Генетично модифіковані організми

Реферат

«Генетично модифіковані організми»

1. Генетично модифіковані організми

1.1 Визначення ГМО

Генетично модифікований організм (ГМО) — будь-який організм, у якому генетичний матеріал був змінений за допомогою штучних прийомів переносу генів, які не відбуваються в природних умовах, а саме:

рекомбінантними методами, які передбачають формування нових комбінацій генетичного матеріалу шляхом внесення молекул нуклеїнової кислоти (вироблених у будь-який спосіб ззовні організму) у будь-який вірус, бактеріальний плазмід або іншу векторну систему та їх включення до організму-господаря, у якому вони зазвичай не трапляються, однак здатні на тривале розмноження;?

методами, які передбачають безпосереднє введення в організм спадкового матеріалу, підготовленого ззовні організму, включаючи мікроін'єкції, макроін'єкції та мікроінкапсуляції;

злиття клітин (у тому числі злиття протоплазми) або методами гібридизації, коли живі клітини з новими комбінаціями генетичного матеріалу формуються шляхом злиття двох або більше клітин у спосіб, який не реалізується за природних обставин".

Сьогодні, на жаль, немає універсального визначення поняття ГМО. У науковій літературі та законодавчих актах найчастіше вживають термін «генетично модифікований організм», під яким розуміють будь-який організм, окрім організму людини, який володіє новою комбінацією генетичного матеріалу, що відрізняється від природної та отриманий із застосуванням методів сучасної біотехнології.

Метою генетичного модифікування є досягнення бажаних ознак організму-реципієнта з використанням меншої кількості селекційних поколінь і, відповідно, з набагато меншими тимчасовими витратами, ніж традиційна селекція. Крім того, воно дозволяє проводити точніші маніпуляції над геномом шляхом вибіркового виділення і перенесення гену, що виключно цікавить дослідників. Проте при застосуванні методів, що існують на сьогоднішній день, вбудовування послідовності ДНК у геном господаря часто відбувається випадковим чином, що може мати небажаний вплив на розвиток і фізіологію організму. У той же час, подібні ефекти можуть виявлятися і при використанні традиційних методів селекції. Селекційний процес, що використовується сучасною біотехнологією, спрямований на уникнення подібних небажаних явищ і формування стійких корисних ознак. [1; с. 24]

1.2 Три покоління генетично модифікованих рослин

Перше покоління

Найбільш поширеними генетично модифікованими організмами є сільськогосподарські культури із стійкістю до гербіцидів, комах і вірусів. Вони належать до першого покоління генетично модифікованих культур і вирощуються на комерційній основі з 1996 року. Перше покоління ГМ рослин було створене для того, щоб підвищити якість та ефективність сільськогосподарського виробництва. З цією метою природні сорти рослин за допомогою біотехнологій були генетично модифіковані та наділені певними необхідними властивостями, зокрема:

стійкість до гербіцидів — ГМ культури містять гени, що скорочують активні інгредієнти в гербіцидах та роблять їх нешкідливими. Ця риса характерна для всіх основних ГМ культур. У 2008 році стійкі до гербіцидів культури (соя, кукурудза, канола (різновид ріпаку), бавовна та люцерна) займали 63% світової біотехнологічної площі.

стійкість до гербіцидів та протидія скупченню комах — властивості, що закладаються в культуру одночасно протягом одного перетворення шляхом «накладання рис» (trait stacking). У 2008 році такі культури складали 22% світової площі біотехнологічних культур.

стійкість до комах — ГМ рослини містять чужорідний ген, отриманий з бактерії Bacillus thuringiensis (Bt), наприклад Bt кукурудза чи бавовна. Bt токсини вбивають шкідників, включаючи гусеничних, міль та інших комах, однак ці токсини вважаються шкідливими для людей. Стійкі до комах культури у 2008 році складали 15% світової площі біотехнологічних культур.

стійкість до вірусів. ГМ рослини містять ген, який декодує вірусний «захисний протеїн» (наприклад, папайя та гарбузові). Таким чином, рослина може виробити його до того, як вірус інфікує рослину. Крім властивостей, описаних вище, сьогодні в біотехнологічних лабораторіях розробляються ГМ культури стійкі до стресів навколишнього середовища, а саме:

культури стійкі до солей — технологія розробляється для бавовни, рису, каноли та томатів. Рослини, для яких необхідні азотні добрива, потребуватимуть їх значно менше, ніж звичайні різновиди (проведені польові дослідження).

