Трансформація модних тенденцій в журналі «Cosmopolitan»

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНИЙ АВІАЦІЙНИЙ УНІВЕРСИТЕТ Кафедра журналістики ДИПЛОМНА РОБОТА ТРАНСФОРМАЦІЯ МОДНИХ ТЕНДЕНЦІЙ В ЖУРНАЛІ «COSMOPOLITAN»

Виконавець: Юша Вікторія Керівник: Кулинич Олександа Іванівна Київ 2015

ЗМІСТ ВСТУП РОЗДІЛ І. ГЛОБАЛІЗАЦІЯ І ГЛЯНЦЕВА ЖУРНАЛІСТИКА: ХАРАКТЕР ВЗАЄМОДІЇ

1.1 Поняття «глянц» та його перші прототипи

1.2 Еволюція сучасних глянцевих видань: соціальні ефекти, тематичне наповнення, класифікація

1.3 Глянцеві видання в епоху нових медіа РОЗДІЛ ІІ. МОДИФІКАЦІЯ СТИЛІВ ЖИТТЯ У ВИДАННЯХ COSMOPOLITAN ВІД ЗАСНУВАННЯ І ДО СЬОГОДНІ

2.1 Роль особистості редактора в тематичному наповненні журналу: перехід від сімейного до літературного видання 1886−1905 роки

2.2 Причини та Наслідки політизації глянцевого видання за редакторства Чарльза Едварда Рассела

2.3 Суттєві зміни цінностей сучасної жінки на сторінках Cosmopolitan в порівнянні з першими виданнями, вплив журналу на молодь ВИСНОВКИ СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП Актуальність теми полягає в тому, що глянцеві видання мають дуже багату історію, яка становить особливий інтерес для наукового дослідження. Американський журнал Cosmopolitan, один із «ветеранів» сучасної глянцевої журналістики, адже свою історію починає з 1886 року. Концепція перших жіночих журналів полягала в тому, що було наповнення (тематика видання, направлена на певну цільову аудиторію), та формальна сторона видання — оформлення, обкладинка журналу, реклама та ілюстрації. Сучасна концепція таких видань це: наповнення (мода, краса, кар'єра, статеві стосунки, націлена на молодих та незалежних жінок), та формальна сторона — відверті обкладинки з популярними жінками, яскраві ілюстрації та реклама).

Для того, щоб проанализувати трансформацію модних тенденцій, тобто дослідити історію видання Cosmopolitan, слід проаналізувати праці науковців, які досліджували історію трансформації саме журналу Cosmopolitan, чи глянцевих видань загалом. Серед них: Л. Окольська, Н. Трошина, Є. Пронин, Б. Андерсон, A. Nourie, B. Nourie, А. Полонский, В. Буряковская, Ю. Солонина, М. Кагана, Е.Wilson.

Ці автори, в своїх працях вивчають явище глянцеві видань в цілому, описують наповнення та структуру, вплив на читацьку аудиторію та історичні етапи формування глянцю.

Історія американського Cosmopolitan досліджена не так ґрунтовно, але нею займалися також немало вчених та письменників. Деякі з них: Mintz S., Randy W. Roberts, J. Landers, D.Graham. Вони досліджували етапи розвитку саме американських видань, в тому числі і Cosmopolitan.

Виходячи з усього вище сказаного, актуальність даної дипломної роботи полягає в необхідності аналізу розвитку перших аналогів глянцевих видань та проаналізувати етапи розвитку самих журналів на прикладі Cosmopolitan.

Мета роботи полягає у дослідженні трансформації модних тенденцій у глянцевих журналах, як фактору формування жіночих пріоритетів, починаючи від перших видань і до сучасності.

Для досягнення поставленої мети нами було поставлено низку завдань:

— Визначити суть поняття «глянець» ;

— Визначити етапи формування модних видань, зрозуміти від чого вони взяли своє походження;

— Проаналізувати суть еволюції жіночих глянцевих видань в умовах глобалізації;

— На прикладі журналу Cosmopolitan прослідкувати всі етапи змін, які призвели до звичного нам глянцевого видання;

— Проаналізувати роль особистості власника видання та його редактора в тематичному наповненні журналу;

— Інвентаризувати, та продемонструвати, як суттєво змінилися жіночі пріоритети, орієнтуючись на журнальне наповнення минулих часів і сучасні видання.

Об'єкт: глянцеві видання.

Предмет: історія американського журналу Cosmopolitan.

Методи дослідження: під час написання дипломної роботи були використані такі методи як

— історичний (щоб відтворити ті часи, коли видавалися перші журнали);

— порівняльно — історичний (для прівняння обставин, які змушували видання суттєво трансформуватися з плином часу);

— біографічний (для розуміння того, на скільки роль особистості редактора впливала на наповнення журналу) ;

— метод спостереження (щоб дослідити теоретичну базу);

— методи аналізу, синтезу та моделювання (щоб формувати висновки дипломної роботи).

Наукова новизна отриманих результатів: ця тема неодноразово розглядалася американськими науковцями, попередньо було досліджено саме етапи розвитку «модних» тенденцій, як світового явища, та феномен їх трансформації до сучасних глянцевих видань. На пострадянському просторі тема дослідження саме американського видання Cosmopolitan досліджена не була. Тому результати даної наукової роботи будуть корисними для подальшого дослідження даної теми.

Практичне значення отриманих результатів: Висновки даної наукової роботи можуть використовуватися, як теоретична база у вивченні історії глянцевих видань. Дозволять визначити на скільки сильно змінився образ споживача, його пріоритети, опираючись на аналіз наповнення видань.

Структура та обсяг дипломної роботи: робота складається зі вступу, двох розділів, які мають по три підрозділи та висновки, загальний висновок і список використаних джерел.

РОЗДІЛ І. ГЛОБАЛІЗАЦІЯ І ГЛЯНЦЕВА ЖУРНАЛЫСТИКА: ХАРАКТЕР ВЗАЄМОДІЇ

1.1 Поняття «глянц» та його перші прототипи

«Глянець — сленговий вираз, що позначає періодичні журнали про моду, стиль життя, знаменитостей. Спосіб виразу полягає в тому, що:

по-перше, глянець — це скорочення від позначення особливого типографської якості друку, коли папір використовується тільки глянцевий, іноді додатково лакується або ламінується, друк здійснюється в 4 і більше фарб;

по-друге, глянець позначає особливий блиск, шик, саме таке життя (як часто здається критикам і читачам) малює ця преса." [10, с. 58]

З моменту своєї появи до сьогодні, стандарти жіночої краси і особливості стилю жінки суттєво змінилися. Через те, що матеріалі такого типу — це основні трансляторами модних новинок, протягом довгого часу, вони стають частиною історії костюму. Зовнішній вигляд і зміст публікацій про моду, у зв’язку з технічним прогресом і специфіки кожного історичного періоду неодноразово змінювалися з часом.

Складно позначити точні хронологічні рамки зародження глянсовою журналістики. Деякі дослідники вважають, що починати відлік слід з 1672 року, коли у Франції з’являючись перше видання про моду — «Галантний Меркурій» (Mercure Galant),[33] який представляв собою восьму частку аркуша, чи виходив обмеженим тиражем і вручну гравюри. Другі відзначають «Галерею мод» (Galeriedes modes) в 1778 році, яка вийшла напередодні Великої французької революції, і до цих пір вважається найвидатнішою історії моди XVIII століття. [34]

Історія глянцевих видань починається з їх прототипів, того, чим заміняли видання поки не придумали журнали. Існує багато версій щодо того, коли саме з’явилися перші прототипи. Деякі вчені стверджують, що це сталося ще до нашої ери, коли люди розфарбовували саморобні ляльки, диктуючи таким чином модні образи того часу. Але проаналізувавши певну літератури, мі вирішили сформулювати власні етапи розвитку жіночих видань, починаючи з шістнадцятого століття.

VXI століття За нашою класифікацією, першим кроком до майбутнього глянцевого журналу було, створення книг-рекомендацій для жінок і чоловіків, які стежать за модою, що з’явилися в кінці 16 століття в Іспанії. У них друкувалися поради для модниць, які пояснювали правила створення модного образу. Але п’ятсот років тому видання книги було справою довгим і важким, до моменту її виходу фасони безнадійно застарівали. Треба було придумати щось більш дешеве і оперативне. Даній період був лише малесеньким кроком, на шляху до великих змін.

XVII століття Наступний великий внесок, та значний крок до облегшення життя тогочасних модниць зробила Франція, поділивши XVII століття на дві частини.

1. У 1940;х, вони диктували моду завдяки восковим лялькам «пандори», надягаючи них модні на той час вбрання, і виставляли у вітрині паризького магазину. На великій Пандорі, розмір якої становив половину людського зросту, демонстрували парадні сукні, на які могли подивитися будь-які бажаючі, не залежно від статусу у суспільстві. Маленьку Пандору висотою в чверть росту людини вдягали у ранкове вбрання. Після демонстрації в Парижі, цей єталон стилю відправляли в інші європейські столиці. До цього дня, знамениті Пандори зберігаються в паризькому музеї Галіера (музей моди).

2.Наступна части великого внеску Франції у світ глянцю починається з 1672 року. В ці часи починає виходити французька світська хроніка, журнал зміст якого нагадував літературно-критичне видання, та мав назву «Mercure galant», що в перекладі на українську мову означає «Галантний Меркурій». Такий величезний крок був зроблений, як би це було не дивно, не в Парижу, а у Ліоні.

Дозвіл видання цього журналу був виданий самим королем Людовіком XIV. Він дозволив літератору, перспективному видавцеві та журналісту Жану займатися цією відповідальною справою.

Перші роки журнал виходив рідко, але з 1679 «Галантний Меркурій» почали випускати кожного місяця. У «Mercure galant» популярні на той час французькі художники, які передавали модні тенденції своїм читачам через намальовані власноруч картинки.

Рис. 1.1. Перші видання французького журналу «Mercure galant»

Структура видання. Унікальність такого видання було в тому, що вже в ті часи він мав розділ де:

— друкувалися новини світської хронічки;

— друкувалися новинки літератури, невеличкі новини про те, що коїлося у тогочасної верхівки суспільства.

— Не залишалися без уваги і модні новини та ілюстрації до них, їм також виділялося окреме місце у виданні.

Найбільш за все читачі полюбили розділ про світських людей. «У цьому журналі, публікувалися новинки літератури, велася літературна полеміка, розповідалося про світських подіях, а також друкувалися модні огляди, до яких додавалися картинки з описом моделей і зазначенням, коли і що слід носити, а іноді критикувалися ті чи інші нововведення.»

Розміри цього видання були зовсім невеличкими, якщо зрівнювати його з аркушем паперу, то це видання зайняло б лише його восьму частину.

Перший, довгоочікуваний номер видання, надрукував матеріал, який описував весілля принцеси Марії-Луїзи Орлеанської та її коханого короля Іспанії Карла II. На звичайному описі матеріал не закінчувався, до нього була намальована картинка, яка давала зрозуміти, який наряд був на принцесі. Дівчата, які читали це видання, могли роздивитися модніший весільний наряд того часу. Це була перша картинка, яка ілюструвала своїм читачам модні тенденції, зі сторінка першого модного видання. Строки видання цього журналу на жаль не відомі, адже до нас дійшло лише декілька номерів, по яким і можна зрозуміти те, що дане видання існувало.

Люди звикли до того, що є видання, в якому дуже зручно подивитися на всі новини світського життя, та модних вбрань. Така привілегія почала потроху входити в повсякденне життя населення, і до кінця сімнадцятого століття стала невід'ємною частиною населення.

XVII століття Завдяки такому прориву у попередньому столітті, вісімнадцяте в свою чергу подарувало нам перші, схожі на теперішні журнали про моду.

У 1776 році з’явився паризький Galerie des modes et costumes francais («Галерея мод і французькі костюми»). У 1785 році вийшов французький Cabinet des modes ou les modes nouvelles («Управління образами і останніми модами»), в 1779 — німецький Bertuch’sche Journal des Luxus und der Moden («Журнал розкоші та моди»), в 1786 — італійський Journal des dames et des modes en France («Женский журнал і моди Франції»), в 1794 році - англійська Gallery of Fashion («Галерея моди») Еккермана, в 1797 — французький Journal des Dames et des Modes («Женский журнал мод») і ін.

Спочатку журнали представляли собою окремі великі гравюри, розфарбовані аквареллю вручну, які супроводжувалися описом кожної модної деталі. Вважається, що жіноча журналістика виникла на сторінках міланського Journal des dames et des modes en France. У той же період відбулася демократизація моди, яка відтепер стала доступна всім верствам населення.

Такі журнали були лише картинками, на яких зображувалася мода, більше вони не несли ніякої інформативності. Але саме завдяки цьому мода стала доступна звичайному населенню, вони могли слідкувати за нею.

Зовнішній вигляд тогочасних видань був не таким яскравим та довершеним як зараз. На перших етапах свого існування, вони робилися із жовтого паперу, якій був шороховатий на дотик. Це вже коли пройшло не мало часу, та паперова діяльність почала стрімкий розвиток, журнали почали видавати у глянцевому формати.

ХІХ століття Рис. 1.2. У 1892 році в США вийшов перший випуск журналу «Vogue»

З середини ХІХ ст. до журналів почали додавати викрійки, для пошиття модних нарядів. Завдяки збільшенню кількості індивідуальних швейних машин, а також прогресу в друкарській справі, який дозволив зменшити ціну на видання. Мода маленькими кроками завойовує все більше і більше прихильників, і починає потрапляти в маси.

1890 рік, став дуже значимим, адже в ньому в журналах починають з’являтися фотознімки, які поступово витісняють гравюри та акварелі.

В цей час співпрацювати починають кутюр'є з редакціями журналів. Наприклад, наряди від Уорта з’являються на сторінках знаменитого французького «Le Paravent Rouge» — журналі про моду і хорошому тоні.

La Mode. З 1829 року у Франції побачив світ журнал La Mode Емілії де Джірарді. Вся інформація в ньому подавалася в специфічному суспільно-філософському стилі. У журналі був літературний розділ, де в числі інших письменників публікували молодого Оноре де Бальзака. Зображення для видання створював знаменитий французький художник Поль Гаварни.

Godey’s Lady’s Book. Перше жіноче видання в його сучасному розумінні вийшло у Філадельфії в 1830 році і називалося Godey’s Lady’s Book. У журналі публікувалися вірші та оповідання сентиментально-повчального змісту, кольорові модні гравюри, викрійки і схеми для в’язання, поради з облаштування інтер'єру і вирощування квітів, ноти відомих пісень та ін. Журнал першим надрукував розповіді молодого Едгара По. На рисунку 2 ми можемо побачити, яким саме були перші видання цього журналу.

Godey’s Lady’s Book стало найпопулярнішим виданням в Америці. Головною причиною популярності видання, були розфарбовані власноруч додатки картинками модного на той час одягу. Саме за періодикою Godey’s Lady’s Book в на сьогоднішній день вивчається історія костюму епохи, в якій він виходив.

