Аналіз технології виробництва молока

Аналіз технології виробництва молока

1. Сучасні підходи до технології виробництва молока в реформованих сільськогосподарських підприємствах

1.1 Фактори, що впливають на молочну продуктивність

Молочна продуктивність корів залежить від різних факторів. Основними з них є спадковість, порода, фізіологічний стан, жива маса, вік, умови годівлі, утримання та використання тварин.

Одним із головних факторів зовнішнього середовища, який істотно впливає на рівень і якість молочної продуктивності, є повноцінна годівля та утримання тварин за зоогігієнічними нормами. Підраховано, що у корови з річним надоєм 5000 кг з молоком з організму виводиться більше 600 кг сухих речовин. Тому для одержання високої молочної продуктивності необхідна повноцінна і безперебійна годівля корів взимку і пасовищне утримання в літку.

Для забезпечення високого середньорічного надою від корови необхідно 40−45% його річного виробництва одержувати в перші сто днів лактації. Тому, особливого значення набуває проблема годівлі корів у сухостійний період і в 3−4 місяць лактації.

В перші тижні після запуску високопродуктивних сухостійних корів потрібно годувати за раціонами для корів з добовим надоєм 7 кг молока, а в другій половині сухостою — за раціонами для корів з надоєм 10 кг молока. Проте рівень мінеральних речовин повинен забезпечувати середньодобовий надій 15 кг.

Повноцінна збалансована годівля корів має забезпечуватись при різному типі їх годівлі. Найбільш біологічно повноцінними вважають раціони, які зимою включають помірну кількість силосу 20 кг на одну голову за день, необхідну кількість високоякісного сіна (4−6 кг), коренеплодів (10−25 кг) та комбікормів-концентратів, що містять перетравного протеїну 140−150 г. на 1 корм. од.

Для підвищення надоїв корів рекомендують згодовувати сінаж з еспарцету, приготовленого із внесенням закваски ЗСК.

Адаптаційний період мікрофлори до нового типу годівлі триває 15−20 днів, що викликає в перші дні втрати молочної продуктивності корів до 10%,.

Годувати корів слід відповідно до їхніх потреб і фізіологічного стану. Як би добре не була підготовлена корова, при недостатній по відношенню до потреб годівлі, в розпалі лактації її продуктивність буде значно менша, ніж у корови з меншими резервами, але яка одержує адекватну потребам кількість кормів. Проте підвищений рівень годівлі перед отеленням призводить до зменшення об'єму передшлунків і живота та збільшення кількості жиру в тілі. Крім того, підвищений рівень годівлі сприяє збільшенню маси плоду і ранньому (до отелу) початку молоко-утворення, а також захворюванням маститами.

Поліпшення умов годівлі та утримання швидко підвищує молочну продуктивність худоби. Ще помітніше з поліпшенням годівлі змінюється продуктивність окремих тварин.

Проте дослідник стверджує, що навіть оптимальна нормована годівля не може зумовити вищий надій тварини, ніж дозволяє її фізіологічний стан, зумовлений значною мірою спадковими властивостями. Отже, оптимальною і повноцінною годівлею можна підтримувати високий рівень лактації протягом тривалого часу, який потім повільно знижується.

Нормована і повноцінна годівля впливає не тільки на рівень надою, а й на склад молока. При недостатньому енергетичному живленні у корів спочатку знижуються надої, а потім зменшується і вміст жиру в молоці. Особливо негативно на вміст жиру в молоці впливає дефіцит перетравного протеїну в раціонах тварин.

Деякі вчені радять згодовувати корми тваринам більше, ніж два рази на добу, що підвищує молочну продуктивність та жирність молока. Також він стверджує, що необмежений доступ до теплої води помітно стимулює поїдання кормів первістками.

У практиці молочного скотарства є випадки значного зниження вмісту жиру в молоці корів на початку пасовищного утримання. Це пов’язано з тим, що в такий період молода трава бідна на клітковину, що пригнічує бродильні процеси в рубці, утворення оцтової кислоти і негативно позначається на синтезі молочного жиру. Тому для запобігання зниження жирності молока при годівлі корів молодою травою бажано включати до раціону 1,5−2,0 кг якісного злаково-бобового сіна.

Важливе значення для підвищення молочної продуктивності корів має використання молодого травостою на пасовищі. Пасовища для молочної худоби є ключовим фактором економіки, а головним у пасовищному господарстві є вихід молочної продукції з 1 га.

Практика показує, що не всі корми позитивно впливають на хімічний склад молока. Такі корми як сіно із молодої трави, зелена маса бобових або злаково-бобових сумішей, доброякісний силос та сінаж покращують якість молока. Проте зелена маса весняного пасовища або ранньоскошені, гранульовані або тонкоподрібнені грубі корми, раціони з високим відсотком концентрованих кормів (50−55%) — знижують вміст жиру в молоці підкреслюють.

Значний вплив на молочну продуктивність має спадковість та порода. Відмічено, що численні дослідження, проведені на тваринах різних порід, доводять — рівень надоїв, вміст жиру і білка в молоці це спадкові ознаки, які мають проміжний характер успадкування. Проте в деяких випадках спостерігається суттєве відхилення від проміжного характеру успадкування надоїв та основних компонентів молока під впливом племінної потенції батьків та деяких інших причин.

Будь-який організм визначається спадковістю (генотипом) і умовами життя. Кількісні ознаки (молочність, вміст жиру і білка в молоці, жива маса) оцінюють за фенотипом, проявом їх у тих умовах, в яких росте і розвивається організм, тобто фенотипові ознаки у худоби визначаються складною взаємодією спадковості з умовами життя. Отже, спадковість визначає, а умови життя здійснюють розвиток організму.

Високі показники коефіцієнта успадкування установлені за вмістом жиру і білка в молоці, а порівняно низькі - за надоєм.

Проявлення генетичного потенціалу помісних тварин по молочній продуктивності можливе лише при хороших умовах вирощування та утримання.