культури стійкі до засухи. Перший комерційний різновид кукурудзи такого виду може з’явитися на ринку вже після 2012 року. Австралійські дослідники розробляють стійку до засухи пшеницю і мають значні успіхи в польових випробуваннях. Очікується, що цей різновид ГМ пшениці буде доступний через 5−10 років. Наразі на світовому ринку немає ГМ пшениці. У 2004 році американська компанія Monsanto відмовилась від своїх планів виведення ГМ пшениці на ринок через сильну протидію з боку організацій споживачів, а також фермерів США, які боялися втратити ринок ЄС. Однак сьогодні через продовольчу кризу знову виступають за дозвіл на вирощування ГМ пшениці для подолання голоду в країнах, що розвиваються.

Друге покоління

Сьогодні у біотехнологічних лабораторіях ведуться активні роботи щодо розвитку другого покоління ГМ рослин, які безпосередньо споживаються людьми у вигляді продуктів харчування. До другого покоління ГМ рослин належать рослини із вбудованими вакцинами і вітамінами, які повинні, насамперед, сприяти покращенню здоров’я людини. До рослин такого типу відносять як фрукти та овочі, так і зернові, які виробляють більше мінералів і вітамінів та наділені певними властивостями, зокрема:

антиалергійні властивості - пшениця для людей з алергією на клейковину — дослідницька програма для неї знаходиться на ранніх стадіях;

збагачені провітамінами рослини — «золотий рис», збагачений провітаміном, А уже тестується багато років, але досі невирощується через скептичне ставлення до можливих ризиків для здоров’я;

фрукти та овочі із затримкою дозрівання та збільшеним терміном зберігання;

фрукти та овочі, що виробляють більшу кількість певних речовин — наприклад, амілопектинова картопля Am. lora, розроблена з метою отримання більшої кількості крохмалю.

Сільськогосподарські культури стали першими генетично модифікованими рослинами, які були дозволені для масового комерційного поширення та використанння. Але експерименти біотехнологів далеко не обмежуються цим. Сьогодні вже створено ГМ дерева, понад 20 видів генетично модифікованої риби, а також декілька порід ГМ свійських тварин, але вони в основному є надбанням біотехнологічних лабораторій.

Проте як і у випадку з першим поколінням генетично модифікованих організмів дослідники з тривогою намагаються визначити, чи є результати їхніх досліджень безпечними для людей та навколишнього природного середовища.

Третє покоління

Третє покоління ГМ рослин сьогодні дуже активно досліджується. Воно охоплює генетично модифіковані рослини, які можуть виробляти цінні фармацевтичні матеріали, зокрема: вакцини, гормони зростання, чинники згортання крові, індустріальні ензими, людські антитіла, контрацептивні білки, що пригнічують імунітет, цитокіни і таке інше. Ця технологія вирощування лікарських препаратів у тілі рослин називається біофармінгом. Вона дозволить отримувати природні біорегулятори та біологічно активні речовини, в т. ч. рідкісні та дорогі, промислове виробництво яких для медичних цілей досить складне.

Цей напрямок розвитку біотехнологій вважається дуже перспективним, оскільки є значний постійний попит, висока ємність ринку, які обумовлені нагальною необхідністю та зростаючим об'ємом споживанням даної продукції. За прогнозами вчених до 2012 року обсяг ринку лікарських препаратів, вироблених трансгенними «рослинами-фармафабриками», може сягнути 12 млрд. дол. США.

Сьогодні в США ведеться понад 300 досліджень із вирощування кукурудзи, картоплі, помідорів, рису, тютюну та інших рослин, у які додані людські гени, що здатні боротися з цілою низкою захворювань, починаючи від респіраторних захворювань, герпесу і гепатиту, закінчуючи хворобою Альцгеймера, холерою, раком та СНІДом. Досліди на відкритих полях уже проводяться в США в 14 штатах.

