Економічний аналіз підприємства

Зміст

Вступ…2

1.Загальна економічна характеристика підприємства…4

2.Характеристика зовнішнього середовища підприємства…8

3.Система планування та економічного аналізу на підприємстві…11

4.Бухгалтерський облік на підприємстві…15

5.Внутрішній механізм підприємства. Внутрішня економічна політика підприємства…19

6.Нормування і оплата праці…24

7.Норми та нормативи витрат матеріальних цінностей на підприємстві…27

8.Фінанси підприємства…31

9.Інновційно-інвестиційна діяльність підприємства…37

10.Зовнішньоекономічна діяльність підприємства…40

11.Правова робота на підприємстві…44

12.Охорона праці та навколишнього середовища…47

Висновок…50

Список використаної літератури…52

Додатки…53

Вступ

Перехід до ринкової економіки потребує від підприємства підвищення ефективності виробництва, конкурентноздатності продукції і послуг на основі впровадження досягнень науково-технічного прогресу, ефективних форм господарювання і управління виробництвом, активізації підприємництва і т.п. Важлива роль у реалізації цієї задачі приділяється аналізу господарської діяльності підприємств. З його допомогою виробляються стратегія і тактика розвитку підприємства, обгрунтовуються плани й управлінські рішення, здійснюється контроль за їхнім виконанням, виявляються резерви підвищення ефективності виробництва, оцінюються результати діяльності підприємства, його підрозділів і робітників.

З метою оптимізації діяльності підприємств використовують різні засоби: фінансовий аналіз, економічний аналіз, найрізноманітніші методи дослідження, які повинні виконувати різні функції. Однією з таких функцій являється вивчення характеру дії економічних законів, встановлення закономірностей і тенденцій економічних явищ і процесів у конкретних умовах підприємства. Наступна функція — контроль за виконанням планів і управлінських рішень, за економічним використанням ресурсів. Центральна функція — пошук резервів підвищення ефективності виробництва на основі вивчення передового досвіду і досягнень науки і практики. Також інша функція — оцінка результатів діяльності підприємства по виконанню планів, досягнутому рівню розвитку економіки, використанню наявних можливостей. І накінець — розробка заходів по використанню виявлених резервів у процесі господарської діяльності.

Аналізом фінансового стану підприємства, організації займаються керівники і відповідні служби, також засновники, інвестори з метою вивчення ефективного використання ресурсів. Банки для оцінки умов надання кредиту і визначення ступеня ризику, постачальники для своєчасного одержання платежів, податкові інспекції для виконання плану надходжень засобів у бюджет і т.п. Фінансовий аналіз є гнучким інструментом у руках керівників підприємства. Фінансовий стан підприємства характеризується розміщенням і використання засобів підприємства. Ця інформація представляється в балансі підприємства. Основними чинниками, що визначають фінансовий стан підприємства, є, по-перше, виконання фінансового плану і поповнення в міру виникнення потреби власного обороту капіталу за рахунок прибутку і, по-друге, швидкість оборотності оборотних коштів (активів). Сигнальним показником, у якому виявляється фінансовий стан, виступає платоспроможність підприємства, під яким розуміють його спроможність вчасно задовольняти платіжні вимоги, повертати кредити, проводити оплату праці персоналу, вносити платежі в бюджет. В аналіз фінансового стану підприємства входить аналіз бухгалтерської звітності, пасив і актив, їхній взаємозв'язок і структура; аналіз використання капіталу й оцінка фінансової стійкості; аналіз платоспроможності і кредитоспроможності підприємства і т.п.

1.Загальна економічна характеристика підприємства

ЗАТ «Житомирпромспецбуд» створюється з метою сприяння розвитку економіки України, формування ринкових відносин, отримання прибутку та реалізації на його основі економічних і соціальних інтересів учасників трудового колективу ЗАТ «Житомирпромспецбуд».

Предметом діяльності ЗАТ «Житомирпромспецбуд» є:

* будівництво і ремонт споруд господарського і комунального призначення;

* виготовлення обладнання і виробів будівничого призначення ;

— реалізація і отримання прибутку вироблених виробів;

— товариство також здійснює іншу діяльність передбачено його статутом і іншими установчими документами.

ТОВАРИСТВО самостійно здійснює зовнішньоекономічну діяльність — тобто співробітництво з іноземними суб'єктами господарської діяльності як на території України, так і за її межами, в порядку та на умовах, визначених чинним законодавством України про зовнішньоекономічну діяльність.

Товариство має право створювати філії, дочірні підприємства, представництва, виробництва й інші організації необхідні для виконання своєї діяльності. Філії, представництва й інші відособлені підрозділи Товариства наділяються основними й оборотними коштами за рахунок майна Товариства й діють на підставі положення про їх, затверджуваних Товариство Керує діяльністю філій, представництв і інших відособлених підрозділів Товариства здійснюють особи, призначувані Товариством. Вони діють у силу повноважень, заснованих на дорученні, виданої Товариством.

Товариство вправі від свого імені містити договори, контракти, угоди й інші юридичні акти з юридичними й фізичними особами, у тому числі купівлі-продажу, підряду, позики, перевезення, зберігання, доручення, комісії,

Ревізія (аудит) інформації про зовнішньоекономічні операції, відображеної у звітності ТОВАРИСТВА, здійснюється контролюючими органами ТОВАРИСТВА або підприємствами, що проводять аудит.

Робочий колектив нараховує 190 працюючих, а саме:

— П'ять бухгалтерів (включно з головним бухгалтером);

— Сто сорок п’ять працівників (зайнятих у будівництві, виробництві у столярному і арматурному цехах, заготівельних підрозділах тощо);

— Сорок посадових осіб включно з апаратом управління.

Підприємство створене двома юридичними особами, а саме:

— Товариство з обмеженою вiдповiдальнiстю «Центробуд» (код за ЄДРПОУ-25 304 497, країна-Україна, адреса: вул. Бородiя, 49, м. Житомир, Житомирська обл., Україна, 10 001) кількість акцій-400 000шт. або 77,3419% від загальної кількості акцій;

— Закрите акцiонерне товариство «Фiрма „Укрпромспецбуд“» (код за ЄДРПОУ-1 273 540, країна-Україна, адреса: Харкiвське шосе, буд 13-А, м. Київ, Україна, 2 090) кількість акцій-117 184шт. або 22,6581% від загальної кількості акцій.