У своїх дослідженнях молочної продуктивності голштинської породи М. Гиль (2007) встановив, що вміст жиру більшою мірою контролюється «жіночою» — половиною родоводу.

За даними вчених породні особливості є одним із важливих чинників, що визначають молочну продуктивність. Сучасні спеціалізовані молочні породи мають високу продуктивність, до них належать: чорно-ряба, українська чорно-ряба молочна, червона степова, українська червоно-ряба молочна та ряд інших. Вони ефективно використовують корми. Річні надої корів цього напрямку продуктивності становлять 3000−5000 та більше кг молока з вмістом жиру 3,5−3,8% жиру і білка 3,1−3,4%.

Поряд з тим серед порід молочного напряму є більш продуктивні (голштинська, чорно-ряба, ангельнська) і порівняно низькопродуктивні (білоголова українська, червона польська). Проте й серед молочно-м'ясних порід за продуктивністю виділяються швіцька, лебединська та симентальська, значно поступаються їм бура карпатська та пінцгау.

Суттєвий вплив на молочну продуктивність корів мають умови утримання худоби, особливо температура, вологість і насиченість приміщень шкідливими газами (вуглекислотою, аміаком та сірководнем). Установлено, що з підвищенням температури зовнішнього середовища до +27 °С і вище надій у корів знижувався на 50 — 75%. Критична температура, за якої знижуються надої у корів знаходиться в межах +21,1 — +26,7 °С. При температурі +40,6 °С корови фактично припиняли поїдати корм, що знижувало молочну продуктивність на 30%.

В умовах зниження температури до +15 °С і повноцінній годівлі корови не зменшували надій. Тобто для забезпечення найвищої продуктивності порід великої рогатої худоби в умовах помірного клімату оптимальні температури зовнішнього середовища повинні бути в межах +10 — +15,6 °С. Навіть порівняно низькі температури (0 °С) зумовлюють тільки незначне зниження молочної продуктивності корів, але температури — +15 — +16 °С і нижче різко зменшують надої корів.

Визначені такі оптимальні параметри зовнішнього середовища для великої рогатої худоби: температура повітря +5 — +15 °С, відносна вологість — 70 — 75%, обмін повітря на 1 ц живої маси 17 м³/год, швидкість руху повітря 0,5 м/с, кількість вуглекислого газу 0,25%, аміаку — 20 мг/м³, сірководню — 5 мг/м³.

На рівень молочної продуктивності корів взимку позитивно впливає моціон протягом 1 — 2 годин на відстань 2 — 3 км. При цьому відмічено підвищення вмісту жиру в молоці на 0,17 — 0,24%. Проте в жарку погоду, при температурі вище 25 °C, такої тривалості моціон може знижувати надій і вміст жиру в молоці.

Інші фактори, що впливають на молочну продуктивність корів. Одним із не менш важливих показників є фізіологічні особливості тварин, до яких належать: форма, структура і розміри вимені, вік під час першого осіменіння, тривалість сухостійного і сервіс періодів, жива маса корів та інші.

Для молочної продуктивності за формою найкраще підходить ванно-подібна та чашоподібна форми вимені, а за структурою — залозиста. Розмір вимені збільшується до 5−6 лактації і в цей період одержують найвищі надої стверджує В.І. Костенко.

Установлено, що корів необхідно спаровувати у четверту або п’яту тічку, тобто, подовжується сервіс-період, що дає сприятливі умови для виявлення максимального місячного надою і рівномірний перебіг лактацій. Тобто, чим довше після отелення не парують корову, тим вищий надій одержують за всю лактацію.

Істотний вплив на молочну продуктивність тварин має інтенсивність вирощування ремонтних телиць, вік та жива маса при першому отеленні. Високу молочну продуктивність від корів-первісток можна одержати, якщо вони нормально розвинені і добре підготовлені до отелення. Встановлено, що надій корів за першу лактацію позитивно корелює з їх живою масою. Залежно від біологічних особливостей порід є оптимум розвитку нетелів до першого отелення: для чорно-рябої - 500 — 525 кг, червоної степової - 475 — 500 і для симентальської - 550 — 575 кг.

Важливе значення для збільшення молочної продуктивності має вгодованість корів перед отеленням. Це пов’язано з тим, що високопродуктивні корови не можуть задовольнити енергетичні потреби організму за рахунок кормів раціону і тому витрачають значну кількість жиру і білка тіла після отелення (втрати живої маси у корів досягають 100 кг і більше).

Молочна продуктивність у корів змінюється з віком. У молодих корів першої та другої лактацій, як правило, надої на 25−30% нижчі, ніж у повновікових корів. Надої з віком корів поступово підвищуються і досягають, залежно від скороспілості порід, свого максимуму на п’яту, шосту, а іноді й на сьому — восьму лактації. У скороспілих тварин вони досягають максимуму раніше, ніж у пізньоспілих порід.

Після досягнення максимального надою він починає поступово знижуватися, особливо це помітно після десятої - одинадцятої лактацій. Від корів-первісток, як правило, одержують 75−80% від рівня продуктивності повновікових корів, за другим отеленням — 82−92 і за третім — 95−97%.

Корова повинна мати період відпочинку (сухостій), протягом якого у неї підвищується маса тіла, нагромаджуються резерви жиру і білка, а у молочній залозі відновлюється секреторна тканина, яка протягом лактації зношується.

Численні досліди з різною тривалістю сухостійного періоду переконливо довели, що на кількість молока, одержаного за лактацію, істотно впливає час попереднього сухостійного періоду.

В умовах повноцінної годівлі і добрій вгодованості корів, які закінчили ріст, сухостійний період може бути обмежений 40 — 45 днями. Молодим коровам і тваринам середньої вгодованості сухостійний період подовжують до 50−60 днів. Запуск високопродуктивних корів із здоровим вим’ям здійснюють поступово, скорочуючи кількість доїнь і при зниженні добового надою до 5−6 кг доїння припиняють.

