Звітність бюджетних установ

План

Поняття звітності бюджетних установ Класифікація звітності бюджетних установ Основні вимоги до складання та подання фінансової звітності

Поняття звітності бюджетних установ

На підставі даних бухгалтерського обліку бюджетні установи зобов’язані скласти бухгалтерську звітність. Складання звітності є завершальним етапом облікового процесу. Бухгалтерська звітність повинна ґрунтуватись наданих синтетичного та аналітичного обліків і відображати майнове та фінансове становище бюджетної установи, результати господарської діяльності та виконання кошторису доходів та видатків за звітний період (місяць, квартал, рік). Типові форми бухгалтерської і статистичної звітності та вказівки про порядок їх заповнення і терміни представлення розробляють і затверджують відповідні міністерства і відомства України, а форми фінансової звітності з виконання кошторисів доходів і видатків — Державне казначейств України.

Правові засади складання фінансової звітності в Україні загалом, і для бюджетних установ зокрема, визначено Законом України «Про бухгалтерський облік і та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року за № 996-ХІУ, який набрав чинності з 1 січня 2000 року.

Метою складання фінансової звітності установ є подання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан бюджетної установи, результати господарської діяльності та виконання кошторису доходів та видатків за звітний період.

Користувачами фінансової звітності можуть бути фізичні та юридичні особи, які потребують інформації про діяльність установи для прийняття рішень.

Такими особами можуть бути трудові колективи установ, органи державної статистики, органи виконавчої влади та користувачі відповідно до законодавства.

Складаючи фінансову звітність, потрібно дотримуватись таких принципів:

автономності установи — кожна установа, що виступає як юридична особа, відокремлена від організацій вищого рівня, у зв’язку з чим майно та зобов’язання організацій вищого рівня не повинні відображатися у фінансовій звітності цих установ;

безперервності діяльності — активи і зобов’язання установи оцінюють з припущення, що діяльність цієї установи триватиме далі;

періодичності — діяльність установи розподіляють на певні періоди для складання фінансової звітності;

історичної (фактичної) собівартості — пріоритетність оцінки активів, на підставі витрат на їх їхнє виробництво та придбання;

нарахування та відображення доходів і витрат — фінансовий результат звітного періоду визначається зіставленням доходів звітного періоду з витратами, які були здійснені для отримання цих доходів. Доходи і витрати відображаються в обліку у звітності в момент їхнього виникнення незалежно від часу надходження і сплати грошей;

повного висвітлення — фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки операцій та подій, які можуть вплинути на рішення, що приймають на її підставі;

обачності — методи оцінки, які використовують в бухгалтерському обліку повинні запобігати заниженню оцінки зобов’язань і витрат, і завищенню оцінки активів і доходів установи;

превалювання змісту над формою — операції повинні обліковуватись відповідно до їхньої сутності, а не лише з урахуванням юридичної форми;

єдиного грошового вимірника — всі операції установи вимірюють та узагальнюють у фінансовій звітності в єдиній грошовій оцінці, тобто в гривнях.

Особливостями бухгалтерської звітності в бюджетних установах є:

обов’язковість та державне регламентування, що випливає з характеру затвердження бюджету. Регулювання питань методології звітності про виконання бюджетів та госпрозрахункових операцій бюджетних установ покладено на Державне казначейство України, яке суворо регламентує склад і порядок складання звітності, розгляд та затвердження. Усі бюджетні установи повинні дотримуватися правил та термінів складання звітності, подавати її в установленому обсязі. Метою цього регулювання є як створення єдиних правил ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності, так і їхнє удосконалення.

єдність форми та змісту, що дає змогу статистичного групування та зведення її показників;

методологічна єдність показників, яка передбачає єдині методи розрахунків однакових звітних показників, їхнє обов’язкове узгодження з відповідними показниками, затвердженими кошторисами та штатними розписами. Це необхідно для контролю за виконанням кошторису доходів та видатків установи на всіх рівнях державного та місцевих бюджетів;

простота, ясність, доступність та прозорість звітності, які необхідні для широкого залучення всіх працівників до управління, активізації людського фактора;

послідовність, що закріплює на практиці поетапність складання бухгалтерської звітності, тобто необхідність постійності змісту та форм бухгалтерського балансу і пояснень від одного звітного періоду до іншого.

Основним завданням фінансової звітності бюджетних установ є відображення стану їхнього майна та результатів діяльності під час виконання кошторису доходів і видатків. Іншими словами, фінансова звітність бюджетних установ відображає результати розпорядження коштами та майном держави уповноваженими на це суб'єктами відносин у сфері господарювання.