У 1840 році журнал першим з усіх видань надрукував на своїх сторінках 7 паперових ляльок, що поклало початок цілому модному напрямку. Godey’s Lady’s Book видавався до 1878 року.

La Mode illustrйe. У 1860 році з’явився один з найвідоміших французьких модних журналів La Mode illustrйe. За якістю виконаних у техніці гравюри ілюстрацій він перевершив всі існуючі європейські журнали. Журнал був популярний також за рахунок своєї цільової аудиторії - представників середнього класу. La Mode illustrйe став першим виданням для всієї родини. У ньому друкувалися жіночі романи, новинні замітки, літературні огляди, статті про мистецтво, ребуси, а також схеми з рукоділля та кольорові модні ілюстрації, в тому числі присвячені дитячим нарядам.

Harper’s Bazaar. У листопаді 1867 року в Америці опублікували номер популярного нині видання Harper’s Bazaar — найстарішого з нині існуючих журналів про моду. У виданні, яке виходило раз на тиждень, для читачок з вищого та середнього класу суспільства друкувалися зразки з моди Франції та Німеччини. З 1901 року журнал випускався один раз на місяць.

Завданням видання стало подання моди як вишуканого і витонченого світу. Щоб досягти мети, до роботи над журналом залучалися найвідоміші художники-ілюстратори, а пізніше і фотографи. На рисунку 2 ми бачимо обкладинку видання 1867 року, це саме, яке вийшло першим, та з якого зародилася історія видання.

Ladies 'Home Journal. У 1883 році в тій самій Америці вийшов журнал Ladies 'Home Journal, який спочатку був додатком до видання Tribune and Farmer. У журналі друкувалися статті про ведення домашнього господарства, виховання дітей, подорожі, а також розповіді, ігри та головоломки. Кожен номер містив розділи, присвячені модним і косметичним новинок. Ladies 'Home Journal до теперішнього часу є одним з найуспішніших американських журналів.

«Le Petit Echo de la Mode. У 1880 році у Франції почав видаватися щотижневий журнал, назву якого можна перекласти як „Маленьке відлуння моди“. Мода була головною темою випусків — у виданні описувалися тенденції крою, кольору, тканини. Також видавець Шарль де Пенастер розробив декілька рубрик, які припали до смаку жінкам того часу: кулінарні рецепти, поради з виховання дітей, уроки крою та шиття, зразки любовних листів, музичні партитури, ігри, ребуси та ін.»

У 1887 році в журналі з’явилися програми «роман-серіал», з яких можна було скласти справжню книгу. До 1900 року тираж видання досяг 300 000 примірників. Головний редактор, баронеса де Шессі, доповнила журнал унікальними рубриками: «Хроніки гігієни», «Кохання хроніки», а також хронікою «Що хоче знати жінка», що стала першою спробою впровадження настроїв фемінізму в жіночу журналістику.

До середини 1930;х років у журналі з’явилися фотографії. Під час німецької окупації видання стало виходити один раз на місяць і скоротило обсяг до восьми сторінок, але при цьому не втратило актуальності. Після війни періодичність виходу номерів знову стала щотижневою. До 1950 року тираж видання зріс до 1,5 мільйонів екземплярів, але пізніше журнал почав втрачати популярність і в 1983 році закрився.

Cosmopolitan. У 1886 році в Нью-Йорку вийшов перший номер журналу для вищого суспільства Cosmopolitan. Спочатку його цільовою аудиторією були не тільки жінки: журнал під керівництвом Пауля Шліхта (Paul Schlicht) призначався для всієї родини, в ньому існували навіть дитячі сторінки. Жінкам призначалися окремі статті: Статті, які радили, як правильно доглядати за дітьми, та їх виховувати, як вести домашнє господарство, кулінарні рецепти та рекомендації щодо оформлення інтер'єру, а також статті про моду.

McCalls 'Magazine. У 1873 році в США з’явився журнал The Queen. У 1897 році його перейменували в McCalls 'Magazine — The Queen of Fashion (пізніше друга частина назви була усунена). Спочатку у виданні було всього 12 сторінок, але пізніше зміст доповнилося статтями про здоров’я, красу, подорожах. Журнал став успішним завдяки викрійками одягу, розробленим творцем журналу Джеймсом Маккола, які друкувалися до його смерті в 1884 році. Рисунок 2 ілюструє одне з перших видань даного журналу, по якому можна зробити висновки, яким не схожим на сучасний був журнал.

1888 року змінився власник видання. Новий редактор став використовувати кольорові ілюстрації, а також друкувати рецензії на літературні новинки. В Cosmopolitan того часу публікувалися твори Теодора Драйзера, Редьярда Кіплінга, Джека Лондона та ін. До початку ХХ століття вміст журналу зберігало вторинний варіант. У 1905 році Cosmopolitan викупив Вільям Рендольф Херст (William Randolph Hearst). Він зробив журнал літературним: у виданні стали публікувати розповіді Сомерсета Моема, Ернеста Хемінгуея, Вільяма Фолкнера та ін.

Коли на пост головного редактора прийшов Чарльз Едвард Рассел (Charles Edward Russell), журнал став політичним. До 1960;го років видання поступово почало втрачати популярність. Відродила журнал Хелен Герлі Браун (Helen Gurley Brown), яка прийшла на посаду головного редактора в 1965 році. Вона трансформувала видання у більш демократичне: змінила тон публікацій на більш м’який, помістила на сторінки видання теми моди, кар'єри, сексу, взаємин тощо. За її керівництвом, журнал став популярним не лише в США, а вийшов на міжнародну арену.

ХХ століття У 1932 році з’явився особливий формат видання «три в одному». Тепер журнал складався з трьох великих розділів — «Новини і читання», «Краса і стиль», «Домоведення». У такому форматі видання виходило до 1950 року. З 1949 по 1962 рік особливою рисою McCalls 'Magazine була колонка Елеонори Рузвельт, де вона відповідала на надіслані до редакції листи з питаннями. McCalls 'Magazine припинив існування у 2002 році.

Наступні жіночі журнали обмежувалися розважальним напрямком, а виховно-просвітницька функція почала поступово зникати. У XIX столітті виховно-освітню функцію заміняє освітня, оскільки в цьому столітті досі форма домашнього навчання. До кінця ХIX в. літературна частина цих журналів придбала соціальний відтінок, в них з’являються публікації на суспільні теми, пов’язані с сфер жіночої освіти і праці.

Примітно, що жіночі літературно-громадські журнали XIX століття користувалось широким попитом, модель видання, в якій розміщувалися літературні твори, залишилися найменш популярними. Цей факт теж можна вважати однією з причин сьогоднішнього відсутності інтелектуального жіночого глянцевого видання на ринку ЗМІ.

Основні рубрики і теми були обрані з урахуванням масового інтересу, концентрувалися навколо сфер життєдіяльності жінки: соціальної, сімейної, культурної, педагогічної, релігійної. Vogue. У 1892 році в США вийшов перший випуск журналу Vogue. Спочатку видання було щотижневим і складалося з 16 сторінок розміром в четверту частку листа. Журнал був красиво оформлений і якісно видрукуваний.

Vogue подавав новинки світської хроніки, новинках театру, концертів, писав про літературні новинки та виставки, і звісно не забував про моду. У журналі друкувалися якісні ілюстрації, публікувалися ескізи одягу, які часто відображали нові модні віяння.

Під час Першої світової війни пароплавне сполучення через Атлантику Було порушено, і припинилася доставка журналу Vogue в Європу. Тому в 1916 році Конде Наст приймає неймовірно сміливий крок для того часу — починається видавати Vogue в Лондоні, здійснюючи таким чином перехід глянцевого видання на міжнародний рівень. З цього моменту Vogue поступово завойовувати нові території, при цьому видання враховує культурну спадщину кожної країни і зберігає стиль. Уже в 1932 році обкладинку Vоgue прикрашає кольорова фотографія — для того це був революційний хід.

У XX столітті жіноча преса вже не носить суто розважальний характер, вона висвітлює те, що хвилює всіх — події Першої світової війни і Лютневої революції.

Наприкінці XX століття у зв’язку з розвитком поліграфічної техніки, просом на розважальні видання, в масову культуру приходить новий від друкованого видання — ілюстрований журнал. Він був потрібен для того, щоб ілюструвати найбільш барвисті фрагменти життя суспільства, але з часом почав приймати на себе все більше суспільних функцій. Сьогодні «ілюстровані журнали являють собою індустрію, яка виконує в культурі. [55]

У 1938 році L’Officiel друкує знімки, і можливо, тільки тоді справедливо починати становлення глянсовою журналістки. Ілюстрації зі сторінок глянцевих видань, а технології і якість печаті розвиваються. Тиражі, а разом з ними і товщина, починають відкриватися нові ізданія7. Боротьба з консерватизмом в середині XX століття, нові рухи за свободу і демократію відображені на обкладинках глянцевих журналів. друкують символів епохи — Мерлін Монро, Одрі Хепберн, Джін Шрімптон та інших, а журнал Cosmopolitan вперше друкує слово «секс».

Поступово починає змінюватися функція фотографії - обсяг тексту зменшуються, а фотографія стає окремою смисловою одиницею, займаючи цілу смугу, а іноді навіть розворот.

«Таким чином, глянцеві переносять практично всю смислове навантаження на фотографію, що стає головною тенденцією для індустрії глянцевих видань, не втрачає свою актуальність і донині День.» [31]

Коли в 1909 році Vogue придбав видавець Конде Наст (Condй Nast), модна спрямованість видання була ще більш посилена. 1916 року вийшла в світ нова, британська версія видання, а пізніше на чотири роки ще й французька.

«Дух бунтарства 1960;70-х років проникає на сторінки глянцевих зданій. На глянцевих обкладинках з’являються моделі з малюнками на обличчях у стилі хіпі, розвивається напрям „попізма“, публікуються статті про психоідеолічну революцію, а головними світськими героями Енді Уорхол і його музи Твіггі і Еді Седжвік.»

У фотозйомках для глянцевих видань з’являється більше оголеної натури, а про секс вже говорять відкрито і без сорому. Але разом з тем кількість реклами, яка досягає критичної позначки в 70% от видання. У 1980;і - відбувається бум майбутніх топ-моделей, епоха диско і рейвов, саме в цьому час свою кар'єру починають Наомі Кемпбелл, Сінді Кроуфорд, Лінда Євангеліста та інші.

У 60-х також піднімається нова хвиля жіночих рухів, основи взаємовідносин жінок з сім'єю. У ЗМІ йшла активна полеміка з соціальних питань, в яку вступали і глянцеві журнали. Наприклад, жіноче глянцеве видання Cosmopolitan печатало фотографії оголених чоловіків, що провокувало скандал.

1.2 Еволюція сучасних глянцевих видань: соціальні ефекти, тематичне наповнення, класифікація глянцевий журнал редактор тематичний Справедливо зауважує Н. Н. Трошина, що «сучасні ЗМІ стали найсильнішим засобом впливу на суспільну та індивідуальну свідомість».

А Е. І. Пронін підтверджує цю думку словами про те, що «журналістам здається, що вони просто „продають новини“, людям здається, що вони просто задовольняють свою цікавість. Але потім виявляється, що потік повідомлень підспудно і раптово змінив їх думки і поведінка і породив абсолютно нові форми соціальної практики, яких ніяк не очікували і самі журналісти.».

Основне завдання глянцевих журналів на початку 90-х років полягало в тому, щоб зачарувати і спокусити своїх читачів гламурної, спонукаючи жінок втілити в життя ту картинку благополучного життя, яку вони споживають. Ставка була зроблена на уяву — один з найбільш характерних інструментів усвідомлення дійсності. Але, що таке уява? Уява — це такий інтелектуально-чуттєвий процес, в якому одночасно відбувається й пізнання життєвої реальності, і її оформлення в конкретно-чуттєвий, сприйманий аудіальний і візуальний образ, наділений смислами і значеннями. 6, с. 33]

Французький історик-медієвіст Жак Ле Гофф вважає, що результатом процесу уяви є пізнання, подання, символізація і ідеологізація повсякденності. Для даної дипломної роботи умовивід Ж. Ле Гофф цікавий тим, що за його словами суспільство і людина пізнають повсякденність, потім формують образи цієї повсякденності у свідомості, а після оформляють образи в культурні знаки, які в підсумку стають символами певного способу життя або історичної епохи, наділяючи їх ідеологічним статусом. У той же час ЗМІ виступають і свого роду лабораторією по перевірці на міцність старих уявлень і вироблення нових стереотипів. 1, с. 48].

Безумовно, уява допомагає побудувати всередині свідомості картину світу, інтерпретувати світ так, як це роблять інші для взаємодії в культурі. За рахунок того, що глянцеві видання уникають серйозні теми і вибирають найбільш виграшні, «у читача створюється ілюзія про власної глянцевою життя». [14, с. 25]

Давно відомий соціальний ритуал щоденної покупки ранкової та вечірньої газети сьогодні лише перейшов на нову платформу — нові медіа. Принципова різниця полягає в тому, що процес споживання інформації на платформі нових медіа не має рамок — платформа знаходиться в процесі постійного оновлення, тому обсяг інформації безмежний, а зв’язок споживача та продукту безперервною. Крім цього, не можна не помітити сильну емоційну залежність людини від споживання інформації на платформі нових медіа.

Ознак, за якими видання може бути віднесено до групи глянцевих елітарних кілька:

Перший. Він у слові «глянцеві». Ці журнали виходять, як правило, раз в місяць, і вони набагато товщі, ніж щотижневі. Значить, читаються довго, часто переходять з рук у руки. Тому навіть з чисто практичних міркувань вони друкуються на більш щільному папері і мають міцну глянсову обкладинку, що, до речі, істотно впливає на їх ціну.

Другий. Стосується поняття «life style». Читаючи журнал «life style», людина отримує більш-менш повне уявлення про стиль життя тієї соціальної групи, до якої належить або хоче належати. Причому, отримує цю інформацію, що стосується різних сторін своїх відносин зі світом. Людина між рядків вбирає філософію, образ думок, способи комунікації і взагалі мова (в широкому сенсі слова), які притаманні цій соціальній групі.

Третій. Ознакою цих видань є висока поліграфічна якість. Ілюстрації в цих журналах являють собою яскравий приклад всіх інформативно-образотворчих і художньо-виражальних можливостей сучасного фотомистецтва. Це дуже важливо, адже купуючи журнал, читачі в першу чергу звернуть увагу на його барвистість, якість паперу і чіткість виконання друку.

Четвертий. Цей ознака плавно випливає з попереднього: глянцеві елітарні журнали не читають, а дивляться. Навколишнє середовище сучасної людини являє собою особливу візуальний простір, все тяжіє до наочності. А в глянцевих елітарних журналах це є домінуючою рисою, очевидно, що ця друкована продукція призначена для відпочинку. Такі журнали практично не розраховані на читання, вони захоплюють людину не своєю інформативною змістовністю, а яскравим образом, що символізує успіх, щастя, багатство.