Відмічено, що для одержання високих надоїв не достатньо високого генетичного потенціалу та добрих умов утримання, для цього потрібне, ще й правильне доїння. Вони пересвідчились, що застосувавши досконалу технологію машинного доїння, можна надій підвищити на 25%.

Вважають, що нормальна тривалість сервіс-періоду для корів становить 56 — 84 дні. Така його тривалість дає змогу щорічно одержувати теля від кожної корови, підтримувати лактаційний період протягом 300 днів, одержувати найбільшу кількість молока за весь час господарського використання корови.

Проте при незадовільній організації відтворення стада в господарстві корів треба парувати в першу охоту, незважаючи на деяке скорочення лактаційного періоду у тварин.

В умовах пасовищного утримання молочної худоби строки масового отелення безпосередньо впливають на рівень молочної продуктивності.

Доведено, що найбільш сприятливі отелення, які відбуваються восени і на початку зими, та менш сприятливі влітку. У корів, які отелилися восени і на початку зими, народжуються здорові життєздатні телята. При таких отеленнях лактаційна крива корів більш вирівняна і корови проявляють значно більшу продуктивність.

При утриманні корів в умовах промислової технології, коли їх забезпечують вирівняною повноцінною годівлею, сезон отелення має незначний вплив на їхні надої.

Протягом доби у вимені корів безперервно відбувається синтез молока. При цьому зростає тиск, і якщо корову не видоїти, утворення молока у молочній залозі припиняється і починаються процеси його всмоктування.

Молочна продуктивність корів тісно пов’язана з місткістю вим’я: чим вище надій, тим більша місткість вим’я і навпаки.

При збільшенні кратності доїння молочна продуктивність корів залежно від її рівня зростає на 5−15% і більше. Так, в одному із дослідів при переході від двократного до трикратного доїння стада голштинських корів з надоєм 7445 кг продуктивність їх зросла на 951 кг (або на 12,8%). Встановлено, що чим вищий надій від корови, тим більша буде різниця у додатковому надої за рахунок переведення із двократного на трикратне доїння. Отже, краще утримувати 100 корів з надоєм 7500 кг і доїти їх тричі на добу, ніж мати 150 корів при двократному доїнні. Проте реакція корів на кратність доїння значною мірою визначається породними та індивідуальними особливостями тварин.

Масаж вим’я сприяє кращому постачанню до нього крові, а тим самим і його живленню. Дія масажу в основному рефлекторна і в його заключній фазі сприяє виділенню найжирнішого молока. Особливо корисний масаж вим’я для тугодійних корів. При його застосуванні з наступним додоюванням можна на 4−12% підвищити надій і на 0,1, — 0,25% вміст жиру в молоці.

Правильне доїння не непокоїть корову, а навпаки, створює сприятливі фізіологічні умови для процесу молокоутворення. Під час такого доїння корова спокійна і добре віддає молоко. Рівномірне й швидке доїння корів кулаком підвищує надої і вміст жиру в молоці.

Після підготовки вим’я корови до доїння процес молоковіддачі починається практично одночасно в усіх частках вим’я. Тому кращим способом визнають машинне доїння, яке дає змогу видоювати всі чверті вим’я одночасно. Використання сучасних доїльних апаратів дозволяє виключити ручне додоювання корів і підвищити продуктивність праці операторів машинного доїння. Але за цих умов особливе значення має добір корів з рівномірно розвиненими частками вим’я та ретельна підготовка їх до доїння. Якщо цих умов не дотримувати, у корів спостерігається розлад умовних рефлексів, виникають мастити і знижується продуктивність.

На продуктивні якості худоби також впливає дотримання розпорядку дня на фермі, стан здоров’я тварин, лагідне поводження з ними. Будь-які незвичні зміни на фермі, грубі крики й шум гальмують процеси молокоутворення та молоковіддачі.

1.2 Особливості годівлі дійних корів

Годівлю новотільної корови і її обслуговування потрібно організовувати так, щоб в короткий проміжок часу довести надої до максимальної величини, а потім достатньо лише підтримувати годівлю кормами високої якості на протязі усієї лактації.

Також годівлю дійної корови потрібно проводити з врахуванням її спадкових якостей і щоб зберегти здоров’я корови на більш довгий час, а також можливість щорічно отримувати від неї теля.

У другу половину лактації, особливо в останні 2−3 місяці молочна продуктивність помітно знижується. Це не повинно слугувати основою «енного зменшення рівня і повноцінності годівлі тварин, оскільки за цей час потрібно поповнити запас поживних речовин, витрачений на синтез молока у перші місяці після отелення і забезпечити нормальний ріст і розвиток плода нової тільності. Причому поповнення запасів енергії та поживних речовин в організмі у кінці лактації відбувається ефективніше, ніж під час сухостійного періоду. Отже, при організації годівлі корів у період лактації необхідно проводити суворий облік їх потреб в енергії, поживних і біологічно активних речовинах, щоб забезпечувати для них підтримання життя, утворення молока, приріст живої маси, прояв відтворних функцій і збереження здоров’я. Чим частіше раціон задовольняє потребу тварин у необхідних поживних речовинах, тим ефективніше використовується енергія і його витрачається на виробництво молока.

Потребу дійних корів у енергії та поживних речовинах визначають за їх живою масою, надоєм і жирністю молока, місяцем лактації та вгодованістю. Сучасні деталізовані норми розраховані на повновікових тварин середньої вгодованості з урахуванням добового надою при жирності молока 3,8−4,0%. Для молодих корів (до 5 років) та за нижче середньої вгодованості їх підвищують на (1−2 к. од.) з відповідною добавкою інших поживних речовин. Окремо норму збільшують у період роздоювання тварин (на 2−3 к. в останні два місяці лактації (на 5−10%).

При нормуванні годівлі дійних корів враховують вміст в раціонах сухої речовини. У середньому на 100 кг живої маси дійні корови споживають 3 кг (2,8−3,2), високопродуктивні - 3,5 кг, рекордистки — до 4,5 кг сухої речовини і більше. Слід відмітити споживання сухої речовини визначається багатьма внутрішніми (жива маса, продуктивність, фаза лактації, вгодованість, період тільності) і зовнішніми (фізико-хімічні властивості кормів, склад раціону, температура і вологість повітря) факторами.