Форми звітності бюджетних установ з виконання кошторисів доходів та видатків та порядок їхнього заповнення встановлюються Державним казначейством України. Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, до сфери управління яких належать установи, засновані на державній власності, та органи які здійснюють управління майном установ, заснованих на комунальній власності, крім власних звітів, складають та подають зведену фінансову звітність щодо всіх установ, що належать до сфери їхнього управління.

Класифікація звітності бюджетних установ

звітність бюджетний фінансовий видаток Звітність бюджетних установ класифікують наступним чином:

За складом — місячна, квартальна, річна За обсягом — індивідуальна та зведена За місцем подання — Вищестоящій організації

Органам Державного казначейства Фінансовим органам Органам державної податкової служби Органам Пенсійного та соціального страхування Рахунковій палаті України Органам статистики

Іншим органам За рівнем — До місцевих органів До загальнодержавних органів За охопленням — Загальний фонд Спеціальний фонд Узагальнені

За об'єктами звітності та джерелами — Фінансова Податкова Соціальна Статистична Розпорядники бюджетних коштів подають у повному обсязі фінансові звіти:

* установі вищого рівня;

* органу Державного казначейств України.

Центральні органи виконавчої влади та інші головні розпорядники бюджетних коштів подають зведену фінансову звітність про виконання кошторисів розпорядниками бюджетних коштів:

* Державному казначейству України;

* Рахунковій палаті:

Всі примірники фінансового звіту мають однакову юридичну силу.

Форму № 5 «Звіт про рух необоротних активів» подають додатково органу державної статистики за місцезнаходженням бюджетної установи.

Бюджетні установи складають інші виді звітності. Так, |статистичну звітність — звіти про чисельність і склад персоналу, заробітну плату працівників тощо подають до органів статистики. Крім того, бюджетні установи звітують перед податковими органами, фондами соціального та пенсійного страхування. Основні вимоги до складання та подання фінансової звітності

Основні вимоги до складання та подання фінансової звітності

Фінансова звітність повинна бути достовірною — не містити помилок і неточностей, що можуть вплинути на рішення користувачів звітності. Тому всі установи перед складанням річної звітності повинні обов’язково здійснити інвентаризацію своїх активів та зобов’язань. Дані статей балансу на кінець звітного року повинні бути обґрунтовані результатами ретельно здійсненої перед складанням річного бухгалтерського звіту інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, резервів, документів та розрахунків, порядок якої затверджено Наказом Міністерства фінансів України — від 11.08.94 № 69 та регламентовано Інструкцією з інвентаризації матеріальних цінностей, розрахунків та інших статей балансу, затвердженої Наказом Головного управління Державного казначейства України від 30.10.98 № 90.

До подання річного бухгалтерського звіту на підставі затверджених керівником установи пропозицій постійних інвентаризаційних комісій з урегулювання розбіжностей фактичної наявності цінностей інвентаризації відповідні записи мають бути внесені до реєстрів і рахунків бухгалтерського обліку. Суми статей балансу за коштами на рахунках у банках, дані про рух фінансування з бюджету повинні відповідати відомостям, вказаним у виписках органів Державного казначейства (відділень банків). Відображення в балансі сум за розрахунками з фінансовими і податковими органами, які взаємно не погоджені, не допускається.

Звітність повинна забезпечувати можливість порівнювати звіти за різні періоди. Для забезпечення цього у звітності наводяться дані за поточний та попередній звітні періоди. Фінансова звітність повинна містити інформацію про всі операції та події, які відбулися у звітному періоді.

Фінансові звіти розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів і зведені фінансові звіти головними розпорядниками бюджетних коштів складаються в гривнях, зокрема й про операції, здійснені в іноземній валюті. Розпорядники бюджетних коштів форми фінансової звітності за операціями в іноземній валюті, що здійснюються у розрахунках за загальним та спеціальним фондами, складають у національній валюті України за загальним порядком та подають до органів Державного казначейства України за місцем обслуговування для консолідації.

Форми фінансової звітності повинні заповнюватися за всіма передбаченими позиціями, графами, рядками. За відсутності даних незаповнені статті прокреслюють або заповнюють нулями. Додаткові статті та показники у форми фінансової звітності вводити забороняється. Проставляння додаткових кодів економічної класифікації видатків, які не включені до відповідних форм фінансової звітності, не допускається.