Наше підприємство є акціонерним товариством з лінійно-функціональною структурою управління і має таку загальну вертикальну структуру структуру Аналіз економічного і фінансового стану нашого підприємства можна зробити лише на основі економічних показників (табл.1.1), що дасть нам змогу прогнозувати його подальший розвиток.

Таблиця1.1

Показники прибутковості господарської діяльності підприємства

Таблиця1.3

Показники рентабельності господарської діяльності підприємства

Як видно з таблиці1.1 у порівнянні з 2005 роком у 2006 році підприємство збільшило обсяг господарської діяльності і вийшло на беззбитковий рівень і кожного місяця 2007р. отримує чистий прибуток більш як 100 000грн (за бюджетом планується отримати у 2007році чистий прибуток — 718 500грн).

Згідно з таблицею1.2 можна зробити вже деякі висновки.

Середньорічна вартість, є усередненим показником вартостей на початок і кінець періоду, зменшилась у2006р. у порівнянні з 2005р. і це зрозуміло є наслідком амортизації основних засобів у першому випадку, а також не достатнього їх оновлення; що ж до оборотних коштів, то не суттєве зменшення цього показника було викликане зменшенням поточної дебіторської заборгованості.

Фондовіддача розраховується діленням чистого доходу на середньорічну вартість основних засобів; за рік вона збільшилась більш як у півтора рази, що є позитивною тенденцією.

Коефіцієнт оборотності обігових коштів (Чистий дохiд /Середньорiчна вартiсть оборотних активiв). Він характеризує кількість оборотів оборотних коштів за звітний період. Що більше оборотів здійснюють обігові кошти, то вища ефективність їх використання.

Продуктивність праці(Чистий дохiд / Середньооблiкова чисельнiсть працiвникiв) збільшилась у порівнянні з минулим роком із-за підвищення інтенсифікації праці і мотивації.

Середньомісячна заробітна плата (ФОП/Чпрац/12) — збільшилась.

Рентабельність на нашому підприємстві поки ще нульова, але простежуючи загальну тенденцію з впевненістю можна сказати, що вона буде підвищуватися у наступному році.

2.Характеристика зовнішнього середовища підприємства

При характеристиці зовнішнє середовище розподіляється на середовище прямого (операційне середовище) і не прямого (загальне середовище) впливу.

Середовище не прямого впливу включає компоненти від яких прямо не залежить господарська діяльність: демографічна, соціальна ситуація в країні, економічні, правові фактори тощо.

Оскiльки керiвництво підприємства не може безпосередньо впливати на умови зовнiшнього середовища, воно повинно пристосовуватись до цих умов у своїй господарскiй дiяльностi.

Рiвень успiху або невдачi фiрми у досягненнi цiлей залежить вiд то-го, наскiльки добре вона керує контрольованими нею факторами та враховує вплив неконтрольованих факторiв на план діяльності. Щоб покращити маркетингову дiяльнiсть та забезпечити своє довготривале iснування, фiрма повинна використовувати зворотнi зв’язки (iнформацiю про неконтрольоване навколишнє середовище, дiяльнiсть органiзацiї та ефективнiсть її фінансового плану). Для цього вона повинна визначити ступiнь задоволення споживачiв, вивчити тенденцiї в конкуренцiї, оцiнювати взаємовiдносини з урядовими вiдомствами, спостерiгати за станом економiки та можливим браком ресурсiв, вивчати незалежнi засоби масової iнформацiї, аналiзувати динамiку збуту та прибуткiв, вести переговори з рiзними учасниками збутових мереж, використовувати рiзноманiтнi методи отримання та оцiнки iнформацiї.

На основi цiєї iнформацiї, фiрма повинна адаптувати свою стратегiю до навколишнього середовиша, продовжуючи одночасно викорис-товувати свої характернi переваги. Дчя довготривалого успiху вона повинна постiйно знаходити новi реальнi можливостi, якi вiдповiдають загальному фінансовому плану, а також реагувати на потенцiйнi загрози, переглядаючи свою стратегію.

Таблици 2.1

Фактори не прямого впливу

Що ж до факторів прямого впливу, то до них ми відносимо покупців, постачальників, конкурентів, робітників тощо.

На нашому підприємстві основним видом діяльності є будівництво і ремонт споруд господарського і комунального призначення, виготовлення обладнання і виробів будівничого призначення, тому клієнтами нашого підприємства є замовники забудов, фізичні особи, юридичні особи.

Житлове будівництво найчастіше замовляють за планом іпотечного кредитування де ЗАТ"Житомирпромспецбуд" виступає як забудовник.

На замовлення інших підприємств здійснюється будівництво торговельних центрів (Торговельний центр м. Бердичів), цехів фабрик (швейні цехи) тощо.

На державні замовлення здійснюється відновлення будинків, вулиць (вул.Щербакова, вул. Свободи, м. Хмельницьк; вул. Механізаторів, м. Київ; пр.Ів.Богуна, м. Житомир).

На замовлення навчальних закладів здійснюється будівництво гуртожитків, та інших об'єктів, і навіть у ЖДТУ ЗАТ’Житомирпромспецбуд" виконувало роботи по забиванню сваїв на початку будівництва бібліотеки.

Також наше підприємство виконує інші замовлення — ремонт Житнього ринку та інших об'єктів ремонт будинків (Домбровського, 59).

Окрім цього наше підприємство займається виробництвом будматеріалів і їх реалізацією, а також отримує доходи від оренди.

Постачальниками для нашого підприємства є фірми, що постачають будматеріали, які наше підприємство не може самостійно виготовити. Також воно користується послугами юридичних і аудиторських фірм. ЗАТ"Житомирпромспецбуд" здійснює також закупівлю офісного обладнання та програмного забезпечення (наприклад у фірми"Час"). А також здійснює витрати на реклами і підписку на спеціалізовану літературу.

Щодо такого фактору як працівники, то наше підприємство не має недостачі в кадрах, оскільки потрібних спеціалістів вистачає на ринку праці.