П’ятий. Глянцевий елітарний журнал — це продукт масової культури, який розрахований на відпочинок читача, тому він повністю уникає серйозних тем, аполітичний і створює ілюзію вічного свята життя. Обираються найбільш виграшні теми, з поля зору видалені всі проблеми і труднощі, таким чином, у читача створюється ілюзія про власну «глянсової» життя.

Підсумовуючи вище складені пункти, можна говорити про те, що автори глянцевих елітарних журналів дають наполегливі рекомендації, про те, як треба жити: «Ми навчимо Вас, як досягти успіху», — обіцяють вони читачам. А за цією обіцянкою стоїть інша, більш значуща і об'ємне: «Ми розповімо вам, що таке успіх». Суть «глянсової» життєвої установки — принципова відсутність проблем, які не можна вирішити. Головне — позитивний і технологічний підхід плюс цілеспрямованість. При цьому увага приділяється не процесу внутрішніх змін, а життєвим зовнішнім обставинам, які і диктують підключення та застосування тієї чи іншої внутрішньої установки.

«Глянцеві, ілюстровані журнали відносяться до друкованих засобів масової інформації. Вони займають проміжне положення в медіа індустрії між газетами і книгами, що визначає їх специфіку. Вона полягає в тому, що спочатку, з моменту свого виникнення, журнали були покликані заповнити прогалину між газетами і „серйозними“, „інтелектуальними“ книгами. На сторінках журналів інформація розважального характеру (модні новинки, реклама товарів і послуг) чергується з матеріалами з історії, мистецтва, культурної спадщини, які за формою і змістом доступні масовому читачеві». [11 с. 14]

Повертаючись до прикладу масового споживання газет, Андерсон Б. зауважує, «.спостерігаючи точне повторення свого споживання газети своїми сусідами по метро, перукарні чи місця проживання, осіб постійно переконується в тому, що уявний світ зримо закорінений у повсякденному житті» [23, с. 38].

Той же принцип діє і на платформі нових медіа — найпримітивніше повторення одного і того ж дії відкладає в свідомості думку про те, що таке поведінка — норма.

Переходячи до контенту і самому поняттю глянцевих видань, потрібно відзначити їх особливий хронотоп. Глянець створює образи вічного і благополучного світу успішних людей і відбулися проектів («Cosmo — шлях до успіху!»).

Примітно, що успіх і високі тиражі видання Cosmopolitan обґрунтовані «жвавістю контенту, різноманітністю тим, якісними зображеннями, але головний принцип — протистояння актуальним соціальним проблемам, продається краще за всіх». 22, с. 247]

Вплив на читача має кілька меж — вербальне, візуальне й інтонаційна. [6, с. 34]

Глянцевий журнал визначає особливий тип свідомості, ціннісні домінанти якого такі поняття, як «престиж», «успіх», «гедонізм» і «гендер». Вони ж виступають в якості мотиваційно-цільових і світоглядних установок на елітарність як стилю життя. [11, с. 202]

Сьогоднішній глянцевий журнал — це видання, розраховане на певну читацьку аудиторію, основною метою якого є формування певного стилю життя у читача. Головна теза будь-якого «глянцю» — «навчимо досягати успіху». Тому глянцеві видання є відмінним провідником культури розкоші, за рахунок чого люксові бренди знаходять свого прямого покупця, а видання виступає посередником. Підтвердження цьому можна знайти, що люксові бренди досі вважають за краще розміщувати рекламу саме в друкованих глянцевих виданнях.

Життєва установка глянцю — принципова відсутність проблеми, яку не можна вирішити. При цьому увага зосереджена навколо зовнішніх обставин, процес внутрішніх змін має другорядне характер. Необхідно лише налаштуватися на позитивний лад і поставити певну внутрішню установку, щоб підлаштуватися під правильний стиль життя і влитися в нього.

Сьогоднішні глянцеві видання відносяться до категорії розважальних журналів, які відрізняються аполітичністю, барвистістю, простотою викладу інформації і великою кількістю рекламних матеріалів. Однак в ході дослідження буде встановлено факт того, що наприклад, чоловіче глянцеве видання Esquire з часом набуло політичну спрямованість, що є одним із сигналів про майбутні зміни глянцевих ЗМІ. Тим не менш, поки у більшості глянцевих видань однією з основних функцій залишається відволікаюча сила, що змушує людину абстрагуватися від серйозних соціальних проблем, які ежеднево висвітлюють інші ЗМІ. Таким чином, відбувається протистояння глянцю і всіх інших ЗМІ, а разом з цим і поділ на поліси всій сучасної масової культури [4, с. 22].

Тематичне наповнення. Тематики сучасних глянцевих видань дуже різноманітні, вони орієнтуються на різні групи читачів, інтереси, стиль життя, сімейний стан. Статті в сучасних глянцевих виданнях зазвичай присвячені конкретному колу тем: мода, дизайн, «шопінг», відпочинок, здоров’я, хобі, міжособистісні стосунки. 14, с. 105]

Як правило, найбільшим попитом користуються видання з участю відомих людей. Але останнім часом з розвитком нових медіа, відбуваються зміни у фокусі уваги і інтересах аудиторії глянцевих видань. Аніта Гиговская, президент видавничого дому Condй Nast Russia в інтерв'ю для глянцевого онлайн-видання Buro247 наводить яскравий приклад того, як змінюються тематики і тенденції глянцевих видань «вчора, сьогодні, завтра».

У 1999 році Vogue публікує на обкладинці фотографію бразильської супермоделі Жизель Бюндхен, яка стає символом «повернення сексуальних моделей» і закінчення ери «героїнового шику». Перше десятиліття ХХI століття ознаменувався польотом фантазії: блестящійгламур йде в парі з похмурими готичними образами. Помітно в інтелектуальній складовій глянцевих видань, причому вплив даної тенденції відбивається як на друкованих версіях, таки на онлайн-платформах. Під загрозою витіснення з ринку ЗМІ інтернет-сайтами та фешн-блогерами, друковані глянцеві видання намагаються походітьна арт-альбоми, які можна було б зберігати як вінілові пластинки.

Дану тенденцію відзначає Дерк Сауер, засновник Sanoma IndependentMedia. В інтерв'ю для нового глянцевого онлайн-ресурсу Buro247 медіаексперт абсолютно впевнений в тому, що «друковані ЗМІ; друк буде завжди, але начебто вінілових пластинок і книг.» [47]

В 70-і та 80-і головний редактор Vogue Грейс Мірабелла своїм увагою до реальним жінкам доводить тиражі Vogue майже до мільйони. «Але Анна Вінтур, нинішній головний редактор американського Vogue, бачила видання інакше, вона хотіла «мистецтва заради мистецтва», а точніше «краси, заради краси», і при цьому у неї не було меж між високою та низьким стилями, вона першою змішала кутюр з джинсами"[32]. Потім на обкладинках стали з’являтися зірки-це теж відповідь духу часу.

Швидше за все, індустрія «глянцю» з часом підемо від культу знаменитостей, тому що захоплення зірками поступово переходить в соціальні мережі, до того ж, видозмінюється стилістика модної фотографії. «Навмисна потворність і недбалість Террі Річардсона поступаються місце красивим, постановочних фотографій, кінематографічного світу, акторській грі в кадрі"[37].

Таким чином, можна зробити висновок, що відбуваються зміни в глянцевих виданнях залежать не тільки від зовнішніх факторів, але і від внутрішнього впливу, що виходить від редакторів і видавців, або всередині самої індустрії, яка безпосередньо пов’язана з масовою культурою і розрахована на відпочинок читача, оскільки створюють ілюзію вічного свята життя.

Класифікація. Вперше питання про жіночих глянцевих виданнях підняв Р. М. Ямпільської початку 90-х років. В основі його класифікації лежить ознак: тип видання (газета, журнал, дайджест, бюлетень), характер викладу, аудиторія, обсяг, формат. За характером викладу і типом аудиторії жіночі на елітарні, масово-популярні, літературно-художні. За обсягом на тонкі і товсті, а за форматом на журнали великого формату.

Сьогодні можна говорити про схожих рисах. Проте прийнято вважати, що у глянцевих видань є чітке розділення за гендерною ознакою.

Для цілісного уявлення та виявлення стереотипів, розглянемо в цій главі класичну структуру кожної, і почнемо з глянцевих видань, призначених для жінок.

Жіночі глянцеві видання Є певна різниця між чоловічою і жіночою структурами ціннісних орієнтацій. Жінки, як правило, більш сконцентровані на цінності дому, родинного миру, здоров’я і благополуччя дітей, власного іміджу (моді, макіяж, прикраси). [14, с. 142]

Є поняття «три К», як одна з теорій, на якій будується контент для жіночої аудиторії. Ще в XIX столітті канцлер Німеччини Вільгельм II чітко окреслив сфери життя жінки — Kinder, Kirche, Kuche (Діти, Церква і Кухня). За тим же принципом «трьох К» побудована реклама в журналі Cosmopolitan — «кар'єра», «краса», «кавалери"[15, с. 201].

На думку багатьох авторів, жіночі глянцеві зарубіжні видання меншою мірою відбивають і більшою — конструюють реальність, орієнтуючись нерідко на патріархальні уявлення, ще не пішли зі світової культури [19, с. 34].

Традиційно зміст глянцевих видань має інформаційно — розважальний характер. Однак для всіх жіночих видань характерна ще одна загальна риса — драматизація життя.

Листи читачів, сповіді і визнання знаменитостей, колонки про відносини і психологію, — це привертає жіночу аудиторію, оскільки більшість жінок живуть емоціями, на відміну від чоловіків, які частіше віддають перевагу розуму. [6, с. 34]

Чоловічі глянцеві видання Переходячи до чоловічим глянцевим виданням справедливо буде зауважити, що на ринку ЗМІ досі немає жодного жіночого глянцевого видання, аналога Esquire.

Розглянемо детальніше відміну від жіночих. У таких виданнях, як Playboy, Maxim, men's Health і т. п. контент містить поради для спілкування і знайомства з жінками, новини про технічні новинки, нових автомобілів, розділ про моду або одязі. Словом, все назване виглядає, як прототип будь-якого Elle, Marie Claire, Cosmopolitan, тільки для чоловіків. У таких виданнях також величезна частина, відведена для реклами та нав’язуванню певних переваг, стилю життя та поведінки.

Примітно, що чоловічому глянцевому журналу можна знайти ідеальну пару у вигляді аналогічного жіночого.

Так в парах існують Vogue і GQ (як на рисунку 4 та 5), Port і SNC, men’s Health women’s Health.

Як правило, ці «парні» видання вживаються в одному видавничому домі, мають схожу концепцію аудиторію й однакове керівництво.

1.3 Глянцеві видання в епоху нових медіа Сьогодні глянцеві видання існують на самих різних платформах — традиційні друковані, які виходять щомісяця або щотижня розробляють онлайн-версії, айпад-версії, мобільні версії своїх друкованих видань. Причому, онлайн-видання того чи іншого медиабренду може існувати як окрема одиниця, або як додаток до друкованого видання, або представляти контент друкованого видання онлайн у електронному вигляді за додаткову плату.

Активно з’являються і нові глянцеві медіапроекти в онлайн-середовищі, які не прив’язані до друкованого бренду і самостійно розробляють новий медиабренд. Є тенденція до того, що такі видання починають свій бізнес як незалежні блоги про моду — фешн-блоги. При успішному розвитку блоги трансформуються в ЗМІ, якщо сайт або сторінка в соціальних мережах щодня збирає по три тисячі відвідувачів.

Фешн-блогери Якщо трохи озирнутися в минуле, то абсолютно ясно, що спочатку фешнблогінг не був частиною медіабізнесу. Так у середині 2000;х, Сьюзі Лау, Таві Гевінсон, Скотт Шуман і деякі інші блогери з’явилися в мережі і були помічені. Ці блогери писали цікаві тексти, створювали неабиякі образи, володіли відмінним смаком і бездоганними знаннями про моду. «З часом, вони «виросли», хтось перекваліфікувався на редактора, як Сьюзі Лау, а хтось запустив свій онлайн-проект, як Скотт Шуман (The Sartorialist)"[43] і Таві Гевінсон «(Rookie Magazine)».

«Їх місця на майданчику фешн-блогінгу зайняли досить пересічні і схожі один на одного блогери на чолі з Брайаном Боєм.

Виникає питання: яким чином немислиму кількість однотипних блогерів зуміли зайняти цілу нішу, завоювати величезну аудиторію і любов рекламодавців?"[32]

На початку 2000;х років зародилася блогосфера, і через пару років після цього, сторінки особистих щоденників поступово почали переростати в щось більше. В той переломний момент, на хвилі переходу від liveinternet до livejournal, tumblr і т. п. тямущі дівчинки, начебто Кензы Зойтен зрозуміли, що їх час настав. Але оскільки таких розумних дівчаток виявилося досить багато, то тут вже спрацювала схема — «більше — краще».

Тому, наприклад, Кенза Зойтен кожні півгодини оновлювала свій блог, і таким чином її сторінка завжди трималася на першому місці сайту, де був зареєстрований її блог. Саме тоді, інтернет-серфер (випадковий користувач Інтернету), який потрапляв на сайт, бачив в першу чергу саме її фешн-блог.

У 90% випадків такий новий користувач робив клік, щоб переглянути сторінки, що зробив сьогодні Кензу Зойтен знаменитістю в Швеції, і до того ж, за рахунок цього дівчина зуміла запустити власний бренд одягу.

Примітно, що розширення бізнесу при успішному розвитку фешнблогу сьогодні переросло в предмет для вивчення. «Так, в Гарварді для курсу з ведення маркетингу „люксових“ брендів, був заснований курс для вивчення кейсів рекламної кампанії Stella McCartney, Jimmy Choo і К’яри Ферраньи». 43]

Остання є однією з найбільш затребуваних фешн-блогерів у світі, яка також запустила лінію одяг під своїм ім'ям, і на сьогодні, в її команду входить 16 осіб, які розвивають бренд «The Blonde Salad, раніше представляв назву блогу, на глобальному рівні». [41]

«Цікаво й інше — наскільки стрімко блогери увірвалися в життя глянцю, (в тому числі друкованого) і світ моди. Сьогодні порівняно з початком 2000;х років, досить важко стати популярним фешн-блогером — ніша переповнена і ось-ось піде на спад. Але поки тренд блогінгу тримається на піку, соціум стежить за сайтами, соціальними мережами та іншими обліковими записами фешн-блогерів, як за альтернативними ЗМІ і природно, зазнає впливу з їхнього боку.» [29, с. 6]

Розуміючи всю серйозність займаного фешн-блогерами положення, глянцеві видання тактовно публікує на своїх сторінках інтерв'ю з фешн-блогерами, і навіть виділяє їм постійну рубрику і майданчик для розвитку — street style (вулична мода), мета якої (в ідеалі) показати нерекламну моду і самовиразитися.

Але разом з тим, як соціальний тренд, street style продовжує надавати вплив на зміщення платформ всередині індустрії - переміщенню ідей з вулиці у високу моду.