На сьогодні успішно продається вирощений в кукурудзі ензим, який стимулює вироблення інсуліну в крові діабетиків. Для багатьох країн, на думку наукових компаній, що займаються дослідженнями в цій сфері, це може стати справжнім порятунком від епідемій. Наприклад, близько 900 тис. Жителів країн «третього світу» щорічно помирають від гепатиту Б. Цим смертям можна запобігти своєчасною імунізацією, але вартість вакцини є надто високою для багатьох країн Африки та Азії. Фахівці з біотехнології стверджують, що вирощування такої вакцини на полях знизить її вартість з 50 центів до одного цента за дозу. [1; с. 26]

2. Виникнення ГМО

Під час «холодної війни» військові кола обох наддержав — США і СРСР покладали неабиякі надії на біологічну зброю нового типу. Ця зброя мала бути набагато ефективнішою, ніж термоядерна. Вона не знищувала б території та індустрію, а впливала б тільки на населення. До цієї зброї відносились і штучні, генетично модифіковані організми. Тобто, такі організми, що містили гени штучно створені, або запозичені в інших організмів. Це відкривало грандіозні перспективи, а саме створення вірусів і рослин, котрі б знижували імунітет людей, несли нові хвороби, від яких не було б ні природного захисту, ні ліків. Після закінчення «холодної війни», звичайно, виникла серйозна проблема з фінансуванням цих програм. І незалежно один від одного групи радянських і американських спеціалістів у цій галузі звернулися до урядів із пропозиціями використати ці технології у мирних цілях. З відомих причин у Радянському Союзі ці програми не набули відповідної фінансової підтримки, а у Сполучених Штатах цю ідею підхопили корпорації, котрі спеціалізувались на агротехнологіях. І незабаром на світовому ринку з’явилися генетично модифіковані сільськогосподарські культури, а фактично — нові, штучні види рослин, що не пройшли природну або звичайну сільськогосподарську селекцію, а були синтезовані шляхом біотехнологічних операцій.

Екскурс до новітньої історії

В Україні вперше польові випробування насінної генетично модифікованої картоплі почалися в 1997 році. З острова Принца Едварда (Канада) було завезено 37,8 т трансгенної картоплі. За твердженням компанії, що його ввезла, він був висаджений у колгоспах ім. 40-річчя Жовтня та ім. Шевченка Черкаської області, а також на станції розведення «Бородянка». За даними Академії сільськогосподарських наук України, випробування картоплі проводилися також і в Інституті картоплярства при Академії сільгоспнаук України — на шести станціях тестування нових видів рослин та в одному колгоспі. В 1998 році з Канади завезли ще 367 тонн насінної картоплі й висадили її на дев’ятьох площадках, зокрема, у колгоспах ім. Баглія й «Світанок» Рівненської області. Хоча польові випробування начебто проводилися під контролем Комітету з тестування й охорони видів рослин, тільки три станції розведення могли забезпечувати підтримку буферних зон, що запобігають перезапиленню досліджуваного сорту картоплі з іншими сортами й… стримують «дослідницький» інтерес місцевого населення. Наприкінці 1999 року дві компанії - американська й канадська — заявили, що мають намір розгорнути в Україні виробництво насіння трансгенної картоплі. Перша фаза проекту, що передбачала ввіз і польові випробування картоплі, уже обійшлася в 1 млн. доларів і тепер єдиною перешкодою на шляху до «створення потужної картопляної індустрії в Україні» залишалась реєстрація цієї картоплі.

Однак українські вчені недвозначно назвали трансгенну картоплю «новою рослиною, що тільки виглядає як картопля». Віктор Муравйов, тодішній глава департаменту наукових досліджень Інституту овочівництва й садівництва Академії сільськогосподарських наук України, дохідливо пояснив, що генетичні зміни не можуть не зачіпати біохімічного складу картоплі, оскільки «не буває так, що один ген відповідає за одну функцію організму». Одну властивість організму, як правило, контролюють кілька генів, що взаємно впливають один на одного.