Конкуренція суттєво не впливає на діяльність підприємства по якому проводиться аналіз оскільки воно має широкий профіль діяльності і може збалансовано діяти у різних сегментах ринку. Тим паче будівництво є сектором довготривалих інвестицій, тому різких змін кон’юнктури ринку не слід очікувати.

3.Система планування та економічного аналізу на підприємстві

На нашому підприємстві економічне планування здійснюється за допомогою складання бюджетів доходів та витрат (Додаток).

Аналітичну роботу підпри-ємства можна поділити на два блоки:

1) аналіз фінансових результатів та рентабельності;

2) аналіз фінансового стану підприємства. Аналіз фінансових результатів підприємства здійснюється за та-кими основними напрямками:

—аналіз та оцінка рівня і динаміки показників прибутковості, факторний аналіз прибутку від реалізації продукції, робіт, послуг;

— аналіз фінансових результатів від іншої реалізації, позареалі-заційної та фінансової інвестиційної діяльності;

— аналіз та оцінка використання чистого прибутку;

—аналіз взаємозв'язку витрат, обсягів виробництва продукції та прибутку;

— аналіз взаємозв'язку прибутку, руху оборотного капіталу та грошових потоків;

— аналіз та оцінка впливу інфляції на фінансові результати;

— факторний аналіз показників рентабельності. Аналіз фінансового стану підприємства проводиться за такими напрямками:

— аналіз та оцінка складу та динаміки майна;

—аналіз фінансової стійкості підприємства;

— аналіз ліквідності балансу;

Фінансове планування є необхідним для фінансового забезпечення розширення кругообороту виробничих фондів, досягнення високої ре-зультативності виробничо-господарської діяльності, створення умов, які забезпечили б платоспроможність та фінансову стійкість підприємс-тва. Ринок висуває високі вимоги до якості фінансового планування, оскільки нині за негативні наслідки своєї діяльності відповідальність нестиме само підприємство. Сьогодні фінансове планування потребує переведення на нові прин-ципи організації. Його зміст та форми мають бути суттєво змінені у зв’язку з новими економічними умовами та соціальними орієнтаціями.

Фінансове планування — це процес визначення обсягу фінансових ресурсів за джерелами формування і напрямками їх цільового викорис-тання згідно з виробничими та маркетинговими показниками підпри-ємства у плановому періоді. Метою фінансового планування є забезпе-чення господарської діяльності необхідними джерелами фінансування.

Отже, основними завданнями фінансового планування на підпри-ємстві є:

* забезпечення виробничої та інвестиційної діяльності необхід-ними фінансовими ресурсами;

* установлення раціональних фінансових відносин із суб'єктами господарювання, банками, страховими компаніями тощо;

* визначення шляхів ефективного вкладення капіталу, оцінка ра-ціональності його використання;

* виявлення та мобілізація резервів збільшення прибутку за ра-хунок раціонального використання матеріальних, трудових та грошових ресурсів;

* здійснення контролю за утворенням та використанням платіж-них засобів. Фінансове планування дає змогу розв’язати такі конкретні питання:

* які грошові кошти може мати підприємство в своєму розпоря-дженні;

* які джерела їх надходження;

* чи достатньо засобів для виконання накреслених завдань;

* яка частина коштів має бути перерахована в бюджет, позабю-джетні фонди, банкам та іншим кредиторам;

* як повинен здійснюватися розподіл прибутку на підприємстві;

* як забезпечується реальна збалансованість планових витрат і дохо-дів підприємства на принципах самоокупності та самофінансування.

Фінансовий план — це найважливіший елемент плану, який складається як для обґрунтування конкретних інвестиційних проектів, так і для управління поточною та стратегічною фінан-совою діяльністю. Цей розділ бізнес-плану включає такі складові:

— прогноз обсягів реалізації;

— баланс грошових надходжень та витрат;

— таблицю доходів та витрат;

— прогнозований баланс активів та пасивів підприємства.

Нині, коли підприємствам надано самостійність у плануванні, вони можуть не складати фінансового плану або складати його в будь-якій довільній формі, що її вони вважають для себе найбільш прийнятною. Найпоширенішою формою фінансового плану є ба-ланс доходів та видатків.

Мета складання фінансового плану полягає у взаємоузгодженні доходів та витрат. За перевищення доходів над витратами сума пе-ревищення може направлятися в резервний фонд.

Коли витрати перевищують доходи, визначається сума фінансових ресурсів, якої бракує. Додаткові фінансові ресурси можна одержати за рахунок кредитів, позик, випуску цінних паперів тощо. Якщо джерело додаткових фінансових ресурсів уже відоме, то ці кошти включають-ся в дохідну частину, а сума погашення заборгованості в плановому періоді — у витратну частину фінансового плану.

Фінансовий план складається на рік з розбивкою по кварталах. Розробка фінансового плану розпочинається з розрахунку показни-ків дохідної, а потім витратної його частин.

У процесі складання балансу доходів та витрат необхідно перевіри-ти взаємо узгодженість запланованих сум витрат та відрахувань із дже-релами покриття їх відповідними доходами та надходженням коштів, передбачених у першому розділі балансу доходів та витрат. Витрати на реалізацію продукції, передбачені в другому розділі балансу доходів та витрат, повинні покриватися з виручки від реалізації продукції та по-слуг (за вирахуванням податку на додану вартість та акцизного збору). Якщо виручка від реалізації продукції та послуг (за вирахуванням податків) виявляється меншою за витрати на реалізовану продукцію, тоді прибуток у першому розділі буде відсутній. У другому розділі з’являться збитки в сумі перевищення витрат над виручкою.

Таблиця3.1

Основні економічні показники господарської діяльності підприємства за планом і фактично (2006р.)

Оцінюючи показники динаміки можна простежити декілька закономірних тенденцій:

— порівнюючи показники прибутковості за 2005,2006, і план 2007рр. видно, що підприємство перетворюється на цьому відрізку своєї діяльності з збиткового у прибуткове;

— показники трудового процесу і заробітної плати залишились позитивно стабільними і ростуть;

— рентабельність може бути нульовою і навіть негативною, а підприємство залишатися стабільним і розвиватися — це просто фаза життєвого циклу.