Нормально й те, що як правило, у фешн-блогерів більше передплатників у Instagram, ніж наприклад, у офіційного аккаунта британського Vogue (@britishv ogue — 556 тисяч передплатників).

І навіть у таких альтернативних глянцевих онлайн-видань, як Buro24/7 (@buro247ru) усього 165 тисяч передплатників, а у The Satorialist (@thesartorialist), 464 тисяч передплатників.

Такі показники можна визначити, як низькі порівняно з знаменитими фешн-блогерами, як Кьяра Ферраньи і Ніколь Ворн, кількість передплатників яких перевищує мільйон.

Дана тенденція також досить просто пояснити за допомоги раніше згаданих закономірностей в тематиках глянцевих видань. Оскільки тема популярних людей найбільш затребувана в «глянці», відповідно більше уваги зосереджено на медиаресурсі про життя однієї знаменитості.

Цим же пояснюється феномен соціальної мережі Instagram — люди люблять стежити за своїми друзями і знайомими, вони зацікавлені в подіях з особистого життя та історії однієї людини набагато більше, ніж в новинах «про всяку всячину».

Далекоглядний фешн-блогер не відмовляється від застарілої ідеї особистого щоденника, продовжуючи супроводжувати нотатки про правила стилю і своїх переваги в моді, розповідями про себе і своє особисте життя. Такезалучення аудиторії створює ефект причетності до життя незнайомої людини — читач поділяє переживання, ідеї і події з життя автора, що стирає деяку межу між ними.

Хештег. Про хештег можна говорити, як про окремий інструмент сили для просування чого завгодно. Люди придумують своєрідний слоган, по якому другий, третій і четвертий «передає далі». У самому хештезі і його використанні є якийсь елемент гри і творчого процесупридумуєш слово, потім друге, з'єднуєш їх у словосполучення чи цілу фразу і чекаєш, коли твій твір почне працювати на тебе ж.

Таким чином, хештег — своєрідний вектор для діалогу з аудиторією, який впорядковує розмова користувачів один з одним. Такий спосіб комунікації можна зарахувати до мікроблогінгу. Адже спочатку хештеги отримали широке поширення, завдяки соціальній мережі Twitter.

На сьогоднішній день хештеги впорядковують більшість соціальних платформ, а їх використання для просування в Інтернеті розвивається з кожним роком. Вперше їх почали використовувати в 2000 році в мережах Internet Relay Chat (IRC) для формування та пошуку тематичних груп в чатах. І тільки сім років потому, хештеги з’являються в Twitter, А в 2013 році фейсбук офіційно запускає використання хештегов у своїй соціальній мережі: «З допомогою хештегов Facebook планує дозволити користувачам відзначати, групувати і знаходити повідомлення на одну тему. Соціальна мережа збільшить час, що проводиться онлайн, і, як наслідок, забезпечить більше переглядів реклами». [45]

Такий був початковий план Марка Цукерберга, але треба визнати, що він провалився, оскільки фейсбук призначений для більш особистого використання та комунікації з обмеженим колом осіб, на відміну від концепції Twitter і Instagram — поділиться думками і фото з усім світом. Примітно, що десятью найпопулярнішими хештегом є:#love, #instagood, #me, #tbt, #cute, #follow, #followme, #photooftheday, #happy, #tagsforlikes.

«Фото з перерахованими хештегом у всьому світі опублікувало 865,627,083 людина (їх також продовжують публікувати прямо зараз) і в середньому кожне фото з хештегом набирає від 1 тисячі до 117 лайків."[46]

Якщо ж говорити про спектр можливостей, який представляє Instagram і хештег, то сьогодні з їх допомогою можна знайти, дізнатися, купити, продати, надихнутися і навіть провести рекламну кампанію.

Так, наприклад, зовсім недавно з’явилася нова тенденція — світові бренди почали шукати моделей для своїх рекламних кампанією за допомогою Instagram, що виявилося набагато зручніше і бюджетнішими, ніж виснажливі живі кастинги.

Першовідкривачем нового формату пошуку моделей стала компанія Levi’s, яка оголосила про своебразной онлайн-кастингу: «…фотографія для кастингу повинна бути завантажена через додаток Instagram і повинна супроводжуватися хештегом #iamlevis. Будь-який бажаючий може відправити на кастинг як свою фотографію, так і фотографію своїх знайомих. Переможець конкурсу стане обличчям рекламної кампанії Levi’s в 2012 році». 50]

Серед недавніх прикладів такого пошуку можна назвати і компанію ASOS, яка шукала моделей розміру «плюс» через Instagram, за допомогою хештега #MakeMeACurveModel. Переможниця отримала контракт з агентством «Models 1, і знялася у фотосесії для лінійки ASOS Curve, а також отримала подарункові сертифікати ASOS на 500 фунтів стерлінгів 100."[51]

Один з найбільш обговорюваних кастингів у соціальній мережі влаштував відомий дизайнер Марк Джейкобс, який шукав свіжі обличчя для нової рекламної кампанії Marc by Marc Jacobs: «Завдяки хештегом #CastMeMarc 30 молодих людей з Австралії, Південної Кореї і навіть Росії отримали квиток в Нью-Йорк на справжній кастинг101». [39]

Нарешті, навіть самі моделі, як наприклад, Кара Делевінь, шукають для своїх капсульних колекцій людей за допомогою «Instagram і хештега# CaraD4DKNY і #CaraWantsYou. Серед безлічі бажаючих Делевінь вибрала шістьох."[52]

Розглянувши чотири приклади подібного пошуку висхідних зірок за допомогою соціальної мережі, стало ясно, що для даної тенденції важливу роль грають хештеги, дух суперництва, мотивація авторитетної особи або ім'я великої компанії, які пропонують великі можливості при самих простих умовах. Здавалося б, така тенденція повинна перешкодити кар'єрі вже відбулися моделей, але і вони зуміли підлаштуватися під нові умови ринку, почавши влаштовувати власні кастинги для своїх колекцій. Єдиний, хто залишається в програші в сформованих обставин — модельні агентства, однак, вони також напевно зі часом знайдуть спосіб винести користь з нового соціального тренда.

Сьогоднішні соціальний тренди формуються в першу чергу на платформі соціальних мереж. На даний момент саме ця платформа обміну інформацією є найбільш оперативним і ефективним джерелом інформації. Для того, щоб бути в курсі 24/7 необхідно лише підписатися на потрібних користувачів Twitter і Instagram.

Увага аудиторії сильно приваблює простота даних ресурсів — ода мікроблогінгу і фільтрів для фото. Нові медіа впливають не тільки на психологію і стиль життя аудиторії, але й просуваються в область можливостей, надаючи найлегший спосіб для роботодавця знайти нове обличчя і відкрити нове ім'я, а для спраглих слави — майданчики у вигляді tumblr, blogspot, livejournal, instagram, twitter та ін. Нові можливості оптимізують час для просування того чи іншого соціального тренда, з допомогою хештегов, і завдяки розвитку блогосфери.

Будь-який соціальний тренд рано чи пізно знаходить свій розвиток, або гине. Так, блогери стають редакторами і запускають свої онлайн-видання, а їх місця займають далекоглядні школярки.

На сторінках з хорошими показниками активності, прозорливі рекламодавці розміщують свої макети і спокушають незалежних письменників «Піти далі». Рекламодавці також легко знаходять пересічних «шукачів слави «, які колись встигли опинитися в потрібному місці в потрібний час.

Всі вище перелічені тенденції мають дві сторони медалі, але очевидним залишається те, що політ для розвитку соціальних трендів на платформі нових медіа безмежний.

Популярні зараз, модні видання, назва яких вже вважається брендом, мають свій сайт, особисту сторінку у соціальних мережах, які допомагають читачу бути завжди поруч за своїм улюбеним виданням. Наприклад, таке видання «Cosmopoliten», ще в кінці дев’яностих років вирішило піти трошки дала, та під назвою свого бренду почала випускати йогурт. Ідея була досить простою та зрозумілою. Поки читачка гортає журнал, вона напевно щось має жувати. Це щось має бути простим, корисним та не дуже калорійним, адже в той час видання публікувало матеріали для незалежних та гарних жінок, які слідкують за своїм зовнішнім виглядом.

Крім того, компанія вийшла на ринок легких сирів. Запуск відбувся в 1999 році. Ціна була сильно завищеною, спираючись на дані маркетингових досліджень. Але багато хто навіть не зрозумів, що цей продукт видає саме брендом Cosmo, і вісімнадцять місяців, продукт зник з прилавків. Судячи з цього, можна зрозуміти, що дане видання самостійно диктує модні тенденції, та завдяки не малої аудиторії своїх прихильників та молодих читачок рекламує те, що має бути модним для сучасної, незалежної жінки.

Глянець — це в першу чергу розвага, навіть інтелектуальний глянець — це розвага. Тому що в самий інтелектуальний глянець знайдеться свій критик, який скаже, що так, є прекрасне видання, яке публікує рецензії на книги, і є прекрасні журнали, які пишуть прекрасні письменники. Але все одно є чудове видання New York Times Book Review додаток до The NewYork Times, присвячене тільки книгам-новинок, і воно буде в сенсі книг, ніж рецензії в The New Yorker. Точніше, воно буде іншим, і The New Yorker не буде гірше чи краще, просто виражаються різні точки. У них працюють різні люди, іноді вони перетинаються, пишуть щось одне для одного, у кожного своя точка зору. При цьому аудиторія в The NewYorker велика, і він не претендує на домогосподарок штату Арізона, газету «Антена», і з неї дізнаються які - то книги, і про половину про які пише The NewYorker, не впізнають. Вся імперія Семюела Ірвінга Ньюхаус, Conde Nast, зросла на те, що він купував американські дрібні, регіональні газети.

Він скупив всі, і тим самим охопив всю Америку. Власне, досі Conde Nast є частиною Advance Publications, американської компанії, однією з головних принтів видавничого дому в Америці, половина з яких — це журнали Conde Nast, а інша половинагазети, ТВ, якою управляє друга гілка родини Ньюхаус.

В цьому розділі ми визначили суть поняття «глянець», дали цьому визначення, та обґрунтували чому таки видання називаються саме так. Ми спробували структурувати етапи розвитку попередників модних видань, а саме показати як в давні часи люди слідкували за модою, та яким чином такі новини доходили до звичайних людей, які не мали аристократичного походження. У нас вийшло 4 періоди, деякі з них мають ще підрозділи, для того, щоб якомога точніше показати періодизацію стрімкого розвитку.

Ми показали, як ще з давніх часів люди намагалася слідкувати за модою, та одяг яких носила аристократія, копіювався середнім класом, в той час, коли віяння моди поширювалися безпосередньо і не мали друкованої форми. Поява модних журналів стало справжньою революцією. Тому, ми дійшли висновку, що глянцеві видання — невід'ємна частина життя сучасної людини.

Проаналізувавши характер взаємодії глобалізації і глянцевої журналістики ми зробили висновки що глянцеві журнали — це один з найбільш простих і розповсюджених шляхів переходу модних тенденцій в маси починаючи ще з 16−17 століття. Деякі з перших глянцевих журналів існують і донині.

Незалежно від теми видання їх особливість полягає в тому, щоб презентувати стиль життя, ідеальний у розумінні їх читачів, і в їх здатності переносити людину у світ ідеальних уявлень про життя, коригувати своє місце положення в цій системі координат. В даному розділі, мі показуємо, що глянцеві журнали починають виконувати серйозну роль у формуванні набору соціальних уявлень: про гендерні ролі, уявлення про успішність, моді. Отже, глянцеві журнали почали виконувати нормотворчу функцію у повсякденній суспільній свідомості.

Який би довгий шлях не пройшли жіночі журнали, та як би сильно вони не видозмінювались, «ветеранами» глянцю, які дуже популярні до сьогодні є: Vogue, Elle, Нarper’s s Bazaar, Cosmopolitan, l’officiel, Vanity Fair — видаються великими видавничими будинками по всьому світу і конкуруючих між собою. Це журнали з багаторічною історією і сильної редакторської командою.

В розділі «Эпоха нових медіа», мі проаналізували, як саме впливає глобалізація на модні видання. Мі показуємо, що у 21 столітті модний глянець перестав існувати лише в паперовому вигляді. Кожен бренд і видавничий будинок має власний сайт, часто — з цікавою, оперативно розміщеною інформацією.

Також набирають обертів незалежні сайти про моду і блого-сфера, з допомогою якої фото та відеоматеріали з подіумів, статті та аналітика стають надбанням мільйонної аудиторії за лічені хвилини. І якщо колись для відтворення творінь кутюр'є потрібен час, художники і друкарський верстат, то сьогодні - лише мобільний телефон з вбудованою фотокамерою і виходом в інтернет.

Зараз усі видання, в тому числі і жіночі, стрімко переходять в мережу інтернет, і все більшої популярності набирають блоги про моду.

РОЗДІЛ ІІ. МОДИФІКАЦІЯ СТИЛІВ ЖИТТЯ У ВИДАННЯХ COSMOPOLITAN ВІД ЗАСНУВАННЯ І ДО СЬОГОДНІ

2.1 Роль особистості редактора в тематичному наповненні журналу: перехід від сімейного до літературного видання 1886−1905 роки На кінець ХІХ століття припадає різка зміна людей в сприйнятті інформації. Не малу роль відіграє в цьому Джозеф Пулитцер, який робить чіткі акценти на «живих» заголовках, розслідуваннях, скандалах та новинах суспільства.

У Німеччині з’являється перший номер Harper’s Bazaar; в 1886 році в Нью-Йорку виходить перший номер Cosmopolitan; а 1892 -Vogue. У цьому ж столітті була винайдена ротаційний друк і фотографія, поступово замінює гравюри, що дозволило виданням.

Наприкінці 1890, домінують журнали — The Atlantic, Harper’s, и Scribner’s. Їх тематичне наповнення орієнтоване на читача високоінтелектуальним смаком.

Нові журнали робили акцент на рекламу, публікуючи цікаві статті та підвищуючи популярність видання, продавалося більше реклами, а тим самим зберігалися низькі ціни, але при цьому були не орієнтовані на вузьку кількість аудиторії. «У 1990 році лідером продажів серед журналів став Ladies' Home Journal, який мав 850 000 підписників — це у вісім разів перевищувало Harper’s чи Scribner’s cтраница.» [27, с. 5]

Cosmopolitan — сімейний журнал Саме в цей час, на арені з цими титанами, зароджувався легендарний нині глянцевий журнал «Cosmopolitan», а точніше «Since 1886» — цілю якого було створення першого сімейного видання. Номери журналу, які виходили саме в «сімейний» період ставили в пріоритет зовсім інші риси жіночого характеру, це був категорично не той «Cosmo», до якого ми звикли в ХХІ столітті.

