Проблеми, які виявляють у пацієнтів під час обстеження органів кровотворення

Оцінку стану пацієнта із захворюванням системи крові проводять з урахуванням віку пацієнта, його загального стану, а також лабораторних даних. Клінічне обстеження пацієнта включає з’ясування анамнезу, загальний огляд, обстеження лімфатичних вузлів, кісткової системи, пальпацію печінки та селезінки.

Анамнез У пацієнта необхідно дізнатися:

коли вперше звернули увагу на блідість шкіри або іктеричність, жовтяницю;

чи є ламкість нігтів і волосся;

чи втратило волосся блиск;

з чим пов’язане зниження апетиту або повна відмова від їжі;

чи були носові кровотечі, кровотечі з лунки зуба, внутрішні крово течі;

чи з’являлися на шкірі петехії, великі крововиливи;

яка локалізація елементів геморагічної висипки;

коли з’явилися болісність і збільшення периферійних лімфатичних вузлів;

чи є біль у животі, особливо в правому підребер'ї;

чи є біль у кістках;

чи були напади запаморочення, головного болю.

Звертається особлива увага на наявність слабкості, адинамії, дратливості пацієнта, його неспокій, швидку втомлюваність.

Збирається сімейний анамнез з урахуванням генетичної та спадкової патології, а також алергологічний анамнез, з’ясовується, чи є в родині хронічні інфекції (туберкульоз, венеричні захворювання), чи часті гострі інфекційні захворювання.

Огляд Під час проведення огляду важливо звернути увагу на таке:

колір шкіри, слизових оболонок та склер (блідість, жовтяниця);

наявність геморагічної висипки (характер, розміри елементів, ло калізація, симетричність, перебіг);

наявність патологічних змін у ротовій порожнині (ділянки некрозу, афти, виразки);

збільшення периферійних лімфатичних вузлів (визначається їх фор ма, розмір, гіперемія шкіри над ними);

збільшення колатеральних судин (венозна сітка);

стан нігтів і волосся.

Перкусія, пальпація, аускультація дають змогу визначити і дати клінічну оцінку периферійним лімфатичним вузлам, оцінити патологічні зміни внутрішніх органів (збільшення печінки, селезінки), побачити, в якому стані система кровообігу, з боку якої проявляються зміни у вигляді слабкості тонів серця, систолічного шуму, тахіабо брадикардії.

Для діагностики захворювань системи крові важливе значення має правильна оцінка даних, які отримують під час дослідження морфологічних критеріїв плазми крові і формених елементів.

Клінічний аналіз крові — найпоширеніше лабораторне дослідження. Гемограма допомагає припустити наявність того чи того захворювання, а також допомагає визначити тактику подальшого догляду і лікування хворого. Однак діагностична цінність гемограми має значення лише в сукупності з повним клінічним обстеженням пацієнта.

На основі даних повного клінічного обстеження медична сестра формулює й узгоджує з родичами проблеми пацієнта, складає план сестринського догляду.

Виконувати призначення лікаря.

Організувати правильний режим дня з максимальним перебуванням на свіжому повітрі.

Створити комфортні умови, позитивний емоційний клімат.

Організувати антианемічне харчування.