4.Бухгалтерський облік на підприємстві

Керуючись Законом України «Про бухгалтерский облiк i фiнансову звiтнiсть в Україні» вiд 16.07.99 р. №>996-ХIУ. затвердженими МФ України положеннями (стандартами) бухгалтерского облiку, iнструкцiями та іншими нормативними актами, якi регулюють, порядок ведення бухгалтерского облiку, складання та подання фiнансової звiтностi, виконуючи вимоги, передбаченi Статутом пiдприємства, з метою отримання прибуткiв та задоволення матерiальних та iнших соцiальних потреб працiвникiв пiдприємства на пiдприємствi здiйснюється ведення бухгалтерського облiку, складання та подання звiтностi.

Створення органiзацiйної основи бухгалтерського облiку на підприємстві належить до компетенцiї власникiв закритого акціонерного товариства «Житомирпромспецбуду та передбачає встановлення вiдповiдних обов’язків його керiвника та працiвникiв бухгалтерiї.

Для забезпечення ведення бухгалтерського облiку на пiдприємствi i на виконання пункту 4 статтi 8 Закону про бухоблік, бухгалтерський облiк здiйснюється бухгалтерiєю підприємства, яку очолює головний бухгалтер.

Кiлькiсний та якiсний склад бухгалтерії визначається штатним розкладом i затверджується окремим наказом керiвника пiдприємства.

Права й обов’язки головного бухгалтера та всіх посадових осiб бухгалтерiї визначаються Законом про бухоблік, посадовими iнструкцiями i затверджуються окремим наказом керiвника пiдприємства. Тривалiсть операцiйного циклу, з метою класифiкацiї активiв, вважається рiвною одному мiсяця. Бухгалтерський облiк ведеться на основi Плану рахункiв бухгалтерського облiку активiв, капiталу, зобов’язань та господарських операцiй пiдприємств i органiзацiй та Iнструкцiї № 291, за допомогою програми I С Бухгалтерiя.

Облiк адмiнiстративних витрат здiйснювати за таким перелiком статей:

— зарплата адмністративно-управлiнського персоналу;

— вiдрахування на соцiальне страхування;

— амортизацiя необоротних активiв загальногосподарського призначення;

— амортизацiя нематерiальних активiв загальногосподарського призначення;

— витрати на вiдрядження працiвникiв адмiнiстрацiї;

— витрати на банкiвськi послуги;

— витрати на аудиторськi, юридичнi послуги;

— утримання автотранспорту загальногосподарського призначення;

— витрати на охорону;

— податки, збори, обов’язковi платежi;

— поштовi витрати;

— iншi витрати, пов" язанi з утриманням адмiнiстрацiї.

Облiк витрат на збут здiйснювати за такими статтями:

i

…

— заробiтна плата працiвникiв збуту;

— вiдрахування на соцiальнi заходи;

— амортизацiя необоротних активiв вiддiлу збуту;

— транспортнi витрати, пов" язанi зi збутом продукцiї;

— витрати на рекламу готової продукцiї;

— iншi витрати, пов" язанi зi збутом.

Дохiд визнавати на дату виконаних робiт, а оцiнювати вiдповiдно до П (С)БО-15.

Витрати вiдображати в балансi одночасно зi зменшенням активiв або збiльшенням зобов’язань, а у Звiтi про фiнансовi результати — одночасно з доходами, для отримання яких вони понесенi.

Здiйснювати податковий облiк згiдно законодавства України.

При прийняттi вiдповiдних Положень (стандартiв) бухгалтерського облiку, що регулюють iншi сфери дiяльностi пiдприємства, до цього наказу можуть вноситися змiни i доповнення.

З таблиці4.1 видно, що у вартості суттєво зменшилися в основному основні засоби — приблизно на два мільйони дев’ятсот тисяч гривень. Це дуже добре видно у відхиленні загальних структур двох балансів.

Таблиця4.1

Характеристика активів та зобов’язань підприємства за балансом

Причиною цього є нарахування амортизації на не оборотні активи.

Що ж до оборотних активів, то вони у вартості суттєво не втратили, а деякі мали навіть і збільшення вартості (виробничі запаси, грошові кошти, частково дебіторська заборгованість).

Розглядаючи структуру пасивів ми бачимо, що деякі його пункти присутні в балансі 2005року і відсутні в балансі 2006року, і навпаки (Додатковий капітал Короткострокові кредити банків Поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями). Суттєво же впливаючих на господарську діяльність змін у інших пунктах не відбулося.

5.Внутрішній механізм підприємства. Внутрішня економічна політика підприємства Проведення управлінського аналізу розбивається на три основних етапи:

По-перше відбувається аналіз організаційної і виробничої структури підприємства і рентабельності діяльності

На другому етапі формуються центри відповідальності (центри прибутків).

По-третє в ході аналізу розраховуються основні показники діяльності центрів відповідальності: кінцевий прибуток, окупність інвестиційних проектів центра тощо. Загальну суму прибутку, заробленого підприємством, необхідно розподілити, по-перше, по виробничим підрозділам, по-друге, по функціональним підрозділам. Прибуток перерозподіляється після виплати податків, тобто, враховуються всі можливі доходи та витрати.

На підприємстві центрами прибутку є цехи, які формують умовний розрахунковий прибуток;бригади1,2,3,4; підрозділ збуту.

На підприємстві центрами витрат є заготівельні підрозділи;техніко-обслуговуючий підрозділ; тощо.

Відповідальність підрозділів центрів витрат і їх діяльність є більш жорстко регламентованими, ніж підрозділів центрів прибутку.

Управління підприємством.

Правління здійснює поточне упраління товариством, з правління починається аналіз організаційної структури підприємства (Рисунок5.1, Рисунок5.2).

Функціональні керівники керують роботою відділів підприємства. Між функціональними відділами виникають функціональні зв’язки. Функціональні керівники не мають безпосереднього виходу на робітників. Управлінська структура підприємства пронизана лінійно-функціональними зв’язками. Функціональними керівниками являються начальники всіх відділів та управлінь сформованих по функціональній ознаці.