Перший Cosmopolitan випускався, як універсальний (на той час ще не глянцевій) журнал для сімейного читання. В його зміст входило все, що допомагало жінці тих років бути ідеальною матір'ю та дружиною: рецепти, викрійки, порадами по догляду за дітьми та спеціальним розділом для молоді (які допомагали виховувати майбутніх жінок). Тогочасні обкладинки не пропагадували «ідеальні» параметри жіночого тіла «зіркових» леді, все було цнотливо і навіть порівнюючи з сучасністю нудно. Не зважаючи на це, Cosmopolitan швидко став популярним, та за рік року його тираж досяг 25 тисяч примірників. Видання одразу позиціонувало себе як журнал для сімей з більш ніж середнім достатком, тому коло читачів було досить обмежене.

Якщо аналізувати перший том п’ятого тиражу Cosmo, виданий у липні 1886 року, який містив:

False parallels

Fine arts and fine people

The old egyptian legend of the enchanted prince

— дві поеми;

— цікаві та пізнавальні матеріали для читання всієї родини — про старе колоніальне життя, розповідь про соціальне життя тварин, злодіїв Парижу, про походження та досягнення профспілок;

— Публікації для дитячого читання — легенди стародавнього Єгипту (про зачарованого принца);

— Розділ під назвою «молоді люди»;

— Останній розділ, присвячений саме жінкам — «домашнє господарство». Він ділився на три пункти, в яких довалися поради для примірної, сімейної жінка: як краще оформити спальну кімнату, та ідеї для приготування прекрасної вечері.

Такі журнали більш нагадували видання для сімейного дозвілля, з настановами для жінки, де головним є саме сім'я. Образ жінки, яка читала таку періодику складався дуже стриманим та вихованим. Cosmo1886 року задавав модні тенденції не по глянцевим знімкам, а лише показував правильну, та достойну поведінку жінки з поважної сім'ї.

Але, часи та модні тенденції, людські вподобання з часом змінилися, та сімейне видання стало читачам не цікаве. Чим далі, тим різноманітніші були модні тенденції. Час змінювався так само змінювались і власники Сosmo, приносячи з собою щось нове.

Проіснувавши, як сімейне видання два роки, у 1888 Cosmo змінює керівництво Джон Брісбен Уокер, запроваджує в часопис рубрику присвячену рецензіям на новинки літератури, включає в зміст різні уривки з белетристики і кольорові ілюстрації. Уокер залучає найвідоміших у тоді авторів: Теодора Драйзера, Редьярда Кіплінга, Джека Лондона. Завдяки таким кардинальним та якісним змінам, підвищується тираж видання, більше грошей приносить реклама, а сам журнал починає знижувати ціну, та все-таки не дивлячись на меншу ціну, видання досі позиціонується як читання для «вищого соціального класу». Крім літературного наповнення, видання причепурилось і ззовні, сторінки прикрашали кольорові ілюстрації, з зображенням жінок. На рисунку 6 можна побачити яким був журнал в період своєї літературної діяльності.

Якщо вважати, що все що друкувалося в Сosmo, вважалося гарним, та взірцем для наслідування, то жінки з «вищого світу» кінця ХІХ століття мали стриманий, дійсно жіночний вигляд, та полюбляли читати не статті про інтимне життя, а літературні шедеври та рецензії. На цей період часу, головною ціллю видавництва було — просвіта мас.

В нову епоху, публікувалися і жінки, які були взірцем краси та успіху. Так, у 1900 році вийшов Сosmo, з матеріалом під назвою «Beauty on the London stage"[40] (краса на Лондонській сцені). В ньому на дванадцять сторінок розміщалися фотографії та матеріали про популярних на той час акторок (Ніна Boucicault, Ірен Ванбраф, Констанс Колльер, Етель Метьюз, та інші).

Кожна з них вражала своєю скромністю та стриманістю на фото, адже сучасні зірки кіно трохи іншим чином виражають свою красу. Одже, можна зробити висновок, що друкувати світових зірок, та друкувати матеріали про їх життя, Сosmo почав ще з далекого 1900, та не змінює цій традиції досі, трансформуються лише зіркові жінки, їх образ та зовнішній вигляд.

Журнал був на стільки вихованою, та не дозволяла якихось вульгарних тем, що навіть Лев Толстой написав на цю тему гнівного листа до редакції: «1899 г. Апреля 13/25. Москва.

В виду искажения, которому подвергся мой роман «Воскресение» в руках редактора «Cosmopolitan», где началось печатание его, и так как это совершенно противоречит моему ясно выраженному желанию, сообщенному редактору другом моим В. Чертковым, я вынужден лишить моей авторизации издание этого произведения в том виде, в каком оно появилось на страницах «Cosmopolitan». Лев Толстой." [17,с. 115]

І цього гнівного листа Толстой написав не просто так. Через дуже прискіпливий підбір творів для друку в на той час літературному часописі, керівництво журналу не допустило деякі сцени роману до друку, аргументувавши їх занадто вульгарними, і замість того, щоб не друкувати роман, вони переписали те, що їм не сподобалось. Мажна зрозуміти невдоволення автора, який розірвав контракт з виданням, але треба зауважити високі моральні цінності видання, яке досить прискіпливо підбирало публікації, бо все-таки головною ціллю було саме виховувати високоінтелектуальне покоління. На це видання рівнялися вищі верстви населення країни, тому такого задавання модного тону дозволити було не можна.

«25 Апреля 99. Москва. …Текст этого заявления был прислан Толстому В. Г. Чертковым. Право первой публикации «Воскресения» на английском языке в Америке В. Г. Чертков предоставил журналу «The Cosmopolitan Magazine». Несмотря на принятое обязательство строго придерживаться оригинала, издатель в угоду буржуазной морали допустил ряд переделок и вставок. Так, например, найдя неприличной сцену соблазнения Катюши, он переделал ее, сочинив новую обстановку всего эпизода. Получив этот номер журнала, Чертков телеграфно порвал контракт, вернув чек на полученный задаток. Издатель оправдывался, угрожал судом и не желал подчиниться запрещению…""[17, с. 115]

Щодо роль особистості редактора в тематичному наповненні журналу, то за редакторства Уокера в журналі прослідковується його любов до автомобілів, не зважаючи на паралельне наповнення журналу літературою, він прививає любов читача і до свого хобі. Так, в 1898 році він пропонує приз у розмірі 3 тисяч доларів тому, хто за найкоротший відрізок часу подолає дистанцію довжиною 25 миль між Вашингтоном і редакцією журналу Cosmopolitan в центрі Ірвінгтон. Переможцями змагання стають брати Стенлі, які на своїй паровій машині проробляють цей шлях швидше за всіх. Однак, крім заявленого призу Уокер пропонує їм нечувану на ті часи суму в розмірі 250 тисяч доларів. Видання також часто стає спонсором для безлічі проектів, включаючи автогонки і на той час, вже спонсує покази мод.

Не зважаючи на те, що наповнення журналу починаючи з 1886 року до редакторства Уокера змінилося, вигляд журналу починав диктувати жінкам Америки «ідеал», завдяки малюнкам Фішера, та все-таки його наповнення було ще досить сімейним. Видання того часу було направлене на справжні ж леді кінця ХІХ століття. Це було поєднання жіночої витонченості, літературної грамотності та сімейного щастя. Саме такою бачила Америка довершену жіночу зовнішню та в першу чергу внутрішню красу.

У 1899 році, стало зрозуміло що, Cosmo завдяки своєму впливу на жінок, може дуже прибутково продавати товари для дому. Так в цьому ж році вийшов журнал, на обкладинці якого зверху була зображена відьма, знизу звичайна домогосподарка, яка миє посуд у домашньому фартуху з посудом на задньому плані. Посеред обкладинки був написаний наступний вірш: «In Days of Old, Ye Witches Bold, Swept Cobwebs from the Sky. But Modern Maid, Is Not Afraid, Sapolio to try.» — він говорив про те, що сучасна «діва» не боїться спробувати мило Sapolio. Тут можна провести паралель с сучасними виданнями, які на обкладинці пишуть про секс, стосунки, побачення, та аж ніяк про засоби для догляду за оселею, а більше того не друкують на обкладинці жінку, яка миє посуд у фартуху.

У 1894 році журнал був виданий на 125 сторінок, та був ще досить стриманим. На його обкладинці ще не було ілюстрацій, а зміст поповнився поемами.

«На відміну від 1886 року, зміст цього видання був наступним:

Датується березня 1894

Фронтиспис: Краса імперії

Син Ісуса ~ в Єрусалимі і Віфлеємі

The Hemlock (поема)

Кадриль на дворі Наполеона (кадриль це танець, що виконується чотирма парами)

The Navajo. (поема)

Походження думки. (Роман)

Листи альтрурійского мандрівника.

Bend Low and Hark (поема)

Buzz

Сад у монастіря (поема) Педагогічний коледж

Зникнення синдикату Воля Божа і людське щастя

Трансцендентність (Поема) Передача весни

Світ мистецтва і листів Прогрес науки" [40]

журнал друкувався на 125 сторінок. Якщо у виданні 1886 року було надруковано дві поеми, то вже у 1894 видання стало більш літературним та друкувало п’ять поем.

На перших сторінках журналу, з підписом «A Beauty of the Empire «[41] зображена жінка, вдягнена у закриту, елегантну сукню, зі шляпкою на голові, яка фіксується бантом на шиї. В руках вона тримає елегантну тростину. Зображення намальоване художником, та передає всю стриманість, скромність та елегантність того часу. Такі малюнки епохи з часом трансформувалися, поступово змінювалися, та зараз дійшли до відвертих знімків голлівудських красунь, які вже з обкладинки вказують модницям всього світу як треба виглядати та вдягатися, щоб бути стильною та сучасною леді.

Далі поговоримо про поеми, які були надруковані в літературному Cosmo. Перше з них — це «The Quadrilles at the Court of Napoleon». Намисана ця поема була французьким істориком та спеціалістом з епохи Наполеона І. Поема також проілюстрована картинками.

Матеріал про Педагогічний коледж «The Teachers College», з підзаголовком «A phase of enlightened philanthropy». Матеріал також супроводжує ілюстрація, на якій зображений кабінет з викладачкою біля кухонної плити, а навколо неї за кухонними приборами стоять дівчата, яким вона скоріше за все дає майстер класи по приготуванню їжі. Викладач та дівчата вдягнені в довгі, закриті сукні, прикриті фартухами, щоб не замастити вбрання.

Хочеться звернути увагу на другу статтю «Син Ісуса ~ в Єрусалимі і Віфлеємі «або в оригіналі «The Son of the Carpenter ~Jesus in Jerusalem & Bethlehem"[41]. Текст займає в журналі 10 сторінок, але кожен розворот доповнений фотографіями. В свою чергу фотографії підписані, та пояснюють замість того, що на них зображено. Зважаючи на те, що ми говоримо про журнал Cosmopolitan, варто згадати про автора цього матеріалу, адже порівнюючи видання з сучасним глянцем, авторство цієї людини в сьогоднішньому журналі сильно б здивувало читача.

Ця робота написана Лайменом Эбботтом — американським священик, редактор. Тобто Cosmo був не лише літературним, а й не соромився друкувати біблійні тексти. Пізніше цей священник напише: «The Cosmopolitan is owned by Hearst, and, with articles in it from men like David Graham Phillips, is the friend of disorder, less from principle then from like hope of getting profit out troubled waters"[26, с. 145].

Це буде сказано про наступного володаря журналу Уильяма Рендольфа Херста, який ще радикальніше змінив наповнення журналу.

2.2 Причини та Наслідки політизації глянцевого видання за редакторства Чарльза Едварда Рассела У 1905 році журнал викупив Уильям Рэндольф Херст та привів до журналу Чарльза Эдварда Рассела — як головного редактора. Він в свою чергу ввів до видання слідчі статті, такі як «рост касты в Америке», «в горлі Республіки» (грудень 1907 — березень 1908) і «що ти збираєшся з цим робити?» (Липень 1910 — січень 1911), і «Колорадо — нові хитрощі в старій грі» (грудень 1910).

Стівен Рінс та Ренді Робертс у своїй книзі «Hollywood's America» писали про Чарльза Едварда Рассела, який був членом Національної Асоціації по бородьбі за права негритянського населення (NAACP), та дуже хорошим журналістом:

«It was something of a Martyr; he refused promising works, where they could more money in order to show the real situation, and sincerely wanted to change things for the better. On its face, it seemed, were reflected the suffering he felt from what he saw and what was told in their reports"[27,с. 16].

Вони говорили, що він відмовлявся від справ, які могли б принести велику перспективу, де можна було заробляти великі суми грошей, лише заради того, щоб показувати читачам реальні факти, та дуже хотів змінити ситуацію в країні. Саме він вносив в видання суттєві зміни, та через нього Cosmo перейшов трохи на політичний лад. Як головний редактор, Рассел публікує у журналі свої замальовки, написані на актуальні на той час теми: «At the Throat of the Republic» (грудень 1907 — березень 1908), що перекладаєтья, як «В горлі республіки»; («What Are You Going to Do About It?» (червень1910 — січень 1911), та багато інших.

Доленосним періодом для журналу стають часи керування ним Вільямом Рендольф Херст. Власником видання він став в 1905 р. При Вільямі видання виходить на новий рівень. «Cosmopolitan» стає справжнім літературним журналом. До співпраці залучаються такі відомі та шановані письменники, як Хемінгуей, Моем, Фолкнер.

У 60-х рр. у популярного колись видання виникли проблеми з утриманням уваги аудиторії. На цей раз поворотним стає співпраця Херста з письменницею Хелен Герлі Браун. Вона запропонувала позиціонувати журнал інакше. Її ідея полягала в тому, щоб «підігнати» журнал під сучасних, прогресивних і молодих читачок, адресувавши його «іти в ногу» з сучасною модою"[3, с. 205]

Але все-таки революцію, та величезний крок для видання, та диктування усіх тенденцій мод зробив Харрисон Фишер. «Дівчата Фішера» — яскраві малюнки красивих американських дівчат, які він підписував саме так. Він створив образ, можна сказати, застав тренд щасливою американки, ідеальної американської жінки, його роботи були визнані на початку XX століття еталоном американської краси і жіночності, грації і витонченості. Саме цей факт можна вважати титанічним початків в завданні Cosmopolitan образу ідеальної жінки, яка і досі з’являється щомісяця на обкладинці, чи в середини журналу, змінюючи кожного разу в уяві читачки образ ідеалу.

До 1900 Харісон виконував замовлення найвідоміших журналів Америки. Був виключно популярний в США, його роботи тиражувалися на поштових листівках, до самої смерті був автором усіх обкладинок Cosmo. У червні 1910 видання опублікувало статтю про художника, яка була названа «Батько тисячі дівчат», це прізвисько закріпилося за ним назавжди.

Зрозуміло, створюючи образ ідеальної американської жінки прекрасної епохи, Фішер наділив її не тільки красою та вишуканістю, а й спробував зробити їх трохи емансипованими, спортивними і навіть інтелектуальними, що було цілком у дусі того часу.