Картопля, зібрана в 1998 році, зберігалася в рефрижераторах, чекаючи дозволу на реєстрацію. На кінець весни 1999 року Комітет з тестування й охорони видів рослин так і не зареєстрував трансгенну картоплю. Починати сівбу була вже пізно. У своєму листі Мінагропром порадив тій самій компанії, що ввезла картоплю, переробити її на технічний спирт або крохмаль. Однак бізнесмени не побажали витрачатися на транспортування, і 1300 тонн картоплі з рефрижераторів колгоспу ім. Шевченка почали гнити та перетворюватися на компост. У червні 1999 року ця картопля була похована в трьох місцях на території колгоспу. Така офіційна версія.

Втім, у пресі можна знайти згадки про те, що були спроби використання в експериментальних цілях груп українських військовослужбовців, яких годували трансгенною картоплею без їхньої згоди. Крім того, нині існують серйозні побоювання, що ГМ-рослини нелегально розійшлися з випробувальних полігонів по просторах України. «Навіть у деяких віддалених селах можна знайти людей, які вирощують картоплю, стійку до колорадського жука», — говорить віце-президент Інституту споживача Наталія Бородачова.

3. Ситуація з ГМО в Україні

3.1 Регуляторна система України

Українська система регулювання ГМО відносно нова і недосконала. Закон України «Про державну систему біобезпеки при створенні, випробуванні, транспортуванні та використанні генетично модифікованих організмів» (далі Закон про біобезпеку) був прийнятий 30 травня 2007 року. Протягом 2008;2009 рр. було врегульовано на законодавчому рівні багато важливих питань, включаючи ключові механізми реєстрації та маркування ГМО. Останні зусилля Кабінету Міністрів України щодо регулювання ГМО дають надію, що система біобезпеки в найближчому майбутньому буде працювати.

Необхідно зазначити, що сьогодні в Україні не існує єдиного державного органу, який би займався питаннями ГМО. Відповідно до Закону про біобезпеку повноваження щодо контролю та регулювання розпорошені між п’ятьма органами виконавчої влади: Кабінетом Міністрів, Міністерством освіти та науки, Міністерством охорони навколишнього природного середовища, Міністерством охорони здоров’я та Міністерством аграрної політики.

Кабінет Міністрів передусім відповідає за розробку нормативно-правових актів на виконання Закону про біобезпеку. Міністерство освіти та науки регулює діяльність у сфері генетичної інженерії в закритих системах, у той час як Міністерство охорони навколишнього природного середовища регулює випробування ГМО у відкритих системах. Проведення екологічних експертиз ГМО належить до повноважень Міністерства охорони навколишнього природного середовища, у той час як Міністерство охорони здоров’я проводить санітарно-епідеміологічну експертизу ГМО перед прийняттям рішення про їх державну реєстрацію.

Органи влади, що регулюють питання ГМО в Україні [1; с. 86]

Загалом є три стадії розвитку та застосування ГМО: дослідження в закритій системі - лабораторії, спеціальні теплиці, випробування — висадження ГМО у відкритому ґрунті в рамках експерименту, а також комерціалізація. Закон про біобезпеку торкається всіх трьох стадій, але багато важливих деталей потребують уточнення в підзаконних актах.

Компанія, що має намір досліджувати та вивчати ГМО в закритій системі в Україні, повинна подати заяву на отримання дозволу до Міністерства освіти та науки України за процедурою, яку визначає Кабінет Міністрів. Згідно зі статтею 12 Закону про біобезпеку кожна компанія, яка здійснює генетично-інженерну діяльність, повинна створити власну комісію для попередньої оцінки ризиків. Тільки після цього компанія може отримати ліцензію на генетично-інженерну діяльність або відмову.

Після отримання ліцензії компанія може звернутись до Міністерства освіти та науки за дозволом на ввезення незареєстрованих ГМО в Україну. Процедура ввозу регулюється Постановою Кабінету Міністрів № 734 від 20 серпня 2008 року «Про затвердження порядку видачі дозволу на ввезення на митну територію України незареєстрованих генетично модифікованих організмів для науково-дослідних цілей або державних апробацій (випробувань)». Дозвіл надається на основі науково-технічної експертизи, а також рекомендації від Міжвідомчої Комісії з біобезпеки при Міністерстві освіти та науки.