За лінійною ознакою сформовані чехи та дільниці, а також бригади, які здійснюють статутну діяльність.

У нашому випадку підприємство повністю задовольняє лінійно-функціональна структура, бо підприємство має два основні види діяльності(що впливає на гнучкість зв’язків між підрозділами), це надання послуг з будівництва і ремонту, а також виробництво і продаж будівельних матеріалів. За допомогою цього компенсуються основні недоліки лінійно-функціональної організаційної структури підприємства.

Таким чином, даючи загальну характеристику організаційної структури, можна виділити декілька положень, що визначають її значимість:

— організаційна структура фірми забезпечує координацію всіх функцій менеджмента;

— структураа організації визначає права і обов’язки (повноваження і відповідальність) на управлінських рівнях;

— від організаційної структури залежить ефективна діяльність фірми, її виживання і процвітання;

— структура, прийнята в даній конкретній фірмі, визначає організаційну поведінку її співробітників, тобто. стиль менеджмента і якість праці колективу.

Внутрішня економічна політика підприємства

На нашому підприємстві до основних засобiв вiдносять матерiальнi активи, очiкуваний строк корисного використання (експлуатацiї) яких бiльше одного року, первiсна вартiсть яких бiльша за 1000 грн. Облiковою одиницею бухгалтерського облiку основних засобiв вважається об'єкт основних засобів Лiквiдацiйна вартiсть об'єктiв основних засобiв прийнята рiвною 0. Нарахування амортизацiї за основними засобами здiйснювається за податковим методом. Матерiальнi активи з термiном корисного використання (експлуатацiї) понад один рiк вартiстю до 1000 трн. є малоцiнними необоротними матерiальними активами (МНМА). Амортизація малоцінних необоротних матерiальних активiв (МНМА) нараховується у першому мiсяцi використання об'єкта в розмiрi 100% його вартостi.

Термiн використання нематерiальних активiв визначається по кожному об'єкту окремо, в момент його зарахування на баланс, виходячи з:

— термiну використання подiбних нематерiальних активiв;

— передбачуваного морального зносу, правових чи iнших подiбних обмежень щодо строкiв використання та iнших факторiв.

Амортизацiю нематерiальних активiв здiйснюється прямолiнiйним методом.

Резервування коштiв для здiйснення майбутнiх витрат i платежiв не провадити. Використовується метод оцiнки вибуття сировини, матерiалiв, напiвфабрикатiв, МШП, iнших виробничих запасiв i готової продукцiї за середньозваженою собiвартiстю.

Виробнича собiвартiсть продукцiї складається з таких статей (склад виробничої собiвартостi обумовлюється для кожного об'єкта облiку затрат):

сировина i матерiали;

комплектуючi вироби, напiвфабрикати;

основна та додаткова зарплата робiтникiв виробництва;

— вiдрахування на соцiальне страхувания;

змінні та розподiлені постiйні загальновиробничi витрати.

Застосовується нормативний метод облiку витрат на виробництво i калькулювання собiвартостi продукцiї.

3 метою визначення виробничої собiвартостi продукцiї встановлюється такий перелiк змiнних i постiйних загальновиробничих витрат:

а) зміннi:

— витрати, пов язанi з енергопостачанням технологічного процесу;

— витрати на водопостачання технологiчного процесу;

б) постiйнi:

— заробiтна плата та iншi виплати апарату управлiння дiльницями;

— вiдрахування на соцiальне страхування вiд зарплати апарату управлiння дiльницями;

— витрати на опалення, освiтлення, водопостачання та iншi послуги третiх осiб з утримання виробничих примiщень;

— амортизацiя основних засобiв загальновиробничого призначення iз застосуванням податкового методу нарахування амортизацiї;

— витрати на ремонт цехового обладнання.

Установлено порядок розподiлу загальновиробничих витрат пропорцiйно сумi обсягу виконаних робiт.

Оцiнка залишкiв незавершеного виробництва провадиться у розрiзi видiв готової продукцiї (замовлень) i статей калькуляцiї з визначенням фактичної вартостi залишкiв сировини i матерiалiв за рахунок вартостi витрат iнших статей калькуляцiї пропорцiйно вартостi сировини i матерiалiв за фактичною виробничою собiвартiстю.

6.Нормування і оплата праці

Форма i системи оплати працi на підприємстві.

Оплата працi робiтникам проводиться за дiючими на пiдприємствi відрядними розцiнками, тарифними ставками, посадовими окладами за фактично виконаний обсяг будiвельно — монтажних робiт.

Встановлені форми i системи оплати працi:

— для робiтникiв вiдрядникiв — вiдрядна, вiдряднопремiальна;

— для робiтникiв погодинникiв — погодинна, погодинно-премiальна.

Розмiрiв тарифних ставок i окладiв переглядається при зміні розміру мiнiмальної заробiтної плати у вiдповiдностi з Законом України «Про державний бюджет» на коефiцiєнт її пiдвищення з урахуванням діючих міжпосадових мiжквалiфiкацiйних) спiввiдношень в оплатi працi.

Грошова винагорода працiвникам та службовцям за загальними результатами роботи за рiк виплачується при наявностi коштiв згiдно з розробленим Положенням.

За високi показники у працi, при наявностi прибутку на пiдприємствiї спецiалiстам, службовцям i лiнiйним працiвникам можуть встановлюватись надбавки до посадового окладу з коефiцiєнтом один, два, три, чотири, а в окремих випадках i бiльше.

Виплати заробiтної плати працiвникам пiдприємства здiйснюються у гривнях. Як виняток за згодою працiвника частина заробiтної плати може виплачуватись у натуральному виглядi за цiнами нарiвнi собiвартостi бажаної для працiвника продукцiї. За заявою працiвника здiйснюються безготівкові платежi за рахунок заробiтної плати на оплату комунальних послуг, навчання працiвника i його членiв сiм'ї, лiкування тошо.

Виплата заробiтної плати здiйснюється двiчi на мiсць 12 та 23 числа. В день остаточної виплати заробiтної плати працiвникам видаються листки про суму нарахованої та утриманої заробiтної плати.