Протягом 1910;х і 20-х Cosmo став набувати і політичну вагу. В ньому друкувалися матеріали про сенат, які давали можливість читачам буди в курсі того, які люди знаходяться при владі. На той час, цей шанс підняв рейтинги видання. Саме в цю золоту епоху журналістики в ньому працювали багато вагомі суспільні фігури. Досить назвати Чарльза Едварда Рассела, Сінклера Льюїса і Бернарда Шоу. Але треба почати спочатку.

Якщо згадати початок історії видання, та порівняти його з часами редакторства Чарльза Едварда Рассела, то від жіночого видання залишилося дуже мало.

Перше видання з новим володарем Вильямом Херстом мало змінилося від попередніх, воно починалось з такої самої обкладинки, яка вказувала зміст видання. Але чекати довелося не довго, і в 1906 році вийшов журнал, який приголомшив усіх, на обкладинці було зазначено:

На рисунку 6 можемо побачити цей скандальний заголовок «Treason of the Senate» (Зрада сенату). Читачі на сторінках видання прочитали наступне: «Treason is a strong word, but not too strong to characterize the situation in which the Senate is the eager, resourceful, and indefatigable agent of interests as hostile to the American people as any invading army could be.» [25, с. 37]. Автор зазначав, що зрада — це сильне слово, але не надто сильне, щоб охарактеризувати ситуацію, в якій Сенат був нетерплячий, спритний і невтомний агент ворожі інтереси американського народу, як і будь-яке вторгнення армії. Таке обвинувачення охоплювало дев’ять статей під назвою «Зрада сенату». Такими статтями, Cosmo намагався через народ впливати на політичну ситуацію крани, адже у публікаціях, Сенат був в центрі великого шляху по прогресивної епосі реформаторів, щоб послабити вплив великих корпорацій та інших великих фінансових магнатів у формуванні політики уряду.

Прямі вибори сенаторів ідеально поєднується з їх виборчими кампаніями, щоб наблизити владу до народу.

Спочатку прийнята Конституція передбачала обрання сенаторів окремими державними законодавчими органами. В роки після Громадянської війни, коли система ставала все більшим предметом хабарництва, шахрайства, і була загнана в глухий кут.

У кампанії за прямі вибори сенаторів знайшли нову силу у 1906 р., після засудження двох сенаторів за звинуваченням у корупції. В результаті негативної розголосу, та повного безвладдя, натхненний видавець Вільям Рендольф Херст, та власник журналу Cosmopolitan, популярний письменник Девід Грем Філліпс вирішили підготувати серію гострих статей, тим самим підняти рейтинг видання, та трохи видозмінити його наповнення.

Якщо вважати, що читачками видання були і жінки (а у виданні друкувалися шедеври літератури, ілюстрації з модними образами тогочасної прекрасної статі, про що ми поговоримо трошки пізніше), то жінка ХХ століття була не лише гарною та обізнаною в художній літератури, а Cosmo доповнював багатство її внутрішнього світу і знаннями в політиці, що робило жіночу стать цікавим співрозмовником в будь-якій компанії.

Данні матеріали не лише грали роль для читачів, а й дуже велику у відборі сенаторів. Ці статті допомогли подвоїти тираж Cosmopolitan протягом двох місяців. Були і негативні сторони цієї медалі — тогочасний президент Теодор Рузвельт бачив у цих звинуваченнях, політично мотивовані зусилля Херста дискредитувати його адміністрацію, і ввів термін «разгребатель бруду», щоб описати цю сенсаційну галузь журналістики.

За кілька десятиліть до публікації Філліпса серії, деякі південні сенатори заблокували прямі вибори поправку, побоюючись, що це призведе до збільшення впливу афро-американськіх виборців. До 1906 році, однак багатьох південних Штатах були прийняті «Джимом Кроу» закони підірвати цей вплив. Філліпс серія остаточно зламав опір Сенату і відкрили шлях для ратифікації поправки в 1913 році.

Cosmopolitan під цим керівництвом дуже полюбляв друкувати видання Джека Лондона. Новела, «Червоний», була опублікована в жовтні 1918 (через два роки після лондонського смерті [36], таке у серпні 1906 — «Планшетка» та усі шедеври, зі збірки «Дорога» друкувалися в журналі вже у 1907 році, за винятком нарису «Бики», який був надрукований в тому ж журналі в березні 1908 року. «Визнання» (травень), «Тримайся» (червень), «Картинки» (вересень), «Зцапали» (липень), «Виправна в’язниця» (серпень), «Волоцюги, які проходять вночі» (грудень), «Безпритульні діти веселі коти» (листопад), «Дві тисячі бродяг» (жовтень). Постійні працівники видання з 1910;18 були: Артур Б. Рів, з 82 історії за участю Крейга Кеннеді, «науковий детектив». Журнал включав в себе наступних ілюстраторів: Френсіс Етвуд, Дін Корнуелл, Харрісон Фішер, і Джеймс Монтгомері Флегг.

Окрім Д. Лондона, Cosmo також полюбляв друкувати Вудхауза Пэлема Грэнвила починаючи з 1910 по 1948. Жінки могли насолоджуватись такими шедеврами як: The Matrimonial Sweepstakes (лютий 1910), The Man Up-stairs (березень 1910), The Man, the Maid, and the Miasma (червень 1910), Rough-hew Them How We Will (серпень 1910). Ці розповіді підкріплювалися ілюстраціями, які робили текст ще цікавішим.

У лютому 1905 року на сторінках видання вийшов матеріал під назвою «The American wife in Europe», це був матеріал суто для жіночої половини населення, тому що давав розуміння американнкам як не солодко живеться за кордоном: «…She could have the best that America has to offer. The time came when her husband spend her money in way that it would seem impossible to forgive, but she went to living as his wife until he beat her…"[42] В матеріалі подавався приклад дічини яка шукала кращого життя за кордоном, їй здавалося, що вани може мати більше, ніж їй може дати Америка. Наводиться в приклад гірка доля, яка продовжувалась до тих пір, поки чаловік не почав підіймати на неї руку.

Не зважаючи на політичність, інформаційність та літературність, Cosmo також друкував вірші, такі як «old age», «domestic bliss», та поеми дуже чуйні та душевні, такі як «mother's love», чи розповіді про війну «In war time».

Схожий на останній, був також політичний матеріал «How The Army Worked To Save San Francisco «(Як В Армії, Працював, Щоб Врятувати Сан-Франциско). Він готувався за проханням журналу Cosmo, він планувався, як невеликий нарис, про діяльність армії невеликий в підтримку порядку в укриттях і годування бездомних протягом перших декількох днів «вогню» в Сан-Франциско. Спочатку автор відмовився, але потім зрозумів, я відмовився, тому що, суспільний інтерес до дій військових властей був так захоплений, що авторитетна заява від одного в змозі враховувати всі факти. Деякі люди коли-небудь дивилися офіційні звіти, але сотні тисяч читають такий широко розповсюджений журнал, як Cosmo. Але Херст не згоден зупинятися, та створює кіностудію «Cosmopolitan», в якій знімаються фільми по історіях, що написані у виданні.

Вище проілюстровані видання 1905 року, які вийшли за редакторством Чарльза Едварда Рассела. Судячи з них, можна зробити, на скільки стрімко видання змінювалось. Перша проілюстрована обкладинка, була останньою надрукованою в Cosmo у такому вигляді, ділі усі перші сторінки прикрашали спочатку ілюстрації (в основному жінок), потім і фотографії.

Далі на виданнях, херст почав зазначати «Herst's internatioal with Cosmopolitan», що означало приєднання Cosmo до його видання, яке він купив у 1911 році та назвав «Herst's internatioal», з часом до цієї корпорації був приєднаний і Cosmo.

Зважаючи на те, що Cosmopolitan мав доступну ціну, важливу роль відігравала реклама. Його реклама в основному була гендерно спрямована. В основному було зосереджено на косметику і моду. Так, як Cosmo читала велика кількість жіночочої половини населення та у нього був досить не малий тираж, рекламодавці в тому числі Estee Lauder і Reebok вважали цей глянець надзвичайно ефективним.

2.3 Суттєві зміни цінностей сучасної жінки на Cosmopolitan в порівнянні з першими виданнями, вплив журналу на молодь Свого піку Cosmo досяг у часи Другої Світової Війни, коли його тираж складав 2 млн. екземплярів, вже починаючи з 1950 років, він друкує менше фантастики на сторінках, а ще через п’ять років, його популярність суттєво знижується (до майже 1 млн. Екземплярів). Це продовжується до того часу, поки на посаду головного редактора приходить Хелен Герли Браун, яка на той час вже була відома романом «Секс та одинока жінка». Цій жінці приходить ідея переробити Cosmo, на журнал для самостійних та цілеспрямованих жінок, тобто зробити журнал таким, яким ми його знаємо зараз. У 1967 році, цей задум стає реальністю, та Cosmo кардинально змінюється. В першу чергу змінюється обкладинка, на ній тепер зображені молоді моделі, у відвертому одязі чи бікіні, наповнення починає вміщати все більше матеріалів про моду, секс та красу.

У виданнях писали про: лікери, декорування, подаруночки, поради до знайомств, стаття про «десять продуктів, які зроблять вашого чоловіка кращим коханцем», «Чи буває життя після одруження», «Чому я ношу накладні вії у ліжку» (вересень — 1968); «десять причин, чому людям потрібен секс», «що робити зі своїм кудрявим волоссям» (березень — 1970). Тобто, можна вже по назві чітко прослідкувати на скільки сильно трансформувався колись сімейний, літературний, а потім і політичний журнал. Якщо раніше, головний редактор міг переписати сцену, в літературному шедеврі Льва Толстого, то вже з 1967 року така сцена навіть не вважалася б вульгарною. Головною ціллю життя Хелен було — змінити світ, вона видавала Cosmo таким чином, що читаючи його, було враження, ніби обговорюєш цікаві теми з подругою.

Сама редактор характеризувала видання трьома словами fun, fearless, females (розваги, хоробрість).

Хелен стає тією людиною, яка демократизує Cosmopolitan. Вона обговорює на сторінках видання питання, дійсно цікавлять сучасних жінок, говорить з ними як «найкраща подруга». Хелен стає родоначальницею цієї сексуальної революції видання. Однак, незважаючи на очевидну актуальність, багато хто вважає зміст журналу надто відвертим, у зв’язку з чим в перші роки під керівництвом Браун, Cosmopolitan нерідко піддається жорсткій критиці. Так, наприклад, у квітні 1972 року на сторінках Cosmo з’являються фотографії оголеного актора Берта Рейнольдса (Burt Reynolds), викликали безліч суперечливих дискусій.

У квітні 1978 року пробним накладом випускається версія Cosmo для чоловіків. На обкладинці першого номера з’являються Джек Ніколсон (Jack Nicholson) і Аврора Клеман (Aurore Clement). Однак, чоловічий номер Cosmopolitan чомусь не знаходить своєї аудиторії, і видається лише двічі: у 1989 році в якості доповнення до основного журналу. А після того, як компанія Hearst Corporation набуває журнал Esquire, вона взагалі відмовляється розвивати проект Cosmopolitan Man.

Хелен Герлі Браун залишила посаду головного редактора Cosmo в 1997 році. Легендарна журналістка і письменниця померла в серпні 2012 року. Сьогодні журнал Cosmopolitan і зокрема його зміст заголовків носять яскраво виражений сексуальний характер. Моделі, зображені на обкладинках Cosmopolitan, також виглядають досить зухвало: вони завжди одягнені у відкриті наряди, що підкреслюють груди і стегна. Керівництво Kroger — однієї з найбільших мереж супермаркетів Америки — довгий час була змушена прикривати журнал, що стоїть на полицях стелажів, з-за скарг на провокаційні заголовки.

Британське видання Cosmo, почав випускатися в 1972 році, також славиться своєю відвертістю. Але про те, як до цього дійшло видання, ми будемо говорити далі.

У 1999 році була запущена нова версія журналу — CosmoGIRL, орієнтована на дівчат юного віку. Це видання протрималося на ринку досить довго, але припинило своє існування в грудні 2008 року. Статті, опубліковані в Cosmo, включають в себе реальні історії, поради з безпеки, поради по догляду за тілом, колонки про моду, красу, зачісках, відносинах і секс. Крім цього в журнал включені рубрики типу «Одкровення хлопців», в яких можна прочитати визнання представників сильної статі.

Браун перестала публікувати консервативну рубрику про домогосподарство, замість якої тепер публікуються поради по стилю та гардеробу сучасної бізнес-леді. Саме вона вперше опублікувала популярну жінку на обкладинку замість моделі, а модель на сторінках в одному бікіні. В часи редакторства Cosmo, вона не покидала писати книги, та за цей час опублікувала дуже схожі за змістом до журналу книжки: «Секс і офіс. Як зробити успішну кар'єру і влаштувати особисте життя», «Дамський етикет. Путівник для сучасної жінки», «Кулінарна книга самотньої дівчини».

Як говорила сама Хелен: «Є дві речі, які я хочу донести всім жінкам світу через Cosmo: тобі не треба виходити заміж, щоб бути щасливою, і тобі не потрібен чоловік, щоб насолоджуватися сексом». Браун також вважала, що жінка не має сидіти вдома, що і наполегливо диктувала у своїх виданнях, за її словами, улюблена робота не менш важлива ніж коханий чоловік. Тут можна провести чітку паралель між попередніми виданнями Cosmo, на чолі з іншими редакторами, адже там пропагувалася з точністю навпаки. На той час, справжня жінка, взірець для оточуючих, саме той ідеал який описував Cosmo, мала бути відмінною домогосподаркою, кращою мамою та просто розумною жінкою. Коли керівником видання стала Браун, вона пристосувала його до тієї сучасності, яка була. Людям вже була не цікава преса з літературним чи політичним наповненням, населення чекало чогось нового та більш пікантного. Для більшого розуміння, на скільки сильно змінилося видання, требі його порівняти.

Розділи перших видань журналу, та сучасного:

Табл. 2.1. Порівняння видань Cosmopolitan різних років

Данні роки видань, які порівнюються у таблиці, підібрані по схожій структурі, також були роки, в яких видання було трохи політичного характеру. Сучасний Cosmo, почав свою сексуальну революцію ще з 1967, коли надрукував на своїх сторінках модель у дуже відвертому купальнику. Така відвертість зацікавила читачок, і маленькими, але впевненими кроками Хелен формувала феміністичні погляди у своїх прихильниць.

Сучасну молодь, та незалежних жінок зовсім не здивують такі сторінки, та й вони не будуть вважатися вульгарними, але якщо б такий журнал вийшов за редакторства когось з попередників Браун, суспільство би не зрозуміло такої нахабної відвертості.