У відповідності до даної процедури також можливо отримати дозвіл на ввезення незареєстрованих продуктів ГМО з метою державних випробувань у відкритій системі. Але спочатку необхідно провести екологічну експертизу конкретного ГМО та отримати дозвіл Міністерства охорони навколишнього природного середовища. У дозволі зазначаються конкретні умови та терміни проведення випробування ГМО. Відповідна процедура була затверджена Кабінетом Міністрів у квітні 2009 року. Міністерство охорони навколишнього природного середовища та Міністерства охорони здоров’я контролюють дотримання компанією під час випробування необхідних заходів біологічної та генетичної безпеки.

Якщо результати випробувань у відкритій системі є позитивними, компанія може почати процедуру комерціалізації ГМО в Україні.

Наступним кроком є реєстрація ГМО, що проводиться на основі санітарно-епідеміологічної експертизи Міністерства охорони здоров’я та результатів випробування. Якщо даний ГМО визнається біологічно та генетично безпечним, він може бути зареєстрований в Україні.

ГМО та продукти, які підлягають обов’язковій реєстрації відповідно до Закону про біобезпеку [1; с. 90]

3.2 Зареєстровані ГМO

В Україні ще не зареєстровано жодного ГМО. [3; с. 6]

3.3 Практика

Оскільки жодна ГМ культура в Україні офіційно не зареєстрована, то їх ввезення в Україну та культивація є незаконними. Згідно з інформацією бізнес-інсайдерів, опитаними в рамках даного дослідження, сільське господарство України не є вільним від ГМО. ГМО потрапляє до харчових продуктів в Україні головним чином із сільськогосподарської сировини, що імпортується в Україну та з ГМ культур, вирощених в Україні. Так, наприклад, ГМ картопля булла ввезена в Україну для польових досліджень ще у 90-х рр. За умов, що існували в ті роки, неможливо було забезпечити належний контроль за її використанням. І такі приклади не поодинокі. Унаслідок цього, на українських полях безконтрольно вирощуються ГМ рослини. Українські виробники сільськогосподарської продукції є достатньо відкритими щодо сучасних біотехнологій. Вони насамперед бачать переваги ГМО у вищій врожайності. За оцінками експертів від 50% до 80% сої, що вирощується в Україні є генетично модифікованою. Офіційні дані з цього приводу відсутні. Експерти пояснюють це тим, що українська соя споживається на внутрішньому ринку, а не експортується. Інакше трейдери, що активні на українському ринку, жорсткіше б контролювали закупівлі. В Україні в значно меншій кількості також вирощується ГМ картопля, кукурудза, ячмінь, а також ГМ бавовна. Очевидно, відсутність ефективних програм нагляду за полями та контролю за насінням, заохочує сільськогосподарських виробників використовувати ГМ культури.

Сьогодні біля 30% продуктів харчування в Україні містять ГМО. Насамперед це ГМ соя вітчизняного виробництва, яка використовується у харчовій промисловості як харчова добавка. Унаслідок цього сосиски, консервовані вироби, випічка, шоколад та продукти з шоколаду містять ГМО. Як зазначалось вище, в Україні лише з 1 липня 2009 року продукти харчування з вмістом ГМО підлягають обов’язковому маркуванню. Однак потрібно відмітити, що деякі виробники значно раніше почали маркувати свою продукцію як таку, що не містить ГМО. Першою була компанія Конті, що займаючи 14% ринку, є одним з найбільших виробників кондитерських виробів в Україні. Процес маркування своєї продукції з надписом «без ГМО» Конті розпочала ще в середині 2008 року, посилаючись на права споживачів на безпечну продукцію та достовірну інформацію про продукт. Це свідчить про те, що питання вмісту ГМО в харчових продуктах є важливим для українських споживачів і виробники хочуть з ними рахуватися.

Сучасний стан дискусії щодо маркування ГМО в Україні стосується перш за все наявності діючих лабораторій та застосування найновіших технологій виявлення ГМО. Сьогодні в Україні акредитовано 14 лабораторій України, що мають можливість виявити та ідентифікувати ГМО в продуктах харчування та інших продуктах: 5 лабораторій знаходяться в Києві (2 — МОЗ, 2 — Міністерство аграрної політики України, 1 — Укрметртестстандарт) та 9 — в областях. Протягом 2010 року заплановано створення ще 17 лабораторій в системі Держспоживстандарту України.