З кліматичних факторів на поїдання кормів найбільшою мірою впливають тривалість дня і тепловий стрес. Поїдання кормів на пасовищах у спеку також знижується.

Важливою умовою повноцінної годівлі є забезпечення корів достатньою кількістю енергії. Енергія засвоєних речовин бере участь у всіх без винятку фізіологічних процесах і є найбільш лімітуючим фактором живлення. Оскільки поїдання сухої речовини корму тваринами обмежене, то їх продуктивність залежить від концентрації в ній доступної енергії. За концентрації енергії у 1 кг сухої речовина раціону в межах 0,65 к. од, або 8,2 МДж обмінної енергії і оптимальному споживанні сухої речовини від корови можна одержати за добу 8−10 кг. молока. З метою підвищення продуктивності концентрацію енергії в сухій речовині необхідно збільшувати.

На споживання корму впливає рівень протеїну в раціоні. Потребу в ньому виражають за кількістю перетравного чи сирого протеїну на 1 к. од. або за його концентрацією у сухій речовині раціону залежно від продуктивності.

Жир корму, виконуючи функції носія жиророзчинних вітамінів і незамінних жирних кислот, суттєво впливає на кількість і якість молочного жиру. За недостатньої кількості жиру в раціоні масло стає крихким (йодне число менше 29), а за його надлишку (згодовування макухи та інших жировмісних кормів) — м’яким (йодне число більше 35).

Після отелення під час роздоювання кількість жиру у сухій речовині раціону бажано підвищувати до 6−8%, за умови наявності у жирі, додається до раціону, не менше 60% насичених жирних кислот, що запобігає значною мірою «здоюванню» з тіла, а також позитивно впливає на подальшу продуктивність. Підвищувати вміст жиру в раціоні: бажано також у перший період при переході на зелений корм та у випадку низької якості кормів.

Потреба лактуючих корів у мінеральних елементах залежить від живої маси, продуктивності, періоду лактації та фізіологічного стану. За нестачі мінеральних речовин у раціонах, що найчастіше буває у першу половину лактації, частина їх покривається за рахунок демінералізації кісткової тканини, у тварин спостерігається від'ємний баланс мінеральних елементів. При цьому у них погіршується апетит, знижуються надої та жирність молока, вони лижуть і жують сторонні предмети. Оптимальним вмістом мінеральних елементів у раціонах дійних корів із розрахунку на одну кормову одиницю вважають кальцію — 6,5−7,5 г; фосфору — 4,5−5,5; магнію — 1,5−2,5; калію — 7−8; сірки — 2,0−2,8 г; заліза — 80−90 мг; міді - 8−11; цинку — 55−70; марганцю — 55−70; кобальту — 0,6−0,9 і йоду 0,7−1,0 мг.

У раціонах молочної худоби слід нормувати передусім вітаміни А, О, Е, а інколи групи В (для високопродуктивних корів). Вітамін С синтезується в печінці із глюкози в достатній кількості і додаткове введення виникає лише за стресових ситуацій.

Вітамін, А забезпечує нормальний стан епітелію шкіри і слизових оболонок травного каналу, дихальних і статевих шляхів. Нестача викликає кератинізацію епітелію внаслідок чого порушуються процеси травлення, розмноження, виникають захворювання дихальних шляхів.

Норми годівлі корів передбачають контроль за вмістом у раціонах каротину. Для корів з надоєм до 20 кг молока за добу на 1 к. од. необхідно у середньому 45 мг каротину, для корів з вищою продуктивністю — 45−50 мг. Слід зазначити, що при утриманні корів на раціонах, в яких основним джерелом каротину є кукурудзяний силос, норму каротину необхідно збільшувати принаймі у 1,5 раза, оскільки каротин із кукурудзяного силосу засвоюється погано.

Вітамін Е в організмі насамперед зберігає цілісність мембран клітин, діє як біокаталізатор і відіграє роль антиоксиданта, захищаючи від окислення ненасичені жирні кислоти, каротин і вітамін А. За його нестачі можливі розсмоктування плода, дистрофія м’язів, ожиріння, некроз печінки, нагромадження в організмі отруйних речовин.

Після досягнення рівня надою, планованого для роздою, годівлю організовують так, щоб найвищий добовий надій продовжувався якомога довше.

Зберегти поточну лактацію можна лише достатньою і повноцінною годівлею. Треба пам’ятати, що і невистачання і надлишок у раціоні білка призводять до швидкого зносу тварини, передчасного зниження обсягу молоко утворення.

1.3 Характеристика способів утримання молочної худоби

Технологія виробництва молока складається з таких основних елементів: корми, тварини, приміщення, механізація і автоматизація процесів.

Концентрація і спеціалізація в галузі скотарства передбачають чіткий ритм роботи підприємств на задану продуктивність, застосування наукової організації праці. Назване дає змогу одержувати високий економічний ефект при мінімальних затратах праці та засобів.

Високу молочну продуктивність корів можна одержати у господарствах з прив’язною і безприв’язною системами утримання, які мають свої особливості, позитивні та негативні сторони.

Прив’язне утримання характеризується тим, що корови відпочивають у стійлах і поїдають корми в зафіксованому положенні, тобто на прив’язі.

Прив’язне утримання корів з доїнням у стійлах і в доїльному залі. У більшості господарств молочну худобу утримують на прив’язі. Разом з тим в останній час поширюється безприв’язне утримання корів.

Прив’язне утримання застосовують у племінних господарствах, де необхідно якомога точніше виявити індивідуальні фенотипічні та генотипічні особливості корів при індивідуальній годівлі, догляді, утриманні та роздоюванні, одержати максимальну продуктивність, вести чіткий облік за комплексом ознак. І в майбутньому для цієї мети найбільш прийнятним способом утримання буде прив’язний з високим ступенем механізації і автоматизації виробництва.