Є одна суттєва відмінність, якої не було за інших редакторів. У сучасному Cosmo можна побачити рубрику «Космо для латиноамериканок «. В цій рубриці друкуються статті наступної тематики: «New Study Shows Black and Latino Retail Workers Are Paid Less Than White Employees», «12,000 Condoms Sent to Venezuela to Alleviate Shortage», «Brazilian Woman With Elephantiasis Dreams of One Day Wearing Heels"[35]

В новому для видання розділі «кар'єра», можна знайти статті, які проводять чітку паралель між сучасним виданням, та усіма його попередниками. Сучасний Cosmo диктує своїм читачкам зовсім нові, не зрозумілі донині тенденції. Ідеальній Американці, за мірками даного видання потрібно бути:

· фінансово незалежній, про це свідчать статті «Why I Choose Work Over Relationships», «6 Ways to Stay Motivated to Reach Your Career Goals».

· Гарно виглядати, цьому привчено розділ про фітнес та їжу.

· Від часів редакторства Чарльза Едварда Рассела, у виданні також дещо залишилось, а саме те, що сучасна та незалежна жінка має орієнтуватися в політиці. На це вказує цілий розділ, який присвячений політичному життю США.

· У жінка не має на першому плані стояти сім'я, адже кохання Cosmo описує в двох рубриках, це «love on» та «sex and relationships». В першій рубриці подаються матеріали про те, як дізнатися що твій коханий сумує за такою, та матеріали про весілля, у наступному ж розділі подаються більш пікантні поради щодо особистого життя.

Не можна чітко сказати, чи то Cosmo підлаштувався під навколишнє середовище, тому на стільки кардинально змінював своє наповнення, чи можливо жінки завжди слідували саме тим модним тенденціям, які відображав на своїх сторінках цей журнал.

Зараз журнал має 55 видань, які виходять більш ніж в ста країнах усього світу:

· «Найбільшу кількість випускає Америка — 2 982, 000 примірників;

· На другому місті Великобританія, яка випускає -456, 500 примірників;

· Далі йде Франція — 350,00

· Італія — 255,000

· Китай — 221,000

· Мексика — 300,000

· Бразилія — 292,000"[35]

По цьому рейтингу можна зрозуміти скільки в світі на сьогоднішній день незалежних жінок.

Реклама сучасного Cosmo

Видання вважає себе дуже впливовим в плані реклами, адже кажуть що їх читачки в змозі придбати товар будь-якої цінової категорії. Видання стверджує те, що 72% їх читачок придбають товар, який був рекламований в журналі. Тобто, журнал знає, що може впливати на інтереси жінок, які довіряють виданню. Не дивлячись на те, що видання вплинуло на сприйняття жінками світу, воно продовжує формувати у свідомості кожної американки образ щасливою та незалежної жінки.

ЗМІ не лише відображають, але й створюють позитивні чи негативні гендерні стереотипи, вони впливають на громадську думку, створюють рольові моделі, спосіб мислення, ставлення до минулого, сьогодення і майбутнього. Раніше ЗМІ транслювати «спрощену» версію громадського порядку, в яких вважалася, що у жінки лише два шляхи в життя:

— Покоївка-мати

— Модель-іграшки (сексуальний об'єкт).

Але журнал Cosmo повністю міняє таке уявлення, переносить уяву про жінку в сучасність, де жінки модні, освічені та успішні. Жінки, які заробляють достатньо, щоб купувати предмети розкоші, подорожувати, отримувати і покращити свою освіту. Відкривають свій бізнес, носить модний дорогий одяг, використовувати кращою косметику та парфумерію.

Варто відзначити, що споживання предметів розкоші зведений у виданні в культ. У цьому положенні, на наш погляд, пов’язано із рекламним наповненням. Редколегія переводить читачів одночасно у споживачів:

1. Стимулювання мотивації на споживання: збільшення в бажанні придбати матеріальні блага і прагнення до надмірного.

2. Придбання загальних знань в процесі споживання: розширення знань про можливу купівлю певних товарів, створюючи позитивне ставлення до ринку.

4. Негативний ефект, який запобігає розвитку споживчих навичок: зниження здатності реально сприймати рекламований товар.

Аудиторія «Cosmopolitan» в основному молоді жінки у віці до 34 років (41,6%). З них дуже великий процент — це дівчата від 16 років. Якщо читачки вже зі сформованим характером, тобто більш зрілого віку піддаються впливу зі сторони рекламних публікацій менше, то щодо підлітків, які вже з такого віку будуть наслідувати модель поведінки «незалежної жінки». Дане видання перестало виховувати майбутніх матерів та дружин, як це було за часи перших редакторів, натомість в пріоритетах стоїть лише жіноча незалежність, як з фінансового боку, так зі сторони особистого життя. На підставі соціальних характеристик аудиторії, журнал пропонує матеріали, основною метою яких є встановлення професійних стосунків у команді, щоб привернути сексуального партнера.

Дослідник Кір'янова, у своїй науковій роботі про американські видання, зробила наступний висновок, щодо цього жіночого видання: «Першим еротичним журналом для жінок став „Cosmopolitan“. Це видання з кінця 50-х років призначалося для молодих, освічених і заможних жінок і дотримувалося в той час традиційної для жіночого журналу формули редагування. У 1965 р. перебуваючи під загрозою фінансового краху, „Cosmopolitan“ різко змінив свій напрямок в надії зберегти прихильність своїх читачок, які першими опинилися в числі тих, кому набрид пуританізм і домостроївські погляди на роль жінки, декларовані усіма без винятку жіночими журналами того часу» [8, с. 85]

Все з часом змінюється, і жіночі видання не виняток. Але, феномен видання «Cosmopolitan» в тому, що він зміг стільки часу утриматися «на плаву», трансформуючись та змінюючи своє наповнення, цільову аудиторію, характер ілюстрацій хоча декілька разів вже був за крок до банкротства.

У другому розділі ми проаналізували всі етапи трансформації модних тенденцій в американському глянцевому виданні «Cosmopolitan», взявши за основу архіви видань, починаючи з випусків 1886 року. Після аналізу, ми прийшли до наступних висновків:

1. Ми структурували три етапи еволюції видання «Cosmopolitan» .

— 1886−1905 рік — сімейний журнал, який планово перейшов на літературне видання;

— 1905;1967 — часи політизації видання;

— 1967 і до сьогодні - видається для успішної та незалежної жіночої читацької аудиторії;

У розділі ми розглянули, що в певний період журнал став основним місцем у видавничому світі для популяризації белетристики, друкуючи таких авторів як Енні Бисант, Амвросій Бьерс, Теодор Драйзер, Редьярд Кіплінг, Джек Лондон, Вілла Кэзер і Едіт Вортн.

Переходячи до другого періоду, який починався з 1905 року, ми проаналізували, як саме впливає головний редактор на характер видання. Саме Чарльз Едвард Расселл, вніс низку цікавих статей, включаючи «Зростання Касти в Америці» (березень 1907 р.), «В горлі республіки» (грудень 1907 р. — березень 1908 р.), «Що Ви збираєтеся робити з цим?» (Липень 1910 р. — січень 1911) і «Колорадо — нові хитрощі в старій грі» (грудень 1910 р.).

Також у другому розділі дипломної роботи, ми продемонстрували, як повільно на обкладинках видання почали друкувати жінок чарівної краси, та показали, як потроху жінки на обкладинках трансформувалися до сучасних відвертих фотографій зіркових леді.

На основі попередніх наукових робіт на схожі теми, ми змогли дійти висновку, що демонструвати ідеал американської жінки на обкладинці видання почав ілюстратор Гаррісон Фішер, після якого ця традиція почала набувати все більшої популярності.

І не даремно, адже Фішер, успішний комерційний ілюстратор, присвятив жінкам все своє життя, він був прототипом сьогоднішніх гламурних фотографів.

Цей журнал пройшов довгий шлях сімейного видання до літературного збірника, від суспільно-політичного журналу до світового лідера серед жіночих видань. Така суттєва зміна пріоритетів видання сталася лише протягом двох століть, за які і обкладинка і наповнення глянцю змінювалось, в залежності від вподобань та інтересів епохи, в якій вони друкувалися.

В розділі ми визначили суть назви видання, де дізналися, що з самого початку журнал мав називатися «Since 1886», а вже потів власники вирішили назвати його саме «Cosmopolitan». Ми визначили, що назва журналу походить від слова «космополіт», що в перекладі з грецького означає «громадянин світу».

Космополітизм — це усвідомлення єдності людського роду, завдяки чому інтереси окремих держав і народів підпорядковуються загальному благу людства як єдиного цілого.

В розділі ми аналізуємо зміст першого видання, яке містило розділ для домогосподарок. Мі чітко бачимо, що для жінок того часу пріоритетом в житті була саме сім'я, а не кар'єра (як у сучасному Cosmo). Ми обґрунтовуємо свої твердження тим, що наводимо в приклад матеріли, в яких містяться рецепти, викрійки, порадами по догляду за дітьми. В останньому пункті другого розділу, ми співвідносимо всі видання, після чого, можна зробити висновок, що перші випуски журналу, як і сучасні виховували молоде покоління, але трошки інакше. Цьому свідчить спеціально відведений розділ для молоді. Так, як читацька аудиторія сучасного видання — це жінки починаючи з 16 років, він також виховує молоде покоління жінок, але на відміну від перших видань, з більш феміністичної сторони.

В другому розділі ми порівнювали не лише наповнення, а й обкладинки видання, що дозволило дійти до висновків, що образ ідеальної жінки на обкладинці трансформувався не менше ніж наповнення. Саме жінки на обкладинці є теми елементами передачі модних тенденцій до усього населення. Коли видання почало зображувати на обкладинках жінок, це були гано вдягнені, скромні обличчя красунь, які і формували такий стиль у своїх читачок. Можна сказати, що це все було цнотливо і навіть по тим часам нуднувато.

Ми аналізуємо, популярний сьогодні на американських прилавках, журнал життєвих порад і відвертих сюжетів, який встав на такий шлях, коли до редакторства прийшла вже відома на ті часи своїми феміністичними книгами Хелен Браут.

Тепер же Cosmopolitan як вірний друг дівчини видається більш ніж на 30 мовах у сотнях країн і має близько 60 міжнародних видань.

ВИСНОВОК В дипломній роботі ми опрацювали всю низку поставлених завдань. По-перше, мі визначили суть поняття глянцеві, та описали його історичне походження, а саме, що «глянець» є сленговим виразом, який характеризує журнал, що містить в собі інформацію про моду, стиль життя та життя популярних людей. Ми визначили, що слово «глянець» може характеризувати видання двома рисами:

— Це скоротить позначення якості друку сторінок, коли використовується лише глянцевий папір для видання журналу, в деяких випадках сторінки додатково лакують або ламінують;

— «глянець» асоціюється з блиском та шиком. Саме таке життя описують та ілюструють данні видання.

На основі праць науковців, які попередньо досліджували дану тему, ми можемо стверджувати, що друга риса характеризувала «модні» видання ще з часів їх зародження, адже цільовою аудиторією таких журналів завжди була т еліта суспільства.

По-друге, було визначено етапи формування «модних» видань, які ми розбили по століттям:

1.VXI століття — почали видаватися книги-рекомендації, які дозволяли як жінкам, так і чоловікам слідкувати за модними тенденціями.

2. XVII століття — французькі попередники глянцевих видань поділилися на два періоди:

— Ляльки «пандори», на яких вдягали модні на той час наряди, та виставляли на вітрині магазину, щоб люди могли спостерігати за тим, що модно носити на даний момент;

— 1672 рік, виходить світська хроніка, літературно-критичний журнал «Mercure galant». У виданні публікувалися літературні новинки, та новини світської хроніки;

3. XVII століття — поява модних видань, які складалися в основному з картинок: «Галерея мод і французькі костюми" — у Франції, «Журнал розкоші та моди» — у Німеччині, «Галерея моди» — у Англії.

4. ХІХ століття — також ділиться на два періоди:

— з середини ХІХ століття, до видань починають додавати викрійки, що дозволяло людям самостійно шити модні наряди;

— Виходять в світ видання, які вже мають літературний розділ, «Godey's Lady’s Book» у Філадельфії. Далі починають виходити в світ відомі та популярні сьогодні видання «Harper's Bazaar», «Cosmopolitan», «McCalls 'Magazine», «Vogue».

Ця періодизація зроблена до того моменту, поки не почали виходити ті видання, які ми читаємо і досі. Видання змінювались, як ззовні так і з середини, аж поки не почали набувати електронний вигляд. Саме тому, ще однією поставленою метою було описати суть еволюції жіночих глянцевих видань в умовах глобалізації.

Отже, по-третє, в умовах глобалізації, майже всі глянцеві видання мають також свою сторінку в Інтернеті, яка дозволяє виданню бути завжди поруч зі своїми читачами. Але зараз почали з’являються нові медіапроекти, які не мають свого бренду у друкованому вигляді, і видаються лише в інтернет мережі - «фешн-блоги». Цікаво й інше — наскільки стрімко блогери увірвалися в життя глянцю, (в тому числі друкованого) і світ моди. Сьогодні, якщо порівняти з початком 2000;х років, досить важко стати популярним фешн-блогером — ніша переповнена і ось-ось піде на спад. Але поки тренд блогінгу тримається на піку, соціум стежить за сайтами, соціальними мережами та іншими обліковими записами фешн-блогерів, як за альтернативними ЗМІ і природно, зазнає впливу з їхнього боку. Зараз в інтернет мережі можна знайти будь-яке популярне жіноче видання, як вітчизняного зразку, так і закордонного.

Розуміючи всю серйозність займаного фешн-блогерами положення, глянцеві видання тактовно публікує на своїх сторінках інтерв'ю з фешн-блогерами, і навіть виділяє їм постійну рубрику і майданчик для розвитку — street style (вулична мода), мета якої (в ідеалі) показати нерекламну моду і самовиразитися.

По-четверте, в даній дипломній роботі, аналізуючи на скільки сильно змінилися жіночі видання, на прикладі журналу «Cosmopolitan», ми сформували певні етапи, на яких видання суттєво трансформувалося, і завдяки цьому ми досі можемо його читати.

1. Поява видання у 1886 році, та до зміни власника у 1905 році. В цей час журнал позиціонував себе, як сімейне видання, та мав рубрики для кожного члена родини.

2. За часи редакторства Чарльза Едварда Рассела, у 1905;1967 році, видання почало публікувати матеріали на політичну тему.

3. Останній період — 1967 рік, коли редактором видання стала Хелен Браун. Саме вона зробила «Cosmopolitan» таким, яким ми його знаємо сьогодні.

Як нам відомо, керівник завжди впливає на тематичне наповнення видання. Це була ще однією ціллю, яку ми поставили перед собою перед написанням дипломної роботи.

Тому, по-п'яте. Написавши наукову роботу, ми можемо зробити висновок, що особистісні смаки редактора суттєво впливали на внутрішнє наповнення видання. Наприклад Джон Уолкер захоплювався автомобілями, тому видання було спонсором автогонок, та публікувало матеріали про автомобілі. Також саме цей редактор змінив журнал від літературного до політичного. Кожен власник та редактор вносив свої правки у видання, тим самим змінюючи його від літературного до політичного і потім до феміністичного видання.