Ставка (оклад) для працiвникiв, якi виконують неквалiфiковану роботу, кур'єр, прибиральник службових примiщень, сторож, прибиральник цехiв, встановлюється у розмiрi мінімальної заробiтної плати.

Нормування праці.

Запровадження, змiна та перегляд норм працi (виробiтку) проводиться адміністрацією за погодженням з профспiлковим комiтетом.

Встановлюються зниженi норми виробiтку на 20% для:

Інвалідів, вагiтних жiнок, молодих робiтникiв, прийнятих на роботу пiсдя закінчення загальноосвiтнiх шкiл, професiйно — технiчних училищ, строкової вiйськової служби, а також для тих, хто пройшов навчання безпосередньо на виробництвi на протязi шести мiсяцiв.

Профспілковий комiтет зобов’язується: представляти та захищати на всiх рiвнях управління представників членiв профспiлок пiдприємства у сферi оплати працi; регулярно аналiзувати розподiл та використання коштiв фонду оплати праці, вносити пропозицiї i вживати заходiв до найбiльш раціонального використання його для потреб колективу; здійснювати контроль за дотриманням на пiдприємствi законодавства i питань оплати працi, своєчасною виплатою заробiтної плати; аналізувативати рiвень середньої заробiтної плати на пiдприємствi у галузї, готувати пропозицiї щодо вдосконалення оплати працi; проводити перевiрки нарахування працiвникам заробiтної плати, зборів і підстав вiдрахувань з неї; у разі виникнення заборгованостi iз виплати заробiтної плати, погоджувати виконання графiка погашения цiєї заборгованостi.

На пiдприємствi встановлено 40 годинний робочий тиждень за роппорядком, що встановлюється за погодженням з профспiлковим комітетом з урахуванням специфiки виробництва iз розрахунку нормальної тривалостi робочого дня 8 годин, при 8 годинному 5 денному робочому тижнi. Розпорядок роботи товариства з 8−00 до 17−00 обiдня перерва одна година з 12−00 до 13−00. Вихiднi суботу, недiля Форми і системи оплати праці, як вже зазначалось, встановлюються як для погодинників, так і для відрядників. За цим принципом визначається (за тарифними ставками) посадовий оклад, який разам з можливими додатковою заробітною платою, премією, матеріальною допомогою, виплат за чергову відпустку тощо складають загальну суму виплат. З загальної суми виплат вираховується податок на доходи фізичних осіб (15%), вирахування у Пенсійний фонд (2(0,5)%), Фонд соціального страхування від тимчасової втрати працездатності(1(0,5)%), Фонд соціального страхування на випадок безробіття (0.5%); також на нашому підприємстві діє профспілка, члени якої із своєї заробітної плати здійснюють членські внески у розмірі 1% від заробітної плати.

7.Норми та нормативи витрат матеріальних цінностей на підприємстві

Розмiр власних оборотних активiв, що необхiднi пiдприємству для забезпечення нормальної дiяльностi, встановлюється нормуванням.

Нормування — це процес обчислення тої частини оборотних активiв (запасiв та затрат), яка потрiбна пiдприємству для забезпечення нормального, неперервного процесу виробництва, реалiзацiї продукцiї та розрахункiв.

Основним завданням нормування є розробка в кожному пiдприємствi економiчно обгрунтованих норм та нормативiв власних оборотних активiв, що забезпечують прискорення обiгу та найбiльш ефективнє використовування матерiальних i фiнансових ресурсiв.

При розрахуику нормативу власних оборотних активiв необхiдно виходити з виробничого напрямку пiдприємства, планiв виробництва та реалiзацiї продукцiї, її собiвартостi, норм витрат та запасiв товарно-матерiальних цiнностей, що передбаченi у планах виробництва та матерiально-технiчного постачання, умов розрахункiв iз заготiвельниками та постачальниками. а також забезпечення прискорення обiгу активiв.

Нормування оборотних активiв включає розробку та встановлення в кожному пiдприємствi спецiальних норм за окремими видами матерiальних цiнностей, затрат виробництва i т.д. та розрахунок нормативу власних оборотних активiв у грошовому виразi на кiнець року, кварталу.

Норма — це обчислювана за встановленим порядком за кожним видом оборотних активiв вiдносна або мiнiмальна їх величина, що необхiдна для розрахуику нормативу. За окремими видами оборотних активiв вона розраховується в абсолютних величинах (гривнях, копiйках), за iншими — у вiдносних величинах (днях, вiдсотках).

Норми оборотних активiв за їх видами повиннi розроблятися на пiдприємствi спецiальпою комiсiєю, що очолена керiвником, у вiдповiдностi до «Типового порядку визначення норм запасiв товарно-матерiальних цiнностей», що затвердженi Мiпiстерством фiнансiв та Мiнiстерством економiки України у 31.05.93 р.

Норматив — це мiнiмальний розмiр власних оборотних активiв у грошовому виразi, що необхiдний пiдприємству для забезпечення нормального, безперервного процесу виробництва, реалiзацiї продукцiї та розрахункiв. Нормативи власних оборотних активiв повиннi враховувати потреби пiдприємства в активах не тiльки для основної дiяльностi, але й для капiтального ремонту будинкiв, споруд, що виконується господарським способом, а також для допомiжних пiдприємств та iнших служб пiдприємств, що не знаходяться на самостiйпому балансi.

Норми та нормативи обчислюються складанням спецiальних розрахункiв за кожним видом оборотних активiв, шо нормуються. Визначаються нормативи на кiнець плапованого року за окремими видами оборотних активiв множенням норми на об'єм (одноденну витрату) нормованих цiнностей або затрат виробництва. що приймаються в розрахунок. Данi, що необхiднi для розрахуику норм та нормативiв за окремими елементами нормованих оборотних активiв, беруть з вiдповiдних видiв бухгалтерської звiтностi (балансiв та iн.) та таблиць виробничо-фiнансовоi о плану.