Комплекси і ферми по виробництву молока у племінних, і товарних господарствах з прив’язним утриманням корів розраховані на 400, 800, 1200 голів.

Для фіксації корів тут використовують автоматичні прив’язі. Як підстилку застосовують подрібнену солому, тирсу. Встановлені автонапувалки. Корми роздають мобільними кормороздавачами, гній видаляють скребковими транспортерами та іншими механізмами.

Один з напрямів підвищення ефективності молочного скотарства при прив’язному утриманні корів — здійснення реконструкції ферм. Використання доїльних залів і групових прив’язей дає змогу довести навантаження на одного оператора до 60, а на скотаря — до 65 корів.

У родильних відділеннях корів також утримують на прив’язі. Кількість скотомісць у відділенні розрахована на 10 — 12% загального поголів'я молочного стада.

У приміщеннях шириною 21 м корми роздають мобільними кормороздавачами типу КТУ₁₀, а в приміщеннях шириною 18 м — транспортерами ТВК₈₀. Гній видаляють транспортерами ТСН₂ чи ТСН_З.ОБ. Доять корів на установках типу ДАС₂, «Імпульс» М₆₁₀ у відра, а також: у «Молокопровід₂₀₀», «Даутава», «Імпульс» М₆₂₀ та ін.

У корівниках на 200 голів і більше корів доять у доїльних залах з установками типу УДС-ЗА, УДТ₆, «Тандем» чи «Ялинка».

При прив’язному утриманні більш раціональне доїння корів у стійлах. Досвід використання доїльних залів при прив’язному утриманні свідчить про те, що хоча продуктивність праці доярок при цьому підвищується, затрати праці в цілому на 1 ц молока практично не знижуються.

При доїнні у переносні відра молоко обробляють приблизно через 2 год після видоювання. На доїльних установках з центральним молокопроводом первинна обробка молока здійснюється в потоці.

Залежно від фізіологічного стану і величини надою корови розділені на однорідні групи по 100 голів. Для кожної з них є секція у приміщенні для відпочинку і на вигульно-кормовому майданчику. У секції на майданчику розміщені годівниці для силосу і зелених кормів, навіси-сховища для річного запасу грубих кормів, групові автонапувалки. Силос і зелену масу роздають у годівниці мобільним кормороздавачем. Корови протягом доби мають вільний доступ до кормів та води. Грубі корми, які зберігають під навісами, скотарі періодично подають до кормових решіток. Концкорми дають коровам під час доїння. Доять корів двічі на день.

Для того, щоб лігво було сухим, як підстилку використовують не подрібнену суху солому, яку зберігають у тюках на горищах корівників.

Безприв’язно-боксове утримання корів з доїнням у доїльному залі. Безприв’язно-боксове утримання корів порівняно з традиційним прив’язним забезпечує зниження затрат праці у технологічному процесі майже в два рази. Цього досягають за рахунок різкого підвищення зайнятості доїльних установок, застосуванням мобільних кормороздавачів. При боксовому утриманні корів поліпшується гігієнічний стан місць утримання і самих тварин, знижуються затрати на чищення боксів і корів, підвищується продуктивність тварин.

Безприв’язно-боксове утримання корів залежно від організації відпочинку і годівлі тварин буває: безприв’язно-боксове з годівлею в тих же приміщеннях без фіксації тварин; безприв’язне в комбібоксах без фіксації, в яких тварин годують і де вони відпочивають; безприв’язно-боксове з режимною годівлею тварин у «їдальні».

Безприв’язно-боксове утримання з годівлею в тих же приміщеннях без фіксації тварин забезпечує зниження затрат праці на виробництво молока. Найбільш поширений варіант розміщення боксів у приміщенні, коли групова годівниця і бокс розділені загальним проходом. Існує варіант, при якому бокси для відпочинку корів і годівниці розміщені у відокремлених зонах одного приміщення.

Безприв’язне утримання корів у комбібоксах. Бокси для відпочинку тварин, суміщені з годівницями, називають комбібоксами. Внутрішня стінка годівниці має висоту 25−30 см.

Комбібоксове утримання корів застосовують після реконструкції молочних ферм, розрахованих на прив’язне утримання. Так, у реконструйованих корівниках на 200 голів з комбібоксовим утриманням (типовий проект 801−70/70) у кожній секції розміщують по 60 корів. Корми підвозять мобільним кормороздавачем КТУ₁₀, який дозує їх на стрічкові транспортери, встановлені в годівницях. Гній видаляють скреперними установками УС₁₅ і поперечними транспортерами у візки. Корів доять двічі на день на доїльній установці УДТ₆, змонтованій у молочно-доїльному блоці.

Комбібоксове утримання тварин, яке застосовують на нових комплексах, високоефективне.

Безприв’язно-боксове утримання з режимною годівлею тварин в «їдальні». У цьому випадку продуктивність праці обслуговуючого персоналу підвищується в 1,5 раза порівняно з прив’язним утриманням. Корів годують у спеціальних «їдальнях», де вони, знаходячись у зафіксованому стані, позмінно одержують корм. Співвідношення між кількістю місць біля фронту годівлі та кількістю корів становить 1: 2 або 1: 3. Корів доять у доїльному залі на установках «Ялинка» чи «Тандем». Гній видаляють бульдозером або скреперними установками. Застосовують також глибоку довго незмінювану підстилку.

При такій технології одержують відносно невисокі надої - 3000−3600 кг молока за рік. Вона дає змогу економно витрачати корми.

Прив’язна система утримання має ряд позитивних чинників, серед яких індивідуальна годівля й утримання тварин, які дають змогу значно підвищувати молочну продуктивність шляхом роздоювання і нормованої годівлі кожної тварини.

Прив’язний спосіб утримання худоби передбачає індивідуальні стійла, стрічкову прив’язь. Протягом дня тваринам надається прогулянка на вигульних майданчиках тривалістю не менше двох годин. Годівля і напування худоби проводиться в стійлах.