Що стосується ГМО насіння, то його широкому розповсюдженню в сільському господарстві перешкоджає низький рівень захисту прав інтелектуальної власності в Україні. Головним чином, це стосується пшениці та ріпаку, а гібридне насіння кукурудзи та сої уже є на ринку. [1; с. 96]

4. Продукти, що містять ГМО

генетичний модифікований рослина влада У цілому, продукти, що містять ГМО, можна розділити на три категорії:

1. Продукти, що містять ГМ-інгредієнти (в основному трансгенна кукурудза й соя). Ці добавки вносяться в харчові продукти в якості структуруючих, що підсолоджують, барвників, а також як речовини, що підвищують зміст білка.

2. Продукти переробки трансгенної сировини (наприклад, соєвий сир, соєве молоко, чіпси, кукурудзяні пластівці, томатна паста).

3. Трансгенні овочі й фрукти, а незабаром, можливо, і тварини, безпосередньо вживані в їжу.

Список виробників, в продуктах яких за версією «Сегодня» можуть знаходитися ГМО:

ООО «Три медведя» (пельмені, морозиво) ООО «МПЗ «Алан» (ковбаси) ЗАО «Геркулес» (пельмені, морозиво) Компанія «Чумак» (кетчупи, майонези, консервація) Корпорація «Техноком» (картопляне пюре, чіпси) Кондитерська корпорація «Рошен»

Продукти, в складі яких можуть бути ГМО: кукурудза, попкорн, соя, кондитерські вироби, шоколад, хліб, картопля, ковбаси, сосиски, сардельки, пельмені, дитяче харчування, йогурти, продукти швидкого приготування, соуси та приправи, томати, яблука, виноград, банани, салат, сири, фабричні соки… [3; с. 6]

Активісти екологічної організації Грінпіс розповсюдили перелік фірм, які практикують використання ГМО:

Kellogg’s (Келлогс) — продукує готові сніданки, кукурудзяні пластівці;

Nestle (Нестле) — шоколад, кава, кавові напої, дитяче харчування;

Unilever (Юнілевер) — дитяче харчування, майонез, соуси тощо;

Heinz Foods (Хайнц Фудс) — кетчупи, соуси;

Hershey’s (Хершис) — шоколад, безалкогольні напої;

Coca-Cola (Кока-Кола) — «Кока-Кола», «Спрайт», «Фанта», тонік «Кіндлі»;

McDonalds (Макдональдс) — мережа ресторанів швидкого харчування;

Danon (Данон) — йогурти, кефір, сир, дитяче харчування;

Similac (Сімілак) — дитяче харчування;

Cadburi (Кедбері) — шоколад, какао;

Mars (Марс) — шоколадні батончики «Марс», «Снікерс», «Твікс»;

PepsiCo (Пепсі-Кола) — «Пепсі», «Мірінда», «Севен-Ап».

«І що в цьому такого?» — запитуємо ми. Справа в тому, що за кордоном товари зі змістом ГМО вище 0,9% мають спеціальну оцінку, в Україні ж вона відсутня. У свій час наша країна була готова впровадити маркування таких продуктів, однак цим рішенням пожертвували заради вступу у ВТО. Тепер до нас завозять ГМО-продукти, у той час як місцеві виробники свій товар, у якому відсутні генно-модифіковані організми, вивозять за кордон, де маркування ніхто не скасовував. А українці продовжують купувати продукти сумнівної якості, адже наслідку від вживання ГМО ще не досліджені. Однак усі схиляються до одного: це небезпечно й шкідливо.

— В Америці, де вже 20 років люди вживають у їжу ГМО-продукти, у цей час спостерігається сплеск онкологічних захворювань фактично по всіх органах. До речі, і тучність американців також може бути пов’язана із вживанням ГМО-продуктів, — вважає провідний науковий співробітник Інституту вищої нервової діяльності й нейрофізіології Ірина Єрмакова. Вона розповіла, що торік проводила дослідження впливу ГМО на організм пацюків і їхнього потомства. За її словами, лаборанти почали годувати пацюків генно-модифікованою соєю за два тижні до спарювання й протягом періоду виношування дитинчати. У результаті до 60% народжених пацюків незабаром померли. Серед тих, що вижили, — 40% відставали по розвитку внутрішніх органів, які були набагато менше, ніж у пацюків, що народилися у тварин, що не вживали ГМО-сою.

