нормуються ГОСТом в Беррі; існує декілька таблиць, що стосуються правил дорожнього руху — гранично допустимої дози — з урахуванням категорій населення, ділянок тіла, територій та приміщень.

Захист від випромінювання повинна бути перш за все грунтується на сверхсуперсовременной захисному одязі і робочих аксесуарах, і це основна, на мій погляд, завдання ООН, ВООЗ та інших міжнародних організацій. У наш час, коли широко використовується радіоактивна сировина і всілякі види випромінювань, необхідно максимально захистити населення земної кулі від глобальних і локальних проблем, тому як персонал, зайнятий в роботі, пов’язаній з випромінюванням, повинен бути гранично висококваліфікованим і захищеним від небезпечних впливів, так і АЕС, реактори, ВВЛЕП повинні мати найвищу ступінь захисту. До способів можна віднести екранування, захист часом і відстанню. Але це, на жаль, малоефективні методи, і майбутня захист людства від радіації остаточно не вирішена Залишається сподіватися, що вчені та науково-технічний прогрес придумають що-небудь більш ефектне і нам вдасться втілити їх задуми в життя. Поки ж як захист ми застосовуємо йодну профілактику в критичних випадках, але і це далеко не самий ефективний метод.. .

ВИРОБНИЧЕ ОСВІТЛЕННЯ теж є виробничим фактором, що характеризується такими показниками, як світловий потік (визначається потужністю променистої енергії), освітленість, яскравість, сила світла. Небезпечно тим, що при пере-або недозіровке певної кількості люкс, ват, кандел можливо зіпсувати, а то й втратити зір. Тому не варто відносити цей фактор до розряду малозначних, тим більше, що в нашій країні практично ніколи не було грамотного і безпечного виробничого освітлення. Чого варті перепади напруги, недоліки енергії, відсутність її автономних (резервних) джерел!

Основні вимоги до виробничого освітлення, це відповідність освітленості характеру зорової роботи (тобто відповідне збільшення освітленості робочих поверхонь), досить рівномірний розподіл яскравості (для того, щоб очам не доводилося переадаптіроваться), відсутність різких тіней на робочій поверхні (зменшує стомлення зору), відсутність блесткості (сліпучого дії світла), сталість освітленості в часі, забезпечення електро-, вибухо-і пожежної безпеки. Ці вимоги можуть бути дотримані при правильному виборі типу і системи виробничого освітлення, які поділяються на природне (денне світло), штучне (електричні джерела), змішане (природне доповнює штучне, що є найбільш економічним і розумним), загальна (вся територія; рівномірно), комбіноване (локально, відокремлені робочі поверхні), аварійне (у разі недопущення перерв у роботі), евакуаційне (у місцях евакуації і підвищеного травматизму).

Вибір джерела світла залежить від освітлюваного предмета або території. Розрізняють два види джерел світла: теплове (лампи розжарювання і галогенні лампи розжарювання) і люмінесцентне (всім відомі довгі трубчасті газорозрядні лампи). Освітлювальні прилади можна поділити в цілому на світильники та прожектори; важлива їх характеристика — блесткость.

Вібрація, тобто коливальний рух, викликане машинами для приготування, розподілу та ущільнення бетонної суміші, бетонозмішувачі, дозаторні установками, компресорами, будівельними машинами... Як правило, шум є наслідком вібрації, і обидва чинники призводять до зниження продуктивності праці, віброболезні, погіршення самопочуття. З ручних вібруючих приладів можна привести в приклад відбійний молоток, дриль, брандспойт. Вони впливають на руки людини (локальне вплив). Є ще загальні вібрації, що викликають струс всього організму. Рішення проблеми мені бачиться тільки в автоматизації, в заміні технологічних процесів на невібраціонние. Звичайно, є ще віброізоляція, віброгасіння, вібропоглощеніе і деякі індивідуальні засоби захисту, але, на мою думку, майбутнє за модернізованими автоматизованими технологіями.

БІОЛОГІЧНІ фактори виробництва, такі як мікроби, суперечки, всілякі мікроорганізми — а найбільш часто з ними стикаються медики, в тому числі експериментатори і вчені, біологи, деякі надзвичайні служби (наприклад, СЕС),-ми переконуємося в незаперечному шкідливому, а часом і небезпечному їх вплив на організм людини. Особливу небезпеку викликають епідемії, внаслідок яких небезпеки піддається все населення. Запобігти біду можливо за допомогою спеціальних профілактичних засобів (вітаміни і т. д.), використовуючи відстань, ну і, звичайно, ефективну спецодяг, взуття, маски, рукавички та ін Також слід за сприяння засобів масової інформації (телебачення, преса…) просвіщати населення щодо небезпеки та особистої гігієни, щоб уникнути цієї небезпеки. Чи не заважає розробити спеціальні антибіотики, які підвищували б імунітет людини при зіткненні з мікроорганізмами і всілякими бактеріями.

Психофізіологічних факторів виробництва виникають внаслідок напруженою, часом навіть сверхнапряженной діяльності людини, при великій відповідальності і насиченості технікою і людьми. Приклад професій працівники і обслуга АЕС (постійне перебування в середовищі небезпечного фактора!), Диспетчер, льотчик-випробувач, водій-дальнобійник (особливо перевозить вибухонебезпечну продукцію, радіоактивні відходи та ін.) Як же боротися з нервовими перевантаженнями, стомлення, стресами, Найбільш ефективні методи, це зниження робочих годин (наслідок-збільшення кадрів), можлива автоматизація виробництва, забезпечення заспокійливої дозвілля (відповідний сервіс, робочі об'єднання, для нужденних — наявність психолога і невропатолога при підприємстві).