Кошти, які протягом звітного періоду надходять на ім'я установ на відновлення касових видатків (за телефонні переговори, помилково перераховані тощо), згідно з чинним законодавством України відображають у відповідних формах фінансової звітності як зменшення касових видатків за тим кодом економічної класифікації видатків, за яким вони були проведені у звітному періоді.

Головні розпорядники коштів державного або місцевих бюджетів можуть встановлювати для підвідомчих установ додаткові довідки до пояснювальні записки та отримувати від них додаткову інформацію.

За казначейської форми обслуговування кошторисів фінансові звіти розпорядників бюджетних коштів перевіряють в частині відповідності окремих даних форм фінансової звітності на відповідність аналогічних даних, відображених в обліку органів Державного казначейства України, і візуються останніми з проставлянням підпису, печатки або штампа на кожній сторінці звіту.

Віза органу Державного казначейства України засвідчує, що дані звітів розпорядників бюджетних коштів є тотожними даним обліку органів Державного казначейства України і підлягають консолідації у зведеному звіті розпорядника бюджетних коштів вищого рівня.

Дані обліку органу Державного казначейства України за операціями з обслуговування кошторисів розпорядників бюджетних коштів, що формуються в інформаційній системі Державного казначейства України, вважають остаточними. У завізовані звіти зміни можуть вноситися лише за погодженням з органом Державного казначейства України, що ці звіти візував.

Бюджетні установи, у яких згідно з чинним законодавством України протягом звітного періоду була здійснена реорганізація (змінена підпорядкованість), фінансові звіти складають за весь звітний період та подають у повному обсязі за новою підпорядкованістю. Установи вищого рівня у зведених фінансових звітах ураховують звіти таких бюджетних установ у повному обсязі наростаючи підсумком з початку року.

Зведена фінансова звітність обласних державних адміністрацій до подання Державному казначейству України повинна бути перевірена і завізована відповідним обласним управлінням Державного казначейства України (з проставлянням підпису, печатки або штампа на кожній сторінці звіту).

Зведені фінансові звіти бюджетних установ, що мають підвідомчі установи, до подання головному розпоряднику бюджетних коштів повинні бути перевірені і завізовані відповідними обласними управліннями Державного казначейства України (за винятком установ, які мають структурні підрозділи в різних областях).

Зведена фінансова звітність центральних органів виконавчої влади та інших головних розпорядників бюджетних коштів повинна відповідати аналогічним зведеним звітним даним органів Державного казначейства України. Фінансову звітність подають до вище поставлених установ безпосередньо головний бухгалтер (керівник фінансової служби).

Зведені річні фінансові звіти центральних органів виконавчої влади та інших головних розпорядників бюджетних коштів (зокрема обласних державних адміністрацій) подають до Управління консолідованої звітності з виконання бюджетів Державного казначейства України керівники бухгалтерських служб цих органів. Звіти подаються попередньо перевірені і завізовані управлінням видатків державного бюджету Державного казначейства України, — про кошторисні планові та виділені асигнування з бюджету за загальним та спеціальним фондами.

Зведені фінансові звіти головних розпорядників місцевих бюджетів, попередньо завізовані в органах Держаного казначейства України, подаються відповідному фінансовому органу для підготовки пояснювальної записки до звіту про виконання бюджетів.

Форми фінансових звітів подаються на електронних носіях у вигляді транспортних файлів звітних даних згідно з вимогами автоматизованої системи Державного казначейства України.

Форми фінансової звітності підписує керівник бюджетної установи та головний бухгалтер, а зведену звітність — керівник вище поставленої організації (або його заступник) та головний бухгалтер (або його заступник). Без таких підписів звіти вважаються недійсними.

Контроль за дотриманням законодавства про бухгалтерський облік та фінансову звітність у бюджетних установах здійснюють КРУ та перевіряючи органи інших міністерств і відомств України в межах їх повноважень, передбачених чинним законодавством.

Заповнюючи форми звітності, необхідно пам’ятати про обов’язкові реквізити. Заголовна частина форм заповнюється в такій послідовності:

реквізит «Установа» відображає повну назву установи (відповідно до установчих документів), зареєстровану в установленому порядку, та її ідентифікаційний код за Єдиним державним реєстром підприємств і організацій України (ЄДРПОУ);

реквізит «Територія» відображає назву території, де розташована установа, відповідно до системи позначень адміністративно-територіальних одиниць (КОАТУУ);

реквізит «Галузь (вид діяльності) відображає вид діяльності установи відповідно до Загального класифікатора галузей народного господарства 9ЗКГНГ);

реквізит «Адреса організації» відображає повну поштову адресу установи;

код відомчої класифікації видатків;

код програмної класифікації видатків.