Розділ 1. Диференціація та її види

Класифікація видів і рівнів диференціації навчання

Диференціацію поділяють на зовнішню (внутрішню) та рівневі. Вкажемо види диференціації:

за ступенем складності, коли у навчальному процесі застосовується система навчальних завдань, яка потребує різного рівня обґрунтованості узагальнень та висновків і зорієнтована на різні рівні підготовки школярів. До завдань за даним видом диференціації віднесемо: ознайомлювальні, репродуктивні, тренувальні, нестандартні, творчі;

за обсягом, а саме пропонуються однакового змісту (до певної теми) і які різняться кількістю завдань (обсягом) та часом на їх виконання;

за ступенем пізнавальної активності, тобто учням надається можливість самостійно обирати завдання різного рівня складності серед сукупності завдань;

за мірою допомоги учневі, коли передбачається:

• а) застосування завдань однакової складності, але з різним рівнем допомоги групам учнів;
• б) виконання завдань різної складності з додатковими настановами (частковими, з навідними запитаннями, з конкретизацією вимог завдання, з вказівками на прийом, з використанням схем, зі зразками виконання аналогічних завдань, з поданням системи завдань на актуалізацію, з підказками щодо виконання окремих етапів роботи над математичним завданням). Мета, яка ставиться перед школярами, є спільною для усіх учнів, тоді як способи виконання супроводжуються навчальною інформацією різного рівня повноти.

У навчанні математики молодших школярів передбачається три рівні диференціації, а саме: змістово-базовий, операційно-узагальнювальний, продуктивно-творчий.

До першого, змістово-базового віднесені основні математичні знання відповідно до змістових ліній освітньої галузі «Математика» ДСПЗО. Це математичні поняття, закони та правила виконання арифметичних дій, типи арифметичних задач, обчислювальні прийоми, алгоритми письмового виконання арифметичних дій над багатоцифровими числами, геометричні тіла, елементи алгебраїчного матеріалу. До цього рівня віднесені уміння та навички виконання арифметичних дій, побудови відрізків, розв’язування текстових задач, визначати час за годинником, виконання дій над іменованими числами.

Наступний рівень, операційно-узагальнювальний, передбачає знання правил відшукання невідомих компонентів дій, співвідношення одиниць величин, назв обчислювальних прийомів, типів складених задач, залежностей між пропорційними величинами, геометричних тіл. На цьому рівні учні мають вміти знаходити частину від числа (число за його частиною), порівнювати вирази, розв’язувати двокрокові рівняння, раціоналізувати обчислювальну діяльність, будувати фігури за вторинною інформацією (за відомою площею, периметром).

Продуктивно-творчий рівень математичної діяльності молодших школярів передбачає ознайомлення учнів з інформацією, що розширює спектр засвоєння та застосування математичних ЗУНів, виконання нестандартних логіко-математичних завдань.