По-шосте, в останньому пункті другого розділу ми аналізувати та порівнювали, на скільки суттєво змінилися жіночі пріоритети видання «Cosmopolitan». Ми зіставили наповнення видання перших років, та американського Cosmo 2015 року, проаналізували їх, та можемо зробити висновок, що зараз видання позиціонує себе, як журнал для незалежних та сильних жінок, на відміну від своїх попередніх редакторів, сучасні, починаючи з Хелен Браун розкривають на сторінках будь-які теми особистого чи інтимного характеру. Цей журнал, з початку свого існування призначався для молодих, освічених і заможних жінок. Він дотримувалося в той час традиційної для жіночого журналу формули редагування. У 1965 р. перебуваючи під загрозою фінансового краху, «Cosmopolitan» змінив своє наповнення, в надії зберегти свою аудиторію. Усі журнали того часу диктували моду саме в скомності та сім'ї, і «Cosmopolitan» зробив революцію у світі жіночих журналів.

У всьому світі видання трансформувалися та завжди чутливо реагували під зміни і віяння епохи, вміло підлаштовуючись під них. Змінювалися стилі жінок на обкладинках, зачіски і колір волосся, видозмінювалися пропорції тіла американських ідеалів. Але лишилося одне, видання завжди відповідало вподобанням аудиторіях для якої друкувалося.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ Ажгихина Н. И. Гендерные стереотипы в современных масс-медиа / Н. И. Ажгихина. — Москва: Эслан, 2001. — 48 с. — (Женщины: свобода слова и творчества: сборник статей).

Беспалова А.Г., Корнилов Е. А., Короченский А. П., Лучинский Ю. В., Станько А. И. История мировой журналистики. — 3-е изд., доп. и испр. — М., Р-н/Д.: МарТ, 2003.

Блохина И. Всемирная история костюма, моды и стиля / И. Блохина. — Москва: Харвест, 2009. — 192 с.

Буряковская В. А. Глянцевый журнал как феномен массовой культуры: речевое и прагматическое представление / В. А. Буряковская. — Москва, 2012. — (Политическая лингвистика).

Козлова М. М. История журналистики зарубежных стран / Козлова М. М., ВОРОШИЛОВ В.В. — Москва: Изд-во Михайлова В. А, 2000. — 64 с.

Гудова М. Ю, Ракипова И. Д. Женские глянцевые журналы: хронотоп воображаемой повседневности / М. Ю. Гудова, И. Д. Ракипова. — Москва, 2010. — 34 с. — (.; Глава 2. Специфика российского женского глянца).

История печати: Антология. — Т. 1, 2. — М.: Аспект-пресс, 2001.

Кирьянова О. Г. Американский женский журнал «Лейдис Хоум Джорнэл» кактип массового буржуазного пропагандистского издания. Автореферат дисс.канд.филол.наук — М., 1980

Михайлов С. А. Журналистика Соединенных Штатов Америки. — СПб.: Изд-во Михайлова, 2004.

Окольская Л. А. Жизненные проекты и правила для девушек в российских глянцевых журналах / Лидия Александровна Окольская., 2011.

Полонский А.В., Самотуга Е. А., Кючевые особенности дискурса глянцевых журналов // Научные ведомости БелГУ. Серия: Гуманитарные науки. — 2010. — том 7. — No18

Пронин Е. И. Психологические проблемы современной журналистики / Е. И. Пронин. — Москва: МГУ, 2000.

Пронин Е. И. Реалии и прогнозы развития: Материалы международной конференции / Е. И. Пронин. — Москва: МГУ, 2007. — (Секция «Медиапсихология»).

Ромах О. В. Глянцевый журнал как жанр современной массовой культуры / О. В. Ромах, А. О. Слепцова. — Москва, 2008. — (Аналитика Культурологии).

Ромах О. В. Содержание и структура глянцевых журналов / О. В. Ромах, А. А. Слепцова. — Москва, 2008.

Солонина Ю. Н., Кагана М. С. Культурология: Учебник / М.: Высшее образование, 2007. — 566 с.. — Москва, 2007. — 566 с.

Толстой Л. Н. Полное собрание сочинений. Том 72. Письма 1899−1900 / Л. Н. Толстой. — Москва — Ленинград, 1933. — 647 с. — (Художественная литература).

Трошина Н. Н. Язык средств массовой информации / Н. Н. Трошина. — Москва: РАН. ИНИОН. Центр гуманит. Научноинформ. Исследований. Отделение языкознания, 2007.

Эббот С. М. Женские глянцевые журналы в глобальном медиа пространстве / С. М. Эббот. — Москва, 2012. — (Вопросы теории и практики журналистики).

Ямпольская Р. М. Женская пресса: ее типологические особенности / Р. М. Ямпольская. — Москва: Вестник Московского университета. Серия 10 «Журналистика», 1995. — 15 с.

Якименко Н. Л. Американская журналистика и издательское дело. / История литературы США. Т. 1. — М., 1997. С.428−453

Ямпольская Р. М. Женская пресса: ее типологические особенности // Вестник Московского университета. Серия 10 «Журналистика» 1995. No 1.

Alan N. American Mass-Market Magazine / N. Alan, N. Barbara. — New York: Greenwood Press, 1990. — 460 с. — (University of Missouri Press)

Anderson В. Imagined Communities reflections of the origin and spread of nationalism" / В. Anderson., 1991.

Bloggers Crash Fashion’s Front Row — New York, 202. — 10 с. — (The New York Times).

Graham P. The Treason of the Senate. Edited with an introduction by George E. Mowry and Judson A. Grenier. / P. Graham, D. Graham. — Chicago: Quadrangle Books, 1964.

Landers J. The Improbable First Century of Cosmopolitan Magazine / Landers. — Columbia: MO: University of Missouri Press, 2010. — 368 с.

Mintz S. Roberts: Hollywood’s America: Twentieth-Century America Through Film, 4th Edition / S. Mintz, W. Randy., 2010. — 416 с.

Nourie A. American Mass-Market Magazines / A. Nourie, B. Nourie., 1990.

ЕЛЕКТРОННИ ДЖЕРЕЛА В рекламе CaraD4DKNY снялись Кара Делевинь и модели из Instagram [Електронний ресурс] // wonder. — 2013. — Режим доступу до ресурсу: www.wonderzine.com/wonderzine/style/stylenews/201 959;carad4dkny.

Ласкина Е. Мода 20-х. Десятилетие перемен [Електронний ресурс] / Е. Ласкина // casual. — 2009. — Режим доступу до ресурсу: http://www.casual-info.ru/moda/wardrobe/168/2152/.

Лопашинова А. История: глянец [Електронний ресурс] / А. Лопашинова // Энциклопедия моды. — 2012. — Режим доступу до ресурсу: http://wiki.wildberries.ru/%D0%B3%D0%BB%D1%8F%D0%BD%D0%B5%D1%86/magazines/snc.

Первый «модный журнал» основал мужчина… для мужчин [Електронний ресурс] // pravda.ru. — 2011. — Режим доступу до ресурсу: 101. http://www.pravda.ru/society/27−06−2010/1 037 765-magazine-0/.

Правила жизни Хелен Браун [Електронний ресурс] // COSMOPOLITAN Magazine. — 2012. — Режим доступу до ресурсу: http://www.cosmo.ru/stars/krupnim-planom/pravila-zhizni-helen-braun/.

Blum S. Eighteenth-century French Fashion Plates in Full Color [Електронний ресурс] / Stella Blum // Engravings from the «Galerie des Modes». — 1982. Режим доступу до ресурсу: https://books.google.com.ua/books?id=GX1LU5E1bhk C&pg=PR5&lpg=PR5&q=Engravings+from+the+%C2%ABGalerie+des+Modes%C2%BB,+17 781 787&source=bl&ots=lbCLrYTv_E&sig=MT6OczTMJeOO7JpDGU38_minNs&hl=ru&sa=X&ved=0CC0Q6AEwBmoVChMIv6eHx8iRxgIVIr5yCh1uMgC7#v=onepage&q=Engravings%20from%20the%20%C2%ABGalerie%20des%20Modes%C2%BB%2C%201 778−1787&f=false.

«Beauty on the London stage» [Електронний ресурс] // COSMOPOLITAN Magazine. — 1900. — Режим доступу до ресурсу: http://www.ebay.com/itm/1900;Beauty-on-the-London-Stage-1900;cosmopolitan-magazine-article-0−55-/261 910 921 268?pt=LH_DefaultDomain₀&hash=item3cfb1b8034.

Bloggers Crash Fashion’s Front Row [Електронний ресурс] // Fashion & Style. — 2009. — Режим доступу до ресурсу: http://www.nytimes.com/2009/12/27/fashion/27BLOGGERS.html?_r=0.

buro247 [Електронний ресурс]. — 2001. — Режим доступу до ресурсу: www. buro247.ru/fashion/expert/prezidenta-izdatelskogo-doma-cond-nast-rossiya-ani.html.

Bradshaw Crandell [Електронний ресурс] // COSMOPOLITAN Magazine. — 1894. — Режим доступу до ресурсу: http://www.ebay.com/itm/1940;COSMOPOLITAN-Magazine-September-Bradshaw-Crandell/351 420 504 448?_trksid=p2047675.c100012.m1985&_trkparms=aid%3D444000%26algo%3DSOI.DEFAULT%26ao%3D1%26asc%3D31190%26meid%3D638efe76e6e840fbbe4076994f16cc51%26pid%3D100012%26rk%3D3%26rkt%3D10%26sd%3D251949402627.

COSMOPOLITAN Magazine — Frederick Remington Illustrations [Електронний ресурс] // COSMOPOLITAN Magazine. — 1894. — Режим доступу до ресурсу: http://www.ebay.com/itm/1894-COSMOPOLITAN-Magazine-Frederick-Remington-Illustrations-New-York-NY-/251 949 402 627?pt=LH_DefaultDomain₀&hash=item3aa95aca03.

COSMOPOLITAN Magazine — Frederick Remington Illustrations [Електронний ресурс] // COSMOPOLITAN Magazine. — 1894. — Режим доступу до ресурсу: http://www.ebay.com/itm/1894-COSMOPOLITAN-Magazine-Frederick-Remington-Illustrations-New-York-NY-/251 949 402 627?pt=LH_DefaultDomain₀&hash=item3aa95aca03.

Cosmo for siteamerican [Електронний ресурс] // Cosmopolitan. — 2015. — Режим доступу до ресурсу: http://translate.google.com.ua/translate?hl=uk&sl=en&tl= uk&u=http%3A%2F%2Fwww.cosmopolitan.com%2Fcosmo-latina%2F&anno=2.

On This Day OBITUARY — Jack London Dies Suddenly On Ranch [Електронний ресурс] // The New York Times. — 2014. — Режим доступу до ресурсу: http://www.nytimes.com/learning/general/onthisday/bday/0112.html.

Tucker D. H. History of publishing [Електронний ресурс] / David Tucker // іncyclopedia Britannica. — 2015. — Режим доступу до ресурсу: http://www.britannica.com/.

Ты помнишь, как все начиналось…(История журнала «Vogue») [Електронний ресурс] // glammilk. — 2000. — Режим доступу до ресурсу: 103. http://www.glammilk.ru/?p=6462.

Tucker D. H., Progress and Future Research Concerning Dolomites and Dolomitization [Електронний ресурс] / David Tucker // іncyclopedia Britannica. — 2015. — Режим доступу до ресурсу: http://www.britannica.com/.

The American wife in Europe [Електронний ресурс] // COSMOPOLITAN Magazine. — 1905. — Режим доступу до ресурсу: http://www.ebay.com/itm/VTG-Original-1967;Magazine-Ad-Swim-Suit-Sexy-One-Piece-Uninhibited-No-Back-Sides-/221 783 865 571?pt=LH_DefaultDomain₀&hash=item33a35938e3.

The Independent: «Космополитен» [Електронний ресурс] // Известия. — 28. — Режим доступу до ресурсу: http://www.izvestia.ru/news/331 114.

The Teachers College [Електронний ресурс] // COSMOPOLITAN Magazine. — 1894. — Режим доступу до ресурсу: http://www.ebay.com/itm/VTG-Original-1967;Magazine-Ad-Swim-Suit-Sexy-One-Piece-Uninhibited-No-Back-Sides-/221 783 865 571?pt=LH_DefaultDomain₀&hash=item33a35938e3.

The Quadrilles at the Court of Napoleon [Електронний ресурс] // COSMOPOLITAN Magazine. — 1894. — Режим доступу до ресурсу: http://www.ebay.com/itm/1909;COSMOPOLITAN-MONTHLY-MAGAZINE-LOT-OF-7-NICE-ILLUSTRATIONS-ADS-WR599/371 285 259 460?_trksid=p2047675.c100005. m1851&_trkparms=aid%3D222007%26algo%3DSIC.MBE%26ao%3D1%26asc%3D20131003132420%26meid%3D18380d8ab435409382528fc325beb1f9%26pid%3D100005%26rk%3D3%26rkt%3D6%26sd%3D171806642146&rt=nc.

The Son of the Carpenter ~Jesus in Jerusalem & Bethlehem [Електронний ресурс] // COSMOPOLITAN Magazine. — 1894. — Режим доступу до ресурсу: http://www.ebay.com/itm/VTG-Original-1967;Magazine-Ad-Swim-Suit-Sexy-One-Piece-Uninhibited-No-Back-Sides 83 865 571? pt=LH_DefaultDomain₀&hash=item33a35938e3.

The Blonde Salad at Harvard [Електронний ресурс] // WWD. — 2015. — Режим доступу до ресурсу: http://wwd.com/globe-news/digital/the-blonde-salad-at-harvard-8 172 610/.

The Blonde Salad [Електронний ресурс]. — 2001. — Режим доступу до ресурсу: www.theblondesalad.com.

Соломонова B. В Facebook появятся хэштеги [Електронний ресурс] / Bhf Соломонова // Facebook. — 2013. — Режим доступу до ресурсу: http://slon.ru/fast/future/tsukerbergu-ne-dayut-pokoya-lavry-twitter-v-facebook-poyavyatsya-kheshtegi-919 991.xhtml.

Top HashTags on Instagram [Електронний ресурс] // top-hashtags. — 2014. — Режим доступу до ресурсу: www. top-hashtags.com/instagram/

The Sartorialist x Sutor Mantellassi [Електронний ресурс] // The sartorialist. — 2004. — Режим доступу до ресурсу: www.thesartorialist.com

Sunday Comic: Connection Error [Електронний ресурс] // rookie. — 2001. — Режим доступу до ресурсу: www.rookiemag.com.

KENZA ZOUITEN [Електронний ресурс] // KENZA. — 2001. — Режим доступу до ресурсу: www.kenzas.se.

Levi’s объявил кастинг среди хипстеров [Електронний ресурс] // lenta.ru. — 2012. — Режим доступу до ресурсу: www.lenta.ru/news/2012/01/09/levis/.

ASOS и Models 1 ищут моделей plus size через Инстаграм [Електронний ресурс] // wonder. — 2014. — Режим доступу до ресурсу: www.wonderzine.com/wonderzine/life/news/199 699-asos-and-models-1-look-for-plus-size-models.