Вступ. 
Методика формування рухових навичок у студентів вищих навчальних закладів засобами легкої атлетики

Постановка наукової проблеми та її значення. Відомо, що мозок працює не за простим безумовно чи умовно-рефлекторним алгоритмом, а за принципом «стимул — реакція», де головну роль у реалізації різних завдань, зокрема, відіграє випереджене (завчасно, наперед) відображення дійсності. На основі ретельного аналізу передбачають майбутній результат і будують програму його досягнення, що складається з чіткої послідовності певних, наперед виважених за змістом, операцій [2; 6].

Отже, педагогічні впливи повинні бути чітко послідовними й складатись із добре виважених кроків.

Відповідно до цього, чим більшою буде кореляція між центральною нервовою програмою та програмою педагогічних впливів, тим більше шансів на успіх, тому ідея алгоритмізованого, або програмованого, навчання є досить актуальною.

Програмоване навчання — це метод навчання, висунутий професором Б. Ф. Скіннером (Skinner BF) у 1954 р.

Цей метод підтримали фахівці багатьох країн, зокрема й вітчизняні вчені. У розробці окремих положень концепції брали участь Н. Ф. Тализіна, П. Я. Гальперін, Л. Н. Ланда, І. І. Тихонов, А. Г. Молибога, А. М. Матюшкін, В. І. Чепелєв та інші [4; 3].

Щоб краще сформувати руховий навик складним руховим діям (таким, яким не вдається оволодіти відразу, а потрібна ціла серія занять), варто весь період роботи розділили на чотири взаємопов'язані між собою етапи:

• — базовий;
• — формування рухового вміння;
• — формування рухового навику;
• — формування вміння вищого порядку.

Завдання дослідження:

• 1. Розробити методику поетапного програмованого формування рухових навичок метання м’яча з розбігу, стрибків у довжину з розбігу (спосіб «зігнуті» ноги), стрибків у висоту (спосіб «переступання») та методику бігу на короткі дистанції.
• 2. Експериментально перевірити ефективність розробленої методики.