Прив’язне утримання дає можливість ретельно нормувати годівлю, роздоювати корів, спостерігати за станом здоров’я, проявом охоти, здійснювати догляд з урахуванням індивідуальних особливостей.

Безприв’язне утримання худоби на довго незмінюваній підстилці вигідно відрізняється від інших систем відносно невеликими капітальними вкладеннями при будівництві ферми, простим, недорогим обладнанням, доброю якістю одержуваного гною. Проте ця система потребує міцної кормової бази у господарстві та достатньої кількості соломи для підстилки, якої потрібно на рік не менше 1 т на корову.

Утримання молочної худоби на щілинній підлозі має суттєві недоліки. Серед них основні: висока вартість комунікацій, великі витрати води, погіршення якості гною і висока трудомісткість транспортування його на поля, можливість травмування кінцівок тварин, небезпека забруднення навколишнього середовища.

1.4 Прогресивні технології виробництва молока

Впровадження нових технологічних і організаційних рішень з одночасним використанням високоефективних механізмів та обладнання, забезпечує значне підвищення рівня продуктивності молочного скотарства, значно підвищує продуктивність праці.

Наукові дослідження та результати узагальнення практичного досвіду роботи передових господарств України свідчать, що в залежності від способу утримання впроваджуються наступні варіанти інтенсивної технології виробництва молока [17]:

— комбіноване утримання корів та доїння їх в доїльному залі (прив'язне взимку і безприв’язне влітку);

— цілорічне безприв’язне утримання корів на глибокій підстилці;

— цілорічне безприв’язно-боксове утримання корів.

У скотарстві виділяють три системи утримання худоби — стійлово-пасовищну, стійлово-вигульну та потоково-цехову. Застосування вказаних систем залежить від природних та економічних умов господарства.

Стійлово-пасовищну систему широко використовують на молочних фермах і комплексах. У період вегетації рослин худобу випасають на багаторічних культурних чи природних пасовищах. Вона одержує повноцінний корм, активний моціон (прогулянку), піддається впливу метеорологічних факторів і сонячної радіації.

Потоково-цехова система утримання корів поки що найбільш прогресивна. Суть її полягає в тому, що вона дає змогу пристосовувати утримання тварин до особливостей фізіології та продуктивності, раціонально організувати відтворення стада, усунути знеосібку в догляді, правильно використати корми. При потоково-цеховій системі все стадо корів ділять на чотири групи: цех сухостійних корів, цех розтелу, роздою та осіменіння й цех виробництва молока.

У цех сухостійних корів тварин переводять за 60 днів до розтелення, утримують у секціях за строками тільності - за 60, 16 і 30 днів до отелення. Нетелів розміщують окремо. Розмір технологічних груп — не більше 30 тварин. Утримання тварин — безприв’язне на глибокій підстилці або в боксах із виходом на вигульно-кормові майданчики. Правильна організація утримання корів у сухостійний період при середньому надої по стаду 3000 кг дає можливість збільшити вихід приплоду на 10−12%, надої на корову — на 350−400 кг.

У другому цеху, розтелу корів, передбачається 7−8% скотомісць від загального поголів'я ферми, обладнаних в окремому приміщенні. Це приміщення розділяють на секції: передпологову, де утримують корів 10 днів; пологову, в якій приймають роди й утримують 2 дні, та післяпологову, де утримують тварин 10−13 днів.

Цех розтелу має також профілакторій для телят на 30 голів, дe їх утримують до 20_денного віку.

На даний час найрозповсюдженішим методом вирощування телят є «холодний метод». При цьому методі теляток після народження поміщають в індивідуальні будиночки розташовані на свіжому повітрі. Такі телята мають міцніше здоров’я і краще розвинені.

Молоко телятам згодовують трьома способами: підсисним, випоюванням із соскової напувалки та з відра. Від кількості випоєного молока в молочний період залежить майбутня продуктивність корови.

Цех роздою та осіменіння корів комплектують тваринами з пологового відділення. Тут проводиться своєчасне осіменіння, лікування, можливе вибраковування. В завдання цеху входить насамперед забезпечення роздою корів шляхом авансування годівлі та виявлення потенціальної молочної продуктивності. Тварини тут знаходяться до 100 днів, утримання може бути прив’язним і з обов’язковим моціоном.

Роздій корів — це система заходів, спрямованих на більш повне використання потенційних продуктивних здатностей корів. Ця система включає комплекс заходів, що передбачають планування удоїв, підготовку тільних сухостійних корів до отелення, нормовану годівлю дійних корів, організацію й техніку доїння, своєчасне запліднення, організацію виробничих процесів на фермі. На роздій позитивно реагують не тільки молоді, але й повновікові корови.

Цех виробництва молока заповнюється за рахунок тварин цеху роздою та осіменіння. Тут зосереджені основні виробничі групи дійних корів, які закріплюються за тими самими операторами до кінця лактації залежно від типу приміщень.

Утримання корів — групове безприв’язне, з доїнням на доїльних майданчиках, або прив’язне [2, 3].

При безприв’язному утриманні корів доять у доїльних залах на доїльних установках типу «Тандем», «Ялинка» чи «Карусель». Доїльні зали можна застосовувати і при прив’язному утриманні корів, використовуючи стійлове обладнання з автоматизованим прив’язуванням.

Для доїльних залів на комплексах випускають високопродуктивні автоматизовані доїльні установки УДА_8А («Тандем») та УДА_16А («Ялинка»), їх продуктивність 60−80 корів за 1 год.

Доїльний зал — основа управління стадом: триразове доїння корів через кожні 8 годин до 90 дня лактації, а далі - дворазове — через кожні 12 годин; автоматичне розпізнавання і накопичення в комп’ютері даних надою, активності та електропровідності по кожній індивідуально корові; система зчитування з шийних ідентифікаційних датчиків проводиться безпосередньо в доїльній установці.

Прогресивним способом є машинне доїння корів. Оператори машинного доїння обслуговують значно більше тварин, ніж ручного. Праця операторів полегшується, стає продуктивнішою, а собівартість молока знижується. Крім того, молоко не стикається з навколишнім середовищем, а надходить у закриту систему.