Особливiстю в обчисленнi нормативiв оборотних активiв є те, що за окремими їх видами (незавершеному виробництвi) нормативи встановлюються в об'ємi повної потреби пiдприємства в них. а за iншими (сировиною та основним матерiалам, пальним, запасним частинам, тарою, допомiжним та iишим матерiалам) — у розмiрi мiнiмальної потреби. Цє пов’язано з тим, що витрати незавершеного виробництва не вiдшкодовуються виручкою вiд реалiзацiї продукцiї запланованого року, а включаються до собiвартостi продукцiї наступних перiодiв, тому на них пiдприємствами видiляються активи у повному обсязi. Запаси ж сировини, основних матерiалiв, пального та iнших товарно-матерiальних цiнностей споживаються та вiдшкодовуються систематично, тому на них пiдприємствами видiляються активи в обсязi мiнiмальних запасiв, що забезнечують неперервний процес виробництва.

Норматив власних оборотних активiв на сировину, основнi матерiали та напiвфабрикати визначається множенням вартостi їх однодобової витрати в запланованому роцi на норму запасу в днях. У виглядi формули це може бути подано як:

Н = ОN, де Н — норматив власних оборотних активiв. грн.;

О — одноденна витрата сировини, матерiалiв та напiвфабрикатiв, грн.;

Nнорма оборотних активiв, днiв.

При цьому, однодобова витрата сировини, матерiалiв та напiвфабрикатiв визначається дiленням вартостi їх рiчної (квартальної) витрати в запланованому роцi на 360 (90) днiв. У нашому випадку ми визначаємо витрачання на одну машино-годину.

Норма оборотних активiв за кожним видом або однорiдною групою матерiалiв враховує час їх перебування у поточному, страховому, транспортному, технологiчному запасах, а також час, необхiдний для вiдвантаженпя, доставки, прийому та склаДування матерiал iв.

Сукупний норматив визначається додаванням усіх нормативів. За таблицею7.1 ми можемо визначити сукупний норматив за весь місяць додаючи суми по всіх нормативах.

Нсукупний=1927,48+11 092,45+622,12+187,24=13 829,29грн.

Таким чином визначається сукупна потреба у товарно-матерiальних цінностях на місяць.

8.Фінанси підприємства

Підприємства, якi працюють в умовах ринкових вiдносин, несуть повну вiдповiдальнiсть за своїми зобов’язаннями перед ланками фінансово — кредитної системи, постачальниками, своїми працівниками, а також за результати своєї виробничо-фiнансової дiяльностi. Здатнiсть пiдприємства своєчасно погашати свої борговi зобов’язання характеризують фiнансовий стан пiдприємства.

Пiд фiнансовим станом пiдприємства також розумiють рiвень його забезпеченостi вiдповiдним обсягом фiнансових ресурсiв, необхiдних для здiйснення ефективної господарської дiяльностi та своєчасного здiйснення грошових розрахункiв за своїми зобов’язаннями.

Фiнансовий стан — це одна з найважливiших характеристик виробничо-фiнансової дiяльностi пiдприємств. Вiн може бути добрим чи поганим.

Кожне пiдприємство повинно прямувати до позитивного фiнансового стану, тобто до створення достатнього обсягу фiнансових ресурсiв, що виступає гарантом своєчасностi розрахункiв з постачальниками, бюджетом та iншими ланками фiнансової системи, подальшого економiчного та соцiального розвитку.

Оцiнка фiнансового стану пiдприємства повинна здiйснюватись за допомогою вирахування системи економiчних показникiв, якi характеризують господарсько-фiнансове становище господарюючих суб'єктiв.

Метою оцiнки фiнансового стану пiдприємства виступає пошук резервiв збiльшення його прибутковостi, рентабельностi i платоспроможностi.

Основними показниками, якi характеризують фiнансовий стан підприємства є:

— прибутковiсть (рентабельнiсть);

— оптимальний розподiл прибутку;

— наявнiсть оптимальних розмiрiв власних оборотних активiв, якi забезпечують нормальний процес виробництва та реалiзацiї продукції;

— наявнiсть власних джерел формування оборотних активiв в обсязi, достатньому для їх покриття;

— платоспроможнiсгь пiдприємства та iнше.

Якщо пiдприємство досягає у вказаних напрямках необхiдних оптимальних параметрiв, його фiнансовий стан стiйкий. Якщо ж пiдприємство не отримує, скажiмо, прибуток у розмiрах, якi б забезпечували необхiдний прирiст власних фiнансових ресурсiв, його фiнансовий стан не може бути стiйким. Тому розгляд змiсту, порядку розрахунку вказаних показникiв, їх взаємозв'язку i впливу на фiнансовий стан пiдприємства є досить суттєвим.

Визначення фінансового стану на нашому підприємстві здійснює бухгалтерія. Вона визначає основні показники, що потім доводяться до керівництва для прийняття управлінських рішень.

Терміни сплати податків:

ПДВ — сплачується щомісяця в кінці місяця (100 000грн),

Податок на прибуток — сплачується через сорок днів після закінчення кварталу (30 000грн),

Податок на землю — в кінці місяця (5 000грн),

Відрахування до Пенсійного фонду — щомісячно до 20 числа (100 000грн),

Збір за воду — через сорок днів після закінчення кварталу (500грн),

Збір за забруднення — через сорок днів після закінчення кварталу (2000грн),

Податок на транспорт — через 14 днів після закінчення кварталу (14 000грн),

Комунальний податок — щомісячно до 15 числа місяця (300грн),

Відрахування насоціальне страхування — з виплатою заробітної плати (10 000грн).

Під сутністю фінансової стійкості розуміють забезпечення запасів та витрат джерелами коштів для їх формування.

Фінансова стійкість — це такий стан підприємства, коли об'єм його майна (активiв) достатнiй для погашення зобов’язань, тобто пiдириємство є платоспроможним. Або, фiнансова стiйкiсть пiдприємства це таке його становище, коли вкладенi в пiдприємницьку дiяльнiсть ресурси окупаються за рахунок грошових надходжень вiд господарювання, а отриманий прибуток забезпечує самофiнансування та незалежнiсть пiдприємства вiд зовнiшнiх залучених джерел формування активiв. Визначається фiнансова стiйкiсть вiдношенням вартостi матерiальних оборотних активiв (запасiв та витрат) до величини власних та позичених джерел коштiв для їх формування.