— Небезпека ГМО пов’язана із самим способом вбудовування в них гена, — пояснює вчений. — При вбудовуванні чужого гена в ДНК інших рослин або тварин, використовуються пухлиноутворюючі віруси або бактерії, які можуть проникати в клітину організму й починати розмножуватися. Це може відбуватися з людиною або твариною, що вживає в їжу такий продукт. При цьому, у першу чергу, страждає шлунково-кишковий тракт, сечостатева й кровоносна системи. Вживання такої їжі може викликати в людей зміни обміну речовин, складу крові, несприйнятливість до певних препаратів. Перенесення деяких генетичних ділянок коду в нові культури може стати джерелом алергійних реакцій у людей, які раніше на цей продукт такої реакції не мали. Можливі негативні наслідки завдяки виникненню стійкості до антибіотиків — єдиної діючої зброї, що застосовує людина для боротьби з інфекціями. [3; с. 5]

Та все ж у наш час шаленого розвитку технологій неможливо повністю відмовитися від використання ГМО. Наприклад, створення ГМ-інсуліну для хворих людей, використання трансгенів при створенні ліків для тяжкохворих можна порівняти з хіміотерапією — ніхто не каже, що вона корисна, але в екстрених випадках ми використовуємо таке лікування. Інша ж справа — коли проводиться трансгенна хіміотерапія для всього населення як без особливої потреби, так і, звісно, без його згоди, так би мовити, «втемну». Ми всі починаємо нагадувати піддослідних мишей з тією лише різницею, що те, що буде з нами та нашими дітьми в майбутньому, практично нікого не цікавить. І хоч би що там не казали наші можновладці стосовно турботи про дітей, насправді дитиною опікуються лише батьки. Тож вам, шановні, треба самим думати. І не шлунком, а саме головою, для чого вона, власне, і призначена.

Твердження про безпеку трансгенних продуктів зараз не має доказів. У той час як доказів про їх небезпеку існує десятки, якщо не сотні. Врахуйте, що в результаті запилення ГМ-рослини можуть передавати гени стійкості спорідненим будякам і не модифікованим культурним рослинам. У комах-шкідників може вироблятися стійкість до трансгенних культур, адже ми ведемо своєрідну «гонку озброєнь» не з ким-небудь, а з самою матінкою-природою, здатну на всілякі видумки. Також треба знати, що ГМ-картопля в нормальних умовах зберігається не більше 2 місяців. Потім її потрібно або заморожувати, або робити з неї чіпси. Заморожування вбиває вітаміни, а чіпси — їжа, що веде до повноти і смерті найкоротшим шляхом.

Дуже важко прогнозувати поведінку впровадженого гена, що відповідає за стійкість рослини до хвороб, шкідників або гербіцидів. Впроваджений ген не є стабільним, внаслідок чого можлива мутація, що не контролюється, і виникнення принципово нових вірусів, що будуть вражати сільськогосподарські культури.

Вживання модифікованих продуктів може бути шкідливим для здоров’я, вирощування — небезпечним для навколишнього середовища, а компанії-виробники використовують генетично модифіковані організми, як один з важелів економічного підкорення сільського господарства та отримання надмірних прибутків. З другого боку, й сама абревіатура ГМ викликає до себе якесь подвійне ставлення…

Висновки

В кінці ХХ ст. достатньо чітко викристалізувався ряд тенденцій розвитку людства в третьому тисячолітті. Серед основних тенденцій, що безперечно будуть посилюватись в ХХІ ст., особливо важливе місце займає подальше розгортання генної революції.

Сьогодні складно у повній мірі осягнути її значення для майбутнього людства. На жаль, наші знання про гени ще дуже мізерні. Навіть з фундаментальними науковими відкриттями ми продовжуємо рухатися малими кроками до їх пізнання та осмислення. Разом з цим рівень комерціалізації та швидкість поширення сучасних біотехнологій в умовах глобалізації економіки є вражаючим. Безперечним фактом є і те, що процес розширення сфери застосування сучасних біотехнологій має незворотній характер і буде надалі стрімко розвиватися. І цей процес, як і науковий прогрес, зупинити уже неможливо і ми повинні сприймати його спокійно та виважено.