Доїльні установки комплектують дво — й тритактними доїльними апаратами. Для доїння корів використовують установки з молокопроводом та типу «Тандем» чи «Ялинка».

Важливим аспектом у технології виробництва молока є розробка основних положень вирощування молодняка на основі вивчення біологічних особливостей тварин [15, 19].

Вирощування ремонтного молодняку повинно бути цілеспрямованим і враховувати біологічні особливості його росту і розвитку, формування міцної конституції, відповідного екстер'єру та інтер'єру, хороший розвиток органів травлення і багаторічне використання тварин — зазначає В.І. Костенко[1995].

З метою одержання здорового приплоду корів запускають, як правило, за 60−65 днів до отелення.

Безумовно, що структура й склад раціону мають також бути такими, щоб викликати у тварин добрий апетит, повністю поїдатися та добре засвоюватися, забезпечувати високу їх відтворювальну здатність [16, 8].

Велика рогата худоба — вид тварин, значення яких не зменшуватиметься, адже для їх годівлі можна використовувати рослини, що вирощують для захисту навколишнього середовища від ерозії, вітру та води, а також відходи, одержані від переробки зерна. Велика рогата худоба в процесі еволюції набула можливості використовувати важко перетравлювані грубі корми за допомогою травлення в передшлунках (особливо у рубці) і під час жуйки. Вона здатна ефективно трансформувати поживні речовини корму в молоко та м’ясо, але спрямованість цих процесів різна при їх утворенні.

Технологія виробництва — це перетворення корму за допомогою худоби певного типу у високоякісні продукти харчування і сировину для легкої промисловості. Тварини повинні виробляти велику кількість продуктів високої якості, що зумовлено їх особливостями. Біологічні особливості великої рогатої худоби проявляються в конкретних умовах годівлі, утримання та експлуатації тварин, крім того залежать від породних якостей і методів селекції.

Утримання та експлуатація худоби неможливі без застосування техніки і технології виробництва. Технологія передбачає вибір оптимального варіанту виробництва (пропорційність, погодженість, ритмічність або рівномірність, потоковість, безперервність), визначає засоби виробництва (рівень механізації та автоматизації виробничих процесів згідно технологічним лініям), встановлює оптимальні процеси фізіолого-біологічного циклу і режиму використання тварин.

Годівлю новотільної корови і її обслуговування потрібно організовувати так, щоб в короткий проміжок часу довести надої до максимальної величини, а потім достатньо лише підтримувати годівлю кормами високої якості на протязі усієї лактації.

2. Матеріал, умови і методика виконання роботи

2.1 Місце та об'єкт досліджень

Публічне акціонерне товариство «Племзавод «Літинський» розташоване на території с. Громадське Літинського району Вінницької області.

У 1930 році був організований радгосп ім. Сталіна. 20.03.1957 року його було об'єднано з 4_ма колгоспами Літинського району. В кінці 1964 року його розділено на два господарства: держплемзавод «Україна» та держплемзавод «Літинський». Відкрите акціонерне товариство «Племзавод «Літинський» було створено згідно рішення його засновникiв-працiвникiв (протокол загальних зборів № 3 від 14.05.1996 року та Наказу Регіонального відділення ФДМУ по Вінницький області № 168−04 від 26.02.1996 року).

Згідно з рішенням загальних зборів акціонерів товариства від 23.04.2010 року було вирішено відповідно до закону України «Про акціонерні товариства» змінити найменування «Відкрите акціонерне товариство «Племзавод «Літинський» на «Публічне акціонерне товариство «Племзавод «Літинський». Відповідно Лiтинською державною адмiнiстрацiєю Вінницької області було здійснено заміну свідоцтва про державну реєстрацію на нове: А01 № 108 886.

ПАТ «Племзавод «Літинський» входить до складу концерну «Укрпромінвест». Дочірніх підприємств, філій, відокремлених підрозділів та представництв не має.

99,946% акцій племзаводу належить закритому недиверсифікованому венчурному фонду «Кондитерінвест», що входить до складу кондитерської корпорації «Roshen» (Київ), до складу якої також входять Київська, Кременчуцька, Вінницька, Маріупольська кондитерські фабрики, Липецька кондитерська фабрика «Ліконф» (Росія), а також Клайпедська кондитерська фабрика UAB «Roshen» (Литва).

ПАТ «Племзавод «Літинський» є власником будівель, споруд, грошей, майнових внесків його членів, виготовленої ним продукції, доходів, одержаних від реалізації та іншої діяльності, а також майна. Майно Товариства становлять основні фонди та оборотні кошти, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі Товариства. Підприємство здійснює оперативний та бухгалтерський облік результатів свої діяльності, а також веде статистичну звітність і подає її у встановленому порядку та обсязі органам державної статистики.

ПАТ «Племзавод «Літинський» як юридична особа має самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням, штамп, бланки, а також інші реквізити.

Предметом діяльності Товариства є:

— вирощування племінного молодняку великої рогатої худоби та свиней;

— вирощування зернових, кормових та олійних культур;

— розробка, випуск товарів широкого вжитку та послуг для населення;

— виробництво молока, м’яса та іншої продукції промислового та сільськогосподарського призначення;

— виробництво насіння сортових та гібридних сортів зернових культур;

Виробництво продукції тваринництва наведена табл. 1.

Таблиця 1. Виробництво продукції тваринництва

Згідно з даними виробництва продукції тваринництва видно що у господарстві надій збільшився у 2012 році на 35 407ц. молока у порівнянні 3 2010 роком. Разом з тим відбулося і збільшення реалізації худоби на м’ясо на 470 ц. Таке збільшення відбулося за рахунок вибракування корів із основного стада.

Основним ринком збуту є сільськогосподарські підприємства України, які закуповують племінних тварин для подальшого розведення. Розведення племінних тварин на даний час, коли більшість ВРХ в країні знищується через фінансові негаразди пiдприємств-виробникiв є перспективною діяльністю за умови вкладення вагомих інвестицій. Окремі види продукції реалізуються на молокозаводах.