Для характеристики фiнансової стiйкостi пiдприємства використовується система абсолютних та вiдносних показникiв. Найбiльш узагальнюючими абсолютними показчиками фiнансової стiйкостi є вiдповiднiсть або невiдповiднiсть (надлишок або нестача) джерел коштiв для формування запасiв i затрат, тобто рiзниня мiж сумою джерел коштiв i сумою запасiв i витрат (Таблиця 8.2).

Кавт=ВК/ВМ, ВК — власний капiтал, ВМвартiсть майна.

Кфс=ВК/ПК, ВК — власнi кошти;ПК — позиковi кошти.

Кзвк=ВК/ОА, В К— власнi кошти; ОА — оборотиi активи.

Ксзвк=ПК/ВК, ПК — позикові кошти;В К — власнi кошти.

Ккзк=ДКВ/А, ДКВ — довгостроковi i короткостроковi вкладення; А — активи.

Кквк=ВК/А, ВК — власний капітал; А — активи.

за рахунок власних оборотних коштів і довгострокових кредитів.

Що ж до коефіцієнтів, що характеризують фінансову стійкість, то всі вони збігаються з нормативним значенням, що свідчить про фінансову стабільність ЗАТ"Житомирпроспецбуд".

Оцінимо стан ліквідності на нашому підприємстві(Таблиця8.3).

Таблиця.8.3

Основні показники ліквідності ЗАТ «Житомирпроспецбуд»

Кабс.лік.=ГКЕ/ПЗ, де ГКЕ — грошові кошти та їх еквіваленти на початок (кінець) періоду, ПЗ — поточні зобов’язання підприємства на початок (кінець) періоду;

Ккр.лік.=(ГКЕ+ПФІ+Дебз)/ПЗ, де ПФІ - поточні фінансові інвестиці на початок (кінець) періоду; ДебЗ — дебіторська заборгованість на початок (кінець) періоду;

Кпокр.=(ГКЕ+ПФІ+ДебЗ+З)/ПЗ, де З — запаси на початок (кінець) періоду Найважливiшим показником фiнансового стану пiдприємства є лiквiднiсть, сутнсть якої нроявлясться у можливостi пiдприємства у будь-який момент розрахуватися за своїми зобов’язаннями за допомогою майна, яке є на балансi, тобто в тому, як швидко пiдприємство може продати свої активи, отримати грошовi кошти i погасити вої борги, заборгованостi перед постачальниками, перед банком по поверненню кредитiв, перед бюджетом та позабюджетними централiзованими фондами по сплатi податкiв та платежiв, перед робiтниками по виплатi заробiтної плати та iнше.

В залежностi вiд того, якими платiжними засобами пiдприємство має можливiсть погасити свої зобов’язання, розраховують декiлька показникiв лiквiдностi (платоспроможностi).

Коефіцієнт абсолютної ліквідності характеризує частину поточної заборгованості яку підприємство може погасити найближчим часом, На нашому підприємстві цей показник вищий від норми лише у 2006р., що вказує на дію зовнішніх факторів на платоспроможність підприємства.

Коефіцієнт критичної ліквідності, характеризує очікувану платоспроможність підприємства через період через період, що дорівнює тривалості одного обороту дебіторської заборгованості. На нашому підприємстві за досліджуваний період цей показник підвищився на 0,05пункта, що є позитивним для підприєства.

Коефіцієнт покриття характеризує здатність підприємства погасити свої поточні зобов’язання протягом періоду, що дорівнює тривалості обороту його оборотних активів. За два даних роки цей показник підвищився на 0,21пункт, це є в цілому плюсом для фінансового стану підприємства.

В цілому ж ліквідність (платоспроможність) нашого підприємства є доброю — найважливіший (коефіцієнт покриття) з показників перевищують їх нормативне значення.

Як бачимо характеристика даних показників показує їх неоднозначність. Але вона засвідчує загальну тенденцію до покращення фінансово-економічного стану нашого підприємства.

9.Інновційно-інвестиційна діяльність підприємства

Інновацiйна активнiсть нацiональної економiки визначається результатами дiяльностi пiдприємств, якi розробляють, впроваджують нововведення у промисловостi, сферi послуг, сiльськогосподарських та iнших галузях господарювання. Інновацiйна дiяльнiсть пiдприємства залежить вiд його iнноваиiйного потенцiалу, який розглядають як сукупнi можливостi пiдприємства шодо ефективного впровадження нових тсхнологiй у господарський обiг. Такими можливостями вважають сукупнiсть фiнансових, кадрових, матерiальних та iнших рссурсiв.

Важливу роль у пiдвнщеннi iнновацiйної активностi пiдприємств вiдiграє вибiр i реалiзанiя вiдповiдної стратегії iнновацiйного розвитку пiдприємства. Для визначення майбутньої стратегії пiдприємства потрiбна iнформацiя шодо величини iнновацiйного потенцiалу та рiвня його використання. Монiторинг та оцiн-ка рiвня iнновацiйного потенцiалу є актуальним завданням, оскiльки його розв’язання дає змогу приймати стратегiчнi й тактичнi рiшення шодо iнноваційного розвитку пiдприємства й розвитку його стiйких конкурентних переваг.

Питанням оцiнки iнновацiйного потенцiапу пiдприємства присвяченi роботи вiтчизняних науковцiв О. Федонiна, Л. Федулової, А. Гриньова, С. Ілляшенка, Н. Краснокутської, В. Верби, Н. Чухрай та iнших. Проте на сьогодпi ще не сформовано загального пiдходу до сутностi iнновацiйного потенцiалу підприємств, розроблення методiв i критерiїв оцiнки, а рiвень теоретичної та методологiчної розробки не дає змоги задовольнити потреби пiдприємств. Нинi немає можливостi централізованого статистичного дослiдження iнновацiйного потенціалу українських пiдприємств. При оцiнцi iнновацiйного потенціалу використовують переважно статистичнi показники, шо головним чином стосується характеристики науково-технiчної, виробничо-технологiчної та iнших складових загального потенцiалу пiдприємства, iнновацiйну ж вони, як правило, вiдображають опосередковано. Тобто злебiльшого iнновацiйний потенцiал окремих пiд-приємств не вимiрюють i тому цiлеспрямовано не розвивають.