Сучасні біотехнології дозволили людству зазирнути всередину клітини, розшифрувати та прочитати геном, а також наблизитися до «справи Божої» — створення нових організмів та зміни властивостей тих, що вже існують. Вчені розглядають сучасні біотехнології як засіб вирішення глобальних проблем людства, таких як, нестача продовольства, обмеженість природних ресурсів, збереження навколишнього природного середовища та екосистеми Землі, пошук нових джерел енергії тощо. Апогеєм наукової думки стало створення та реалізація міжнародного проекту «Геном людини».

Проте, головні результати генної революції ще попереду — їх слід очікувати в найближчі 10−20 років, хоча уже сьогодні можна окреслити деякі загальні контури та перспективи майбутнього. Ряд експертів прогнозує, що відбудеться індустріальне зближення сільськогосподарських, харчових, фармацевтичних, волоконних та енергетичних підприємств, а також компаній з виробництва мікропроцесорів та інформаційних технологій. З’являться нові сектори економіки, які сформують «агроцевтичну систему», де промисловими способами, внаслідок ефективної селекції, будуть вироблятися ГМ-рослини, ГМ-тварини, ГМ-насіння, а також продукти харчування, лікарські препарати і таке інше. За прогнозами цих же експертів, агропромислова система перетвориться до 2028 року на глобальну індустрію з оборотом у 8 трлн дол. США.

Сьогодні комерціалізовано уже 33 сорти ГМ-культур, найпоширенішими серед яких є соя, кукурудза, ріпак та бавовна. Найчастіше шляхом генетичних маніпуляцій у рослини набувають агрономічно цінні характеристики. Вони й надалі будуть домінувати у нових сортах трансгенних рослин, але поступово буде збільшуватися частка сортів із зміненими поживними властивостями. Незабаром будуть комерціалізовані нові ГМ-культури — картопля, буряк, рис та інші. До 2015 року, за прогнозами експертів, очікується поява на ринку біля 120 нових ГМО, які уже сьогодні знаходяться на різних стадіях польових та лабораторних досліджень для подальшої їх комерціалізації. Наближається до завершення процес створення ГМ-лосося та деяких ГМ-тварин. Існуючі ринки ГМ-культур та ГМ-насіння збережуть у майбутньому тенденцію до зростання, ймовірно також, відбудеться подальше збільшення попиту на органічні

продукти харчування, об'єм ринку яких щорічно зростає на 20% і за оцінками експертів ФАО досягне у 2010 році 60 млрд. дол. США.

Очевидним є те, що стрімкий розвиток та поширення сучасних біотехнологій породили ряд соціальних, економічних, правових, релігійних, етичних та інших проблем та протиріч. Особливо гостро сьогодні стоїть питання можливих ризиків і загроз для здоров’я людини та екосистеми Землі пов’язаних з ГМО.

Необхідно зазначити, що в даний час немає точних експериментальних даних, які б чітко вказували шкідливість ГМО. Також не існує експериментальних даних, які б однозначно підтверджували їх безпечність для людини та екології, особливо при тривалому споживанні та культивації. Це пов’язано з тим, що передбачити та оцінити усі можливі ризики пов’язані з ГМО сьогодні практично неможливо, оскільки при вбудовуванні певного гену, модифікований організм у різних умовах, одразу або через певний період часу, може набути цілу низку властивостей, появу та особливості яких заздалегідь передбачити неможливо через недостатню вивченість механізмів функціонування геному. Тому сьогоднішня полеміка щодо безпечності або шкідливого впливу ГМО будується переважно набільш або менш обґрунтованих гіпотезах, які потребують додаткових досліджень та експериментальних підтверджень.

Використана література

1. Б. Баласинович, Ю. Ярошевська ГМО: виклики сьогодення та досвід правового регулювання. — К.: АДЕФ-Україна, 2001. — 255 с.;

2. А. П. Ермишин Генетически модифицированные организмы: мифы и реальность. — Мн.: Тэхналогія, 2004. — 118 с.;

3. Бондар М. О. Без ГМО // Контракти. — 2010. — № 25. — С. 5−6.