На перспективу товариство ставить такі завдання: зміцнити кормову базу, підвищити продуктивність худоби, реалізувати молодняк класу «Еліта», «Еліта рекорд», покращити якість продукції та її класність. Для розширення виробництва планується обладнати i ввести в дію новий цех для доїння.

Зокрема 8.11.2011 року введено в експлуатацію молочнотоварний комплекс Публічного ПАТ «Племзавод «Літинський».

Будівництво нового комплексу велося з кінця 2009 року. Загальний обсяг інвестицій в який склав майже 100 млн. грн. Головними інвесторами виступили Петро Порошенко та Олексій Порошенко. Причому йдеться не тільки про інвестиції у будівництво та поголів'я, а й про соціальну складову — будівництво дороги до села. Метою інвесторів було створення інвестиційної привабливості регіону для розвитку інших галузей економіки Вінниччини. Планова окупність комплексу становить 9 років.

Завдяки сучасним технологіям виробництва молока можливе суттєве зниження його собівартості. Планується, що вона буде нижчою від середніх показників у країні на 30−40%. А в разі курсової стабільності та відсутності економічних форс-мажорних обставин, виробники сподіваються довести її до 2,5−2,8 гривень за літр.

Основним споживачем виробленого молока стануть підприємства корпорації «Roshen».

Унікальність комплексу полягає в запровадженні нової сучасної бази зберігання кормів, запровадження кормових столів, які дозволяють ефективно годувати худобу при дотриманні високих санітарно-епідеміологічних стандартах, запровадженні «холодного методу» утримання корів.

Показники вирощування худоби у господарстві наведено у таблиці 2.

Таблиця 2. Вирощування худоби у ПАТ «Племзавод «Літинський» с. Громадське

В цілому по господарстві було одержано на 586 ц. приросту на відгодівлі у порівнянні з 2010 роком і вирощено у живій масі на 854,5 ц. більше.

Наразі на комплексі утримується близько 1552 голови великої рогатої худоби, у тому числі дійного стада — близько 937 голів. До 2013 року комплекс має вийти на повну потужність. На кінець 2012 року заплановано вийти на планову потужність в 2,5 тис корів, виробництво молока — 30−40 тонн на добу. Чіткий контроль якості, високий рівень автоматизації виробництва, зростання оплати праці (середня заробітна плата на комплексі складає 5300 гривень, що вище середньої зарплатні в Україні та по галузі), зростання якості продукції, запровадження нової системи сховища для кормів, закрита система збору молока на підприємстві є конкретним прикладом переходу українського товаровиробника на високотехнологічні та якісні стандарти, що слугує яскравим прикладом позитивних зрушень в сільськогосподарському секторі.

Наявність поголів'я у господарстві за звітні роки наведено в таблиці 3.

Поголів'я великої рогатої худоби з року в рік збільшувалося. Так, на кінець 2010 року у господарстві було 655 голів великої рогатої худоби, а в 2012 році уже 1552 голів у тому числі корів збільшилося на 563 голови.

Таблиця 3. Рух поголів'я великої рогатої худоби

Урожайність зернових культур та їх валовий збір приведені у табл. 4.

Таблиця 4. Використання ріллі, урожайність і валовий збір сільськогосподарських культур

Урожайність зернових у 2011 році значно знизилась. Усі поля засіяні зеленою масою. Кількість сільськогосподарських угідь наведено в таблиці 5.

За господарством в 2012 році закріплено 1969 га сільськогосподарських угідь, з них 1928 ріллі, що на 165 га більше у порівняні з 2010 роком. Основними сільськогосподарськими угіддями, як видно із приведених даних таблиці являються орні землі.

Таблиця 5. Наявність сільськогосподарських земель

Чіткий контроль якості, високий рівень автоматизації виробництва, зростання оплати праці (середня заробітна плата на комплексі складає 5300 гривень, що вище середньої зарплатні в Україні та по галузі), зростання якості продукції, запровадження нової системи сховища для кормів, закрита система збору молока на підприємстві є конкретним прикладом переходу українського товаровиробника на високотехнологічні та якісні стандарти, що слугує яскравим прикладом позитивних зрушень в сільськогосподарському секторі.

Галузь тваринництва в господарстві включає в себе молочне скотарство і конярство, але провідною галуззю є молочне скотарство. Розвиток і економічну ефективність ПАТ «Племзавод «Літинський» розглянемо нижче. На економічну ефективність переробки молока впливають багато факторів. Передусім на ефективність переробки впливає собівартість виробленої продукції.

З даних таблиці 6 бачимо, що середньорічне поголів'я корів становить 705 голів, а середньодобовий на одну голову 7462 кг молока, що у валовому виробництві становить 52 606 ц. Жирність молока становить 3,85%. Товарність молока дорівнює 97%, а витрати кормів на 1 кг молока становлять 1,35 корм. од.

Собівартість 1 ц. молока 260 гривень, а ціна від реалізації - 293 гривень, що в кінцевому результаті дає прибуток від реалізації 1 ц. молока 33 гривень. Рівень рентабельності становить 6,3%.

Таблиця 6. Економічна ефективність виробництва молока в ПАТ «Племзавод «Літинський»

Отже, застосовувані тут прогресивні технології виробництва та перинної переробки молока дозволяють реалізувати промислове виробництво молока з якістю, що не тільки відповідає, а й перевищує євростандарти.

2.2 Методика виконання досліджень

Метою написання дипломної роботи є проведення аналізу технології виробництва молока в умовах ПАТ «Племзавод «Літинський» с. Громадське Літинського району Вінницької області.

Для досягнення цієї мети у завдання дипломної роботи входить:

— провести теоретичне обґрунтування теми на основі вивчення літературних джерел;

— вивчити технологію вирощування молодняку та годівлі корів у господарстві з урахуванням їх фізіологічного стану;

— вивчити умови одержання та дати характеристику товарного молока, що реалізовується на переробне підприємство;